Місце І роль кредитних операцій у банківській діяльності
| Вид материала | Документы |
- Формат опису модуля, 17.43kb.
- План Сутність та джерела формування кредитних ресурсів банку > Класифікація депозитів, 12.63kb.
- Реферат на тему, 11.78kb.
- Верховною Радою України, а також виданими на виконання цього закон, 174.06kb.
- Методичні рекомендації для виконання контрольної роботи з дисципліти «Аналіз діяльності, 127.33kb.
- Реферат на тему: Зовнішній та внутрішній аудит в Україні, 142.93kb.
- Порядок обробки персональних даних в банківській діяльності І. Загальні положення, 257.9kb.
- Закон україни про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної, 76.22kb.
- 2. Закон України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної, 88.67kb.
- Роль європи в грошово банківській системі україни, 37.12kb.
38. Методи надання і способи повернення кредиту.
Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:
— поступово (в розстрочку);
— водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;
— відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;
— на вимогу кредитора;
—з регресією платежів.
Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії.
Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.
Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.
На вимогу кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку.
З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.
За строком повернення банківські позички поділяються на:
—строкові;— до запитання;— прострочені; — відстрочені (пролонговані).
Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.
Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку позичку на першу вимогу банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.
Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату.
Відстрочені, або пролонговані, — це такі позички, за якими банком перенесені строки
39. Форми позичкових рахунків і режим їх дії.
З метою контролю за своєчасним поверненням позички і забезпечення нарахування процентів по ній облік кредитних операцій здійснюється на окремих позичкових рахунках, а саме:
звичайний позичковий рахунок; спеціальний позичковий рахунок; конкорентний позичковий рахунок; поточний рахунок з овердрафтом.
Режим дії цих рахунків дещо відрізняється. Так звичайний позичковий рахунок і спеціальний відрізняються між собою особливостями функціонування, а саме:— спеціальний позичковий рахунок відкривається, коли клієнт постійно користується кредитом;
— при видачі кредиту зі спеціального позичкового рахунка відкривається кредитна лінія;— видача кредиту здійснюється в межах кредитної лінії по мірі необхідності;— кожна видача кредиту не оформлюються документами;— погашення кредиту здійснюється шляхом зарахування виручки в кредит (К1) цього рахунка.
Простий позичк рах застосовується для кредитування разових проектів. Режим його дії такий:— видач і погаш кредиту провадит у разовом порядк— кожна видача кредиту оформлюєть документами;— виручка зарахов на поточн рахунок позичальник;— кредит погашається шляхом перерахування коштів із поточного рахунка на позичковий.
Як по простому позичковому рахунку так і по спеціальном) може бути тільки дебетове сальдо.
Режим дії спеціального позичкового рахунка і контокорентного схожі. Різниця лише в тому, що на спеціальному позичковому рахунку може бути тільки дебетове сальдо, а не контокорентному як дебетове так і кредитове.
40. Характер і спосіб стягнення відсотків.
За характером визначення процента банківські позички бувають:
— з фіксованою процентною ставкою;
— з плаваючою процентною ставкою.
Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.
Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив'язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.
За способом сплати процента розрізняються банківські позички:
— з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит);
— з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).
За переважною більшістю банківських кредитів процент сплачується через певний час після видачі (як правило, через місяць). Це — звичайні позички. На відміну від них надання дисконтного кредиту передбачає утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позички. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит, який надається шляхом купівлі банком переказних векселів у клієнтів-векселедержателів.
41. Диференціація позичкового відсотку.
Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент, або позичковий процент.
На рівень позичкового процента впливають такі фактори: — облікова ставка ЦБ; — рівень інфляції; — строк позички; — ціна сформованих ресурсів; — ризик; — розмір позички; — попит на банківські позички; — якість застави; — зміст заходів, що кредитуються; — витрати на оформлення позички; — ставка банку-конкурента; — характер відносин між банком і клієнтом; — норма прибутку від інших активних операцій.
Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позичками є взаємозв'язаними, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.
Базовою процентною ставкою за кредитами комерційних банків є облікова ставка центрального банку, за якою останній здійснює рефінансування комерційних банків. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з обліковою ставкою), він має право встановлювати проценти за своїми позичками нижчі від облікової ставки.
Рівень інфляції впливає як на облікову ставку центрального банку, так і на ставки процента за позичками комерційних банків. Незважаючи на те, що центральний банк встановлює позитивну процентну ставку (тобто з урахуванням інфляції), комерційні банки також враховують інфляційний фактор.
Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позичками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кредит.
Витрати на оформлення позички і контроль прямо впливають на рівень позичкового процента. Чим витрати більші, тим за інших рівних умов вища норма процента за позичкою.
Ціна сформованих банком ресурсів безпосередньо впливає на рівень процентної ставки за кредитами. Вона складається з депозитного процента та інших видів плати за куплені та залучені кредитні ресурси. Чим дорожче обходяться банку ресурси, тим, за інших рівних умов, вища норма позичкового процента.
Ризик є невід'ємним атрибутом кредитування. Тут виникають кредитний і процентний ризики. Рівень цих ризиків залежить від порядку сплати процентів. Найризик є незабезпечені (бланкові) позички.
Розмір позички зворотно впливає на рівень процентної ставки. Звичайно її рівень нижчий при більших позичках, оскільки відносні витрати, пов'язані з кредитн послугою, тут нижче.
Попит на позички прямо впливає на рівень процентної ставки. Зростання попиту зумовлює підвищення процентної ставки за позичками. Але в умовах конкуренції між кредитними установами і боротьби за розширення ринку послуг банки можуть не зважати на це ринкове правило.
Якість застави зворотно впливає на рівень процентної ставки за позичками. Чим вона вище, тим, за інших рівних умов, відносно нижчою можне бути процентна ставка за позичкою.
При врахуванні означених факторів треба не забувати про підсумковий результат, який полягає в тому, що визначена в кредитній угоді процентна ставка має бути джерелом отримання прибутку від позичкових операцій.
42. Етапи процесу банківського кредитування.
Всю роботу, пов'язану з оформленням кредитного договору, видачею кредиту, його поверненням та закриттям кредитної справи можна поділити на слідуючі основні етапи: 1. Формування портфелю кредитних заяв. 2. Проведення переговорів з потенційним клієнтом. 3. Прийняття рішення про доцільність надання кредиту. 4. Оформлення кредитної справи. 5. Робота з клієнтом після отримання ним кредиту та нарахування, облік, сплата та утримання процентів. 6. Повернення кредиту з процентами та закриття кредитної справи.
І етап. Формування портфеля кредитних заявок включає в себе збір поступаючої інформації про вимагаємі кредити, її аналіз та попередній відбір.
Перед II етапом кредитному робітнику слід заздалегідь ознайомитися з слідуючими наданими фінан, довідковими та іншими документами клієнта: 1.Заявою про надання кредиту. 2. ТЕО потреби у позичкових коштах. 3. Копіями засновницьких документів, які завірені нотаріально. 4. Відомостями про кредити, які отримані в інших банках. 5. Документами, які підтверджують наявність забезпечення. 6. Копіями договорів у підтвердження кредитуємих п-в. 7. Балансами на останню звіт дату.
ІІ етап. Основна мета цього етапу - остаточне визначення кредитоспроможності і фінансового стану клієнта з метою заключения кредитного договору на найбільш вигідних для банка умовах.
III етап. Цей етап називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички: строк, вид кредиту, суму, способи надання та погаш, забезпеч, ціну кредиту, ін
IV етап. Оформлюється кредитна справа, яка містить слідуючи документи: 1. Заяву, підписану керівником підприємства, головним бухгалтером. 2. Кредитний договір, підписаний керівником підприємст 3. Строкове зобов'яз повернути кредит
V етап. Робота з клієнтом після отримання їм позички складається із контроля за регулярним надходженням процентів за користування позичкою, а також в проведенні планових перевірок на місцях зі складанням актів перевірки.
VI етап. За 2-4 неділі до строку повернення кредиту кредитному працівникові необхідно зв'язатися з позичальником та провести уточнення перспектив погашення кредиту. Якщо від клієнта поступить пропозиція про пролонгацію кредиту, в цьому випадку він повинен направити в банк в строк 5 днів офіційного листа з детальним викладенням причин пролонгації. В разі позитивного рішення питання про пролонгацію кредиту між банком та позичальником складається додаткова угода.
43. Структурування позички.
Третій етап має назву «структурування позички». У процесі структурування банк визначає основні параметри позички: вид кредиту, суму, строк, забезпечення, порядок видачі та погашення, ціну позики та інше.
Правильне визначення виду кредиту має важливе значення для обґрунтування реальних джерел погашення позички. Важливе значення у структуруванні позички має правильно визначена сума кредиту. Заниження її може привести до порушення строків повернення, оскільки об'єкт, що кредитується, не буде завершений в строк, а завищення призведе до нецільового використання надлишкове отриманих в банку коштів, а це викличе проблеми при розрахунках із банком.
Приблизно до таких же наслідків призводять і помилки у ви значенні строків кредиту. При структуруванні кредиту велике значення надається достатності та якості забезпечення кредиту. Пріоритет при цьому, як правило, надається забезпеченню кредиту майном, проте окрім застави може бути використана гарантія, запорука, іпотека, переуступка договорів і т. д.
Далі угода розглядається юристами банку, котрі звертають особливу увагу на відповідність наявних контрактів і угод чинному законодавству та на можливість успішного вирішення питання повернення коштів у разі невиконання позичальником кредитного договору.
За наявності позитивного висновку юристів пакет документів перевіряється службою безпеки банку.
Ґрунтуючись на аналізі наявної та отриманої інформації, служба безпеки банку дає свої висновки про ступінь ризику даного кредиту.
Повний пакет документів подається керівництву банку для прийняття остаточного рішення та укладання кредитного договору або відмови клієнтові.
Одним з елементів структурування майбутньої позички є чітке визначення порядку її надання і повернення. У разі погашення кредиту рівними внесками необхідно розробити графік платежів за позичкою відповідно до строків обороту капіталу, на формування якого видана позичка. Значна увага при структуруванні позички приділяється розрахунку вартості кредиту, що буде наданий. Вона складається з процентної ставки і комісії за його надання й оформлення. При визначенні процентної ставки необхідно враховувати різні фактори, притаманні конкретній кредитній угоді, її місцю і часу.
44. Зміст висновку на кредит.
Після вирішення всіх питань і узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної угоди робляться відповідні висновки щодо кредиту. Цей висновок за підписом начальника кредитного відділу подається на розгляд кредитного комітету або комісії банку. Після позитивного рішення цього органу відбувається підписання кредитної угоди з боку керівництва банківської установи і клієнта. Після цього на підставі внутрішнього розпорядження банку відкривається позичковий рахунок, з якого і провадиться видача кредиту. При цьому указуються всі реквізити, характеристика рахунка (вид рахунка, сума кредиту, порядок видачі і погашення тощо). Висновок містить висновки служб різних відділів, що займаються оцінкою доцільності надання кредиту:
- Служба юридичного
- Служба банківської безпеки і економічного захисту
- Служба ризиків
- Управління зовнішньоекономічного і проектного фінансування
- Та інші, якщо вони передбачені внутрішніми положеннями банків.
Далі іде загальний висновок кредитного відділу про суму кредиту, строки погашення, графік погашення та розмір відсотків. Також присвоюється категорія позичальнику в залежності від результату оцінки кредитоспроможності і фін стану позичальника (Адо Д) Позичальнику присвоїти клас “Б”, після ґрунтовного аналізу кредитоспроможності платоспроможності без врахування застави. З врахуванням застави присвоїти клас “А”.
Тобто визначається і категорія кредитної операції - стан обслуговування вважати “добрим”, кредитну операцію класифікувати як “стандартна”. Підписується начальником відділу і відповідальними особами.
45. Порядок документального оформлення кредиту в комерційному банку.
Кредитні взаємовідносини банку і суб'єкта господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після згоди банку на видачу позики позичальнику.
Отримавши позитивну відповідь, позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням-заявою, де вказує мету отримання кредиту, його суму, строк використання, передбачене забезпечення, економічну характеристику заходів, що кредитуються, і джерела погашення кредиту.
Разом з клопотанням-заявою позичальник подає банку такі документи:
• техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу;
• копії контрактів (договорів) між продавцем і покупцями;
• копії договорів оренди землі, приміщень, обладнання тощо;
• розрахунки очікуваних доходів від здійснення кредитованого заходу, за рахунок яких сплачуватиметься майбутній кредит;
• бухгалтерські й фінансові звіти (форма № 1 "Баланс підприємства", форма № 2 "Звіт про фінансові результати", форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів", форма № 4 "Звіт про власний капітал") за звітний рік і квартал;
• виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших банках;
• висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника;
• договір застави, поручництва, гарантії, страхування (один з цих документів або кілька за вимогою банку);
• бізнес-план нового здійснюваного заходу;
• розрахунки надходження і витрачання грошових коштів;
• розрахунок одержання та розподілу прибутку.
У разі потреби банк може вимагати від позичальника інші документи і відомості, які підтверджують економічне становище підприємства, його платоспроможність і забезпечення повернення кредиту.
Позичальник, який не є клієнтом банку, подає йому додатково такі документи:
• статут підприємства, зареєстрований і затверджений у встановленому порядку;
• засновницький договір;
• свідоцтво про реєстрацію;
• довідку про перебування на обліку в податковому органі;
• завірену у встановленому порядку картку із зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами на рахунку.
Після одержання клопотання-заяви і необхідних документів для надання кредиту, вивчення цих документів банк оцінює економічне становище та ділову репутацію позичальника, його кредитоспроможність, можливість видачі йому кредиту та своєчасність погашення. У разі позитивного вирішення банк укладає з позичальником кредитний договір.
Кредитний договір — це документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов'язання щодо видачі, використання і погашення позик. У ньому вказуються найменування сторін, вид кредиту, який видається, його мета, сума, строк видачі, розмір оплати, умови забезпечення і зобов'язання сторін: з одного боку — за своєчасністю і повною видачею кредиту, з іншого — за цільовим використанням, своєчасністю погашення позики і відсотків за нею. У цьому договорі обумовлюються також відповідальність сторін (кредитора і позичальника) за порушення умов договору та їх юридичні адреси.
Після укладення кредитного договору банк відкриває позичальнику позиковий рахунок, на який зараховується передбачена договором сума кредиту.
46. Кредитний портфель комерційного банку, його структура і аналіз.
Надання кредитів є основною економічною функцією комерційних банків, яка здійснюється для фінансування споживчих та інвестиційних цілей підприємств, фірм, фізичних осіб та державних організацій.
У більшості банків кредити становлять понад 50% сукупних активів і забезпечують 2/3 усіх доходів. Більш того, банківські ризики мають тенденцію концентруватися в кредитному портфелі.
У багатьох країнах якість кредитного портфеля, або кредитний ризик банку, розглядається як показник якості всіх сукупних активів. Такий підхід виправданий, оскільки кредити є не лише найбільш прибутковою, але і найбільш ризиковою частиною активів банку, і тому саме кредитний портфель банку значною мірою визначає загальний рівень ризиковості активів.
До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:
— строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними;
— кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними;
—рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями;
— кошти, що надані суб'єктами господарської діяльності за операціями репо;
— кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними;
—кредити суб'єктам господарської діяльності у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність;
— сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;
— кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами;
— кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичними особами, та сумнівна заборгованість за ними;
— гарантії, акцепти та авалі, що надані банком;
— сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам;
— гарантії та авалі що надані клієнтам;
— сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам;
— зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам.
47. Критерії класифікації кредитних операцій.
Комерційні банки самостійно розробляють внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника.
Аналіз кредитного портфеля та класифікацію кредитних операцій комерційні банки здійснюють за такими критеріями:
1) оцінка фінансового стану позичальника;
2) стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і процентів за ним;
3) рівня забезпечення кредитної операції.
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюється кожним банком самостійно, виходячи з його внутрішніх положень та з урахуванням вимог Національного банку України (НБУ), використовуючи при цьому результати аналізу балансів і звітів про фінансові результати в динаміці.