Національний транспортний університет Дніпропетровський державний технічний університет залізничного транспорту

Вид материала

Документы

Содержание Тепловий пожежний сповіщувач Територіальна організація суспільства — Територіальна підсистема єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного ха Територіальна структура народного господарства Територіальний поділ праці Територіально-виробничий комплекс (ТВК) Технічне сприяння Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів Технологічне джерело забруднення Тимчасово погоджений викид Тимчасово погоджений скид (ТПС) речовини Тління  горіння без випромінювання світла, як правило розпізнається з появою диму. Токсичність зворотної води Тоталітарна держава Точкове джерело викидів Транскордонне перевезення відходів Транскордонні райони Транспортна забезпеченість Транспортна мережа Транспортний вузол Транспортний засіб ... Полное содержание

Подобный материал:

• Дніпропетровський Державний Технічний Університет залізничого транспорту кафедра "Філософіі", 137.79kb.
• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 793.22kb.
• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ кафедра теорії та історії, 341kb.
• Міністерство освіти І науки україни прикарпатський національний університет імені василя, 1200.58kb.
• Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»,, 70.45kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни " аграрна політика" для підготовки фахівців, 1320.76kb.
• Роль малих та середніх підприємств в економічному розвитку держави ( порівняльний аналіз), 314.38kb.
• Конференції, семінару, 1844.01kb.
• Студентів І молодих учених "Міжнародна співпраця як шлях країни до Європейського простору"дз, 76.74kb.
• Дніпропетровський національний університет, 117.86kb.

Т

Темна пора доби  частина доби від закінчення вечірніх до початку ранкових сутінків.

Тепловий пожежний сповіщувач  автоматичний пожежний сповіщувач, який реагує на певне значення температури та (чи) швидкість її наростання.

Теплозахисний пожежний костюм  пожежний захисний костюм від теплових впливів під час підходу та короткочасного перебування в осередку пожежі.

Територіальна організація суспільства — поєднання функціонуючих територіальних структур (розміщення населення, виробництва, природокористування), об'єднаних структурами управління з метою здійснювати відтворення життя суспільства. Т. о. с. охоплює питання, які стосуються територіального поділу праці, розміщення продуктивних сил, розселення людей, взаємовідносин суспільства і природи, а також проблеми регіональної соціально-економічної політики. Воно включає такі категорії, як адміністративно-територіальна організація держави, регіональне управління виробництвом, формування територіальних організаційно-господарських утворень, визначення територіальних об'єктів управління, соціально-економічне районування тощо.

Територіальна підсистема єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру  складова частина єдиноїдержавної системи, включає місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, зменьшення матеріальних втрат.

Територіальна структура народного господарства — динамічний стан розміщення продуктивних сил по економічних районах, зв'язаних в єдиній системі національної економіки. Вона є сукупністю певним чином розміщених територіальних елементів господарства, які знаходяться в складній взаємодії в процесі розвитку народногосподарської системи (включає населення, сфери, види і результати його діяльності на певній території в ком­плексі з відповідною соціальною і природною основою). Т. с. н. г. являє собою «структурний зріз» народного господарства як системи, зокрема її просторового аспекту. Виділяють три основні форми Т. с. н. г. — інтегрально-просторова структура народного господарства окремих одиниць територіального членування в межах конкретних країн і регіонів, територіально-галузева та інфраструктурна.

Територіальний поділ праці — поняття ідентичне поняттю «географічний поділ праці». Т. п. п. більше вживається економістами і означає закріплення певних галузей виробництва за певними територіями. Із-за неоднорідності територій та етнічних особливостей населення за історично сформованими трудовими навичками, виготовлення того самого продукту на одній території вимагає менше затрат праці, а на іншій — більших. Тому там доцільно зосередити свої зусилля на виробництві саме того продукту, затрати на який нижчі, відмовившись від виробництва інших продуктів, виробництво яких ефективніше на інших територіях, і розраховуючи одержати ці продукти в обмін на свої. Це «теорія абсолютних переваг» А. Сміта. Згодом Д. Рікардо показав, що навіть якщо одна країна виробляє всі товари ефективніше від інших, їй вигідно зосередити свої зусилля на виготовленні тільки тих товарів, де її переваги над іншими країнами особливо великі. Ця теорія одержала назву «теорії відносних переваг».

Територіально-виробничий комплекс (ТВК) — взаємопов'язане і взаємообумовлене поєднання галузей виробництва на певній території, частина господарського комплексу країни або економічного району відповідного рангу. Економічна єдність ТВК створюється виробничо-територіальними зв'язками підприємств, використанням загальнорай­онних природних і економічних умов і ресурсів, виробничої і соціальної інфраструктури, а також загальною системою розселення. Ефективність ТВК порівняно з некомплексним розміщенням підприємств і споруд проявляється в економії матеріальних і трудових ресурсів, скороченні капітальних вкладень, зниженні поточних витрат, зменшенні обсягу транспортних робіт та затрат на створення і функціонування інфраструктури.

Територія — 1) частина поверхні земної суші з властивими їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами. Вона є середовищем проживання і діяльності людей, інтегральний економічний ресурс і. нарешті, невіддільна частина екологічної системи з протікаючими в ній природніми процесами. Т. виступає як конкретний географічний простір для розміщених на ній об'єктів і визначає просторові відносини між ними і людьми, його населяючими. З врахуванням специфіки території регулюється розміщення об'єктів шляхом обмеження кількості, лімітується чисельність населення. В цьому смислі територія є самостійним специфічним ресурсом. Т. має певну місткість, тобто в господарському відношенні її освоєння має «межі», які визначаються не лише таким показником, як площа, але і отупінню екологічної напруженості, оцінюється як функція від двох змінних: сили антропогенного навантаження і стійкості природного середовища до цього впливу. Місткість території також залежить від форми господарської організації простору. Вид використання території пов'язаний з концепцією «функції місця», яка розуміється як задоволення певних потреб суспільства: 2) адміністративно-територіальна одиниця в ряді держав; виділяється поряд з основною адміністративною одиницею за ознаками меншої обжитості, гіршої освоєності та ін., з обмеженими правами місцевого управління.

Технічне сприяння — надання допомоги державними органами, компаніями і приватними особами однієї країни юридичним, фізичним особам, державним органам іншої країни в технічному забезпеченні різних проектів і програм: проектування, поставки устаткування, передача технології, спорудження, реконструкція, технічне переозброєння та ін.

Технічні засоби застосування пестицидів і агрохімікатів  спеціальні машини, механізми та пристрої для обробки об'єктів пестицидами та внесення органічних і мінеральних добрив.

технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці

Технологічне джерело забруднення  об'єкт, в якому утворення забруднюючих речовин спричинене технологічним процесом.

Технологічний парк — регіональна система спільного підприємництва, яка базується на поєднанні діяльності наукових установ, що здійснюють фундаментальні дослідження, та прикладних науково-дослідних центрів при організації і здійсненні науково-технічних розробок. На початок 1989 р. у світі діяло 425 технопарків, у т. ч.: в США — 141. країнах Північної Європи — 10, країнах ЄС — 143, країнах Східної Європи — б, Ізраїлі — 6, Південній Кореї — 12, країнах Південної і Південно-Східної Азії — 16, Японії — 20, Австралії — 23. Канаді — 9. країнах Центральної і Південної Америки — 3. Таким чином, на розвинені країни приходнться 3/4 технопарків світу. На кінець 1990 р. в Китаї було створено 36 технопарків.

Технополіс — місто науки і технологій, найбільш ефективний вид поєднання науки і виробництва, в першу чергу наукомісткого. Тут різко скорочується час на створення і впровадження у виробництво високотехнологічних новинок, що підвищує конкурентоспроможність, забезпечує прорив у нові сфери діяльності світового господарства. В Японії реалізується проект «Технополіс», згідно з яким передбачається створити на території країни 19 суперсучасних міст науки. Як вважають багато японських і ряд іноземних економістів, це забезпечить перетворення Японії на рубежі XXI ст. в своєрідну «Лабораторію світу». В Аделаїді (Австралія) створений багатофункціональний технополіс світового значення.

Техносфера — сукупність штучних об'єктів у межах географічної оболонки Землі (будинки, споруди, механізми і т. д.). створених людиною із речовини навколишньої неживої природи.

Тимчасово погоджений викид (ТПВ)  викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що встановлюється на відповідний строк на рівні викидів аналогічних по потужностях і технологічних процесах підприємств, які досягли найкращої технології виробництва до досягнення гранично допустимого викиду.

Тимчасово погоджений скид (ТПС) речовини  показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у водний об'єкт, що встановлюється після кожного етапу реалізації плану заходів щодо досягнення ГДС речовин та щорічно з виділенням етапів зниження скиду речовин протягом року. На першому етапі досягнення ГДС і щорічно з урахуванням реалізації запланованих заходів величини ТПС речовин встановлюються, як правило, виходячи з проектного або нормалі-зованого (тобто технічно досяжного на діючій чи нововведенній водоохоронній споруді) складу, а також найкращих середніх показників (див. п.1.8) фактичного складу зворотних вод після їх очищення за попередні 12 місяців, якщо вони гірші за проектні чи нормалізовані.

Тління  горіння без випромінювання світла, як правило розпізнається з появою диму.

Токсичність зворотної води  це її властивість викликати паталогічні зміни або загибель організмів, що зумовлено присутністю у ній токсичних речовин. Токсичність води встановлюється методом біотестування. Критерієм токсичності зворотної води є встановлений кількісний показник патологічних змін або загибелі організмів.

Тоталітарна держава — форма, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами суспільства. Тоталітарним державам і режимам властиві одержавлення всіх легальних організацій, заборона опозиційних організацій, обмеження консі итущйних прав і свобод, мілітаризація суспільного життя, репресії по підношенню до інакомислячих.

Точкове джерело викидів  джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді точки в системі координат.

Транскордонне перевезення відходів  транспортування відходів з території, на / або через територію України, на територію або через територію іншої держави.

Транскордонні райони — регіони по обидва боки від державного кордену, які активно взаємодіють між собою. Вони характеризую і ься такими основними ознаками: 1) адмініс і раї ивною і соціально-економічною цілісніс­тю територіальних одиниць, які входять до Т. к.: 2) спільністю і взаємодоповненістю головних і разом вирішуваних соціально-економічних проблем. Прикладом може бути Базельськнй транскордонний район в межах 23 комун: 5 — швейцарських, 5 — французьких і 13 — на території ФРН.

Транспорт — одна з найважливіших галузей виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби господарства і населення в усіх видах перевезень. Ділять на Т. загального призначення (який обслуговує сферу обігу і населення), Т. внутрішньовиробничий (внутрішньовиробничі переміщення сировини, напівфабрикатів, готових виробів та ін.). а також Т. особистого користування (легкові автомобілі, мотоцикли, велосипеди, човни, яхти і т.п.). За характером виконуваної роботи Т. ділиться на пасажирський і вантажний. Види транспорту відрізняються один від одного також використанням різних природних або штучних шляхів сполучення. Основні види транспорту групуються по геосферах: наземні (автомобільний, залізничний, гужовий, в'ючний транспорт), водні (морський, річковий, озерний), повітряний транспорт. Особливий вид утворюють засоби безперервного транспортування (трубопровідний транспорт, стрічкові транспортери, конвеєри і т. д.). Зароджуються нові види і різновиди Т. — транспорт на повітряній подушці, підвісні монорейкові дороги, трубопроводи для сипких вантажів, які перекачуються в суміші з водою чи нафтою (пульпопроводи) або у струмені з повітрям (пневматичні трубопроводи), в особливих капсулах-контейнерах, а також космічний Т. Загальна довжина шляхів сполучення всіх видів Т. (без морських шляхів) у світі становить 32 млн. км (1992 р.).

Транспортна забезпеченість країн і районів — транспортно-географічна характеристика будь-якої території, яка відбиває співвідношення між потребами в шляхах сполучення і транспортних засобах, з одного боку, і наявністю та адекватністю транспортної мережі і транспортних засобів — з іншого. Кількісними індикаторами Т.з. є дві групи показників: сіткові (наприклад, густота транспортних мереж, охоплення ними системи населених пунктів) і показники насиченості засобами транспорту (наприклад, кількість автомобілів на 1000 жителів і на 100 км шляхів). Інколи як критерій Т.з. використовують співвідношення між фактичною провізною здатністю і потенційними вантаже- і пасажиропотоками.

Транспортна мережа — загальна мережа шляхів сполучення всіх видів транспорту (автомобільні і гужові шляхи, залізниці, ріки і канали, трубопро­води, авіалінії). Морські шляхи до складу Т.м. не входять. В географії транспорту при вивченні Т.м. різних територій розглядають різноманітні якісні і кількісні характеристики Т.м.: довжину, густоту, типи конфігурації (радіально-кільцеву, паралельну, ортогональну, деревовидну); склад по видах транспорту; пропускну і провізну здатність; фактичну потужність вантажопотоків, пасажи-ропотоків і т. д. Т.м. світу перевищує 32 млн. км, 2/3 її утворюють наземні шляхи, майже 1/4 — повітряні. У складі наземної Т.м. світу (без авіаліній) на автогужові шляхи припадає понад 87%, назалізниці —5.5%, на трубопроводи — 5,2%, на судноплавні ріки і канали — 2,0%. Різноякісна Т.м. може бути прирівняна до умовного еквіваленту залізничної мережі. Приведена довжина Т.м. світу становить 7,5 млн. км залізничного еквівалента.

Транспортний вузол —1) пункт, в якому сходяться не менше 2-3 ліній одного виду транспорту. В географічних роботах частіше всього розглядаються залізничні вузли; 2) комплексний Т.в. — пункт сходження шляхів сполучення різних видів транспорту, наприклад, морський або річковий порт на залізничній лінії, залізнична станція у вузлі автошляхів і т. д. В комплексних Т.в. здійснюється взаємодія видів транспорту — перевалка вантажів і пересадка пасажирів з одного виду транспорту на інший.

Транспортний засіб  пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Транспортні магістралі — основні транспортні шляхи у складі транспортної мережі будь-якої території. Т.м. виділяються підвищеною технічною оснащеністю, потужними потоками вантажів і пасажирів або значеннями здійснюваних по них сполучень в системі виробничо-територіальних зв'язків. Діляться на міжнародні (наприклад. Панамериканська автомобільна магістраль), загальнодержавні (Трансамазонське шосе), міжрайонні (наприклад, Турксиб) і т.п.

Тротуар  елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Трубопровідний транспорт — вид безперервного транспорту, з допо­могою якого здійснюють переміщення рідинних, газоподібних або твердих вантажів по трубопроводах. Призначений для транспортування газу (див. Газопроводи), нафти (див. Нафтопроводи) і нафторподуктів (див. Продук-топроводи), твердих (найчастіше сипких) матеріалів. Розрізняють магістра­льний і промисловий Т.т. До магістрального Т.т. відносять трубопроводи, якими транспортують продукти від місця добування або виробництва до місць переробки і споживання. Промисловий Т.т. використовують для транспортування вантажів у межах виробничого підприємства для продовження тех­нологічного процесу. До Т.т. відносяться також міські газорозподільні, водо­провідні і каналізаційні мережі і т. п. Т.т. характеризується великою еконо­мічністю і високою продуктивністю праці (поступається лише морському транспорту). Найбільші трубопроводи світу: нафтопроводи «Дружба» (з Росії до країн Східної Європи — 5,5 тис. км), Редвотер — Порт-Кредіт (4,8 тис. км) і Едмонтон — Монреаль (3,2 тис. км) у Канаді: продуктопроводи Х'юстон — Нью-Йорк (2,5 тис. км) та Б'юмонт — Ліндон (2,4 тис. км) у США; газопровід Лонгв'ю — Філадельфія (2 тис. км); Трансаравійський нафтопровід від м. Абкайк у Саудівській Аравії до порту Сайда в Лівані (1,2 тис. км).

Трудові ресурси — частина населення країни, яка володіє необхідними фізичними і духовними здібностями, загальноосвітніми і професійними знан­нями для роботи в господарстві. Кількість працездатного населення обумовлюється загальною його чисельністю, віковим і статевим складом (чим більше жінок, дітей і людей похилого віку, тим нижча питома вага працездатного населення), чисельністю працюючих підлітків і осіб пенсійного віку, межами працездатного віку, встановленого в даній країні. Якщо у визначенні нижньої межі працездатнього віку між країнами істотних відмінностей немає (як правило, 16 років), то верхня межа має великі коливання і різниця досягає 20 років. Це пояснюється різною середньою тривалістю життя і матеріальними можливостями суспільства забезпечити пенсіями людей похилого віку. Якщо у більшості країн світу верхня межа працездатного віку встановлена у 60- 65 років, то в ряді країн Азії і Африки вік виходу на пенсію визначений у 50 років, а в країнах з високою тривалістю життя (Данія, Швеція) — 67 і навіть 70 років (Норвегія). Близько половини країни світу не встановлює різниці у віці виходу на пенсію чоловіків і жінок. В інших — жінки мають право виходу на пенсію на три (США, Швеція) або 5 років раніше від чоловіків (Швейцарія, Фінляндія та ін.). До трудових ресурсів України відноситься працездатне населення: чоловіки у віці від 16 до 60 років, жінки у віці від 16 до 55 років, а також підлітки до 16 років і особи пенсійного віку, які беруть участь у суспільному виробництві. У країнах, які розвиваються і мають високий приріст населення, трудові ресурси складають 50-55 % усієї чисельності населення. В Україні і більшості розвинутих країн — 61-62%. Питома вага трудових ресурсів серед міського населення вища, ніж серед сільського. Так, у великих і середніх містах вона становить 62-65%, а в сільській місцевості знижується до 56-57%.

Тяжкість праці  характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає фізіологічні затрати внаслідок переважаючого фізичного перевантаження.

У

Умови діяльності  сукупність факторів середовища перебування, що діють на людину.

Умови праці  сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Умови скиду зворотних (стічних, скидних, дренажних) вод  сукупність встановлених на сучасний період і перспективу характеристик витрат, складу і властивостей зворотних вод, режиму і місця їх скиду до водного об'єкта. Серед них: а) категорія зворотних вод (промислові, комунальні і т.п.); б) фактична витрата зворотних вод; в) затверджена витрата зворотних вод для встановлення тимчасово погоджених скидів (ТПС) речовин; г) затверджена витрата зворотних вод для встановлення гранично допустимих скидів (ГДС) речовин; д) затверджені ТПС речовин; е) затверджені ГДС речовин; є) фактичні концентрації речовин; ж) тимчасово погоджені концентрації речовин, які відповідають ТПС; з) допустимі концентрації речовин, які відповідають ГДС; и) встановлені властивості зворотних вод (температура, запах, присмак і т.д.); і) найменування водного об'єкта  приймача зворотних вод, тип і місце знаходження їх випуску, щодо якого здійснюється розрахунок умов і контроль скиду зворотних вод; ї) режим скиду (протягом доби або місяця, або сезонів, або року). Витрата води  кількість води, що протікає через живий переріз в одиницю часу.

Унітарна держава — форма державного устрою. при якій територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони і т. п.). В унітарній державі діє єдина для всієї держави конституція, єдина система органів влади, що створює передумови для централізованого керівництва суспільними процесами, посилення впливу центральної влади на всій терн торії держави. Переважна більшість сучасних держав — унітарні (Франція, Італія. Іспанія, Японія, Польща, Угорщина, Албанія, Монголія, В'єтнам).

Уражальні чинники аварії  фактори, що виникають під час аварії, які здатні у разі досягнення певних значень завдати збитків здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним цінностям (надлишковий тиск на фронті ударної (вибухової) хвилі, теплове навантаження від полум'я, концентрація небезпечних речовин у атмосфері, воді, грунті тощо).

Урбанізація — процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Виявляється у зростанні міських поселень, концентрації населення в них, особливо у великих містах, у поширенні міського способу життя на всю мережу поселень. Рушійними силами урбанізації є розвиток продуктивних сил. технічний і соціальний прогрес, розширення рамок суспільного поділу праці, зростання продуктивності праці в сільському господарстві, збільшення територіальної і соціальної рухливості населення. Порівняльний аналіз демографічних аспектів розвитку урбанізації в різних країнах світу прийнято базувати на даних про рівень урбанізованості населення — частки міського населення в загальній його чисельності. Динаміка урбанізації виглядає таким чином. У 1800р. частка міського населення становила близько3%,в 1850р. —6,4%,в 1900р.— 19.6%.в 1992р.—43%. В Австралії, Північній Америці, Європі, Латинській Америці і Океанії в 1990 р. переважало міське населення. Населення афро-азіатських країн завдяки своїй великій чисельності створює перевагу села над містом у середньому в світі. Найбільш високий процент міського населення мають розвинуті країни (1990 р.): в Європі — Велико­британія (89,1 %), Швеція (84%), Бельгія (96.9 %) та ін.: у Північній Америці — США (75 %). Канада (77.1 %): в Латинській Америці — Венесуела (90.5 %). Аргентина (86,3 %): в Азії — Ізраїль (91,6%). Кувейт (95,6 %), Японія (77 %); Австралія (85,5%): в Африці — ПАР (59,5%). Туніс (54,3%). Коли частка міського населення перевищує 70%, темпи урбанізації, як правило, сповільнюються.

Уріз води  межа води на березі водного об'єкта (берегова лінія).

Установка азотного пожежогасіння  установка пожежогасіння, в якій як вогнегасна речовина використовується азот.

Установка водяного пожежогасіння  установка пожежогасіння, в якій як вогнегасна речовина використовується вода чи вода з добавками.

Установка вуглекислотного пожежогасіння  установка пожежогасіння в якій як вогнегасна речовина використовується двоокис вуглецю.

Установка газового пожежогасіння  установка пожежогасіння, в якій як вогнегасна речовина використовуються вогнегасні гази.

Установка об’ємного пожежогасіння  установка пожежогасіння для створення середовища, яке не підтримує горіння в об’ємі, що захищається.

Установка парового пожежогасіння  установка пожежогасіння, в якій як вогнегасна речовина використовується водяна пара.

Установка пінного пожежогасіння  установка пожежогасіння, в якій як вогнегасна речовина використовуються водні розчини піноутворювачів.

Установка поверхневого пожежогасіння  установка пожежогасіння, яка діє на палаючу поверхню в зоні, що захищається.

Установка пожежної сигналізації  сукупність технічних засобів, установлених на об’єкті, що захищається, для виявлення пожежі, оброблення, подавання в заданому вигляді повідомлення про пожежу на цьому об’єкті, спеціальної інформації та (чи) подавання команд на включення автоматичних установок пожежогасіння та технічних обладнань.

Установка пожежогасіння  сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску вогнегасної речовини.

Установка порошкового пожежогасіння  установка пожежогасіння, в якій використовуються вогнегасні порошкові суміші.

Установка хладонового пожежогасіння  установка пожежогасіння, в якій як вогнегасна речовина використовуються сполуки на основі галогенізованих вуглеводнів.

Утилізація відходів  використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Учасник дорожнього руху  особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.


Ф

Фактична концентрація речовини (середній показник)  величина, що приймається для оцінки складу зворотних вод і обчислюється як середньоарифметичне значення даних ряду спостережень за попередні 12 місяців за виключенням найменшого і найбільшого чисел ряду. Концентрація речовини для обчислювання ТПС (найкращий середній показник)  середній показник значень частини даних ряду від найменшого значення до значення, що не перевищує середньоарифметичне для всього ряду спостережень за попередні 12 місяців, з урахуванням середньоарифметичного значення.

Федерація форма державного устрою, при якій декілька державних утворені,, які юридичне мають певну політичну самостійність, утворюють єдину союзну державу. Характерні ознаки федерації: 1) територія федерації складається з територій окремих її суб'єктів (штати, кантони, землі, республіки та ін.): 2) суб'єкти федерації. як правило, наділені законодавчою владою: 3) компетенції між федерацією і її суб'єктами розмежовуються союзною конституцією: 4) кожен суб'єкт федерації має свої правову і судову системи. В світі 20 федеративних держав. В окремих країнах в основу устрою покладені принципи: національноетнічні (Росія, Бельгія, Швейцарія, Індія, Пакистан, Нігерія, М'янма): історико-географічні з врахуванням автономії штатів, провінцій, земель, територій. республік (США, Канада, Мексика, Бразилія, Венесуела. Австрія, Малайзія, Австралія, Федерація Мікронезії, ФРН, ПНР. ОАЕ, Коморські острови).

Фізичний захист при поводженні з радіоактивними відходами  комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до радіоактивних відходів та їх використання, на своєчасне виявлення та припинення дій, спрямованих на порушення недоторканості радіоактивних відходів.

Фітосанітарний стан - сукупність шкідливих організмів, рівень їх чисельності, інтенсивності розвитку та потенційної загрози

Фітосанітарна діагностика - принципи, методи, ознаки, технічні засоби, за допомогою яких визначаються види комах, кліщів, нематод, гризунів, бур'янів та хвороби рослин.

Фонова якість (ФЯ) води  якість води водного об'єкта, що сформована під впливом природних процесів і усіх джерел надходження домішок, за винятком впливу розглядуваного джерела домішок. Природна фонова якість  якість води, що сформована природними процесами за відсутністю антропогенного навантаження або в умовах тривалого неінтенсивного впливу антропогенних факторів, що важко піддаються регулюванню. Розрахункова фонова якість і розрахункова природна фонова якість води  характеристики якості води визначені (розраховані) для прийнятих розрахункових умов.

Фоновий створ (ФС)  створ, розташований на водному об'єкті безпосередньо до місця впливу скиду зворотних вод з урахуванням напрямку течії.

Форма державного устрою — територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок поділу країни на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади. Держави поділяються на унітарні. федеративні і конфедеративні.

Форма правління — організація верховної державної влади, порядок утворення її органів і їх взаємовідносини з населенням. Існують чотири форми державного правління — монархічна, республіканська, співдружність націй, Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія.

Фритредерська політика — вільна торгівля, торгівля без обмежень — напрям в економічній теорії і політиці, який складається з вимог свободи торгівлі і невтручання держави в приватнопідприємницьку діяльність. Деякі елементи Ф. п. здійснюються в рамках замкнутих інтеграційних угрупувань (ЄС, Європейська асоціація вільної торгівлі та ін.).

Фундаментальні дослідження — наукові роботи, які проводяться з метою одержання нових знань про об'єктивні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Кінцевим результатом Ф.д. є інформація про відкриті закони, нові теорії, парадигми, гіпотези, методи, зафіксовані в наукових публікаціях, повідомленнях, звітах і т. д.

Функціональна підсистема єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (далі  функціональна підсистема)  складова частина єдиної державної системи, створюється на базі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, включає їх регіональні та місцеві структурні підрозділи, підпорядковані державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійс-нюють у межах своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.


Х

Хвороби – порушення нормального обміну речовин у рослині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища.

Хімічний вогнезахист  вогнезахист, що грунтується на хімічній взаємодії антипірену з оброблюваним матеріалом.

Хімічний пінний вогнегасник  вогнегасник із зарядом хімічних речовин, які в момент приведення вогнегасника в дію вступають у реакцію з утворенням піни та надмірного тиску.

Хладоновий вогнегасник  вогнегасник із зарядом вогнегасної речовини на основі галогенізованих вуглеводнів.


Ц

Цапкова з’єднувальна головка  пожежна з’єднувальна головка з зовнішньою приєднувальною різьбою

Центри світової економіки — НАФТА, Європейський Союз, Азіатське-Тихоокеанське економічне об'єднання. Чисельність їх населення і ВНП, млн. чол. і млрд. дол. — 370, 8 і 6776; 378,5 і 7747: 1993 і 11869. Із 100 найбільших підприємств світу в 1988 р. на США припадало 42 (в 1970 — 64), на Західну Європу — 33 (26), на Японію — 15 (8).

Центри світової економіки — НАФТА, Європейський Союз, Азіатське-Тихоокеанське економічне об'єднання. Чисельність їх населення і ВНП, млн. чол. і млрд. дол. — 370, 8 і 6776; 378,5 і 7747: 1993 і 11869. Із 100 найбільших підприємств світу в 1988 р. на США припадало 42 (в 1970 — 64), на Західну Європу — 33 (26), на Японію — 15 (8).

Цивілізація — 1) в широкому розумінні — будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; 2) синонім культури; 3) історичний тип культури, локалізованої в часі і просторі; 4) етап суспільного роз­витку, що приходить на зміну варварству. Термін виник у 18 ст. в тісному зв'язку з поняттям «культура». Як система культури, протягом тривалого існування якої культурні цінності матеріалізувалися у всіх сферах суспільного життя (економіці, політиці, свідомості людей, мистецтві, побуті тощо), Ц. являє собою культурну спільність високого рангу і визначається комплексом загальних рис об'єктивного характеру, таких як мова, історія, релігія, звичаї, інститути, а також суб'єктивною самоідентнфікацією людей. Ц. може охоплювати декілька національних держав або лише одну (Японія). Західна цивілізація має два основних варіанти — європейський і північноамериканський, в ісламі є арабський, турецький і малайський «підрозділи». А. Тойнбі нарахував 21 крупну цивілізацію в історії людства, з них дожили до наших днів шість. Американський політолог С. Хантінгтон розрізняє такі цивілізації: західна, конфуціанська, японська, ісламська, індуїстська, православно-християнська, латиноамериканська і, можливо, африканська. Найбільш важливі відмінності між ними лежать в сфері релігії (при цьому, звичайно, існують відмінності історичного, мовного, культурного плану і т. д.). С. Хантінгтон вважає, що зіткнення Ц. стане домінуючим фактором світової політики. Лінії розлому між Ц. — це і є лінії майбутніх фронтів. У 17-18 ст. в західному ареалі планети конфлікти розгорталися головним чином між государями -королями, імператорами, абсолютними і конституційними монархами, які прагнули приєднати нові землі до своїх володінь. Починаючи з Великої Французької революції (1793) основні лінії конфліктів стали пролягати не стільки між правителями, скільки між націями. Дана модель зберігалася й протягом 19ст. Кінець їй поклала перша світова війна. В результаті росій­ської революції в 1917 р. конфлікт націй поступився конфлікту ідеологій. Сторонами цього конфлікту спочатку були комунізм, нацизм і ліберальна демократія, а потім — комунізм і ліберальна демократія. Поразка комунізму, на думку Хантінгтона. стала кінцем конфлікту ідеологій. Істотні відмінності між цивілізаціями, взаємодія між представниками різних Ц., супровождувана поглибленням суперечностей, посилення фундаменталістських рухів, зіткнення Заходу з незахідними країнами вестимуть до конфлікту Ц. як на мікрорівні (етнічні групи, що проживають уздовж ліній розлому, ведуть боротьбу за землі і владу), так і на макрорівні (країни, що відносяться до різних Ц., суперничають за вплив у військовій і економічній сферах, прагнуть нав'язати іншим народам власні політичні і релігійні цінності).


Ч

Четвертинний сектор — всі види діяльності, пов'язані з управлінням, прийняттям рішень, плануванням і контролем на політичному, соціальному, економічному і культурному рівнях. Сектор включає урядові заклади, органи політичної і військової влади, крупні партії і профсоюзи, головні фінансові інститути і ринкові структури, такі як центральні банки і біржі; штаб-квартири крупних промислових і торговельних компаній і кредитних закладів; центри, які займаються дослідженням в базових, технічно передових галузях; головні центри управління і впливу на інформацію, культуру, ідеологію, крупні культурні і релігійні центри. Четвертинна діяльність концентрується переважно у великих містах як національного, так і світового рівня. Інколи спостерігається свого роду децентралізація четвертинних функцій, коли розділені функції столиці і найкрупнішого господарського центру (Рим і Мілан, Ріо-де-Жанейро і Сан-Пауло. Москва і Санкт-Петербург).

Чорнобильська катастрофа — вибух 4-го енергоблока ЧАЕС 26 квітня 1986 р. Це найбільша промислова катастрофа за всю історію Землі. За оцінками спеціалістів, вибух на ЧАЕС еквівалентний за силою вибуху 300 таких атомних бомб, яка була скинута на Хіросіму. В результаті аварії на ЧАЕС в атмосферу викинуто радіоактивних речовин у 90 з лишком разів більше, ніж від вибуху атомної бомби над Хіросімою. Найбільше постраждала Україна. Площа забруднення в Україні перевищила 41 тис. км². Забруднено 3159 населених пунктів, у яких проживає 3,7 млн. чол. у тому числі 832,6 тис. дітей. Було евакуйовано 76 населених пунктів, у яких проживало 91,2 тис. чол. У Білорусі в зоні радіоактивного забруднення виявилось 27 міст і 2700 сіл з населенням 2,5 млн. чол., серед яких більше 800 тис. дітей. Це 23 % території і 20% населення цієї країни. Білорусь втратила 20% сільгосп­угідь і понад 15 % лісів. У Росії постраждало 15 областей і республік. Більше 110 тис. громадян РФ живуть на території радіоактивного забруднення. У доповіді американського інституту по спостереженню за світовими проблемами говориться, що чорнобильська катастрофа викликала підвищення концентрації радіоактивних речовин до рівня, який потенціальне загрожує здоров'ю населення, не менше ніж у 20 країнах. Урядова комісія оцінила втрати від чорнобильської катастрофи в 8 млрд. крб. Ю. Щербак оцінив сумарні втрати в 200 млрд. крб. В ліквідації наслідків аварії взяли участь 600 тис. чол., із яких 340 тис. — військовослужбовці. Во­ни очистили 21 млн. м² поверхні і обладнання, поховали близько 500 тис. м³ зараженого грунту, дезактивували і санітарне обробили 450 населених пунктів.

міжнародного екологічного центру.

Чорноморський район економічного співробітництва (ЧРЕС) — в 1990-1992 рр. відбулися міжурядові зустрічі, на яких була створена субрегіональна економічна інтеграція — Парламентська асамблея чорноморських держав. У роботі цієї організації беруть участь представники України, Росії, Греції, Туреччини, Албанії, Румунії, Болгарії, Азербайджану, Грузії, Молдови і Вірменії. Інтерес до співдружності проявляють Китай, країни Центральної Азії і Балкан. Основне завдання чорноморської інтеграції — створення режиму вільного просування товарів, послуг і капіталів з метою розширення виробничої кооперації і спільного підприємництва. Для цього передбачається модернізація і спорудження інфраструктурних об'єктів, створення системи банків і центрів ділового співробітництва, міжнародних іноваційних фондів. Актуальним завданням є створення міжнародного екологічного центру.


Ш

Шкідлива речовина  речовина, що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки може призвести до виробничої травми, професійного захворювання або розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

Шкідливий виробничий фактор  виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.

Шкідники – види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути.

Шкідливі організми - шкідники, збудники хвороб і бур'яни.

Шкода від пожежі  жертви пожежі та матеріальні втрати, що безпосередньо пов’язані з пожежею.

Шкода здоров’ю  це захворювання, травмування, у тому числі з летальним наслідком, інвалідністю, тощо.

Шлюбність — процес утворення шлюбних (подружніх) пар в населенні: включає перші і повторні шлюби. Демографічне значення Ш. — в її тісному зв'язку з відтворенням населення. Ш. — важливий демографічний фактор народжуваності, формування сім'ї. Час одруження у різних країнах неоднаковий. У європейських країнах мінімальний шлюбний вік, встановлений законом, коливається від 12 до 18 років для жінок і від 14 до 21 року в чоловіків. За межами Європи коливання ще ширші, а в деяких країнах це питання зако­нодавством взагалі не регулюється. У країнах, що розвиваються, існує тен­денція до підвищення мінімального порога шлюбності, згідно з рекоменда­ціями 00Н. Для економічно розвинутих країн характерне зниження частоти взяття шлюбів і підвищення віку одруження, зростання частки шлюбів, які закінчуються розлученням.

Шлях евакуації  шлях, що веде до евакуаційного виходу.

Штабний пожежний автомобіль  пожежний автомобіль для доставки штабу пожежогасіння та забезпечення зв’язку між штабом, бойовими підрозділами і центральним пунктом пожежного зв’язку.

Щільність (густота) населення — ступінь населеності конкретної тери­торії, чисельність постійного населення, яке припадає на одиницю площі (звичайно на 1 км²). У 1990 р. середня Щ.н. заселеної території світу стано­вила 38 чол. на 1 км². в т.ч. Європи — 102,1, Азії — 117,4, Африки — 22,5, Америки — 17,6, Австралії і Океанії — 3,4. В ряді країн Щ.н. перевищує 300 чол. на 1 км² (Японія, Нідерланди, Бельгія та ін.), в окремих країнах ще більше (Бахрейн — біб, Бангладеш — 768,1, Мальта — 1139,2, Сінгапур — 4488,7, Монако — 15539 та ін.). У найбільш густонаселених районах світу. які займають близько 1% території антропосфери, зосереджено до 70% всьо­го населення Землі. На слабо заселених просторах півночі Європи, Азії і Америки, в ряді пустель і високогір'їв Щ.н. коливається від 0.01 до 1 чол. В Україні Щ.н. — 86 чол. на 1 км², максимальна щільність — в Донецькій, мінімальна— в Херсонській області (відповідно 199 і 42 чол. на 1 км²).


Я

Ядерна безпека  дотримання норм, правил, стандартів та умов використання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку.

Ядерна установка  будь-який ядерний реактор, за винятком реактора, яким обладнаний засіб морського або повітряного транспорту з метою використання його як джерела енергії для приведення в рух цього засобу транспорту або з будь-якою іншою метою, будь-який завод, що використовує ядерне паливо для виробництва ядерного матеріалу, або будь-який завод, на якому обробляється ядерний матеріал, включаючи будь-який завод, на якому переробляється опромінене ядерне паливо, та будь-яке місце, де зберігається (складований) ядерний матеріал, за винятком місця складування, пов'язаного з перевезенням такого матеріалу, за умови, що декілька ядерних установок одного оператора, розташовані в одному місці, розглядаються як єдина ядерна установка.

Ядерна шкода  втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.

Ядерний інцидент  будь-яка подія або ряд подій одного й того ж походження, що завдають ядерної шкоди.

Ядерний матеріал  будь-який вихідний або спеціальний розщеплювальний матеріал.

Ядерний матеріал  ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з яким-небудь іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії.

Ядерні установки  об'єкти по виробництву ядерного палива, ядерні реактори, які включають критичні та підкритичні збірки; дослідницькі реактори; атомні електростанції; підприємства і установки по збагаченню та переробці палива, а також сховища відпрацьованого палива.

Якість води  характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання.

Якість життя — соціологічна категорія, яка відбиває задоволення матеріальних і культурних потреб людей — якість харчування, одягу, комфорт житла, якість освіти, охорони здоров'я, сфери обслуговування, навколиш­нього середовища, структура рекреації, рівень задоволення потреб в об'єк­тивній інформації, змістовному спілкуванні, знаннях, творчій праці, рівень стресових станів, структура розселення і т.п.

Якість життя — соціологічна категорія, яка відбиває задоволення матеріальних і культурних потреб людей — якість харчування, одягу, комфорт житла, якість освіти, охорони здоров'я, сфери обслуговування, навколишнього середовища, структура рекреації, рівень задоволення потреб в об'єктивній інформації, змістовному спілкуванні, знаннях, творчій праці, рівень стресових станів, структура розселення і т.п.

Якість навколишнього середовища — поняття, що відбиває якість довкілля для життєдіяльності людини. Оцінка Я. н. с. проводиться за допомогою порівняння спостережуваних (вимірюваних) станів компоненту ландшафту з нормативами, з біологічними, хімічними, фізичними стандартами чистоти вод, повітря, грунтів, вмістом у них сторонніх або токсичних речовин, наприклад, шляхом співставлення з гранично допустимими концентраціями. Критерієм якості навколишнього середовища для людини є стан її здоров'я. Одні і ті ж властивості ландшафту можуть бути охарактеризовані неоднаково за якістю для різних груп населення (діти  дорослі, здорові  хворі, аборигени  мігранти та ін.). Середовище є здоровим при оптимальних взаємовідносинах людини з ним, коли здоров'я перебуває в нормі. Середовище вважається дискомфортним, якщо ці взаємовідносини супроводжуються відхиленнями у стані здоров'я.

Якість народонаселення — сукупність властивостей народонаселення. які характеризують його відтворення в системі соціальних і природних відносин. Вона невіддільна від життєдіяльності людей, які проживають на певній території, і характеризує здатність населення реагувати на природні, технічні, економічні, соціокультурні умови, що склалися, і пристосовувати їх для своїх змінних потреб. Якість населення характеризують три взаємозв'язані і взаємообумовлені фактори: 1. Відтворювальний потенціал населення, який характеризує здатність даного, історично конкретного населення до самовідтворення, тобто до стійкого розширеного («природного») відновлення поколінь, а також реалізацію в дійсності цієї здатності. 2. Активний потенціал населення, який характеризує здатність його привести в дію предметно-речові фактори соціальної життєдіяльності, насамперед елементи продуктивних сил, а також змінювати їх у відповідності із змінними потребами всього населення, окремих ного спільностей та індивідів. 3. Система соціального управління відтворення населення, яка характеризує здатність населення ефективно узгоджувати відтворювальний і активний потенціалч. Взяті разом, ці складові в цілому можуть бути названі життєвим потенціалом населення.


Довідкове видання

Зеркалов Дмитро Володимирович

Сажко Віктор Андрійвич


БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

СЛОВНИК-ДОВІДНИК


Редагування Д.В. Зеркалов

Комп'ютерна верстка В. Зелінська


Підписано до друку 14.06.2002 р. Формат 60x84/16.

Папір офс. № 1. Гарнітура гельветика.

Ум. друк. арк. 7,44.


Видавництво «Основа»


Свідоцтво про внесення

до Державного реєстру видавців

ДК № 2 від 10.02.2000.


01032, м. Київ-32, вул. Жилянська, 87/30.

тел. (044) 239-38-97, т/ф 239-38-95.


Видрукувано СПД Козюк

Зам. № 11