В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році
| Вид материала | Документы |
СодержаниеВітчизняний досвід державного регулювання апк Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постановка завдання. Виклад основного матеріалу. |
- В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році, 6520.61kb.
- В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році, 6171.38kb.
- В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році, 6588.23kb.
- В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році, 7234.98kb.
- Експрес-аналіз інфляційних процесів у 2007 році, 90.32kb.
- Інфляція у 2004 році становитиме, 11.61kb.
- 4 Зернове господарство, 385.73kb.
- 6. Розвиток виробничої та невиробничої інфраструктури, 252.16kb.
- Міністерство охорони здоровя україни, 3434.02kb.
- У м. Дніпропетровську в 2004 році На виконання закон, 68.28kb.
УДК 338.43:316.422
Алейнікова О.В.,
к.е.н., докторант,
Класичний приватний університет
ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АПК
Проведено дослідження вітчизняного досвіду державного регулювання АПК країни. Визначено пріоритні напрями розвитку галузей АПК і ефективні методи державної підтримки.
Проведено исследование отечественного опыта государственного регулирования АПК страны. Определены приоритетные| направления развития отраслей АПК и эффективные методы государственной поддержки.
Research of domestic experience of state regulation of agrarian and industrial complex of the country is conducted. Priority directions of development of branches of AIC and effective methods of the state support are defined.
Постановка проблеми.
Вітчизняний досвід державного регулювання АПК, як і в зарубіжних країнах, пов’язаний з впливом на товаровиробників через систему дотацій, компенсацій, надбавок, цін, податкової і кредитної систем. Основи державної підтримки сільського господарства в російській Україні були закладені Маніфестом про скасування кріпацтва і „Загальним положенням про селян, звільнених від кріпосної залежності”19 лютого 1861 року. У Маніфесті і додатках до нього, а також інших законодавчих актах визначалися порядок проведення реформ і їх державна підтримка. Для селян при переході на нові форми землекористування видавалися довгострокові безвідсоткові позики на придбання сільськогосподарського інвентаря і насіння; на вогнестійке будівництво; розвиток кустарної промисловості. Був оголошений безумовний пріоритет сільському господарству за рахунок всього суспільства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Комплексному теоретично-практичному дослідженню питань використання ресурсного потенціалу агропромислового комплексу в умовах ринкових трансформацій присвятили свої праці українські вчені – П.І.Гайдуцький, А.С.Гальчинський, В.П.Галушко, М.В.Гладій, В.М.Геєць, І.І.Лукінов, П.М.Макаренко, О.М.Онищенко, В.М.Трегобчук, А.Е.Юзефович та ін.
Постановка завдання. Метою статті є аналіз вітчизняного досвіду державної підтримки для визначення пріоритетів розвитку галузей АПК і методів державного регулювання, що повинні стати складниками державної регуляторної політики.
Виклад основного матеріалу.
Аналіз стану агропромислового комплексу України показує, що за останні роки в Україні накопичилися проблеми, які стримують подальший розвиток аграрного виробництва і ускладнюють соціально-економічну ситуацію у сільській місцевості.
З одного боку, аграрний сектор України має потужний потенціал, що, за відповідних умов, дозволило б уже у 2015 році забезпечити виробництво 80 млн. т. зерна, більше 15 млн. т. олійних культур, 4 млн. т. м’яса тощо. В той же час, незавершеність аграрної реформи, відсутність послідовної державної політики стримує аграрний бізнес від інвестицій в українське сільське господарство. Аграрний потенціал України дозволяє не тільки повністю забезпечити продовольчу безпеку держави, але й зайняти вигідну позицію на світовому аграрному ринку. Збільшення споживання продовольства і, в першу чергу, зерна у країнах, що розвиваються, та переорієнтація виробництва з продовольчих цілей на біоенергетику у розвинутих країнах призводить до підвищеного попиту на сільськогосподарську продукцію. Така зовнішньоекономічна ситуація є вкрай сприятливою для аграрного сектору України.
У сучасних умовах АПК України характеризується тяжким фінансово-економічним становищем. Про це наочно свідчать збитковість багатьох організацій АПК (від 1/3 до 60% і більш як в сільському господарстві, так в харчовій і переробляючій промисловості за останні десять років), відстала матеріально-технічна база, хронічна нестача оборотних коштів, соціально-економічна і політична нестабільність та інші процеси, що відбуваються в АПК. Велика частина сільгосптоваровиробників має значні борги бюджету і позабюджетним фондам, іншим кредиторам. Низьким залишається рівень заробітної плати на селі.
Внутрішній український капітал, незважаючи на наявність на фінансових ринках і в банківській системі значних обсягів грошей, ще не в повній мірі готовий до вкладень їх в агропромислове виробництво, що характеризується високими ризиками. Позитивний досвід деяких компаній, що активно вкладають кошти у виробництво і переробку зернових і олійних культур на прикінці 1990-х, - початку 2000-х рр. свідчить про потенційну| можливість крупних інвестицій в аграрний сектор, однак сучасні масштаби цього процесу все ще не дозволяють чекати від нього суттєвих результатів.
Привабливим ресурсом для техніко-технологічного оновлення АПК могли б стати зарубіжні інвестиції. Проте приплив цих інвестицій невелик. Із загального обсягу прямих вкладень в українську економіку в 2000 р. в агропродовольчу сферу було направлено лише близько 6%, або менше 1 млрд. дол. При цьому переважна частина зарубіжних інвестицій прямує не в сільськогосподарське виробництво, а в сектор харчової і переробної промисловості. Так, основні вкладення були проведені в кондитерську (41,4 %) і тютюново-махоркову (34,8 %) галузі.
В цілому державна підтримка АПК в даний час не перевищує 1,5% від валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, або 3,3 млрд. дол. [1]. Це пов'язано з тим, що ресурсів в українській економіці недостатньо для вирішення завдань розвитку АПК.
Проте спроби підтримки сфери АПК в Україні в даний час на різних рівнях продовжують робитися. Так, існують в обмеженому обсязі в окремих регіонах державні закупівлі сільгосппродукції, субсидування придбання ресурсів, товарний кредит, державна підтримка лізингу сільгосптехніки, проводяться заходи щодо фінансового оздоровлення сільськогосподарських організацій, існує дотаційна система підтримки цін, пільгове оподаткування і кредитування, спостерігається посилення державної підтримки інвестиційної активності шляхом проведення різних заходів, зокрема за рахунок прямої участі держави в інвестуванні певних проектів.
Суттєво знижено також податок на додану вартість по продуктах харчування в порівнянні з іншими товарами. Сільськогосподарські організації звільнені від податку на прибуток, що отримується від сільськогосподарської діяльності. Замість нього діє фіксований земельний податок. Є і інші пільги, хоча і не в тому обсязі, як цього вимагає фактична економічна ситуація в країні. Обсяг державних дотацій у відсотках до вартості сільськогосподарської продукції в Україні майже в 10 разів нижче, ніж в країнах ЄС, США, Канаді і майже в 18 разів нижче, ніж у Фінляндії і Японії [4, c. 133].
В цілому по АПК України субсидії з бюджету за 2005-2009 рр. становили не більше 4-7 % до виручки від реалізації всієї продукції, і рентабельність по всій діяльності сільгосппідприємств з урахуванням дотацій і компенсацій з бюджету не перевищувала 3-10 %, що недостатньо для ведення не тільки розширеного, але і простого відтворення, впровадження сучасних технологій і розвитку сільського господарства на базі використання досягнень НТП. У структурі інвестицій в основний капітал бюджетні кошти по АПК останніми роками також займають незначну частку і склали 4881,9 млн.грн у 2009 році, що у 3,1 раза більш проти 2003 року. Крім того на утримання закладів аграрної освіти спрямовано 1,5 млрд. грн., на проведення наукових досліджень – 101,6 млн. грн. Інвестиції в основний капітал (сільське господарство, мисливство, лісове господарство) наведені у таблиці 1.
Таблиця 1
Інвестиції в основний капітал (сільське господарство, мисливство, лісове господарство) у фактичних цінах, млн.грн.
| | 2005р. | 2006р. | 2007р. | 2008р. | 2009р. |
| Усього | 93096 | 125254 | 188486 | 233081 | 151777 |
| Сільське господарство, мисливство, лісове господарство | 5016 | 7309 | 9519 | 16890 | 9382 |
| Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги | 4905 | 7190 | 9338 | 16682 | 9295 |
| лісове господарство та пов’язані з ним послуги | 111 | 119 | 181 | 208 | 87 |
За І квартал 2010 року загальні обсяги інвестицій по Україні склали 87,5 % до відповідного періоду минулого року. Станом на 1 квітня 2010 року в агропромисловий комплекс України було залучено 2357,2 млн. гривень інвестицій в основний капітал (9,8 % від загального обсягу інвестицій в економіку - 24040,5 млн. гривень). З них 1130,5 млн. грн. вкладено в харчову та переробну промисловість і 1226,7 млн. грн. у сільське господарство (відповідно 4,7 % та 5,1 % від загального обсягу інвестицій в економіку).
Обсяги освоєних інвестицій в сільське господарство в порівнянні з відповідним періодом попереднього року становлять 96,7 % у тому числі: в галузі рослинництва 112,8 %, тваринництва - 62,0 %, надання послуг у рослинництві і тваринництві, облаштування ландшафту - 251,2 %, рибальство і рибництво - 168,0 %.
За обсягами зростання освоєних інвестицій у сільське господарство порівняно з відповідним періодом минулого року лідирують Чернівецька, Івано-Франківська, Житомирська, Донецька, Дніпропетровська, Вінницька, Полтавська, Рівненська, Запорізька, Чернівецька області та м. Київ.
Спостерігається зменшення темпів залучення інвестицій у січні-березні 2010 року в харчову промисловість, обсяги освоєння яких становлять 65,1 % до відповідного періоду попереднього року. Зростання обсягів освоєних інвестицій (у відсотках в порівнянні з відповідним періодом минулого року) спостерігається у виробництво чаю та кави (у 8 разів), продуктів дитячого харчування та дієтичних продуктів (у 5 разів), пива, виноградних вин, макаронних виробів та рибних продуктів (в 2 рази), хліба та хлібобулочних виробів (181 %), м’яса та м’ясних продуктів (158,1 %), продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, крохмалю та крохмальних продуктів (148,5 %), перероблення та консервування овочів та фруктів (141,5 %) [2].
За обсягами освоєних інвестицій у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів по відношенню до загального обсягу освоєних інвестицій серед регіонів лідирують Вінницька, Херсонська, Тернопільська, Волинська, Львівська, Кіровоградська, Київська, Одеська, Миколаївська, Харківська, Чернігівська, Сумська, Черкаська області, АР Крим та м. Київ.
Вітчизняною аграрною наукою у свій час були обґрунтовані обов’язкові складові аграрної реформи (таблиця 2). Враховуючи зміст і характер зрушень, які відбулися на селі за останнє десятиліття, можна відмітити, що здійснено лише загальні організаційні перетворення, а основні зміни, які мали б забезпечити ефективність аграрних реформ, досі не реалізовані. В першу чергу, це стосується забезпечення ефективності економічних механізмів розвитку аграрної економіки та вирішення соціальних проблем села. Окремо слід відмітити, що на негатив спрацювали ті законодавчі і нормативні документи, які були ухвалені у зв'язку з їх політичною привабливістю, але їх реалізація не відбулася через відсутність необхідного бюджетного фінансування.
Таблиця 2
Складові, напрям і зміст аграрної реформи
| | Складові | Напрям і зміст |
| І. | Формування економічної платформи аграрної реформи |
|
| ІІ. | Побудова ринкового за змістом економічного механізму |
|
| ІІІ. | Наповнення новим змістом конструкційної схеми економічної реформи |
|
| ІV. | Законодавче забезпеченн здійснення аграрної реформи |
|