Geum.ru

Повітряний кодекс України встановлює правові основи загальної діяльності в цивільній авіації

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Стаття 57. Державне регулювання авіаційної медичної діяльності

1. Урядовий орган здійснює регулювання у сфері авіаційної медичної діяльності за такими функціями:

1) надає повноваження авіамедичним екзаменаторам на проведення медичної сертифікації;

2) утворює апеляційний орган з правом перегляду висновків, які надані лікарями-експертами;

3) погоджує програми навчальних центрів, на базі яких проводяться курси професійної підготовки для кандидатів у авіамедичні екзаменатори, що завершуються обов’язковим складенням іспиту.

2. Урядовий орган авіаційними правилами України:

1) установлює кваліфікаційні вимоги до авіамедичних екзаменаторів;

2) визначає умови і порядок:

а) проведення авіамедичного обстеження авіаційного персоналу;

б) видачі та зберігання медичних звітів про наявність або відсутність медичних протипоказань для отримання медичного сертифіката;

в) здійснення контролю за проведенням медичного обстеження авіаційними лікарями та результатами медичної сертифікації;

г) здійснення контролю за документальним оформленням та зберіганням результатів авіамедичного обстеження;

4) установлює періодичність здійснення медичної сертифікації;

5) визначає порядок проведення медичного нагляду за авіаційним персоналом в міжсертифікаційний період.

Розділ ІХ ЕКІПАЖ ПОВІТРЯНОГО СУДНА

Стаття 58. Екіпаж повітряного судна

1. Екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу до якого належать особи, які постійно виконують під час польоту такі функції:

1) керування повітряним судном;

2) обслуговування двигунів, обладнання та різних пристроїв, необхідних для польоту повітряного судна, обладнання, установленого на повітряному судні, зокрема фотографічних та метеорологічних пристроїв, приладів, призначених для виконання авіаційних робіт та випробувань, обладнання, призначеного для забезпечення стрибків з парашутом;

3) обслуговування на борту повітряного судна пасажирів.

2. Льотний склад цивільної авіації належить до однієї з трьох категорій:

1) випробування та приймання;

2) повітряні перевезення;

3) авіаційні роботи.

3. Склад екіпажу визначається залежно від типу повітряного судна, характеристик та тривалості польоту і характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Поіменний список членів екіпажу складається перед кожним польотом відповідно до авіаційних правил України.

4. Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.

Стаття 59. Обов’язки, права членів екіпажу повітряного судна

1. Член екіпажу несе повну відповідальність за неналежне виконання своїх службових обов’язків, що визначені посадовою інструкцією, Керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна та Керівництвом з виконання польотів, а також за несумлінне виконання обов’язків, пов’язаних з безпекою повітряного судна і його пасажирів.

2. Члени екіпажу зобов’язані:

1) доповідати командиру про будь-який випадок або помилку, відмову, збій чи дефект, які можуть вплинути на безпечну експлуатацію повітряного судна, включаючи його аварійні системи;

2) використовувати операторські схеми, доповіді про випадки загрози згідно з програмами техніки безпеки і заходів щодо безпеки польотів і подавати командиру відповідний рапорт.

3. Членові екіпажу забороняється виконувати свої обов’язки на повітряному судні, якщо він:

1) перебуває у стані фізіологічного впливу обставин або дії будь-якого препарату, що впливають на його працездатність і загрожують безпеці польоту повітряного судна;

2) не впевнений в можливості безпечно виконувати свої службові обов’язки, відчуваючи надмірну втому або перебуваючи в іншому стані.

4. Членові екіпажу забороняється вживати алкоголь менш ніж за 8 годин до початку та під час виконання своїх службових обов’язків у польоті або оголошення режиму готовності. За наявності рівня алкоголю в крові, що перевищує 0,2 проміле, член екіпажу відстороняється від виконання своїх обов’язків.

5. Член екіпажу має право відмовитися від виконання польоту, якщо, на його думку, є аргументовані сумніви щодо належного виконання ним обов’язків через стан здоров’я та інші обставини.

6. Членам екіпажу повітряного судна забороняється проносити з собою на борт повітряного судна вогнепальну зброю, газову зброю та вибухонебезпечні речовини, а також засоби, прилади та хімічні речовини, які можуть створити загрозу безпеці польоту або пасажирів.

7. Членам екіпажу та пасажирам державного повітряного судна дозволяється мати табельну вогнепальну та іншу зброю, залежно від покладених на них обов’язків.

Стаття 60. Командир повітряного судна

1. Командиром повітряного судна із складу членів його екіпажу є пілот, призначений експлуатантом для виконання керівних функцій на повітряному судні.

2. Командир повітряного судна авіації загального призначення призначається власником або орендарем повітряного судна.

3. Якщо до складу екіпажу повітряного судна входить лише одна особа, вона виконує обов’язки командира повітряного судна.

Стаття 61. Відповідальність та повноваження командира повітряного судна

1. Командир повітряного судна несе персональну відповідальність:

1) за безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів і вантажу на борту повітряного судна з моменту підняття на борт і до моменту, коли він покидає повітряне судно після польоту;

2) за експлуатацію і безпеку повітряного судна, починаючи з моменту запуску двигуна і готовності повітряного судна вирулити на злітну смугу для зльоту і до моменту посадки повітряного судна і заглушення двигуна (двигунів), що використовувались як основні силові установки.

2. Командир повітряного судна є довіреною особою експлуатанта повітряного судна з правом укладення від його імені договорів і угод в інтересах виконання завдання на політ, забезпечення безпеки польоту, збереження повітряного судна, життя і здоров’я пасажирів та членів екіпажу.

3. Командир повітряного судна забезпечує і гарантує:

1) проведення у повному обсязі передпольотної підготовки;

2) наявність та відповідність польотної бортової документації повітряного судна керівництву з льотної експлуатації повітряного судна та керівництву з виконання польотів;

3) інформованість всіх пасажирів про місцезнаходження аварійних виходів, розташування і використання відповідного аварійного і рятувального обладнання.

4. Командир повітряного судна у разі потенційної загрози безпеці повітряного судна, його екіпажу або пасажирів зобов’язаний:

1) здійснювати особистий контроль за безпекою пасажирів та екіпажу;

2) висадити будь-яку особу або вилучити будь-яку частину вантажу;

3) відмовитись від транспортування небажаних пасажирів, якщо вони перебувають під небезпечним впливом алкоголю або медичних препаратів, а також депортованих осіб, якщо їх переміщення є небезпечним для повітряного судна або його пасажирів.

5. Командир повітряного судна має право приймати остаточне рішення про:

1) приймання чи неприймання повітряного судна з експлуатаційними недоліками, дозволеними експлуатаційною документацією;

2) зліт, політ і посадку повітряного судна, зміну плану і режиму польоту;

3) зливання в польоті пального, скидання багажу, вантажу і пошти, припинення польоту і посадку повітряного судна на запасному аеродромі або вимушену посадку поза аеродромом для рятування життя людей та збереження повітряного судна у разі виникнення загрози безпеці польоту;

4) зміну маршруту польоту, переліт державного кордону та/або посадку повітряного судна на аеродромі, не передбаченому завданням на політ, у разі виникнення загрози для життя і здоров’я пасажирів та членів екіпажу, пов’язаної з актом незаконного втручання в діяльність авіації.

6. Командир повітряного судна має право:

1) віддавати команди, які він вважає необхідними і такими, що гарантують безпеку повітряного судна, пасажирів та майна, що перевозиться на повітряному судні, обов’язкові для будь-якої особи, яка перебуває на борту повітряного судна, та вимагати їх виконання;

2) вживати заходів, у тому числі примусових, до осіб, які своїми діями створюють загрозу безпеці польоту і не виконують його розпоряджень;

3) усувати від виконання завдання на політ та замінювати членів екіпажу повітряного судна, рівень підготовки яких не відповідає завданню на політ, а дії загрожують безпеці польоту;

4) у разі потреби зобов’язати інших членів екіпажу тимчасово виконувати на борту повітряного судна обов’язки, які не відповідають їх прямим службовим обов’язкам.

7. Експлуатант повітряного судна повинен вжити всіх можливих заходів із реалізації гарантії виконання особами, які перебувають на повітряному судні, всіх законних наказів командира повітряного судна з метою забезпечення безпеки літака, осіб та майна, що перебуває на ньому.

8. Командир повітряного судна або пілот, якому було передано управління польотом, в екстремальній ситуації для врятування життя людей або в аварійній ситуації, що вимагає невідкладного прийняття рішення, має право відступити від правил і вимог нормативних документів, що регламентують безпеку польоту, з негайним повідомленням про прийняте рішення органу управління повітряним рухом, з яким він здійснює зв’язок.

9. Командир повітряного судна несе персональну відповідальність і зобов’язаний відстежувати постійну роботу та достовірність, якщо виникнуть підстави у необхідності записаної інформації, устаткування та пристроїв:

1) запису даних польоту, зберігання усіх його даних під час польоту та після його завершення;

2) запису звукового сполучення (голосів, шумів, тону) у кабіні під час польоту.

10. Командир повітряного судна, який отримав сигнал лиха від іншого повітряного судна або морського судна, помітив повітряне чи морське судно, що зазнало аварії чи якому загрожує небезпека, або помітив іншу катастрофу, стихійне лихо або людину в морі, для життя якої існує загроза, зобов’язаний надати допомогу постраждалим або особам, для життя яких існує загроза, в обсязі, що дає йому змогу надати таку допомогу без загрози безпеці повітряного судна, пасажирів, членів екіпажу або інших осіб, за яких він несе відповідальність.

Стаття 62. Робочий час членів екіпажів повітряних суден

Робочий час членів екіпажів цивільних повітряних суден визначається авіаційними правилами України.

Стаття 63. Додаткові спеціалісти на борту повітряного судна

1. Для виконання певних функцій, крім екіпажу, за рішенням експлуатанта на борту повітряного судна можуть перебувати такі категорії спеціалістів:

1) супроводжуючі;

2) наземний інженерно-технічний склад;

3) менеджери;

4) інші спеціалісти, які забезпечують виконання завдань згідно з призначенням польоту.

2. Умови перебування на борту повітряного судна спеціалістів визначаються експлуатантом і погоджуються з урядовим органом.

3. Перевезення додаткових спеціалістів на борту повітряного судна оформлюється записом в польотному завданні екіпажу.

Розділ Х АЕРОДРОМИ І АЕРОПОРТИ

Стаття 64. Аеродроми

1. Аеродром включає такі елементи (аеродромні об’єкти): поверхні (штучні, ґрунтові або водні), які призначені для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому, ґрунтові елементи аеродрому, об’єкти обслуговування повітряного руху, зв’язку, навігації та спостереження, візуальні засоби забезпечення польотів, об’єкти та засоби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, забезпечення авіаційної безпеки, метеорологічного забезпечення, електрозабезпечення аеродрому, споруди та мережі інженерних комунікацій, які забезпечують роботу аеродромних об’єктів.

2. Рішення про спільне використання аеродрому приймають заінтересований орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить аеродром, та урядовий орган.

3. Заборонено виконання польотів цивільних повітряних суден на аеродроми, що не сертифіковані відповідно до авіаційних правил України.

4. Класифікація, сертифікація та експлуатація аеродромів здійснюється відповідно до авіаційних правил України.

5. На аеродромах можуть функціонувати вертольотні майданчики. Вимоги до вертольотних майданчиків і вертодромів встановлюються авіаційними правилами України.

Стаття 65. Злітно-посадкові майданчики

1. Злітно-посадкові майданчики поділяються на постійні та тимчасові.

2. Допуск до експлуатації, експлуатація злітно-посадкових майданчиків здійснюється відповідно до авіаційних правил України.

Стаття 66. Аеропорти

1. Аеропорт як суб’єкт правовідносин є суб’єктом аеропортової діяльності, який забезпечує прийняття та відправку повітряних суден, обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажу та пошти і має для цього аеродром, споруди, обладнання, техніку та персонал.

2. В аеропортах, відкритих для міжнародних польотів, повинні здійснюватись митний, прикордонний, санітарно-карантинний контроль безпеки та інші види контролю, передбачені законодавством України.

3. Дозвіл аеропорту на обслуговування міжнародних польотів надається згідно з авіаційними правилами України.

4. В аеропортах, до складу яких входить аеродром спільного використання, управління та утримання аеродрому здійснюється відповідним органом влади, якому підпорядкований аеродром.

5. Вимоги до аеропортів щодо технічного забезпечення, наземного обслуговування, видів аеропортової діяльності визначаються авіаційними правилами України.

6. В аеропорту повинна бути система зворотного зв’язку пасажирів з адміністрацією аеропорту для своєчасного реагування на скарги пасажирів.

7. Аеропорт повинен мати поштовий, телеграфний, телефонний та інші види зв’язку, а також регулярне транспортне сполучення з найближчими населеними пунктами.

8. Порядок відкриття пунктів пропуску через державний кордон визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 67. Землі аеропортів (аеродромів)

1. Землі аеропортів (аеродромів) закріплюються за експлуатантами аеропортів (аеродромів) державними актами та за своїм цільовим призначенням є землями транспорту. Зміна цільового призначення земель аеропорту провадиться Кабінетом Міністрів України за згодою місцевих органів державної виконавчої влади.

2. Землі аеропортів (аеродромів), що перебувають у державній та комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу.

3. Землі аеропорту можуть передаватись в оренду іншим суб’єктам господарської діяльності згідно із законодавством для будівництва, експлуатації, авіаційної або неавіаційної діяльності, яка спрямована на задоволення потреб пасажирів та користувачів аеропортів, тільки за згодою власника аеропорту (аеродрому) виключно через відкриті аукціони в установленому законодавством порядку.

4. Права, обов’язки та взаємовідносини користувачів земельних ділянок, розташованих в межах території аеропорту (аеродрому), визначаються укладеними угодами з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

5. Використання земельних ділянок в межах території аеропорту (аеродрому) не за цільовим призначенням є підставою для розірвання договору між користувачем земельної ділянки та експлуатантом аеропорту, вилучення та повернення земельних ділянок експлуатанту аеропорту (аеродрому).

6. Органи місцевої виконавчої влади на базі затверджених у встановленому порядку планів перспективного розвитку аеропортів на довгостроковий період зобов’язані резервувати землі, які необхідні для розвитку аеропортів (аеродромів).

Стаття 68. Майно аеропортів (аеродромів)

У разі зміни форми власності аеропорту або його об’єкта повинне зберігатись його цільове призначення.

Аеродроми та аеродромні об’єкти аеропортів (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, засоби посадки, комплекси радіотехнічного забезпечення польотів і авіаційного електрозв’язку, інші елементи аеродромів), що перебувають у державній та комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу.

Пасажирські та вантажні термінальні комплекси, кетерінг, об’єкти авіапаливозабезпечення, інші споруди і обладнання, інженерні, технологічні, службові та культурно-побутові будівлі, об’єкти соціальної сфери, об’єкти інфраструктури тощо, які призначені для наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажу, об’єкти неавіаційних видів діяльності можуть передаватись в концесію, оренду тощо із збереженням їх цільового призначення виключно через відкриті аукціони в установленому законодавством порядку.

Рішення про ліквідацію цивільного аеродрому приймається Кабінетом Міністрів України за поданням урядового органу.


Стаття 69. Державна реєстрація аеродромів

1. Цивільні аеродроми підлягають державній реєстрації з включенням даних про них до реєстру цивільних аеродромів України з видачею його власникам або уповноваженим особам свідоцтва встановленого зразка.

2. Порядок реєстрації цивільних аеродромів, виключення їх з Державного реєстру визначається авіаційними правилами України.

3. Урядовий орган може відмовити заявнику у виключенні з реєстру цивільного аеродрому в разі, коли такий аеродром є важливим для виконання польотів у певному регіоні.

4. Злітно-посадкові майданчики не підлягають реєстрації у Державному реєстрі аеродромів цивільної авіації України.

Стаття 70. Приаеродромна територія. Будівництво на приаеродромній території

1. Будівлі і природні об’єкти, які розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

2. Порядок встановлення приаеродромних територій, їх розміри і режим використання, контроль і облік об’єктів та перешкод визначаються авіаційними правилами України для аеродромів цивільної авіації та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України для аеродромів державної авіації.

3. На приаеродромній території встановлюється особливий порядок одержання дозволу на будівництво (реконструкцію) та на провадження діяльності, яка може впливати на безпеку польотів та створювати перешкоди для роботи наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать: вибухові роботи; діяльність, що сприяє скупченню птахів; встановлення радіовипромінювальних пристроїв; роботи, пов’язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір; роботи, пов’язані із запуском ракет та куль-зондів; діяльність, яка пов’язана з польотами літальних апаратів, з викидами димів та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому; будівництво повітряних високовольтних ліній електропостачання.

4. Надання дозволу на будівництво (реконструкцію), визначення умов забудови, використання землі і споруд та діяльність, яка визначена пунктом 3 цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законодавством та за погодженням з урядовим органом. Порядок та умови погодження визначаються авіаційними правилами України для аеродромів цивільної авіації та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України для аеродромів державної авіації.

5. Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою на те особою до відповідних органів місцевого самоврядування, підвідомча територія яких повністю чи частково підпадає під приаеродромну територію.

6. Для запобігання порушенням умов погодження, неузгодженого будівництва експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

7. Експлуатант аеродрому та провайдер аеронавігаційного обслуговування мають право встановлювати на приаеродромній території та за її межами наземні засоби зв’язку, навігації та спостереження та світлотехнічні засоби, прокладати інженерні мережі, користуватися правом доступу до такого обладнання, зрізати дерева та гілки дерев, що ростуть поблизу розташування повітряних ліній електрозв’язку та електропостачання або антенно-фідерних пристроїв наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження, світлотехнічних засобів, які заважають їх встановленню або роботі.

8. У смугах повітряних підходів до аеродромів може бути обмежено спорудження об’єктів, у яких може одночасно перебувати велика кількість людей, а також об’єктів підвищеної небезпеки, обмежується розташування високовольтних повітряних ліній. Обмеження щодо розміщення таких об’єктів у смугах повітряних підходів визначаються авіаційними правилами України.

9. У разі коли в смугах повітряних підходів до аеродромів дерева можуть становити перешкоду для повітряного руху, експлуатант аеродрому має право вимагати видалення таких дерев або самостійно вжити заходів для їх видалення без згоди власника.

10. На відстані до 15 кілометрів від меж аеродрому забороняється розміщення місць харчових відходів, звалищ, спорудження або розбудовувати споруди, які сприяють масовому скупченню птахів і можуть створювати загрозу для повітряного руху.

11. Органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку видачі або отримання дозволу на будівництво, реконструкцію та діяльність, зазначену в пункті 3 цієї статті, умов дозволу, зобов’язані згідно з рішенням урядового органу припинити будівництво чи діяльність, зазначену в пункті 3 цієї статті, до вирішення питання можливості та умови подальшого будівництва відповідно до законодавства України.