Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   ...   73

Нікіфорова Т.А.

cт. гр. ФУПФм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Островська Г.Й.

Фондовий ринок: проблеми та перспективи розвитку в умовах економічної нестабільності


Фондовий ринок є невід’ємним та важливим елементом фінансової системи ринкової економіки. Відтак, становлення ефективного та дієвого фондового ринку є важливим етапом завершення трансформації вітчизняної економіки.

Вивченню функціонування фондового ринку, розкриттю його окремих аспектів присвячено роботи багатьох науковців, зокрема І. Вороніна, А. Грищенко, В. Корнєва, О. Мозгового, Л. Алексеєнко, В. Опаріна та ін.

Вітчизняний фондовий ринок Україні поки що не забезпечує основне своє завдання: широке залучення фінансових ресурсів для інвестування інноваційних і інших довгострокових економічних проектів. Високі ризики на фондовому ринку пов’язані з недосконалою законодавчою базою щодо захисту інвесторів при вкладенні ними коштів у цінні папери, недоотриманням прав акціонерів, неадекватною дивідендною політикою тощо. Ризики на фондовому ринку виникають також через зосередження торговців в основному на неорганізованому ринку з непрозорими правилами торгівлі.

Майбутній розвиток фондового ринку неможливий без реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають цьому розвитку. Має бути переосмислена та суттєво підвищена роль фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів та спрямуванні їх на оновлення виробничого потенціалу, створення умов для становлення потужних інституційних інвесторів. З метою якісної перебудови фондового ринку України та спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави щодо цього має бути зосереджена на наступному:

– налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних та вітчизняних інвесторів;

– чітке визначення прав та обов’язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, узгодження законодавства відповідно міжнародних норм та сучасних вимог розвитку капіталу в Україні;

– лібералізація валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу та спрощення доступу до внутрішнього ринку зарубіжних інвесторів;

– розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів;

– вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери та розвиток системи обігу цінних паперів та деривативів, спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів;

– змінення механізму приватизації акцій підприємств, що перебувають у державній власності, з першочерговим продажем через організовану біржу невеликих пакетів акцій з метою оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капіталізації;

– погодження нормативної бази та регулювання ринку фінансових послуг відповідно до світових стандартів;

– здійснення емісії державних боргових цінних паперів, зокрема муніципального рівня, для роздрібного продажу, з цільовим спрямуванням коштів на розвиток;

– концентрація торгівлі цінними паперами на організованому ринку, діяльність якого відповідає міжнародним стандартам.
Література

1. Калач Г.М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України // Фінанси України. – 2009. – № 1. – С.116.

2. Пасечник Т.О. Європейська інтеграція фондового ринку України як механізм зниження ризиків // Фінанси України. – 2009. – № 6. – С. 77 – 84.

3. Підсумки року: Фондовий ринок України у 2009 році. За матерiалами: Корреспондент.net.

4. Шевченко П. Фондовий ринок: хроніки падіння // Фондовий ринок. - 2009, № 3. – С. 6 – 9.

УДК 336.71

Нуда І.І.

ст. гр. ФУПфм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Островська Г.Й.

Управління фінансовими ризиками
банківських установ


Комерційні банки є основними елементами фінансової системи України, і від їхнього ефективного функціонування залежить загальний розвиток економіки країни й добробут населення. Водночас комерційний банк, як і будь-який інший суб’єкт господарювання, діє в умовах невизначеності й перебуває під впливом різних ризиків. Підвищують рівень ризиків такі чинники, як посилення процесів глобалізації в економіці України, збільшення кількості іноземних конкурентів на фінансовому ринку, низький рівень капіталізації вітчизняної банківської системи та інші. До того ж, відмінність фінансово-кредитних установ від інших суб'єктів підприємницької діяльності полягає в тому, що вони беруть на себе частину фінансових ризиків, виступаючи посередниками між вкладниками і позичальниками. Тим часом неефективне управління фінансовими ризиками в банківській системі України призводить до того, що кожного року з Державного реєстру виключається понад 4,5% комерційних банків від їхньої загальної кількості. Щорічно загальна сума збитків становить у середньому 7,7% від чистого прибутку по всій банківській системі, а в стадії ліквідації перебувають близько 11,3% банків. Ситуація, що склалася, зумовлює необхідність вдосконалення теоретичних основ управління фінансовими ризиками в українських комерційних банках. Як свідчить практика, особливу увагу доцільно приділити управлінню кредитним ризиком, оскільки частка кредитів має найбільшу питому вагу в активах вітчизняних банків, а проведення дуже ризикованої кредитної політики є однією з основних причин їхнього банкрутства. Не менш важливим для оптимізації функціонування комерційних банків є управління ризиком ліквідності, оскільки навіть незначне підвищення його рівня відразу ж відображається на всій фінансовій системі України і негативно відображується на потенціалі економічного розвитку країни та на життєвому рівні населення.

Безпосередньо питанням управління фінансовими ризиками і, зокрема, кредитним ризиком і ризиком ліквідності в банківських установах присвячена низка робіт відомих учених-економістів, серед яких О. Заруба, О. Кавкін, В. Кочетков, Л. Примостка, К. Редхед, І. Сало, В. Тен та інші.

З метою мінімізації фінансових ризиків комерційним банкам у своїй діяльності необхідно:

запровадити в банку ефективну систему ризик-менеджменту, яка б здійснювала постійний контроль фінансових ризиків та застосовувала методи їх мінімізації;

— за наявності певних умов в комерційних банках доцільно ввести посаду ризик-контролера, який буде знаходитися у підпорядкуванні служби банківського контролінгу. Посаду ризик-контролера пропонуємо виділити у великих та середніх банках, оскільки в малих банках робити це недоцільно. На ризик-контролера пропонуємо покласти відповідальність за ідентифікацію, класифікацію, вимір ризиків та їх контроль.

— забезпечити усі підрозділи, які займаються управлінням фінансовими ризиками, сучасним інформаційним забезпеченням і комп’ютерною технікою;

— в процесі створення інформаційних систем на рівні держави, які сприяли б мінімізації кредитного ризику, важливим кроком було б створення бази даних, яка б містила відомості про підприємства, їх кредитні історії, поточну кредитоспроможність. Такий захід безумовно є досить дорогим для держави на сьогодні, але в перспективі він є необхідним;

— більш реальним є створення регіональних рейтингових агентств, які б концентрували інформацію про всіх потенційних позичальників. Складність поки що полягає у небажанні підприємств надавати повну достовірну інформацію про свою діяльність.

— удосконалити методи мінімізації ризиків, застосовуючи при цьому зарубіжний досвід.
Література:

1. Гуткевич С. Управление рисками при формировании инвестиционной привлекательности // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 1. - С. 18-22.

2. Максютов А. Хеджирование риска изменения банковских процентных ставок на основе анализа дисбалансов // Банковские технологии. - 2009. - № 12. - С. 19-22.

УДК 339.144