Geum.ru

Перуанець Карлос розтопив серце китаянки у хао Юй Світ тісний. Мудрість народного проречення за наших часів набуває дедалі глибшого змісту

Вид материалаДокументы
Подруга бонда
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

СПОРТ


Хет-трик Віталія Кільчицького


Тріумфом львівських юніорів у Тисівці завершилися змагання Кубка України з біатлону.

А срібна призерка Олімпіади-1998 у Нагано Олена Петрова офіційно розпрощалась зі спортом.

Абсолютним чемпіоном змагань став 19-річний Віталій Кільчицький із Новояворівська (СДЮ-ШОР «Янтар»), який виграв три юніорські гонки, повний комплект нагород здобула 19-річна Юлія Беган із села Годовиці (Пустомитівський район), а в активі 20-річного новояворівця Віталія Кожушка — дві бронзові медалі. Як ми колись і передбачали, плідна робота тренерів «Янтаря» дає свої результати: біатлоністи Львівщини вже склали кістяк юніорської збірної України і все ближче підбираються до основи національної збірної.

Юлія Беган прийшла в біатлон з лижних гонок, тому огріхи на вогневому рубежі компенсує відмінною швидкістю на дистанції. У Тисівці вихованка Степана Бегана (батька), Миколи Паниткіна та Олега Меркушина (чоловіка віце-чемпіонки світу Ірини Меркуши-ної) виграла індивідуальну гонку серед юніорів на 12,5 км (4 промахи), випередивши на півхвилини сумчанку Ганну Ольховик. У спринті на 7,5 км лише зайвий промах (тричі не влучила в мішень) завадив їй знову випередити у підсумку Ольховик, а в груповій гонці Юлія фінішувала вслід за Ганною Ольховик та киянкою Юлією Джимою.

Віталію Кільчицькому не було рівних на дистанціях 15 км (індивідуальна гонка), 10 км (спринт) та 12,5 (масовий старт). Інший вихованець Миколи Паниткіна та Олега Меркушина Віталій Кожушко був третім у спринті та «мас-стар-ті», пропустивши вперед сумчанина Валерія Мо-гиленка та чернігівця Сергія Семенова.

Як розповів заслужений тренер України Микола Паниткін, збірна Львівщини здобула впевнену перемогу в загальнокомандному юніорському заліку. А лідери СДЮ-ШОР «Янтар» — бронзові призери чемпіонату Європи-2007 Віталій Кільчицький, Віталій Кожушко та Юлія Беган 4 січня вийшли на старт змагань юніорського Кубка Європи у німецькому Ландорфі. Утім, основний старт для найкращих молодих біатлоністів України — це юніорський чемпіонат світу, який 26 січня стартує в німецькому Рупольдингу.

У Тисівці відбулось символічне прощання з біатлоном прими українського біатлону, срібної призерки Ігор-1998 у Нагано 35-річної сумчанки Олени Петрової. Деяким іншим лідерам збірної напередодні стартів етапів Кубка світу в Німеччині тренери дали перепочити, і вони провели контрольні тренування.

В індивідуальних гонках переможцями стали чернігівець Роман Прима та сумчанка Оксана Мельникова. Третє місце тут посіла досвідчена Оксана Яковлева, а от бронзова призерка Олімпіади-2006 у Турині Лілія Єфремова-Вайгіна була далеко від п'єдесталу.

У спринті на старт вийшов лідер нашої чоловічої команди Андрій Дериземля, який лише набирає форму після травми. Але два промахи Дериземлі дозволили виграти гонку чернігівцю Олександру Колосу, який стріляв безпомилково. У жінок лише дві секунди розділили на фініші Тетяну Рудь (перше місце) та Оксану Яковлеву.

А в груповій гонці Олександр Колос переплутав порядок проходження кіл на трасі, за що отримав дискваліфікацію. Тож чемпіоном став чернігівець Дмитро Артьомін, випередивши Романа Приму та Олександра Батюка-молод-шого (сина чемпіона світу-1982 з лижних гонок).

Жіночу групову гонку виграла сумчанка Ліля Єфремова-Вайгіна. Друге місце посіла Людмила Писаренко із Тернополя, третє — киянка Ніна Карасевич.


Смертельна заздрість


Прізвище братів Савлохових добре відоме не тільки серед представників боротьби в Україні, а й за кордоном.

Борис — заслужений тренер України, СРСР і Росії, був президентом асоціації спортивної боротьби України, членом ви-к о н к о м у Міжнародної федерації боротьби, організатором великих міжнародних турнірів у нашій країні, Теймураз — теж ЗТУ, один з наставників збірної з вільної боротьби, такі ж пости і звання мав мо-л о д ш й й брат Руслан. Скоро буде десять років, яку Києві на Березняках знайшли вбитими Тейму-раза і його водія, а на місці нападу — кілька десятків гільз калібру 9 мм. За декілька годин до вбивства Савлохов-середній був на балу чемпіонів, де серед інших вітали і його підопічних — борців вільного стилю, які вдало виступали на чемпіонатах світу та Європи. Через тиждень Тимур мав їхати з командою на першість Європи до Будапешта. Кажуть, що, можливо, Савлохова прибрали конкуренти по бізнесу, бо він був і успішним підприємцем.

Зла доля президентів

Дотепер не знайшли злочинців, які вбили у Києві президента баскетбольного клубу «Шахтар» Олександра Шведченка. Донецький бізнесмен Шведченко вкладав значні кошти в баскетбольну команду, яку мріяв вивести в лідери вітчизняного спорту. На жаль, не стало Шведченка — перестав існувати і «Шахтар».

Не менше зробив для одеського баскетбольного клубу «Біпа-Мо-да» його президент Аркадій Табач-ник. Але під час ранкової пробіжки недалеко від дому в Одесі кулі дістали і його. Один час якась зла доля чигала саме на президентів баскетбольних клубів, які у розквіті сил і підприємницької діяльності мусили покидати цей світ, ставши жертвами замовних вбивств. Адже в грудні 2001 року опівдні поблизу свого дому застрелили колишнього тренера жіночої збірної України з баскетболу, президента і головного тренера чемпіонок України команди «ТІМ-СКУФ» Ігоря Ткаче-нка. Чоловік олімпійської чемпіонки Марини Ткаченко теж був успішним бізнесменом.


Особливо довгий перелік має список відправлених на той світ керівників футбольних клубів. Мабуть, найбільш резонансним було вбивство десять років тому у Донецьку прямо на стадіоні під час футбольного матчу «Шахтар» — «Тав-рія» президента донецького клубу Ахатя Брагіна, відомого у кримінальних колах авторитета «Грека». Разом з кількома охоронцями він злетів у повітря на сьомій хвилині зустрічі. Його наступником став Ринат Ахметов — нині народний депутат і найбагатша людина країни. Від руки найманих вбивць загинула дуже ділова і вродлива Лариса Нечаєва, генеральний директор московського ФК «Спартак». Кажуть, не всі були згодні з її маркетинговою політикою, що, мабуть, і зіграло свою лиховісну роль. Жертвою кілера стали Володимир Бут — віце-президент новоросійського «Чорноморця», керівники новосибі рського «Чкаловця», барнаульського «Динамо», смоленського «Кристала». В останньому клубі президентом був Володимир Прохо-ров, чинний віце-губернатор області, але це не стримало вбивць, які випустили в нього шість куль. Не обійшла ця трагічна серія й наше місто — 12 травня мине вже вісім років, як біля власного дому застрелили екс-президента і гравця «Карпат» Романа Гірника.

Не уникають нападів і спортивні зірки

Часто жертвами нападів стають видатні спортсмени. Відомий російський бомбардир Олег Веретен-ников після того, як перейшов з «Уралмаша» у волгоградський «Ротор», зазнав розбійного нападу у власному помешканні, куди увірвалося кілька бандитів у масках. За однією з версій, уральська мафія, яка серед інших підприємств контролювала і ФК «Урал-маш», хотіла таким способом показати футболістові, хто керує в цьому житті. Олегу, одному з кращих гравців Росії 90-х, таки не щастило у Волгограді. Згодом, коли він прогулювався з дворічною донькою, якийсь невідомий хлюпнув дівчинці в обличчя кислотою. На щастя, обійшлося пластичною операцією, але після завершення сезону Веретенников разом із сім'єю перебрався до Греції, де закінчував кар'єру у скромному «Арісі». У тому ж Волгограді отримав ножа олімпійський чемпіон та рекордсмен світу з плавання Олександр Попов. У місті на Неві посеред дня по-звірячому побили гандболіста, олімпійського чемпіона Дмитра То-ргованова, який після цього назавжди перебрався до Німеччини. Туди ж переїхав відомий російський гросмейстер Артур Юсупов, коли зазнав нападу у своїй московській квартирі і ледь залишився живим. Навіть жіноча стать не стримує бандитів: усі ми були обурені, коли довідалися, що побили олімпійську чемпіонку зі спортивної гімнастики Лілію Подкопаєву, відібрали авто та всі спортивні нагороди.

У листопаді минулого року у готелі кримського селища Партеніт міліціонери знайшли 15-річну доньку чемпіонки Європи з плавання Світлани Бондаренко Юлію. Дівчину розшукували з 25 жовтня. Виявилося, що вона сама втекла з дому із 49-річним знайомим Валеріяном Горбачевим.

Світлана Бондаренко знала про Горбачева. Він дарував Юлії дорогий одяг, мобільний телефон, давав гроші. Мати була проти, забороняла їм зустрічатися. Знала, що Валеріян — грузин, а Горбачевим став після того, як проти нього порушили кримінальну справу за насильницьке утримання неповнолітньої. Жінка скаржилася на нього до міліції.

Нині Юлія вдома. Валеріана затримали, але на шляху до Запоріжжя він попросився в туалет у придорожньому кафе й утік.

Історія з донькою Світлани Бондаренко — не перший випадок, коли спортсмени змушені звертатися до правоохоронних органів.

23 травня 2001 року у Тбілісі викрали 21-річного Левана Ка-ладзе — молодшого брата захисника італійського «Мілана» Кахи Каладзе. За кілька днів викрадачі вийшли на зв'язок і вимагали $600 тис. Потім вони вдвічі зменшили суму, але спроби передати викуп не вдалися. Леван був убитий за півтора місяця після викрадення. Його поховали в рідному місті Самтрет-діа. Чотирьох викрадачів правоохоронці затримали.

Більше пощастило аргентинському футболістові Хуану Рі-кельме. Злочинці повернули його брата. А бразильський форвард Рікардо Олівейра побачив живою свою сестру. У листопаді 2005-го у Дніпропетровську поранили 41-річного російського тенісиста Андрія Чесно-кова. Він свого часу посідав дев'яте місце у світовомурейтингу. Близько другої ночі Чесноков разом із своїм марокканським колегою Юнесом Ель-Айнауї та двома місцевими дівчатами виходив із ресторану «Репортер». За ними йшло двоє молодиків, які, за словами Андрія, почали нецензурно висловлюватися щодо дівчат. Коли Чесноков вступився за них, один із зловмисників витяг пістолет.

— Я вдарив його ногою по руці з пістолетом, — згадує тенісист. — Він упав, але другий підбіг і вистрілив.

Чесноков лежав у лікарні ім. Ме-чникова. Дві кулі застряли у м'язах живота.

Улітку 1995-го тодішній футболіст одеського «Чорноморця» Дмитро Парфьонов, якому зараз 33 роки, вийшов із церкви й сів у БМВ п'ятої моделі. У цей момент на нього напало троє. Із ножем біля горла Парфьонов приїхав до моря й випив на вимогу зловмисників гірку рідину. Спортсмен знепритомнів. Отямився вночі у незнайомому місці з порожніми кишенями. Злодіїв не затримали.

А скільки жаху пережив відомий футбольний тренер Мирон Маркевич, скільки фізичної та моральної наруги зазнав, коли озброєна група бандитів увірвалася у його оселю й вимагала грошей. Здається, тих рекетирів зловили на іншій справі, і вони таки сидітимуть у в'язниці. Але багато справ не вдається розкрити і покарати злочинців. У сучасному спорті крутяться величезні гроші, що викликає нездорову заздрість. Ось чому маємо так багато бандитських нападів, замовних убивств, жертвами яких стають люди спорту. Побитий охоронець вимагає ув'язнити Валуева


У світовому суді Калінінського району Санкт-Петербурга завершилися дебати у справі екс-чемпіона світу з боксу в надважкій вазі Миколи Валуєва. Спортсмена звинувачують у побитті охоронця спортивного комплексу «Спартак» 63-річного Юрія Сергєєва.

Адвокат охоронця Олександр Заваруєв попросив визнати спортсмена винним і засудити його до півтора року колонії, а також змусити боксера відшкодування моральних збитків на 1 мільйон рублів. Захист Миколи Валуєва просив виправдати спортсмена у зв'язку з відсутністю складу злочину в його діях, а також відмовити в задоволенні позову.

Представник охоронця Олександр Заваруєв заявив, що провину спортсмена повністю підтверджено зібраними доказами — свідченнями самого потерпілого, двох очевидців інциденту, судово-медичною експертизою та іншими матеріалами справи.

Валуєва в суді представляв адвокат Сергій Соломон. Сам спортсмен на суд не з'явився, оскільки перебував у Японії, де готується до бою з білоруським боксером Сергієм Ляховичем. Захисник зажадав виправдати свого клієнта у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

«Мій підзахисний не заперечував, що заподіяв з необережності шкоди здоров'ю охоронця, коли витягував його із-за труб, щоб поговорити. І навіть готовий матеріально компенсувати цю шкоду, але в адекватному розмірі. Разом з тим дії Миколи Валуєва з погляду закону не створюють складу злочину», — заявив Соломон.


Сам же боксер стверджував, що не завдав літній людині жодного удару. А Сергій Соломон додавав, що в разі завдання хоч би одного надважкого чемпіонського удару мова б йшла про тяжку шкоду здоров'ю, а то і про вбивство Благодійне відлуння слави


Семиразовий чемпіон світу з автогонок у класі «Формула-1» німець Міхаель Шумахер завершив кар'єру наприкінці 2006-го року. Попри те, що припинив активні виступи, він продовжує заробляти чималі кошти на власній шаленій популярності.

Упродовж наступних семи років гонщик збагатиться на 35 мільйонів євро. Як повідомляє ВІІсІ-2еі(ипд, таку суму Шумахер отримає завдяки нещодавньому виступу в гонці чемпіонів. Однак не за участь, а за те, що на його комбінезоні був логотип Оеиізспе УегтодепзЬегаІипд. Щорічно «Червоний барон» отримуватиме за це 2 млн. євро. Крім цього, Шумахер продовжує співпрацювати з такими відомими компаніями, як Отеда та ЗпеІІ. Упродовж останніх років своєї кар'єри Шумахер-старший заробляв близько 70 млн. на рік і лише приблизно половину від цієї суми пілотові виплачувала команда «Феррарі». До другої частини заробітку належали спонсорські виплати.


Анна БЕЗСОНОВА:

«Надія на «золото» була завжди»


Асоціація спортивних журналістів України визначила десятку «героїв спортивного року» — атлетів, котрі у передолімпійському році досягли визначних результатів.

Найпомітнішою, на думку 514-ти журналістів України, що брали участь у голосуванні, стала перемога у багатоборстві чемпіонату світу з художньої гімнастики Анни Безсо-нової. Перша перемога киянки за десятирічну кар'єру на великому помості, перша для вітчизняної школи художньої гімнастики за роки перебування у тіні російських візаві.

Перемога дитячих мрій

У дитинстві Аню Безсонову захоплювали дві речі: заняття у балетному гуртку, де вона до запаморочення, танцювала, і щоденний, майже сакральний, перегляд маминого фотоальбому. На чорно-білих світлинах перед дівчинкою поставала дещо інша, ніж зазвичай, мама — чемпіонка світу у групових вправах Вікторія Сє-рих. Грація, що на мить завмерла у невимушеному па, стала для доньки музою на все життя.

На заняттях хореографією Аня уявляла себе не балериною, а озброєною булавами чи обручем гімнасткою, кожен балетний рух та позицію вона у думках пристосовувала до щойно вигаданих гімнастичних програм. А ввечері із запалом розповідала мамі про своє таємне життя на гімнастичному помості. Вікторія Безсонова хоч і не дуже хотіла, щоб донька була гімнасткою (радше бачила її у світлі юпітерів на балетній сцені), все ж не встояла перед благаннями дитини: відібравши у школах дівчаток, вона організувала секцію художньої гімнастики, щоб самій тренувати Аню.

«Донька завжди хотіла бути гімнасткою, навіть коли наполегливо займалась балетом, її дитячими іграшками були мої гімнастичні предмети — м'ячик, булави, — розповіла мама Ані Вікторія Сєрих. — Чому мені не хотілось, щоб Аня пішла моєю дорогою? Просто я знаю, наскільки це важко. Мені було складно уявити, що моя дитина зможе витримати все це напруження. Ви не уявляєте, яка це виснажлива праця! Вченими доведено, що гімнастки працюють на порядок більше, ніж представники інших видів спорту: дівчата тренуються по 8-10 годин на добу. Половину свого життя вони перебувають у замкненому просторі, обмеженому лініями килима, озброєні предметами...».

Перемога у спадок

Спортивні гени Вікторії Сєрих і знаменитого футболіста Володимира Безсонова передались доньці у спадок. Тож, щобзривати овації трибун, потрібно було трішечки підрости, подорослішати і багато працювати. Щодо останнього, то тут Анні і досі рівних немає: на тренуваннях вона не дає собі перепочинку. За невтомність її називають чарівною трудівницею. «Недостатньо багато працювати — це потрібно робити з душею, — такий секрет успіху від Анни Безсонової. — Кожен вихід на килим — це для когось, для всіх глядачів. Тому бездушність та автоматизм

— це наче образа для людей, які прийшли за тебе повболівати».

«Аня ніколи не казала: «Мамо, я більше не можу», — пишається силою характеру доньки Вікторія Сєрих. — її характер схожий на татів: насамперед, це працелюбність. І впертість — вміння лягти кістьми заради досягнення мети. Аню називають зіркою, але в побуті вона зовсім не зіркова. Загалом вважаю, що зірка повинна бути вихованою, вміти поважати старших, а особливо тих людей, котрі весь час твого сходження на вершину допомагали тобі. Повага до тренерів та батьків у Ані була завжди».

Кожен з виступів «королеви стрибків» — це вистава-мініатюра у виконанні одного актора. «Болеро», «Матриця», «Гладіатор» чи образ Аврори, дівчинки, яка мріяла про балет, — тут Анні навіть не потрібна акторська гра. Просто пригадати почуття свого дитинства. Після композицій Безсонової погляд у глядачів стає іншим — як після перегляду хорошого фільму.

Перемога всупереч

«На чемпіонаті світу мене не залишало відчуття, що все буде гаразд, — згадує найбільшу перемогу свого

життя Анна. — Причиною цих відчуттів була моя готовність до боротьби, готовність з найкращим настроєм показати те, що я тисячі разів повторювала на тренуваннях. Навіть тоді, коли судді відкидали мене за спини суперниць, надія, що я колись зможу вибратись нагору, була завжди. Завданням й установкою тренерів на цей чемпіонат, як, до речі, і завжди, було вийти королівською ходою і без огріхів показати свою гімнастику».

Перемога Анни Безсонової над росіянкою Вірою Сесіною, котрій пророкували першість, вартувала лише 0,05 бала. Сесіна завершувала виступ перед киянкою і сама здивувалась щедрості суддів, котрі поставили їй просто фантастичні бали. Здавалось би, випередити росіянку неможливо. Однак бездоганне виконання Анною своєї програми змусило арбітрів переглянути свої симпатії.

«Своїми виступами я намагаюсь донести до глядачів усе світле та добре, що в мені є, — запевняє Анна Безсонова. — Однак без спортивної злості перемагати неможливо. Ірина Дерюгіна мені завжди каже: «Ти повинна на помості бути злою». Доброю на спортивній арені бути неправильно: тоді судді зневажатимуть тебе і занижуватимуть бали. Щоб налаштуватись на боротьбу, потрібно просто заглибитись у внутрішній світ, віднайти той стан, коли ти є невразливою до зовнішніх подразників. Потрібно забути про всі проблеми і вийти на килим «чистою». Того дня мені все вдалось. Я щаслива, що нарешті виконала всі забаганки суддів. У багатоборстві я не випустила з програми жодного елемента, показала все, на що тільки була здатна».

Хороший настрій українці намагались зіпсувати російські тренери та арбітри, котрі, тільки-но стало відомо про перемогу Безсонової, почали писати протести та коментувати поразку Сесіної як найбільшу несправедливість. Якщо ці закиди й ображали Анну, вона цього не показувала. Йшла, як і зазвичай, до маленької зали школи Дерюгіних тренуватись, свято вірячи в те, що праця та величезне бажання перетворяться на ще одну перемогу — олімпійську.

Хто у десятці найкращих?

Героями спортивного року-2007 також стали боксер-професіонал Володимир Кличко, легкоатлетка Людмила Блонська, боксер Василь Ломаченко, борець Ібрагім Алдатов, боксер В'ячеслав Глазков, шахіст Василь Іванчук, батутист Юрій Нікі-тін, важкоатлетка Ольга Коробка та біатлоніст Андрій Дериземля.


Андрій Котельник відмовився од чемпіонського бою


Львівський боксер-професіонал Андрій Котельник відмовився проводити бій за титул чемпіона світу за версією WВА проти британця Гевіна Різа, який було заплановано на 19 січня 2008 року в німецькому Дюссельдорфі.

Промоутери німецької компанії «Універсум бокс промоушн», під знаменами якої виступає галичанин, не повідомили А. Котельника про завершення перемовин із представниками англійського боксера. А часу на підготовку до поєдинку залишилося дуже мало, тож українець відмовився виходити на ринг у січні.

«Це ж не звичайний рейтинго-вий бій. Це титульний поєдинок, до якого потрібно готуватися понад два місяці, — розповів Андрій Котельник. — Тим паче, що я давно не виходив на ринг. Готуватися до такого важливого герцю абияк не маю наміру, тож 19 січня не боксуватиму». Нагадаємо, в березні цього року А. Котельник уже намагався відібрати титул чемпіона \Л/ВА у французького боксера Сулеймана Мбайє. Проте в тому поєдинку зафіксували вельми суперечливу нічию. У червні керівництво \Л/ВА ухвалило рішення зберегти за Котельником позицію обов'язкового претендента, при цьому дозволило Мбайє провести добровільний захист титулу проти Гевіна Різа, який у підсумку і став новим чемпіоном цієї організації в першій напівсередній вазі.

Керівництво «Універсуму» планувало, що 19 січня в німецькому місті Дюссельдорфі Котельник і Різ змагатимуться у програмі, під час якої відбудеться інший титульний поєдинок — чемпіон в першій середній вазі 31-річний українець Сергій Дзиндзирук вчетверте захищатиме свій титул у бою проти другого номера рейтингу 29-річного Лукаша Конечни з Чехії. А головною подією вечора стане перший захист титулу WВА в суперважкій вазі узбецьким боксером Русланом Чагаєвим у бою проти британця Метта Скелтона.


Сторінки підготував Володимир КОЗИРЕНКО.


ДУХОВНІСТЬ


Українська Попелюшко -

ПОДРУГА БОНДА


Перемога Ольги Куриленко у кастингу на роль Каміли, чергової подруги командора військово-морських сил її Величності, вкотре нагадала численним прихильникам серіалу про українське коріння агента 007. Як відомо, письменник Ян Флемінг «списував» свого героя зі знаменитого Сіднея Рейлі — реального британського супершпигуна першої половини 20 сторіччя, уродженця Одеси.

Кар'єру 28-річноїмоделі порівнюють із «історією Попелюшки». Дівчинку з провінційного приазовсько-го міста її мама, викладачка Бердянського педагогічного інституту, привезла до Москви — подивитись на колишню столицю могутньої держави. У підземному переході 14-річну школярку побачила скаут однієї модельної агенції і запропонувала спробувати свої сили у перспективному бізнесі. Мама пообіцяла повернутись до цієї теми за кілька років, мовляв, нехай дитя трохи підросте.

Коли Олі виповнилося 17, добродійка з Москви зателефонувала знов. Після кастингу та двомісячного курсу навчання Ольга майже одразу отримала пропозицію укласти контракт із французькою агенцією «Медісон». Для її матері Марини Алябушевої доля єдиної доньки, звичайно, була понад усе; аби не наражатися на якісь зайві перешкоди й прикрі втрати, викладачка вузу... склала для Ольги гороскоп. Позаяк жінка дуже довіряла астрології, результат «операції» її цілком задовольнив. Зірки показували: у Ольги все повинно скластися найкращим чином.

Так майбутня кінозірка опинилася в Парижі — без знання французької, без рідних і близьких. «Скільки я бачила дівчат, які лінувалися, відмовлялися од кастингів, весь день валялися в ліжку, — розповідала згодом Ольга журналістам. — Я ж бігла туди, куди кликали, і в мене завжди було бажання перемогти. Працювати доводилося багато. Усього домоглася самотужки: заробила і на квартиру, і на машину», її послужний модельний список вражає: працювала для каталогів «От-то», Масіат Рідаго, СІатоиг, Іга, ЕІІе. Була уособленням фірми «Ні-веа» у Японії та нового аромату Кепго Атоиг. А 2005 року розпочалася її' кінокар'єра.

Французькому режисеру Діані Бертран була потрібна дівчина з модельною зовнішністю, але з безпосередністю підлітка. Наша красуня цьому цілком відповідала. Потім були фільми «Париж, я люблю тебе», трилер «Змія» (де її' партнером був П'єр Ришар), «Хітмен». І ось тепер — роль подружки Бонда.

Фільм під робочою назвою «Бонд-22» цими днями розпочали знімати в Лондоні. Партнером нашої землячки (яка має зріст 176 см, параметри фігури 88-60-89 та 34-й європейський розмір одягу) виступає Денієл Крейг, виконавець ролі «агента 007» у попередньому фільмі бондіани «Казино «Рояль».


Олег БАЗАК.


Лікує доброта


У травматологічному відділенні Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», де лікуються діти, які потерпіли в ДТП, відбулася лялькова вистава « Таємниця королеви доріг». Актори Київського академічного театру ляльок і представники однієї з торгових компаній столиці перевідали маленьких пішоходів і побажали їм найшвидшого одужання.

Це був черговий етап соціальної кампанії «Всеукраїнська освітня програма «Ввічливість на дорозі», офіційний старт якої відбувся в липні цього року. Мета програми — прищепити дітям культуру ввічливої поведінки на дорозі і таким чином зменшити кількість ДТП з їх участю. Завідуючий травматологічним відділенням лікарні Олексій Бебешко розповів, що близько половини маленьких пацієнтів відділення потрапили на лікарняні ліжка внаслідок ДТП.

— Майже всі пацієнти політравми після ДТП — важкі. Вони потребують лікування у різних спеціалістів. У нашій лікарні дуже хороше відділення реанімації, обладнане новітньою апаратурою, працюють спеціалісти різних профілів (але, на жаль, немає нейрохірурга, та за потреби ми викликаємо спеціалістів з НДІ нейрохірургії). До того ж, у клініці працює медичне світило — головний дитячий травматолог України професор Левицький. Завдяки зусиллям медиків майже всі наші пацієнти одужують. Але, на превеликий жаль, ми — не Боги. Звичайно, часто не вистачає дорогих ліків, одноразових систем, але все це — дрібниці порівняно з врятованими життями.

Нам вдалося поспілкуватися з 9-річною Катрусею, ученицею середньої школи № 74 Солом'янсь-кого району столиці. Дівчинка поверталась зі школи додому і на розі вулиці Металістів і провулку Польового її збив автомобіль. На цьому перехресті нема ні світлофору, ні «зебри», ні дорожнього знаку, не з'явилися вони там навіть після аварії, яка мало не стала трагедією. За два місяці, які Катя провела в лікарні, їй зробили три операції. Правда, водій, який збив школярку, оплачує їй лікування. Але це радше виняток, ніж правило.

— Мені сподобалась і вистава, і подарунки, — розповідає дівчинка. — Але вже дуже хочеться піднятися з ліжка й стати на ноги.

Хворих дітей чекало багато сюрпризів. Вони змогли не лише поспілкуватися з головними героями лялькової вистави «Таємниця королеви доріг», а й подивитися в їх виконанні кілька веселих сценок. Крім того, спонсори підготували дітворі смачні подарунки, матеріальну допомогу, яка компенсує частину витрат на лікування.

Наталя ПЛАХОТНЮК.


Отець РОМАН:

«Людім здається, що ми з іншої планети»


Пані Наталю я уявляла зовсім іншою: статечною, поважною. У моїй уяві дружина священика завжди асоціювалась з іншим, досі не знаним мною світом. Світом, який був закритий таємничою завісою. Яким же було моє здивування, коли до воріт будиночка, що відразу біля церкви, вийшла струнка вродлива панночка... Білосніжна блузка, зелена модна спідничка... Порухом руки поправила розкішне хвилясте волосся, що прагнуло свободи, і усміхнулась, глянувши в мій бік. Оскільки поблизу нікого не було, я зрозуміла, що цей щирий усміх призначався саме мені. Моєму подиву не було меж! Бо з'ясувалось, що це була зовсім не панночка, а пані Наталя, себто — їмость, дружина о. Романа, яка чекала на мене. І коли на порозі дому нас зустрів сам панотець, то я, перебуваючи ще під свіжими враженнями від зустрічі, не змогла не поділитись ними з господарями. На що о. Роман весело зреагував:

— Та ж ми такі люди, як і ви. На жаль, стереотипне мислення заважає багатьом сприймати людей такими, якими вони є насправді. Але я прагну співпрацювати з людьми і не лише під час Богослужіння в церкві. Тривалий час церква була закритою для світу. Якраз після II Ватиканського собору (1962-1965 рр.) з'явився термін інкульту-рація. Що це таке? Церква не повинна чекати парафіян. Священик має сам йти до людей і шукати «загублених овець». Знаєте, якось у нас в селищі відбувся незвичний футбольний матч. Незвичність його полягала у тому, що на полі змагалися священики Тернопільської єпархії із священиками Львівської архієпархії. Можливо, спочатку для людей це й було дивиною, але мені здається, що вони вже починають звикати до того, що ми такі ж, як і вони. Священича родина завжди на видноті, як на свічнику, а людям здається, що ми з іншої планети.

Наша розмова відбувається у затишній і чепурній вітальні. Скрізь відчувається дбайлива рука господині. Зайвих предметів нема, скрізь лад і все підібрано зі смаком. Особливого шарму і вишуканості додають картини на стінах. Ніби вгадавши мої думки, о. Роман з особливим замилуванням і піднесенням каже:

— Вдома, де не подивлюся, скрізь — Наталя! У неї в руках все просто «горить»! А як вона смачно готує! На храмовий празник сама, без сторонньої допомоги на 40-50 осіб! Ось, дивіться, це все її роботи (про картини). Вона вишиває їх бісером, їй це добре вдається. Сама малює ескізи до майбутніх картин. У її творчому доробку шість

фелонів і катапі-тасма (завіса над царськими воротами в церкві). А ще ж вона багато часу приділяє вихованню наших трьох синочків. Наталя — це моє натхнення у житті. Мене повністю оповиває веселко-во-бісерове сяйво, яке струменить з Наталиної картини — «Крилатий янгол на стіні». Навіть звичні

дерев'яні рамки не в силі втримати

той потік світла. У розмову втручається Наталя:

— А ось ці картини малював отець.

Я здивовано повертаю голову туди, куди показує жінка:

— То отець Роман ще й малює?


— Так, він вчився в Івано-Франківську на художньо-графічному факультеті. А ще він чудово співає і грає на гітарі. Я так, до речі, не вмію. Найбільшепощастило нашому Мар'янчику, він дуже часто його заколисував своїми піснями...

Роман Гук зростав у вчительській сім'ї. На той час (90-ті роки) було престижно служити в армії. Після першого курсу педінституту юнак пішов служити в ракетні війська. Власне, саме тут були події (загинули товариші), які вплинули на подальше формування внутрішнього світу, зрештою — світогляду юнака. І вже після першого року служби хлопець почав вивчати ка-техизм (основи християнської віри і моралі). Сходинка за сходинкою пізнавав світ і себе в ньому... Попереду — Івано-Франківський теологічно-духовний інститут (нині — богословська академія), незабутні лекції владики Софрона Мудрого, направлення на практику в духовну семінарію, дияконське свячення, висвячення на священика і традиційна перша (обов'язкова) свята Літургія в рідному Велесневі Мо-настириського району. З благословення владики Михаїла Сабри-ги був направлений на парафії сіл

— Ішків та Россоховатець Козлів-ського району. Саме тут здобув перший духовний та організаційний досвід. Особливо ж тоді, коли відновлювали в Ішкові колишній дитячий садок (зараз там будинок парафіяльної спільноти).

До речі, попередній досвід знадобився, коли відновлювали у Козлові приборство (церковний будинок). Всі старі будинки були знищені ще радянською владою, а один зберігся тільки тому, що там довший час була початкова школа. На освячення приборства приїздив сам архієрей Тернопільсько-Збо-рівської єпархії Василь Семенюк. Але поміж цих всіх подій у житті о. Романа була ще одна, не менш важлива і найсокровенніша: кохання... 28 серпня, якраз на свято Успіння Пресвятої Богородиці, дев'ять років тому після Служби Божої (с. Дубенка) юнак побачив дівчину, їхні погляди зустрілись... Це була Наталя. Якби хтось колись сказав дівчині, що вона у майбутньому стане дружиною священика

— нізащо б не повірила. Львів'янка, студентка інституту менеджменту й аудиту, майбутній економіст... Після великого міста — і в село. Але потужна сила справж-

нього кохання завжди дає крила, які допомагають будь-кому піднятись над сірою буденністю, над щоденними клопотами, хоч якими б важкими вони були.

Я не знаю,

з яких ти прийшла країв, Певно, ангел зійшов із неба. Він до мене з-за хмар прилетів, Щоб шепнути: «Вона для Тебе».

* * *

Не пам'ятаю, як я підійшов, Що говорив, що ти відповідала. Та я відчув, як я Ті знайшов — Свою Любов,

яка й мене чекала...

Ці поетичні рядки присвячені дорогій дружині, з поетичної збірки о. Романа «Увійди у храм», яку випустило у світ Тернопільське видавництво «Джура».

Восьмирічний Ромчик, шестирічний Мар'янчик і дворічний Пав-лик у захваті від своєї матусі. Ще б пак! Вона, як і татко, грає в теніс, катається на лижах. А ще розмалювала одну із стін їхньої дитячої кімнати яскравими фарбами: сонце, квіти і величезна різнобарвна веселка! Це треба бачити!

Недільного ранку дітлахи разом з мамою поспішають до церкви. Найенергійніший дворічний Павлик. Витримати Службу Божу йому ще важкувато і він не приховує цього. Якось їхня мама запитала в жінки, яка була з малою дитиною в церкві:

—Як ви привчаєте свою дитину, щоб та чемно поводилася в церкві?

— Лякаю священиком.

— О, то мені вже нема чим страшити...

О. Роман прагне всіляко налагоджувати прямі контакти з молод-

дю. Його часто можна побачити на футбольному полі, в Будинку культури, на випускному вечорі. Пішки ходив на Всеукраїнську молодіжну прощу, їздив із сільськими дітьми на екскурсію львівськими храмами, в Карпати. В найближчих планах подорож на рицарський турнір до Переяслава-Хмель-ницького, відвідування тамтешніх храмів. Тісна співпраця із директоркою школи Мирославою Іванівною Давид допомагає бути в курсі всіх подій.

«Священича доля — це служіння Богу, поклик, що від серця кличе у дорогу, зректися себе, йти на допомогу...» (з поезії о. Романа). Бути лікарем людських душ — місія не з легких. Особливо це відчуває отець тоді, коли настає перед-великодній піст, і багато людей приходить до нього висповідатися. Вислухати болі і страждання кожного, пропустити все це через своє серце, щоб за декілька хвилин дати мудру пораду, щоб застерегти від біди, від лихого... Декан Козлі вського деканату о. Роман Гук каже: «Є таке у кожних професіях: гориш, твориш, а потім може захопити дух остиглості... Святі отці кажуть, що треба тієї остиглості боятися. Щоб мати успіх, треба любити людей, незважаючи на те, що всі вони різні...». Духовні зерна, які колись в дитинстві посіяла в душі маленького Ромка рідна бабуся Михайлина, коли церква була заборонена, дали гарні паростки...

Мешканцям Козлова надзвичайно пощастило, бо у сім'ї їхнього пароха повсякчас живе і присутній дух творчості, дух гармонії і дух любові.Валентина СЕМЕНЯК.