Geum.ru

Богачова Олена Вікторівна удк 340. 134(477):(470+571):(438) закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Висновки до підрозділу 2.3.
Висновки до розділу 2
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Португалія.


Промульгація визначається як акт, яким Президент Республіки визнає чи проголошує, що було створено законодавчий текст у вигляді закону, указу або постанови. Акт промульгації - суверенна відповідальність Президента Республіки та умова, за якої стає дійсним і набирає чинності закон.

Закон ухвалюється Республіканською Асамблеєю і передається Президентові Республіки як "декрет Республіканської Асамблеї" на підпис та оприлюднення.

Президент отримує "декрет Республіканської Асамблеї". Відтак він може:

промульгувати закон протягом 20 днів;

не промульгувати закон, скориставшися правом політичного вето, і, повідомивши про причини, вимагати від Асамблеї ще раз розглянути закон. Якщо Асамблея ще раз проголосує (абсолютною більшістю) ухвалити закон, Президент Республіки повинен його промульгувати протягом 8 днів від моменту отримання результатів голосування;

не промульгувати закон, скориставшися правом політичного вето, і протягом 8 днів від часу отримання звернутися до Конституційного Суду з проханням винести попередню оцінку відповідності закону Конституції.

Президент наказує здійснити публікацію, до якої уряд повинен посвідчити підпис Президента Республіки і законність процедури своїм – у порядку контрасигнації. Брак такого підпису позбавляє закон дійсності.

Закон публікується, стаючи юридично дійсним, в офіційному віснику “Діареу де Републіка”.

Закон набирає чинності або в той день, який встановлено самим законом або на 5-й, 10-й чи 13-й день після опублікування в залежності від території країни.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Доцільно почати виконання науково-дослідної програми “Запровадження досвіду законотворчої діяльності в зарубіжних країнах” із застосуванням методів порівняльного аналізу, на основі якої підготувати серію видань “Законотворчий процес. Зарубіжний досвід” для практичного втілення вітчизняними законотворцями у свою діяльність, включити до навчальних програм вищих навчальних юридичних закладів вивчення курсу порівняльного правознавства.

Швеція.


Промульгація - це дія, спрямована на те, щоби шляхом проголошення закон став загальновідомим і обовязковим. Промульгація має бути здійснена без затримки.

Після ухвалення закону Парламентом відповідному державному міністерству надсилається письмове повідомлення про необхідність розпочати негайну підготовку до промульгації. Уряд виносить спеціальну ухвалу про оприлюднення закону.

Закон публікується в “Офіційному урядовому віснику”.

Набрання законом чинності не прив'язується до його промульгації. На практиці між публікацією і набранням чинності минає десь чотири тижні.


Висновки до підрозділу 2.3.


Як показало дослідження, вагоме значення для удосконалення законотворчого процесу має порівняльне правознавство, яке дозволяє опанувати передовий досвід законотворчого процесу зарубіжних країн. З точки зору автора порівняльне правознавство як юридична наука – це сфера і напрям юридичних та міждисциплінарних досліджень, що вивчає правові масиви та системи за допомогою комплексу методів, провідне місце серед яких належить порівняльним, а також саму порівняльно-правову методологію.

В ході дослідження зазначається, що слід розмежувати значення порівняльних досліджень у законотворчому процесі, саме як важливої складової цього процесу та їх значення для удосконалення самої процедури законотворчої діяльності.

Підкреслено, що належне використання методів порівняльних досліджень у вітчизняному законотворчому процесі сприятиме його вдосконаленню. На жаль, в практичній діяльності цьому не приділяється достатньої уваги.

Нашою метою було проведення порівняльних досліджень саме у відношенні стадій законотворчого процесу. Було проаналізовано стадії законотворчого процесу таких країн як Великобританія, США, Канада, Франція, Італія, Фінляндія, Португалія, Швеція, Швейцарія, Росія.

Проведений аналіз дозволяє виділити окремі відмінні ознаки у законотворчих процесах зарубіжних країн та в Україні, а також спільні риси. У дослідженні підкреслені окремі аспекти з досвіду законотворчості зарубіжних країн, які могли б становити певний інтерес для подальшого вивчення та запровадження в українську практику.

Багаторічний досвід парламентського права та практика його застосування сформували класичні процедурні механізми, що застосовуються у багатьох демократичних країнах. Детальний порівняльний аналіз процесів законотворення в зарубіжних країнах дає можливість виявити ознаки, що притаманні демократичним країнам: надання народу, а також постійним комісіям чи комітетам парламенту права законодавчої ініціативи; проведення громадської експертизи законопроектів тощо. Ці ознаки поки не є характерними для законотворчого процесу в Україні.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl


Висновки до розділу 2


Вивчення шляхів вдосконалення законотворчого процесу в Україні зосереджується на дослідженні питань вдосконалення чинного законодавства, підвищення правової культури учасників законотворчого процесу та вдосконалення їхньої професійної підготовки, а також необхідності використання досвіду законотворення демократичних країн Європи і світу у законотворчому процесі в Україні.

Дослідження показало, що у формуванні вітчизняного законодавства існують системні недоліки, подоланню яких сприятимуть: розширення обсягів та поліпшення якості кодифікаційної діяльності в Україні; підтримання належного рівня імплементації міжнародних норм права у законодавство України, гармонізації українського законодавства з європейським правом; формування багаторічного стратегічного плану соціально-економічного розвитку країни; вироблення загальних засад класифікації законодавства, закріплення співвідношення його галузей та підгалузей; прийняття Державної програми розвитку законодавства України; уніфікація термінології, яка вживається у законодавстві; вироблення та затвердження єдиних техніко-юридичних правил та вимог до підготовки законів.

Важливим для вдосконалення законотворчого процесу є дотримання принципу моралі, розвиток громадської та суспільної правосвідомості, яка знаходить своє відображення у законах, приділення значної уваги професійній правосвідомості законотворців. Правосвідомість є важливим елементом правової культури, від рівня розвитку якої залежить якісний рівень розвитку законотворчого процесу і, як результат, чинного законодавства. Потребує більш детального вивчення наукою співвідношення законотворчості, з одного боку, і правової культури суспільства, особи та держави, з іншого.

Професійна підготовка законотворців потребує вирішення низки питань, серед яких необхідність зміцнення наукової, інформаційно-методичної, матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу навчально-методичних наукових структур тощо. Вирішенню цих проблем сприятиме створення організаційного і науково-координаційного центру з планування і здійснення керівництва усією роботою по створенню і удосконаленню системи правового навчання і ви­ховання, тобто правової культури в країні.

Отже, неодмінною умовою для формування правової держави, її Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Проведений аналіз етапів та стадій законотворчого процесу Австрії, Великобританії, Італії, Канади, Португалії, Росії, США, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Швеції дозволяє виділити окремі відмінні ознаки у законотворчих процесах зарубіжних країн та в Україні, а також спільні риси.

Вітчизняний законотворчий процес взагалі відповідає тим принципам, які визнані в багатьох демократичних країнах світу. Необхідною умовою його успішної реалізації є використання позитивного досвіду законотворчої діяльності зарубіжних країн. Тому доцільним є розширення практики системного використання порівняльних досліджень, методів порівняльного аналізу у законотворчому процесі.