Geum.ru

Повітряний кодекс України встановлює правові основи загальної діяльності в цивільній авіації

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

10. Нові та модифіковані повітряні судна, які не внесені до Державного реєстру цивільних повітряних суден України і на яких проводяться приймальні випробування, підлягають обліку з наданням тимчасових позначень та виданням тимчасового облікового посвідчення. Порядок обліку, умови нанесення тимчасових позначень та форма тимчасового облікового посвідчення для посвідчення нового та модифікованого повітряного судна визначаються авіаційними правилами України.

Стаття 38. Виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден

1. Повітряне судно виключається з Державного реєстру повітряних суден у разі:

1) зняття повітряного судна з експлуатації;

2) подання власником повітряного судна або уповноваженої ним особи заявки на виключення повітряного судна із Державного реєстру повітряних суден України;

3) відсутності сертифіката льотної придатності або дозволу на виконання польотів протягом 12 місяців.

2. У разі виключення повітряного судна з Державного реєстру повітряних суден України реєстраційне посвідчення втрачає чинність.


Стаття 39. Льотна придатність повітряних суден

1. Підтвердженням льотної придатності встановлюється шляхом сертифікації типової конструкції виробу авіаційної техніки, що є первинним визначенням льотної придатності.

2. Льотною придатністю екземпляра повітряного судна є відповідність його конструкції, компонентів та обладнання, що на ньому встановлені, схваленій типовій конструкції та даним про виконання заходів з підтримання льотної придатності.

Стаття 40. Схвалення типової конструкції виробів авіаційної техніки, їх компонентів та обладнання

1. Виріб авіаційної техніки повинен мати сертифікат типу. Сертифікат типу і сертифікація змін до нього, в тому числі додаткові сертифікати типу, видаються розробникові за його заявкою, якщо заявник підтвердив, що виріб відповідає сертифікаційному базису для типової конструкції, встановленому для забезпечення відповідності вимогам льотної придатності та вимогам щодо захисту навколишнього природного середовища, що визначені авіаційними правилами України, і відсутні особливі риси або характеристики, що роблять його небезпечним під час експлуатації. Сертифікат типу видається на виріб, у тому числі на всі компоненти і обладнання, що на ньому встановлені.

2. Основні компоненти і обладнання, що призначені для встановлення на виробах, повинні мати свідоцтво про схвалення або схвальний лист. Компоненти і обладнання, що підлягають схваленню окремо від типової конструкції виробу, визначаються авіаційними правилами України. Всі положення авіаційних правил України, які застосовуються до видання сертифікатів типу, також застосовуються до видання свідоцтв про схвалення або схвального листа для компонентів і обладнання, якщо не передбачено інше.

3. Для повітряних суден одного типу, якщо їх кількість це виправдовує, може бути виданий обмежений сертифікат типу. У такому разі встановлюється відповідний сертифікаційний базис, який є гарантією, що, не зважаючи на відхилення від визначених авіаційними правилами України вимог щодо льотної придатності для відповідної категорії повітряних суден, забезпечується адекватна безпека з урахуванням мети використання. До видання обмежених сертифікатів типу застосовуються положення, що застосовуються до видання сертифікатів типу.

Стаття 41. Льотна придатність екземпляра цивільного повітряного судна

1. Кожне цивільне повітряне судно, що експлуатується в Україні, повинне отримати в урядовому органі Сертифікат льотної придатності відповідного зразка, який є підтвердженням відповідності його конструкції та експлуатаційної документації схваленій типовій конструкції та стану придатності до польотів.

2. У разі невідповідності повітряного судна вимогам льотної придатності урядовий орган замість сертифіката льотної придатності може видати дозвіл на виконання польоту, якщо доведено, що повітряне судно здатне виконувати безпечно основний політ за умови дотримання встановлених обмежень, зокрема для забезпечення захисту третіх осіб.

Власник повітряного судна авіації загального призначення, що імпортується в Україну, маса якого не перевищує 5700 кілограмів і типова конструкція якого сертифікована повноважним органом країни розробника, отримує дозвіл на виконання польотів на повітряному судні без схвалення його типової конструкції урядовим органом.

Перелік умов, за яких може бути видано дозвіл на виконання польотів, установлюється авіаційними правилами України. На таких повітряних суднах не дозволяється здійснювати комерційні перевезення вантажу та пасажирів.

3. У разі виконання польоту в повітряному просторі інших держав повітряного судна, на який видано дозвіл на його виконання, заявник повинен перед початком польоту отримати дозвіл відповідних уповноважених органів цих держав.

4. Цивільне повітряне судно, призначене для експлуатації в Україні, повинне бути сертифіковане на відповідність діючим в Україні вимогам щодо шуму на місцевості та емісії шкідливих речовин авіаційних двигунів у порядку, передбаченому авіаційними правилами України.

5. З метою встановлення відповідності повітряного судна нормативам у сфері захисту навколишнього природного середовища урядовий орган видає сертифікат повітряного судна щодо шуму на місцевості.

Стаття 42. Радіотелефонний позивний цивільного повітряного судна

1. Цивільному повітряному судну, що обладнане засобами радіозв’язку, надається радіопозивний сигнал в порядку, встановленому авіаційними правилами України.

Розділ VII ПОЛЬОТИ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН

Стаття 43. Організація польотів

1. Порядок організації польотів цивільних повітряних суден встановлюється урядовим органом в межах його повноважень.

Стаття 44. Допуск повітряного судна до польоту

1. Забороняється виконувати польоти на цивільному повітряному судні:

1) без сертифіката льотної придатності, дозволу на виконання польотів або з порушенням умов і без врахування обмежень, що встановлені такими документами та експлуатаційно-технічною документацією;

2) без бортової документації, перелік якої визначається авіаційними правилами України;

3) якщо особи, що здійснюють керування повітряним судном або виконують функції, пов’язані з безпекою на борту, не мають документів, визначених авіаційними правилами України.

2. Експлуатант зобов’язаний виконувати польоти лише на повітряному судні, яке перебуває у справному стані, підготовлене до польотів згідно з вимогами експлуатаційно-технічної документації.

Стаття 45. Зв’язок у процесі виконання польоту

1. Екіпаж повітряного судна, обладнаного засобами радіозв’язку, повинен здійснювати безперервне прослуховування відповідних каналів радіозв’язку органу обслуговування повітряного руху.

2. Заборонено виконання польоту повітряного судна в контрольованому повітряному просторі, без двостороннього радіозв’язку з органом обслуговування повітряного руху.

Стаття 46. Польоти повітряних суден

1. Авіаційними правилами України встановлюються з урахуванням вимог міжнародних договорів класифікація видів польотів, детально визначені умови та правила виконання польотів в межах України, польотів з/до України національних та іноземних цивільних повітряних суден та поза межами України для національних цивільних повітряних суден.

2. Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі відповідних міжнародних договорів та авіаційних правил України, основні положення яких публікуються в збірнику аеронавігаційної інформації.

3. Регулярні міжнародні польоти, під час яких повітряні судна перетинають державні кордони більше ніж однієї країни, здійснюються на підставі міжнародних договорів і домовленостей між авіаційними властями, уповноваженими на укладення таких договорів і домовленостей в установленому законодавством порядку.

4. Нерегулярні міжнародні польоти виконуються згідно з авіаційними правилами України.

5. Міжнародні польоти іноземних безпілотних цивільних повітряних суден виконуються на підставі спеціального дозволу урядового органу, який надається за погодженням з Міністерством оборони України в порядку, встановленому авіаційними правилами України.

6. На території України випробувальні польоти повітряних суден цивільної авіації виконуються лише з аеродромів або злітно-посадкових майданчиків, які сертифіковані або допущені до експлуатації згідно з авіаційними правилами України.

7. Для виконання польоту необхідно отримати від урядового органу дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна на аеродром України, або на проліт над територією України, крім випадків, установлених авіаційними правилами України.

8. Порядок подання запитів на отримання таких дозволів, умови та порядок їх надання встановлюються авіаційними правилами України.

Розділ VIIІ АВІАЦІЙНИЙ ПЕРСОНАЛ

Стаття 47. Авіаційний персонал

1. Особа, яка належить до авіаційного персоналу, повинна відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, станом здоров’я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України.

2. Свідоцтва видаються окремо за кожною спеціальністю осіб авіаційного персоналу. У свідоцтво можуть вноситися відомості про додаткові види спеціальностей, що дають власнику свідоцтва право на провадження встановленого виду діяльності.

3. Особа авіаційного персоналу зобов’язана під час провадження професійної діяльності мати свідоцтво, провадити таку діяльність тільки згідно з умовами та з урахуванням обмежень, передбачених свідоцтвом.

4. Наявність свідоцтва вимагається для таких спеціальностей осіб авіаційного персоналу:

1) пілот повітряного судна;

2) диспетчер повітряного руху;

3) технік з технічного обслуговування повітряних суден;

4) інженер з технічного обслуговування повітряних суден.

5. Щодо осіб авіаційного персоналу, спеціальності яких відсутні у переліку, зазначеному в частині четвертій цієї статті, що виконують певні функції у складі екіпажу повітряного судна або інші обов’язки у сфері авіації, урядовий орган може встановити вимогу щодо необхідності наявності свідоцтв, якщо це передбачено питаннями забезпечення безпеки польотів та повітряного руху.

6. При порушенні вимог нормативно-правових актів, що регламентують льотну роботу, використання повітряного простору, організацію повітряного руху, технічного обслуговування авіаційної техніки, що безпосередньо впливають на безпеку польотів, особа авіаційного персоналу може бути обмежена в правах, наданих їй свідоцтвом, за рішенням керівника урядового органу з обмеженням строку дії цього свідоцтва чи без, шляхом внесення відповідного запису в додаткову частину свідоцтва. При цьому зазначаються характер порушення з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта, вид обмеження.

7. У разі проведення Комісією розслідування керівник урядового органу може зупинити на період його проведення дію свідоцтва або відкликати свідоцтво.

Стаття 48. Заборони та обмеження щодо власника свідоцтва

1. Власнику свідоцтва забороняється провадити професійну діяльність, що передбачена свідоцтвом та відповідними кваліфікаційними відмітками, у разі перебування під впливом будь-якої психотропної речовини, що може призвести до нездатності виконувати професійні функції безпечним та належним чином.

2. Власник свідоцтва не повинен провадити діяльність, що пов’язана з ризиком потрапляння під дію психотропних речовин. У разі встановлення факту вживання психотропних речовин, пов`язаного з ризиком, власник свідоцтва усувається від виконання своїх обов`язків.

3. Власник свідоцтва пілота, якому виповнилося 65 років, позбавляється права на виконання функції пілота повітряного судна, яке використовується для комерційних авіаперевезень.

4. Власник свідоцтва диспетчера повітряного руху, якому виповнилося 60 років, не має права виконувати функції з диспетчерського обслуговування повітряного руху.

Стаття 49. Сертифікація і допуск авіаційного персоналу до авіаційної діяльності

1. Кандидат на одержання свідоцтва повинен продемонструвати відповідність своїх знань та умінь вимогам щодо видачі відповідного свідоцтва. Порядок проведення оцінки знань та вмінь визначається авіаційними правилами України.

2. Кандидат на одержання свідоцтва або кваліфікаційної відмітки повинен пройти у сертифікованому навчальному закладі відповідну професійну підготовку за затвердженою програмою, мати практичний досвід та бути придатним за станом здоров’я.

3. Порядок проходження сертифікації і допуску авіаційного персоналу до провадження авіаційної діяльності встановлюється авіаційними правилами України.

Стаття 50. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу та персоналу, який провадить авіаційну діяльність

1. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу з видачею відповідного свідоцтва здійснюються в авіаційних навчальних закладах, центрах перепідготовки і підвищення кваліфікації авіаційних спеціалістів та в інших закладах, у тому числі іноземних, за наявності у них відповідного сертифіката.

2. Строки здійснення перепідготовки і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу встановлюються авіаційними правилами України.

3. Перелік персоналу, який провадить авіаційну діяльність, вимоги до його підготовки та перепідготовки і строки здійснення перепідготовки встановлюються урядовим органом.

Стаття 51. Медичний сертифікат

Медичний сертифікат видається авіаційному персоналу на підставі заяви та після медичного обстеження з метою підтвердження фізичної та психічної придатності і є необхідною умовою для прийняття рішення про видачу або поновлення дії свідоцтва особи авіаційного персоналу згідно з авіаційними правилами України.

Медична сертифікація не застосовується до авіаційного персоналу – авіаційного техніка з технічного обслуговування повітряних суден та авіаційного інженера з технічного обслуговування повітряних суден, які не є членами екіпажу повітряного судна, державного інспектора.

Стаття 52. Медичне обстеження авіаційного персоналу

1. В ході медичного обстеження особи, яка подала заяву на отримання медичного сертифіката, перевіряється її фізична та психічна придатність.

2. Особа авіаційного персоналу не має права виконувати польоти та професійні обов’язки, пов’язані з обслуговуванням виконання польотів, у разі погіршення або втрати встановленої медичними правилами фізичної або психічної придатності.

3. Особа авіаційного персоналу, якій відомо про погіршення або втрату нею фізичної або психічної придатності для виконання своїх професійних обов’язків, зобов’язана повідомити про це своє керівництво, звернутися до медичного закладу, пройти медичне обстеження та лікування (для приватного пілота авіації загального призначення — медичне обстеження та лікування). У разі невиконання зазначених вимог особа авіаційного персоналу несе відповідальність згідно із законодавством.

4. Фізична та психічна придатність особи авіаційного персоналу визначається на підставі:

1) письмової заяви такої особи про те, що стан її здоров’я дає їй змогу безпечно виконувати свої обов’язки;

2) довідки про медичне обстеження;

3) свідоцтва авіаційного спеціаліста (у разі продовження дії медичного сертифіката).

5. При прийнятті на роботу та протягом трудової діяльності відповідно попередній та періодичний медичний огляд осіб авіаційного персоналу, що здійснюють обслуговування повітряних суден та технічну експлуатацію наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження, проводиться згідно з нормативними документами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Відповідно до розробленого плану диспансерного нагляду працівники авіаційного підприємства направляються на плановий медичний огляд до медичних закладів центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я за місцем проживання. За результатами проведеного обстеження надається довідка про стан здоров’я, затверджена відповідальним фахівцем медичного закладу.

Стаття 53. Медична сертифікація та нагляд у міжсертифікаційний період

1. Медичне обстеження проводять авіаційні медичні екзаменатори (далі – авіамедичні екзаменатори), які виконують свої функції на базі авіаційних медичних центрів. За результатами обстеження авіамедичні екзаменатори надають висновки про наявність або відсутність медичних протипоказань до виконання обов’язків особами авіаційного персоналу.

2. Авіаційні медичні центри та авіаційні медичні екзаменатори призначаються урядовим органом з наданням їм повноважень на проведення відповідної медичної сертифікації.

3. В міжсертифікаційний період медичне забезпечення авіаційної діяльності експлуатанта повітряних суден та провайдера аеронавігаційного обслуговування та медичний нагляд за його авіаційним персоналом проводить та несе відповідальність лікар експлуатанта повітряних суден або провайдера аеронавігаційного обслуговування, який має відповідну підготовку з авіаційної медицини, або в разі відсутності штатного лікаря – лікар із авіаційної медицини на договірній основі.

4. Відповідальність за своєчасне проведення попередніх та періодичних медичних оглядів інженерно-технічного персоналу несе керівник авіапідприємства.

5. Лікар з авіаційної медицини – це спеціаліст з вищою медичною освітою, який пройшов підготовку з авіаційної медицини за програмою, затвердженою урядовим органом, у закладах освіти, які мають відповідну акредитацію центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 54. Оскарження медичного висновку

1. Особа авіаційного персоналу, яка не згодна з висновком, наданим медичним екзаменатором, має право оскаржити його в урядовому органі протягом п’яти днів з моменту його отримання або до суду в установленому законодавством порядку.

2. Для професійного медичного розгляду скарги урядовий орган утворює авіаційну медичну раду (далі – медична рада), до складу якої входять лікарі з авіаційної медицини. Про свої висновки медична рада інформує заявника.

3. До складу медичної ради не мають права входити фахові лікарі, які брали участь в обстеженні, за результатами якого було надано висновок, що оскаржується.

Стаття 55. Вимоги до авіамедичних екзаменаторів

1. Авіамедичним екзаменатором може стати лікар, який відповідає таким вимогам:

1) має вищу медичну освіту;

2) має звання лікаря-спеціаліста з терапії, сімейної медицини, загальної практики, авіаційної медицини, організації охорони здоров’я та першу чи вищу кваліфікаційну категорію;

3) пройшов курс базової підготовки з авіаційної медицини;

4) має ліцензію центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я на медичну практику, працює в медичному центрі, якому надано ліцензію на медичну практику центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я та повноваження урядового органу на проведення медичної сертифікації.

2. Повноваження на проведення медичної сертифікації авіамедичним екзаменаторам надається на три роки.

3. Авіамедичний екзаменатор зобов’язаний:

1) проводити згідно з повноваженнями, наданими урядовим органом, медичні обстеження та надавати висновки про наявність або відсутність протипоказань до виконання обов’язків особами авіаційного персоналу;

2) повідомити про результати медичних обстежень урядового органу на його вимогу.

4. Авіамедичний екзаменатор має право працювати з даними про осіб, які подали заяву на отримання медичного сертифіката, або осіб авіаційного персоналу виключно з метою проведення медичних обстежень.

5. Урядовий орган обмежує або припиняє повноваження авіамедичного екзаменатора у разі:

1) негативної оцінки результатів діяльності авіамедичного екзаменатора за попередній рік;

2) позбавлення або зупинення його права провадити професійну діяльність;

3) перевищення повноважень щодо надання медичного висновку;

4) закінчення строку дії посвідчення екзаменатора;

5) досягнення 70 років.

Стаття 56. Центри авіаційної медицини

1. Для проведення медичної сертифікації центр авіаційної медицини повинен відповідати таким вимогам:

1) наявність ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, на медичну практику;

2) наявність у розкладі його штатного складу авіаційних лікарів, вимоги до яких визначені авіаційними правилами;

3) надання послуги у сфері клінічної авіаційної медицини.

2. Основним завданням центру авіаційної медицини є проведення медичного обстеження і надання висновку про наявність або відсутність медичних протипоказань для отримання медичного сертифіката.

3. Центр авіаційної медицини проводить медичні обстеження осіб, які подали заяву на проходження медичної сертифікації, або осіб авіаційного персоналу для вирішення спірних питань та розпочатих перевірок.

4. Урядовий орган має право заборонити проведення медичної сертифікації у разі:

1) відсутності або зупинення дії ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, на медичну практику;

2) негативної оцінки результатів діяльності центру за попередній рік, що підтверджується урядовим органом повторно, але не раніше ніж через шість місяців після проведення першої оцінки;

3) відсутності у штатному розкладі медичного центру встановленої авіаційними правилами кількості авіаційних лікарів;

4) отримання від медичного центру відповідної заяви про неможливість або незгоду виконувати медичну сертифікацію авіаційного персоналу.