Місце І роль кредитних операцій у банківській діяльності
| Вид материала | Документы |
- Формат опису модуля, 17.43kb.
- План Сутність та джерела формування кредитних ресурсів банку > Класифікація депозитів, 12.63kb.
- Реферат на тему, 11.78kb.
- Верховною Радою України, а також виданими на виконання цього закон, 174.06kb.
- Методичні рекомендації для виконання контрольної роботи з дисципліти «Аналіз діяльності, 127.33kb.
- Реферат на тему: Зовнішній та внутрішній аудит в Україні, 142.93kb.
- Порядок обробки персональних даних в банківській діяльності І. Загальні положення, 257.9kb.
- Закон україни про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної, 76.22kb.
- 2. Закон України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної, 88.67kb.
- Роль європи в грошово банківській системі україни, 37.12kb.
48. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.
Оцінку фінансового стану позичальника банк здійснює в кожному випадку укладанням договору про здійснення кредитної операції, а надалі — не рідше ніж один раз на три місяці; для банків-позичальників — не рідше ніж один раз на місяць.
Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників. Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності банку, становища на ринку тощо.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк враховує такі основні економічні показники його діяльності:— платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);— фінансова стійкість (коефіцієнт маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);— обсяг реалізації;—обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів — у динаміці);— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);— собівартість продукції (у динаміці);— прибутки та збитки (у динаміці);— рентабельність (у динаміці);— кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Під час оцінки фінансового стану позичальника можуть бути враховані також суб'єктивні чинники, такі як:— ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;— наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;— ефективність управління позичальника;— професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
— інша інформація.
Оцінку фінансового стану позичальника-банку здійснюють не рідше ніж один раз на місяць на підставі:
— інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;
— аналізу якості активів і пасивів;— аналізу прибутків і збитків;
— інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;
— інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
—щорічного аудиторського висновку.
При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи враховуються:—загальний матеріальний стан клієнта (доходи, витрати, майно, право власності на яке посвідчується згідно з чинним законодавством України);
—соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, сімейний стан);— вік клієнта;— інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями) у минулому та своєчасність погашення їх і сплати процентів (комісії) за ними, а також користування іншими банківськими послугами;— ділова репутація;
— інша інформація.
Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням також рівня забезпечення за кредитними операціями:
Клас «А» — фінансова діяльність дуже добра і надалі проводитиметься на такому ж рівні (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним.
Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність утримування її на цьому рівні впродовж тривалого часу є низькою.Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів.
Клас «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж галузевий рівень, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням). Надходження коштів та платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в лов-дій сумі й у строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені.
Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим значенням) і спостерігається її нестабільність упродовж року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою.
Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки (кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою, показники не відповідають встановленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника банку практично відсутня).
49. Оцінка якості обслуговування кредитного боргу.
Класифікація кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу здійснюється щомісяця.
За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та сплати процентів за ним вважається:
«добрим» — якщо заборгованість за кредитом і проценти за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та проценти за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та проценти за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;
«слабким» — якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та проценти за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, зле проценти сплачуються в строк або з максимальною затримаю до 30 днів;
«незадовільним» — якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.
50. Класифікація кредитного портфеля комерційного банку за ступенем ризику.
Класифікація кредитних операцій здійснюється з урахуванням фінансового стану позичальника та якості обслуговування позичальником боргу. Оцінюється ризиковість кредитного портфеля за 2 критеріями:
1 Оцінка фін стану позичальника за методикою банку з урахуванням показників(коеф ліквідності мит, пот, заг, коеф маневреності, коеф незалежності, рентаб активів, продажу, достат грош потоків). Фін стан оцінюється в динаміці: на момент укладення угоди, а далі не рідше 1 разу на квартал для клієнтів і 1 разу на місяць для комерц банків. За цим критерієм усіх позичальників класифікують на 5 категорій: А, Б, В, Г, Д.
2 стан обслуговування боргу позичальником за 3 критеріями (добрий, слабкий, незадовільний.
Враховуючи вищезазначені чинники, проводиться класифікація кредитних операцій за ступенем ризику та визнач категорія кредитної операції таким чином
51. Класифікація кредитних операцій за врахованими векселями.
При класифікації операцій за врахованими векселями враховується тільки строк погашення боржником заборгованості, а саме:
"стандартна” - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений векселем, ще не настав;
"сумнівна" - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення не більше ніж 30 днів;
"безнадійна” - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж 30 днів.
При визначенні розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з врахованої вартості векселя (суми фактично наданих кредитних ресурсів за врахованими векселями) незалежно від його виду (дисконтний або процентний).
52. Класифікація кредитних операцій за факторингом, авалем, гарантіями та поруками.
При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику і віднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданими зобов'язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строк погашення заборгованості, а саме:
"стандартна” - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами (за векселем), ще не настав, або зобов'язання (Крім наданих гарантій і порук) (у т. ч. аваль), строк виконання за якими ще не настав;
"сумнівна" - заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) банком гарантіями і поруками (Якщо на час виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками таке зобов'язання було класифіковане з урахуванням оцінки фінансового стану контрагента як "безнадійне", то після виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками така кредитна заборгованість класифікується також як "безнадійна", якщо фінансова діяльність такого контрагента не покращилась або забезпечення не є першокласним) (у т. ч. авалем) становить до 90 днів з дня виконання зобов'язання (платежу), передбаченого договірними умовами (векселем);
"безнадійна” - заборгованість за факторинговими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями і поруками (у т. ч. авалем), виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов'язань із строком більше ніж 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами (векселем).
53. Причини виникнення проблемних позичок.
Безнадійна кредитна заборгованість погашається за рахунок резервного фонду банку. Головний принцип, яким повинен керуватися кредитний працівник при наданні позики - це забезпечення повернення кредиту.
Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.
Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик по яких є підвищеним. У разі ненадходження платежів по кредиту (процентів і/чи основної суми боргу) в установлені кредитним договором терміни або у разі інших негативних змін у становищі позичальника відповідальний співробітник кредитного підрозділу інформує керівництво банку і переводить кредит у розряд «Спеціальн контроль».
Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредиту статусу «Спеціальний контроль» такі: *несплата процентів і/чи неповернення основної суми боргу або її частини; * несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту; * більш низькі, ніж передбачалося, надходження на рахунок; * фінансові показники, що відбивають несприятливе становище, — збої у постачаннях сировини;
— надмірні запаси, що можуть послужити причиною можливих збитків;— часті страйки;— втручання екологічної інспекції для часткового чи повного закриття виробництва;— застаріваюче устаткування;— спекулятивні операції;— залежність від іншого підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому становищі;
— поглинання чи придбання підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому стані;— утрата вигідного клієнта або ринку збуту.
Банківських працівників повинні насторожити такі факти як:
— непредставлення фінансових звітів в установлений термін;
— зміна поведінки або звичок вищого керівного складу;
— різка зміна відносин із банком, небажання співробітничати;
— заміна ключових співробітників;
— захоплення створенням нових підприємств, скупка нерухомості;
— поганий стан фінансових звітів;— прийняття необгрунтованого ризику;- установлення нереалістичних цін на продукцію;- повільна реакція на погіршення ринкових умов; — слабкий операційний контроль;відсутність наступності в керівництві; утрата важливих клієнтів; створення спекулятивних запасів; відстрочки заміни застарілого устаткування і т. ін.
54. Робота банку, що пов'язана з погашенням проблемних позичок.
Інтенсивна робота банку з проблемними кредитами полягає у застосуванні таких заходів впливу на їх скорочення як:— санація, тобто розробка системи заходів, що провадяться для запобігання банкрутства підприємств— призначення тимчасової адміністрації за участю працівників банку.
З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі форми, як переуступлення права вимоги та переведен боргу.
У процесі роботи з проблемними кредитами банк може застосувати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод ліквідації означає повернення кред шляхом проведення процедури банкрут та продажу активів позичальник
У разі відхилення від терміну повернення, обговореного в кредитному договорі, чи запланованого графіка погашення по кредиту, а також у випадку інших негативних змін у стані позичальника пропонується переводити кредит у розряд «Спеціальний контроль». Після чого може використо наступна процедура роботи над поверненням кредит
Банк може зберігати кредит у статусі «Спеціальний контроль» упродовж 10 днів. У цей період банк розглядає різні варіанти вирішення проблеми. Якщо після закінчення зазначеного терміну проблема не усунута, однак є підстави очікувати повернення кредиту, то кредит класифікується як проблемний і провадиться робота щодо його повернення, якщо ж таких підстав немає, то кредит варто класифікувати як безнадійний і вживати заходи щодо закриття заборгованості. В обох випадках кредит переходить зі сфери контролю кредитної адміністрації до підрозділу по роботі з проблемними активами.
Відповідальність за управління проблемними кредитами і робота з повернення заборгованості здійснюється підрозділом по роботі з проблемними активам за підтримки юридичного відділу.
Діяльність підрозділу по роботі з проблемними активами доцільно розділити на два напрямки:
— підрозділ інтенсивного піклування здійснює повний моніторинг проблемних кредитів, а також розробляє і здійснює програми погашення кредитів;
— підрозділ реалізації боргових зобов'язань здійснює заходи, пов'язані з реалізацією застави й/чи інших активів позичальника.
При визнанні кредиту проблемним або безнадійним кредитна справа боржника передається до підрозділу по роботі з проблемними активами. Співробітник підрозділу приймає кредитну справу, на підставі якої відкривається спостережна справа.
Якщо банк зацікавлений у створенні можливості для повернення кредиту, він підписує спільну угоду з погашення кредиту. Така угода розробляється на базі ретельного вивчення фінансового й ділового стану позичальника. Угода звичайно вимагає, щоб позичальник погодився з необхідністю суворого контролю з боку банку за діяльністю позичальника й чіткого виконання розроблених заходів.
Угода з відпрацювання питання повернення кредиту може бути укладена тільки в таких ситуаціях: *угода з відпрацювання питання повернення кредиту поліпшує можливість погашення основної суми кредиту; * надходження від реалізації забезпечення кредиту виявляються недостатніми для погашення суми кредиту і сплати процентів по ньому; *позичальник припиняє виплачувати проценти й основну суму боргу внаслідок надзвичайних обставин, що ним не могли бути передбачені; * позичальник веде свої справи так, що це створює реальні можливості для відновлення його фінансової стабільності; *погашення кредиту за допомогою реалізації виробничих активів позичальника порушить його виробничу здатність і можливість погашення кредиту; *банк вважає, що угода по відпрацюванню питання повернення кредиту приведе до погашення кредиту і сплати процентів.
55. Банківський контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту клієнтом.
Банк контролює своєчасність виплати процентів за кредит та своєчасність погашення основного боргу. На практиці, як правило, ці виплати провадяться щомісячно до 25 числа. Якщо в процесі контролю виявиться затримка таких платежів, то банк надсилає клієнту попередження про несвоєчасну сплату процентів за кредит, а суму основного боргу переносить на рахунок прострочених кредитів, таким чином кредит із розряду стандартних переходить до розряду проблемних, а у зв'язку з цим збільшуються відрахування до резерву на покриття можливих збитків по кредитних операціях. За прострочення платежів по основному боргу і процентах банк підвищує процентну ставку та стягує пеню в розмірах, передбачених кредитною угодою. Якщо і після попередження позичальника про вжиття заходів щодо погашення боргу банку позичка не погашається, банк вживає заходів претензійно-позовного характеру. Це: — реалізація застави; — вимоги до гаранту та інше.
Якщо кредит використовується не за цільовим призначенням, банк може підвищити процентну ставку за кредит у розмірах, передбачених кредитним договором, як правило в 1,5—2 рази, крім того, може призупинити подальшу видачу нового кредиту (якщо кредит видається в межах кредитної лінії), та достроков стягнути раніше виданий кредит.
Якщо спостерігається затримка у наданні клієнтом звітності до банку або надання недостовірної звітності, банк застосовує санкції, передбачені кредитним договором, а саме, як правило, після попереднього повідомлення позичальника банк призупиняє надання кредиту до наведення порядку в обліку та звітності.
Якщо прострочені борги у позичальника виникли з об'єктивних причин, то банк може перенести строк погашення кредиту на більш пізній термін, при цьому плата за кредит збільшується в розмірі, передбаченому кредитним договором, як правило, у 1,5 раза.
Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.
Якщо позичальник проценти за кредит сплачує банку своєчасно, але допускає затримку сплати основного боргу, то згідно з клопотанням позичальника банк може продовжити строк користування кредитом до 90 днів, проте з урахуванням пролонгації строк кредиту не повинен виходити за межі користування ним. Наприклад, якщо короткостроковий кредит, користування яким дорівнює 12 місяців, було видано на 11 місяців, то пролонгувати його можна тільки на 1 місяць, оскільки при пролонгуванні його на 3 місяці порушується його короткостроковість.
56. Аналіз складу кредитного портфеля банку і оцінка його якості.
У більшості банків кредити становлять понад 50% сукупних активів і забезпечують 2/3 усіх доходів. Склад кредитного портфелю.
До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать: *строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними; * кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними; *рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями; * кошти, що надані суб'єктами господарської діяльності за операціями репо; * кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними; *кредити суб'єктам господарської діяльності у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність; * сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності; * кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами; * кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичними особами, та сумнівна заборгованість за ними; * гарантії, акцепти та авалі, що надані банком; * сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам; * гарантії та авалі що надані клієнтам; * сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам; *зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам.
Якість кред портфелю:
НБУ встановив обов’язкові нормативи для оцінки якості кред портфелю банками: нор-в Макс розміру кред ризику на 1 контрагента (Н7) = (Суми всіх вимог банку – фактич сформ резерви)/Регулятивний капітал. Не більше 25%. Нор-в великих кред ризиків (Н8) = (Суми всіх великих кредитів – фактич сформ резерви)/Регулятивний капітал. Не більше 8-кратного розміру рег кап-лу або 800%. Нор-в (Н9) норматив Макс розміру кредитів, гарантій поручительств на 1 інсайдера =(Суми всіх зобовяз 1 інсайдера– фактич сформ резерви)/Регулятивний капітал. Не більше 5%. Норматив Макс сукупного розміру кредитів наданих інсайдерам (Н10) = (Суми всіх зобов’язань інсайдерів банку – фактич сформ резерви)/Регулятивний капітал. Не більше 40%.
57. Чистий кредитний ризик.
За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції як «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна». Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора. Для розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику на вартість забезпечення.
Банки створюють та формують резерви на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.
Розрахунок резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями здійснюється виходячи із чистого кредитного ризику (ЧКР), розмір якого визначається зменшенням валового кредитного ризику (ВКР) на вартість забезпечення за кредитом (ВЗ): ЧКР=ВКР – ВЗ. Але забезпечення кредитної операції не завжди береться в розрахунок чистого кредитного ризику в повному обсязі. НБУ встановив диференційовану шкалу врахування вартості забезпечення залежно від його виду та виду кредиту, класифікованого за ризиком. Положення НБУ №279 від 06,07,2000 р.