Перуанець Карлос розтопив серце китаянки у хао Юй Світ тісний. Мудрість народного проречення за наших часів набуває дедалі глибшого змісту

Вид материала

Документы

Содержание Україна та світ Слово - не горобець Як у казці Віра в українське кіно Дідух - оберіг роду, народу, врожаю Молодіжна інтерпретація «іоланти» петра чайковського Подруга бонда Кожній сімї – квартиру. обіцяють давно – чи ж дадуть? Хто ви, генерале дев'яненко? Очевидне - неймовірне Снігуронька, залишена напризволяще

Подобный материал:

• «Шлюбний договір та його проблемні питання», 60.58kb.
• Сьогодні, в час національного воскресіння, ми дедалі глибше осягаємо своє, долучаючись, 246.8kb.
• Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки Загальні положення, 258.25kb.
• Опис кредитного модуля (дисципліни), 174.96kb.
• Б. Д. Грінченка інститут післядиплом, 198.89kb.
• Розділ: Діловодство Коротка історія книги, 167.45kb.
• Карлос Кастанеда Магические пассы, 2136.07kb.
• Структура злочинної діяльності, 479.17kb.
• Управління освіти міської ради науково – методичний центр, 617.09kb.
• Ризик це складне, багатогранне І неосяжне явище. Внайбільш широкому розумінні ризиком, 194.94kb.

№2 10-14 січня 2008

КУЛЬТУРА

ЯК У КАЗЦІ

Перуанець Карлос розтопив серце китаянки У Хао Юй(Світ тісний. Мудрість народного проречення за наших часів набуває дедалі глибшого змісту. У Національному авіаційному університеті, що в Києві кожної осені це особливо відчутно.) читати

ВІРА В УКРАЇНСЬКЕ КІНО( Що останнім часом можна було побачити в наших кінотеатрах? Голлівуд не перестає нас дивувати розмаїттям фільмів зі пласкими жартами, чудовиськами з іншого виміру та постійною стріляниною. Конвеєр з випуску кіно для одноразового перегляду працює на 100, відсотків і, мабуть, ми вже по горло ситі ним.) читати

ДІДУХ - ОБЕРІГ РОДУ, НАРОДУ, ВРОЖАЮ ( Може, треба ставити солом'яного дідуха замість ялинки? Адже це найдавніший сакральний символ українців... Зрештою, в соломі в яслах народився й Ісус Христос, Різдво якого щороку святкуємо... І цього дня багато колядок звучить і побажань — миру, достатку й здоров'я в родині, народі... ) читати

МОЛОДІЖНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ «ІОЛАНТИ» ПЕТРА ЧАЙКОВСЬКОГО (Опера «Іоланта», прем'єра якої була присвячена 95-річчю від дня заснування Національної музичної академії України імені П. Чайков-ського, згідно з рішенням Ті ректора Володимира Ріжка, увійде до постійного репертуару Оперної студії. Отже, тим, хто не був на двох прем'єрних виставах, є можливість побачити і почути цю нову виставу, здійснену молодіжним колективом.) читати

______________________________________________________________

СПОРТ

Хет-трик Віталія Кільчицького(Абсолютним чемпіоном змагань став 19-річний Віталій Кільчицький із Новояворівська (СДЮ-ШОР «Янтар»), який виграв три юніорські гонки, повний комплект нагород здобула 19-річна Юлія Беган із села Годовиці (Пустомитівський район), а в активі 20-річного новояворівця Віталія Кожушка — дві бронзові медалі. ) читати

Смертельна заздрість( Прізвище братів Савлохових добре відоме не тільки серед представників боротьби в Україні, а й за кордоном.) читати

Побитий охоронець вимагає ув'язнити Валуева( У світовому суді Калінінського району Санкт-Петербурга завершилися дебати у справі екс-чемпіона світу з боксу в надважкій вазі Миколи Валуєва. Спортсмена звинувачують у побитті охоронця спортивного комплексу «Спартак» 63-річного Юрія Сергєєва.) читати

Благодійне відлуння слави( Семиразовий чемпіон світу з автогонок у класі «Формула-1» німець Міхаель Шумахер завершив кар'єру наприкінці 2006-го року. Попри те, що припинив активні виступи, він продовжує заробляти чималі кошти на власній шаленій популярності..) читати

Анна БЕЗСОНОВА:

«Надія на «золото» була завжди»( Асоціація спортивних журналістів України визначила десятку «героїв спортивного року» — атлетів, котрі у передолімпійському році досягли визначних результатів.) читати

Андрій Котельник відмовився од чемпіонського бою (Львівський боксер-професіонал Андрій Котельник відмовився проводити бій за титул чемпіона світу за версією WВА проти британця Гевіна Різа, який було заплановано на 19 січня 2008 року в німецькому Дюссельдорфі.) читати


_______________________________________________________________

ДУХОВНІСТЬ

Українська Попелюшко -

ПОДРУГА БОНДА( Перемога Ольги Куриленко у кастингу на роль Каміли, чергової подруги командора військово-морських сил її Величності, вкотре нагадала численним прихильникам серіалу про українське коріння агента 007.) читати

Лікує доброта (У травматологічному відділенні Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», де лікуються діти, які потерпіли в ДТП, відбулася лялькова вистава « Таємниця королеви доріг». Актори Київського академічного театру ляльок і представники однієї з торгових компаній столиці перевідали маленьких пішоходів і побажали їм найшвидшого одужання.) читати

Отець РОМАН:

«Людім здається, що ми з іншої планети» (Пані Наталю я уявляла зовсім іншою: статечною, поважною. У моїй уяві дружина священика завжди асоціювалась з іншим, досі не знаним мною світом.) читати

_________________________________________________________________________

ПОЛІТИКА

«Партія зневажила український

фен-шуй - і програла»( Сьогодні вже нікого не здивуєш китайським словом «фен-шуй». Щоправда, дехто під цим словом розуміє... звичайні сувенірні статуетки, привезені з Китаю.) читати

_____________________________________________________________________________

ТРАДИЦІЇ

Ваші ворота із щирого злота

ВІД Різдва до Маланки( Як хтось посвариться чи заговорить недобрим тоном, то буде в родині колотнеча на весь рік.) читати

Ходили колядники по селу (Мало де залишилося таке чудове дійство, як на Закарпатті. На Різдво, рік у рік колядують юнаки, носячи на руках маленький різнокольоровий будиночок, що зветься вертепом чи бетлегемом.) читати

______________________________________________________________________________

ЗДОРОВ'Я

На прогулянку - з радістю( Гіподинамія, або малорухомий спосіб життя, не безневинне явище, як здається багатьом. Це велика підступниця, яка руйнує здоров'я. Вона порушує процес кровообігу, постачання клітин поживними речовинами, виведення шлаків, що створює підґрунтя для розвитку багатьох хвороб.) читати

_____________________________________________________________________________

НАБОЛІЛО

КОЖНІЙ СІМЇ – КВАРТИРУ. ОБІЦЯЮТЬ ДАВНО – ЧИ Ж ДАДУТЬ? ( Функції посередника між Держбюджетом України та молодими громадянами виконує Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву — державна спеціалізована установа, підпорядкована КМУ. Фонд має регіональні відділення в усіх областях України, містах Києві та Севастополі.) читати

Чому українцям не вистачає житла (Свій творчий доробок до післявоєнної соціальної політики США підприємець Левіт доповнив філософською фразою, яка згодом стала крилатою в політичному протистоянні двох полярних систем) читати

Земельні аукціони сприятимуть будівництву ( Не вщухають різні чутки навколо ринку нерухомості, зокрема, з приводу цін на житло. Чого чекати, на що сподіватися? ) читати

Квартиру - собі (Як відомо, приватизацію житла Верховна Рада України подовжила до 31 грудня 2008 року. Двадцять відсотків громадян забарилися. Поспішіть хоч тепер. Дні летять швидко, а хтось ще донині документи не зібрав. А ще ж у бюро технічної інвентаризації треба буде добрий місяць зачекати.) читати

Квартири будуть стабільно дорогими ( Свою оцінку ринку нерухомості висловила і генеральний директор компанії Кпідпі РгапК Ярослава Чапко.) читати

______________________________________________________________________________

УКРАЇНА ТА СВІТ

ХТО ВИ, ГЕНЕРАЛЕ ДЕВ'ЯНЕНКО?

Підписати акт капітуляції Японії Сталін довірив українцю (На початку вересня 1945 року відбулася церемонія підписання Акта про беззастережну капітуляцію Японії. Радянський Союз представляв маловідомий 41-річний генерал з українським прізвищем.) читати

Українська Мата Харі родом з Чернігівщини ( І вже за тиждень вона стала йому незамінною секретаркою та помічницею на роботі і найближчою жінкою в домі. Він запропонував «руку і серце» молодшій на 24 роки Марії. Але вона йому відмовила, пояснюючи це тим, що хоче бути вільною. Тоді Горький організував другий — фіктивний — шлюб Марії Гнатівни) читати

«ДЗВІН» пам'ять береже (За своєю суттю, громадський рух — це реформа безпосереднього народовладдя, що здійснюється в умовах демократичного суспільства і правової держави тільки в порядку, передбаченому Конституцією і законодавством.

1991 року в Україні діяло близько 300 громадських організацій, 1996 — понад 12 тисяч, а в 2000 році — майже 27 тисяч.) читати

Міхо Саакашвілі знову отримав кредит довіри ( Світова громадськість жваво обговорює результати дострокових президентських виборів у Грузії. Переважна більшість коментаторів стверджує, що вони пройшли за європейськими стандартами.) читати

_________________________________________________________________________________

СЛОВО - НЕ ГОРОБЕЦЬ

що кажуть нам політики читати

_________________________________________________________________________________

ОЧЕВИДНЕ - НЕЙМОВІРНЕ


На Луцьк упали баб'ячі прокляття (Років десять тому омела сприймалась як екзотика, але нині у багатьох населених пунктах Волині вона ніби пошесть. Розмножується надто швидко. ) читати

«Подарунок» на іменини ( У директора Полтавського краєзнавчого музею Катерини Борисівни Фесик був день народження. Тож готувалася приймати поздоровлення від колег і начальників. ) читати

Чехи допоможуть (На початку року Полтавська облдержадміністрація планує перемовини з інвесторами про спорудження в області заводу виробництва біоетанолу. Про це повідомив перший заступник голови ОДА, голова обласної організації НСНУ Іван Близнюк.) читати

СНІГУРОНЬКА, ЗАЛИШЕНА НАПРИЗВОЛЯЩЕ (Я знаю цю п'ятнадцятирічну дівчинку вже не перший рік, отож і можу викладати цю трагічну, далеко не різдвяну історію, не лише зі слів сором'язливої Снігуроньки.) читати

_________________________________________________________________________________

ПОДОРОЖІ


Мисливці за привидами (Чи хотіли б ви потрапити на справжній відьомський бал та взяти участь у давніх язичницьких обрядах американських відьом?) читати


ЯК У КАЗЦІ

Перуанець Карлос розтопив серце китаянки У Хао Юй

Світ тісний. Мудрість народного проречення за наших часів набуває дедалі глибшого змісту. У Національному авіаційному університеті, що в Києві кожної осені це особливо відчутно. В аудиторіях, які у віданні факультету по роботі з іноземними студентами, декан якого Андрій Крижановський, вражає слух таке різноголосся мов, навіть мудрецю в тому не розібратися. Але викладачі кафедри філологічних та природничих наук, що нею завідує Маргарита Бон-дарчук, мають неабиякий досвід, не перший рік зустрічають на підготовчому відділенні юнаків і дівчат з багатьох країн Африки, Південної Америки, Близького Сходу, а також Китаю, В'єтнаму. За кілька місяців приводять це розмаїття до спільного знаменника. Жадібна до знань молодь за інтенсивного навчання швидко знаходить порозуміння між собою та з наставниками мовою країни перебування, а за рік вповні готова розуміти лекції з математики, фізики, різних технічних дисциплін, здобувати інженерні спеціальності.

Ось уже першого семестру но-воприбульці разом з такими ж, як і вони, іноземцями зі старших курсів беруть участь у вигадливому сценічному дійстві «Попелюшка в НАУ». Як і в казці, що відома на весь світ, китаянка У Хао Юй на балу, який розпочинається під мелодію вальсу Штрауса, причаровує прекрасного принца не тільки своєю вродою та розумом, а й милозвучними піснями, що тонуть у зливі палких оплесків вдячного залу.

Не залишаються в боргу й претенденти на увагу від красуні. Бачити б, як достукується до серця уподобаної дівчини перуанець Карлос. Високий, ставний, у сомбреро з широченними крисами, а з вуст — «Бесаме, бесаме муч о...» А це ж, відомо, — «Поцілуй, поцілуй мене...» Розтопить будь-чиє серце.

Пісня — душа народу. Популярними у себе на Батьківщині шлягерами заявили про свої країни ще три студенти з Китаю — Сан Хао, Лео Чен, Чжан І під гру на гітарах Шань Юнь Фея та Чжан Цзяня, іранський колектив з ведучим Га-занфарі Бехшадом та умільцем видобувати шалені ритми з бубона Міладом Кохпаяхзаде. А ще треба було чути, під який грім оплесків козак з виду, а насправді перуанець Мігель у відповідному костюмі та нігерійка Люсі зображували закоханих за сюжетом української народної пісні «Ішов козак потайком до дівчини-серденька бережком»...

Викладачі зуміли так організувати і провести вечір, щоб він був святковим і для виконавців, і для всіх присутніх у залі. Воістину, пісня не тільки захоплює, зворушує, а і єднає, здружує, поглиблює знання і вчить взаєморозумінню, взаємоповазі людей різних рас, різних національностей.


Вадим СОТНИК.


ВІРА В УКРАЇНСЬКЕ КІНО

Що останнім часом можна було побачити в наших кінотеатрах? Голлівуд не перестає нас дивувати розмаїттям фільмів зі пласкими жартами, чудовиськами з іншого виміру та постійною стріляниною. Конвеєр з випуску кіно для одноразового перегляду працює на 100, відсотків і, мабуть, ми вже по горло ситі ним. Не буду сперечатись: один з 15 фільмів виходить більш-менш якісним, але, як на мене, це не показова статистика. Люди втомлені від «Американських пирогів» та «Дуже страшного кіно», але Ідо інше нам можуть запропонувати, якщо наше українське кіно ледь-ледь животіє?

У колишньому СРСР кінематограф перебував на самофінансуванні. Річний валовий збір кіномережі в Україні на початку 80-х років становив 200 мільйонів карбованців. На п'яти українських кіностудіях до 1989 року знімалося близько 50-ти повнометражних художніх і 500 короткометражних, документальних, науково-популярних і анімаційних кінокартин щороку. При плановій економіці, кінопрокат у тій країні за своєю прибутковістю поступався тільки продажу алкогольних напоїв і був потужним джерелом наповнення державної скарбниці.

Офіційні джерела повідомляють, що цього року в Україні на кіновиробництво було виділено з Державного бюджету 49,2 млн. гривень ($ 10 млн.). Однак жоден засіб масової інформації не повідомив, куди ці кошти були направлені та чи ефективно були використані. Між тим, у Росії на ці ж самі потреби з бюджету виділяється чи не в 20 разів більша сума. Отож робимо висновки.

Як відродити українське кіно? Режисери, оператори, актори в нас є. І з кожним роком їх стає все більше. Не вистачає тільки грошей. Приклади бідності українського кінематографу зустрічаються на кожному кроці. Я вам наведу приклад. В 2005 році на Французькому кінофестивалі короткометражних фільмів переміг випускник Інституту кіно Імені Карпенка-Карого Валентин Васяно-вич із фільмом «Проти сонця». Про кольорову плівку «Кодак» за державні кошти не мріє жоден випускник інституту кіно, тому знімали фільм на старій чорно-білій стрічці «Свема». За зазначених причин спостерігався брак зображення, але журі, не дивлячись на це, зробили свій вибір на користь українця. Сьогодні мрії перспективного кінорежисера про повнометражне ігрове кіно збираються здійснити французи, на допомогу з державного фонду нема чого й сподіватися. «Український кінематограф житиме, але не завдяки, а всупереч, і тільки після того, як його помітять на Заході»,— впевнений Валентин Васякович.

Що повинен зробити український кінематограф, щоб вибратися з «творчої ями»? На це питання відповідав президент Фундації українських кінематографістів «Тризуб» у Голлівуді (НоІІудаоосІ Тгісіепі Роипсіа(іоп): «Насамперед необхідно відбудувати українську кіноіндустрію, щоб вона майоріла прапором на світовому рівні, а не була маленькою шматинкою російської кіно- та телеіндустрії, так як сьогодні. Те, що робиться на кіностудії імені Довженка, призначене для обслуговування навіть не кіноін-дустрії Росії, а для задоволення потреб російського телебачення. Це взагалі не кіно, це не праця для держави, а якийсь покруч, дивлячись на який, стає соромно за державу. Але я хочу, щоб мене правильно зрозуміли — все це тимчасове явище. При належному державному підході до кіноіндустрії все прийде з часом. І Україна на повен голос заявить про себе на світовій кіноарені». Коли ж пролунає той голос, мало хто знає, але всі на те сподіваються.А поки ми посилаємо російське кіно від України до Кіноакадемії «Оскара», як це зробили 2004 року, пославши фільм «Водій для Віри». Хоча українські митці брали участь у цій картині, але творча група була переважно російською та й мова фільму була відповідна, тож стрічка була виключена із списку претендентів на «Оскар». Замінити картину було нічим. Прикрий досвід ми мали і з фільмом Оксани Байрак «Аврора», який було представлено від України як претендента на премію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою» у 2007 році. З приводу цієї картини тривало розслідування щодо виконання правил для нагороди в зазначеній категорії. Оксану Байрак звинувачували в тому, що фільм не був у прокаті зазначений термін. Пікантною історія була й з огляду на репутацію й імідж установи, яка висунула картину на «Оскара» від імені української кінематографічної спільноти — це була Асоціація сприяння розвитку кінематографу в Україні, яка подавала позов до суду та домоглася скасування урядової постанови, що зобов'язувала кінопрокатників забезпечити право мільйонів українців дивитися чужі фільми дубльованими не лише російською, а й українською мовою. Результатом було те, що стрічка не набрала потрібних голосів, щоб потрапити у скорочений список претендентів на премію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

Розглянемо це питання з іншого боку. Як ви думаєте, з якою проблемою зіткнеться європеєць, якщо захоче переглянути стрічку українського виробництва? Виявляється зовсім не існує українських фільмів з англійськими субтитрами. Представник однієї з найбільших київських крамниць із продажу ліцензійного відео на правах анонімності підтвердив, що купити український фільм з англійськими субтитрами сьогодні просто нереально. «Навіть широко розрекламований «Огапде і_оує» — і той ішов у продаж без англійських субтитрів», — сказав він. Українське кіно ніяк не може розпочати повноцінну експансію на Захід і, зокрема, у Європу. Якщо враховувати те, що українські картини і так досить рід ко з являються на різноманітних фестивалях, а тим паче на широкому екрані, то було б досить непогано європейській культурній спільноті продемонструвати фільми з англійськими субтитрами. Але й на це потрібні кошти. Відтак українському кіно й надалі доведеться варитися у власному соку. До тих пір, поки або виробникам стане вигідно випускати у світ українські фільми з англійськими субтитрами, або ж самі кіномитці зрозуміють безперспективність виробництва кіно-продукції лише «для своїх».

Так що ж буде з українським кіно? Дізнаймося відповідь на це питання у професіоналів.

Любов Борковська, головний спеціаліст Департаменту з питань кінематографії Міністерства культури:

— Я думаю, що через рік-другий буде віднайдено шляхи розвитку. У мене надія на молодих. Треба підтримувати сценарії й творення фільмів. На жаль, перспективи для повнометражних ігрових фільмів поки

не вимальовуються. Разом з тим, немає програми збереження і розвитку кіно. Це, певно, теж вина Міністерства культури. Треба залучати кінематографістів і спільно знаходити ці шляхи.

Тарас Кушнір, режисер-документаліст:

— Українське кіно буде, бо інакше бути не може. З'явилось чимало людей, які хочуть багато зробити в Україні, та їм перекрили все, що можна було перекрити. Проте, за законом фізики, дія є рівною протидії. Ми подаємо роботи, і люди дають свої гроші. Вони кажуть: «Ми хочемо, щоб у нас було кіно». На жаль, нашим законодавством не передбачено, що людина приватне може робити кіно. Це може бути лише державне замовлення. Але замовлень немає. А люди хочуть мати своє кіно й починають вкладати гроші. Гадаю, що необхідна законодавча база і вона, врешті-решт, з'явиться.

Ярослав Лупій, кінорежисер (Одеська кіностудія):

— Перше: щоб відродити кіно, треба виробляти тридцять фільмів на рік, як мінімум. Без цього кіно розвиватись не буде. Друге: в жодному разі не перепрофільовувати кіностудії на телестудії. А саме це зараз відбувається і на студії ім. О. Довженка, і в Одесі. Інвестори, які туди приходять, — це телевізійники. При них повністю руйнується база виробництва художніх фільмів. Вони викидають стару техніку й приносять нову апаратуру. Але кінематографічна база має належати передусім кінематографу, бо кіно і телебачення два різних види мистецтва. Третє: законодавча база. Треба вже нарешті почати вносити реальні зміни до законодавства. Поки що ця система не працює, і руху вперед немає.

Тож і шляхи розвитку української кіноіндустрії, і митці для створення якісного кіно є, залишилась справа за малим — потрібно, щоб цим зацікавилась наша влада.


Український кінематограф

досліджувала Олеся ЮРИНЕЦЬ.


ДІДУХ - ОБЕРІГ РОДУ, НАРОДУ, ВРОЖАЮ


Може, треба ставити солом'яного дідуха замість ялинки? Адже це найдавніший сакральний символ українців... Зрештою, в соломі в яслах народився й Ісус Христос, Різдво якого щороку святкуємо... І цього дня багато колядок звучить і побажань — миру, достатку й здоров'я в родині, народі... Недарма солом'яний оберіг прикрашали пташками, віночками, янголятками, а під ним ставили вертеп. Ось цей дідух роботи народної майстрині Марії Кравчук (з Ту-рійського району на Волині) переміг на виставці у Львові, а етнографи Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» обрали його сакральним оберегом нинішнього Різдва.

— Я дуже люблю працювати із соломкою. Одного разу збирала жито (на соломку) в час цвітіння — воно пахло... медом! Звідтоді й беру його саме о такій порі... — повідала пані Марія.

Як художник, вона любить робити дідухів різними. Адже ж над житніми полями є все: сонце, вітер, вода, спів пташок, пахощі меду, любов... Усе це бачиться в дідухові. Виготовляє у три-п'ять рядів, знизу — вертеп, а зверху обов'язково зірку. Житня солома для пані Марії — це Божий матеріал. Минулого літа вона знайомила глядачів Японії і всього світу з народним мистецтвом у павільйоні Україна. Плела перед ними і дивувала їх ляльками, янголятками, вінками. Волинське телебачення створило два фільми «Омаморі (обереги) Марії сан», який отримав першу премію на всеукраїнському конкурсі «Калинові острови» в номінації «Україна і світ»...


Галина КРИВЕНКО.


МОЛОДІЖНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ «ІОЛАНТИ» ПЕТРА ЧАЙКОВСЬКОГО


Опера «Іоланта», прем'єра якої була присвячена 95-річчю від дня заснування Національної музичної академії України імені П. Чайков-ського, згідно з рішенням Ті ректора Володимира Ріжка, увійде до постійного репертуару Оперної студії. Отже, тим, хто не був на двох прем'єрних виставах, є можливість побачити і почути цю нову виставу, здійснену молодіжним колективом.

Створена 1891 року на замовлення дирекції імператорських театрів, ця казкова за сюжетом опера вперше була поставлена в 1892 року на сцені Марийського театру Санкт-Петербурга одночасно з балетом «Лускунчик». Над цими творами П. Чайковський працював одночасно, оскільки, згідно з контрактом, одноактну оперу і балет на дві дії мали виконувати разом, упродовж одного вечора.

Якщо для створення лібретто балету композитор обрав добре відому казку німецького письменника Є.Т. Гофмана «Лускунчик», то для оперного лібретто підшу-

кав невідому нині, проте досить популярну тоді п'єсу данського драматурга Г. Герца, яка з великим успіхом йшла на сцені знаменитого Малого театру у Москві — «Донька короля Рене».

Цю казкову виставу П. Чайковський теж побачив і був щиро захоплений її сюжетом, чудовою грою акторів.

В основі — історія несподіваного кохання сліпої від народження доньки короля Провансу Іоланти. Близьким і друзям заборонили казати про те, що вона позбавлена зору, і вона не здогадується про існування світла, не-

бесних світил, неба, багатства кольорів.

Випадково до парку біля замку потрапили два лицарі — Роберт і Водемон. Заручений з дитинства з Іолантою, за рішенням батьків, Роберт кохає іншу і щиро прагне з нею одружитися. Іоланту він ніколи не бачив, а перша зустріч з нею не справила на нього великого враження, проте її покохав з першого погляду його друг Водемон.

Залишившись з Іолантою наодинці, Водемон збагнув, що вона сліпа і розповів їй про це. Придворні дами і охоронці із жахом почули від неї, хто розповів принцесі правду, а король наказує стратити юного лицаря, що зізнається у щирості своїх почуттів до Іоланти.

Єдине, що може його врятувати — це прозріння доньки короля Рене. Закохана у Водемона Іоланта щиро прагне зцілитися і дає згоду на лікування, яке має здійснити мавританський лікар Ібн-Хакіа, котрий вважає, що тільки велике бажання прозріти може зцілити принцесу. І — о диво! — Іоланта починає бачити, а Водемон залишається жити.

Петро Чайковський із натхненням працював над твором, який був його останньою оперою. Лібретто створив брат композитора Модест Чайковський. Менш ніж за два місяці він написав музику, а через три місяці завершив її' оркестровку. Прем'єра казкової опери «Іоланта» у Санкт-Петербурзі мала успіх, проте вона опинилася у затінку популярних опер композитора — «Євгеній Онєгін» та «Пікова дама».

Єдиним театром у Києві, де можна було послухати цей чудовий твір протягом останніх десяти років, був лише Театр опери і балету для дітей та юнацтва. Тому її прем'єра на сцені Оперної студії Національної музичної академії імені Петра Чайковського привернула

увагу багатьох і пройшла з великим успіхом.

Попри всі скептичні прогнози, молодіжний склад групи зробив усе належне, щоб підготувати виставу на гідному рівні. Усіх присутніх приємно вразила чудова робота диригента-постановника Володимира Сіренка. Оркестр оперної студії грав якісно і професійно. Декорації і костюми художника Ірини Давиденко зачарували багатобарвністю, смаком і створювали атмосферу світлої казки із щасливим фіналом.

Режисер-постановник Ірина Нестеренко запропонувала традиційну інтерпретацію сюжету, яка не була статичною і гармонійно поєднувалася з музикою.

Вдалим було звучання хору, з яким працював хормейстер Дмитро Кравченко, а виконавці сольних партій приємно вражали якісним виконанням досить складних у

технічному плані вокальних партій. Найбільший успіх мали виконавці головних партій — Наталія Пелих (Іоланта), Євген Орлов (король Рене), Сергій Боргник (Водемон), Руслан Страхов (Роберт), Анатолій Орлов (Ібн-Хакіа), Любов Канюка (Марта), Денис Вишня (Бартран).

«Мені щиро хотілося уникнути сценічних штампів і водночас не вдаватися до сучасних, модерністських стилів, — розповіла після прем'єри режисер-постановник Ірина Нестеренко. — Цю виставу ми поставили власними коштами, декорації і костюми готували у майстернях Харківського театру опери і балету. Мені приємно бачити таку одностайну реакцію слухачів вистави, отже, праця всіх учасників, що співпрацювали над нею, не була марною».

Сергій ПИРОГОВ.