Повітряний кодекс України встановлює правові основи загальної діяльності в цивільній авіації

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

5. Іноземний авіаперевізник, який провадить діяльність в Україні, зобов’язаний поінформувати урядовий орган про власні правила та вимоги, якими визначаються типові умови здійснення авіаційних перевезень пасажирів, багажу, вантажу, пошти. Урядовий орган має право своїм рішенням вимагати від іноземного авіаперевізника привести такі правила і вимоги у відповідність з нормами законодавства та авіаційними правилами України. У разі їх невідповідності законодавству України такі правила і вимоги не є обов’язкові для контрагентів авіаперевізника.

6. Авіаперевізник своїми правилами повинен встановити та довести до відома пасажира правила у випадках компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи тривалої затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажиру, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб сплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким було відмовлено у прийнятті на борт. Зазначені правила повинні відповідати вимогам та нормам, встановленими міжнародними договорами, чинними для України, законодавству України та авіаційним правилам України.

7. Під час організації авіаперевезень, авіаперевізник повинен вживати заходів щодо доведення до відома споживачів через інформаційно-рекламні засоби та автоматизовані системи бронювання маршрути і розклад польотів повітряних суден, тарифи на перевезення пасажирів, вантажів та пошти повітряним транспортом, а також умови обслуговування пасажирів та вантажів на землі перед польотом і після нього та на борту повітряного судна.

8. Авіаперевізник зобов’язаний оприлюднити свій розклад регулярних рейсів.

9. При розміщенні даних в автоматизованій системі бронювання, авіаперевізник повинен гарантувати, що розміщена ним чи надана для розміщення в інших автоматизованих системах бронювання інформація є точною, достовірною та вичерпною.

10. На території України, авіаперевізник повинен здійснювати продаж власних авіаційних перевезень та послуг самостійно або через агентства з продажу авіаційних перевезень, що мають відповідний сертифікат урядового органу, або через власні представництва (для іноземного перевізника), що зареєстровані в порядку, встановленому законодавством України

11. Авіаперевізник не повинен впливати на вибір автоматизованих систем бронювання суб’єктом, що надає послуги з продажу пасажирських авіаперевезень.

12. Авіаперевізник несе відповідальність за шкоду, спричинену під час перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти відповідно до вимог і норм, передбачених міжнародними договорами, обов’язковими для України, законодавством України та авіаційними правилами України.

13. Авіаперевізник може відмовити пасажиру або вантажовідправнику в перевезенні у випадках, передбачених Правилами повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, зазначених в частині другій цієї статті.

14. Пасажир має право вільно ознайомитися з правилами повітряних перевезень авіаперевізника та право на обслуговування згідно з класом придбаного квитка.

15. Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад гроші у порядку, встановленому авіаційними правилами України.

16. Пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи тривалої затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажиру, повернення плати за ненадану послугу з авіаційного перевезення в порядку, встановленому міжнародними договорами, обов’язковими для України, законодавством України та авіаційними правилами України.

17. До договорів на авіаційне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов’язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Стаття 100. Захист прав споживачів послуг з авіаційних перевезень

1. Урядовий орган здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками положень правил перевезень пасажирів, багажу, вантажів і пошти та їх відповідність вимогам та нормам, встановленим міжнародними договорами, обов’язковими для України, та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з авіаційних перевезень, та розгляду скарг пасажирів, вантажовідправників.

2. Урядовий орган авіаційними правилами України встановлює порядок подання скарг пасажирів, вантажовідправників та вимог до авіаперевізника у разі заподіяння шкоди під час авіаційних перевезень.

3. У разі подання такої скарги урядовий орган робить висновок щодо:

1) відсутності факту порушення авіаперевізником норм законодавства та авіаційних правил України;

2) наявності факту порушення авіаперевізником норм законодавства та авіаційних правил України із зазначенням обсягу порушень та дати, до якої порушення слід усунути.

4. До скарги, передбаченої частиною другої цієї статті, повинні додаватися такі документи:

1) копія скарги на адресу авіаперевізника;

2) відповідь авіаперевізника на скаргу пасажира – у разі надання такої відповіді;

3) підтвердження факту бронювання на даний політ.

5. Зобов’язання доведення факту відсутності порушення прав пасажира, вантажовідправника, якому йому відмовлено у посадці на борт повітряного судна, в авіаперевезенні, або у разі скасування чи затримки рейсу, покладається на авіаперевізника.

6. Положення Закону України “Про захист прав споживачів” застосовуються до повітряних перевезень, крім питань, які врегульовані цим Кодексом та міжнародними договорами.

Розділ XIІІ АВІАЦІЙНІ РОБОТИ

Стаття 101. Умови виконання авіаційних робіт

1. Перелік авіаційних робіт визначається в авіаційних правилах України.

2. Суб’єкт господарювання повинен мати діючий сертифікат експлуатанта або інший документ, що підтверджує необхідну кваліфікацію суб’єкта господарювання проваджувати авіаційну діяльність відповідно до вимог міжнародних договорів та авіаційних правил України.

3. Авіаційні роботи виконуються експлуатантом авіаційної техніки на підставі відповідної ліцензії або сертифіката, які видаються урядовим органом.

3. Суб’єкт господарювання, який отримує ліцензію в перший раз, повинен відповідати умовам, що він здатний покрити свої постійні та змінні витрати на виробничу діяльність протягом шести місяців після початку діяльності, без урахування прибутку від своєї діяльності.

4. Авіаційні роботи виконуються згідно з договором, укладеним із замовником на виконання авіаційної роботи або надання авіаційної послуги, або разової заявки юридичної чи фізичної особи.

5. Авіаційні роботи на території України можуть виконуватися іноземними експлуатантами, які мають ліцензію або сертифікат, після отримання відповідного погодження з урядовим органом.

6. Авіаційні роботи на території іншої країни можуть виконуватися вітчизняними експлуатантами, які мають відповідну ліцензію або сертифікат, згідно із законодавством цієї країни за наявності необхідних дозволів від її уповноваженого органу.

7. Урядовий орган встановлює вимоги щодо:

1) оформлення документів та інформації, які повинні подаватися експлуатантами, що звертаються із заявою про отримання ліцензії або сертифіката, умов їх перевірки;

2) умов провадження діяльності експлуатантами, які мають ліцензію або сертифікат, умов їх перевірки;

3) умов видачі, внесення змін до ліцензій та сертифікат, змін провадження діяльності та поточного контролю експлуатантів;

4) умов припинення та анулювання експлуатантам ліцензій та сертифікатів.

Розділ XІV ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ

Стаття 102. Організація забезпечення авіаційної безпеки

1. Забезпечення авіаційної безпеки здійснюється урядовим органом шляхом проведення сертифікації суб’єктів авіаційної діяльності з авіаційної безпеки та забезпечення дотримання ними стандартів, правил і процедур безпеки із захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.

2. Забезпечення захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання здійснюється шляхом використання комплексу заходів, а також людських та матеріальних ресурсів відповідно до нормативно-правових актів, які регламентують окремі напрями забезпечення авіаційної безпеки.

3. Забезпечення дотримання стандартів, правил і процедур авіаційної безпеки із захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання здійснюється на підставі програми контролю якості безпеки суб’єктів авіаційної діяльності, що затверджується урядовим органом.

4. Сертифікації з авіаційної безпеки підлягають служби авіаційної безпеки експлуатантів аеропортів, аеродромів або інші організації, які виконують функції із забезпечення авіаційної безпеки.

5. Сертифікаційним процедурам з авіаційної безпеки за відповідним напрямом підлягають експлуатанти комерційних повітряних суден, злітно-посадкові майданчики, навчальні заклади, які проводять підготовку персоналу з авіаційної безпеки, організації, які виконують технічне обслуговування повітряних суден, виробники повітряних суден, організації, які здійснюють наземне забезпечення, аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден.

6. Персонал служб авіаційної безпеки або інших організацій, які виконують функції із забезпечення авіаційної безпеки, повинен бути сертифікований згідно з вимогами авіаційних правил України.

7. Персонал служб авіаційної безпеки, а також персонал, який постійно працює в зонах обмеженого доступу аеропорту, повинен пройти спеціальну перевірку у правоохоронних органах.

8. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу, що виконує функції із забезпечення заходів авіаційної безпеки, проводяться у сертифікованих навчальних закладах (центрах), зокрема іноземних, що мають виданий або визнаний урядовим органом сертифікат.

Стаття 103. Заходи щодо захисту від актів незаконного втручання

1. Актом незаконного втручання в діяльність цивільної авіації є акт або спроба скоєння акту, який створює загрозу безпеці цивільної авіації як на землі, так і в повітрі, а саме:

1) незаконне захоплення повітряного судна в повітрі;

2) незаконне захоплення повітряного судна на землі;

3) захоплення заручників на борту повітряного судна, аеродромі або в аеропорту;

4) незаконне проникнення на борт повітряного судна, в зону обмеженого доступу аеропорту, аеродрому або протиправні дії, спрямовані на навмисне виведення з ладу чи блокування роботи наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження;

5) несанкціоноване пронесення на борт повітряного судна або в зону обмеженого доступу аеропорту, аеродрому зброї, небезпечного пристрою або матеріалу, що може становити потенційну загрозу безпеці цивільної авіації;

6) надання завідомо неправдивої інформації, яка ставить під загрозу безпеку повітряного судна у польоті і на землі, пасажирів, членів екіпажу, наземного персоналу або сторонніх осіб в аеропорту та на аеродромі, або які створюють загрозу для безпечного обслуговування повітряного руху, життя і здоров’я персоналу.

2. Українські та іноземні експлуатанти повітряних суден або користувачі, які здійснюють польоти з (до) України, а також експлуатанти аеропортів та аеродромів повинні вживати передбачених авіаційними правилами України заходів до захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.

Стаття 104. Превентивні заходи безпеки

1. Урядовий орган постійно проводить оцінку ризику та рівня загрози суб’єктам авіаційної діяльності цивільної авіації з метою запровадження відповідних заходів безпеки.

На підставі результатів оцінки ризику та рівня загрози урядовий орган обмежує та/або забороняє українським експлуатантам виконувати польоти за межами України.

2. Урядовий орган може визначити всі або окремі рейси будь-якого експлуатанта як рейси підвищеного ризику з впровадженням посилених заходів безпеки в аеропортах України на невизначений або певний час залежно від рівня загрози.

3. Для запобігання пронесенню на борт повітряного судна або в зону обмеженого доступу суб’єктів авіаційної діяльності зброї, вибухівки або інших небезпечних предметів і речовин, які можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання і пронесення яких не санкціоновано, запроваджуються такі превентивні заходи:

1) забезпечення контролю доступу персоналу, транспортних засобів, спеціального аеродромного обладнання до контрольованих зон та зон обмеженого доступу;

2) забезпечення охорони та огляду повітряного судна;

3) здійснення контролю, зокрема вибіркового, на авіаційну безпеку членів екіпажу, пасажирів, ручної поклажі, зареєстрованого багажу, вантажу, кур’єрських відправлень, пошти, бортових припасів, бортового харчування;

4) здійснення охорони периметру аеропорту, аеродрому та його патрулювання.

4. Контроль з авіаційної безпеки ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти, бортових припасів і бортового харчування, а також особистий контроль безпеки персоналу, пасажирів і членів екіпажу повітряного судна здійснюють сертифіковані служби авіаційної безпеки.

5. Контроль безпеки дипломатичної пошти, консульських валіз здійснюється відповідно до положень Віденської конвенції про дипломатичні зносини (1961 р.) та Віденської конвенції про консульські зносини (1963 р.).

6. Урядовий орган вживає спеціальних заходів безпеки щодо потенційно небезпечних пасажирів – осіб, що депортуються, небажаних осіб, осіб, що перебувають під вартою.

7. У разі відмови пасажира, члена екіпажу повітряного судна або персоналу, який працює на території аеропорту, аеродрому, від проходження контролю на авіаційну безпеку, а також відмови особи надати ручну поклажу, багаж, вантаж, пошту або бортові припаси для контролю, вони не допускаються на борт повітряного судна або в зону обмеженого доступу аеропорту (аеродрому).

8. За рішенням командира повітряного судна контроль за авіаційною безпекою може бути здійснено на борту повітряного судна в польоті членами екіпажу незалежно від згоди особи, яку перевіряють.

9. Експлуатанти авіації загального призначення, повітряні судна яких мають злітну вагу більш як 5700 кілограмів, повинні здійснювати заходи на авіаційну безпеку на аеродромах, злітно-посадкових майданчиках відповідно до вимог авіаційних правил України.

10. Користувачі приватних повітряних суден повинні виконувати вимоги авіаційної безпеки, встановлені авіаційними правилами України.

Стаття 105. Охорона повітряних суден та об’єктів цивільної авіації

1. Охорону повітряних суден та об’єктів цивільної авіації на аеродромах здійснює сертифікована служба авіаційної безпеки.

2. Правила охорони повітряних суден та об’єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них визначаються відповідно до законодавства та авіаційних правил України.

3. Спеціальні технічні засоби для здійснення контролю безпеки персоналу в контрольно-пропускних пунктах аеропортів, аеродромів та пунктах контролю авіаційної безпеки пасажирів і членів екіпажу, ручної поклажі та багажу, інженерно-технічні засоби охорони, а також засоби зв’язку повинні відповідати вимогам законодавства та авіаційних правил України.

Стаття 106. Врегулювання кризових ситуацій

1. У разі надходження інформації про спробу вчинення або вчинення акту незаконного втручання урядовий орган негайно повідомляє про це відповідному державному органу.

2. Заходи щодо відновлення контролю над захопленим повітряним судном на території України здійснюються згідно з вимогами українського законодавства.

3. Урядовий орган інформує у встановленому порядку держави, з якими Україна має суміжний повітряний простір, у разі:

1) захоплення повітряного судна на землі або у повітряному просторі України;

2) приземлення захопленого повітряного судна на території України;

3) коли захоплене повітряне судно покинуло територію України.

4. У разі надання неправдивої інформації щодо спроби вчинення або вчинення акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації особа, яка надала таку інформацію, несе відповідальність згідно із законодавством України.

5. Повідомлення про врегулювання кризової ситуації надсилається до Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) невідкладно після її врегулювання.

Стаття 107. Предмети та речовини, заборонені для пронесення в зони обмеженого доступу або перевезення на повітряних суднах

1. Перелік предметів і речовин, заборонених для пронесення в зону обмеженого доступу суб’єктів авіаційної діяльності та (або) для перевезення на борту повітряного судна, визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Правила перевезення зброї на повітряних суднах цивільної авіації встановлюються відповідно до вимог законодавства та авіаційних правил України.

3. Перевезення зброї на борту повітряного судна представниками правоохоронних органів і спеціальних служб під час виконання ними службових обов’язків дозволяється у разі наявності відповідних повноважень згідно із законодавством.

Стаття 108. Підтримання встановленого порядку на борту повітряного судна

1. У разі порушення будь-якими особами встановлених правил поведінки на борту повітряного судна, створення ними загрози безпечному виконанню польоту або відмови виконувати вимоги членів екіпажу до порушників можуть застосовуватися заходи стримування.

2. Спеціальні заходи безпеки можуть бути застосовані до пасажирів, які скоїли на борту повітряного судна з моменту закриття дверей до зльоту і до моменту їх відкриття після приземлення такі правопорушення:

1) напад, загроза або свідомо вчинена шкода, яка загрожує життю або майну пасажирів;

2) напад, погроза або втручання в дії членів екіпажу під час виконання ними службових обов’язків, або дії, які можуть призвести до втрати екіпажем можливості їх виконання;

3) свідоме заподіяння шкоди повітряному судну або його обладнанню;

4) надання неправдивої інформації, яка може привести до виникнення загрози безпеці повітряного судна;

5) невиконання законних вимог або інструкцій членів екіпажу в інтересах безпеки та підтримки порядку.

3. Для забезпечення стабільного рівня авіаційної безпеки та підтримання встановленого порядку на борту повітряного судна експлуатант повітряного судна може включити до складу його екіпажу підготовлених фахівців у сфері авіаційної безпеки.

Стаття 109. Застосування заходів стримування

1. Заходи стримування застосовуються у разі, коли інші методи відновлення порядку на борту повітряного судна виявилися недієвими, і полягають у тимчасовому обмеженні дій та свободи пересування порушника, унеможливлення проявів фізичного насильства з його боку стосовно інших осіб, які перебувають на борту повітряного судна під час виконання польоту.

2. Порядок та процедури здійснення заходів стримування визначаються авіаційними правилами.

Розділ ХV ПОШУК І РЯТУВАННЯ

Стаття 110. Повітряне судно, що зазнає або зазнало лиха

1. Повітряне судно визнається таким, що зазнає лиха, якщо йому та/або особам, які перебувають на його борту, загрожує небезпека, що не може бути усунена діями екіпажу, або з яким утрачено зв’язок і його місцезнаходження невідоме.

2. Повітряне судно визнається таким, що зазнало лиха, якщо воно отримало пошкодження, несумісні з подальшим безпечним польотом, або якщо воно повністю зруйновано, а також повітряне судно, що здійснило вимушену посадку за межами аеродрому.

Стаття 111. Сигнали лиха повітряного судна

Для своєчасного виявлення повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха, та надання йому допомоги використовуються єдині міжнародні сигнали лиха.

Екіпаж повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха, повинен за можливості подати відповідні сигнали лиха.

Перелік сигналів лиха та порядок їх передачі визначаються авіаційними правилами України для цивільних повітряних суден та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України для державних повітряних суден.

Стаття 112. Повідомлення про повітряні судна, які зазнають або зазнали лиха

1. Повідомлення про повітряні судна, які зазнають чи зазнали лиха належать до повідомлень, що мають категорію абсолютного пріоритету.

2. Підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, що мають засоби зв’язку, зобов’язані надавати ці засоби для негайної інформації про повітряні судна, що зазнають чи зазнали лиха.

3. Центрами збору польотної інформації, яка стосується повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха, і передачі такої інформації відповідному координаційному центру пошуку та рятування є органи обслуговування повітряного руху.

4. Фізичні особи повідомляють про випадки лиха з повітряними суднами, які стали їм відомі, відповідній службі порятунку або органи державної влади чи найближчим підприємствам, установам та організаціям.

5. Органи влади, підприємства, установи та організації у разі надходження інформації про лихо з повітряним судном зобов’язані негайно повідомити відповідній службі порятунку центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій.

Стаття 113. Пошук та рятування повітряних суден

1. Повітряне судно, що зазнає або зазнало лиха, та особи, які перебувають на його борту, підлягають негайному пошуку та рятуванню.

2. Межі району відповідальності України за авіаційний пошук та рятування збігаються з межами району відповідальності України за обслуговування повітряного руху.

3. Порядок проведення авіаційного пошуку і рятування регламентується центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій.

4. Організація проведення авіаційного пошуку і рятування з використанням усіх наявних сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності покладається на центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій.

Порядок залучення авіаційних пошуково-рятувальних сил і засобів установлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Оперативними органами управління, які несуть відповідальність за координацію дій сил і засобів державної та цивільної авіації під час проведення авіаційного пошуку та рятування є відповідні координаційні центри пошуку та рятування, які створюються центральними органами виконавчої влади, що регулюють організацію пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів. Зазначені координаційні центри функціонують цілодобово.

6. Організація та проведення авіаційного пошуку і рятування на аеродромі і в районі відповідальності аеродрому (злітно-посадкового майданчика) покладається на експлуатанта аеродрому.

7. Порядок організації пошуково-рятувального забезпечення польотів визначається авіаційними правилами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

8. Органи влади, юридичні та фізичні особи, на території яких повітряне судно зазнало лиха, вживають до прибуття пошуково-рятувальних команд невідкладних заходів щодо рятування людей, надання їм медичної та іншої допомоги, а також охорони повітряного судна, документації, обладнання і майна, що перебуває на його борту.

Стаття 114. Забезпечення проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт

1. Пошук і рятування пасажирів і членів екіпажу повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха, здійснюється на безоплатній основі.

2. ссылка скрыта залучення сил і засобів підприємств, установ та організацій до проведення пошуково-рятувальних робіт, відшкодування витрат, пов’язаних з їх проведенням установлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Евакуація повітряного судна або його частин з місця авіаційної події здійснюється за кошти експлуатанта або власника.

Стаття 115. Пошук і рятування за межами території України

1. Пошук і рятування повітряних суден України, що зазнають або зазнали лиха за межами території України, здійснюється відповідно до правил виконання пошуково-рятувальних робіт держави, на території якої трапилась авіаційна подія, та на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна.

2. Координацію дій із службами пошуку і рятування іноземних держав здійснює державний орган, на який покладено повноваження з питань пошуку і рятування.

Стаття 116. Завершення пошуку повітряного судна, що зазнало лиха

1. Пошук і рятування повітряних суден, членів екіпажу, пасажирів та інших осіб, які перебувають (перебували) на його борту, продовжується, якщо це практично можливо, доки всі, хто залишився живими, не будуть доставлені в безпечне місце або доки існує обґрунтована надія на врятування всіх, хто ще може залишитися живими.

2. У разі коли заходи, вжиті для пошуку, не дали позитивних результатів, рішення про припинення пошуку повітряного судна приймається уповноваженим керівником з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов’язаної з авіаційною подією.

3. У разі надходження нової важливої інформації або виявлення відповідних ознак і факторів, а також за бажанням заінтересованих сторін, розглядається питання про поновлення пошуку.

Розділ XVІ РОЗСЛІДУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ ПОДІЙ

Стаття 117. Орган з розслідування авіаційних подій та інцидентів

1. Розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі з цивільними повітряними суднами України та іноземних держав, що сталися на території України, здійснює Національна комісія з розслідування авіаційних подій та інцидентів (далі – Комісія), яка утворюється Кабінетом Міністрів України.

Розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, надзвичайних подій і пошкоджень повітряних суден на землі, що сталися за межами України, проводиться відповідно до вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).

2. Комісія розслідує порушення порядку використання повітряного простору цивільними повітряними суднами і подає матеріали розслідування Міністерству оборони України.

Розслідування порушень порядку використання повітряного простору державними повітряними суднами проводить Міністерство оборони України з подальшим поданням матеріалів розслідування Комісії.

3. Під час провадження діяльності Комісія є функціонально і фінансово незалежною від інших органів та будь-яких юридичних чи фізичних осіб, інтереси яких можуть перешкоджати проведенню незалежного розслідування.

4. Положення про Комісію затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. До складу Комісії може входити особа, яка:

є громадянином України;

є правоздатною та дієздатною у повному обсязі;

не була засуджена за навмисно скоєний злочин;

має відповідну освіту, досвід і фахову кваліфікацію.

6. Член Комісії на підставі пред’явленого службового посвідчення має право на:

1) доступ до місця авіаційної події чи інциденту, повітряного судна, його вмісту та уламків, у тому числі до будь-якої частини аеродрому, органів обслуговування та забезпечення польотів;

2) складення списку доказів та нагляд за переміщенням уламків, частин, призначених для огляду та аналізу;

3) доступ та використання бортових реєстраторів, наземних та будь-яких інших засобів документування;

4) доступ до результатів огляду тіл жертв або тестів, що були зроблені на пробах, взятих з тіл жертв;

5) доступ до результатів медичного огляду осіб, які здійснювали керування повітряним судном, обслуговування та забезпечення виконання польоту, або тестів, що були зроблені на пробах, взятих у таких осіб;

6) огляд жертв;

7) доступ до результатів перевірок, сертифікації, нагляду, які здійснювалися іншими органами, підприємствами, установами та організаціями;

8) доступ до будь-якої інформації, що стосується розслідування, матеріалів, якими володіє експлуатант, власник чи виробник повітряного судна, провайдер аеронавігаційних послуг, аеропорт та уповноважений орган у сфері цивільної авіації;

9) проведення опитування свідків чи участь в опитуванні.

6. Члени Комісії під час виконання своїх службових обов’язків перебувають під захистом держави. Правовий захист державних авіаційних інспекторів здійснюється відповідно до статті 15 цього Кодексу.

Стаття 118. Забезпечення розслідування авіаційних подій та інцидентів

1. Усі авіаційні події, серйозні інциденти, інциденти, надзвичайні події та пошкодження повітряних суден на землі, що сталися на території України, та порушення порядку використання повітряного простору України підлягають обов’язковому розслідуванню з метою встановлення їх причин і вжиття заходів щодо запобігання таким подіям у майбутньому.

2. Технічне розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі проводяться згідно з правилами та порядком, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Комісія видає висновки та рекомендації з метою попередження авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі. Комісія не приймає рішення щодо вини та відповідальності юридичних або фізичних осіб за результатами розслідування.

4. Адміністративне, службове, прокурорське, судове розслідування, що спрямоване на встановлення будь-чиєї вини або відповідальності, повинно проводитись окремо від технічного розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі.

5. До матеріалів за результатами технічного розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі, які підлягають публікації, та відомості про особу яка надала дану інформацію пов’язану з розслідуванням застосовується вимоги щодо їх конфіденційності.

Акт і матеріали технічного розслідування не можуть використовуватися адміністративними, службовими, прокурорськими, судовими органами для встановлення будь-чиєї вини або відповідальності.

6. Якщо під час розслідування виявлено злочинні дії або бездіяльність окремих осіб чи організацій, члени Комісії зобов’язані повідомити про це відповідним органам прокуратури України.

7. З метою забезпечення проведення розслідування Комісія взаємодіє з відповідними центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, урядовим органом відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України Порядку.

Стаття 119. Проведення роботи на місці авіаційної події

1. Розслідування, що проводиться на місці авіаційної події, належить до категорії робіт в особливих умовах, які прирівнюються до робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Спеціалісти, які працюють на місці авіаційної події та інциденту, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям, спеціальним спорядженням і захисними засобами виходячи з конкретних умов роботи.

2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов’язані всебічно сприяти працівникам Комісії та комісії, що розслідує авіаційні події з державними повітряними суднами, в охороні місця події, пошуку елементів конструкції повітряного судна, забезпеченні транспортом, засобами зв’язку, приміщеннями для роботи і відпочинку, засобами для виконання такелажних і вантажних робіт, транспортування уламків, санітарної обробки місцевості, забезпечення безпечних умов роботи на місці події.

Стаття 120. Фінансування робіт, пов’язаних з розслідуванням авіаційних подій, і відшкодування витрат

1. Порядок фінансування робіт, пов’язаних з розслідуванням авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі і перелік таких витрат встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Дослідження і випробування, пов’язані з розслідуванням авіаційної події, серйозного інциденту, інциденту, які проводяться науково-дослідними і конструкторськими установами, ремонтними підприємствами і підприємствами авіаційної промисловості, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

3. Міжнародні пересилання та перевезення матеріалів розслідування, уламки повітряного судна, бортові засоби та інші деталі, що належать до речових доказів розслідування, фінансуються експлуатантом.

Стаття 121. Запобігання авіаційним подіям та інцидентам

1. Комісія з розслідування авіаційної події, серйозного інциденту, інциденту, надзвичайної події чи пошкодження повітряного судна на землі на підставі своїх висновків зобов’язана сформулювати рекомендації щодо усунення причин події, виявлених у процесі розслідування, і запобігання їх виникненню у майбутньому.

2. На підставі рекомендацій Комісії урядовий орган зобов’язаний розробити відповідні рекомендації і надіслати їх користувачам повітряного простору, експлуатантам повітряних суден та іншим юридичним особам для розроблення профілактичних заходів щодо запобігання авіаційним подіям.

3. Користувачі повітряного простору, експлуатанти повітряних суден та інші юридичні особи, яким надіслано рекомендації, зобов’язані розробити профілактичні заходи щодо запобігання авіаційним подіям, погодити їх з урядовим органом і здійснити у встановлений строк.

Стаття 122. Облік авіаційних подій

1. Комісія веде облік авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі, включаючи ті, що сталися з іноземними повітряними суднами на території України та українськими повітряними суднами за межами України.

2. Відомості про стан безпеки цивільної авіації України, отримані в результаті розслідування, Комісія подає центральному органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, урядовому органу та Міжнародній організації цивільної авіації (ІСАО).

Розділ ХVІІ АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Стаття 123. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації

1. В Україні здійснюється обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації.

2. Експлуатант цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати:

1) членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

2) свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам;

3) осіб, що мають право перебувати на борту повітряного судна на законних підставах без придбання квитків (які не є членами екіпажу або авіаційним персоналом та працівниками замовника авіаційних робіт).

3. Експлуатант або власник цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати повітряні судна.

4. Авіаперевізник зобов’язаний страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу та пошті.

5. Замовник авіаційних робіт зобов’язаний страхувати своїх працівників, осіб (у тому числі працівників інших організацій), що здійснюють забезпечення технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

6. Експлуатант або власник повітряних суден авіації загального призначення, зокрема легких, надлегких, аеростатичних та аматорських, зобов’язаний страхувати відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

7. Аеропорт зобов’язаний страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

8. Суб’єкти, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування, зобов’язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

9. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється страховиками-резидентами України (крім випадків передбачених законодавством), яким видано в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації та які зареєстровані в установленому порядку в урядовому органі.

10. Порядок і правила проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розділ ХVІІІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО БЕЗПЕКИ АВІАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

Стаття 124. Поширення відповідальності

1. За протиправні дії всі юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов’язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, провадженням господарської і комерційної діяльності, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.

2. Особа, яка під час перебування на борту повітряного судна в межах юрисдикції України перешкоджає виконанню членами екіпажу своїх обов’язків, несе відповідальність згідно із законом.

3. За переміщення або спробу переміщення через державний кордон України іноземців чи осіб без громадянства без документів для в’їзду в Україну або з документами, оформленими з порушенням вимог, установлених законодавством України, експлуатант повітряного судна несе відповідальність у порядку і розмірах згідно із законом.

Стаття 125. Відповідальність за захоплення чи викрадення повітряного судна або захоплення авіаційного об’єкта

Захоплення чи викрадення повітряного судна, як і захоплення чи викрадення авіаційного об’єкта, тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 126. Відповідальність за блокування повітряного судна, авіаційного об’єкта, транспортних, інженерно-технічних чи інших комунікацій

Блокування повітряних суден, авіаційних об’єктів, транспортних, інженерно-технічних та інших комунікацій, яке перешкоджає нормальній і безпечній діяльності авіації, тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 127. Відповідальність за неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації

Неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації на борту повітряного судна або авіаційному об’єкті тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 128. Відповідальність за невиконання вимог контролю авіаційної безпеки

Порушення, невиконання або неналежне виконання вимог правил і норм з реєстрації та огляду на авіаційну безпеку пасажирів стосовно здачі, приймання, зберігання і перевезення на повітряному судні ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти і бортового харчування, тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 129. Штрафи

1. Правопорушення в галузі цивільної авіації тягне за собою відповідальність.

2. Урядовий орган адміністративним рішенням залежно від того чи порушення здійснено перший раз або порушення є повторним чи юридична особа вже мала факт порушення, яке підпадає під дію цього Кодексу, має право накласти штраф:

1) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від п’яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

експлуатації повітряного судна без документів, що дають право виконувати польоти, або з порушенням вимог та умов виданого експлуатанту документа з порушенням строків його дії та обмежень, що містяться в ньому або в експлуатаційній документації;

виконання польотів без діючих сертифікатів обов’язкового авіаційного страхування в цивільній авіації або з такими, що втратили чинність;

порушення правил та порядку використання повітряного простору;

знищення бортових чи наземних засобів об’єктивного контролю та інших матеріалів або документів, пов’язаних з авіаційною подією чи інцидентом;

виконання польотів на літаках з порушенням строків проведення поточного технічного обслуговування;

використання аеродромів для польотів повітряного судна експлуатанта, які не відповідають типу літака і виконуваній операції;

експлуатації повітряного судна персоналом, що не має відповідної підготовки і кваліфікації або у якого закінчився строк дії додатків до сертифіката;

приховування авіаційної події, інциденту та пошкоджень повітряного судна на землі, або фактів, що їх стосуються, а також за свідомо неправильну класифікацію події та визначення причин, руйнування або знищення бортових чи наземних засобів об’єктивного контролю та інших матеріалів, пов’язаних з подією;

подання недостовірної інформації урядовому органу, визначеному статтею 20 цього Кодексу;

фальсифікації результатів з доведення відповідності вимогам льотної придатності;

невиконання директив льотної придатності або експлуатаційних директив.

2) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від двох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

експлуатації повітряного судна, що не пройшло необхідну підготовку і обслуговування перед польотом;

виконання польотів без обладнання повітряного судна комплектом необхідного аварійно-рятувального устатковання;

виконання технічного обслуговування несертифікованими організаціями або без оформлення спеціального експлуатаційного положення;

створення радіозавад радіоелектронним засобам, що забезпечують польоти у повітряному просторі;

невідповідності фактичної маси та центрування документації щодо завантаження і центрування або запису в завданні на політ;

невідповідності фактичного завантаження варіанту компоновки повітряного судна;

вчинення або спроби вчинення дій, спрямованих на порушення діяльності органів та об’єктів щодо забезпечення організації використання повітряного простору та повітряного руху;

вчинення або спроба вчинення дій, спрямованих на порушення функціонування інформаційних або інформаційно-управляючих систем, у тому числі комп’ютерних, або втручання в дію зазначених систем;

провадження діяльності з проектування авіаційної техніки та змін до неї без наявності сертифіката розробника;

недотримання під час льотних випробувань визначених урядовим органом заходів безпеки;

виготовлення виробів авіаційної техніки, їх компонентів та обладнання з відхиленнями від схваленої типової конструкції без узгодження з розробником та схвалення урядовим органом;

проведення льотних випробувань за відсутності схвалених урядовим органом програм льотних випробувань;

проведення льотних випробувань без урахування визначених урядовим органом обмежень;

виконання польотів, що не належать до програми приймальних випробувань;

недотримання під час льотних випробувань визначених урядовим органом заходів безпеки;

внесення в конструкцію виробу авіаційної техніки, його компонентів та обладнання змін без узгодження з урядовим органом;

порушення, ігнорування або недотримання вимог Керівництва з виконання польотів експлуатанта, що можуть призвести до порушення правил польотів або правил використання повітряного простору;

надання неправдивої інформації, що може призвести до виникнення загрози безпеці польотів;

експлуатації повітряних суден, двигунів та гвинтів, ресурс яких закінчився, або за відсутності документального підтвердження ресурсу;

використання під час експлуатації повітряного судна агрегатів та запасних частин, ресурс яких закінчився, або за відсутності документального підтвердження ресурсу;

перешкоджання роботі комісії з розслідування авіаційної події, інцидентів та пошкоджень повітряного судна на землі, зокрема приховування інформації, перешкоджання проходу комісії на борт повітряного судна, доступу до об’єктів радіотехнічного забезпечення і організації повітряного руху, та в інші місця для з’ясування обставин події;

3) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності – від однієї до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

несвоєчасного внесення змін і поправок в організаційно-керівні та експлуатаційні документи експлуатанта або організації з технічного обслуговування, технологічні вказівки та непогодження або несвоєчасного погодження таких документів в урядовому органі;

незаповнення екіпажем звітної документації в рейсі або після його виконання, такої, як літаковий бортовий журнал, навігаційний план польоту;

порушення вимог урядового органу щодо узгодження керівного складу експлуатанта;

порушення та/або неналежного виконання персоналом авіапідприємств вимог авіаційної безпеки;

порушення та/або неналежного виконання керівним складом авіапідприємств вимог авіаційної безпеки;

порушення та/або неналежного виконання персоналом суб’єктів комерційної діяльності вимог авіаційної безпеки;

несвоєчасного подання до урядового органу інформації про суттєві зміни у структури організації, що впливає на безпеку польотів;

створення перешкод щодо проведення урядовим органом перевірок організації та субпідрядників;

приховування та несвоєчасного подання до урядового органу інформації про безпеку експлуатації авіаційної техніки;

закінчення строку дії договорів про забезпечення технічного обслуговування, базування та інші види послуг, необхідних експлуатанту для забезпечення його діяльності та на умовах наявності яких був виданий сертифікат експлуатанта;

порушення строку проведення внутрішніх перевірок якості;

передачі без схвалення урядовим органом технічного змісту документації, рекомендацій і вказівок, що впливають на льотну придатність, організаціям виробника, технічного обслуговування та експлуатантам України.

4) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

протидії уповноваженим на проведення перевірки представникам урядового органу або працівникам Комісії щодо виконання ними посадових обов’язків або ненадання необхідної інформації;

порушення правил безпеки під час заправлення, завантаження, буксування та обслуговування повітряного судна;

ненадання пасажирам інструктажу та карток з інструкцією щодо заходів безпеки на борту повітряного судна;

неврахування змін зльотно-посадкових характеристик повітряного судна, які містяться в Керівництві з виконання польотів щодо висоти, тиску і температури навколишнього середовища аеродрому, на якому планується здійснення посадки або зльоту;

недотримання норм робочого та льотного часу, а також часу відпочинку персоналу експлуатанта під час планування льотної діяльності;

виконання польотів без урахування інформації, необхідної для виконання польотів і визначеної авіаційними правилами України;

порушення під час ведення обліку відпрацювання ресурсу авіаційної техніки, що призвело до невиконання подальшого технічного обслуговування;

неналежного оформлення документів, що регламентують виконання польотів та технічне обслуговування повітряного судна;

використання аеронавігаційної інформації під час планування і виконання польотів без своєчасно внесених змін та поправок;

ненадання документів на запит урядового органу або неподання особі, яка уповноважена урядовим органом на доступ до будь-яких документів і записів, що стосуються виконання польотів та технічного обслуговування повітряного судна;

невиконання затвердженої в урядовому органі програми контролю польотних даних;

нехтування своїм обов’язком і невідшкодування збитків пасажирові;

нехтування своїм обов’язком стосовно піклування про пасажира у разі затримки рейсу;

порушення правил контролю доступу в зону обмеженого доступу авіапідприємств;

порушення правил контролю на безпеку в авіапідприємствах;

порушення строку проведення процедур, визначених авіаційними правилами України;

5) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

нехтування своїм обов’язком і незвернення з проханням до пасажира про добровільну відмову від заброньованих квитків;

нехтування своїм обов’язком і неповернення пасажирові суми, належної до сплати, або незміни маршруту;

нехтування своїм обов’язком щодо повернення частини вартості квитка у разі, коли пасажир подорожував нижчим класом;

нехтування своїм обов’язком стосовно інформування пасажирів про належні їм права;

порушення строків зберігання документації;

порушення строків виконання метрологічних перевірок обладнання, що використовується для технічного обслуговування;

порушення строків усунення недоліків за результатами проведених урядовим органом інспекторських перевірок, а також неподання у визначений строк звіту про їх усунення;

порушення умов зберігання та обліку запасних частин до повітряного судна;

несвоєчасного повідомлення про події, несанкціонованого поширення інформації про хід розслідування та ймовірні причини подій.

3. У випадках, передбачених законодавством, матеріали про порушення вимог цього Кодексу та авіаційних правил України надсилаються правоохоронним органам.

Стаття 130. Особи, які мають право складати протоколи про правопорушення

У справах про правопорушення, зазначених у статті 129 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на це посадові особи урядового органу.

Стаття 131. Строки розгляду справ про правопорушення

Справа про правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний строк з дня надходження до урядового органу протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи.

Стаття 132. Підготовка до розгляду справи про правопорушення

Уповноважена посадова особа урядового органу під час підготовки до розгляду справи про правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення;

3) чи повідомлено особам, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягає задоволенню клопотання особи, яка притягається до відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 133. Порядок розгляду справи про правопорушення

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу урядового органу, який її розглядає.

Головуючий на засіданні колегіального органу урядового органу, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи.

Стаття 134. Обставини, що підлягають з’ясуванню під час розгляду справи про правопорушення

Колегіальний орган урядового органу під час розгляду справи про правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для об’єктивного розгляду справи.

Стаття 135. Протокол засідання колегіального органу урядового органу у справі про правопорушення

Під час розгляду колегіальним органом урядового органу справи про правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються:

1) дата і місце проведення засідання;

2) найменування і склад органу, який розглядає справу;

3) зміст справи, що розглядається;

4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі;

5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду;

6) документи і речові докази, досліджені під час розгляду справи;

7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз’яснення щодо порядку та строків її оскарження.

Протокол засідання колегіального органу урядового органу підписується головуючим на засіданні і секретарем такого органу.

Стаття 136. Зміст постанови у справі про правопорушення

Розглянувши справу про правопорушення, колегіальний орган урядового органу виносить постанову у справі.

Постанова повинна містити: найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених під час розгляді справи; посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова колегіального органу урядового органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу урядового органу, присутніх на засіданні.

Постанова у справі про правопорушення колегіального органу урядового органу підписується - головуючим на засіданні і секретарем такого органу.

Стаття 137. Види постанов по справі у правопорушення

У справі про правопорушення колегіальний орган урядового органу виносить одну з таких постанов:

1) про накладення стягнення;

2) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься у разі оголошення усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання.

Стаття 138. Порядок оскарження постанови у справі про правопорушення

Постанову у справі про правопорушення може бути оскаржено у суді особою, щодо якої її винесено.

Скаргу на постанову урядового органу у справі про правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі порушення зазначеного строку з поважних причин його може бути поновлено за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

Стаття 139. Опротестування постанови у справі про правопорушення

Постанову у справі про правопорушення може бути опротестовано прокурором.

Стаття 140. Зупинення виконання постанови у зв’язку з поданням скарги

Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення стягнення до розгляду скарги.

Внесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту.

Стаття 141. Строк розгляду скарги і протесту на постанову у справі про правопорушення

Скарга і протест на постанову у справі про правопорушення розглядаються в десятиденний строк з дня їх надходження.

Стаття 142. Розгляд скарги і протесту на постанову у справі про правопорушення

Орган (посадова особа) під час розгляду скарги або протесту на постанову у справі про правопорушення перевіряє законність винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за правопорушення. При цьому стягнення не може бути посилено.

Розділ ХІХ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування, крім статті 129, яка набирає чинності з 1 січня 2009 року.

2. З набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Повітряний кодекс України в редакції за № ХХХІ-VII від 04.05.1993 р. (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 25, ст. 274; 1998 р., № 2, ст. 5; 2000 р., № 11, ст. 89, 2000 р., № 1, ст. 3; 2006 р. № 7, ст. 341; 2006 р., № 33, ст. 283) із змінами до нього.

3. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.

4. Внести до деяких Законів України таки зміни:

1) у Законі України «Про плату за землю»:

статтю 7 після слів «залізниць» доповнити словами «аеродромів»;

статтю 8 після слів «надані для залізничного транспорту» доповнити словами «аеродромів», а після слів «у разі використання залізничним транспортом» доповнити словами «аеродромами»;

2) частину другу статті 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» після слова «будівництва» доповнити словами «ліцензування діяльності перевезення пасажирів, багажу та вантажів авіаційним транспортом, авіаційні роботи».

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:

1) подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

2) забезпечити відповідно до законодавства повернення в державну власність аеропортів «Донецьк», «Київ» (Жуляни), «Одеса», «Сімферополь», «Харків», «Вінниця» (Гавришівка), «Івано-Франківськ», «Кіровоград», «Миколаїв», «Луганськ», «Полтава», «Рівне», «Суми», «Тернопіль», «Ужгород», «Херсон», «Хмельницький», «Чернівці», «Черкаси», «Ізмаїл», «Маріуполь», «Керч», «Кривий Ріг» і «Сєверодонецьк»;

3) вжити заходів щодо законодавчого врегулювання питань використання земель авіаційного транспорту, зокрема передачі їх інвесторам у довгострокову оренду із спрямуванням коштів, що надійшли, на розвиток аеропортів.

Blog

Повітряний кодекс України встановлює правові основи загальної діяльності в цивільній авіації

Президент України В. ЮЩЕНКО