Geum.ru

Повітряний кодекс України встановлює правові основи загальної діяльності в цивільній авіації

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

4) встановлення заборон та обмежень на польоти цивільних повітряних суден у відповідному аеропорту.

Розділ ХІІ ПОВІТРЯНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Стаття 91. Ліцензування

1. Авіаційний перевізник, який виконує перевезення пасажирів, багажу та (або) вантажу за плату та (або) за наймом повинен мати операційну ліцензію на провадження діяльності з перевезення пасажирів, багажу та (або) вантажів повітряним транспортом, яка видається урядовим органом.

2. В операційній ліцензії зазначаються регіони польотів або повітряні лінії та особливі умови їх експлуатації.

3. Операційна ліцензія не дає остаточного права доступу авіаційного перевізника до конкретних маршрутів або ринків.

4. Перевезення пасажирів, багажу, вантажу за плату та (або) за наймом без наявності операційної ліцензії забороняється, за винятком авіаперевізників, які надають послуги з авіаперевезень, при цьому експлуатуючи виключно повітряні судна, злітна маса яких не перевищує 495 кілограмів, або безмоторні повітряні судна.

5. Порядок проведення ліцензування визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 92. Забезпечення авіаційного перевізника

1. Суб’єкти господарювання, що отримують операційну ліцензію, та авіаперевізники, які мають операційну ліцензію, повинні мати у своєму розпорядженні один чи більше повітряних суден у власності або у формі лізингу.

2. Авіаперевізник, який використовує літак іншого авіаперевізника або передає його іншому авіаперевізнику, повинен отримати попереднє погодження урядового органу. Умови такого погодження повинні бути частиною договору лізингу між сторонами. Порядок та правила використання авіаперевізником повітряних суден інших авіаперевізників встановлюються авіаційними правилами України.

3. Урядовий орган має право відмовити в погодженні договорів про здавання в лізинг літака авіаперевізнику, якому було видано операційну ліцензію, якщо цим авіаперевізником не виконуються вимоги стандартів з безпеки польотів.

Стаття 93. Умови здійснення авіаційних перевезень авіаперевізником, який має сертифікат урядового органу

1. Авіаперевізник зобов’язаний надавати послуги авіаційних перевезень в обсягах і на умовах, передбачених сертифікатом експлуатанта і операційною ліцензією.

2. Для виконання польотів з перевезення пасажирів, багажу та (або) вантажів, пошти за плату та (або) за наймом авіаперевізник повинен мати операційний дозвіл, який надає йому право на експлуатацію визначених повітряних ліній.

3. Операційний дозвіл надається урядовим органом за письмовою заявою авіаперевізника за визначеними маршрутами на виконання:

1) регулярних авіаційних перевезень в межах України;

2) регулярних міжнародних авіаційних перевезень з (до) України;

3) чартерних міжнародних авіаційних перевезень з (до) України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць;

4) нерегулярних авіаційних перевезень з комерційною метою з (до) України або в межах України;

5) авіаційних перевезень в інших країнах.

4. Операційний дозвіл надається на платній основі.

5. Урядовий орган приймає рішення про видачу або відмову у видачі операційного дозволу у тридцятиденний строк з дня отримання заяви.

6. Якщо це вимагається міжнародними договорами або законодавством країни, в межах якої будуть здійснюватися авіаційні перевезення, урядовий орган додатково до операційного дозволу письмово призначає авіаперевізника, уповноваженого здійснювати авіаційні перевезення визначеними маршрутами до такої країни, поінформувавши про це компетентний орган цієї країни.

7. Затвердження розкладу руху авіаперевізників на виконання регулярних рейсів та планів вильотів (прильотів) повітряних суден авіаперевізників для нерегулярних рейсів відбувається за допомогою мереж авіаційного фіксованого електрозв’язку та Міжнародного товариства авіаційного електрозв’язку (SITA) з урахуванням умов, викладених в операційних дозволах авіаперевізників.

8. У разі надання операційного дозволу та призначення авіаперевізників враховуються соціально-суспільні інтереси та потреби розвитку транспортної системи України.

9. Урядовий орган має право відмовити у наданні операційного дозволу авіаперевізнику або обмежити обсяг операційного дозволу:

1) у разі наявності обмежень, передбачених міжнародними договорами або домовленостями між авіаційними властями;

2) з метою запобігання обмеженню можливості українських авіаперевізників конкурувати з іноземними авіаперевізниками;

3) у разі потреби зробити рентабельними регулярні авіаційні перевезення за маршрутом, який вже обслуговується, за відсутності потреби у збільшенні запропонованої ємності перевезень;

4) якщо право виконання регулярних польотів за відповідним маршрутом уже передано іншому авіаперевізнику в рамках виконання зобов’язань, що мають соціально-суспільний характер;

5) якщо авіаперевізник не задовольняє вимогам міжнародних угод та авіаційних правил України або не виконує їх.

10. Якщо за операційним дозволом та призначенням на здійснення авіаперевезень до одного і того ж аеропорту звернулося два або більше авіаперевізників, урядовий орган може прийняти рішення про вибір авіаперевізника на конкурсних засадах із застосуванням таких критеріїв оцінки:

1) стан безпеки польотів у авіаперевізника;

2) результати господарської діяльності авіаперевізника на поточний момент та його фінансовий стан;

3) здатність авіаперевізника забезпечити необхідний рівень послуг та конкурентноспроможні тарифи, а у разі здійснення міжнародних авіаперевезень – здатність ефективно конкурувати з іншими авіаперевізниками;

4) регулярність виконання авіаперевізником польотів за маршрутами, за якими авіаперевізнику раніше було надане право експлуатації;

5) використання авіаперевізником прав на здійснення авіаперевезень, що він мав раніше;

6) виконання авіаперевізником вимог міжнародних угод та авіаційних правил України.

11. Операційний дозвіл можуть бути анульовані або обмежені урядовим органом, якщо авіаперевізник:

1) не розпочав здійснення авіаперевезень протягом шести місяців з дати отримання операційного дозволу;

2) припинив здійснювати авіаційне перевезення, на які авіаперевізнику було надано операційний дозвіл, і не відновив їх протягом дванадцяти місяців;

3) не виконує вимоги міжнародних угод та авіаційних правил України;

4) за заявою авіаперевізника, в якій авіаперевізник відмовляється від наданих йому прав на здійснення авіаперевезень.

12. Авіаперевізник зобов’язаний поінформувати урядовий орган про припинення регулярних авіаперевезень за маршрутом, на який він має операційний дозвіл та призначення, за 30 днів до запланованої дати припинення із зазначенням причин такого припинення.

Стаття 94. Умови здійснення авіаційних перевезень іноземним авіаперевізником

1. Для здійснення авіаційних перевезень іноземний авіаперевізник повинен мати відповідну ліцензію та сертифікат.

2. Регулярні авіаційні перевезення повинні здійснюватись іноземним авіаперевізником згідно з вимогами міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, авіаційних правил України та домовленостей між авіаційними властями. Чартерні або нерегулярні авіаційні перевезення повинні здійснюватись іноземним авіаперевізником відповідно до авіаційних правил України.

3. Іноземний авіаперевізник може здійснювати авіаційне перевезення в(з) Україну, в межах України, або авіаційні перевезення, які передбачають комерційну посадку на території України, виключно в обсягах і на умовах, встановлених операційним дозволом.

4. Якщо це вимагається міжнародними договорами, учасником яких є Україна, іноземний авіаперевізник повинен бути призначеним для виконання польотів за відповідними маршрутами.

5. Урядовий орган має право:

1) визнати призначення державного органу країни іншої ніж та, в якій було видано ліцензію;

2) відмовити у визнанні призначення іноземного авіаперевізника, якщо його ефективний контроль здійснюється особою або особами іншої країни ніж та, що його призначила;

3) провести додаткову перевірку іноземного авіаперевізника на відповідність вимогам, встановленим міжнародними угодами і авіаційними правилами України.

6. Операційний дозвіл надається урядовим органом за письмовою заявою іноземного авіаперевізника за визначеними маршрутами на здійснення:

1) регулярних міжнародних авіаперевезень до (з) України;

2) регулярних авіаперевезень в межах України;

3) чартерних авіаперевезень до/з України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць;

4) нерегулярних комерційних авіаперевезень до (з) України, або в межах України.

7. Якщо це вимагається міжнародними договорами, учасником яких є Україна або законодавством країни, до якої будуть здійснюватися авіаційні перевезення, урядовий орган додатково до операційного дозволу письмово призначає іноземного авіаперевізника, уповноваженого здійснювати авіаційні перевезення визначеними маршрутами до або між такими країнами, поінформувавши про це компетентний орган цієї країни (країн).

8. Затвердження розкладу руху іноземних авіаперевізників на виконання регулярних рейсів та планів вильотів-прильотів повітряних суден іноземних авіаперевізників для нерегулярних рейсів відбувається за допомогою мереж авіаційного фіксованого електрозв’язку та Міжнародного товариства авіаційного електрозв’язку (SITA) з урахуванням умов, викладених в операційних дозволах іноземних авіаперевізників.

9. Операційний дозвіл іноземному авіаперевізнику може бути наданий, якщо:

1) це відповідає суспільним інтересам України;

2) вітчизняні авіаперевізники користуються такими ж правами в країні реєстрації іноземного авіаперевізника або отримують інші вигоди на умовах взаємності;

3) у вітчизняних аеропортах забезпечується можливість обслуговування таких польотів та авіаперевезень;

4) у разі здійснення нерегулярних авіаційних перевезень такі перевезення не можуть бути здійснені вітчизняними авіаперевізниками або такі перевезення не можуть бути здійснені в рамках виконання регулярних польотів між тими самими аеропортами.

10. Урядовий орган має право відмовити іноземному авіаперевізнику у видачі операційного дозволу, якщо це обумовлюється обмеженнями, що встановлені міжнародними договорами, домовленостями між авіаційними властями та авіаційними правилами України або невідповідністю заявника їх умовам.

11. Урядовий орган має право анулювати або зупинити операційний дозвіл у разі, якщо іноземний авіаперевізник не відповідає вимогам міжнародних договорів та авіаційних правил України або порушує умови чи обмеження, встановлені операційним дозволом.

12. Іноземний авіаперевізник зобов’язаний поінформувати урядовий орган про припинення регулярних авіаперевезень за маршрутом, на який він має операційний дозвіл та призначення, за 30 днів до запланованої дати припинення із зазначенням причин такого припинення.

13. Порядок та процедура видачі та анулювання операційного дозволу встановлюються авіаційними правилами України.

Стаття 95. Соціально-суспільні авіаційні перевезення

1. З метою забезпечення соціально-суспільних інтересів авіаперевізником надаються послуги з дотриманням встановлених вимог щодо тривалості, регулярності, місткості і тарифів, при яких авіаперевізник не керується власними комерційними інтересами.

2. За поданням керівника місцевого органу влади центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку може прийняти рішення про обслуговування маршруту, який є важливим для міста або регіону, в рамках виконання зобов’язання, що має суспільно-корисний характер, з дотриманням авіаперевізником встановлених вимог, зокрема щодо безперервності та регулярності авіаційних перевезень, обсягу та рівня оплати за здійснення перевезень. Відповідне повідомлення з цього приводу публікується у засобах масової інформації.

3. Якщо жодний з авіаперевізників не готовий на обслуговування такого маршруту, центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку може оголосити конкурс для авіаперевізників, які мають сертифікат урядового органу, а якщо це передбачено міжнародними договорами, для іноземних перевізників з метою обрання авіаперевізника або авіаперевізників, які готові виконувати зобов’язання, що має суспільно-корисний характер.

4. Критерієм оцінки пропозицій, поданих на конкурс, є заявлені авіаперевізником форма або розмір винагороди чи інших пільг, що надаються в обмін на виконання зобов’язання, що має суспільно-корисний характер.

5. Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку може включити у зобов’язання, що має суспільно-корисний характер, вимогу до авіаперевізника щодо гарантування обслуговування маршруту протягом визначеного строку.

6. Урядовий орган має право обмежити доступ до маршруту, який обслуговується в рамках зобов’язання, що має суспільно-корисний характер, тільки для одного авіаперевізника, забезпечивши цим його виключне право на обслуговування маршруту на строк до трьох років.

Стаття 96. Умови здійснення авіаційних перевезень небезпечних вантажів, товарів військового призначення та подвійного використання

1. Авіаційні перевезення товарів військового призначення та подвійного використання цивільними повітряними суднами здійснюються на підставі дозволів урядового органу та інших документів, передбачених законодавством та авіаційними правилами України.

2. Порядок надання дозволів на авіаційні перевезення товарів військового призначення та подвійного використання визначається за авіаційними правилами України.

3. Надання авіаперевізникам повноважень на право здійснення експорту послуг з авіаційних перевезень товарів військового призначення та супутнього перевезення таких товарів на регулярних рейсах регулюється законодавством України.

4. Авіаперевізники, аеропорти та вантажні агенти можуть займатися діяльністю, пов’язаною з авіаційними перевезеннями небезпечних вантажів, за умови одержання ними від урядового органу права на здійснення такої діяльності. Умови перевезень, порядок одержання документів на перевезення, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України встановлюються авіаційними правилами України.

5. Урядовий орган здійснює сертифікацію організацій та навчальних центрів, що проводять спеціальне навчання, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу з авіаційних перевезень небезпечних вантажів відповідно до авіаційних правил України.

Стаття 97. Продаж авіаційних перевезень, авіаційний квиток

1. Авіаційні перевезення здійснюються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником.

2. Кожний договір авіаційного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізникам або уповноваженими ним організаціями (агентами).

3. Документами на авіаційне перевезення є:

1) авіаквиток (паперовий або електронний) – під час перевезення пасажира;

2) багажна квитанція (паперова або електронна) – під час перевезення зареєстрованого багажу пасажира;

3) авіаційна вантажна накладна (паперова та/або електронна) – під час перевезення вантажу та несупроводжуваного багажу.

4. Авіаційний перевізник зобов’язаний відмовити пасажиру у міжнародному перевезенні у разі відсутності у нього документів, необхідних для в’їзду в Україну чи для в’їзду в іноземну державу з України.

5. Системи бронювання, які функціонують на території України для надання інформації про розклад польотів, наявність вільних місць, плату за перевезення, послуг авіаперевізників, пов’язаних з перевезенням, а також для бронювання та оформлення квитків, повинні забезпечувати:

1) відповідність вимогам, встановленим авіаційними правилами України щодо прозорості, рівності та справедливої конкуренції між авіаперевізниками та між операторами таких систем;

2) вибір послуг з авіаперевезень, що пропонуються користувачам.

6. Особа, що має доступ до систем, передбачених частиною сьомою цієї статті, зобов’язана захищати конфіденційність персональних даних осіб і не може обробляти або передавати їх без згоди заінтересованої особи, крім випадків, передбачених законодавством України.

7. До автоматизованих систем належать:

1) системи управління відправленнями пасажирів та багажу в аеропортах;

2) системи, які використовуються для проведення розрахунків між авіаційними перевізниками та суб’єктами, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень;

3) автоматизовані системи бронювання, які використовуються суб’єктами для здійснення бронювання та продажу авіаційних перевезень;

4) автоматизовані системи управління технологічними процесами в аеропортах.

8. Урядовий орган веде облік та проводить перевірку автоматизованих систем у порядку, встановленому авіаційними правилами України.

9. Автоматизовані системи, які використовуються для забезпечення авіаційних перевезень і проведення централізованих розрахунків між авіаперевізниками та суб’єктами, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень, повинні бути сертифіковані урядовим органом в порядку, встановленому авіаційними правилами України.

10. Суб’єктом, що надає агентські послуги з продажу авіаційних перевезень є юридична особа, яка проваджує діяльність з продажу авіаційних перевезень за дорученням авіаперевізника на підставі відповідного договору. Суб’єкти, що провадять діяльність, пов’язану з продажем авіаційних перевезень, повинні бути сертифіковані урядовим органом на відповідність вимогам авіаційних правил України. Суб’єкти, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень, повинні використовувати автоматизовані системи бронювання, під час здійснення продажу авіаційних перевезень на міжнародні рейси повинні мати та використовувати не менше двох з них.

11. Суб’єктом, який проводить підготовку персоналу з продажу (організації) авіаційних пасажирських або вантажних перевезень, є юридична особа. Зазначений суб’єкт повинен мати сертифікат урядового органу на відповідність вимогам авіаційних правил України.

Стаття 98. Тарифи на авіаційні перевезення

1. Тарифи на авіаційні перевезення, які визначають рівень оплати за авіаційне перевезення, що здійснюється на території України, або яке починається чи закінчується на зазначеній території, як і за пов’язані з ними послуги, а також умови застосування такої оплати, включаючи винагороду та умови, запропоновані агентам з продажу, визначаються авіаперевізниками на ринкових засадах і оприлюднюються у формі, доступній користувачам.

2. Порядок визначення і процедури з питань, пов’язаних із тарифами на авіаційне перевезення, із зазначенням процедури оприлюднення тарифів, їх застосування або тимчасового припинення їх застосування, а також детальні вимоги щодо обсягу інформації, які повинні надаватися перевізником для оцінки обґрунтованості тарифів визначаються авіаційними правилами України.

3. Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку має право:

1) анулювати надмірно високі тарифи, зокрема у разі недостатнього рівня конкуренції;

2) зупинити дію надмірно низьких тарифів, зокрема у разі, коли вони змушують інших авіаперевізників знижувати свої тарифи до рівня, нижчого за собівартість, або спрямовані на витіснення з ринку слабших конкурентів, з урахуванням всієї структури тарифів на даному маршруті, відповідним чином розрахованого загального розміру витрат авіаперевізника, а у випадках, передбачених пунктом 1 цієї статті, – розумного рівня дохідності.

4. Для перевірки доцільності встановлення тарифу на авіаційне перевезення центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку має право зобов’язати авіаперевізника у встановлений строк надати вичерпну інформацію про економічне обґрунтування тарифів, в тому числі інформацію про витрати, на основі яких визначається рівень тарифу.

5. У разі коли авіаперевізник не подав необхідну інформацію у встановлений строк або подав її не в повному обсязі, центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку своїм рішенням має право вилучити такий тариф із систем продажу і бронювання.

6. У разі коли порядок визначення тарифів на авіаційне перевезення регулюється міжнародними договорами, центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку повинен вчинити адміністративні дії і прийняти адміністративні рішення стосовно тарифів авіаперевізників згідно з положеннями, які містяться у таких договорах.

Стаття 99. Обов’язки та відповідальність авіаційного перевізника

1. Правила авіаперевізника – правила, інструкції і технології, встановлені перевізником, які використовуються під час авіаційних перевезень пасажирів і (або) багажу, вантажу, пошти, а також правила застосування тарифів, стандарти з обслуговування пасажирів і багажу, порядок розгляду претензій та позовів.

2. Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також визначені нормативи якості такого обслуговування встановлюються урядовим органом авіаційними правилами України з урахуванням міжнародних договорів та законодавства України.

3. Авіаперевізник зобов’язаний виконувати зазначені в частині другій цієї статті правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативи якості обслуговування.

4. Авіаперевізник на підставі зазначених в частині другій цієї статті правил повітряних перевезень має право встановити та ввести в дію власні правила, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять нормативів якості обслуговування пасажирів, нижчих за рівень встановлених вимог.