Управління культури та туризму Черкаської облдержадміністрації Черкаська обласна бібліотека для дітей знаменитості на черкащині

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4

Використані джерела:

Северин Гощинський – яскравий представник “української школи” в польському письменстві //Нова Доба. – 2001. – 20 лист. – Вкл.С.8.

2. Северин Гощинський //Мануйкін О.О., Поліщук В.Т. З літопису духовного єднання. – Черкаси, 1993. - С. 40-43.

Інтернет-посилання:

1. Поляк з українським серцем ссылка скрыта

Міхал Грабовський

(1804—1863)

Міхал Антонович Грабовський був ще одним помітним “уманчанином” в “українській школі” польського письменства. Родом письменник з України, з-під Рівного. До Умані потрапив 1818 р. й навчався тут два роки. Першу половину 20-х pp. XIX ст. жив і працював Міхал Антонович у Варшаві, потім, двадцятип'ятирічний період життя, - в Олександрівці (на Кіровоградщині), з 1850 по 1862-й — в Києві. Тобто майже все його життя минуло на Україні. Логічно, що й українські теми в творчості письменника посідають провідне місце.

Літературні вподобання М.Грабовського містилися у прозі й літературній критиці, він «жанрово» доповнював поетичний хист Гощинського і Залеського, та ще й популяризував їхню творчість. Саме як популяризатора поетів «української школи» знав Міхала Грабовського Тарас Шевченко. До речі, існує гіпотеза про зустріч Шевченка і Грабовського у Чигирині 1843 р.

Перу М.Грабовського належить чимала збірка статей «Література і критика», в якій, зокрема, й «Українські мелодії», «Про українські пісні», «Про українські народні легенди» та ін.

І в прозових творах — історичних романах, повістях — Міхал Грабовський відображає життя України, в т. ч. й Черкащини. Відомі його твори «Коліївщина і степи» (1838), «Гуляйпільська станиця» (1840—1841), «Пан канівський староста» (1856) та ін. Прозаїк намагався згладжувати соціальні протиріччя й боротьбу між українським людом і шляхтою.

Помер Міхал Грабовський у Варшаві 19 листопада 1863 р.

Використана література:

1. Міхал Грабовський //Мануйкін О.О., Поліщук В.Т. З літопису духовного відродження. – Черкаси, 1993. - С. 43-44.

Адам Міцкевич

(1798— 1855)

В 1824 р. видатний польський поет Адам Міцкевич за участь у політичних патріотичних організаціях був висланий польським урядом за межі своєї батьківщини. Спочатку він поїхав до Петербурга, а потім на Україну, в Одесу, де пробув більше девяти місяців.

Направляючись в Одесу, Міцкевич кілька днів провів у Києві, куди прибув 5 лютого 1825 р. Тут він познайомився з родиною Головинських, яким у ті часи належало село Стеблів на Черкащині. Головинські запросили поета до себе. Поет-вигнанець з радістю прийняв запрошення і кілька днів у лютому 1825 р. гостював в Стеблеві, над Россю, а вже звідти виїхав до Одеси.

Цікаві рядки про цю подорож знаходимо в листі Адама Міцкевича, адресованому своєму знайомому Е.Одинцю. «...У Київській губернії, — пише поет, — звертав з дороги на село і оглядав уперше скелі, про які ми знаємо тільки з книжок. Для мене це було нове й цікаве видовище: величезні брили граніту і понурі поміж них ущелини, що виходять далі на великі рівнини. Потрібно лише пожалкувати, що цю сцену я не спостерігав влітку, коли її прикрашують води, зелень і виноград».

У цих коротеньких рядках відбились, без сумніву, враження Міцкевича, навіяні скелястими берегами шумливої Росі та Стеблевом, від перебування в якому у поета залишилися найтепліші спогади.

Варто навести невеликий уривок з твору Міцкевича «Пан Тадеуш», в якому поет змальовує розваги молоді під липою над Россю:

«О рідні дерева! Коли вернусь

до вас, —

Якими вас найду? Чи й нині

повсякчас

Шумить задумливо гілля на вас

широке?...

Чи на Вкраїні б я ту липу

упізнав,

Що сотню панночок і сотню

хлопців бравих

Ховала в холодку, при танцях

і забавах,

Як вечір повивав блакитноводу

Рось?»

З цих поетичних рядків можна зробити цілком ймовірне припущення, що Адам Міцкевич бував у Стеблеві не лише взимку, а й навесні або влітку 1825 р.

В жовтні 1825 р. за дозволом уряду польський поет повертався з Одеси в Москву, йому дуже хотілося по дорозі ще раз завітати на береги блакитноводої Росі, але Міцкевичу не дозволили їхати в Москву через Київ. З цього приводу поет писав у серпні 1826 р. своїм стеблевським друзям Головинським: «Мої безконечні мандри по різних кінцях держави були б терпимі, якби я міг вибрати дорогу згідно з своїми уподобаннями. Від'їжджаючи з Одеси, мав надію знову відвідати Стеблів і ще раз подихати повітрям України... Та інакше склалися обставини, і я мусив їхати через незнайомі краї, в край ще більш невідомий».

Використана література:

1. Адам Міцкевич і Черкащина //Мануйкін О.О., Поліщук В.Т. З літопису духовного відродження. – Черкаси, 1993. - С. 46-47.

2. Комарницький М. Адам Міцкевич у Стеблеві //Черкаська правда. – 1960. – 24 лип.

Юліуш Словацький

(1809—1849)

Видатний польський поет Юліуш Словацький народився 4 вересня 1809 р. в Кременці на Україні. Навчався у Вілінській гімназії, у 1825 р. вступив до Віленського університету на факультет етичних і політичних наук.

Перші його твори — «Українська дума» (1826) і «Пісня козацької дівчини» (1829). Українська тематика Ю.Словацького має те ж походження, що і в творчості названих вище польських митців: він народився в Україні, немало часу прожив тут, знав українську мову, жваво цікавився фольклором, зокрема, героїчним, історичними піснями й думами, чутими від людей і читаними із збірників нашого земляка Михайла Максимовича.

1826 p., маючи намір підлікуватись у Криму, Юліуш Словацький вирушає туди, але з якихось причин не доїжджає до місця призначення. Ця мандрівка Україною вплинула на поета, незабутнє враження справила на нього природа й численні містечка, в т.ч. й Умань, де поет відвідав пам'ятку культури - Софіївку, зустрічався з учасниками Коліївщини. Пізніше почуте й побачене тут вилилося в творчості поета.

Уманщина ж нагадала Словацькому про себе ще й пізніше, в 1838 p., коли він у далекій Флоренції закохався в Олександру Мощинську, доньку поміщика з Умані, присвятив їй два сонети, але... Багатій дівчині поет виявився «не до пари».

У ряді творів Ю.Словацького знайшла художнє відображення й осмислення тема Коліївщини. Польський поет взагалі з розумінням ставився до визвольних повстань українського народу проти шляхетського гноблення, визнавав їх правомірність (про добу Хмельниччини йдеться у фрагменті драми «Ян Казимір»). Про українське повстання 1768 р. складена драматична поема Словацького «Срібний сон Соломеї» (1843), яку дослідники правомірно ставлять у ряд з «Канівським замком» С.Гощинського та «Гайдамаками» Т.Шевченка.

Багато творів Юліуша Словацького перекладено українською мовою, серед перекладачів зустрічаємо й імена наших земляків — Михайла Старицького та Миколи Терещенка.

Використана література:

1. Завялова А. Словацький Юліуш //Зарубіжні письменники. Енцикл. довід.: В 2 т. Т.2 /За ред. Н.Михальської та Б.Щавурського. – Тернопіль, 2006. – С.535-538.

2. Юліуш Словацький і Черкащина //Мануйкін О.О., Поліщук В.Т. З літопису духовного відродження. – Черкаси, 1993. - С. 44-46.

Шолом-Алейхем

(1859-1916)

Шолом-Алейхем — псевдонім Шолома Рабиновича, одного з фундаторів літератури на мові ідиш (мова євреїв, які переселилися до Європи). «Шолом Алейхем» означає «Мир вам» — і з цими словами привіту, доброзичливості письменник увійшов у дім простої людини.

Народився він 2 березня 1859 р. в Переяславі, в родині крамаря. Навчався в початковій єврейській релігійній школі та в Переяславському повітовому училищі. Але батько розорився, і юнакові довелося перейти на свій хліб. Він залишає родину і в 1877 р. влаштовується домашнім учителем у заможного орендаря Мейлаха Лоєва в с. Софіївці Канівського повіту. Тут майбутній поєт починає писати. Єдина його захоплена читачка — Ольга, дочка Лоєва, яка закохується в свого вчителя.

В 1879 р. юнак друкує в газеті першу кореспонденцію за підписом «Шолом -Алейхем», а згодом присвячує Ользі першу свою повість «Два камені» (1883).

Старий Лоєв довідується про почуття своєї доньки і виганяє вчителя з маєтку, але дарма. В 1883 р. Шолом і Ольга одружуються. Відтоді дружина стає його другом, помічницею і супутницею в нелегкому письменницькому житті.

А життєвий шлях письменника стелився не барвінком, а тернами: переживає страхіття погрому в Києві, емігрує до Америки, звідти - до Женеви, повертається до Росії, лікується в Італії, Німеччині, Швейцарії, Австрії.

Його творчість посідає центральне місце в єврейській літературі кін. XIX — поч. XX ст. У реалістичних творах Шолом-Алейхема правдиво відображено життя єврейського народу кінця XIX ст. аж до Жовтневого перевороту.

Шолом-Алейхем підніс єврейську літературу на рівень світового письменства. Життя і творчість його були тісно пов'язані із Черкащиною. Він бував у Каневі, Корсуні, Таганчі, Золотоноші. У його творах ми зустрічаємо згадки про ці місця, про наш Черкаський край.

Використана література:

1. Пономаренко М. Шолом Алейхем: мир вам //Черкаський край. – 1994. – 26 лют. – С.6.

Управління культури та туризму Черкаської облдержадміністрації

Черкаська обласна бібліотека для дітей

ЗНАМЕНИТОСТІ НА ЧЕРКАЩИНІ

(Письменники)

Краєзнавча розвідка для учнів 7-9 класів

Випуск 1

Підготувала Ієвлєва Н.Г.

Відповідальна за випуск Дубова О.П.

Компютерну верстку, набір та оформлення здійснив відділ бібліографічної роботи та довідково-інформаційних послуг Черкаської обласної бібліотеки для дітей.

18002 м. Черкаси, вул Кірова, 24

Тираж 50 прим.

Blog

Управління культури та туризму Черкаської облдержадміністрації Черкаська обласна бібліотека для дітей знаменитості на черкащині

Содержание