«З історії села І його людей»
| Вид материала | Книга |
- «З історії села І його людей», 3088.48kb.
- «З історії села І його людей», 2280.11kb.
- «З історії села І його людей», 3290.4kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
- Ию исторической памяти родного села, преемственности поколений, становлению гражданственности,, 53.04kb.
- Збройних Силах України. Його зміст визначається Конституцією, закон, 134.63kb.
- Інформація кафедри теорії та історії світової літератури, 290.96kb.
- Міністерство освіти І науки України Програм а курсу, 151.05kb.
- Кабінет історії які ж вимоги висуваються до сучасного кабінету історії, перш за все, 297.52kb.
Село Немовичі
і його люди
Вступне слово
Перед вами книжка немовичанина Савчина Олексія Макаровича. Задум написати книжку про село виник після того, як автор заплутався у павутині інтернету, щоб почерпнути бодай-яку інформацію про село Немовичі, в якому народився 17 жовтня 1955 року і пішов з нього у широкий світ життя у 1973 році. Виникло питання – чому б не написати книгу про чимале поліське село, про земляків, їх не просте життя на болотних землях Волинського краю.
У творі автор намагається відтворити значимі сільські події з первісних часів до наших днів. У повісті, що входить у цю книгу душевно змальовані картини життя прадавніх полісян. Нариси, новели, поезія , оповідання і спогади сільських старійшин своїм фактажем доповнюють правдиве висвітлення буднів за виживання і непрості, часом навіть драматично- трагічні події в буремні дні війни та в часи Чорнобильської трагедії.
Книга складається з двох частин: «З історії села і його людей»-перша частина, друга – це збірка новел, поетичної лірики, нариси, оповідання й спогади безпосередніх творців історії – самих Немовичан.
Частина 1
З ІСТОРІЇ СЕЛА І ЙОГО ЛЮДЕЙ
Є на нашій Україні
Край чудес казкових
Там, де хмари ходять нижче
Верховіть дубових.
Там де Леся – дочка краю
Лукаша зустріла,
Ще й почула, як сопілка
Мавку ворожила.”…
Ф.Наконечний
село Немовичі | |
| Країна |  Україна |
| Область |  Рівненська область |
| Район/міськрада | Сарненський |
| Рада | Немовицька сільська рада створена у 1947 році. |
| Код КОАТУУ | 5625485401 |
| | |
| | |
| Основні дані | |
| Засноване | 11-13 століття н.е. |
| Населення | 4,147 |
| Площа | 4,742 км² |
| Густота населення | 674,4 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34540 |
| Телефонний код | +380 3655 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати |  51°11′57″ пн. ш. 26°34′20″ сх. д. (G)Координати: 51°11′57″ пн. ш. 26°34′20″ сх. д. (G) |
| Середня висота над рівнем моря | 155 м |
| | |
| | |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34540, Рівненська обл., Сарненський р-н, с.Немовичі, вул.Радянська,6 , тел. 2-29-73 |
Населення — близько 4,16 тис. жителів, центр сільської ради, розташоване за 12 км від районного центру, за 5 км від залізничної станції Немовичі. Сільраді підпорядковані населені пункти Гута-Перейма, Катеринівка.
Історія мого села Немовичі, що розкинулося поблизу районних Сарнів, така ж гірка і безрадісна, як і інших поліських поселень, які пережили не одних чужинців і загарбників, що панували на цих болотистих ,з безліччю синьооких озер, землях. По різному складалися їх родоводи і долі.Про деякі села в історичній літературі залишився слід, а про інші є лише припущення, що в більшості овіяні легендами, а у деяких немає жодних відомостей.
Не знаю, чи в світовій історії вироблено якусь методику, від якого часу ведеться відлік появи того чи іншого населеного пункту, міста чи села. Мені здається, що такої методики не існує. Тому й визначають вік поселення по різному. Звісно добре, коли є якась згадка про поселення в архівних документах. Але з іншого боку, це ще зовсім не означає, що воно саме тоді з”явилося. Адже могло виростати з вулички у декілька хатинок, хутора з пари обійсть протягом довгого часу, поки виростало в помітний населений пункт.
Немовицький маєток. На початку ХІХ ст. маєтність належала Теодору Крашевському (єдине тому свідчення - літографія Піллера, яку ви бачите вище, і Роман Афтаназі зазначає, що невідомо, чи такий от Теодор взагалі існував в реальності), а ще через століття, в 1902 р. - Олександру Мендгену (Mendgen). Тож хто і коли збудував класицистичний двір в Немовичах - невідомо (ймовірно, це сталося до 1820 р.). Зате відомо, що його розібрали в 1926 р. Навколо палацу був гарний ландшафтний парк з класицистичною альтанкою на колонах. Був в селі і католицький костел - своєрідна копія (зменшена, звичайно) римської базиліки св. Петра. Інтер'єр прикрашали образи авторства Ципріана Прушинського, онука власника Сарн Антонія Прушинського. Зараз на місці колишнього палацу - транспортна база, а там, де стояв храм, стоїть магазин.
Від незнання того чи іншого джерела, звісно, якщо воно існує, часто можна зустріти різні дати першої згадки.Так сталося, коли я шукав, хто ж сказав перше слово про існування Немович, або хоч про його першу згадку. І саме тут виникли найбільші труднощі.
Бо ж за багато століть землі сучасного Полісся належали до різних держав і документів про заснування збереглося дуже мало і то лише в деяких королівських або князівських дарчих грамотах. Але й ті скупі відомості в грамотах зберігаються в столицях тих держав, які володарювали на Поліссі. І писалися вони здебільшого чужою мовою. І не завжди можна доступитися до таких документів.
Не випадково перші згадки про наші поліські села подавали польські краєзнавці, що вивчали історію своєї країни. Вперше село згадується у польських хроніках 1437 року, як Німовичи. Але в іншому польському джерелі у праці “Падлєс”є”/Варшава 1932 рік/ констатовано, що переважна більшість поліських сіл вздовж берегів Случі виникла на початку , всередині і в другій половині
ХІУ століття, а що було тут раніше відомостей знайти не вдалося. Що ж до Немович, то воно за даними полського історика Ю. Крашевського виникло на початку ХІУ ст. і згадується у 1437 році разом із Степанню, Дубровицею і Тутовичами,… як великі історичні поселення Надслучансько- Горинського басейну.
Змалку я прагну дізнатися побільше про свій рід, про своїх предків. Але мені не пощастило, бо мої рідні дідусі і бабусі не читали мені казок, не брали мене на руки, не садовили на коліна. Бо так склалося їхнє життя.Вони не залишили по собі жодних документальних матеріалів, не збереглося їхніх жодних писемних спогадів.
Мовознавці твердять, що наше прізвище Савчин чисто українського походження. Я з цим не зовсім погоджуюся. Адже воно поширене не лише на Поліссі і в Галичині. а й на Закарпатті, де є цілі села з такими прізвищами.Тут переконані, що таке прізвище походить від прізвиська Сава. Звідси й прізвище – Савчин.
Мій прадід Степан Савчин, як розповідали старожили,був простим селянином, ощадливим і дещо дивним господарем.До сих пір в селі згадують, про зроблену ним для себе труну, яку обклеїв він царськими грішми. А у всьому іншому нічим особливим не вирізнявся серед немовичан, жив як і всі поліщуки у ветхій солом”яній хатці. Знаю, що мав сина Олексія, який пізніше в роки німецької окупації стане Головою села і буде розстріляний у Рівненській тюрмі. Ось, це і все, що зміг дізнатися про свого прадіда. Ніхто з рідних не міг навіть пригадати, як його звали по батькові. Цікаво де зберігаються ті церковні книги, у яких робилися записи щодо народження наших пращурів?
Мої батьки, як кажуть, від землі і плуга, суто селянські діти – в усіх характерних проявах, одержаних генетично у спадок. З погляду сьогодення визнаю, що вони належали до категорії середняків. Такого селянина характеризувала наполегливість і постійна, тяжка монотонна праця в колгоспі і на свєму обійсті, забезпечення своєї сім”ї всім необхідним на рік. Це дозволяло таким господарям сміливо дивитися в майбутнє, виховувати своїх дітей в любові до праці, до навчання і грамоти, збереження родинних звичаїв і обрядів…