О. М. Соляник корпоративне управління для бакалаврів конспект

Вид материалаКонспект
2.3 Стандарти корпоративного управління
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

2.3 Стандарти корпоративного управління


Сучасна тенденція розроблене стандартів та принципів корпоративного управління зародилася у Великобританії, США і Канаді на початку 90-х років як відповідна реакція на численні випадки порушень у сфері корпоративного управління ряду провідних компаній цих країн, викликаних, серед інших причин, відсутністю ефективних механізмів контролю над діяльністю менеджменту з боку акціонерів.

Причини впровадження стандартів корпоративного управління:

1. Значний вплив сучасних корпорацій на створення та розподіл ВВП та загальний економічний розвиток.

2. Формування великої кількості робочих місць та вплив на загальний добробут населення.

3. Підвищення попиту на інвестиційні ресурси та необхідність залучення нових інвесторів.

4. Недостатній розвиток правової бази для ефективного співробітництва усіх суб’єктів корпоративного управління.

Структура стандартів корпоративного управління

Практика корпоративного управління включає як міжнародний, так і національний досвід формування стандартів корпоративного управління. Класифікацію стандартів корпоративного управління наведено на рис. 2.1.




ОСЕР – Організація економічного співробітництва та розвитку

ММКУ – Міжнародна мережа корпоративного управління

ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку


Рисунок 2.1 - Структура стандартів корпоративного управління [9, с. 68]


Загальні вимоги до принципів корпоративного управління

Основну увагу при формуванні принципів корпоративного управління приділяють:
  1. своєчасності та повноті звітності, що надається акціонерам та наглядовій раді акціонерного товариства. Наглядова рада й акціонери повинні мати у своєму розпорядженні можливість ефективного моніторингу діяльності акціонерного товариства. Правління зобов'язане інформувати, яким чином приймаються найважливіші рішення, включаючи питання оплати праці керівництва, стратегічного планування й оцінки діяльності товариства. Акціонери повинні мати достовірну інформацію про біографії кандидатів на головні посади;
  2. встановленню процедури голосування та підготовці матеріалів для голосування за довіреністю. Матеріали для голосування повинні бути чіткими, короткими й надавати адекватну інформацію, що дозволяє приймати на її підставі рішення за розглянутими питаннями. Подібні матеріали повинні поширюватися таким чином, щоб заохочувати активну участь акціонерів у діяльності товариства. Голоси повинні бути чітко підраховані, а результати голосування, незалежно від його форми (особисте або за дорученням), оприлюднені. У протилежному разі перевагу може бути віддано інтересам одних акціонерам на шкоду іншим, а в менеджменті акціонерного товариства не буде реального розуміння того, що відбувається в середовищі акціонерів;
  3. прозорості управління. Акціонери повинні відчувати впевненість у товаристві та інформації, яку воно надає. У разі, якщо ринок не створює такого рівня довіри, акціонери перестануть відчувати впевненість у його діяльності;
  4. формуванню власних кодексів корпоративного управління. Ці кодекси покликані чітко регламентувати взаємини з акціонерами й зобов'язання товариства перед ними. Правовий статус кодексів корпоративного управління неоднаковий у різних країнах. В одних країнах він є частиною пакета обов’язкових умов, що допускають акції компаній до продажу на біржі. В інших країнах кодекс виступає суто рекомендаційним документом та не містить ніяких обов’язкових вимог;
  5. справедливості. Акціонерні товариства, що діють на ринку, повинні забезпечити однакове ставлення до всіх акціонерів, включаючи іноземних. Вони повинні поважати інтереси дрібних акціонерів. Принцип однакового ставлення до акціонерів у корпоративному управлінні забезпечується насамперед однаковим ставленням до акціонерів, що володіють акціями одного класу;

6) стратегічному плануванню. Члени Спостережної ради й Правління акціонерного товариства повинні мати довгострокове стратегічне бачення, що, по суті, сприяє нарощуванню капіталу. Позиції окремих акціонерів щодо стратегії й тактики акціонерного товариства можуть мати досить значні розбіжності, але вони повинні підтримувати менеджмент у критичні для товариства моменти, заохочуючи дії, що спрямовані на високу прибутковість на довгостроковій основі.

Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку

Принципи ОЕСР підписано у 1999 році. Вони призначені для допомоги урядам різних країн оцінити та вдосконалити правову, інституціональну базу корпоративного управління. Принципи спрямовані на проблеми, які виникають внаслідок розмежування власності та управління.

Принципи корпоративного управління Європейського банку реконструкції та розвитку

Метою принципів, розроблених ЄБРР, є встановлення взаєморозуміння між корпораціями, інвесторами і кредиторами під час прийняття рішень щодо надання кредиту чи інвестування капіталу шляхом впровадження раціональних ділових норм корпоративного управління.

Названі принципи мають універсальний характер, що дозволяє адаптувати їх до умов конкретної компанії кожної країни з урахуванням норм діючого законодавства. Основна увага у принципах ЄБРР привернута до відносин «зацікавлених сторін» та створення балансу їх інтересів у діяльності акціонерного товариства. Головними вважаються відносини з клієнтами, акціонерами, постачальниками, громадськістю, державною та місцевою владою.

Принципи корпоративного управління групи „Євроакціонери”

Ще однією організацією, яка займається створенням міжнародних стандартів корпоративного управління, є Конфедерація Європейських асоціацій акціонерів «Євроакціонери» (Брюссель). На сьогодні членами групи «Євроакціонери» є вісім національних асоціацій акціонерів.

Головними цілями цієї організації є представлення інтересів акціонерів фізичних осіб у Європейському Союзі.

Основні завдання групи «Євроакціонери»:
  • забезпечення прав захисту прав меншості акціонерів;
  • прозорість ринків капіталу;
  • голосування за довіреністю за кордоном;
  • підвищення вартості акцій акціонерів європейських компаній;
  • підтримка питань, що стосуються корпоративного управління на рівні Європейського Союзу.