Geum.ru

Повітряний кодекс України встановлює правові основи загальної діяльності в цивільній авіації

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

2. Реалізація державної політики і стратегії розвитку авіації та використання повітряного простору України забезпечує Кабінет Міністрів України.

3. Державне управління в галузі транспорту, координацію розвитку та взаємодії цивільної авіації з іншими видами транспорту, реалізацію транзитного потенціалу України, впровадження єдиної економічної, соціальної, кадрової та тарифної політики, управління об’єктами авіаційного транспорту, створення сприятливих умов для розвитку аеропортів, розбудови їх інфраструктури на сучасному міжнародному рівні, забезпечення ефективного державного управління аеропортами, контролю за їх діяльністю і розвитком, цільового використання земель авіаційного транспорту здійснює центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

4. Реалізацію державної політики з питань використання та застосування державної авіації та її регулювання здійснює Міністерство оборони України.

Стаття 5. Державне регулювання діяльності цивільної авіації

1. Державне регулювання діяльності цивільної авіації здійснює центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

2. Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку виконує функції Авіаційної адміністрації України.

3. Функції державного регулювання діяльності комерційної авіації та авіації загального призначення здійснює урядовий орган державного управління в галузі цивільної авіації (далі - урядовий орган), що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, за такими напрямами:

1) забезпечення безпеки авіації;

2) забезпечення розвитку сфери авіаційних послуг з перевезень та обслуговування, авіаційної діяльності та польотів;

3) організація використання повітряного простору;

4) розроблення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність авіації;

5) сертифікація авіаційних підприємств, що надають послуги з авіаційних перевезень, аеронавігаційного обслуговування та інших послуг, пов’язаних з діяльністю авіації; авіаційного персоналу; технічних засобів, а також за вимогами Міжнародної організації цивільної авіації правил та процедур;

6) постійний нагляд та інспектування дотримання встановлених законодавством України вимог у галузі цивільної авіації;

7) організація разом з уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорологічної діяльності метеорологічного забезпечення аеронавігації в Україні;

8) представлення України в міжнародних організаціях цивільної авіації.

4. Керівник урядового органу несе персональну відповідальність за забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні.

Керівник урядового органу призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Керівник урядового органу є незалежним в прийнятті рішень щодо забезпечення безпеки польотів.

Керівник урядового органу здійснює керівництво діяльністю урядовим органом та організовує виконання покладених на нього завдань.

Керівник урядового органу здійснює такі повноваження:

1) забезпечення виконання заходів щодо безпеки авіації;

2) заборона, відміна, зупинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і провадження авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам;

3) введення обмежень щодо строку експлуатації повітряних суден;

4) розподіл повітряного простору в інтересах національної економіки та оборони і регулювання використання повітряного простору;

5) регламентування організації обслуговування повітряного руху;

6) забезпечення функціонування об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху та її вдосконалення;

7) сертифікація суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності з виданням відповідних документів;

8) реєстрація та введення обліку об’єктів авіаційної діяльності, ведення державних реєстрів цивільних повітряних суден та аеродромів;

9) визначення порядку метеорологічного забезпечення на аеродромах та маршрутах польотів;

10) перевірка та інспектування суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності для визначення відповідності та здійснення контролю за дотриманням вимог авіаційних правил, розпорядчих документів та умов схвалення;

11) визначає згідно з Положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, компетентні організації, яким надаються повноваження щодо проведення перевірок, інспектування, експертних оцінок;

12) притягнення до відповідальності та накладення фінансових стягнень на суб’єктів авіаційної діяльності за порушення авіаційних правил України та розпорядчих документів відповідно до законодавства;

13) видання ліцензій на провадження авіаційної діяльності та відповідних дозволів на виконання польотів з наданням комерційних прав і призначень експлуатантам;

14) розроблення проектів міжнародних договорів, підготовка пропозицій щодо їх укладення і денонсації;

15) розпорядження коштами Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях відповідно до встановленого порядку використання коштів Фонду;

16) координація робіт, пов’язаних із забезпеченням єдності вимірювань і здійсненням метрологічного контролю і нагляду у галузі цивільної авіації в єдиній системі метрологічного забезпечення України.

Стаття 6. Державне регулювання використання повітряного простору України

1. Державне регулювання використання повітряного простору України в межах визначених повноважень здійснюють центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку та Міністерство оборони України.

2. На підставі правил польотів у повітряному просторі України встановлюються правила та процедури, які регулюють діяльність авіації та використання повітряного простору України і є обов’язковими для виконання всіма користувачами повітряного простору та експлуатантами повітряних суден на території України та за її межами, якщо закони країни перебування не передбачають іншого.

Стаття 7. Державне регулювання діяльності державної авіації

Уповноваженим центральним органом виконавчої влади в діяльності державної авіації є Міністерство оборони України.

Міністерство оборони України регулює питання державної авіації в частині реєстрації та допуску державних повітряних суден та літальних апаратів, аеродромів та злітно-посадкових майданчиків, допуску авіаційного персоналу до виконання польотів та проведення робіт із забезпечення польотів, охорони повітряних суден, виконання та забезпечення польотів, пошуку та рятування, випробування та прийняття в експлуатацію нових типів повітряних суден, призначених для використання в державній авіації.

Стаття 8. Розслідування авіаційних подій та інцидентів

1. Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами, літальними апаратами України та іноземними повітряними суднами, які сталися на території України та порушень порядку використання повітряного простору України проводить Національна комісія з розслідування авіаційних подій та інцидентів.

2. Порядок розслідування авіаційних подій та інцидентів з державними повітряними суднами визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Розслідування авіаційних подій та інцидентів над відкритим морем (у міжнародному повітряному просторі) проводиться відповідно до правил, установлених Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 рік).

4. Авіаційні події та інциденти класифікуються відповідно до правил та порядку розслідування авіаційних подій та інцидентів, установлених на підставі міжнародної класифікації авіаційних події та інцидентів, визначеної Міжнародною організацією цивільної авіації.

Стаття 9. Фінансування витрат на авіаційну діяльність

1. Фінансування участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях і заходах, реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України проводиться за рахунок Державного спеціалізованого фонду фінансування витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі – Фонд), який є складовою частиною Державного бюджету України.

2. Порядок формування (перелік, розмір та порядок сплати державних зборів) та використання коштів Фонду за рахунок державних зборів, внесених суб’єктами авіаційної діяльності, визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Фонд формується за рахунок внесених суб’єктами авіаційної діяльності державних зборів:

1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об’єктів та суб’єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;

2) за видачу дозволів;

3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропортів України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває;

4) за вчинення офіційних дій, пов’язаних з наглядом у сфері цивільної авіації;

5) за сертифікацію суб’єктів, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування;

6) з інших, не заборонених законодавством надходжень.

4. Кошти Фонду використовуються для утримання штату працівників та інфраструктури урядового органу, забезпечення виконання його функцій, фінансування витрат на участь та представництво України у міжнародних авіаційних організаціях, забезпечення проведення переговорів та підписання міжнародних договорів України в галузі цивільної авіації, розроблення авіаційних правил, стандартів і технологій, організації проведення та забезпечення участі в семінарах, конференціях, нарадах та заходах авіаційної спільноти, навчання, підвищення та підтвердження/відновлення кваліфікації працівників урядового органу та представників інших державних органів.

5. Забороняється використання коштів Фонду на цілі, не пов`язані з авіаційною діяльністю.

6. Кошти Фонду, не використані протягом року, включаються до кошторису наступного року.

7. Платежі, які підлягають внесенню до Фонду, є обов’язковими для всіх суб’єктів авіаційної діяльності.

Стаття 10. Сертифікація суб’єктів авіаційної діяльності

1. Сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України, що видається урядовим органом, повинні отримати суб’єкти авіаційної діяльності, які в галузі цивільної авіації провадять:

1) розроблення та виробництво цивільної авіаційної техніки для серійного виробництва та продажу;

2) технічне обслуговування авіаційної техніки;

3) експлуатацію повітряних суден;

4) навчання авіаційного персоналу;

5) аеропортову діяльність;

6) надання послуг з аеронавігаційного обслуговування;

7) інші види діяльності у сфері цивільної авіації, якщо це вимагається авіаційними правилами України або міжнародними договорами.

2. Сертифікат видається після здійснення процедури сертифікації, під час якої перевіряється довгострокова здатність суб’єкта авіаційної діяльності до безпечного виконання дозволеного виду діяльності у сфері цивільної авіації.

3. Розробники, виробники цивільної авіаційної техніки, її модернізації та організації авіаційно-технічного обслуговування, які отримали сертифікат на відповідний вид діяльності, мають право проводити випробувальні польоти прототипів, нових та модифікованих цивільних повітряних суден без отримання сертифіката експлуатанта, якщо в сертифікаті на основний вид діяльності зазначено право на виконання таких польотів.

Стаття 11. Визнання сертифікації суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності

1. Урядовий орган може визнати сертифікат або аналогічний йому документ, виданий іноземним органом або спеціалізованою установою, якщо це передбачено міжнародним договором та міжнародно-правовими актами або якщо вимоги до його видачі відповідали вимогам, що застосовуються в Україні.

2. Порядок визнання сертифікатів та аналогічних їм документів, виданих іноземними органами або спеціалізованими установами, визначається авіаційними правилами України з урахуванням відповідних міжнародно-правових актів і норм законодавства.


Стаття 12. Контроль та інспектування

1. Контроль та інспектування за дотриманням вимог нормативно-правових актів і виконанням рішень у сфері цивільної авіації здійснює урядовий орган.

Перевірку дотримання вимог нормативно-правових актів і виконання рішень у сфері цивільної авіації провадять державні інспектори та уповноважені на це представники урядового органу (далі - представники урядового органу).

2. Урядовий орган проводить планові та позапланові перевірки з метою визначення відповідності власника сертифіката вимогам, які встановлені правилами та процедурами, що регулюють діяльність цивільної авіації та використання повітряного простору України. Необхідність у проведенні позапланової перевірки визначається урядовим органом.

Позапланові перевірки проводяться представниками урядового органу на підставі повідомлення про порушення юридичною або фізичною особою вимог законодавства та (або) встановлених правил та процедур України, факти, які свідчать про загрозу зниження встановленого рівня безпеки.

3. Представники урядового органу мають право:

1) доступу до всіх приміщень і об’єктів підприємств, установ та організацій, які підлягають перевірці;

2) перевіряти будь-яке повітряне судно, аеропорт, аеродром чи обладнання, діяльність служб та організацій, що розміщені на території аеропорту, аеродрому або використовуються для провадження діяльності у сфері цивільної авіації;

3) доступу до матеріалів, документів і будь-якої іншої інформації, пов’язаної з авіаційною подією або інцидентом, а також знімати з матеріалів і документів копії, крім копій з інформації, що є конфіденційною або має статус комерційної таємниці згідно із законодавством України;

4) вчиняти контрольно-вимірювальні дії, перевіряти повітряні судна чи обладнання, що використовуються для провадження діяльності у сфері цивільної авіації;

5) за наявності відповідних повноважень на підставі письмового рішення (акта перевірки) не допускати до подальшої експлуатації будь-яке повітряне судно, технічний стан якого є незадовільним або виявлено порушення правил його експлуатації, а також у разі використання повітряного судна особами без відповідних повноважень;

6) за наявності відповідних повноважень не допускати до подальшої експлуатації або зберігання обладнання призначеного для впровадження діяльності у сфері цивільної авіації, що перебуває у незадовільному технічному стані чи використовується особами без відповідних повноважень.

4. Представники урядового органу зобов’язані здійснювати державний нагляд і контроль за додержанням законодавства, інших нормативних актів і встановлених правил і процедур, а також несуть кримінальну та адміністративну відповідальність за необ’єктивність та упередженість.

Стаття 13. Захист представників урядового органу

1. Держава гарантує захист представників урядового органу від будь-якого впливу з боку осіб, які перевіряються, в тому числі керівників урядового органу, інших органів виконавчої влади з метою запобігання необ’єктивному висвітленню результатів перевірки.

2. Умови оплати праці державних інспекторів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Відносини державних авіаційних інспекторів з правоохоронними органами

1. Працівники правоохоронних органів зобов’язані надавати допомогу державним авіаційним інспекторам у виконанні ними службових обов’язків та припиняти незаконні дії осіб, які перешкоджають їм у проведенні перевірки та інспектування.

2. Порядок взаємодії державних інспекторів з відповідними органами виконавчої влади та місцевого самоврядування під час організації та проведення перевірок та інспектування, розслідування авіаційних подій, інцидентів, надзвичайних подій встановлюється спеціальною міжгалузевою інструкцією.

Стаття 15. Обов’язки керівників підприємств, установ та організацій, на яких проводяться перевірки та інспектування

1. Керівники підприємств, установ та організацій, на яких проводяться перевірки та інспектування із забезпечення безпеки польотів, зобов’язані надати всю необхідну інформацію, що стосується питань забезпечення безпеки польотів, а також забезпечити:

1) доступ державних інспекторів до матеріалів, документів, даних та обладнання, що стосується питань перевірки та інспектування з безпеки польотів;

2) доступ до приміщень та об’єктів, що перевіряються та інспектуються;

2. Урядовий орган разом з іншими державними органами контролю може проводити перевірку.

3. За результатами перевірки державні інспектори складають звіт, який підписується керівником чи уповноваженою особою підприємства, установи чи організації, на якій проводилася перевірка, або фізичною особою, яка перевірялася. У разі відмови зазначених осіб від підписання звіту, державний інспектор робить у ньому відповідну позначку.

4. Порядок проведення перевірок з питань забезпечення безпеки польотів, а також порядок подання та розгляду скарг щодо виявлених фактів порушень з боку державного інспектора визначається урядовим органом.

Розділ ІІІ АВІАЦІЙНІ ПРАВИЛА УКРАЇНИ

Стаття 16. Нормативно-правове регулювання

1. Нормативно-правове регулювання цивільної авіації здійснюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та авіаційними правилами України.

2. Нормативно-правові акти та авіаційні правила України підлягають обов’язковому виконанню всіма користувачами повітряного простору України та іншими юридичними чи фізичними особами на території України, а вітчизняними користувачами повітряного простору і за її межами, якщо закони країни перебування не передбачають іншого.

3. Авіаційні правила України розробляються відповідно до стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), а також законодавства Європейського Союзу у сфері цивільної авіації.

4. Авіаційні правила України встановлюють види, форми сертифікатів та інших документів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, строки їх дії, порядок та умови отримання, скасування, припинення дії та відмови у їх видачі, вимоги до суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності, вимоги до наявності у суб’єктів авіаційної діяльності систем управління безпекою польотів та систем управління якості, правила, порядок, обсяг і критерії оцінки, порядок проведення перевірок та інспектування і їх види.

5. Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку має право вводити в дію авіаційні правила України в структурі відповідних документів Європейського Союзу.

Стаття 17. Сфера дії авіаційних правил

У разі коли міжнародною угодою в галузі міжнародного повітряного права, учасницею якої є Україна, встановлено інші авіаційні правила, ніж передбачені законодавством України, застосовуються норми міжнародної угоди.

Розділ ІV ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ АВІАЦІЇ

Стаття 18 . Забезпечення встановленого рівня безпеки польотів

1. З метою забезпечення безпеки польотів урядовий орган здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій шляхом:

1) встановлення критеріїв безпеки польотів;

2) встановлення необхідного рівня безпеки польотів;

3) проведення аналізу та визначення існуючого рівня безпеки польотів;

4) проведення планових та позапланових перевірок та інспекцій суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності;

5) установлення строків і здійснення контролю проведення коригуючих дій суб’єктами авіаційної діяльності;

6) заборона, відміна, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам;

7) анулювання, тимчасового припинення дії, обмеження прав, наданих згідно із сертифікатом або свідоцтвом.


2. З метою забезпечення виконання стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) та забезпечення безпеки польотів та суспільства, захисту навколишнього природного середовища урядовий орган може вводити обмеження на експлуатацію повітряних суден.

3. Юридичні та фізичні особи, які здійснюють забезпечення безпеки польотів, створюють умови для безпечного провадження авіаційної діяльності, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

4. З метою забезпечення неупередженості в прийнятті рішень урядовий орган не може брати участі в утворенні, реорганізації, ліквідації та управлінні об’єктами державної власності, що проводять авіаційну діяльність.

5. Експлуатанти авіаційної техніки, організацій з технічного обслуговування, аеропортів, аеродромів та органи, які здійснюють обслуговування або управління повітряним рухом, безпосередньо здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки польотів повітряних суден та несуть за неї відповідальність.

6. У разі коли розробник, виробник або організація з технічного обслуговування не виконує своїх обов’язків із супроводження експлуатації виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання, підтримання їх льотної придатності, урядовий орган вживає необхідних заходів для забезпечення безперервної експлуатації повітряних суден шляхом:

1) заборони експлуатації екземплярів або типу виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання;