Geum.ru

Хііі международная научно-практическая конференция «Идеи академика Вернадского и научно-практические проблемы устойчивого развития регионов»

Вид материалаДокументы

Содержание


Природа та уроки економічної кризи 2007-2009 рр.
Якість аудиторських послуг як індикатор сталого розвитку аудиторської діяльності
Організація підготовки виробництва нової продукції
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31

ПРИРОДА ТА УРОКИ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 2007-2009 РР.


Касич А. О.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського


Відголоски економічної кризи 2007–2009 рр. ще відчуваються, а експерти вже наголошують на можливості виникнення другої хвилі. Саме тому, дослідження природи виникнення та наслідків економічних криз набувають ще більшої актуальності в сучасних умовах.

Прогноз економічних криз дає можливість мінімізувати їх вплив на господарську сферу. Дослідивши основні фактори, що визначають циклічність економіки та впливаючи на них, можна мати змогу отримувати бажаний результат – забезпечити стабільність економічної динаміки

Правильне розуміння причин кризи є запорукою реалізації правильних заходів щодо її подолання. Перерахуємо основні з них за результатами дослідження останньої кризи:

1) активізація масштабного кредитування. Світова економіка, яка звикла жити в кредит, зіткнулась з проблемою невиконання контрагентами своїх зобов’язань та зумовила майже катастрофічну ситуацію на глобальних фінансових ринках. Крах іпотечного кредитування в США поширився на всі фінансові ринки та продемонстрував крихкість глобального фінансового сектора. Застосування складних фінансових інструментів замість того, щоб знижувати ризик, слугують каналом розповсюдження впливу ризикованих інвестицій на країни та ринки.

2) Нестабільність світової та національних фінансових систем. Інтеграція фінансових ринків, яка відбувалась у світі, зумовила швидке розповсюдження негативних тенденцій на економіку інших країн. Дуже швидко фінансові потрясіння почали впливати на реальну економіку.

3) Розбалансування механізму функціонування фондового ринку. Співвідношення попиту та пропозиції на фондових ринках протягом тривалого періоду часу сприяло відриву ринкової ціни фінансових інструментів від реальної вартості активів, які стоять за ними. Крім того на західних ринках дуже швидко зросла роль «похідних» фінансових інструментів (деривативів).

4) Існування значних боргів. Масштаби боргових зобов’язань та загрози їх обслуговування посилюють кризові явища.

5) Неконтрольоване зростання цін на такі види продукції, як нафта та продовольство, яке стало основним чинником росту виробничих витрат та в цілому інфляції. Протягом останніх років відбувається наростання продовольчої кризи у світі. За оцінками експертів МВФ, ціни на продовольство зросли на 60%, а за даними Світового Банку – на 80%. Причиною достатньо стрімкого зростання цін на продовольство стало порушення пропозиції основних сільського господарських культур, яке пов’язане із стимулюванням шляхом застосування субсидій виробництва біопалива. Бум цін на нафту був зумовлений співвідношенням стійкого глобального зростання, дефіциту незадіяних виробничих потужностей та низького рівня запасів енергетичних ресурсів.

Наслідками вказаних негативних та неконтрольованих процесів у глобальній економіці стали наступні:

– глобальна рецесія, яка торкнулася всіх країн, проте найбільшою мірою постраждали країни, які розвиваються;

– безробіття – скорочення кількості робочих годин та росту безробіття зумовить збільшення нерівності в розподілі доходів та зростання частки людей в зоні ризику бідності;

– інфляція знову набула статусу глобальної проблеми;

– дефіцит платіжного балансу;

– нестабільність валютного курсу дає можливість покращити стан платіжного балансу та штучно підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції;

– виникнення вторинних ефектів сповільнення росту в розвинених країнах на темпи росту в країнах, які розвиваються.

Узагальнюючи вище викладений матеріал можна констатувати наступні ознаки системних проблем сучасної світогосподарської організації: механізм ринкової економіки не є ефективним інструментом попередження «збоїв» у глобальній економіці; дуже сильно підірвано довіру до глобальних фінансових установ та ринків; сформувалась невідповідність виробничих потужностей з випуску продукції та реального попиту на неї за рахунок кредитованого надспоживання; розбалансованою виявилась структура господарства багатьох країн за рахунок розвитку віртуальних секторів; відбувається крах моделі «пустих» грошей; відсутні нові підходи щодо розвитку інституціональної основи глобальної економіки. Усе це дає можливість стверджувати, що криза 2007–2009 років це не скільки рецесія, це початок повної перебудови глобального економічного устрою.

Фінансова криза підкреслила потребу в розробці політики, яка б відповідала на її виклики. Вона показала неадекватність систем моніторингу її ознак на ранніх стадіях. На глобальному рівні виникло розуміння необхідності запровадження глобальних інституцій та механізмів, які повинні використовуватись всіма країнами для запобігання кризі. Майбутня фінансова архітектура повинна бути спрямована на узгодження та співробітництво між регуляторами з різних країн щодо запровадження інструментів нагляду (контролю) за економічними та фінансовими процесами. Інструменти регулювання повинні бути пристосовані і для кризи, і до періоду стабільності.

Світовий досвід застосування інструментів мінімізації наслідків глобальної економічної кризи дає наступні основні механізми.

1. Грошово-кредитна політика є першою лінією оборони у випадках сповільнення темпів економічного розвитку. Оскільки фінансові кризи породжують серйозні наслідки для реальної економіки, державні органи фактично в усіх країнах змушені рятувати перш за все фінансовий сектор. Багато хто з експертів констатують, що проблеми глобальної розбалансованості необхідно розв’язувати за рахунок здійснення скоординованих міжнародних дій.

2. Використання податково-бюджетних стимулів для стимулювання економічного росту. Бюджетні стимули є дієвими інструментами, оскільки адресне зниження податків може суттєво підвищити активність окремих секторів. У розвинених країнах податково-бюджетна політика традиційно є антициклічною та передбачає зниження податкового тиску на економіку в період сповільнення економічної динаміки. Безпрецедентне скорочення обсягів виробництва та збереження невизначеності зумовлює необхідність застосування широкого спектру бюджетно-податкових стимулів. Серед них можна назвати: надання фінансової допомоги секторам, які найбільшою мірою постраждали від кризи (фінансовий сектор, будівництво); трансфери домашнім господарствам з низьким рівнем доходів (допомога з безробіття, збільшення податкових пільг для працівників із низькими доходами); зниження податків на доходи фізичних осіб та податків з продажу. Однак далеко не всі країни мають можливості для їх застосування.

3. Недопущення зниження норм споживання товарів і послуг. Стабілізація світової економіки значною мірою залежить від того, на скільки швидко вдасться країнам розширити внутрішній попит.

4. Структурні реформи. Позитивну динаміку попередніх років слід було використати для проведення активних структурних реформ для того, щоб забезпечити збереження існуючих темпів росту в подальшому. Однак не всі країни зуміли провести необхідні реформи, крім того в багатьох були накопичені внутрішні дисбаланси, що ставить під загрозу стабільність темпів розвитку в подальшому. За таких умов структурні реформи слід розглядати як невід’ємну умову забезпечення плавного переходу від високої динаміки до періоду сповільнення.


Якість аудиторських послуг як індикатор сталого розвитку аудиторської діяльності


Гноєва І. М.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського


Надання аудиторських послуг в сучасних умовах потребує підтвердження їх високої якості для зміцнення позицій аудиту на внутрішньому і зовнішньому ринках, зростання конкурентоспроможності. Що є на сьогоднішній день актуальним.

Суттєвий внесок у вивчення проблем аудиту, контролю його якості зробили зарубіжні та вітчизняні вчені, а саме: Р.Адамс, Е. Аренс, Ф.Ф. Бутинець, Н.І. Дорош, О.А. Петрик, О. Ю. Редько, В.С. Рудницький. Метою дослідження є організація контролю якості аудиторських послуг.

На сьогодні ринок аудиторських послуг вже пройшов етап свого становлення і можна стверджувати про створене конкурентне середовище у цьому спектрі економіки. Головним критерієм конкурентоспроможності аудиторської фірми є якісне надання послуг, використання гнучкої цінової політики, вихід вітчизняного аудиту на міжнародний рівень.

Прагнення українських компаній забезпечити собі міжнародний імідж потребує узгодження основних характеристик своєї діяльності з міжнародно-визначними принципами аудиту, а відтак, вони змушені залучати аудиторів для надання високоякісних аудиторських послуг. В якості послуг зацікавлені безпосередньо і аудиторські організації, оскільки «ділова репутація», «ім’я аудитора» у сфері аудиторської діяльності є одним з критеріїв, яким керується замовник аудиторських послуг при укладанні договору. Аудитори як незалежні експерти сприяють формуванню довіри до суб’єктів господарювання, що потребує наявності у них високої ділової репутації, щоб їхній думці могли довіряти на внутрішньому і на зовнішньому ринку.

Питання підвищення якості аудиторських послуг і можливості його контролю розглядаються як на державному рівні, так і на рівні професійних об’єднань. Аудиторською палатою України оприлюднені стандарти та положення, порівняно з якими оцінюються політика і процедури контролю якості аудиторських фірм.

Відповідно до оновленої редакції Закону України «Про аудиторську діяльність» від 07.07.2011 р. зазначено що,заборонено проведення аудиту, якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора [1], проте нічого не вказано про репутацію, порядність як гарантію довіри до аудиторської фірми чи самого аудитора.

Слід зазначити, що рішенням Аудиторської палати України від 26.05.2011 р. № 231/12 р. затверджено «Положення про зовнішні перевірки систем якості аудиторських послуг» яке діє із 1.09.2011 року і основною метою якого є проведення зовнішніх перевірок системи контролю якості аудиторських послуг та обов'язковими для всіх суб'єктів аудиторської діяльності в Україні.

Положенням з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 «Організація аудиторськими фірмами та аудиторами системи контролю якості аудиторських послуг» від 27.09.2007 № 182/4 зазначено, що аудиторські фірми та аудитори, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи - підприємці, зобов'язані розробити політику та процедури контролю якості аудиторських послуг та отримати підтвердження Аудиторської палати відповідності системи контролю якості аудиторських послуг.

Отже, можемо зазначити, що дані нормативні документи мають єдиний методичний та організаційний підхід як до побудови системи контролю якості аудиторської фірми (аудитора), так і для зовнішнього контролю з боку АПУ.

У Міжнародному стандарті аудиту 220 «Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації» надаються рекомендацій щодо відповідальності персоналу фірми щодо процедур контролю якості під час аудиту історичної фінансової інформації в тому числі аудиту фінансової звітності.

У Міжнародному стандарті контролю якості № 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги» зазначені рекомендації щодо відповідальності фірми стосовно її системи контролю якості для аудиту та огляду історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості та надання супутніх послуг.

Отже, в обох стандартах об’єктом управління є внутрішньо – фірмовий контроль якості, який має передбачати такий розподіл функцій, обов’язків та сфер діяльності аудиторського персоналу, який би дозволив досягнути найвищої якості при наданні послуг.

Із метою встановлення єдиних для України вимог, Аудиторська палата України своїм рішенням від 31.03.2011 р. № 229/7 затвердила застосування в якості національних стандартів аудиту Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг.

Контроль за якістю надання професійних послуг аудиторськими фірмами (аудиторами) повинна здійснюватися на зовнішньому і внутрішньому рівні. Зовнішній контроль якості аудиту здійснюють з боку відповідних комісій при Аудиторській палаті України, Спілці аудиторів України. Внутрішній контроль передбачає: контроль основним аудитором роботи своїх асистентів, контроль роботи аудитора з боку адміністрації, контроль адміністрацією фірми кваліфікаційного рівня персоналу та дотримання ним етичних норм [2].

Отже, для нормального функціонування ринку аудиторських послуг повинна бути створена система забезпечення якості, яка розглядається як реалізація сукупності елементів регулювання аудиторської діяльності: система аудиторських стандартів, зовнішнього та внутрішнього контролю якості, сертифікації і підвищення кваліфікації аудиторів, дозволу на зайняття діяльністю, нормативно – правового регулювання.

Існуюча система контролю якості аудиторських послуг знаходиться у процесі становлення, що не виключає подальших змін в бік посилення економічної відповідальності аудиторів. В першу чергу необхідно чітко визначити предмет якості аудиторських послуг, так як система контролю якості побудована таким чином, що при здійсненні перевірки вся увага звернена на документальне оформлення процесу аудиту і його відповідності стандартам, а не результату аудиту. Слідуючим кроком надати точне визначення якості аудиторських послуг в нормативних документах, а також потребує вдосконаленню методика і організація перевірок контролю якості з врахуванням думки замовника (клієнта).

Література:
  1. Закон України «Про аудиторську діяльність» №3125 – ХII від 22 квітня 1993 року. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт АПУ. – Режим доступу: ссылка скрыта.
  2. Аудит: навч.посібн. / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. – К.: Знання, 2007. – 443 с.
  3. Організація і методика аудиту: навч. посібн. / Л.П. Кулаковська, Ю.В.Піча. – К: Каравела, 2006. – 560 с.
  4. Роман Мельник Організація аудиторських послуг: деякі проблеми політики та процедур контролю якості // Економічний аналіз – 2010. – № 6.– С. 457–458.



ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

НА ПІДПРИЄМСТВАХ РЕГІОНУ


Дорожкіна Г. М.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського


За ефективного управління і чіткої координації здійснення конструкторської, технологічної і організаційної підготовки виробництва нової техніки полегшується досягнення кінцевої мети – створення виробів високого технічного рівня, скорочення строків створення і освоєння нової техніки, зниження витрат на підготовку виробництва нової продукції, досягнення високої економічності нових типів машин, апаратів, приладів, продуктів нафтохімії – значною мірою можуть бути вирішені на основі удосконалення організації робіт по створенню і впровадженню нової продукції. В умовах становлення ринкових відносин виникають нові й удосконалюються існуючі форми і методи організації підготовки виробництва, що застосовуються в роботі конкурентоспроможних підприємств машинобудування і нафтопереробки. При здійсненні комплексної програми підготовки виробництва потребують системного вирішення задачі: забезпечення науково-технічної і виробничої інтеграції робіт при створенні конкретного виду нової продукції; створення прогресивної організаційної структури управління; розробка особливих методів планування і управління роботами; функціонування стандарту підприємства «Організація комплексної підготовки виробництва».

На наше глибоке переконання, найбільш ефективна розробка і освоєння нових виробів здійснюється на основі стандарту підприємства, в якому визначені склад, порядок і методи комплексної підготовки виробництва. На провідних підприємствах Кременчуцького промислового району розроблені за нашою участю плани і графіки комплексної підготовки виробництва, які охоплюють усі види робіт по створенню і освоєнню випуску нової продукції. При плануванні підготовки крім традиційних робіт з конструкторської і технологічної підготовки виробництва передбачається вибір найбільш раціональних форм організації виробничого процесу, підготовка необхідних нормативів для техніко-економічного і оперативного планування виробництва, перепідготовка кадрів, досягнення заданих економічних показників нової техніки.

Прогресивною формою реалізації комплексної підготовки виробництва виступає програмно-цільове планування і управління роботами по створенню і освоєнню нової продукції. Застосування програмно-цільових методів організації підготовки виробництва дозволяє забезпечити взаємозв’язку робіт, збалансувати цілі плану з ресурсами, ефективно управляти комплексом робіт по створенню конкретного виду продукції, зосередити зусилля колективу на вирішенні найбільш важливих задач науково-технічного прогресу. Структура комплексної програми і порядок її розробки визначаються як конкретними умовами функціонування підприємства, так і особливостями нової продукції.

Доцільно опрацьовувати наступні розділи цільової програми: техніко-економічне обґрунтування здійснення робіт по підготовці створення і освоєння нової продукції з визначенням мети програми і показників її реалізації; зміст програми робіт з виділенням підпрограм різних рівнів з ідентифікацією обсягів операцій і ресурсів по кожній складовій; характеристика критеріїв ефективності, які призначені для оцінки і відбору варіантів програм і підпрограм по строкам, витратам і параметрам нової продукції; варіанти програм і окремих підпрограм з різними показниками ефективності, результати оцінки варіантів за вибраними критеріями; розподіл зафіксованих в програмі робіт по підрозділах з призначенням керівників програм і підпрограм, відповідальних виконавців; графік виконання, обліку і контролю робіт з визначенням строків закінчення операцій; характеристика організаційної структури системи управління програмою і комплекс положень і документів з регламентації операцій; умови матеріального і морального заохочення виконавців робіт. Так, процедура розробки і реалізації цільової програми підготовки створення і освоєння пасажирського вагона локомотивної тяги моделі 61-779 зі швидкістю руху до 160 км/год. передбачає проведення прогнозних досліджень і визначення цілей і кінцевих результатів програми; відбір варіантів програм і підпрограм за строками, витратами і параметрами нового типу рухомого засобу з урахуванням прийнятих критеріїв ефективності; встановлення структури програми; розрахунок потреби в ресурсах і раціоналізація розподілу робіт, що зафіксовані в програмі, між структурними підрозділами ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» і Українського науково-дослідного інституту вагонобудування; розробка плану реалізації програми стосовно проектування організаційної структури, інформаційного забезпечення і економічного механізму управління; здійснення обґрунтованих організаційно-технічних заходів з реалізації програми.

Використання ЕОМ при технічній підготовці виробництва зумовлює необхідність удосконалення організації автоматизованого проектування. В методичному плані механізація, автоматизація і удосконалення організації процесів підготовки виробництва перебувають в діалектичній взаємодії. Разом з ти сама механізація і автоматизація робіт по створенню нової техніки висуває вимогу удосконалення цих робіт, так як тільки в цьому випадку механізація забезпечить високий ефект. Процес інноваційної переорієнтації економічної системи України висуває на перший план удосконалення виробництва на основі механізації і повсюдного впровадження систем автоматизованого проектування. Застосування обчислювальної техніки змінює зміст, форми і методи здійснення підготовки виробництва в результаті передачі ряду функцій інформаційно-обчислювальному центру підприємства. За таких умов суттєво змінюються функції багатьох підрозділів, що зайняті конструкторською, технологічною, організаційною підготовкою виробництва нової продукції. В інформаційно-обчислювальному центрі в сучасних умовах персоналізації комплексної техніки на нашу думку доцільно зосередити всю інформацію щодо нового виробу, виконання інженерних і економічних розрахунків, розробки документів з організаційної підготовки виробництва, внутрішньозаводського планування і матеріально-технічного забезпечення нових виробів.

Розроблена за нашою участю система внутрішньозаводської стандартизації ВАТ «Кредмаш» складається із трьох розділів, що поєднують конструкторську, технологічну і організаційно-планову нормативну документацію. Конструкторська нормативна документація містить загальні конструкторські норми, конструкторсько-технологічні вимоги до деталей і складальних одиниць, нормативну документацію на стандартні деталі й складальні одиниці, документи на покупні вироби і матеріали. Технологічна нормативна документація складається із основоположних нормативних документів на розробку прогресивної технології, загальних технологічних норм, нормативної документації на проектування технологічної оснастки. Організаційно-планова документація містить вимоги до організаційної підготовки виробництва, положення і посадові інструкції, нормативи для планування підготовки виробництва нових виробів. Впровадження системи комплексної стандартизації дозволило наприклад, скоротити строки підготовки та запуску у виробництво унікальної установки інно-плазмового напилення у вакуумі з технологіями по нанесенню жаростійких, тепло ізолюючих, антикорозійних, антифрикційних, декоративних та інших покриттів і підвищити ефективність виробництва та комерційної реалізації для підприємств інших галузей. В практиці роботи підприємств машинобудування широко застосовуються технічні засоби, що дозволяють швидко переходити на випуск нової продукції. Станки, роботи, маніпулятори з числовим програмним управлінням дозволяють без тривалих витрат часу перебудовувати виробничі дільниці на випуск нових видів продукції. Доцільно створювати технічні засоби з високим рівнем пристосування до постійного оновлення номенклатури продукції за рахунок їх управління від сучасних ЕОМ. Безпосереднє підключення електронно-обчислювальних машин до технологічного устаткування пришвидшує і здешевлює процес переходу на випуск нових видів продукції.