Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2
| Вид материала | Кодекс |
- Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря, 8181.26kb.
- Співдружності Незалежних Держав 29 жовтня 1994р. //Приложение к Информационному бюллетеню, 558.69kb.
- С. В. Гончаренко Науково-практичний коментар до Закон, 1520.7kb.
- План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
- Список використаних джерел кодекс Законів про працю України (зі змінами та доповненнями), 10.88kb.
- Кодекс законів про працю України, 2445.07kb.
- Кодекс законів про працю України, 1549.24kb.
- Кодекс законів про працю України, 3210.89kb.
- Кодекс законів про працю України, 1742.56kb.
- Кодекс законів про працю України, 461.45kb.
мативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
(Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 4617-10 від 24.01.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законом № 871-12 від 20.03.91, в редакції Закону № 357/96-ВР від 10.09.96)
1. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, регулюється в централізованому порядку в тій частині, яка фінансується бюджетними асигнуваннями. Виплати цим працівникам, які проводяться за рахунок інших джерел, їх види, розміри, умови отримання визначаються самою організацією.
2. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 134 від 7 лютого 2002 р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» затверджено схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) керівників, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, фахівців, службовців, робітників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери згідно з додатками 1—3 до неї, а також ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять згідно з додатком 4.
3. Оплата праці працівників міських, районних, сільських і селищних рад, апарату виконавчої влади, прокуратури і судів визначена п. З, п/п «г» п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників органів місцевого самоврядування і їх виконавчих органів» № 1295 від 24 жовтня 1996 р. та постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, прокуратури, судів та інших органів» № 2288 від 13 грудня 1999 р.
Показники для віднесення областей і міст до конкретної групи по оплаті праці визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про віднесення областей і міст до груп по оплаті праці» № 320 від 10.06.1992 р.
4. Оплата праці працівників підприємств, які дотуються із бюджету, регулюється ст. 16 Закону України «Про оплату праці», де зазначено, що на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, органі -
Оплата праці
361
зація оплати праці здійснюється відповідно до ст. 15 цього Закону, але в межах, визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці працівників підприємств і організацій, які дотуються із бюджету» № 948 від 31.08.1997 р.
У зв'язку з цим на стадії організації оплати праці, тобто при визначенні в колективному договорі форм і систем оплати праці, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов і розмірів доплат, надбавок, заохочувальних і компенсаційних виплат підприємство повинно забезпечити, щоб витрати на оплату праці не виходили за межу суми дотації з бюджету і власних доходів.
На підприємствах, що дотуються із бюджету, фонд оплати праці є розрахунковою величиною, порядок встановлення якої визначено постановою Кабінету Міністрів України № 428 від 5 травня 1997 р. При перевищенні фактичного фонду оплати праці в порівнянні з розрахунковим щомісячна сума дотації підприємству з бюджету зменшується на розмір цього перевищення (пропорційно рівню дотування у звітні періоди). Одночасно право працівника на отримання заробітної плати, при умові виконання ним кількісних і якісних показників норм праці, зберігається.
Стаття 99. (Статтю 99 виключено на підставі Закону № 357/96-ВР від 10.09.96)
Стаття 100. Оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.
(Стаття 100 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Якщо робота виконується в умовах, які відхиляються від нормальних, то законодавством передбачені спеціальні умови оплати праці.
362
Глава VII
У більшості галузей економіки відхилення умов праці від нормальних компенсується встановленням доплат. У Генеральній угоді на 1999—2000 роки передбачено, що працівникам, які зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, встановлюються доплати в розмірі до 12 %, а на роботах з особливо шкідливими умовами праці — до 24 % тарифної ставки присвоєного розряду (окладу).
Підвищена оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці може встановлюватися шляхом збільшення розмірів тарифних ставок (окладів). Так, постановою Кабінету Міністрів України № 982 від 30 червня 1998 р. «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження» передбачено, що у період з 1 січня 1996 р. до 1 січня 2000 р. таким особам проводиться доплата у розмірі тарифної ставки (посадового окладу).
2. Розмір доплат за вказані вище умови праці визначають підприємства самостійно, але не можуть бути меншими, ніж передбачено Кабінетом Міністрів України або за його дорученням іншим органом.
Підставою для встановлення доплат за несприятливі умови праці є перелік робіт з важкими і особливо шкідливими умовами праці, що затверджується підприємством самостійно. Перелік робіт з важкими і особливо шкідливими умовами праці передбачається в галузевому переліку. Якщо на робочому місці умови праці несприятливі, але даний вид робіт не передбачено галузевим переліком, то працівник не має права на отримання доплати.
3. Робота в складних природно-кліматичних умовах є самостійною підставою для визначення підвищеної оплати праці шляхом збільшення тарифних ставок (окладів). Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 648 від 14 серпня 1995 р. на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначені генеральною, галузевою та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.
Оплата праці
363
У випадку, якщо тарифні ставки (оклади), передбачені в колективному договорі, перевищують розміри, визначені чинним законодавством, генеральною, галузевою угодами, то підвищенню на 25 відсотків підлягає тільки та частина тарифної ставки (окладу), яка відповідає розміру, визначеному законодавством, генеральною, галузевою угодами.
Стаття 101. (Статтю 101 виключено на підставі Закону № 357/96-ВР від 10.09.96)
Стаття 102. (Статтю 102 виключено на підставі Указу ПВР № 5938-11 від 27.05.88)
Стаття 102'. Оплата праці за сумісництвом
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
(Кодекс доповнено статтею 1021 згідно із Законом № 357/96-ВР від 10.09.96)
1. Сумісництвом вважається виконання працівником у вільний від основної роботи час іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору на тому самому або на іншому підприємстві, в установі, організації або у підприємця, приватної особи за наймом.
Умови роботи за сумісництвом регулюються постановою Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 р. та Положенням «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінфіну № 43 від 28 червня 1993 р.
2. Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану ними роботу без обмеження її певним-розміром (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»). При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обгрунтованих норм часу оплата провадиться за фактично виконаний обсяг робіт.
3. Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку на основній роботі не врахову-
364
Глава VII
ється, крім зазначених нижче працівників, заробітна плата яких на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку:
— вчителі та викладачі, які працюють в декількох середніх загальноосвітніх та інших навчально-освітніх і вищих навчальних закладах, прирівняні до них за оплатою праці працівники, а також педагогічні працівники дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів;
— медичні і фармацевтичні працівники лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров'я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також дітей, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи;
— сестри милосердя товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця України.
Заробітна плата, отримана за сумісництвом, враховується при розрахунку середнього заробітку для визначення розміру пенсії (ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Стаття 103. Повідомлення працівників про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
(Стаття 103 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 2240-10 від 29.07.81; Законом № 871-12 від 20.03.91, в редакції Закону № 357/96-ВР від 10.09.96)
1. Запровадження нових або зміна діючих умов оплати праці обумовлюється визнанням за власником або уповноваженим ним органом права внесення змін в організацію праці.
Зміни в організації праці — об'єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені запровадженням нової техніки і технології, вдосконаленням структури підприємства, покращенням управлінської діяльності та використанням робочого часу, спрямовані на підвищення продуктивності праці, покращення економічних і соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому звільненню робітників під час тимчасо-
Оплата праці
365
вих зупинок підприємств та їх приватизації, а також створення безпечних умов праці і покращення її санітарно-гігієнічних умов.
2. Умовами, що дозволяють власнику або уповноваженому ним органу запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці, є:
— рішення власника або уповноваженого ним органу про зміни в організації оплати праці, яке обов'язково погоджене з профспілковим органом;
— зміни в умовах праці не повинні впливати на трудову функцію робітника, тобто роботу за певною спеціальністю, посадою, кваліфікацією, обумовленими в трудовому договорі;
— про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці працівник повинен бути попереджений не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
3. Порушення власником або уповноваженим ним органом юридичного обов'язку про попередження працівника про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці дає працівникові право в судовому порядку вимагати оплати праці на попередніх умовах впродовж двох місяців з того часу, коли працівнику фактично стало відомо або коли він повинен був дізнатися про введення нових або зміну діючих умов оплати праці.
Із змісту ст. 103 КЗпП не вбачається, що її правила не застосовуються у випадках зміни робітнику розряду на підставі ч. 5 ст. 96 КЗпП або зменшення службовцю посадового окладу за результатами атестації згідно з ч. 6 цієї статті.
Стаття 104. Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації
При виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації.
Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. В тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робітни-кам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітникам, які виконують такі роботи, виплачується міжрозрядна різниця. Виплата міжрозряд-
366
Глава VII
ної різниці та умови такої виплати встановлюються колективними договорами.
1. Працівник згідно з трудовим договором зобов'язаний виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати працю таким чином, щоб кожен працівник виконував роботу такої складності, яка відповідала б його кваліфікації (розряду), і в обсязі, достатньому навантаженню на повний робочий день: розмір оплати праці повною мірою відповідає тільки повній нормі праці.
2. При виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових працівників оплачується за тарифною ставкою (окладом), яка встановлена для оплати праці найбільш складної роботи, тобто вищої кваліфікації. При цьому розмір тарифної ставки не може бути нижчим тарифної ставки розряду, який присвоєно робітнику за основною роботою.
3. Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка фактично виконується. Тобто якщо виконуються роботи, тарифіковані вище присвоєних відрядникам розрядів, то оплата проводиться за розрядом виконуваної роботи.
На підприємствах, де за характером і умовами виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітники, які виконують такі роботи, мають право на отримання міжрозрядної різниці.
Умова про виплату міжрозрядної різниці включається до колективного договіру з визначенням конкретних категорій робітників, які зайняті виконанням робіт різної кваліфікації. Якщо до колективного договору не включена умова про виплату міжрозрядної різниці, то право на її отримання мають тільки робітники, в яких умова передбачена трудовим договором (контрактом).
4. Розмір міжрозрядної доплати до відрядного заробітку розраховується як різниця між розмірами тарифних ставок за розрядом фактично виконуваної роботи і розрядом, який присвоєно робітнику.
Виплата міжрозрядної різниці здійснюється за умови, якщо різниця в розрядах є не меншою ніж у два рази і робітник виконує норми часу (виробітку).
Оплата праці
367
Стаття 105. Оплата праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
(Стаття 105 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від 24.01. 83; Законами № 263/95-ВР від 05.07.95, № 357/96-ВР від 10.09.96)
1. Суміщення професій — це виконання протягом робочого дня, нарівні з роботою за основною професією, робіт за другою або декількома іншими професіямии.
Суміщення професій як один із найважливіших напрямків вдосконалення розподілу і кооперації праці доцільно застосовувати у таких випадках:
— при тривалих технологічних перервах при виконанні робіт за основною професією;
— при обслуговуванні верстатів (агрегатів), де є машино-віль-ний час, тобто час, впродовж якого робітник при працюючому обладнанні вільний від необхідності його обслуговувати;
— при виконанні монотонної (одноманітної) роботи, коли впродовж робочого дня вільного часу немає, але з метою підвищення різноманітності і змістовності праці виникає необхідність у зміні праці, переходу за заздалегідь визначеним графіком з одного робочого місця на інше, що позитивно позначається на здоров'ї робітників і економічних результатах праці;
— при використанні робітників на малопривабливих і фізично важких роботах.
Суміщення професій (посад) слід відрізняти від виконання робітником додаткового обсягу робіт за своєю основною професією (посадою). Йдеться про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваних робіт, що сприяє більш ра-
368
Глава VII
ціональному використанню робочого часу, а також більш повному завантаженню обладнання, наприклад, багатоверстатне обслуговування, коли один робітник одночасно обслуговує декілька верстатів. Однак надбавки та доплати до тарифних ставок передбачені одним рядком як за суміщення професій (посад), так і за розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.
2. Умова про суміщення професій (посад) може бути додатковою умовою трудового договору (контракту), яка встановлюється при узгодженні сторін. Включення до трудового договору (контракту) даної умови означає, що працівник бере на себе додаткові обов'язки по виконанню, крім своєї основної роботи, робіт за іншою професією робітника або на іншій посаді службовця.
Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника — без звільнення працівника від своєї основної роботи — це заміна працівника, відсутнього у зв'язку з відрядженням, відпусткою, хворобою тощо, коли у відповідності з чинним законодавством за ним зберігається місце роботи.
3. Доплати за суміщення професій (посад) і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника максимальним розміром не обмежуються і визначаються роботодавцем з врахуванням економії заробітної плати за суміщеною професією (посадою). Однак постановою Кабінету Міністрів України № 1033 від 31 серпня 1996 р. чинність пп. 2, 5, 8 подовжена до 01.01.2000 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 175 від 08.02.1999 р., встановлено, що в бюджетних організаціях доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та суміщення професій здійснюється у розмірі до ЗО відсотків тарифної ставки (окладу). Конкретний порядок встановлення вищевказаних доплат роз'яснено у спільному листі Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства фінансів № 18-2284/16-101-56 від 30.06.1999 р.
На суміщення професій чи посад на підприємстві, в установі, організації видається наказ керівника, де визначається, крім іншого, додаткова оплата працівнику, який виконує цю роботу.
4. При тимчасовій відсутності керівника підприємства і виконанні його обов'язків штатним першим заступником додаткова оплата не провадиться. При виконанні обов'язків тимчасово відсутнього керівника всіма іншими робітниками (нештатними за-
Оплата праці
369
ступниками) останні мають право на отримання різниці між їх окладом і окладом працівника, якого заміщують. У випадку, якщо зарплата заступника (різниця в окладах і нарахована премія на оклад працівника, якого заміщують) буде меншою його середнього заробітку, то за ним зберігається попередній середній заробіток.
Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час
За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
(Стаття 106 із змінами, внесеними згідно із Законом № 263/95-ВР від 05.07.95, в редакції Закону № 357/96-ВР від 10.09.96)
1. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Така робота компенсується підвищеною оплатою. У разі проведення таких робіт за розпорядженням або з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а в разі підсумованого обліку робочого часу — понад установлений робочий час в обліковому періоді оплачуються при погодинній системі оплати праці — у подвійному розмірі годинної ставки, а при відрядній системі — шляхом доплати 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою (ст. 106 КЗпП), і в тому разі, коли ці роботи було виконано без додержання умов і порядку залучення до них.
2. Порядок оплати роботи в надурочний час, передбачений коментованою статтею, застосовується і при підсумованому обліку робочого часу. При підсумованому (місячному, квартально-
370
Глава VII
му, річному) обліку робочого часу надурочним вважається час, який перевищує відповідно місячну, квартальну, річну норму робочих годин, встановлених за графіком працівнику.
3. Робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня не вважається урочною і оплачується в одинарному розмірі.
Так само не є надурочною робота працівника з ненормова-ним робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків.
4. Надурочні роботи повинні бути оплачені працівнику в підвищеному розмірі незалежно від дотримання власником або уповноваженим ним органом правил оформлення надурочних робіт.
Стаття 107. Оплата роботи у святкові і неробочі дні
Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:
1) відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
(Стаття 107 із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)
1. Розмір оплати за роботу у святкові і неробочі дні встановлюється підприємством самостійно і вноситься до колективного договору, а також може бути обумовлений сторонами і при укладенні трудового договору (контракту). Однак в обох випадках розмір оплати не може бути нижчим подвійного розміру.
Оплата праці
371
2. Робота, виконана робітниками-відрядниками у святкові і неробочі дні, оплачується за подвійними відрядними розцінками. Такий порядок оплати зберігається і у випадку застосування відрядно-прогресивної системи оплати праці.
3. Робота у святкові і неробочі дні робітників, які працюють на умовах погодинної системи оплати праці, оплачується за погодинними або денними тарифними ставками у подвійному розмірі за фактично відпрацьований у ці дні час.
4. Оплата за роботу у святкові і неробочі дні працівникам, які отримують місячний оклад, залежить від місячної норми робочого часу: якщо робота в ці дні включена в норму робочого часу даного місяця, то понад окладу оплата праці у святкові і неробочі дні провадиться в розмірі одинарної погодинної або денної ставки за фактично відпрацьований час; якщо робота у святкові і неробочі дні виконувалась понад місячну норму робочого часу, то за роботу у ці дні, крім окладу, провадиться додаткова оплата фактично відпрацьованого часу за подвійною погодинною або денною тарифною ставкою.
5. За роботу у святкові і неробочі дні працівнику надається право отримати інші дні відпочинку. На бажання працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надати йому інший день відпочинку, враховуючи при цьому місячну норму робочого часу. Якщо додатковий день відпочинку надається працівнику, який працював у святкові і неробочі дні понад місячну норму робочого часу, то, крім цього додатково оплаченого дня відпочинку, працівник має право і на оплату роботи у ці дні в одинарному розмірі. У випадку, коли працівник виконував роботу у святковий чи неробочий день в межах місячної норми робочого часу, додатковий день відпочинку не підлягає оплаті, якщо робота в ці дні уже була оплачена працівнику в одинарному розмірі.
6. Робота у святкові і неробочі дні повинна бути оплачена в підвищеному розмірі незалежно від дотримання власником або уповноваженим ним органом норм, які визначають підстави і порядок залучення працівників для роботи в ці дні.
Стаття 108. Оплата роботи у нічний час
Робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональ-
372