Філософія, політика, суспільство

Вид материалаДокументы

Содержание


Рис. 1. Виконання бюджету по платі за землю в 1 кварталі 2004 р.
2. Якою Ви бачите українську перспективу (найближчу - після жовтневих президентських виборів і подальшу - на майбутні два десяти
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Література:

1. Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році". - Київ, 2004.

2. Сила децентралізації. Україна: Звіт з людського розвитку 2003. Програма розвитку ООН. - Київ, Україна.

3. Цілі розвитку тисячоліття. Україна. Міністерство економіки та з питань європейської інтеґрації України. - Київ, 2003.

4. Роль неурядових організацій у процесі європейської інтеґрації. Досвід польських про європейських організацій. - Ельбльонг, 2003.


Віват Українська гімназія!


Оновлена українська школа-гімназія в Сімферополі відчинила двері для учнів.


Першого вересня цього року українські і закордонні ЗМІ повідомили про закінчення будівництва в Сімферополі нового приміщення для Української школи-гімназії. Вона є справжнім храмом сучасної науки, спортивного вишколу і духовного вивищення для дітей і молоді, якому важко знайти аналог не тільки в Україні, але й за кордоном. Відкрив гімназію та привітав колектив учнів та вчителів з Днем знань особисто Президент України Леонід Кучма.

Оновлена Українська школа-гімназія - найошатніша зі шкіл Криму. Це не тільки сучасні навчальні класи, але й велике розгалужене господарство: два басейни, зимовий сад, майстерні для занять з виробничого навчання, чотири комп'ютерні класи, відділення для початкової школи. Загалом у школі навчається понад 700 учнів.

"Нашою метою, - сказала на відкритті школи-гімназії її директор Н.І.Руденко, - є виховання української еліти. Традиції виховання української еліти, її корені були підрубані, тому відновити все дуже важко. Принциповість, непорушність укладів, слідування українській національній ідеї - це ті складові, які є для нас дороговказом".

На шкільній стіні, яка уособлює скрижалі пам'яті, вибиті прізвища членів Піклувальної ради, серед яких згадуються і діячі нашого Донецького Українського культурологічного центру - видавця журналу "Схід". Поруч з іменами Президента України, відомих науковців і журналістів представлений і наш УКЦентр, що протягом багатьох років передавав до школи навчальну, художню та іншу літературу.

Хай справдиться викарбуваний на фронтоні девіз школи: "ЖИТИ, РОЗВИВАТИСЬ, ПРОЦВІТАТИ"!

Віват Українська гімназія!


Володимир Білецький,

професор, доктор

технічних наук

Вадим Оліфіренко,

член Національної

спілки письменників України,

кандидат педагогічних наук


земля – ДЖЕРЕЛО ПРИБУТКУ МІСТА

(Інтерв'ю з мером міста Донецька Олександром Лук'янченком)


Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що земля та інші природні ресурси, які знаходяться в комунальній власності територіальних громад, складають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Таким чином, ефективне і раціональне управління комунальними землями – основа постійного розвитку територій, залучення інвестицій для розвитку міста, збільшення надходжень до бюджету. З’ясувати ситуацію, що складається в галузі земельних відносин в м. Донецьку, ми попросили міського голову Лук’янченка Олександра Олексійовича.


- Олександре Олексійовичу, назвіть найбільш важливі, на ваш погляд, результати першого етапу сучасної земельної реформи.


- Найбільш важливими результатами в галузі реформування земельних відносин, які були досягнуті в процесі здійснення першого етапу сучасної земельної реформи у місті Донецьку, є:

1) проведення грошової оцінки землі;

2) передавання земельних ділянок в оренду;

3) заміна державних актів постійного користування у недержавних підприємств на договори оренди земельних ділянок;

4) стабільне зростання прибутків від здачі в оренду земельних ділянок.

Відповідно до даних про виконання бюджету за 1 півріччя 2004 р. плата за землю перевиконана на 735618,0 грн, виконання становило 105,5%, у тому числі з податку на землю - 102,7% (перевиконання - 291930,0 грн), орендної плати за земельні ділянки -116,4% (перевиконання - 443688,0 грн.). Результати виконання плану по надходженнях до міського бюджету плати за землю за 1 квартал 2004 р. зображені на діаграмі (рис. 1).





Рис. 1. Виконання бюджету по платі за землю в 1 кварталі 2004 р.


Збільшити надходження від сплати земельного податку і орендної плати за користування земельними ділянками до міського бюджету значною мірою дозволила проведена грошова оцінка земель міста з урахуванням функціонального використання ділянок та їх розташування (рішення від 28.08.2002 р. № 384). Тепер у кожного землевласника з'явилася можливість самостійно оцінювати перспективи розвитку об'єктів виробництва, підприємницької діяльності при розміщенні їх в тій чи іншій зоні міста.

Сьогодні в м. Донецьку існує 797 землевласників, які не мають в повному обсязі правовстановлюючих документів на землю загальною площею 1630,61 га. Ці суб'єкти підприємницької діяльності сплачують податок на землю загальною сумою 17,7 млн грн, тоді як при оформленні документів (договорів оренди), за попередніми розрахунками, сума орендної плати становитиме 35,0 млн грн, зростання плати за землю становитиме понад 20 млн грн. Відповідно до рішення Донецької міської ради, ті суб'єкти підприємницької діяльності, які перейдуть на орендні відносини з містом у цьому році, в наступному будуть платити за землю майже в 4 рази менше.

За даними державної податкової інспекції станом на 01.05.2004, 30 суб'єктів підприємницької діяльності в м. Донецьку (недержавної і некомунальної форми власності) не мали правовстановлюючих документів на землю загальною площею 310,2 га. Згідно з розрахунками, наданими спеціальною державною податковою інспекцією, сума податку на землю за такими ділянками становить 5,8 млн грн. При оформленні договорів оренди на землю зростання плати за землю в таких підприємствах становитиме понад 2 млн грн.

Необхідно відзначити те, що міська рада, її виконавчі органи мають у своєму розпорядженні повну інформацію з існуючої проблеми і результати роботи очевидні: плани по надходженнях плати за землю не тільки збільшуються, але й перевиконуються.


- А що перешкоджає ефективному використанню земельних ресурсів взагалі і у м. Донецьку зокрема?


- Найбільш складною на сьогодні проблемою ефективного використання земельних ресурсів є відсутність чіткого розмежування земель територіальної громади і держави. Це створює ряд перешкод.

Як приклад можна навести ситуацію, що складається навколо ріки Дніпро, яка є державною власністю. Прибережна зона на відстані 1-2 км має бути державною власністю, оскільки стоки припадають саме на цю зону. Якщо територіальні громади міст Києва, Дніпропетровська, Херсона, Запоріжжя будуть чекати, поки держава впорядкує ці береги, - мине немало часу, а облаштовувати землі, які їй не належать, - ризиковане вкладення коштів як міста, так і підприємців.

Сьогодні можна зробити висновок про необхідність паспортизації всіх земельних ділянок, на якій знаходяться об'єкти як приватної, так і комунальної власності. Тільки при наявності подібного реєстру можна провести аналіз ефективного використання землі в місті. Однак для проведення вказаних робіт необхідні кошти, які повинні бути виділені або з державного, або з місцевого бюджету. У м. Києві на ці цілі виділяється близько 12 млн грн. Донецьк же в умовах жорсткого фінансування подібної можливості не має.


- Яким чином Донецька міська рада має намір вирішувати проблеми сучасного землекористування і що вже зроблено в цьому напрямі?


До першочергових завдань управління землекористуванням можна віднести:

1) приведення у відповідність з Цивільним кодексом договорів оренди нерухомого майна комунальної власності з включенням в оренду плати за землю;

2) ведення масштабної претензійно-позовної роботи з плати за землю відносно тих, хто не виконує своїх договірних зобов'язань.

Сьогодні в м. Донецьку укладено близько 8 тисяч договорів оренди земельних ділянок між підприємцями і міською радою, однак значна частина орендарів платежі за землю здійснює нерегулярно і несвоєчасно. Управління міської ради (економічне, фінансове, комунальних ресурсів) спільно з міською прокуратурою і районними виконавчими комітетами здійснюють контроль за правильністю нарахувань і повнотою сплати за користування землею. Зокрема направлено 85 претензій до несумлінних платників і найближчим часом будуть скасовані рішення виконкому про виділення тих або інших ділянок.


- Чи має наше місто резерви для результативного використання землі як комунальної власності?


- Так, але для цього необхідне втручання місцевих органів влади. Сьогодні місту необхідно більш прагматично підійти до питання про земельні відведення. Наприклад, при надходженні заявки на земельне відведення під забудову для чергового магазину необхідно при прийнятті такого рішення керуватися не тільки побажаннями заявників, але й раціональним розрахунком, який повинен ґрунтуватися на поданому бізнес-плані. Також необхідно враховувати попит на продукцію, що пропонується, чинники конкурентного середовища, можливу віддачу від вкладення коштів і здатність суб'єкта підприємницької діяльності організувати належним чином будівництво і роботу об'єкта.

Сьогодні на центральних вулицях міста, та й не тільки в центрі, розповсюджені однотипні магазини з одноманітним асортиментом. Через деякий час вони закриваються, і доводиться вирішувати питання про ліквідацію даного підприємства.

Окрім того, Донецька міська рада, її управління можуть і повинні пропонувати інвестиційні проекти, пов'язані з будівництвом житлових будинків і готелів, підвищенням ефективності роботи комунальних підприємств. Хочу сказати, що вже сьогодні передбачений випуск муніципальних облігацій на суму понад 20 млн грн під будівництво ряду об'єктів. У зв'язку з чим очікується динамічний розвиток міста в найближчі 3-5 років.

- Чи стоїть перед Донецьком проблема розширення міста?

- Як уже відзначалося, чітко встановлених кордонів міста немає, тому відбувається мимовільне їх порушення, особливо відносно наших найближчих сусідів: міст Макіївки і Ясинуватої. Це робиться ненавмисно, однак постає питання про те, територіальній громаді якого міста належать дані території і до чийого бюджету має надходити плата за землю.

Відсутність нормативної і законодавчої бази стримує розвиток ринку землі. Досі немає документів, що регламентують процес конкурентного продажу землі, та існує безліч "шпаринок" в судочинстві, завдяки яким можна відмінити результати торгів, у випадку якщо вони стануть комусь невигідні.

Неурегульованість існує як на рівні держави, так і на рівні територіальної громади. Так, при продажу земельних ділянок під уже існуючими об'єктами необхідно обговорити масу різноманітних деталей: термін платежу, можливість і терміни відстрочки тощо. Якщо навіть частина процедури придбання землі проведена неправильно, то новий власник, який заплатив певну суму грошей, може бути поставлений перед фактом, що кошти вкладені даремно і повноправним власником він не став.

У м. Києві і м. Львові є досвід проведення торгів у вигляді аукціонів, однак його важко назвати позитивним. Так, для участі в першому аукціоні в м. Львові було підготовлено 20 земельних ділянок загальною площею 81450 кв. м, стартовою ціною 1678,1 тис. грн. Серед земельних ділянок, підготовлених до продажу, більшість (73,6%) призначені для виробничих потреб. Однак лише на три земельних ділянки надійшли заявки на участь в аукціоні. Площа їх становила 1770 кв. м, або 2,2% від загальної площі ділянок, призначених до продажу, зі стартовою ціною 114,9 тис. грн. Під час аукціону ціна зросла на 23,6%, і становила 142 тис. грн. Однак і в м. Львові, і особливо в м. Києві після аукціонів майже завжди виникали судові позови, що скасовували рішення, прийняті на аукціоні. Цей досвід показує, що сьогодні практично відсутній попит на земельні ділянки виробничого призначення, а земельні ділянки під будівництво комерційних об'єктів викликають великий інтерес. Отже, ціна на ці об'єкти має визначатися на основі конкурсу або аукціону.

Потрібне також вдосконалення законодавчої бази з продажу земель та проведення підготовчої роботи в організаційному й інформаційно-рекламному плані, що обумовить високу активність підприємців на аукціоні.

Таким чином, для повнокровного функціонування ринку землі необхідні такі інституції, як земельні біржі, банки та аукціони.

Непокоїть також відсутність на земельних аукціонах учасників з інших міст, регіонів країни. На мій погляд, вона обумовлена питаннями маркетингового супроводу продажу земельних ділянок.


- Дякуємо за інтерв'ю. Ваші побажання читачам.


- У місцевій пресі та періодичних виданнях ми часто публікуємо результати заходів міськради, які регулюють земельні відносини. Буду вдячний за пропозиції від читачів і вашого журналу, як краще організувати процес управління земельними ресурсами в місті.


Дмитро Павличко - Гість Донбасу

(ексклюзивне інтерв'ю для журналу «Схід»)


27-29 квітня на запрошення журналу "Схід" на Донеччині перебував Дмитро Васильович Павличко - видатний громадсько-політичний діяч, відомий український поет, народний депутат першого та третього скликань, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій Республіці (1995-1998 роки) та в Польщі (1999-2002 роки).

Донецька земля тепло зустрічала поета - відбулися велелюдні творчі зустрічі зі студентами і викладачами Донецького інституту штучного інтелекту, Слов'янського державного педагогічного університету, громадськістю міста Донецька.

Дмитро Павличко взяв участь у відкритті "Фестивалю слов'янської книги" у виставочному центрі "Експо-Донбас", побував у музеї Т.Г. Шевченка, що знаходиться в Донецькій обласній універсальній бібліотеці ім. Н.К.Крупської, зустрівся з керівництвом і членами Донецького відділення Національної спілки письменників України, представниками донецької преси. Щиро і тепло вітали поета працівники редакцій журналів "Схід" і "Донбас", члени Українського культурологічного центру. В радіо- і телеефірі краю пройшли виступи-роздуми поета про долю України.

За три дні перебування на Донбасі, окрім Донецька, поет відвідав Слов'янськ, Святогірськ, Артемівськ. Але навіть і після такої насиченої програми, яку забезпечував журнал "Схід", у редакції ще довго лунали телефонні дзвінки з усієї Донеччини - зі шкіл, від студентів і викладачів національного університету, інших вузів, від зацікавлених донеччан із запитаннями: де буде чергова творча зустріч з поетом? У філармонії, театрі чи університеті?..

Сьогодні ми пропонуємо читачам ексклюзивне інтерв'ю з Дмитром Павличком шеф-редактора журналу "Схід" Володимира Білецького та редактора Галини Сімченко.


1. Тепер багато хто вважає, що в політику мають іти люди прагматичні - економісти, бізнесмени, навіть представники точних наук. А Ви поет, тобто романтик. Поет у політиці - як це можливо і чи корисно для розвитку держави?

- У всіх народів, які боролися за свою державність, ініціаторами і натхненниками боротьби були гуманітарії, літератори, філософи, а не економісти. Кожне національне поневолення викликає насамперед протест людей, які стоять на сторожі мови як найголовнішої національної прикмети. Тому зовсім не дивно, навпаки, закономірно, що в поневолених націй Центральної Європи провідниками в боротьбі за державність були поети: в Україні - Шевченко й Франко, у Польщі - Міцкевич і Словацький, у Болгарії - Ботев і Вазов, в Угорщині - Петефі, у Словаччині - Гвездослав, у Білорусії - Купала і Богданович і т. д.

На наших очах відбулись революції, в результаті яких на чолі новоутворених держав стали письменники: в Чехії - Гавел, в Угорщині - Ґьонц, у Болгарії - Желєв. Взагалі світової слави письменники (розуміється, не всі!) не цурались політичної діяльності. Не лише в творчості вони були політиками, але й займалися на практиці політичною діяльністю. На дипломатичній службі були Пабло Неруда, Сен-Жон-Перс, Чеслав Мілош, а також Грибоєдов і Тютчев... Називаю лише тих, що згадалися відразу. Чи треба цитувати вже тисячу разів повторені слова Маланюка про те, що, коли в нації нема вождів, тоді вожді її - поети. Я впевнений у тому, що гуманітарій А. Квасьнєвський набагато краще керує польською державою, ніж його попередник Л. Валенса, хоч цей, останній не був собі простим електриком, він знав економіку і знав виробництво, і добре знав, чим дихає робоча людина.

Найважливіше для політика - це талант, здатний об'єднувати навколо себе людей, а такий талант не може розвинутись на економічному прагматизмі. Він пов'язаний насамперед з якнайширшою і передовсім гуманітарною освіченістю. Політик - це живий розум, який знає історію й культуру багатьох народів, мови багатьох націй, знає, якими словами піднести свою ідею; це - оратор та аналітик, якого люблять за сміливість у слові і за мудрість у проникненні до серцевини явищ, якими живе народ.

Звичайно, політик повинен знати економіку, юриспруденцію і практичний бізнес, але ці знання легко здобути гуманітарію. Тому ставити питання, чи може поет бути корисним у політиці, не варто. Поет, який знає набагато більше з усіх необхідних для політика сфер, ніж "голий" політик, якому пишуть помічники промови і книжки, такий поет завжди буде потрібний у парламенті як знавець законів, а до того ще знавець людської душі, загальної культури і світової історії.

Ви тільки згадайте Верховну Раду, яка проголосила незалежність України. Скільки там було письменників? Біля десяти. Це були люди, які тягнули на собі багато найважливіших питань. Отже, справа не в тому, хто поет, а хто бізнесмен чи економіст, а в тому, чи здатний такий-то конкретний чоловік бути політиком, приносити користь для розвитку держави.

Крім того, між поезією і політикою існує спорідненість. І поезія, і політика - це творчість. Правда, поезія не може бути компромісною, а політика будується дуже часто на компромісах. Одначе справжній талант - чи в поезії, чи в політиці - це насамперед розум, а розум потрібний всюди, де відбуваються важливі для суспільства і народу події. А щодо романтизму, то без нього взагалі неможливе творче і непокірне життя, тому серед не поетів романтиків більше, як серед любителів римувати слова.


2. Якою Ви бачите українську перспективу (найближчу - після жовтневих президентських виборів і подальшу - на майбутні два десятиліття, наприклад)?

- Є люди, які вважають цьогорічні президентські вибори настільки важливими, що ставлять повністю у залежність від них буття чи небуття української нації. Безперечно, це вибори дуже важливі, вони можуть призупинити на деякий час історичний розвиток України як європейської держави, можуть загальмувати наш рух до здобуття членства в Європейському Союзі і в НАТО, можуть змусити наш народ тупцювати ще п'ять років на місці.

Але найгірше, що може статися на виборах, це - консервація роздвоєння українського суспільства на західне і східне, збереження відмінностей між заходом і сходом держави, що їх успадкував український народ від радянського режиму. Всі поневолювачі України намагалися роздробити національну єдність нашого народу. Росія царська і „секретарська" намагалася не тільки зрусифікувати східні території України, але й розділити їх на донецьку та „новоросійську" частини. Так чинили і західні колонізатори, які ділили наш народ на русинів, лемків, гуцулів і справжніх українців, які, на думку польських давніх політиків, жили тільки за Збручем, тільки на берегах Дніпра.

Українську найближчу перспективу я бачу успішною лише за умови, що наш майбутній президент, уряд і парламент працюватимуть насамперед на мовну, історичну культурну і релігійну єдність нашої нації. Це має стати пріоритетом у діяльності політиків України - всіх рівнів, усіх регіонів, усіх партій. Ідея єдності української нації на основі мови, культури, релігії повинна прочитуватися у передвиборних програмах претендентів на президентський пост. Ця ідея повинна об'єднувати всі політичні сили в Україні, вносити злагоду у їхні взаємини. Ідея єдності нації в наших умовах - найголовніший рушій державотворення, база демократичних та економічних перетворень, що нададуть Україні характер європейської, сучасної країни.

Я покладаю надію на виграш опозиційних сил, але песимістам, які твердять, що програш опозиції - це смерть української нації, скажу: нема в світі такої сили, яка здатна стерти з лиця землі українську державу, знищити українство, обернути наш народ у прислужника якоїсь іншої нації чи нової імперії.


3. Тема „поет і суспільство" актуальна у будь-які часи. Як Ви вважаєте, чи змінилася функція поета і поезії у сучасному глобалізованому світі? Чи заторкнуть, і якою мірою, на Ваш погляд, світові глобалїзаційні процеси Україну?

- Література за всіх часів була явищем одночасно національним і глобальним. Письменник, навіть середнього таланту, - це постать глобальна, його перекладають і видають у багатьох країнах. Нобелівські лауреати - приклад. А що вже говорити про геніїв?! Їх неможливо вважати лише національною явиною. Справедливіше було б назвати Сервантеса світовим письменником, ніж просто іспанським, бо народи всієї планети мали й матимуть завжди своїх Дон-Кіхотів. Отже, глобалізаційні процеси, які тепер розвиваються в економіці, у виробничій та банковій системі, жодним чином не є новими для розвитку світової літератури. Розуміється, літературі глобалізація не шкодить, а, навпаки, допомагає національному розвитку кожного народу. Наприклад, мотиви у творчості Т. Шевченка, які походять з Біблії, поставили його поезію на ту ж таки біблійну височінь, зробили її зрозумілою й важливою для багатьох народів. Поетичний дар взагалі не має національної межі, хоч і розвивається тільки і найкраще на національному ґрунті.

А економічна глобалізація, свідками якої ми є сьогодні, має позитивні й негативні риси. Вона ще остаточно не визначена як „продукт" тільки злий або тільки добрий. Кооперація виробництва засобів транспорту та зв'язку досягла світових масштабів. За нею йдуть з неймовірною швидкістю процеси, які об'єднують майже всі потужні фірми у майже всіх сферах продукції. Єдині стандарти життя як результат глобалізації стали фактом на всіх континентах. Національні відмінності за таких умов приречені на розмивання. Україна, яка ще не зовсім сформувалася як сильна національна духом нація, в умовах глобального зоднаковіння може втрачати свою культурну ідентичність, генетичну неповторність. Європейський Союз як утворення з єдиною валютою, конституцією, своїм кордонами і фактично єдиною мовою починає все більше нагадувати наддержаву, в якій національна ідентичність народів під загрозою. Але для України саме ЄС є безальтернативною перспективою, бо, зоставшись самітною між ЄС і Росією, вона неодмінно буде скочуватись до підрядного чи навіть колоніального становища, в якому вже була за часів СРСР. Україна не уникне глобалізації, але в Європі цей процес буде стримуватись; неможливо уявити собі, щоб німці. або французи відмовились од своєї мови, а в умовах Сходу русифікація нічим, і ніким, і ніколи не буде стримана - наддержава східного типу - це для України боротьба, але не за добробут і духовний розвиток, а за виживання.