Geum.ru

Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2

Вид материалаКодекс
[в. і. прокопенкоі
Подобный материал:
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   67
Глава XVIII

гічні станції, дезінфекційні станції; центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, лінійні санітарно-епідеміологічні станції на залізницях; центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції водних басейнів і портів; центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному транспорті; санітарно-епідеміологічні станції об'єктів, що мають особливий режим роботи; санітарно-карантинні підрозділи (відділи, пункти); спеціалізовані установи й заклади МОЗ для боротьби з особливо небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними для людей інфекційними хворобами: наукові установи (науково-дослідні інститути, наукові та науково-практичні об'єднання, контрольні, експертні установи, центри) гігієнічного та епідеміологічного профілю державної санітарно-епідеміологічної служби України; комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України; рада з регламентації застосування та впровадження дезинфекційних засобів; інші установи, заклади та підрозділи санітарно-епідеміологічного профілю, які створено згідно із законодавством України.

Постанови, розпорядження, приписи, висновки головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб держсанепід-служби МОЗ України обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами, прийнятими в межах їх повноважень.

Стаття 261. (Статтю 261 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)

Стаття 262. (Статтю 262 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)

Стаття 263. Повноваження .місцевих державних

адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.______________825

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігени праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про

охорону праці.

(Стаття 263 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 2240-10від 29.07.81; Законом № 3694-12 від 15.12.93)

Крім коментованої статті повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у галузі охорони праці визначаються Законом України «Про охорону праці», в якому, зокрема, зазначено, що вони забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування; здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці; створюють при необхідності фонди охорони праці. Для виконання вказаних функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

У цілому компетенція органів місцевої виконавчої влади визначається Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р., ст. 16 якого закріплює їх контрольні функції, зокрема і у сфері охорони праці. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці місцева державна адміністрація може здійснювати, реалізуючи свої повноваження щодо соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях, якісне проведення атестації робочих місць (ст. 24 Закону). Відповідні управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій у своїй діяльності підзвітні і підконтрольні голові адміністрації та органам виконавчої влади (праці та соціальної політики) вищого рівня.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконт-рольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону). Від-

826

Глава XVIII

носини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію. Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади (ст. 18).

Статтею 34 цього Закону виконавчим органам сільських, селищних та міських рад делеговані (надані органами виконавчої влади), зокрема, повноваження щодо здійснення контролю за забезпеченням соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях, а також за якістю проведення атестації робочих місць, за умовами праці та надання працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах; участі у веденні колективних переговорів та укладенні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території; реєстрації колективних договорів і угод, здійснення контролю за їх виконанням (з питань охорони праці у тому числі).

Стаття 264. (Статтю 264 виключено на підставі Закону № 3694-12 від 15.12.93)

Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про працю

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

(Статт 265 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)

1. Найбільш ефективним засобом гарантій реалізації наданих

законом трудових прав і свобод є покладення обов'язку нести

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

827

негативні наслідки за порушення правових вимог трудового законодавства.

Загальні засади притягнення до відповідальності встановлені ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За порушення законодавства про працю винні особи зобов'язані відшкодувати матеріальну й моральну шкоду, нести дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

2. Умови і порядок застосування матеріальної відповідальності за порушення законодавства про працю, обов'язків сторін трудових правовідносин встановлені КЗпП — відповідно ст.ст. 117, 127-129, 130-138, 173, 235-237, 238, 2525, 252s, а також окремими законами — «Про охорону праці» (ст.ст. 8, 11, 13, 25), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (ст. 21 та ін.), «Про підприємства в Україні» (ст. 26, 36), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (ст. 34), «Про службу в органах місцевого самоврядування» (ст. 24), Повітряним кодексом (ст. 36) та ін.

Відповідні рекомендаційні роз'яснення щодо порядку застосування матеріальної відповідальності містять постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 p., «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 р., «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 p., «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 р.

3.  Законодавством про працю передбачається також обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику, завдану внаслідок порушення його законних прав (ст. 237' КЗпП), а також у випадку, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого (ст. 12 Закону України «Про охорону праці»).

4.  За порушення трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків працівники несуть дис-

828

Г.шва XVIII

циплінарну відповідальність. Порядок та підстави й застосування передбачені ст. ст. 40 (п. п. З, 4, 7, 8), 41 (п. 1), 45, 147—152) КЗпГТ та окремими законами України, зокрема «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про статус суддів», «Про державну службу» та іншими, а також дисциплінарними статутами та положеннями про дисципліну в окремих сферах професійної діяльності.

5. Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог трудового законодавства регламентується Кодексом України про адміністративні правопорушення, який передбачає її застосування за:

порушення встановлених строків виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також за інші порушення вимог законодавства про працю, про охорону праці (ст. 41);

ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (ст. 41і);

порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів (ст. 412);

ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41');

порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці (ст. 93);

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

829

порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці (ст. 94);

порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадянами — власниками підприємств чи уповноваженими ними особами правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст. 95);

недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування, розміщення, будівництва і реконструкції, а так само прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, зведених з порушенням законодавства; надання недостовірної інформації про умови проектування і будівництва чи необгрунтована відмова, у наданні такої інформації; проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього (ст. 96);

порушення встановлених на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті правил пожежної безпеки (ст. 120);

порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням (ст. 175);

невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів (ст. 188J);

невиконання законних вимог посадових осіб державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України щодо усунення порушень законодавства про працю (ст. 188'1);

невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності (ст. 188s).

Зазначеним Кодексом визначаються органи та порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення.

830

Глава XVII1

Відповідні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності містять положення законів України «Про зайнятість населення» (ст. ст. 5, 20), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (ст. 20), «Про охорону праці» (ст. 31), «Про колективні договори і угоди» (ст. ст. 17—19), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (ст. ст. 29— 32), «Про пожежну безпеку» (ст. 35), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 46), «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» (ст. 82).

Механізм накладення та стягнення штрафів за адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю знаходить конкретизацію у відомчих інструкціях та положеннях, серед яких слід назвати Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 17 вересня 1993 p., інструкцію про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затверджену наказом МОЗ України № 64 від 14 квітня 1995 p., Положення про порядок встановлення розмірів та накладення штрафів на підприємства, установи, організації, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення ними норм, правил і стандартів безпеки або умов дозволів на ведення робіт, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 708 від 29 червня 1996 p., інструкцію про порядок накладення штрафів державною інспекцією праці Міністерства праці і соціальної політики України, затверджену наказом Мінпраці № 23/35 від 13 лютого 1998 p., Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. (визначає механізм сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

6. Кримінальна відповідальність за. порушення законодавства про працю передбачена статтями 170—175 КК України. Зокрема

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю                           83 І

до такої відповідальності можуть бути притягнені особи за умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок (ст. 170), законній професійній діяльності журналістів (ст. 171), грубе порушення угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ст. 173), примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або інших незаконних дій (ст. 174), безпідставну невиплату заробітної плати (ст. 175).

Статтею 172 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Науково-практичне видання

КОДЕКС ЗАКОНІВ про ПРАЦЮ УКРАЇНИ

Науково-практичний коментар

Керівник авторського колективу

доктор юридичних наук, професор

[В. І. ПРОКОПЕНКОІ

Свідоцтво

про внесення СКП1ІФ «Консум»

до державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції

серії ДК№ 162 від 01.09.2000 р.

Керівник видавничих проектів В. В. Сунцов, канд- юрид. наук

Відповідальний за випуск К. К. Гулий, канд. юрид. наук Дизайн і комп'ютерна верстка М. Л. Теплицький

ISBN 966-7920-40-2

Підписано до друку 31.01.2003. Формат 60x84 '/»■• Папір офсетний. Гарнітура TimesET. Друк офсетний.

Ум. друк. арк. 48,36. Обл.-вид. арк. 46,8. Вид. № 3-07. Наклад 10 000 прим. (1-й завод - 2000). Ціна договірна. Зам. № 3-15.

Спільне колективне підприємство фірма «Консум»

Україна, 61057 м. Харків, а/с 9123.

Тел./факс (0572) 23-76-75, 170-119.

E-mail: book@konsiim.kharkov.ua

m.kharkov.ua

Інтернет магазин

.ua

АТЗТ Книга 254655, МСП, Київ-53

Артема, 25

9789667920401