Бубнов І. В., к. І. н., доц., ст викл., Одеса, Одеський держ еколог ун-т
| Вид материала | Документы |
- Культурологія / Укладач ст викл каф культурології О. Ю. Білянська/ Одеський нац ун-т, 265.5kb.
- Наукові записки, 6979.43kb.
- Робоча навчальна програма дисципліни «Філософія» для всіх спеціальностей ухвалено, 677.5kb.
- 1. Назва модуля, 47.08kb.
- Міністерство освіти І науки України Одеський державний екологічний університет Екологічний, 449.97kb.
- Програма візиту пана Генерального Консула Республіки Польща в м. Одеса Веслава Мазура, 30.35kb.
- Методические рекомендации Издание второе, переработанное и дополненное Минск 2006 удк, 270.38kb.
- Университетский образовательный стандарт высшего профессионального образования 010100, 1014.31kb.
- План семінарських занять з нормативного курсу "історичне краєзнавство", 205.68kb.
- Ежегодная Международная научно-практическая конференция LXIV герценовские чтения, 132.21kb.
Р О З Д І Л II
| ОСОБИСТІСТЬ НА ТЛІ ЕКОНОМІЧНИХ І ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ |
Бубнов І.В., к. і. н., доц., ст. викл., Одеса, Одеський держ. еколог. ун-т
Статегія сталого розвитку: завдання та проблеми реалізації в сучасній Україні
Масштабні завдання системних перетворень у різних сферах суспільного життя, що актуально постали перед Україною останнім часом, нагально вимагають вироблення й реалізації стратегії модернізації, яка б була заснована на відповідних світоглядних принципах і була б здатна створити основи для конкурентоспроможності української націй у сучасному глобалізованому світі.
Для адекватної відповіді на виклики часу в основу такої стратегії модернізації України мали б бути покладені принципи доктрини «стійкого (екологічно й соціально збалансованого) розвитку». Її основна мета, за визначенням Конференції ООН з питань охорони природи й розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) – забезпечити розвиток у межах господарської (екологічної) ємності природного середовища, що не вносить необоротних змін у природу і, що не створює погроз для як завгодно тривалого існування людини як біологічного виду homo sapiens [1].
Модель «еко-соціальної ринкової економіки», яка базується на органічному поєднанні економічної ефективності, соціальної справедливості й ресурсно-екологічної збалансованості, є європейською реалізацією концепції сталого розвитку, офіційно закріпленої в 2001 році із прийняттям «Стратегії сталого розвитку Європейського Союзу». Ця модель могла б служити стратегічним орієнтиром і для України.
Розвиток в Україні моделі еко-соціальної ринкової економіки, з одного боку, сприятиме всебічному поліпшенню якості життя людей, а з іншого – може стати надійною основою для евроінтеграційного процесу й вступу України в ЄС на наступному етапі його розширення, оскільки критерій «сталого розвитку» дедалі більше будуть набувати домінуючого характеру.
Однак в Україні ідея сталого розвитку дотепер не стала загальнодержавним пріоритетом. Питання стійкого розвитку в Україні певною мірою все ще залишаються лише предметом теоретичного осмислення, наукового дослідження і обговорення окремих науковців, практиків, представників громадськості. Але всі ці заходи в цілому мають невпорядкований, часом випадковий характер [2]. Через відсутність належного інтересу з боку владних структур до цього питання, в Україні так і не затверджена на законодавчому рівні концепція переходу до сталого розвитку, яка б мала загальнодержавне значення мобілізуючого характеру.
Ця ситуація поглиблюється ще й невмотивованістю вітчизняних бізнесових еліт щодо поступу до сталого розвитку країни. Адже це вимагає від них соціально і екологічно відповідального підприємництва, готового активно змінювати свою виробничу практику та сприяти формуванню раціонального і дієвого державного механізму регулювання економічною сферою. Хоча українська промисловість гостро потребує глибокої технологічної модернізації, ефективного менеджменту у використанні природних ресурсів та охороні довкілля, більшість крупних підприємців здебільшого переймаються питаннями конкурентної боротьби за контроль над застарілою промисловою базою та її експлуатацію з метою одержання швидких надприбутків [3]. Разом з тим, чинне законодавство України на сьогодні не створює ефективних економічних стимулів для докорінної модернізації економіки країни та її диверсифікації, а в окремих випадках, навіть заохочує до нехтування потреби у розвитку масштабних інноваційних технологічних проектів.
З огляду на корисно-егоїстичний характер підходів олігархічних кланів в Україні та інших країнах колишнього СРСР щодо експлуатації природного та людського капіталів власних країн, модель еко-соціальної ринкової економіки може розглядатися також як інструментарій для поступового економічного демонтажу олігархічної системи і тіньової економіки [4]. Як один з ключових заходів структурної перебудови в фіскально-економічній політиці в Україні мала б стати так звана «еко-трудова податкова реформа», мета якої – часткове перенесення наголосу з оподаткування фонду заробітної плати на оподаткування потоків природних ресурсів та шкідливих викидів. Оподаткування ресурсних потоків та реалізація принципу «менше оподатковувати корисне і бажане (робочі місця й доходи) й більше оподатковувати небажане і шкідливе (споживання ресурсів й забруднення)» сьогодні є широко розповсюдженими в багатьох країнах ЄС.
На думку деяких українських експертів така реформа в системі оподаткування може стати ефективним засобом вирішення низки наболілих проблем, як то: збільшення зарплати в процесі економічного розвитку; залучення інвестицій в технологічні інновації; більш ефективне використання енергоносіїв та інших природних ресурсів через зменшення енерго- та матеріалоємності виробництва; зменшення шкідливих викидів і забруднення природного довкілля; послаблення залежності від імпорту енергоносіїв, поліпшення торгівельного балансу та зміцнення національної безпеки країни [5].
Спроможність вітчизняного бізнесу знайти адекватний баланс між отриманням прибутку, соціальною справедливістю та збереженням довкілля стає одним із вирішальних чинників для успішного переходу до сталого розвитку України. Вагомим мотивом для бізнесу при цьому має стати той факт, що в сучасному світі саме кращі ресурсні та екологічні показники підвищують конкурентоспроможність бізнесу на світовому ринку та сприяють доступу на дедалі більш екологізовані ринки Європейського Союзу.
Серед першочергових адміністративно-організаційних заходів з боку держави щодо реалізації принципів стратегії сталого розвитку на сучасному етапі могли б стати зокрема такі: гармонізація функцій державного регулювання і контролю в сфері природокористування та функцій господарської діяльності підприємців; застосування функціонального (негалузевого) підходу в управлінні природними ресурсами та охороні природного довкілля тощо.
Виходячи з того факту, що утвердження принципів сталого розвитку – це тривалий, поступальний, еволюційний процес і, враховуючи досвід реалізації національних стратегій сталого розвитку деяких країн ЄС, принципово важливим в умовах України може стати розвиток певних конкретних проектів у рамках цієї стратегії із широким залученням організацій третього сектору. Такі проекти, спрямовані на оптимізацію життєдіяльності людей в умовах безпечного природокористування й на забезпечення добробуту всіх членів суспільства, здатні вже сьогодні вирішувати завдання гармонізації відносин усередині суспільства, стверджувати принципи суспільного консенсусу, оскільки апелюють до всього народу й не розділяють його на антагоністичні суспільні шари.
Список літератури
- Задорский В. Стратегия устойчивого развития// Экспедиция XXI. – 2011. – № 11 (113).
- Дробноход М.І. Стійкий екологічно безпечний розвиток: український контекст/ Економічні реформи в Україні в контексті переходу до сталого розвитку. Матер. наук.-практ. конф. – К.: Інтелефера, 2001. – С. 29.
- Олігархономіка // Український тиждень. – 2011. – № 33 (198). – С. 42.
- Гардашук Т. Концепція збалансованого (сталого) розвитку та принцип справедливості// Мультиверсум. Філософський альманах – 2004. – №43 – С.12-14.
- Вовк В. Україна в контексті сучасних тенденцій і сценаріїв світового розвитку// Незалежний культурологічний часопис «Ї» – 2001. – №22 – С. 23-25.
Бутрик Г.О., Діденко О.О., Кузьміна Ж.Ю., ас. Донецьк, ДонНУЕТ
ІННОВАЦІЇ В ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Що приводить в рух економіку? Що додає їй імпульсу? Це, перш за все, люди з ідеями та енергією, з уявою та сильним характером, спроможні стати першопрохідцями і втілити в життя свої задуми. Економіка розвивається за рахунок інновацій, блискучих торгових марок, та інших «ноу-хау». А ще завдяки тому, що багато талановитих людей знаходить своє покликання в економіці.
Дослідженню проблем інноваційної діяльності присвячена низка праць зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема О.І. Амоши, Ю.М. Бажала, М.П Денисенка, Н.В. Краснокутської, Н.Б. Кирич, Я.В. Риженка, О.М. Собко, С.Ф Покропивного, В.Г. Федоренка, Л.І. Федулової, П.С. Харіва, М. Хучека, Й.А. Шумпетера та ін.
Розвиток технологій за останні роки надзвичайно змінив спосіб життя на Землі. Серед факторів, що вплинули на зміну життя, слід в першу чергу назвати винахід мобільного зв'язку та створення глобального інформаційного простору — Інтернету. До 1980 року мобільних телефонів ще не було, люди здобували інформацію, в основному, з книг. Коли ж людині хотілося придбати останні музичні записи, вона йшла в магазин грамплатівок. Сьогодні все це можна отримати, не виходячи з дому, за допомогою Інтернету. З розвитком новітніх мобільних та бездротових технологій інформація стає доступною для кожного. А швидкий доступ до інформації є головною передумовою розвитку економіки та її управління. Важливою ланкою в системі забезпечення інформацією є комп'ютер, який увійшов до першої п'ятірки у списку кращих технологічних інновацій. Наявність комп'ютера майже в кожному домі стала ключовим фактором для розвитку нових технологій.
Метою нашої роботи є виявлення кращих, на наш погляд, інновацій та винаходів людства в постіндустріальному суспільстві.
На наш погляд, одним з найважливішим відкриттям постіндустріального суспільства є Інтернет. Однією з цікавих версій виникнення Інтернету є версія про те, що його виникненню посприяв перший радянський супутник. Адже після його запуску в 1957 році президент США Ейзенхауер, певно, злякавшись переваги Радянського Союзу у технологіях, віддав наказ сформувати ARPA – Агентство передових дослідницьких проектів, що підпорядковувалося Мінобороні США й займалося розробкою передових технологій. Значимість ARPA в історії Всесвітньої мережі не можна переоцінити: агентство спонсорувало розвиток мережі ARPANET.
У 1965 році, завдяки досліднику Массачусетського технологічного університету, було встановлене перше віддалене з’єднання. Під загальним керівництвом Дж. Ліклайдера, було з’єднано комп’ютер TX-2 у Массачусетсі з комп’ютером Q-32 у Каліфорнії, використовуючи низькошвидкісну телефонну лінію. Вийшло те, що пізніше стали називати WAN – територіально розподілена мережа.
Але, існує ще одна версія виникнення «Всесвітньої мережі», згідно до якої винахідником Інтернету є Альберт Гор. В американській пресі 1999-2000 р. активно публікувалися й поширювалися такі заяви. Використовувалися вони в політичних цілях. Заяви, приписувані колишньому віце-президентові США Альберту Гору про те, що він стояв у витоках Інтернету й фактично винайшов його. Насправді це, звичайно, не так.
На 90-ті роки XX століття прийшовся перший “вибух” Інтернету. Незадовго він прийшов і до нас. На той час існували модеми лише на 28,8 Кб/сек. Тепер це пішло в минуле і зараз в Інтернеті стали нормою набагато більші швидкості передачі даних, та й подання інформації стало на порядок досконаліше. Як зазначено в Wіkіpedіa, станом на 30 вересня 2007 року кількість користувачів Інтернет склала 1.244 мільярди чоловік. Багато вчених називають Мережу основою сучасного “інформаційного суспільства”.
Технологічні інновації змінили також і сферу розваг. Супутникове телебачення і радіо розширило можливості вибору. Поява пульта дистанційного керування дозволило телеглядачам легко переключатися з каналу на канал. Великий стрибок відбувся у технологіях відеоігор. На початку 1980-х була популярною гра, коли па екрані комп'ютера маленький жовтий кружок лише поглинав цятки. А сьогодні індустрія відеоігор має в своєму арсеналі реалістичні ігри, які відкривають перед гравцями фантастичні світи науки, спорту та кіно. Людям хотілося подивитися телевізійні програми або пограти в нові відеоігри на якісному та великому за площею екрані. Технології задовольнили і цю потребу: з'явилися плазмові телеекрани, 3D-телевізори, телебачення високої чіткості HDTV і кінотеатри ІМАХ.
Завдяки винаходу волоконно-оптичного кабелю — найтоншим скляним ниткам, по яких зображення та інформація передаються з кращою якістю, ніж по звичайному кабелю, — ми маємо сьогодні відмінну якість телефонного зв'язку та максимально можливу швидкість роботи Інтернету. Волоконна оптика дозволила також розширити потужності телефонних мереж.
З розвитком технологій та Інтернету покращилися можливості фінансових операцій та банківських послуг.
Чимало інновацій, що змінили наше життя, з'явилися в наукових лабораторіях. Вчені змогли практично повністю розшифрувати генетичний код багатьох організмів, що призвело до розвитку біотехнології – науки про управління генетичним матеріалом організму. Аналіз ДНК дозволяє, наприклад, відшукати дітей, що загубилися, і їх батьків після катастроф, зловити злочинця і т. ін. Автоматизовані методи ідентифікації особистості, перевірка ідентичності на основі фізіологічних або поведінкових характеристик (для цієї мети інформація про людину, наприклад відбитки пальців і риси обличчя, переводиться в цифрову форму), клонування тварин – це сьогодні реально.
У зв'язку з енергетичними проблемами посилився інтерес до двигунів на альтернативному паливі. Найбільшою популярністю користуються гібридні автомобілі, в яких використовується не менше двох джерел енергії (за
звичай електрика і бензин).
Автоматизовані процеси (роботи) у промисловому виробництві дозволили виконувати роботу швидше і дешевше. Технології комп'ютерного моделювання дають змогу вдосконалювати виробничі процеси в багато разів.
Але не всі винаходи відразу ж впроваджуються в життя. Наприклад, патент на лазерні технології був отриманий у 1960 році, а ці технології дістали практичне застосування тільки через багато років в медицині і в записуванні та відтворенні CD і DVD-дисків.
У 1962 році Вальтер Брух розробив систему аналогового кольорового телебачення PAL. Завдяки прекрасній світловій гамі ця технологія дала зачин кольоровому телебаченню спочатку у Федеративній Республіці Німеччина, потім з успіхом використовувалася в усій Європі і майже в усіх країнах Азії, Африки і Південної Америки.
Хіміку з Ахена Хельмуту Цану в 1963 році вперше вдається виготовити штучний інсулін, що стає важливим кроком у лікуванні діабету. На сьогоднішній день штучний інсулін – речовина, необхідна для життя хворих на цукровий діабет, – вийшов з стадії лабораторних досліджень на стадію клінічних застосувань на людях. Базовою речовиною, на основі якої виготовляється штучний інсулін, є сафлор (дикий шафран) — рослина, що раніше використовувалася як натуральний жовтий, шафрановий і червоний барвник. Дикий шафран був опрацьований на генетичному рівні, що стимулювало рослину до вироблення проінсуліну, який після ферментної обробки перетворюється на інсулін SBS-1000. Даний тип інсуліну використовується для людини. Перші результати лабораторних досліджень з'явилися в 2008 році, коли були проведені основні хімічні аналізи отриманої речовини, а також перші досліди на мишах і мавпах. На сьогоднішній день розпочато цикл експериментів, в яких беруть участь люди-добровольці. Якщо результати експериментів будуть позитивними, це дозволить значно здешевити виробництво інсуліну, а крім того зробить виробництво цього препарату в значній мірі більш простим і ефектнішим. Це дозволить збільшити обсяги виробництва і відмовитися від більш дорогих технологій виробництва інсуліну.
У 1967 році фірма Bosch, створивши систему D-Jetronic – першу з серії електронних систем впорскування палива, – закладає основу для сучасних бензинових двигунів, які дають менше шкідливих викидів і скорочують витрати пального. Перша в світі система електронного впорскування бензину використовується в одному з серійних автомобілів концерну Volks-Wagen. Ця система встановлена на багатьох моделях автомобілів Citroen, Lancia, Mercedes-Benz, Opel, Renault, SAAB, Volvo.
У 1969 році Юрген Детлеф і Хельмут Геттруп запатентували «пульт ідентифікації». Відтоді чіп-карта розпочала свою успішну світову кар'єру. Сучасний світ важко вже уявити собі без чіп-карт.
Інноваційна технологія аудіокомпресії типу МРЗ була представлена в 1987 році групою розробників на чолі з математиком і електротехніком Карлхайнцом Бранденбургом. Процедура кодування аудіопотоку революціонізувала галузь музики: без можливості стиснути аудіодані на одну дванадцяту їх початкової величини не було б ні програвачів МРЗ, ні можливості скачувати музичні файли з Інтернету.
У 1990 році фірма Bosch розробляє електронну систему контролю стійкості автомобіля ESP. Якщо машина виходить з-під контролю, система (тепер уже широко поширена) завдяки роздільному гальмуванню коліс швидко відновлює стабільність руху.
З 2009 року почав свою роботу JUGENE – суперкомп'ютер на базі IBM. Він складається з 294 912 процесорних ядер і розташовує понад 144 000 гігабайт оперативної пам'яті. Це перша і ймовірно поки що єдина система в Європі, що досягла обчислювальної потужності 1 петафлоп, що відповідає 1015 (мільйон мільярдів) арифметичних дій в секунду. За 1 рік такий неможливої діяльності людство виконало б (теоретично) 31,5 мільйона мільярдів операцій. Стільки, скільки JUGENE виконує за півхвилини. Ще більш цікавий факт, що за своєю структурою наш мозок все ще складніше влаштований, щоб його можна було симулювати з точки зору обчислень. Тобто по «апаратним даними» він містить близько тисячі таких JUGENE.
У 2010 році відділення компанії Intel в німецькому Брауншвейгу розробляє новий процесор з 48 ядрами. В даний час це ще прототип, емульований за допомогою програмованих вентильних матриць (FPGA).
Даний метод дозволяє істотно прискорити знаходження недоліків в архітектурі пристрою ще до реалізації на чіпі. Ядра процесора настільки незалежні один від одного, що здатні змінювати власне енергоспоживання в діапазоні від 25 до 100 Ватт. Це перші кроки у розвитку нової процесорної архітектури Terascale. Згідно з планами Intel, в недалекому майбутньому стануть можливими процесори і з 128 ядрами. Розробники сподіваються, що подібні системи, розуміючи мову і жести, зможуть краще взаємодіяти з людиною, ніж сьогоднішні.
У 2010 році Група студентів і аспірантів технічного університету Верджін виділила і охарактеризувала раніше невідому групу бактерій. Штам бактерії відноситься до хвороботворних мікроорганізмів рослин під назвою Pseudomonas syringae. Дана бактерія викликає різні захворювання багатьох рослин: бактеріальні опіки, плями, смуги, точки і виразки. Розвиток Pseudomonas syringae у вологому і холодному середовищі сприяє істотному зменшенню врожайності та зниження якісних характеристик рослин.
У 2010 році дослідники з інституту виробничої техніки та автоматизації товариства Фрауегофера представили нову систему управління, яка реагує на думки. Таким чином, протез поводиться як справжня нога. У стрижень протеза вбудовані сенсори, сигнали яких впливають на решту м'язи ноги і трансформують їх у відповідні рухи протеза.
29 квітня 2010 була допущена до клінічного застосування в США перша вакцина від раку. Препарат Провендж (Provenge) компанії Дендріон (Dendreon) показав свою відносну ефективність в лікуванні запущеного раку простати, додаючи безнадійно хворим в середньому близько чотирьох місяців життя. На відміну від стандартної хіміотерапії, нова вакцина активує власну імунну систему організму на боротьбу з пухлиною і її метастазами.
У 2011 році Sony, що поставляла останнім часом 70% флоппі-дисків (стандарт 3,5'') припинила їх випуск. Залишковий ринок – в основному територія колишнього СРСР і власники старих синтезаторів. Дискети 5,25'' випускалися з 1969, 3,5''c 1981 років.
У 2011 році вчені із Санта-Барбари (Каліфорнія) зробили прорив у створенні штучної крові. Правильної двояковогнута форма штучних червоних кров'яних тілець (еритроцитів) дозволяє цим клітинам крові протискуватися в найвужчі відгалуження капілярів кровоносної системи. Синтетичні еритроцити вже в стані транспортувати кисень і будуть протестовані на тваринах, наскільки довго вони зможуть залишатися в кровоносній системі без того, щоб бути відторгнуті або знищеними імунною системою.
У 2011 році команда інженерів університету міста Хаен (Іспанія) розробила цікавий алгоритм, який може змінити всі наші уявлення про обробку музики. Ми давно змирилися з тим, що комп'ютер погано розпізнає звук, будь то мова або музика. Не дивно: всі програми покладаються на порівняння з еталонними фрагментами (семплами) бази даних і тому часто помиляються, якщо слово сказано басом замість тенора або якщо в аранжуванні замість скрипки грає рояль. Новий алгоритм діє інакше: спочатку він налаштовується на «голос» інструменту (і не важливо, гуслі це чи фагот - зазначають автори). Потім програма складає своєрідний «словник» звуків, і, нарешті, «перекладає» зіграну мелодію в звичайні ноти або в MIDI файл для синтезатора.
У 2011 році створена людством інформація перевищила Зеттабайт (одиницю з двадцятьма одним нулем), повідомляє EMC, лідер в області рішень для комп'ютерних інфраструктур. Мало того, що це по-справжньому астрономічне число (стелаж з DVD-дисками для запису такої кількості даних простягнувся б якраз до Місяця), воно ще й росте як сніжний ком – адже всього лише п'ять років тому інформації було вдесятеро менше, а приблизно через півтора року, людство подвоїть її обсяг.
Провідний виробник комп'ютерних чіпів – фірма Інтел (Intel), продемонструвала нову технологію передачі даних через оптоволокно – Light Peak. Величезна швидкість Light Peak (копіювання всього компакт-диска займає півсекунди) та її універсальність дозволяють їй працювати буквально з всім чим завгодно – від клавіатури до дисплея. Єдина технологія підключення для будь-якого пристрою із будь-яким роз`ємом для підключення: USB, DVI, HDMI та інших. Запуск Light Peak в масове виробництво запланований на початок 2012 року.
В сучасних умовах велику актуальність придбала нанонаука. Нанонаука – нова галузь науки та виробництва, що вивчає фізичні, фізико-хімічні, біологічні, фармакологічні властивості наночасточок розміром до 100нм, можливість їх синтезу за допомогою сучасних нанотехнологій та застосування у різних галузях народного господарства, медицини, фармації. Аналіз світових досліджень свідчить, що нанонаука розвивається у наступних напрямках.
По-перше, дослідження властивостей нанометрових об’єктів, тобто моделювання складних систем на молекулярному та атомному рівнях, створення моделей та дослідження поведінки наночасточок в організмі людини та навколишньому середовищі.
По-друге, розробка технологій синтезу наноматеріалів, необхідної апаратури і впровадження їх у виробництво, а також стандартів на таку продукцію.
По-третє, отримання нанопрепаратів для застосування у медичній практиці, дослідження їх лікувальних та можливих токсичних можливостей.
Безпосередньо з розвитком нанонауки необхідно вивчати результати застосування нових технологій та матеріалів, досліджувати соціальні аспекти та підгодовувати спеціалістів для роботи в області нанотехнологій.
Запатентованого рецепта для інновацій не існує. На підприємствах необхідно створювати цілі структури для успішної генерації ідей.
Поняття «інновація» часто вузько трактується як «технологічна новинка». Однак його необхідно розуміти набагато ширше – воно включає в себе інноваційність послуг, організації і процесів. Тому необхідно відслідковувати, як нові продукти (інновації) будуть сприйматися на ринку, необхідно проводити аналіз того, як ця інновація може вплинути на сферу послуг, інші галузі економіки, соціальну систему і наше суспільство в цілому. Справжньою інновація буде лише тоді, якщо те чи інше нововведення стане користуватися попитом на ринку. Для того щоб це вдалося, необхідно домогтися па підприємстві структурованого процесу відбору ідей і проведення менеджменту інновацій та побудувати завершений процес від самої ідеї до втілення і використання новації (краще за все – в умовах систематичного планування). І насамперед потрібна сприятлива інноваційна культура в країні.
Вдовиченко А.М., к. е. н., доц., Одеса, Одеська нац. академ. зв’язку
Нагайник В.А., к. і. н., доц., Одеський держ. еколог. ун-т
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: НОВИЙ ЕТАП ЕКОНОМІЧНОЇ
І СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ЕКСПАНСІЇ
Сучасну епоху можна назвати епохою динамічних змін, формування нового типу відносин, сфокусованих в одному чи не найпоширенішому понятті – глобалізації. Остання ж охоплює ряд аспектів: економічний, політико-правовий, науково-технічний, екологічний, соціокультурний і потребує глибокого аналізу, оскільки має не тільки теоретичне, а й безпосередньо практичне значення для світової спільноти у цілому й для України зокрема. Тому цілком закономірно, що все більше вчених, державних, політичних, громадських і релігійних діячів розглядають глобалізацію не як одностороннє, суто економічне явище, а багатогранне, в тому числі й соціокультурне, надаючи йому великого значення. Приміром, В.М.Лукашевич прямо заявив, що «сьогодні культура стає ключовою проблемою, органічною складовою процесу глобалізації» [1]. В ряді ж досліджень порушуються також питання про вплив філософії господарювання на соціокультурну сферу, називаючи її фактором розвитку суспільства.
До речі, ще в ХІХ ст. видатний англійський історик, філософ і економіст Дж. Мілль розглядав питання впливу способу господарювання на систему моральних цінностей і навпаки – моральних цінностей на спосіб господарювання. І трохи пізніше, в ХХ ст., визначний філософ і економіст С.М.Булгаков у відомій праці «Філософія господарства» підкреслював, що будь-яка господарська епоха має свій дух і в свою чергу є породженням цього духу. А результатом такої взаємодії є особливий тип «економічної людини», народженої духом господарства [2].
Безумовно, глобалізація є процесом об’єктивним. І все ж слід розмежовувати об’єктивну основу сучасної глобалізації та її ідеологію, конкретні соціально-економічні й соціокультурні форми реалізації. В цьому ж розумінні треба погодитися з точкою зору, що основною ідеологією сучасної глобалізації є впровадження так званого ринкового фундаменталізму, утвердження ринкових мотивів і принципів поведінки в усіх сферах суспільного життя й одночасно відторгнення фундаментальних морально-етичних і духовних цінностей. Тобто глобалізація в сучасній формі є не чим іншим, як новим етапом експансії Заходу. А імпортована ідеологія набуває форму неоколоніальної ідеології, закріпляючи периферійне залежне становище України й інших держав не лише з економічної точки зору, а й із соціокультурної в широкому розумінні, що призводить до втрати національної культури, своєї ідентичності [3]. Отже, вирішення цілого ряду питань, пов’язаних з глобалізацією та її впливом на соціально-економічне і соціокультурне життя, стає ще актуальнішим, бо торкається больових сторін соціального життя сучасного суспільства.
Практика підтверджує, що в процесі глобалізації відбувається поширення зразків господарської поведінки, основаної на соціокультурній базі промислово розвинених країн англосакського типу. Як не погодитися зі словами російського й австрійського вчених К. Рожкова і Г. Фішера про те, що глобалізація в сучасних умовах – це не тільки експорт економічної моделі розвитку, а й експорт способу життя. Ще більш відверто і виразно таку ж думку висловив відомий адепт американської зовнішньої політики Зб. Бжезинський. В своїй відомій праці «Велика шахова дошка. Панування Америки та її геостратегічні імперативи» він прямо заявив, що культурна вищість є недооціненим аспектом американської глобальної могутності. Американський же тип розвитку поступово пронизує весь світ, створює сприятливі умови для встановлення американської гегемонії, для нав’язування «нового порядку» і водночас «відтворює багато рис американської системи». Ці його розмірковування підтверджують ту ідею, що в процесі глобалізації відбувається заглушування не тільки своєрідних форм організації господарської діяльності, притаманних тій чи іншій самобутній державі, а й їх соціокультурних різноманітностей.
До речі, ще в ХІХ ст. визначний англійський вчений Дж. Грей попереджував тих, хто мав навіть глибші історичні й культурні коріння, що прийняття американської моделі економічної політики неодмінно спричинить для них куди більш важкі культурні втрати при надто невеликих, чисто теоретичних, або абсолютно ілюзорних економічних досягненнях. І цього, підкреслював він, потрібно побоюватися. Часи змінилися, а міркування Дж. Грея підтверджуються і перекликаються з думками вищеназваних нинішніх вчених – авторів актуальних наукових видань, що глобалізація стала новим етапом експансії Заходу не тільки з економічної, а й соціокультурної точки зору. Адже за допомогою різних методів розповсюджується західна, у великій мірі американізована, поп-культура, що поступово призводить до втрати національної культури, своєї ідентичності, і це, по-перше. А по-друге, практика підтверджує, що економічні моделі все ж таки є тим базисом, на якому формуються певні правові, політичні, морально-етичні відносини, і вони не можуть бути зрозумілими самі по собі у відриві від даного базису. Тобто йдеться про єдність двох сторін.
В Україні, озброївшись порадами західних консультантів, розпочали «будувати» «споживацький рай» американсько-європейського зразка, що базувався на «священній» приватній власності, повній економічній свободі, лібералізації торгівлі й цін, відкритості економіки, нав’язуванні споживацької психології. Тобто впроваджувалася ліберально-кон’юнктурна модель розвитку, за якої роль держави зводилася нанівець, а так звана приватизація призвела до того, що величезні матеріальні ресурси, створені багатьма попередніми поколіннями, скупчилися в руках невеликої кількості осіб, котрі, зрощуючись з державним апаратом, врешті-решт «приватизували» і саму державу. Під впливом нової «еліти» опинялися не тільки економічні і політичні процеси, а й соціокультурні.
Цілі соціокультурного розвитку підпорядковувалися інтересам новоствореної фінансово-промислової олігархії, а справжня демократія, влада народу, підмінялася владою грошей. Суспільство, в якому панують гроші, ідеї наживи, і найнадійнішим засобом утвердження себе є мільйон, видатний російський вчений і письменник Ф.М. Достоєвський назвав світом безвір’я і самопоїдання. Саме цей світ і «приводить на перше місце навіть нікчемність». Безумовно, в ньому немає місця ні нормам моралі, ні духовним цінностям, ні об’єднуючій суспільній високій ідеї. Історія повторюється.
Отже, замість того, щоб спробувати знайти свої власні специфічні форми господарювання, відповідні історичним і соціокультурним особливостям, взяти все позитивне із минулого, «нові реформатори» стали на шлях бездумного копіювання ринкових форм господарювання та ще й характерних для ХVІІІ - першої половини ХІХ ст., прирікаючи себе на роль тих, хто вічно доганяє і не може догнати.
Наслідки таких економічних реформ відомі і немає сенсу на їх зупинятися. Проте, на наш погляд, не меншою бідою, якщо не більшою, є те, що в суспільстві фактично були приватизовані засоби масової інформації. Розпочалося агресивне пропагування «істинних цінностей» західного «громадянського» і «відкритого суспільства» з його поняттям свободи. Ситуація ускладнилася ще й тим, що свободу слова, на думку поета-академіка, голови Українського фонду культури, людини совісті Б.І. Олійника, передусім одержали пристосуванці, люди нерідко з потрійним обличчям, пропагандисти-агітатори навіть з ідеями націонал-соціалізму, «адепти расової чистоти». А на національному телебаченні, далі завважував Герой України Б.І. Олійник, з’явилося багато передач, що є втіленням вульгарності, паскудності й безглуздості. Як наслідок, в суспільстві порушена соціальна єдність, всі роз’єднані й неймовірно ожорсточені; моральна деградація повна.
В свою чергу мистецтво, яке повинно ж спонукати глядача до «очищення», перетворилося в атрибут споживацького комерцілізованого суспільства, призвело до «омасовлення індивіда» і стало не просто негативним, а руйнівним для самого себе і «для людської чуттєвості взагалі» [4]. Мистецтво, театр, котрі підкорені наживі, великий режисер, актор, педагог, теоретик театру К.С.Станіславський колись назвав «могутнім знаряддям суспільного зла».
Отже, глобалізація, ставши новим етапом економічної і соціально-культурної експансії, засвідчує, що людство зайшло не тільки в економічну, а й соціокультурну безвихідь. Без кардинального перегляду самої парадигми соціального розвитку дистанція між морально-духовними ідеалами і реальним життям буде зростати, а суспільство прямуватиме в глухий кут.
Список літератури:
1. Лукашевич В.М. Глобалістика: Навч. посіб. – Львів: Новий Світ, 2007. – С. 196.
2. Булгаков С.Н. Философия хозяйства. – М., 1990. – С. 143.
3. Гаражевська Н.І. Економічні системи епохи глобальних змін. – К.: Знання, 2008. – С. 202; Гаджиев К. Мировой экономический кризис в зеркале социокультурных и политико-культурных трансформаций //МЭ и МО. – 2010. – № 8. – С. 19-20.
4. Даренський В. Мистецтво як феномен людинотворення //Філософська думка. – 2009. – № 6. – С. 63-64; Домбровська Т., Строєва Л. Естетика у розвитку культури індустрії //Філософська думка. – 2010. – № 4. – С. 136, 137.
Гейст А.В., Крюкова Е.В., к. пед. н., доц., Донецк, ДонНУЭТ
ДИВЕРГЕНТНОЕ МЫШЛЕНИЕ ПОДРОСТКOВ
В СУБКУЛЬТУРАХ
Актуальность работы состоит в том, что подростки, которые хотят создавать нечто новое, подходить креативно и с творчеством к каким-либо вопросам, ищут место, где можно было бы это осуществить. Такой средой для них может стать именно субкультура. Там они могут шить себе костюмы, рисовать, ставить постановки, сочинять песни и стихи, а иногда и целые рассказы. И там есть те, кто их поймут, поддержат в их начинаниях. Субкультура может быть местом с благоприятными условиями для развития творческой, креативной личности, с развитым дивергентным мышлением. Именно такая личность, которая сможет решить вопрос, найти новые подходы к решению задач, необходима в нашем обществе и очень ценится. Так можно ли считать субкультуру – универсальной «школой», где будут расти и впоследствии выходить уже сформированными, креативными, с развитым дивергентным мышлением, которое будет подталкивать их к новому видению задач люди?
Цель статьи – теоретическое обоснование понятия «дивергентное мышление» как личностная способность к творчеству, особенностей дивергентного мышления подростков, состоящих в субкультурах.
Проблема мышления достаточно разработана в трудах отечественных и зарубежных психологов, чего не скажешь о дивергентном мышлении [3].
К изучению дивергентного мышления было несколько различных подходов, как отечественных, так и зарубежных авторов.
В исследованиях Е. Торранса, Д. Гилфорда, К. Тейлора, Г. Груббера подчеркивается, что целью дивергентного мышления является развитие исследовательского интереса, ориентированность на поиск новых форм деятельности. Кроме этого дивергентность активизирует способность оценивать, сравнивать, строить гипотезы, анализировать и классифицировать полученный материал.
Понимание значения объективных факторов креативности закономерно привели к учёту личностного фактора. Д.Б. Богоявленская вводит понятие интеллектуальной активности личности, полагая, что она обусловлена определённой психической структурой, присущей креативному типу личности. Творчество, с позиций данной теоретической концепции, является ситуативно-нестимулированной активностью, проявляющейся в стремлении выйти за пределы заданной проблемы [1].
В психологических исследованиях Е. Рензули, Д. Филтелсон, Л. Волланс дивергентность рассматривается как базовая черта личности. Интересна позиция Ж. Пиаже, рассматривающего дивергентность не со стороны узких проявлений, а во всеобщей форме как опосредованную воспитанием и личным опытом самостоятельность мышления и действия. Самостоятельность дивергентного мышления выражается в умении оперировать представлениями с постоянным добавлением своих фактов к суждениям и умозаключениям [4].
Для исследования дивергентного мышления существенное значение имеют теоретические положения академика А.М. Матюшкина, который считает, что полная структура продуктивного мыслительного акта включает в себя порождение проблемы и формулирование мыслительной задачи, а также поиск решения и его обоснование. Причем звено порождения проблемы рассматривается как наиболее специфическая характеристика творческого процесса мышления [3].
Исследования дивергентного мышления (И. Хайн, А.Б. Шнедер.) доказывают, что важнейшей характеристикой дивергентного мышления является становление таких психических новообразований, которые выступают как исследовательская активность [5].
Характеризуя дивергентное мышление, Л.Я. Дорфман прибегает к следующему сравнению: “Метафорически дивергентные идеи можно уподобить энциклопедии: в ней много статей, каждая — на отдельную тему, статьи непосредственно не связаны между собой, а в совокупности они образуют мощный интеллектуальный ресурс и потенциал”.
Учёными считается, что от природы во всех нас заложено творческое начало. Более того, можно утверждать, что все мы изначально обладаем весьма большими творческими задатками. К сожалению, этот бесценный дар мы утрачиваем в школьные годы. Влияние того, что мы называем воспитанием, фактором среды, способно сообщить мощное ускорение раскрытию таящихся в человеке творческих задатков или наоборот его затормозить.
Подростковый возраст считается сензитивным периодом для развития дивергентного мышления. Поэтому изучение факторов, влияющих на развитие и проявление дивергентного мышления, именно в подростковом возрасте является особенно актуальным [6].
Социальные факторы могут тормозить, блокировать творческое начало, а могут способствовать его проявлению. Ограниченность сенсорного опыта является своеобразным тормозом в развитии творческого потенциала и порождает привычку следовать стереотипам. Среда, в которой деивергентное мышление могло бы актуализироваться, обладает высокой степенью неопределенности, нерегламентированностью и потенциальной многовариант-ностью (богатством возможностей). Среда, благоприятная для развития дивергентное мышление, должна подкреплять креативное поведение. Для того чтобы подросток развивался как творческая личность, необходим позитивный образец творческого поведения, необходимо, чтобы среди близких ему людей был творческий человек, с которым бы подросток себя идентифицировал. Тяга к творчеству, новаторству возникает там, где появляется группа людей – потенциальных или действительных единомышленников. Как это ни парадоксально, новаторство требует коллективности, сближений и даже признания, хотя бы в небольшом круге людей [6].
Для подростков очень важно быть оригинальными, такими, что бы на них обращали внимание. Они создают свои особенные стили жизни, одежду, организации, журналы, музыку. Так, что бы выделиться из общей массы, подростки могут входить в разные неформальные группы, называемые «субкультурой» [6].
Субкультура – свод накопленных определенным мировоззрением ценностей и порядков группы людей, объединённых специфическими интересами, определяющими их мировоззрение [2].
Выводы. Диверге́нтное мышление (от лат. divergere – расходиться) — метод творческого мышления, применяемый обычно для решения проблем и задач. Заключается в поиске множества решений одной и той же проблемы. Подросткам характерен вечный поиск себя, желание изменить мир, придумать что-то новое, неординарное, креативное. Так, что бы выделиться из общей массы, подростки могут входить в разные неформальные группы, называемые «субкультурой» [5].
В дальнейшем мы ставим перед собой цель – экспериментальное исследование особенностей дивергентного мышления у подростков, состоящих в субкультуре „Анимешники”.
Список литературы:
1. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей. — М., 2002. С. 77.
2. Головин С.Ю. Словарь психолога – практика. – Минск, 2001. – 975 с.
3. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. – СПб. : "Питер", 2000.
4. Пиаже Ж. Избранные психологические труды.– М., 2000.
5. Солсо Р. Л. Когнитивная психология Р. Л. Солсо. [пер. с англ.]. – М. : Тривола, 1999.
6. Толстых А.В. Подросток в неформальной группе. – М.: Знание,1991. – С.28 – 33.
Дуда Т.Т., к. е. н., доц., Хмельницький нац., ун-т
ОСОБИСТІСТЬ СУЧАСНОГО БУХГАЛТЕРА У КОНТЕКСТІ ДІЇ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
В продовження висвітлення проблеми сучасної професійної етики бухгалтера-практика [1] ми не можемо не торкнутись розкриття його особистих рис стосовно важливих змін, які відбуваються протягом року щодо виконання основних фахових функцій під впливом Податкового кодексу України ( далі – ПКУ).
Бухгалтер-практик в умовах реалізації спеціальності «Облік і аудит» в Україні може бути як представником найманої робочої сили, так і власником або співзасновником власної підприємницької справи з надання консультаційних та аудиторських послуг. І в першому, і в другому випадках означений працівник тісно пов'язаний із підприємництвом, що обумовлює відповідні вимоги до розвитку його як якісного фахового спеціаліста, який би відповідав і адекватним умовам ведення бізнесу в країні.
Відомий вітчизняний економіст Мочерний С.В. [2], досліджуючи підприємництво як самостійне організаційно-господарське новаторство, безпосередньо осмислює і риси особистості, зайнятої цим новаторством. До такої особистості, на наш погляд, можна віднести і бухгалтера-практика, від професійних знань якого залежить втілення умов ведення бізнесу у його результати за допомогою спеціального інструментарію: подвійного запису, принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Але при цьому дуже важливим моментом є розвиток самої особистості. Так, узагальнюючи висловлення думок відомих економістів [2] щодо останнього, можна за допомогою таблиці 1 дійти наступних висновків: 1) людина повинна збагачуватись не тільки матеріально, але й духовно, що допомагає їй бути сучасної та потрібною суспільству;2) необхідно постійно підвищувати свій інтелектуальний рівень завдяки пошуку оптимальних та раціональних рішень у поставлених проблемах; 3) бути наполегливою у досягненні мети, опираючись на свої організаторські здібності у поєднанні з інтересами команди, у складі якої працівник працює.
Опираючись на перелічені риси за таблицею 1, спробуємо їх розкрити у професійній діяльності бухгалтера з огляду на новації, які внесені ПКУ, та будуть в подальшому реалізовані згідно цього важливого нормативного документа.
Бухгалтер чи найнята особа, чи співвласник фірми повинен сьогодні досить професійно орієнтуватись у чинних нормативних документах, які впливають на організацію та порядок ведення бухгалтерського обліку як мови бізнесу. І для цього вже недостатньо знати тільки Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С)БО, необхідно вміти їх адаптувати до обраної моделі підприємницької справи з урахуванням оптимальної системи оподаткування під впливом жорстких умов ПКУ. При цьому бухгалтеру, особливо головному, разом із вищим управлінським персоналом треба вміти захистити свою справу, використовуючи професійні знання, досвід, вміння спілкуватися, лідерські якості, наполегливість тощо.
Таблиця 1─ Риси особистості, яка зайнята у підприємництві
| Економіст | Перелік рис, притаманних людині, яка пов’язана з веденням бізнесу |
| Англійський економіст А.Сміт | Прагнення до особистого збагачення , але у зв’язку із задоволеннями потреб суспільства |
| Австрійський вчений Ф.Хаєк | Наявність особистої свободи, яка направлена на використання своїх здібностей, знань, інформації і доходів |
| Американський економіст П.Самуельсон | Оригінальне мислення, сміливість, домагання успішної реалізації нових ідей |
| Американський вчений П.Дракер | Визнання, допитливість, прагнення по-новому розподілити та використати рідкісні ресурси |
| Представники інституціоналізму: П.Норт, О.Вільямсон | Самореалізація, отримання задоволення від своєї роботи |
| Український вчений-економіст С.Мочерний | Вміння об’єднувати людей для досягнення спільної мети, професійна підготовка для знаходження оптимальних варіантів розвитку справи, орієнтація на підвищення якості, цілеспрямованість, енергійність, віра в успіх справи, наполегливість, гнучкість, творчі та організаторські здібності |
Якщо історично бухгалтер присвятив своє професійне життя одному підприємству, то за умов нестабільної системи господарювання, необхідно, на наш погляд, керуватись такими основними підходами, які нами представлені у таблиці 2. Це йому допомагає своєчасно інформувати менеджерів підприємства про оптимальний вибір моделі бізнесу, а головне частоту оприлюднення фінансової звітності для відповідних користувачів, які можуть впливати на подальший механізм здійснення бізнесової справи, наприклад, для податкової служби.
Зі збільшенням доходів від діяльності підприємства зростають вимоги до обліку та відбувається посилення податкової системи, що втілюється у зростанні втручання державних органів у ведення бізнесу кожної господарської одиниці. Такі моменти впливають на прийняття управлінських рішень з боку менеджменту кожного підприємства, тому бухгалтеру необхідно повідомляти управлінський персонал про сучасні
Таблиця 2 ─ Основні підходи до організації бізнесу
| Вид бізнесу | Модель обліку та звітності | Система оподаткування | Основні зовнішні користувачі інформації |
| Малий з оборотом до 1 млн.грн | Спрощена (дві форми фінансової звітності) без ведення подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку | Спрощена (єдиний податок) | Органи статистики (періодично) Податкова служба (раз на рік) |
| Малий з оборотом від 1 млн.грн по 70 млн.грн | Спрощена (дві форми фінансової звітності) з веденням подвійного запису | Звичайна | Органи статистики (періодично) Податкова служба (раз на рік) |
| Середній та великий з оборотом більше за 70 млн.грн | Повний пакет фінансової звітності (п’ять форм фінансової звітності) | Звичайна | Органи статистики (періодично: щоквартально та за рік) Податкова служба (періодично: щоквартально та за рік), для АТ додається ДКЦПФРУ (за результатами звітного року) |
зміни як у порядку оподаткування, так і у порядку оприлюднення звітних даних.
Надаючи значну увагу розвитку відповідних рис бухгалтера-практика як особистості за сучасних умов впровадження ПКУ, нами проводяться їх тісні зв’язки із службами підприємства, функціональними обов’язками та їх реалізацією у справі ведення бізнесу, що представлено на рисунку 1.
На практиці бухгалтер-практик повинен провести відповідний міні-тренінг щодо останніх змін у законодавстві та їх адаптації до галузевих особливостей підприємства, а головне проаналізувати податкові наслідки та їх вплив на фінансові результати підприємства.
Сучасні риси
бухгалтера як особистості
Відділи або служби
Конкретні дії як спеціаліста
Всі економічні, технічні служби підприємства
Всі економічні, технічні служби підприємства
Доведення конкретних завдань обізнаними, зацікавленими методами
Всі економічні, технічні служби підприємства
Доведення наказу про облікову політику до менеджерів різних рівнів
Економічні служби підприємства
Вибір оцінки активів,
своєчасний аналіз
Сучасні тренінги з оподаткування, фахові з бухгалтерського обліку, з контролінгу, самоосвіта
Рисунок 1─Актуальні риси бухгалтера та їх застосування
Наприклад, перехід малого бізнесу до середнього зі зростанням виручки
від продажу продукції, товарів, робіт та послуг обумовлює і зростання частоти подання звітних документів до державних органів (таблиця 2). Це означає підвищення відповідальності керівництва підприємства за достовірність та якість оприлюднених показників звітності. Проводячи такі заходи, бухгалтер постійно підвищує свої професійні знання, проявляє високий рівень відповідальності за результати своєї роботи на основі компетентності, інформованості, сучасного підходу до формування показників звітності як фінансової, так і податкової.
Важливим сучасним моментом фаховості працівника з бухгалтерського обліку є свідоме обґрунтування ним найбільш оптимального та економічно вигідного способу оцінки відповідного активу та втілення такого вибору у наказі про облікову політику. При цьому вимагається логічне поєднання вимог бухгалтерського (П(СБО) та податкового (ПКУ) законодавства.
Так, при виборі методів нарахування амортизації необоротних матеріальних активів необхідно керуватись п.28 П(С)БО 7 «Основні засоби» [3] та ст. 145 ПКУ[4], але з ґрунтовним аналізом переваг, недоліків, рекомендацій щодо застосування кожного з методів відповідно конкретній групі основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Часто необхідно використовувати знання і суміжних з бухгалтерським обліком наук таких, як математика, прогнозування, економічний аналіз. Свідомий вибір найбільш оптимального методу нарахування амортизації залежить від низки факторів, які важко врахувати під час придбання об’єкта основних засобів: його технічні характеристики, виробнича потужність, термін корисного використання, можливість визначення ліквідаційної вартості тощо.
Для визначення впливу таких чинників бухгалтеру часто необхідно спілкуватися з інженерно-технічним персоналом, для чого доводити поставлене завдання зрозумілою та обізнаною мовою, розподіляючи функціональні доручення між бухгалтерською та технічною службами.
Такі підходи необхідно здійснювати і стосовно вибору оцінки запасів, що використовуються у виробництві продукції, наданні послуг, виконанні робіт, під час продажу товарів. В даному випадку бухгалтер активно спілкується с працівниками відділів логістики, нормування, складського господарства, керуючись знаннями П(С)БО 9 «Запаси» [5] та відповідних статей ПКУ (ст.138-140)[4].
Список літератури:
- Дуда Т.Т. Про сучасну професійну етику вітчизняного бухгалтера-практика // Т. Т. Дуда / Інтелект. Особистість. Економіка. : 2-а Всеукраїнська наук.- теорет. дистанц. конф., 2010., 20 січня, Донецьк: ДонНУЕТ, 2010, с. 132-138.
- Економічна енциклопедія. Т.2. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001, с. 723-724.
- П(С)БО 7 «Основні засоби» // 34 положення (стандарти) бухгалтерського обліку. – К. : КНТ, 2009, с.75-76.
- Податковий Кодекс України // Бухгалтерія. – 2011.- № 50, с.110-130.
- П(С)БО 9 «Запаси» // 34 положення (стандарти) бухгалтерського обліку. – К. : КНТ, 2009, с.89 -97.
Ермолюк Р.С., асп., Донецк, ДонНУЭТ