Уявлень про сучасний стан природи Землі як середовища життя людини, а також у розумінні елементарних зв’язків між компонентами природи, між природою та людиною
| Вид материала | Документы |
- 1. Вступ до курсу медична ботаніка Ботаніка та її розділи. Рослини основа життя, 269.66kb.
- Взаємовідносини людини І природи в умовах глобальної екологічної кризи, 83.31kb.
- Положення про учнівські олімпіади з екології, 96.23kb.
- Національний Університет "Києво-Могилянська Академія", 204.91kb.
- План вступ. Екологія людини, її предмет І задачі. Зв'язок людини І природи. Залежність, 279.81kb.
- Для вдосконалення менеджменту сталого природокористування в Карпатах, 58.23kb.
- Реферат на тему, 932.06kb.
- Загальна інформаційно-аналітична довідка про стан та перспективи співробітництва між, 330.68kb.
- Розділ I. …5 Передумови І формування, 922.42kb.
- Тема: Образи природи Криму. Створення романтичного автопортрета, розкриття психологічного, 233.42kb.
МЕТА: Н: сформувати в учнів поняття про розташування форм рельєфу та родовищ корисних копалин на території Південної Америки; націлити учнів на пошук певних закономірностейу розташуванні форм рельєфу та родовищ корисних копалин.
В: Виховувати екологічну культуру, переконання у необхідності збереження ресурсів
Р: удосконалити практичні навички учнів працювати з картами атласу.
Обладнання: фізична карта Південної Америки, картини природи Південної Америки, атласи, підручники.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ
Бесіда за запитаннями і завданнями.
1). Охарактеризуйте географічне положення Південної Америки.
2). Що відокремлює Південну Америку від Антарктиди? Від Північної Америки? Покажіть ці географічні об’єкти на карті
3). Хто і коли відкрив Південну Америку?
4). Хто досліджував материк?
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
План
1 Характеристика рельєфу материка
2. Корисні копалини материка..
1Середня висота материка над рівнем моря 590 м, найбільша – 6 959 м (г. Аконкаґуа), найменша – 42 м нижче рівня моря. Форми поверхні материка обумовлені його тектонічною будовою.
На давній Південноамериканській докембрійській платформі розташовані Амазонська, Ла-Платська та Орінокська низовини.
На північ від Амазонської низовини на кристалічному щиті лежить Ґвіанське плоскогір'я.
На сході материка є велике за площею Бразильське плоскогір'я, також пов'язане з виходами на поверхню кристалічних порід докембрійської платформи.
На тихоокеанському узбережжі простягаються високі молоді гори Анди, які утворилися в епоху кайнозойської складчастості. На півночі Анди мають висоти понад 5 тисяч метрів, а біля екватора вони сягають 6 і більше тисяч метрів.
В Андах знаходиться найвища вершина материка г. Аконкаґуа. Від неї на південь гори поступово знижуються. Анди разом із Кордильєрами Північної Америки формують східну частину Тихоокеанського поясу сейсмічності. На півдні материка, на схід від Анд, лежить Патаґонія з висотами від 500 до 3000 м. Ця географічна область сформувалася під впливом гороутворювальних процесів епохи байкальської складчастості, яка в окремих осередках омолодила структури чохла докембрійської платформи.
Дамо характеристику великим формам рельєфу материка.
Гори Анди.
Їхня назва перекладається з мови інків як „мідні гори”. У складі цієї гірської системи виділяється три частини:
Північні
Центральні
Південні Анди
Анди є зоною активного вулканізму, про що свідчать землетруси та велика кількість діючих вулканів.
Чілійський та Перуанський землетруси тільки у ХХ столітті призвели до загибелі 10 тисяч чоловік кожний.
Амазонська низовина
– найбільша на планеті: її площа складає понад 5 млн км2, протяжність із заходу нв схід становить 3200 км. Переважає площинний рельєф. Клімат жаркий, вологий, випадає до 3000 мм опадів за рік. Екваторіальні ліси називають „легенями планети”
Бразильське плоскогір’я
Розташоване на південь від Амазонської низовини, на сході материка. Найбільша висота – 2890 м. Бразильське плоскогір’я – складна розгалужена гірська країна з рядом хребтів. Це виступи кристалічної основи Південно-Американської платформи, між якими розташовані великі тектонічні западини. У рельєфі плоскогір’я переважають рівнини, середня висота яких на сході складає 250-300 м., у центрі 800-900 м.
Гвіанське нагір’я
Лежить на північному сході материка, найвища точка – 3014 м. У рельєфі переважають хвилясті рівнини та плато, де беруть початок численні річки басейнів Амазонки та Оріноко.
Завдання.
1. Знайдіть на карті атласу основні форми рельєфу Південої Америки: гори Анди, Бразильське плоскогір’я, Гвіанське нагір’я, Амазонську низовину, Ла – Платську низовину, Орінокську низовину.
2. Надпишіть назви цих об’єктів на контурній карті, позначте найвищі точки гір.
Знаючи основні форми рельєфу Південної Америки та їх геологічне походження, ми можемо охарактеризувати корисні копалини материка
Південна Америка багата на рудні корисні копалини – мідні та залізні, поліметалічні та уранові, руди кольорових металів, боксити, марганець, молібден, олово, золото, вольфрам. Крім того великі запаси нафти, селітри, слюди, алмазів, менші – кам’яного вугілля.
ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ (згідно до питань плану)
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний текст у підручнику.
Нанести на контурну карту умовні позначки найбільших родовищ корисних копалин, назви вулканів.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Урок 25
ТЕМА: Клімат і кліматичні пояси Південої Америки.
МЕТА: Н: охарактеризувати клімат Південної Америки; сформувати в учнів систему знань про причини формування жаркого та помірного клімату материка;
В: Виховувати цікавість до предмету, екологічне мислення, мовну і розумову культуру.
Р: удосконалити практичні навички учнів працювати з кліматичними картами і кліматодіаграмами.
Обладнання: фізична карта Південної Америки, кліматична карта Південної Америки, атласи, підручники, схеми кліматичних показників, діаграми опадів.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ УЧНІВ
Бесіда за запитаннями.
1). Розкажіть про особливості рельєфу Південної Америки.
2). Порівняйте поверхню Південної Америки з поверхнею Африки.
3). Які корисні копалини є на території Південної Америки?
4). Згадайте, що таке клімат. Назвіть кліматотворні чинники.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
План
- Загальна характеристика клімату
- Кліматичні пояси і області
- Особливості розміщення кліматичних поясів і областей
Географічне положення материка обумовлює надходження великої кількість сонячної радіації впродовж року. Південна Америка – найвологіший материк земної кулі. Пасатна циркуляція та вплив теплих Бразильської та Ґвіанської течій – основні передумови того, що середня річна кількість опадів на континенті приблизно вдвічі більша, ніж на будь-якому іншому материку. Разом із тим, холодна Перуанська течія та область підвищеного атмосферного тиску роблять частину західного узбережжя (пустеля Атакама) найпосушливішою територією не тільки Південної Америки, а й усієї земної кулі.
Суттєвий вплив на формування клімату материка має рельєф. Анди – найдовша гірська система на Землі – є перешкодою для проникнення сухих прохолодних тихоокеанських повітряних мас. Тут сформувався високогірний тип клімату. Рівнини на сході, навпаки, дають змогу майже безперешкодно проникати з Атлантики теплим і вологим повітряним масам вглиб материка.
На постійно спекотний і вологий екваторіальний пояс припадає західна частина Амазонської низовини та північно-західне узбережжя Тихого океану. Клімат екваторіального поясу Північної Америки формується під впливом атлантичних вологих повітряних мас та високих впродовж року температур.
Для субекваторіальних поясів характерними є жарке вологе літо, суха, жарка зима і незначна різниця літніх та зимових температур (Орінокська низовина та Ґвіанське плоскогір'я, східна і південна частина Амазонської низовини, частина Бразильського плоскогір'я).
Південно-східна частина Бразильського плоскогір'я, північна частина Ла-Платської низовини знаходяться у тропічному поясі та характеризуються більш контрастними за сезонами температурами і більшими перепадами кількості опадів у прибережних і внутрішніх областях. Дощі випадають здебільшого влітку, але їх значно менше, ніж у субекваторіальних поясах.
Субтропічний пояс характеризується істотними відмінностями різних його частин. Від теплого з рівномірним зволоженням на сході і сухого континентального у внутрішніх районах, до середземноморського клімату на тихоокеанському узбережжі із сухим літом і вологою зимою.
Помірний кліматичний пояс материка формується під впливом західного перенесення повітряних мас і характеризується чітко вираженими порами року. Значне зволоження (до 3000 мм на рік) західної частини поясу сформувало тут помірний морський тип клімату з незначним впродовж року коливанням температур та великою кількістю опадів. Східна частина поясу характеризується різкими коливаннями температури і незначною кількістю опадів (помірний континентальний тип клімату)
Завдання.
Нанесіть на контурну карту межі кліматичних поясів Південної Америки.
У районі Анд від 5 до 30 пд.ш. виділяється область високогірного клімату з низькими, але відносно рівними температурами. Температура знижується на 6 С з підняттям вгору на 1 км, а оскільки Анди сягають до 7 км. заввишки, клімат холодний.
ПІДСУМОК УРОКУ
територія материка розташована у шести кліматичних поясах (екваторіальний, північний та південний субекваторіальний, тропічний, субтропічний, помірний);
у цілому клімат Південної Америки – теплий, вологий – сприяє розвитку сільськогосподарської діяльності. Тут вирощують тропічні культури, збираючи 2-3 врожаї на рік.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний текст у підручнику, Повідомлення пр. несприятливі процеси і явища за вибором.
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Урок 26
ТЕМА: Природні зони Південної Америки. Висотна поясність в Андах.
Населення і політична карта Південної Америки.
МЕТА: Н: сформувати в учнів уявлення про особливості природних зон Південної Америки; надати учням систему знань про рослинний та тваринний світ материка; сприяти поглибленню розуміння учнями причин виникнення висотної поясності; сформувати систему знань про населення Південної Америки;
В: Виховувати цікавість до предмету, повагу до звичаїв інших народів, екологічну і мовну культуру.
Р: закріпити практичні навички учнів аналізувати політичну карту материка; поглибити уміння учнів складати характеристику країн та порівнювати країни між собою.
Обладнання: фізична карта Південної Америки, карта природних зон світу, картини рослинного та тваринного світу Південної Америки, атласи, підручники, політична карта Південної Америки, схеми та діаграми.
Тип уроку:урок вивчення нового матеріалу
ХІД УРОКУ
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ УЧНІВ
Бесіда за запитаннями та завданнями.
1). Назвіть основні риси клімату Південної Америки.
2). Які кліматичні пояси наявні на території материка?
3). Чим обумовлена повноводність річок Південної Америки?
4). Назвіть найбільші річки Південної Америки. Покажіть їх на карті.
5). Що таке природна зона? Від чого залежить поширення природних зон?
6). Як відбувається зміна природних комплексів у горах?
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
План
- Природні зони Південної Америки;
2. Висотна поясність в Андах;
3. Населення і політична карта Південної Америки.
1
Природні зони
Вологі екваторіальні ліси у Південній Америці називають сельвою. Ця природна зона сформувалась на Амазонській низовині, прилеглих до неї схилах Анд, а також у північній частині тихоокеанського узбережжя, і обіймає більшу площу, ніж аналогічні ліси в Африці. Тут на червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть тисячі видів рослин.
Дерева утворюють до дванадцяти ярусів, найбільший з яких сягає 80 м у висоту та 4 м у діаметрі (сейба). Нижні яруси – справжні непрохідні хащі (гевея, какао, динне дерева, папороті). У заводях річок росте вікторія-регія – латаття з листям до 2 м .
Такий же багатий і тваринний світ (мавпа, лінивець, ягуар, анаконда тощо). Особливої уваги заслуговують колібрі – найменший птах на землі та піранья – винятково кровожерлива риба. Тутешні ліси кишать комахами і павуками.
Зони саван і рідколісся північної і південної частини материка відрізняються між собою. Савани і рідколісся Ґвіанського плоскогір'я й Орінокської низовини нагадують африканські савани з пальмами замість баобабів. Савани на півдні материка посушливіші, тому дерева тут – рідкість, а на червоних та червоно-коричневих ґрунтах домінують чагарники, деревоподібні кактуси, та дерева з бочкоподібним стовбуром.
Своєрідний тут і тваринний світ: на відміну від африканських саван, тут мало копитних. Тапір, пекарі, пума, мурашкоїд разом із великою кількістю мурахів і термітів – типові мешканці цих місць.
На південь савани поступово переходять у зону субтропічних трав'янистих степів (пампа).
Типовим для цих місць є клімат з великою різницею в опадах: від м‘якого з рівномірним зволоженням на сході він змінюється до більш посушливого із значними перепадами температур на півдні і заході зони.
Значної шкоди тутешній природній рослинності завдають значне розорювання і безсистемне випасання худоби.
З тварин цієї зони трапляються страус нанду, пампасний олень, гуанако, багато в цих місцях різних гризунів.
У південній частині материка, що називають Патагонією, сформувалась зона напівпустель і пустель – єдине в світі місце, де вони виходять на узбережжя океану в межах помірного поясу. За умови незначної кількості опадів тут досить бідний живий світ: на сіроземних і бурих ґрунтах зростають злаки, кактуси та подушкоподібні чагарники.
Тваринний світ представлений в основному плазунами і гризунами, хоча трапляються пума, лама, страус нанду. Берегові пустелі і напівпустелі простягаються вузькою смугою і на західному узбережжі материка. Найсухіша частина природної зони – пустеля Атакама – найпосушливіше місце на планеті. Переважаючі повітряні маси, а також охолоджене Перуанською течією повітря не утворюють дощових хмар. Тому буває, що дощі не випадають тут по 10-20 років.
2
Завдяки значній висоті в Андах розвинута висотна поясність: від вологих екваторіальних лісів (гілея) на підніжжях гір в екваторіальному поясі до гірських луків на високогір'ях. Вище 5 000 м сніг ніколи не тане, перетворюючись на лід
3
Корінне населення – індіанці – належить до американської гілки монголоїдної раси. Впродовж декількох століть європейські колонізатори завозили на материк для роботи на плантаціях негрів. А починаючи з XIX ст. сюди суттєво збільшився потік переселенців з Європи (переважно з романомовних країн Іспанії, Португалії, Італії) і, меншою мірою, з Азії. Таким чином населення Південної Америки складається з корінного (індіанці), змішаного (мулати, самбо, метиси) і прийшлого.
Іспанські та португальські колонізатори визначили структуру віросповідання. Практично повсюдно державною релігією є католицизм, тільки частина населення Ґайани та Суринаму є протестантами.
Серед племен, що мешкають у важкодоступних районах Амазонської низовини, поширені традиційні релігії та культи.
Досить однорідним є мовний склад населення континенту. В більшості країн державною є іспанська мова (яка має чимало запозичень з італійської, французької, німецької, англійської). Друге місце займає португальська мова, що стала державною в Бразилії – найбільшій країні континенту. До англомовних країн належать Ґайана, а також острівні Ямайка та Барбадос.
Населення на континенті розміщене нерівномірно. Найбільш заселені східне узбережжя, а також північно-західна його частина. Разом з тим велетенські простори Амазонії, деякі області Анд і пустелі заселені дуже мало. А деякі частини з цих територій взагалі є безлюдними.
Останнім часом активно освоюються внутрішні райони материка. З розвитком промисловості збільшується переміщення населення до міст. Для країн регіону характерною є несправжня урбанізація, за якої частка міського населення набагато перевищує частку економічно активного міського населення, задіяного у виробничій та невиробничій сферах. Причина цьому – прибуття до міст бідного сільського населеня, яке міста не в змозі забезпечити роботою та житлом.
Нині в Південній Америці налічується понад 200 великих міст, найбільші з них: Буенос-Айрес, Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Сантьяґо.
Найбільшою за площею і населенням у Південній Америці є Бразилія.
ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ (згідно до навчальних питань)
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати текст підручника, конспект, підготуватись до тематичної атестації.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Урок 27
Тема: Антарктида та Антарктика. Географічне положення. Історія відкритя та дослідження.
Мета: Н: сформувати в учнів систему знань про географічне положення антарктиди, схарактеризувати історію відкриття та дослідження, повідомити учням про роль українських дослідників у вивченні Антарктиди.
В: Виховувати цікавість до предмету, екологічну культуру, гордість за співвітчизників.
Р: Розвивати логічне мислення, пам'ять, формувати науковий світогляд, вміння працювати з джерелами знань.
Обладнання: карта Антарктиди, портрети дослідників материка, атласи, підручники.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ
1 та 2
Антарктика і Антарктида . Антарктика охоплює материк Антарктиду з прилеглими до нього островами та південні частини трьох океанів приблизно до 50 – 60 пд.ш.
Слово „Антарктика” в перекладі з давньогрецької означає „протилежна півночі”, тобто та, що лежить проти північної полярної області земної кулі – Арктики.
Центральне положення в Антарктиці має материк Антарктида площею 14,0 млн.км.кв. За винятком півострова Антарктичний вона майже повністю лежить у межах Південного полярного кола. Неглибоко в суходіл врізаються моря, великі простори яких вкриті шельфовими льодовиками. Ці льодовики є продовженням материкового льодового панциря, вони вкривають моря приблизно до межі материкової обмілини.
Береги Антарктиди – в основному прямовисні льодяні урвища заввишки кілька десятків метрів.
3
Як же був відкритий цей суворий материк? Історія його відкриття та дослідження сягає у далеку давнину. Фантастичні обриси таємничої Південної землі здавна позначали на географічних картах. Давні греки припускали кулястість Землі та наявність у її Південній півкулі великої ділянки суходолу, що протистоїть Арктиці. Але за відсутності засобів сполучення довести або спростувати ці гіпотези було неможливо.
У часи середньовіччя необгрунтована думка про південні землі була забута, але наприкінці епохи з розвитком мореплавства на картах знов з’явився уявний материк. Мандрівники-мореплавці відкрили багато нових земель, але Південної землі не дісталися.
У 1503-1510 рр. Француз Гонневіль шукав її, але не зміг навіть приблизно визначити її положення. До того ж на зворотньому шляху до Франції експедиція Гонневіля зазнала нападу піратів, які знищили всі судові журнали.
Першим науковим обгрунтуванням існування південного материка стали теоретичні розробки видатного російського природознавця Михайла Васильовича Ломоносова.
У 1761 році він уперше розробив класифікацію морського льоду та обгрунтував походження різних його видів. На думку Ломоносова, „падуни”,( так науковець називав айсберги) утворюються біля великих берегів, від яких вони відриваються. Учений припускав, що айсберги опускаються з якоїсь землі, що, якнайвірогідніше, лежить у районі Південного полюсу та вкрита льодом, з якого утворюються падуни.
У другій половині ХVІІІ ст. на пошуки південного материка двічі вирушали експедиції, що їх очолював Джеймс Кук. Кілька років Кук плавав у південних широтах, досить близько підходив до берегів Антарктиди, але пробитися крізь кригу до материка так і не зміг. Кук поставив під сумнів існування південного материка. Авторитет Кука був таким високим, щовпродовж довгих років ніхто не наважувався заперечувати його висновки, а відтак будь-які спроби плавання до південного материки було надовго припинено.
Лише в 1819-1821 рр. Російська експедиція на суднах „Восток” і „Мирний” під керівництвом Ф.Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарєва обпливла невідомий материк, п’ять разів наближалася до його берегів і відкрила у водах Антарктики чимало островів.
28 січня 1820 р., коли експедиція вперше підпливла до берегів Антарктиди, прийнято вважати датою її відкриття.
На початку ХХ ст. до Антарктиди вирушало чимало експедицій. Серед них експедиції до Південного полюса, що їх очолювали англієць Роберт Скотт та норвежець Руаль Амундсен.
Вихідними пунктам для штурму Південного полюса обидва дослідники обрали льодяний бар’єр моря Росса. Перший рік вони присвятили підготуванню до експедиції: поповнювали запаси продовольства, вивчали місцевість і намагались якомога далі за своїм майбутнім маршрутом влаштувати склади продовольства та пального.
Влітку Південної півкулі 1911 року почався штурм полюса. Обидві експедиції вийшли майже одночасно.
Амундсен із чотирма товаришами вирушив із великим запасом продовольства та необхідним спорядженням. Чотири собачі запряги легко просувалися вперед.
14 грудня 1911 року Амундсен і його товариші були на Південному полюсі. Дорога назад була знайомою, і учасники походу через 99 днів повернулися на Батьківщину.
Інакше склалася доля експедиції Скотта. На відміну від Амундсена, Скотт підготував для походу до полюса моторні сани, 10 коней і лише один собачий запряг. Моторні сани невдовзі зламалися, коні виявилися непридатними для такого походу. Скотт пішов до полюсу з чотирма товаришами на лижах. Важко навантажені сани вони тягли самі, повільно просуваючись до мети.
Яким же було їхнє розчарування, коли 16 січня 1912 року, досягнувши полюса, вони побачили норвезький прапор і залишений Амундсеном намет!
Дорога назад була трагічною. Весь час експедицію супроводжували снігові хуртовини, бракувало їжі й палива. Сам Скотт та чотири його супутники загинули, не дійшовши до однієї зі своїх баз лише 19 км.
Розвиток світової науки обумовив цікавість до Антарктиди. VI Міжнародний географічний конгрес ( Лондон, 1895) відзначив, що вивчення антарктичних районів є важливим географічним завданням та запропонував географічним товариствам усього світу проводити відповідні дослідження. Конгрес наголосив на необхідності об’єднання та координації зусиль учених різних країн у досліджені Антарктиди.
4
ДОСЛІДЖЕННЯ АНТАРКТИДИ УКРАЇНСЬКИМИ ВЧЕНИМИ
Першим українцем, який потрапив до Антарктиди, був Антон Омельченко, що брав участь в експедиції Роберта Скотта.
Учасником Першої Радянськоїантарктичної експедиції у 1956 р. став академік НАН України, видатний геолог Олег Степанович Вялов.
Одним з організаторів дослідження Антарктиди, що проводилося у 1982-1983 рр. став контр-адмірал, кандидат військових наук, науковий керівник навколосвітньої антарктичної експедиції на суднах „Адмірал Володимирський” та „Фаддей Беллінсгаузен” Лев Іванович Мітін.
Саме з 1982 року дослідження в Антарктиді проводяться також інститутом геологічних наук нині Національної Академії НаукУкраїни, наукове керівництво цими дослідженнями здійснює Петро Федосійович Гожик.
7 лютого 1996 року у власність України передано антарктичну науково-дослідну станцію „Фарадей”, яка отримала нову назву – „Академік Вернадський”. Ця станція розташована на острові Галіндез, площа якого дорівнює 40 га. , а висота його над рівнем моря становить 50 м. Клімат Галіндеза – морський і набагато м’якший за клімат внутрішніх районів Антарктиди.
Головний напрям дослідження українських вчених – вивчення атмосфери (спостереження змін озонового шару), льодовикового покриву, клімату тощо. УЧЕНІ СПОСТЕРІГАЮТЬ геомагнітне полета зміни в іоносфері, тривалість яких в Антарктиді найбільша.
Завдання
На контурних картах позначте: Південний полюс, маршрути експедицій Беллінсгаузена та Лазарєва, Скотта, Амундсена.
ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ УЧНІВ
1) Поясніть поняття „Арктика” і „Антарктика”.
2) Покажіть приблизні межі Антарктики.
3) Що таке айсберг?
4) Чому Антарктида вкрита товстим шаром льоду?
5) Які країни виряджали експедиції на відкриття Антарктиди?
6) Хто іколи відкрив Антарктиду?
7) Які наукові дослідження проводять в Антарктиді українські вчені? Пригадайте їхні прізвища.
ПІДСУМОК УРОКУ (згідно до навчальних питань)
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний текст у підручнику
Нанести на контурну карту номенклатуру. Нанести станції за бажанням.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Урок 28