Geum.ru

Тема: «Облік, аналіз та аудит збереження та руху виробеничих запасів» Зміст

Вид материалаДокументы
1.4. Бухгалтерський облік запасів згідно П(С)БО та МСФЗ: порівняльний аспект
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

1.4. Бухгалтерський облік запасів згідно П(С)БО та МСФЗ: порівняльний аспект



Відомо, що розробка національних стандартів бухгалтерського обліку ведеться на базі аналогічних міжнародних. Як відомо й те, що національні стандарти не повинні суперечити міжнародним. У зв’язку з цим, у разі виникнення того чи іншого облікового запитання, відповідь на яке за певних причин в національних П(С)БО знайти неможливо, бухгалтер повинен приймати рішення, спираючись на МСБО.

Відповідно до МСФЗ 2 „Запаси”, запаси - це активи, які:

а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або

в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг [4].

Необхідно відзначити, що визначення запасам у П(С)БО 9 дане майже ідентичне. За винятком того, що в пункті "в" крім споживання у виробничому процесі або при наданні послуг зазначене можливе споживання запасів у керуванні підприємством. Таке доповнення є цілком доречним, тим більше що процес виробництва - це не процес здійснення якої-небудь діяльності. Процес виробництва, наприклад, не містить у собі такі процеси, як заготівля, збереження або реалізація. В той же час, чому ми згадуємо тільки про керування і не згадуємо про можливе споживання запасів на організацію виробництва або на капітальні інвестиції

Загальна класифікація запасів, що дана в МСФЗ 2, розділяє їх на:

а) товари;

б) виробничі запаси;

в) матеріали;

г) незавершене виробництво;

д) готову продукцію.

Відповідно до п. 6 МСФЗ 2 запаси слід вимірювати за найменшим з двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їхнього теперішнього місцеперебування та приведення їх у теперішній стан. Чиста вартість реалізації - це розрахункова ціна про- дажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення вироб- ництва та розрахункові витрати, необхідні для здійснення продажу.

Необхідно відзначити, що в П(С)БО 9 при оцінці запасів ні про який вибір із двох показників і мови не йде. У ньому визначений один показник - первісна вартість. Вона визначена як: собівартість придбаних запасів; виробнича собівартість запасів, виготовлених власними силами; справедлива вартість по безкоштовно отриманих, отриманих до статутного капіталу або обмінених на неподібні запаси і як балансова вартість переданих запасів при обміні на подібні запаси.

Собівартість запасів, що вибули визначається чотирма можливими варіантами:

1. Ідентифікаційної собівартості.

2. Перше надходження - перше вибуття (або ФІФО, абревіатура від англійського "First in first out" (FIFO), що в перекладі означає: першим прийшов - першим пішов).

3. Останнє надходження - перше вибуття (або ЛІФО, абревіатура від англійського "Last in first out (LIFO), що в перекладі означає: останнім прийшов - першим пішов).

4. Середньозваженої собівартості [50, с. 147].

Базовою формулою визначен- ня собівартості запасів МСБО 2 визначає формулу ФІФО. При використанні під-приємством даної формули немає необхідності наводити у фінансовій звітності додаткову інформацію. Але при використанні, наприклад, формули ЛІФО така необ-хідність виникає.

Підприємства зобов’язані використовувати одну формулу визначення собівартості всіх запасів, що мають по- дібне походження та подібний спосіб їхнього використання підприємством. Що ж стосується запасів, що мають різний характер або спосіб використання, то відносно них можуть використовуватися різні формули визначення собівартості.

У результаті дослідження теоретичних основ обліку виробничих запасів встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності. Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унаслідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку – не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", до первісної вартості запасів, окрім вартості придбання, включаються окремі елементи, що потребують розподілу , наприклад : вартість витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, вартість транспортування запасів до місця їх використання (ТЗВ) та інші виграти, які пов'язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, придатного для використання у запланованих цілях [50, с. 149].

Особливості бухгалтерського обліку запасів стосовно формування їх первісної вартості полягають в тому, що протягом звітного місяця Т3В можуть обліковуватися за одним з наступних варіантів

1. У складі первісної вартості кожної одиниці запасів.

2. На окремому субрахунку до рахунку обліку запасів. В даному випадку, в кінці звітного місяця здійснюватиметься розподіл ТЗВ що припадають на запаси, що вибули.

Необхідно зазначити, що розподіл ТЗВ здійснюються з розрахунку вартості одиниці запасів, а не з розрахунку їх кількості. На нашу думку більш економічно обґрунтованим була б можливість самостійного вибору підприємством бази розподілу вартість запасів або їх кількість. Оскільки вартість запасів не завжди с прямопропорційним показником щодо розміру одиниці запасів, наприклад, транспорті виграти , як правило, залежать від розміру ваги перевезеного багажу.

Чиста вартість реалізації визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Таким чином, запаси повинні відображатися в балансі підприємства за вартістю, яка в подальшому реально втілиться в економічні вигоди (тобто у збільшення грошових коштів та їх еквівалентів).

Па порядок відображення запасів в балансі підприємства впливають причини необхідності визначення чистої реалізаційної вартості окремих видів запасів

1. Запаси, обліковою вартістю яких є ціна реалізації (до таких запасів відносяться товари, які знаходяться в роздрібній торговій мережі), можуть переоцінюватись в зв'язку з такими причинами, як зменшення ціни їх реалізації, псування, застаріння та інші випадки втрати первинно очікуваних економічних вигод.

2 Запаси обліковою вартістю яких е первинна вартість, можуть переоцінюватися виключно у наступних випадках: псування, застаріння та інших випадках трати первинно очікуваних економічних вигод, оскільки зміна цін реалізації на такі запаси матиме вплив на фінансові результати при їх реалізації, а не на дату складання балансу.

Чиста реалізаційна вартість визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут. До зазначених витрат відносяться такі витрати, які, як передбачається підприємством, необхідно понести для зберігання оцінюваних запасів, завершення виробничого циклу, якщо запаси відпущенні у виробництво, витрати па доставку запасів до покупців та ін [50, с. 152].

У випадку якщо чиста реалізаційна вартість раніше уцінених в зв'язку із зменшенням можливої ціни реалізації товарів облік яких ведеться за пінами продажу, збільшується, то на суму збільшення чистої реалізаційної вартості але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості товарів тобто, здійснюється їх дооцінка, але не більше попередньої уцінки. Таким чином, підприємства зобов'язані вести окремий облік сум попередніх уцінок запасів (поза системою бухгалтерського обліку), що значно ускладнює роботу бухгалтерського апарату.

Отже, вивчення теоретичних основ обліку операцій з руху запасів дозволяє зробити наступні висновки.

В підручниках з економіки поняття „виробничі запаси” трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створюваного продукту.

В підручниках з бухгалтерського обліку поняття „виробничі запаси” розглядається як матеріальні запаси або матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У вітчизняних підручниках з бухгалтерського обліку більш повно розкриваються особливості бухгалтерського обліку виробничих запасів. Іноземні науковці здебільшого не розглядають питання синтетичного обліку виробничих запасів, порядок документування руху запасів, особливості складського виробничих запасів та інвентаризації. Проте ними детально описується методика розрахунку економічного розміру замовлення виробничих запасів, подаються методи аналізу ефективності використання виробничих запасів, методи планування потреби у виробничих запасів [50, с. 154].

Особливої актуальності набуває проблема обліку і калькулювання витрат на виробництво, коли результати роботи кожного підприємства , його конкурентноздатність знаходяться у прямій залежності від рівня здійснених ним витрат (основну частку яких займають сировинні витрати) і визначення собівартості продукції. Специфічна роль в його вирішенні належить вибраній методиці списання оборотних запасів у виробництво, яка повинна всебічно і повно враховувати особливості виробничої діяльності, умови здійснення господарської діяльності, рівень інфляції, специфіку здійснення закупок підприємством, забезпечувати оперативною і достовірною обліковою інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень, що базуватимуться на правильній оцінці запасів.

Для забезпечення обліку виробничих запасів на належному рівні повинні дотримуватися визначені умови:
  • збереження матеріалів повинне здійснюватися в складських приміщеннях, пристосованих до визначених їхніх видів;
  • прийом і відпускк цінностей повинні вимірятися, для чого склади повинні забезпечуватися ваговими приладами;
  • з працівниками складів необхідно укладати договори про матеріальну відповідальність.