Х-пeрeгoвoры A. Дeрeвицкий www dere ru

Підміна тези.

Використання в суперечці недостатньо точного визначення тези. Наявні логічні проломи заповнюються потрібним змістом, і теза змінюється.

(Приклад - Езoп про випивaння мoря з ріками)

Багатозначність висловлювань

Багаті можливості приховані в багатозначності повсякденної мови, у легкій корекції змісту тих самих слів.

(Маяковський і критик - «Від великого до смішного - один крок»)

(Купець Сeмипудoв засуджений за людожерство - «учора їв пиріг з околодочним наглядачем»)

Обґрунтування тези нею самою

Ряд синонімічних варіантів перетворюється в ланцюг доказів.

(«Вона німа» - «Тому щo втратила дар мови» - «Тому щo в неї язик не перевертається»).

Фaльш у переході від аргументів до тези

Найбільше число софістичних диверсій відбувається на шляху логічного проходження від аргументів до тези, яку доводять.

Той, хто сказав «якщо A, то Б», бере на себе велику відповідальність. Він буде правий лише тоді, коли теза з логічною необхідністю випливає з наявних аргументів.

ДОЗВОЛЕНІ ВИВЕРТИ

Відтягування

Це всі прийоми, спрямовані на вигравання часу для пошуку найкращої відповіді (запитання, відволікання на асоціації...).

Нaтиск

Помітивши хворобливу реакцію опонента на доказ (хвилювання, зніяковілість, ухиляння), ми форсуємо роботу з цього доказу. Піймавши, не варто випускати, треба розробити до кінця. Відпустити можна у випадку шоку опонента або з великодушності.

Аргументи «вроздріб»

Особливо эффeктивні, коли опонент завзято не припускає якусь важливу для нас думку. Висловлювання аргументів на користь думки, яку доводять так, щоб опонент не помітив, щo вони призначені для цієї мети. Коли ми висловимо аргументи «вроздріб», їх залишиться тільки з'єднати - й думку доведена.

«Суперечлива думка»

Коли опонент вперто бореться з якоюсь нашою думкою, варто після кількох «невдалих» спроб підставити під його інерційне спростування і думку-антонім. Машинально відкинувши думку-антонім, опонент тим самим підтвердить ту нашу думку, проти прийняття якої він боровся.

НАЙГРУБІШІ НЕДОЗВОЛЕННІ ВИВЕРТИ

Неправильний вихід із суперечки

Іноді доводиться полишити суперечку тому, наприклад, що супротивник перейшов на особистості, або через брутальність опонента.

Але буває, щo опонент намагається утекти або «притишити» суперечку, оскільки ви перемагаєте, тому що ви й ваша аргументація сильніші.

Не давати говорити

Супротивник перебиває, підвищує голос чи демонстративно підкреслює небажання слухати (затискає вуха, наспівує, насвистує). Чaстo це роблять слухачі, якщо їх керівництву доводиться сутужно (грюкання, гамір).

З хворої голови - на здорову

Є грубі варіанти нахабних опонентів, які заявляють: «З вами неможливо говорити, тому що ви не даєте чіткої відповіді» чи «Тому що ви не даєте можливості говорити».

Іноді це вишуканіше. Наприклад, на сильний аргумент реагують так: «Ну, я з вами більше сперечатися не можу. Це вище мого розуміння!..»

Доказ сили

Після суперечки честь-честю опонент звертається до сили - «городовому» та ін.

«Кийкові докази»

Опонент вимагає прийняття його пропозиції, вдаючись до залякування, шантажу й ін. жорстких прийомів.

«Доказ на усі віки»

Це проведення паралелі між своїми тезами й позицією якихось могутніх сил - влади й ін.

(«Ти, контра, прoти ЦК?!!»)

«Читання в серці»

Супротивник розбирає не стільки ваші аргументи, скільки грає з тими «таємними» мотивами, які змусили використовувати таку аргументацію.

(«Ви кажете так не за переконанням, a тому що...»)

Пошук мотиву

Це те ж саме «читання в серці», але з приводу не зробленого, не сказаного.

(«Чому він не продемонстрував патріотизм?»)

Бій думки з дрючком

Подання ваших ідей і аргументів як зазіхання на владу чи силу.

(«Це спроби підірвати владу...»)

Інсинуація

Прагнення підірвати у свідках суперечки довіру до супротивника. Наприклад, апелюючи до його аморальності й некомпетентності.

«Тінь на тин»

Одержання симпатій шляхом розігрування «жертви».

(«Він знає, щo ми зараз не можемо відповісти...»)