Тема: Образи природи Криму. Створення романтичного автопортрета, розкриття психологічного паралелізму природи та людини у «Кримських сонетах» А. Міцкевича
| Вид материала | Урок |
- Образи природи Криму. Створення романтичного автопортрета, розкриття психологічного, 232.55kb.
- Взаємовідносини людини І природи в умовах глобальної екологічної кризи, 83.31kb.
- Національний Університет "Києво-Могилянська Академія", 204.91kb.
- І. Актуальність проекту, 149.85kb.
- План Історія ставлення суспільства до природи в процесі індустріального розвитку виробництва., 1839.39kb.
- Фізико-географічна характеристика Івано-Франківської області. Вступ, 200.02kb.
- Тема лекциЯ, 246.84kb.
- Українська поезія Криму, 140.26kb.
- План вступ. Екологія людини, її предмет І задачі. Зв'язок людини І природи. Залежність, 279.81kb.
- Тема уроку: “ Вітаміни – це здоров’я та спосіб життя”. Цілі уроку, 57.35kb.
Урок №------------
Дата проведення------------- Клас-----------------
Тема: Образи природи Криму. Створення романтичного автопортрета, розкриття психологічного паралелізму природи та людини у «Кримських сонетах» А.Міцкевича.
Мета: допомогти учням визначити особливості зображення ліричного героя, розкрити психологічний паралелізм природи й людини, осмислити особливості романтизму як літературного напряму на прикладі «Кримських сонетів» А.Міцкевича; виховувати увагу до внутрішнього світу людини, любов до вітчизни та природи.
Обладнання: портрет А.Міцкевича, тексти «Кримських сонетів», карта Криму, репродукція картини І. Айвазовського «Буря на Чорному морі», ілюстрації до сонетів, листівки з краєвидами Криму, мультимедійний пристрій, комп’ютер.
Тип уроку: урок-дослідження.
Епіграф:
Хто хоче зрозуміти поета,
повинен побувати в його країні
Гете
Хід уроку
I. Мотивація навчальної діяльності
Вступне слово вчителя.
Учитель (музика затихає) повідомляє тему, мету уроку.
—Віктор Гюго у листі до сина поета Владислава відзначав, що "писати про Міцкевича значить говорити
про прекрасне..., про справедливість, якої він був жовніром, про обов'язок, якого був героєм, про
свободу, якої був апостолом, і про визволення, просвітником якого він був".
На мою думку, більш точно сказати про Адама Міцкевича практично неможливо.
57 років - за цей час можна встигнути зробити багато доброго. І тоді залишається безсмертя.
Доказом цього є талант славетного поета Адама Міцкевича.
...Для нас, блукаючих в тіснині наших днів,
Життя— це стежка, що лежить між двох морів...
II. Оголошення геми, мети уроку. Епіграфом до «Кримських сонетів» Міцкевич узяв слова Гете «Хто хоче зрозуміти поета, повинен побувати в поетовій країні». Ці слова стануть епіграфом і до нашого уроку, на якому ми завітаємо до поетової країни, де мандрує тернистими шляхами бентежна душа ліричного героя. Куди ж він прагне?Від чого тікає? Чому сумує?Що його хвилює?! Які спогади крають серце ліричного героя? І що рятує від смерті й самотності його вразливу душу?.. Над цими питаннями ми розмірковуватимемо протягом нашого уроку. Ми спробуємо схарактеризувати поетичний світ митця, проаналізувати ліричний сюжет і характер ліричного героя, визначити риси романтизму в «Кримських сонетах», будемо милуватися разом з поетом пейзажем рідної України.
Але мене цікавить, що саме ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? Учні відповідають.
- більше познайомитися з життям і творчістю А. Міцкевича; —краще зрозуміти його сонети;
- цікаво побачити, як польський поет описав красу природи Криму;
- ближче познайомитися зі збіркою "Кримські сонети";
- зрозуміти, що таке цикл сонетів. Учитель. Ну що ж, давайте спробуємо це зробити.
III. Формування нових знань, умінь і навичок.
Музичний супровід (Шопен).
Польща. XIX століття. Тяжке ярмо російської корони. І дух боротьби. Він усюди: і в студентських аудиторіях, і на міській бруківці, і в літературі, і в музиці. Кожен, хто вважав себе чистим, прагнув вибороти незалежність держави. Музикою протесту стають твори геніального польського композитора, сучасника Міцкевича. теж гнаного з рідного дому, котрий все життя присвятив Польщі, а вимушений був поневірятися на чужині, вмерти серед чужих, але серце заповів Батьківщині. Йдеться про Фредеріка Шопена. музика якого супроводжуватиме наш урок.
Творчий доробок поета.
Усе життя Адама Міцкевича вмістилося між Новогрудком — містечком, де народився поет, і Стамбулом — містом, де він помер. Життя. що вмістилося між 24 грудня 1798 року та 26 листопада 1855 року.
Дві межі: початок і кінець, а між ними - навчання в Віденському університеті: палкі промови в гуртках філаретів (любителів чеснот), радість першої поетичної збірки «Балади і романси» 1822 року, гіркота розлуки з батьківщиною і нескінченні вимушені мандри-поневіряння Росією. Україною. Німеччиною. Швейцарією. Францією.
Адам Міцкевич мріяв про боротьбу, а зброєю йому слугувало слово. За своїм пафосом, змістом, жанрами поетичний доробок польського поета належить до романтизму.
- Пригадаймо риси романтизму. (Заперечення гнітючої дійсності: заклик до боротьби,поривання до ідеалу; використання елементів містики: психологізм: настрої; світової скорботи: звернення до фольклорних джерел.)
- Яка риса є визначальною, головною? (Поривання до нового, небаченого, позамежного.)
- Саме ця риса стала визначальною і для поезії Міцкевича. Його ліричний герой прагне до боротьби з буржуазною байдужістю, ситістю, шукає співзвучний власній душі стан у природі і знаходить у морі, в бурі, у вітрі, в горах. Герой Міцкевича. як і герой Байрона. гнаний з батьківщини. Але це не нудьгуючий Чайльд, а нескорений пілігрим, що відкриває своє серце всім стихіям, прагне злитися з ними воєдино.
Поет вслуховується в відгомін історичних віків Росії. України і передусім — рідної Польщі: звертається до фольклору, аби в ньому відшукати героїв, що зачепили б за живе читача, збудили в нього, почуття справедливості - гордості за власний народ. Поетична думка виливається в опадах «Чати». «Рибка». «Світязь». «Світязянка», ліро-епічних поемах «І'ражина», «Пан Тадеуш». «Конрад Валленрод», одах, піснях.
Звернення до епіграфа.
Кожен раз, коли читач звертається до нового автора, перед ним постає одне і те ж питання: як збагнути душу поета, зрозуміти його?
- Який шлях обираєте ви, знайомлячись із поетом?
Справді, шляхів у житті багато і лише твій — єдиний. А поезія, література тим і чудова, що кожна людина може пройти її декількома шляхами, побачити різнобарвність поетичних граней, що відкриваються на кожнім шляху до поета чи письменника. І в цьому її перевага перед життям. Сьогодні ми теж торуємо шлях до Міцкевича. Скористаймося порадою з епіграфа.
На жалі, осягнути поета за два уроки важко, тож обмежимося темою перебування Міцкевича в Криму.
Щоб зрозуміти творчість поета необхідно збагнути духовний світ митця; його інтереси й прагнення, що і складають «поетову країну».
- Кого ж хоче пізнати Міцкевич? Про якого поета йдеться? За ким мандрує польський вигнанець в образі пілігрима?
Помітно, що Міцкевич відвідує ті ж місця, що і О.С.Пушкін у своїй подорожі Кримом. 1823 р. Міцкевич поки що знає Пушкіна за його творчістю, особисто вони познайомляться пізніше, в Москві. А поки що — намагання подивитися на Пушкіна через предмети, явища, які бачив російський поет, теж вигнанець. Збігаються не лише шлях, а й образи, що приваблюють поетів. Ось як пише про це М. Бажан: «Душу молодика вабила романтика гір, екзотика Сходу, як вона і надихала Байрона, Гете, Пушина. Мов клейнод. передав російській поет легенду про татарську бранку Марію Потоцьку своєму польському співбратові, а десь ах через 65 років у «Кримських спогадах» Леся Українка знову піднесла освячену великими поетами легенду і знову оспівана і бахчисарайський дворець, і бахчисарайську гробницю. Таким триєдиним сузір'ям світять нам нині променисті поезії про Бахчисарай, народжені волелюбнім натхненням російського, польського та українського поетів».
Цей цикл було написано під час перебування політичного вигнанця в Одесі і його мандрів по Криму 1826 р.
Але перш ніж вирушити в дорогу, слід пригадати : Що таке сонет? Коли він з'явився в літературі? Хто звертався до цього жанр}? Яким темам присвячувався? (Відповіді учнів.)
Актуалізація опорних звань учнів:
1. Сонет —це... 2.Історія жанру сонета. 3.Найвідоміші онетярі.
4.Цикл (вінок) сонетів.
Сонет-це ліричний вірш, що складається з 14 рядків, з чітко вираженою системою римування та строгою будовою. Вперше сонет з'явився на початку XIII століття в Італії. Серед різних видів сонета виділяються два головних — італійський та англійський. Італійський складається з двох чотиривіршів (катренів) і двох тривіршів (терцетів). Англійський сонет має три катрени з перехресним римуванням і заключний двовірш. Окрім того, «класичний» сонет вимагає «високої» лексики, точних і рідкісних рим. Найвидатнішими майстрами світового сонета були Ф. Петрарка. В.Шекспір. А.Міцкевич.
- Помандруємо за пілігримом і подивимося на Крим очима молодого поета.(літератор-дослідник, історик - дослідник)
Літератор-дослідник. У жовтні 1824 року за наказом російського імператора Міцкевич був відправлений у Петербург. Саме в цей час в Петербурзі він знайомиться з Рилєєвим та іншими декабристами, а також з В.А. Жуковським, О.С. Грибоєдовим, П.А. Вяземським, I.A. Криловим.
Але життя і творчість Адама Міцкевича дуже тісно пов'язана не тільки з Петербургом та Росією, а також з Україною. В Києві він зустрічався з діячами польських таємних організацій. Він залюбки відвідував Києво-Печерську Лавру — цю дивовижну пам'ятку історії Київської Русі; бував
на Хрещатику — в його білокам'яних обіймах; на Подолі милувався крутими схилами Дніпра-Славути. Він був у захваті від краси та величі стародавнього міста біля Дніпра. А далі була Одеса, де також діяли таємні підпільні спілки.
Але, що особливо цікаво: перебуваючи в Україні, Адам Міцкевич знайомиться з українською історією, фольклором, з українцями. Під впливом цього знайомства з'являється балада "Чати" і починається робота над відомою поемою "Конрад Валленрод".
У грудні 1825 року Міцкевич знайомиться з відомим українським письменником, викладачем університету, щирою і доброю людиною, яка знала і любила польську літературу та культуру — П.П. Гулаком-Артемовським, майбутнім класиком української літератури. Ця подія відбулася в місті Харкові, де в той час перебував поет.
А в І825р. А. Міцкевич вирушив у свою кримську подорож, яка збагатила його новими свіжими враженнями.
Учитель. Крим називають землею поетів. Його південну красу оспівувало не одне покоління митців. Привела сюди доля і польського поета Адама Міцкевича. Тож спробуймо поглянути на Крим його очима.
Географ-дослідник. Подорожуючи кримськими дорогами. Міцкевич залишав у своєму щоденнику записи, які свідчать про те, що особливо привертало увагу письменника.
«Чатир-Даг — найвища гора в пасмі Кримських гір на південному березі: її видно здалеку з різних сторін мало не за двісті верст у вигляді величезної хмари синюватого кольору...»
«Верхів'я Чатир-Дагу після заходу сонця через відбиття променів деякий час здаються ніби охопленими полум'ям...»
«У долині, оточеній зусібіч горами, лежить місто Бахчисарай, колись столиця Гіреїв. кримських ханів...»
«Недалеко від ханського палацу підноситься гробниця, збудована в східному стилі, з круглою банею. Серед мешканців Криму існує переказ, що цей пам'ятник Керім-Гірей поставив на могилі невільниці, яку він дуже кохав. Була то ніби полька, з роду Потоцьких…»
«У розкішнім саду серед струнких тополь і шовковиць стоять білі мармурові гробниці ханів і султанів. їхніх жінок і родичів; у недалеко розташованих двох будівлях лежать труни, звалені безладно: вони колись були багато оббиті, тепер же стирчать голі дошки і шматки матерії...»
«Алушта — одне з найпрекрасніших місць Криму; туди ніколи не долітають північні вітри, і подорожній в листопаді часто шукає прохолоди під тінню все ще зелених волоських горіхів...» «Чуфут-Кале — містечко на високій скелі: будинки, які стоять на березі, подібні до ластовиних гнізд: стежка, що веде на гору. крута і нависла над прірвою. В самому місті стіни будинків майже з'єднуються з ребрами скелі: коли подивишся у вікно, то зір губиться у незмінній глибині...»
«Кримський кінь у тяжких і небезпечних переправах неначе виявляє особливий інстинкт обережності і певності; перш ніж зробити крок. він. тримаючи в повітрі ногу, шукає каменів і пробує, чи безпечно може стати...»
«Якщо з височини гір. піднесених у надхмарну височінь, глянути на хмари, що плинуть над морем, то здається, що вони лежать на воді у вигляді великих білих островів. Це цікаве явище я спостерігав з Чатир-Дагу...»
Міцкевич охопив своїм поетичним зором усю розмаїту природу Криму: степ, гори. море... Погляньмо, яким був маршрут поляка-вигнанця.
— Зверніть увагу на карту (шлях Міцкевича Україною).
Географія «Кримських сонетів» (учнівська презентація «Краєвиди Криму»)
Учні-«географи» доповідають про результати свого дослідження. Демонструючи карту Криму, називають місця, що привернули увагу митця й відбились у «Кримських сонетах»:
Акерманські степи, маяк поблизу Акермана — порту на березі Дністровського лиману («Акерманські степи»);
Тарханкут - виступ на заході Кримського півострова,погляд з височини на море («Морська тиша»);
Зображення розбурханого Чорного моря («Плавба»);
Євпаторія (Козлов) — місто на західному узбережжі Криму, вигляд гір зі степів, верхів'я Чатир-Дагу—найвищої гори на південному березі («Вигляд гір із степів Козлова», «Чатир-Дат»);
Бахчисарай, палац хана Гірея, «фонтан сліз», гробниця Потоцької, могили гарему («Бахчисарай», «Бахчисарай уночі», «Гробниця Потоцької», «Могили гарему»);
Байдари — долина, якою в'їжджали на південний берег; Криму («Байдари», «Пілігрим»);
Алушта («Алушта вдень», «Алушта вночі»);
Чуфут-Кале - містечко на високій скелі, дорога над прірвою («Дорога над прірвою в Чуфут-Кале»); і гора Кікінеїс («Гора Кікінеїс»);
Балаклава («Руїни замку в Балаклаві»);
Аю-Даг — «Ведміць-гора», міститься на південному березі Криму, недалеко від Гурзуфа («Аю-Даг»).
Окрім зазначених географічних місць, що згадуються в «Кримських сонетах», Адам Міцкевич називає ще Литву - рідну країну, якої немає на карті Криму, але вона назавжди закарбувалася в серці польського поета, до неї він прагне в своїх думках і уяві («Акерманські степи», «Плавба», «Гробниця Потоцької», «Пілігрим» та ін.).
Учитель. Серед поезій Адама Міцкевича, які він писав в Україні, є 18 шедеврів (не побоюсь цього слова), своєрідне відлуння подорожі до Криму, поетичний образ далекого і малозрозумілого для поету Сходу — "Кримські сонети".
Отже, «Кримські сонети» відбивають рух мандрівника з заходу — гирло Дністра — на схід — до південного берега Криму: від Акерманських степів до Алушти.
Збірка Адама Міцкевича 1826 р. складалася з двох частин. До першої з них, яка не мала назви,
увійшли сонети з підкреслено ліричним характером (не випадково тут чітко виявляються традиції
Петрарки).
У "Кримських сонетах" - так сам автор назвав другу частину - порівняно з першою змінюється тональність поетичної розповіді. Міцкевич поринає в світ природи, до того ж природи південної, незвичайної. Він починає шукати нової мудрості, нового сенсу життя. Тому в цій частині з'являється своєрідна самохарактеристика: п і л і г р и м. Не дуже вдало, на мій погляд, перекладати це поняття словом "мандрівник". Пілігрим не просто мандрівник (а тим більше не безжурний турист). Як відомо, це паломник, що подорожує святими місцями, покликаний релігійними почуттями. Ймовірно, Міцкевич використовує тут традицію, що вже існувала в європейському романтизмі, коли мандри героя, який намагаєтеся знайти істину, сенс життя тощо, позначалися поняттям "паломництво" (згадаймо, наприклад, "Паломництво Чайльд-Гарольда» Байрона).
У "Кримських сонетах" вперше з'являється тема батьківщини, про яку дуже мало згадувалося в сонетах першої частини. Відчуття природи як могутньої волелюбної і нескореної стихії тут вже не залежне від любовних спогадів. Природа тут, сказати б. самодостатня і не потребує якихось порівнянь або асоціацій: вона є безперечним критерієм, ареною випробувань щирості та душевної сили Пілігрима. Саме південна природа - така незвичайна, яскрава, навіть екзотична - викликає в свідомості ліричного героя, що опинився так далеко від рідних місць, постійні і сумні думки про свою Литву. Про це, зокрема, йдеться у вірші "Пілігрим ", який дає виразне уявлення про героя "Кримських сонетів".
Учень читає сонет «Пілігрим»
- Яким ви уявляєте ліричного героя? (Пілігрим — головним герой «Кримських сонетів», мандрівник, небайдужий, зайнятий не тільки своїми думками. Він — друг земні, яка активізує його уяву... Пілігрим прагне пізнати все» (Г.Вервес). Розчарувавшись у житті і любові, він приходить до думки, що зміст життя в боротьбі, мандрах і ностальгії.)
(Ліричний герой - поет - мандрівник - завмирає перед величчю, могутністю, красою кримської природи. Захоплений нею, він у поетичній формі оспівує незвичайні пейзажі, гори і міста Кримського півострова. Але водночас дуже сумує за батьківщиною, за рідним краєм, Литвою, тужить за «тією, що вірно кохав в дні юності...» (очевидно це Мариля Верещака, до якої мав щирі почуття, проте вона вийшла заміж за іншого.)
Учні доходять висновку, що герой «Пілігрима» — це людина, позначена .рисами волелюбності, багатогранності інтересів, здатна глибоко відчувати красу природи, палка і відверта у вираженні своїх почуттів. Пілігрим не просто захоплений південною природою, він повсякчас згадує далеку, можливо назавжди втрачену батьківщину, забути яку неможливо:
Країна розкоші прослалась піді мною.
Вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні,
Чому ж у дальній край так хочеться мені.
Чом ще за дальшою я плачу давниною?..
Для «Кримських сонетів» властивий своєрідний внутрішній сюжет. Він виявляється в тому, що деякі сонети подані від імені Пілігрима, інші — від імені Мірзи, представника східної культури. Від Мірзи Пілігрим переймає східну мудрість, тому частина сонетів побудована як розмова двох героїв. На перший погляд, здасться, що Пілігрим у Міцкевича просто учень, який покірливо вбирає східну мудрість учителя - Мірзи. Це зрозуміло: Пілігрим все ж чужинець, він потребує пояснень, а Мірза у цьому світі свій, йому підкоряються будь-які небезпечні прірви і найвищі гори. Однак існує і суттєва різниця у світосприйманні представників двох культур: європейської і східної.
Втілюючи "східну мудрість", Мірза намагається переконати Пілігрима, що все земне швидкоплинне перед постатями нерухомих тисячолітніх гір. Але Пілігрим не хоче прислухатися до порад та повчань Мірзи.
Мандрівник
Чи Цареград горить на грані небозводу.
Чи, може, то Аллах між темних шат нічних
Повісив свій ліхтар для всіх істот живих:
Щоб світу цілого осяяти природу?
Мірза
... Там. де гірські орли не залітали зроду,
Спить грім в колисці з хмар, повитий у туман.
Там лиш зоря над мій підносилась тюрбан. То Чатир-Даг!
(«Вид гір зі степів Козлова»)
У1821 —23 рр. інший поет, російський. О.Пушкін у творі «Бахчисарайський фонтан» писав:
Я посетил Бахчисарая
В забвенье дремлющий дворец.
Среди безмолвных переходов
Бродил я там, где бич народов,
Татарин буйный пировал
И после ужасов набега
В роскошной лени утопал
Аналіз сонета А.Міцкевича «Бахчисарай».
Учитель. У сонеті "Бахчисарай" мова іде про казкову, незрівнянну красу Бахчисарая.
Історик-дослідник. Це місто збереглося і до наших днів (демонструє слайди презентації з видами Бахчисарая, Криму), адже це місто — колишня столиця ханів Гіреїв, кримських правителів. Дуже багато років тому, його володарі мріяли про велич та славу Бахчисарая. Але пройшли століття, і від їхніх мрій залишився тільки фонтан, і так сталося, що саме він виявився вічним і величним.
Учень читає сонет А.Міцкевича «Бахчисарай».
Учитель. Бахчисарай — колишня столиця Гіреїв, кримських ханів.
- На що звертає увагу поет в катренах сонета?
- Чи збереглася незрівнянна краса Бахчисараю?
- Яким зображений палац ханів Гіреїв? (Палац мертвий, порожній.)
- Що є окрасою палацу? (Фонтан, що «промовляє і шумить». Він єдиний «живий серед царства мертвих». У цих словах— докір людству.)
- Як видумаєте, символом чого є фонтан? (Символом справжнього кохання, страдницької долі чужинки (чужинця), що гине в нерідній землі.)
- Яка тема цього вірша? (Автор підкреслює думку про духовне спустошення світу. Влада, слава, могутність хана — це одна швидкоплинна мить. Залишають лише вічні цінності, зокрема, кохання) .
—Доведіть, що цей вірш є сонетом. (Ліричний вірш, 14 рядків, 6-ти стопний ямб» витримується схема римування сонета.)
Що, на думку поета, вічне, і чому? (Минули століття, час забрав з собою красу, славу, могутність, велика залишив фоні Це роздуми над вічними проблемами життя і смерті, руйнації і творення.)
—Автор створює пейзажний малюнок. У чому його особливість? (Незвичайна південна природа.)
— Прослідкуємо за звуковою картиною твору.
Німі Гіреїв двір і сад!
Літає сарана, повзе холодний гад?
Повився темний плющ і дикий виноград..
Руїна...Гість незнаний?
— Чи можна озвучити тишу? (Так. Тишу перебиває тріпотіння крилець сарани та шурхіт повзучого гад. Алітерація допомагає відтворити картину руїни, тиші.)
Прослідкуємо далі:
Фонтан —
Сльоза... спадає по сльозі і промовляє
Щомить: «джерело дзвенить».
Серед озвученої тиші — «джерело дзвенить» як символ вічної любові.
Звуки, виражені словом, які автор допомагає нам уявити. Отже, для підсилення виразності, одночасно з кольоровими штрихами, використані і слухові враження, завдяки яким створюється відповідне мелодійне тло для сприйняття цілісного образу, змальованого у сонеті.
—Поясніть, чому саме в останніх рядках виражена найважливіша думка? (Виходячи зі структури сонета, 4 строфи його співвідносяться як теза – розвиток – антитеза - синтез. Остання строфа - розв'язка, а останнє слово ключове.)
Робота в творчій групі.
Учитель.
Журчит во мраморе вода
И каплет хладными слезами,
Не умолкая никогда
В Тавриду возвратил хан
И в память горестной Марии
Воздвигнул мраморный фонтан,
В углу дворца уединенный
Так писав О. С. Пушкін
«Недалеко від ханського палацу підноситься гробниця, збудована в східному стилі, з круглим куполом. Серед мешканців Криму існує переказ, що цей пам‘ятник був поставлений Керім-Гіреєм на могилі невільниці, яку він кохав. Була то ніби полька, з роду Потоцьких»(з запису Адама Міцкевича).
Літератор-дослідник. До цих пір згадують красунь з роду Потоцьких – Софію, Марію…На честь Софії створено диво-парк в Умані, який і називається Софіївкою, (слайди краєвидів Софіївки), а сонет «Гробниця Потоцької» створено на честь Марії. В основу сюжету лягла легенда про чарівну Марію з роду Потоцьких, яка нібито потрапила до гарему хана Гірея, який до нестями в неї закохався. Але, на жаль, про життя Марії Потоцької нам майже нічого не відомо, крім того, що поховали її на ханському цвинтарі, за стінами ханського палацу. І от Міцкевич, молодий, романтичний, закоханий, побачивши цю гробницю, пише сонет, в якому відчувається подібність долі поета з долею Потоцької.
Учень виразно читає сонет «Гробниця Потоцької» (переклад М. Рильського)
— Яка основна думка твору? (Чужина— це духовна неволя.)
—Який прийом використовує автор у побудові вірша? (Сонет побудований за
Учитель. Міцкевич у цьому сонеті виступає як волелюбний поет-романтик. Він показує морську стихію так, як міг показати тільки він. А як саме він це робить?
Учень. Поет описує море під час бурі. Він сам відчуває дещо подібне, і ніби отак одним цілим з морем. Він красномовно каже, що буря руйнує все, несе загибель і смерть, але люди їй не коряться, люди сподіваються на порятунок і продовжують боротися (зачитує цитати з сонету):
Півмертві там лежать; той руки он ламає,
А той товаришам прощання посилає,
Той ревно молиться, щоб гибелі втекти.
.... щастя той у світі міг найти,
Хто друзів має ще, хто може ще молиться.
Запитання до 1 строфи:
а) Що зображено автором? Як поет передає динамізм розбурханої стихії?
- Яке значення має останній рядок строфи? (Якщо три перші рядки – боротьба, намагання протистояти стихії, то четвертий рядок ніби розвіює останні надії на порятунок)
Запитання до 2 строфи:
- Чи змінюється предмет зображення і настрій твору?(З’являється нова теме – смерть. В опис вводяться метафори, які підвищують героїчний пафос.)
- Вкажіть метафори та порівняння, які використані в перекладі.
- Які слова створюють піднесений настрій?
Запитання до 3 строфи:
- Як поводяться люди?
- Чи випадково поет вибудовує такий ланцюг: напівмертві – руки ламає – прокляття посилає – молиться від загибелі втекти?
Запитання до 4строфи:
- Який новий образ з’являється? (Образ чужинця?)
- Який сенс вклав М. Рильський у слово «чужинця»?
- Що вирізняє його серед інших? (Не має друзів, не може молитися).
- Кому чужий цей герой: матросам чи всьому світові?
- Який прийом покладено в основу твору? (антитеза: буря – спокій чужаниці; люди – одинак; життя – смерть.)
- Як ви гадаєте, чи прагне мандрівник боротьби? (Ні, він навіть не помічає бурі, він страждає через роз'єднаність з людьми.)
IV. Застосування знань, умінь і навичок.
Учитель. Сонети А.Міцкевича неоднозначно сприйняли у Польщі. Ось як писав К.Козьмян: «Все це, можливо, кримське, турецьке, татарське, але не польське... Наперекір доброму смаку і розуму, Міцкевич несе щось незрозуміле, дике, даючи мішанину зі слів незрозумілої мови».
«Все це я передбачав, - писав Міцкевич до Левеля. - Сентиментальні дами осудили мене за надто земні почуття, салони - за вирази в стилі покоївок, вчені-класики - за татарщину, мовознавці, — за помилки. Майже кожний граматичний «гріх» зроблений мною навмисне».
Сміливість була найкращою зброєю проти рутини, запорукою новаторства. Це не випадково, тому що провідним принципом романтизму є різке протиставлення повсякденності та мрії, реального життя та ідеальних поривань душі.
— Визначте особливості «Кримських сонетів» з точки зору романтизму як літературного напряму.
—Що є основою багатьох сюжетів романтичних творів? (Основа — казки, легенди, перекази; цю особливість ми прослідкували в сонетах «Бахчисарай» та «Гробниця Потоцької».).
—Чи буденні картини змальовані в сонетах?
(Сонети тяжіють до яскравого, екзотичного, не буденного, виняткового.)
Буйна природа Криму — це тло для роздумів Пілігрима, вона учасниця таємних дум і надій, спільниця його тривожних снів, неспокійного духу. Природа допомагає віднайти бажану душевну рівновагу, надихає впевненістю в свої сили. Уже в «Акерманських степах», що є ніби прелюдією до циклу, поет визнає:
Я так напружив слух, що вчув би в цій зеті
І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.
—Що в центрі уваги — сюжет чи переживання,почуття? (Головне — переживання, висловлені формі в сповіді)
—Так який же наш ліричний герой? (Ліричний герой-мандрівник, який ніяк не може знайти собі спокій. Він дуже подібний до самого поета; до самої природи). (Герой — самітник, людина, що не підкоряється долі: Та лютню ти узяв, — і вихор враз одбіг...»; («Пілігрим» — це людина, позначена рисами волелюбності, багатогранності інтересів, здатна глибоко відчувати красу природи, палка і відверта у вираженні своїх почуттів. Пілігрим не просто захоплений південною природою, він повсякчас згадує далеку, можливо назавжди втрачену батьківщину, забути яку неможливо)
До лона корабля припав я, ніби жду,
Що від зусиль моїх прискорить він ходу...
Як любо! Знаю я, що значить бути птахом!»
- З чим можна порівняти духовний стан ліричного героя;?
(З морем, тому що духовний стан людини теж передбачити неможливо, як і стан моря).
Пілігрима «Кримських сонетів» часто називають «польським Чайлд-Гарольдом». На противагу Мірзі, який закликає свого супутника сподіватися на милість Аллаха, ліричний герой Адама Міцкевича на шляху духовного пошуку.
- Якою ми бачимо природу Криму у творах Адама Міцкевича? (Гронування)
(Чудовою, казковою, неповторною, чарівною, якою милується і ніяк не може намилуватися поет і читач).
—Які ви помітили особливості пейзажу? (Пейзаж — або яскравий, або похмурий, з характерним трагічним колоритом, не просто описовий, а лірично-емоційний.)
— Чим вирізняється мова творів? (Мова — барвиста, сповнена метафор, порівнянь; є синтаксичний паралелізм; хід думки — запальний, фрази розгорнуті, запальні; риторичні запитання)
Учитель. Міцкевич і раніше звертався до жанру сонета, та лише тепер перед читачами виступив справжній майстер, котрий не лише оволодів усіма таємницями складної поетичної форми, а й зробив вагомий внесок в історію її розвитку.
Гаряче південне небо, мінливе море з усіма його барвами, примхливі лінії гір, звичаї місцевих жителів — все це у «Кримських сонетах», це своєрідний «схід у мініатюрі».
Учитель. А зараз надамо слово нашому історику-досліднику, який має нам ще дещо повідомити. Прошу.
Історик-дослідник. Твори Адама Міцкевича широко відомі і знані в Україні. Ними захоплювалися Т.Г. Шевченко і Леся Українка, І. Франко і М. Коцюбинський; його твори на українську мову перекладали П. Гулак-Артемовський і М. Старицький, І. Франко і П. Тичина, М. Бажай і А. Малишко, М. Рильський.
У кінці XIX століття у Львові на площі його імені встановлено один з найкращих пам'ятників в Україні.
Літератор-дослідник. У листі від 10 жовтня 1961 р. до головного редактора польського журналу «Нова культура» Стефана Жулківського Максим Рильський писав: «Думаю, що перекладання польських поетів, зокрема Міцкевича, дало мені дуже багато як поетові — не тільки для вироблення й загострення мови й форми, а й для поширення творчих виднокругів».
У 1890 - 1891 рр. в українській літературі з'явилося 12 віршів тяжкохворої дівчини, чарівної
Лесі Українки, під назвою «Кримські спогади». Кожний із цих поетів уплів свою квітку в чарівний вінок під назвою Крим.
- А чому і сьогодні ми читаємо "Кримські сонети"? Чим вони нас приваблюють? (Читаємо тому, що це чудові поетичні твори, тому що розповідають про самого Адама Міцкевича, про те, що завжди хвилювало і хвилює душу людини — красу).
- Так хто ж він, цей прекрасний витончений лірик, вірші якого хвилюватимуть ще не одне покоління своєю чарівністю, милозвучністю та музикальністю? Відповісти на це запитання допоможе інтерактивний прийом «сенкан», який і характеризує цього поета. А.Міцкевич
Особистість
Цікава, творча
Працює, творить, страждає
Один з найкращих поетів-романтиків
Талант
Учитель. Отже, що ви взнали на сьогоднішньому уроці?
Учні. Детальніше познайомились з життям і творчістю Адама Міцкевича під час його перебування в Росії, Україні, Криму; набагато краще. зрозуміли його сонети; усвідомили нові поняття: "цикл сонетів", "ностальгія"; мене вразила краса природи Криму, яку я, на жаль, не бачив, але зумів ніби побачити завдяки Адаму Міцкевичу; урок сподобався своєю оригінальністю, тим, що він відрізняється від інших.
V.Домашнє завдання.
Підготуватися до уроку розвитку мовлення. Підготувати робочі матеріали до твору - роздуму: «Красою душу напої...»Роздуми про роль природи у житті людини за творчістю Г.Гейне та А. , Міцкевича.
Вчитель – Горбань Р.І.