Перуанець Карлос розтопив серце китаянки у хао Юй Світ тісний. Мудрість народного проречення за наших часів набуває дедалі глибшого змісту

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

НАБОЛІЛО

КОЖНІЙ СІМЇ – КВАРТИРУ. ОБІЦЯЮТЬ ДАВНО – ЧИ Ж ДАДУТЬ?

Функції посередника між Держбюджетом України та молодими громадянами виконує Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву — державна спеціалізована установа, підпорядкована КМУ. Фонд має регіональні відділення в усіх областях України, містах Києві та Севастополі.

Нині в Україні діє дві основні програми житлового забезпечення молоді: довготермінове пільгове кредитування з державного бюджету і програма часткової компенсації ставок за кредитами комерційних банків.

Першу програму регулює «Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам для будівництва (реконструкції) і придбання житла» (затверджене Постановою КМУ від 29.05.2001 №584). Пільгові молодіжні кредити видаються під 3% річних на термін до ЗО років. Перший внесок, який учасник програми має сплатити самостійно, становить не менше 6% від передбаченої вартості житла. Великі переваги програма має для родин із дітьми, оскільки за наявності однієї дитини кредит є безвідсот-ковим, якщо дітей двоє — держава сплачує 25% кредиту, троє — 50% кредиту. Тому народжуваність у позичальників в два з половиною рази вище, ніж у цілому по країні. Ще один плюс: громадяни, які проживають в індивідуальному будинку, збудованому за рахунок кредиту, у сільській місцевості, мають право на додаткові пільги. Якщо позичальник постійно працює у сільськогосподарському виробництві, у соціальній сфері села або органах місцевого самоврядування на селі, йому погашається 25% суми наданого кредиту додатково.

Молоді кияни ще можуть стати учасниками програми молодіжного кредитування Київської міської ради. Умови участі у програмах мають невеликі від мінності. щоб брати участь у якій із них, необхідно перебувати на обліку громадян, які потребують п ол і п ш єн ня житлових умов. Однаковий максимальний термін кредитування (ЗО років). Розраховується нормативна площа житла, на яку надається кредит (КМДА встановлює обмеження щодо кількості кімнат — на кожного члена сім'ї не більше однієї кімнати). Втім, за програмою Київміськради кредит надається лише на

будівництво чи реконструкцію житла, а розмір першого внеску — 10%. Різним є і «віковий ценз»: за програмою Фонду вік молодої сім'ї — до 28 років, одиноких молодих громадян — до ЗО років; за програмою Київміськради — 35 років. Судячи з результатів (зданого житла), міська програма виявилася для киян ефективнішою. Втім, житло, надане за обома програмами, становить дуже незначний відсоток від зведеного за цей час у столиці.

Друга програма діє, згідно з «Положенням про порядок часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям і самотнім молодим громадянам на будівництво та реконструкцію (придбання) житла (затверджене постановою КМУ від 04.06.2003 №853). За цією програмою Фонд частково компенсує молодим сім'ям відсотки, які вони мають сплачувати за кредитом (у розмірі облікової ставки НБУ). Оскільки програма дозволяє придбати житло на вторинному ринку, скориставшись «дешевим» кредитом і уникнувши ризиків інвестування в новобудову, вона набула надзвичайної популярності (так, у 2005 році нею скористалися понад 15,5 тисячі молодих сімей). Тому дію програми тимчасово було призупинено, а з листопада 2006 року часткова компенсація надається вже не на 15, як раніше, а лише на 5 років. На виконання програми часткової компенсації в 2007 році було виділено 123 млн. 200 тис. гривень.

Третя програма, для якої 2007 рік виявився «пілотним» — пільгове молодіжне кредитування науково-педагогічних і педагогічних працівників. Кредити видають під 3% річних на термін до 20 років. Основні умови кредитування — перебування на квартирному обліку та безперервна робота у освітній галузі протягом останніх трьох років. Оскільки у 2007 році на програму було виділено лише 15 млн. гривень, Фонд розпочав реалізацію програми в Луганській, Хмельницькій і Київській областях, де місцева влада виділила землю під житлове будівництво. Проектом Держбюджету на 2008 рік передбачено ЗО млн. гривень на фінансування цієї програми.

За всіма трьома програмами на сьогодні видано близько 20 тисяч кредитів. Сума, виділена на фінансову підтримку Фонду у 2007 році, становила 103,2 млн. грн.

Один із основних недоліків «кредитування по-українськи» — дорогоцінний час, який забирає оформлення кредиту. Так, лише термін постановки на облік за наявності всіх необхідних документів становить близько місяця.

Дотична проблема — тривалий термін перебування «на черзі» за молодіжним кредитом. За даними відділів обліку та розподілу районних у м. Києві державних адміністрацій, станом на грудень 2007 року на черзі на отримання житла за програмою молодіжного кредитування перебуває понад 11 тисяч громадян. До того ж, багато молодих (і платоспроможних!) громадян, які потребують

Після закінчення Другої світової війни американський уряд спрямував творчі зусилля кращих своїх підприємців і матеріальні ресурси держави на забезпечення всіх громадян США якісним житлом. Перегляд запропонованих житлових пропозицій виявив проект будівельної фірми «Левіт з синами», як найактуальніший і найефективніший. І з 1948 року цей проект почав широко реалізовуватись. На заводах будівельних конструкцій було розгорнуте масове виробництво ти-

пових блоків під одноповерхові будинки на одну-дві сім'ї, а на околицях великих та малих промислових міст — конвеєрне складання опоряджених, умебльованих будинків з тих блоків. Так на околицях Нью-Йорка дуже швидко з'явилась велика кількість прекрасних котеджів з невеличкими садом і земельною ділянкою.

Вартість такого умебльованого будинку з земельною ділянкою і садом тоді становила 800 тис. У.0.

власного житла, не мають змоги стати на чергу без реєстрації. Тому реально претендентів на молодіжний кредит принаймні у кілька разів більше. А 2007 року було надано лише 138 кредитів.

Бюджетні ж кредити, які надає Фонд, розподіляють за комп'ютерно-рейтинговою бальною системою. На підставі анкет, які заповнюють кандидати, їм нараховують бали. Перевагу надають людям, які тривалий час стоять на квартирній черзі, мають кількох дітей, вчений ступінь, інвалідність, спортивні заслуги і стабільно високий легальний заробіток. Скориставшись рейтинго-вим калькулятором на офіційному веб-сай-ті Фонду (\лпл/\л/.їпЬ.КІеу.иа), молоді сім'ї можуть визначити власні шанси на отримання кредитування. До речі, на думку посадовців, визначальним для отримання кредиту є саме фактор платоспроможності родини — місячний дохід сім'ї має щонайменше вдвічі перевищувати розмір виплат за кредитом.

Дані рейтингу відкриті — із ними також можна ознайомитися на веб-сайті. За своїм реєстраційним номером людина може відстежити, яким чином вона посувається в черзі (причому рух може відбуватися як «вгору», так і «вниз» — адже у програмі постійно з'являються успішніші кандидати з вищим рейтингом). Якщо ж людина подає заявку, а за роки перебування в черзі (як правило, це 3—5 років) її вік перевищує визначений порядком надання кредитів — її' автоматично викреслюють зі списків.

Коли ж вам пощастило стати учасником програми і отримати кредит на вигідних умовах, це ще не гарантує, що ви станете щасливим власником житла. Річ у тому, що розмір кредиту, який надає держава, як правило, не відповідає вартості житла. Виявляється, верхню межу розміру кредиту визначають за затвердженою Кабміном методикою. При цьому враховують нормативний метраж (21 квадратний метр на члена сім'ї плюс 20 метрів на сім'ю), а також «вартість квадратного метра житла». Причому цей показник надзвичайно далекий від ціни ринкової. Адже це — опосередкована вартість будівництва житла в конкретному населеному пункті, розрахована Держбудом. Так, для Києва він на сьогодні становить 3812 грн. — близько 765 доларів США. Ринкові ж ціни в столиці вдвічі-втричі перевищують собівартість будівництва (сьогодні вартість квадратного метра житла сягає 2 тисяч доларів США), й тому Фонд змушений пропонувати молодим сім'ям квартири в містах-сателітах — Вишневому, Броварах тощо. Зауважмо, від самого початку надання молодіжних кредитів на житло планувалося саме під державне будівництво, але наразі Фонд укладає договори з приватними забудовниками. Щоправда, на початку 2007 року було створено держпідприємство «Управління житлового будівництва», яке мало перебрати функції компаній-забудовників і продавати житло за цінами, наближеними до «нормативних» (водночас реалізуючи частину збудованих квартир за цінами комерційними). Проте про зрушення в цій сфері від представників Фонду ми, на жаль, не почули.На вторинному ринку ситуація ще складніша, оскільки ринкова ціна квадратного метра вторинного житла значно перевищує розрахункову вартість Держбуду. А розраховувати на повну компенсацію облікової ставки НБУ можна лише, якщо розмір і ціна обраної квартири відповідають встановленим вимогам.

Набагато вигідніший для споживачів пільгового кредиту механізм кредитування, впроваджений у Москві. Якщо за київською програмою механізм іпотечного кредитування стартує вже на початковій стадії будівництва (і молода сім'я вже починає сплачувати відсотки за кредитом), там молоді сім'ї починають компенсувати вартість квартири, вже проживши в ній п'ять (!) років. Та про реалізацію такого проекту на наших теренах говорити, на жаль, не доводиться, навіть за умови залучення державних кредитних ресурсів.

Існує пропозиція створити альтернативний механізм обліку молодих громадян і молодих сімей, які потребують поліпшення житлових умов. Варто зауважити, що йдеться лише про працівників бюджетної сфери та соціальних працівників. Для них основним критерієм постановки на чергу має стати не реєстрація, а офіційна довідка з місця роботи (плюс довідка про доходи за 6 місяців і довідка з податкової адміністрації про сплату податків). Пропозиція, поза сумнівом, слушна. Проте на скільки відсотків будуть в такому разі задоволені потреби в пільговому кредитуванні? Адже гранично спрощений механізм постановки на кредитну чергу прогнозовано збільшить її в кілька разів, тим часом як асигнування на молодіжне кредитування, передбачені Держбюджетом на 2008 рік, порівняно з 2007 роком суттєво не змінилися? Катерина БОЙЧЕНКО.

Чому українцям не вистачає житла

Свій творчий доробок до післявоєнної соціальної політики США підприємець Левіт доповнив філософською фразою, яка згодом стала крилатою в політичному протистоянні двох полярних систем:

«Якщо в людини є власний будинок і ділянка землі, вона ніколи не стане комуністом: їй буде чим займатись».

Звісно, що і вартість американського долара післявоєнних років була значно вищою від нинішньої вартості долара в Україні. Але й середня зарплата нинішніх українців в Україні аж ніяк не перевищує середню зарплату колишніх американців. Проте сучасний житель української столиці за 8-10 тис. У50 може купити вже менше 4 кв. метрів комунальної площі, і жодного сантиметра будь-якої площі він не може купити за свою середню зарплату, бо її не вистачає навіть на примітивне бідняцьке харчування.

Варто нагадати, що і в СРСР, з запізненням на років п'ятдесят, теж було розгорнуто кооперативне будівництво житла для населення за його власні кошти. Наприклад, киянка Леся Б. 1970 року, придбала 2-кімнатну кооперативну квартиру на Борщагівці, площею 45 кв. метрів, за 900 крб.; це був перший внесок — 40% її' повної вартості. Отже, повна вартість київської квартири 1970 року в непрес-тижному на той час районі міста становила:

900: 40 х 100 = 2250 крб. або $3214 за офіційним курсом валют, а 7 кв. метрів житла в столиці України коштував:

2250: 45 = 50 крб або $71

Тоді радянські економісти ціну житла розраховували, виходячи із купівельної спроможності громадян держави і цін на:

будматеріали та трудових і транспортних витрат. Перші три компоненти будівництва в Україні є найдешевшими, порівняно з іншими країнами Європи, бо їй належить найбільша територія — 0.012 кв. км на одного українця,— а на ній є вдосталь перерахованих компонентів будівництв.

Все населення СРСР за можливістю зайняти якусь чергу на отримання-купівлю житла ділилось на 4 категорії:

1) кумівська еліта, спец, пільговики — безплатним житлом забезпечувались впродовж 3-х років;

2) загальна з пільговиками нижчої категорії — безплатне державне житло можна було отримати через 10, 20 і більше років;

3) кооперативна — власники грошей і черг забезпечували себе квартирами за 3-10 років;

4) селяни — переважно будували собі житло самостійно, а в останні 10-15 років радянської влади — за кошти багатих колгоспів або радгоспів.

Для кожної черги потрібно було вибороти право на неї, зібравши купу документів. Проте головним критерієм права на отримання житла були не матеріально-житлові умови, не професіоналізм, не трудові заслуги й стаж, не працездатність, не ділові якості, а кумівство і хабарництво. Хитрі, спритні ділки, не завантажені працею, наближені до тьми більшовицьких вождиків, теж конвеєрно зі своїми чадами стрибали з однієї черги в іншу, заплутуючи всякі прописки, і конвеєрно отримували по 3-4 квартири за чергу одного покоління.

І в котрий раз історія промовисто засвідчує, що нехтування мораллю — це не лише хибний шлях; це злочинний шлях, котрий поступово веде до розрухи, до зубожіння, до масової загибелі людей.

Жаль, що цю істину не здатна зрозуміти та частина українців, котра всілякими способами пхається у вождики.

А найпростіший і найшвидший спосіб — це справедливий закон, ревізія наданих і само-захоплених квартир, вилучення лишків, публікація результатів у пресі з метою припинення ганебної практики і — праця, робота,

ТРУД

Дуже вже аморально, хитро, безсоромно багато можновладців, гегемонів, пільговиків нахапало в Києві квартир для себе і своїх родичів, звізши їх з усього колишнього СРСР та й з інших держав. Вождики і наближені до них гегемони вже давно перестали навіть «показушно» працювати, вже називають себе бізнесменами, елітою, вже конституцією затвердили своє право на недоторканність награбованої мільйонної й мільярдної власності і на багато-багато... квартирної також. І за їхнього активного втручання й регулювання ціна одного квадратного метра житла в Києві вже давно перевершила допустимі межі: вартість київських квартир сьогодні набагато вища від вартості квартир будь-якої західної країни, де і зарплати вищі в десятки разів від українських, де і землі припадає на душу населення набагато менше, ніж в Україні.

На дверях багатьох парадних під'їздів вул. Авіаконструктора Антонова, м. Києва 14 листопада 2007 року розклеєні об'яви такого змісту:

«Строительная компанія реализует квартирьі, паркинги!

ул. ОсвитьІ — ЗА

Центральньїй продаж: далі йде телефонний номер.

Хоча й неприємна мені мова «нуворишів», та записав отой номер телефону і поцікавився цінами житла «компании». У відповідь почув:

«12840 грн. за 1 м».

Ось вам і пояснення, чому в Україні занедбані всі виробництва і припинена масова праця народу. Навіщо ж працювати, коли монопольне створені умови для безмежного підвищення цін на будь-який товар, і на житло також. В результаті ціна одного квадратного метра київського житла зросла з 50 крб. (1971 р.) до 12840 гр. (2007 р.), а на вторинному ринку — до 15000-25000 гр. (залежно від престижності району міста).

І це підвищення цін здійснюється вже на тлі набутого негативного національного досвіду — після ганебного їхнього розкручування у 1992-1995 роках, коли інфляція за 4 роки зросла в 600 тис. разів. Тоді економісти багатьох країн дивувались і попереджали українське керівництво, що така інфляція призведе лише до занепаду всіх виробництв, до знищення економіки держави. Так воно й сталось. Однак це українських нуворишів не збентежило, вони ще раз усьому світові підтвердили вислів одного з класиків політичної економіки: «Там, де з'являється можливість заробити на спекуляції п'ятиразовий прибуток, місця для моралі не залишається». Додамо від себе, що у більшості з них «місця ніколи не було і для елементарного патріотизму, та національного чи політичного обов'язку, а надто, якщо ні першого, ані другого ніхто, ніде й ніколи не прищеплював».

Страшно, що цього не розуміють ті, котрі величають себе «інтелігенцією» нації, держави, — не розуміють, мабуть, тому, що до їх «інтелігентності» теж більше пасує префікс «псевдо».

Олександр ШЕВЧУК,

доцент кафедри КІ, університету України.

Земельні аукціони сприятимуть будівництву

Не вщухають різні чутки навколо ринку нерухомості, зокрема, з приводу цін на житло. Чого чекати, на що сподіватися? Своїми міркуваннями поділився президент компанії «КеаІ Езіаіе 5оІиІіоп5» Сергій Карамнов.

— Суттєвих змін не буде, — каже пан Сергій.

— Незважаючи на деяке затишшя, різкого зниження цін на житло не передбачається, однак це

— малоліквідний товар, швидка реалізація якого гальмується складними процедурами. Крім того, власники квартир будуть притримувати реалізацію житла до підвищення цін, здаючи його в оренду.

— Що може стати причиною обвалу чи зростання цін?

— В умовах політичної нестабільності, яка вже тривалий час спостерігається в нашій країні, падає довіра навіть до такого надійного активу, як нерухомість, якість угод зменшилася. У першому півріччі 2007 року ціни плавно знижувалися практично в усіх сегментах ринку. Так, ціна на квартири на вторинному ринку знизилася до 2413 доларів за квадратний метр. Що стосується первинного ринку, то середня вартість однокімнатних квартир практично не змінилася і становить 2109 доларів за квадратний метр, середня ціна двокімнатних — 2688 доларів за квадратний метр, трикімнатних — 2519 доларів за квадратний метр. Та «обвалу цін» очікувати не варто.

— Як, на вашу думку, на розвитку ринку нерухомості можуть позначитися президентські вибори, що наближаються?

— Політичні кризи в країні трапляються досить часто, і ринок навчився функціонувати незалежно від політики. Нині на ньому спостерігається деяке затишшя. Зараз багато потенційних покупців можуть зайняти або позицію очікування до стабілізації політичної ситуації, або, навпаки, постараються якнайшвидше вкласти гроші в нерухомість.

— Які обсяги будівництва в Україні на сьогоднішній день? Чи зміниться ситуація згодом?

— Попит на ринку нерухомості вже давно перевищує пропозицію. В результаті — в Україні не тільки ростуть ціни на житло, але й вартість послуг — операцій з нерухомістю. Зробити житло більш доступним можна тільки тоді, коли суттєво

збільшити обсяги будівництва щонайменше вдвічі, можна сподіватися досягнення балансу між попитом і пропозицією. За перше півріччя в Україні було збудовано 3,2 мільйона квадратних метрів житла. Загальна сума обсягу будівельних робіт за 8 місяців поточного року — 21,1 мільярда гривень, що на 7,1% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Лідером, як і раніше, залишається Київ. Обсяг будівельних робіт у столиці становив 5,8 мільярда гривень. В цілому по Україні на нинішній день статистика показує позитивні тенденції росту будівництва.

Серед основних факторів, які можуть вплинути на ситуацію в цій галузі, є процедура виділення землі з проведенням земельних аукціонів. Причому планується, що на аукціонах будуть виставлені землі, які не вимагають додаткових інвестицій у розробку. Однак слід зазначити, що на даний момент механізм проведення земельних аукціонів остаточно не відпрацьований. Величезне значення має впровадження принципу «єдиного вікна». Це спростить забудовникам процедуру отримання дозвільної документації та повинно привести до скорочення часу на отримання документів до 15-30 днів і зниження на 30% вартості їх оформлення.

Збільшенню обсягів будівництва сприятиме також розробка стандартів соціального житла, параметрів його вартості й таке інше. Це в подальшому має внести більшу ясність у роботу будівельників і держави в даній сфері. Треба також вводити нові технології, змінювати законодавство і процедуру оподаткування житла.

— Чи можна якимось чином вплинути на зростання цін на нерухомість, хоча б теоретично?

— Збільшивши обсяги будівництва й стабілізувавши політичні процеси в країні. Владі необхідно елементарно виконувати функції, які на неї покладено. Наприклад, щоб не було таких ситуацій, коли в центрі міста будується житловий будинок, а документів на його будівництво нема або у нього зовсім інше цільове призначення. Під словами «контролюючий орган» мається на увазі не що інше, як державний орган, який здійснює контроль за роботою будівельних організацій.

Вікторія МУХІНА.

Квартиру - собі

Як відомо, приватизацію житла Верховна Рада України подовжила до 31 грудня 2008 року. Двадцять відсотків громадян забарилися. Поспішіть хоч тепер. Дні летять швидко, а хтось ще донині документи не зібрав. А ще ж у бюро технічної інвентаризації треба буде добрий місяць зачекати.

Отож нагадаємо перелік документів, які передаються до органів приватизації:

паспорт або інший документ, що засвідчує особу, тим, хто не досяг 16-ти років, — свідоцтво про народження (ксерокопії, для паспорта 1, 2, 11 стор.);

ідентифікаційний номер (ксерокопії);

заява керівнику органу приватизації на приватизацію квартири (з підписами всіх членів сім'ї, завіреними начальником жеку чи в приватизаційному бюро);

довідки про склад сім'ї наймача (форма №3) та зайняті нею приміщення (форма №4);

документ, що підтверджує право на пільгове безоплатне одержання у власність житла (при наявності пільг);

розпорядження (ухвала) органу приватизації про передачу у власність квартири.

Зібравши всі документи, треба звернутися до районного відділу приватизації. Там на оформлення документів піде місяць. Потім громадянин отримує технічний паспорт на квартиру й свідоцтво про приватизацію, де вказано, що житло належить в рівних частках кожному із співвласників.

Ніна МАКАРЕНКО.

Квартири будуть стабільно дорогими

Свою оцінку ринку нерухомості висловила і генеральний директор компанії Кпідпі РгапК Ярослава Чапко.

— Рівень прибутку забудовника залежить як від рівня цін на ринку, так і від кількості укладених угод купівлі-продажу, — переконана наша співрозмовниця. — Більшість провідних забудовників може собі дозволити завдяки високій ліквідності, досягнутій у минулі роки, притримати квартири на певний час і зменшити кількість угод. Для рієлторів така ситуація менш бажана, оскільки саме від кількості угод залежить їхній прибуток. Тому ймовірно, що рієлтори можуть зіграти на пониження цін. Сьогодні ринок житлової нерухомості з ринку продавця перетворюється на ринок покупця, тому на вторинному ринку частішають випадки зниження раніше заявленої продавцем ціни. На первинному ринку динаміка цін, через зменшення кількості спекулятивних угод, відчутно залежатиме від зростання доходів населення. Дії рієлторів, насамперед, залежатимуть від їхніх інтересів, однак можна припустити, що найближчим часом комісійні рієлто-рам платитимуть уже не покупці, а продавці, як це відбувається в країнах, де ринок нерухомості більш насичений, і пропозиція перевищує попит.

— Чи збільшаться цього року обсяги будівництва?

— Передумов для цього в 2008 році практично нема. Труднощі з купівлею та виділенням землі, зростання її вартості й відносна закритість ринку — тільки деякі з тих факторів, які ніяк не сприятимуть зростанню обсягів будівництва.

— Чи зміниться якимось чином політика банків?

— Найближчим часом значних змін на ринку іпотечного кредитування не буде. Прихід в Україну великої кількості зарубіжних банків, а отже, і дешевих грошей не знизив ставки за кредитами. Крім того, в цьому нема необхідності, бо попит на іпотеку в країні залишається дуже високим, її зростання 2006 року становить понад 100%, 2007 року показник був не набагато меншим. Можливо, новий уряд зробить спробу реабілітувати державну програму молодіжного кредитування, однак це також малоймовірно.

— Як можна вплинути на ринок нерухомості, хоча б теоретично?

— Вплинути на ринок нерухомості як на первинний, так і на вторинний, може введення податку на нерухоме майно. Однак, в якому вигляді й коли він може бути прийнятий, чіткої відповіді поки що нема.

Вікторія МУХІНА.

Blog

Перуанець Карлос розтопив серце китаянки у хао Юй Світ тісний. Мудрість народного проречення за наших часів набуває дедалі глибшого змісту