Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2
| Вид материала | Кодекс |
- Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря, 8181.26kb.
- Співдружності Незалежних Держав 29 жовтня 1994р. //Приложение к Информационному бюллетеню, 558.69kb.
- С. В. Гончаренко Науково-практичний коментар до Закон, 1520.7kb.
- План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
- Список використаних джерел кодекс Законів про працю України (зі змінами та доповненнями), 10.88kb.
- Кодекс законів про працю України, 2445.07kb.
- Кодекс законів про працю України, 1549.24kb.
- Кодекс законів про працю України, 3210.89kb.
- Кодекс законів про працю України, 1742.56kb.
- Кодекс законів про працю України, 461.45kb.
дення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також осіб віком до 21 року.
Проведення медичних оглядів спрямоване на своєчасне запобігання заподіянню шкоди життю і здоров'ю працівників. Тому медичні огляди проводяться з метою встановлення фізичної і психо-фізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою; надання допуску до робіт осіб молодших 21 року; запобігання захворюванням і нещасним випадкам; виявлення захворювань, що становлять загрозу зараження працівників, продукції, яка випускається; забезпечення динамічного нагляду за станом здоров'я працівників; виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов та їх шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією.
2. Обов'язкові медичні огляди при прийняті на роботу, а також під час роботи проводяться у випадках, передбачених законодавством.
Медичні огляди проводяться, наприклад, для:
— працівників, які зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;
— працівників відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 263/121 від 23 вересня 1994 p.;
— працівників відповідно до Переліку професій та видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1238 від 6 листопада 1997 p.;
— працівників усіх професій віком до 21 року згідно з коментованою статтею;
— працівників, які припинили роботу у виробництвах із шкідливими та небезпечними факторами, вплив яких може обумовити пізній розвиток професійних захворювань, згідно з п. 3.1.12 Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 45 від 31 березня І994 p.;
Охорона праці
573
— працівників, які приймаються на роботу на підприємства міжгалузевого промислового залізничного транспорту на посади, пов'язані з рухом поїздів та маневровою роботою, згідно з п. 1.8 Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 654 від 27 листопада 2000 p.;
— працівників, що виконують роботи з опор, на яких розміщено сигнали автоблокування, згідно з п. 4.13 Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях, затверджених наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 120 від 31 травня 2000 р.
З метою уникнення поширення інфекційних хвороб профілактичні медичні огляди зобов'язані проходити працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення (ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 p.).
Для запобігання виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз та своєчасного виявлення осіб, інфікованих мікро-бактеріями туберкульозу та хворих на туберкульоз, проводяться профілактичні медичні огляди. Обов'язкові профілактичні медичні огляди проходять працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, особи віком до 21 року, а також працівники окремих професій, виробництв, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення (ст. 8 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 p.). Перелік професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз, терміни та порядок проведення цих оглядів встановлюються Кабінетом Міністров України.
3. На підприємствах, в установах, організаціях на основі централізованих норм визначаються контингенти працівників, які зобов'язані проходити медичні огляди. Власник або уповноважений ним орган не вправі зобов'язати працівника проходити медичний огляд, якщо проходження його не передбачено законодавством.
Встановлення контингенту працівників, які проходять обов'язкові медичні огляди, здійснюється власником або уповноваженим ним органом разом із санітарно-епідеміологічною станці-
574
Глава XI
єю та профспілковим комітетом. У разі зміни технологічного процесу, введення нових підприємств, технологій, робочих місць і професій власник зобов'язаний поінформувати про це територіальну санепідемстанцію в кінці звітного року. На підставі цієї інформації коло працівників корегується щорічно. Один раз на два роки на промислових підприємствах і щорічно в сільському господарстві санітарно-епідеміологічний заклад визначає контингенти осіб, які проходять медогляди.
Визначивши контингент осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, власник складає поіменний список працівників. Один примірник узгодженого з санепідемстанцією списку надсилається в лікувально-профілактичний заклад, інший залишається на підприємстві.
4. Проведення медичного огляду передбачено у Положенні про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України № 45 від 31 березня 1994 р. Цим Положенням встановлюється єдиний порядок організації та проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також осіб віком до 21 року.
Для деяких категорій працівників прийнято ряд нормативно-правових актів, що встановлюють особливості проведення медичних оглядів. Так, наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України № 124/345 від 5 червня 2000 р. затверджено Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів; постановою Кабінету Міністрів України № 1238 від 6 листопада 1997 р. затверджено Порядок проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду громадян; постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 23 травня 2001 р. затверджено Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок (цей нормативно-правовий акт регулює порядок проведення медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб).
5. Працівники проходять попередні при прийнятті на роботу та періодичні медичні огляди протягом виконання роботи. Зако-
Охорона праці
575
нодавство передбачає і проходження в окремих випадках позачергових медичних оглядів. Вони проводяться у разі зміни умов праці, що може негативно вплинути на життя і здоров'я працівника, переконання працівника, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці, та в інших випадках, передбачених законодавством. Позачергові медичні огляди можуть проводитися на вимогу самого працівника, власника або уповноваженого ним органу чи санітарно-епідеміологічної станції.
Водії транспортних засобів проходять також щозмінні перед-рейсові та післярейсові огляди. У разі виявлення ознак захворювання або вад, що включені до Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 299 від 24 грудня 1999 p., власник або посадова особа, що відповідає за експлуатацію транспортних засобів підприємства, відправляє водія на позачерговий медичний огляд.
6. Проведення медичних обов'язкових оглядів здійснюється за рахунок власника. Він надає кошти на організацію медоглядів, виділяє приміщення для проведення медоглядів, забезпечує працівників медичними і санітарними книжками та бланками-направлениями на медогляди. На період проходження працівниками медоглядів за ними зберігаються місце роботи і середній заробіток.
Для належної організації медогляду власник сприяє створенню або поліпшенню матеріально-технічної бази медико-санітар-них частин, лікувально-профілактичних закладів для проведення медоглядів, направляє працівників на медогляд і здійснює контроль за строком його проходження.
7. Працівники зобов'язані проходити обов'язкові медичні огляди. Якщо працівник ухиляється від його проходження, то власник може притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати.
Стаття 170. Переведення на легшу роботу
Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен пе-
576
Глава XI
ревести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або провадиться виплата допомоги по державному соціальному страхуванню.
(Стаття 170 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Коментована стаття передбачає специфічний вид переведень у системі охорони праці. Вони встановлюються з метою захисту здоров'я і збереження працездатності людини у тих випадках, коли працівники тимчасово або постійно не можуть здійснювати роботу, на яку приймалися, але можуть без шкоди для свого здоров'я виконувати іншу легшу роботу.
Стаття не розкриває поняття легшої роботи. Вона визнається такою у кожному конкретному випадку, а її виконання співвідноситься до фізіологічних та психологічних можливостей працівника належним чином виконувати роботу.
2. Переведення працівника на легшу роботу можливе за наявності певних умов:
а) необхідність переведення встановлена компетентними органами лікувальних установ.
Необхідність переведення потерпілого на легшу роботу, її тривалість та характер встановлюються лікарсько-консультаційною комісією лікувальної установи за місцем проживання чи роботи працівника (ЛКК) або медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). Висновок про необхідність тимчасового переведення на легшу роботу видається ЛКК, а переведення без обмеження строку в разі встановлення стійкої втрати професійної працездатності — МСЕК;
б) працівник дав згоду на переведення. У змісті коментованої статті безпосередньо передбачається така вимога і працівник не може переводитися на легшу роботу в примусовому порядку. Вона також відповідає конституційним нормам щодо заборони примусової праці.
Охорона праці
577
Якщо працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, то власник або уповноважений ним орган може його звільнити згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України як такого, що не відповідає займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає виконанню роботи;
в) на підприємстві наявні вакантні місця, виконання робіт на яких рекомендовано ЛКК або МСЕК.
Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк власник або уповноважений ним орган не забезпечує потерпілого відповідною роботою, фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.
3. Власник або уповноважений ним орган за наявності зазначених умов видає наказ про переведення працівника. Якщо переведення було тимчасовим, то працівник має право на одержання попередньої роботи, оскільки причини, що перешкоджали її виконанню, усунуті.
Право на одержання попередньої роботи мають і ті працівники, непрацездатність яких спричинена трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням. Місце роботи (посада) зберігається за ними до поновлення працездатності або встановлення інвалідності.
4. Працівники, переведені на легшу нижчеоплачувану роботу, мають право на одержання:
— попередньої середньої заробітної плати протягом двох тижнів з дня переведення;
— попередньої середньої заробітної плати протягом всього періоду переведення, якщо шкоду здоров'ю заподіяно трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням;
— допомоги по державному соціальному страхуванню.
5. Працівникам, що проходять професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, провадяться щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації. Ці виплати здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року. Фон-19
3-15
578
Глава XI
дом оплачується також вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовуються інші необхідні витрати, пов'язані з його професійною підготовкою.
Стаття 171. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
(Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-/0від 24.01.83; Законом № 3694-і2 від 15.12.93)
1. На власника або уповноважений ним орган покладено обов'язок проведення розслідування і обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що трапилися на підприємстві, в установі, організації. Порядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 21 серпня 2001 р. Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, на осіб (у тому числі іноземців та осіб без громадянства), які є власниками підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Розслідуванню підлягають ті нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися з:
— працівниками, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовими договорами (контрактами) або залучаються до роботи з інших підприємств.
Розслідування нещасних випадків (професійних захворювань), що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, а також з громадянами іноземних держав, які працюють на підприємствах, проводиться згідно з цим Положенням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
— особами, що проходять виробничу практику.
Охорона праці
579
Нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися з особами, які самостійно забезпечують себе роботою, розслідуються за нормами цього Положення за умови, якщо вони добровільно сплачують внески на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
2. Розслідування та облік проводяться з приводу виникнення нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що призвели до таких наслідків:
— втрати особою працездатності на один робочий день чи більше;
— необхідності переведення працівника на іншу (легшу) роботу строком не менш як на один робочий день;
— смерті особи.
Розрізняють нещасні випадки, що підлягають загальному розслідуванню та обліку, та нещасні випадки, що підлягають спеціальному розслідуванню та обліку. До останніх належать: нещасні випадки із смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті на виробництві та випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків. Порядок розслідування нещасних випадків поширюється і на аварії.
Існує два види аварій, що підлягають розслідуванню та обліку: аварії І та II категорії.
До І категорії належать аварії, внаслідок яких:
— загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
— стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;
— збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.
До II категорії належать аварії, внаслідок яких:
— загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з чисельністю працівників 100 осіб і більше.
19*
580
Глава XI
Розслідуванню та обліку підлягають і професійні захворювання. Захворювання працівника вважається професійним, якщо така хвороба передбачена у Переліку професійних захворювань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 листопада 2000 р. Трудове законодавство України розрізняє гострі та хронічні професійні захворювання. До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин.
3. Розслідуванню підлягають не лише нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися при виконанні працівником трудових обов'язків, айв інших випадках, що передбачені в законодавстві. Відповідно до порядку, встановленого п. 6 Положення, розслідуванню підлягають нещасні випадки та професійні захворювання, що сталися з працівником під час:
— перебування у відрядженні;
— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів з особистої гігієни;
— проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспорті іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;
— використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;
— провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;
— ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
Охорона праці
581
— надання підприємством шефської допомоги;
— перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи середовища;
— прямування працівника до об'єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;
— прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
4. Процедура розслідування і обліку нещасного випадку передбачає:
— повідомлення відповідних суб'єктів про нещасний випадок, що трапився, і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадків;
— створення комісії з розслідування нещасних випадків;
— проведення розслідування нещасних випадків;
— оформлення результатів розслідування нещасних випадків і надання матеріалів розслідування зацікавленим особам та облік нещасних випадків.
5. Працівник, з яким трапився нещасний випадок, працівник, який виявив нещасний випадок, або свідок нещасного випадку терміново повідомляє безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок, що трапився.
Посадова особа зобов'язана терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу, та зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці і вжити всіх засобів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок, що трапився.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати повідомлення:
582
Глава XI
— відповідному територіальному органу державного нагляду за охороною праці;
— прокуратурі за місцем виникнення нещасного випадку;
— відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
— органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його відсутності — відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування);
— санепідемстанції у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);
— профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
— вищому за підпорядкуванням профспілковому органу;
— відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим організаціям (у разі необхідності).
Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищі за підлеглістю органи згідно з установленим порядком.
6. Якщо трапилася аварія, то роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані ввести в дію план ліквідації аварії, вжити першочергових заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Водночас про аварію негайно повідомляють територіальний орган державного нагляду за охороною праці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію або виконавчий орган місцевого самоврядування, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а в разі травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
7. Наступним етапом проведення розслідування нещасних випадків є формування і призначення комісій з розслідування. За загальним правилом комісію з розслідування нещасного випадку призначає роботодавець. На суднах морського, річкового та ри-
Охорона праці
583
бопромислового флотів під час плавання або перебування в іноземних портах комісія з розслідування утворюється капітаном. До складу комісії входять:
— керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці. Ця особа призначається головою комісії;
— керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст. Якщо на підприємстві відсутні структурні підрозділи чи головні спеціалісти, то до складу комісії включаються представники роботодавця. До складу комісії заборонено включати керівника робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці;
— представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий;
— уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
— спеціаліст санепідемстанції у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);
— спеціаліст відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) тощо.
8. Для проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2—4 особи, комісія призначається наказом керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу за погодженням з органами, представники яких входять до складу комісії. До її складу включаються представники Держнаглядохоронпраці, центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, місцевого органу виконавчої влади, роботодавця, профспілкових організацій, членами яких є потерпілі, вищих за підлеглістю профспілкових органів або уповноважені трудовими колективами з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілки.
Якщо загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, то комісія призначається наказом Держнаглядохоронпраці,
584