Структура програми навчальної дисципліни (курсу) „ криміналістика (за вимогами ects) опис предмета навчальної дисципліни курсу
| Вид материала | Документы |
- Структура програми навчальної дисципліни «електронна І іонна оптика» І. Опис предмета, 90.46kb.
- Структура програми навчальної дисципліни «класична механіка» Опис предмета навчальної, 271.99kb.
- Витяг із програми навчальної дисципліни Кримінальне право України (Особлива частина), 1510.32kb.
- Структура програми навчальної дисципліни „ інноваційні криміналістичні технології (за, 338.92kb.
- Структура програми навчальної дисципліни „ інноваційні криміналістичні технології (за, 1060.42kb.
- Структура курсу за кмсонп для навчальної дисципліни Управлінський облік, 129.42kb.
- Індивідуальний навчальний план 9 Організаційно-методичне забезпечення кмсонп 10 Структура, 363.49kb.
- До робочої програми навчальної дисципліни "Соціальна екологія" на 2007-2008 навчальний, 137.03kb.
- Навчально-методичний посібник для самостійної роботи І практичних занять з навчальної, 1896.1kb.
- Програма навчальної дисципліни робоча програма навчальної дисципліни кваліфкаційні, 680.22kb.
ТЕМА 32. Методика розслідування злочинів у сфері господарської діяльності
Основні поняття: господарська діяльність; бюджетна система; фіктивне підприємництво; “відмивання” коштів; контрабанда; контрольна закупка; контрольне вимірювання; касова контрольна стрічка; інвентаризація; сумовий облік.
ТЕМА 33. Розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислівальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж
Основні поняття: криміналістична характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж; комп’ютерні технології; цифрове відображення інформації; комп’ютерна програма; текстовий редактор; база даних; електронні документи; тверда копія; комп’ютерні мережі; носії інформації (магнітні, магнітооптичні, оптичні); особливості початкового етапу розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж.
ТЕМА 34. Методика розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів
Основні поняття: криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів; наркотичні речовини; прекурсори; психотропні речовини; наркотична залежність; типові ситуації та типові слідчі версії при розслідуванні злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів; алгоритм слідчих дій при розслідуванні злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів.
ТЕМА 35. Методика розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.
Основні поняття: криміналістична характеристика дорожньо-транспортних подій; проїзна частина; дорожнє покриття; дорожні знаки; зупинка; самохідний транспортний засіб; типові ситуації та типові слідчі версії при розслідуванні дорожньо-транспортних подій; алгоритм слідчих дій при розслідуванні дорожньо-транспортних подій.
ТЕМА 36. Методика розслідування підпалів та злочинних порушень правил протипожежної безпеки
Основні поняття: криміналістична характеристика підпалів і злочинних порушень правил протипожежної безпеки; легкозаймисті речовини; місце зайняття пожежі; пожежно-технічна експертиза; типові ситуації та типові слідчі версії при розслідуванні підпалів і злочинних порушень протипожежних правил; особливості початкового етапу розслідування; характеристика підпалів і злочинних порушень правил протипожежної безпеки.
ТЕМА 37. Методика розслідування незаконного видобування вугілля
Основні поняття: криміналістична характеристика незаконного видобування вугілля; спеціальний дозвіл на видобування вугілля; викопіювання місцевості; корисні копалини; типові ситуації та типові слідчі версії при розслідуванні незаконного видобування вугілля; алгоритм слідчих дій при розслідуванні незаконного видобування вугілля.
Тези лекції на тему:
Методика розслідування хабарництва (2 год.)
Зміст
- Криміналістична характеристика хабарництва.
- Обставини, що підлягають доказуванню по справах про хабарництво. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування.
- Програма початкових слідчих дій.
- Тактичні комбінації, що можуть бути проведені на початковому етапі розслідування даної категорії злочинів.
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:
- Образцов В.А. Криминалистика. Курс лекций. - М., 1995.
- Селиванов Н.А., Снетков В.А. Руководство для следователей. - М., 1997.
- Степанов В.В. Расследование взяточничества. - Саратов, 1966.
- Дулов В.А. Основы расследования преступлений, совершаемых должностными лицами Минск, 1986.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
- Порубов Н.И. Тактика допроса на предварительном следствии. - М.: БЕК, 1998.
- Васильев А.Н. Следственная тактика. - М., 1996.
- Криміналістична характеристика хабарництва.
Хабарництво розглядається як родове поняття, що охоплює два взаємозалежних склади злочину: 1) одержання хабара та 2) давання хабара. Оскільки ці діяння є обов'язковими елементами хабарництва, то вони й визначають особливості його кримінального механізму. Для складу злочину не має значення, чи був отриманий хабар до або після виконання (або невиконання) службовою особою певних дій по службі.. Діяння вважається закінченим після одержання нею предмета хабара. Однак для доведення провини необхідне розслідування обставин, пов'язаних із діями (або бездіяльністю) службової особи.
Суб’єктом хабарництва можуть бути службові особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.
На відміну від багатьох інших видів злочинів, кримінальний механізм хабарництва має свої особливості, основна з яких полягає в тому, що суб'єктна система хабарництва складається з двох обов'язкових елементів - хабародавця й хабарника (службової особи), відносини між якими мають обопільно прихований, погоджувальний характер.
Злочинний механізм хабарництва та взаємодія елементів його криміналістичної характеристики являють собою дві загальні кримінальні ситуації. Перша з них охоплює механізм злочинної змови співучасників і передачу предмета хабара-підкупу. Друга ситуація являє собою механізм службових дій (бездіяльності) службової особи, що вступила в змову з хабародавцем (безпосередньо або через посередника) у розрахунку на одержання хабара-винагороди.
Посередник у системі хабарництва може: представляти злочинні інтереси певної службової особи (нерідко - це колега по службі, близький знайомий); бути особою, пов'язаною із хабародавцем, що визвався налагодити стосунки з певною службовою особою - потенційним суб'єктом одержання хабара; діяти із шахрайською мотивацією, свідомо не збираючись здійснювати посередництво, так чи інакше привласнити предмет хабара або його частку. Серед таких осіб нерідко зустрічаються шахраї, що займаються “улагоджуванням справ” у вигляді кримінального промислу.
- Обставини, що підлягають встановленню.
Під час перевірочних дій і на початку розслідування хабарництва необхідно встановити такі обставини:
- подію та обставини (час, місце та ін.) передачі службовій особі хабара;
- мету давання хабара;
- предмет хабара та його ознаки, джерела одержання коштів для давання хабара;
- спосіб передачі хабара;
- коло осіб, що приймали участь у передачі та одержанні хабара;
- коло осіб, що були присутніми при передачі хабара;
- обставини, що передували передачі хабара;
- наявність вимагання або провокації хабара;
- характер стосунків між особами, причетними до хабарництва;
- характер службових дій, виконаних хабарником;
- законність виконаних службовою особою дій.
Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування. Кримінальні справи про хабарництво порушуються за матеріалами органів боротьби з економічною злочинністю, організованою злочинністю і корупцією. Такі справи пов'язані з заявами, що надійшли в органи прокуратури про майбутню дачу хабара в зв'язку з вимаганням та іншими обставинами. Іноді справи про хабарництво порушуються в результаті явки з повинною, коли хабародавець звертається в органи прокуратури або дізнання з заявою про вчинений хабар, сподіваючись на звільнення від кримінальної відповідальності, якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара, або він добровільно заявив після давання хабара про те, що сталося, до порушення кримінальної справи (ч. 3 ст. 369 КК України). Незалежно від зазначених ситуацій перевірочні дії та початок розслідування здійснюються з урахуванням того, що:
- заява може бути наклепницькою і тоді гласна її перевірка може скомпрометувати службову особу;
- у випадку достовірності викладених у заяві фактів така перевірка може насторожити винних і пов'язаних із ними осіб, що може негативно вплинути на результати розслідування.
3. Програма початкових слідчих дій складається з:
а) допиту заявника з метою одержання відомостей щодо предмета хабара, його особливостей, характеру дій, які повинна здійснити службова особа, встановлення осіб, що можуть підтвердити показання заявника;
б) затримання хабародавця (посередника) в якості підозрюваної особи з отриманим хабаром;
в) обшуку місця передачі хабара, особи, що одержала хабар, хабародавця (посередника), за наявності даних про передачу хабара, із метою виявлення предмета хабара, упаковки тощо;
г) допит зазначених осіб як підозрюваних;
ґ) огляд предмета хабара для встановлення його особливостей, приналежності раніше певній особі. Наприклад, при виявленні в підозрюваного грошових купюр у протоколі огляду повинно бути зазначено номінал кожної купюри, зовнішній вигляд, написи, забруднення та інші індивідуальні ознаки, упаковка;
д) огляд місця передачі хабара, місця зустрічей учасників злочину з метою виявлення матеріальних слідів, що вказують на перебування в даному місці певних осіб (слідів рук, особистих предметів та ін.);
є) пред'явлення для впізнання предмета хабара особам, які раніше бачили цей предмет, у тому числі хабародавцю.
У випадках, коли на хабарництво вказують непрямі дані, розслідування починається з огляду документів із метою встановлення: їх підробки; незаконності виконання службових дій; неправомірності невиконання таких дій; порядку їх виконання; порядку проходження документації; недотримання правил оформлення документів, спрощення його порядку; порушення звичайної черговості розгляду питань, прискорення його в порівнянні з встановленими або звичайними термінами виконання службових дій та ін.
Залежно від ситуацій здійснюються такі подальші початкові слідчі дії: обшук у підозрюваних у хабарництві та хабародавця з метою виявлення предмета хабара, слідів і документів, що свідчать про це; допит підозрюваного про обставини виконання ним певних службових дій, про причини порушення встановленого порядку розгляду і вирішення питань, про обставини придбання майна, цінностей, наявності грошей, що, можливо, є предметом хабара; допити хабародавця і посередників про обставини розслідуваної справи; інші дії, що випливають із конкретних слідчих ситуацій.
4. Тактичні комбінації, що можуть бути проведені на початковому етапі розслідування даної категорії злочинів.
Для розслідування наявного вимагання хабара розробляється тактична операція, яка являє собою комплекс слідчих дій: допит заявника про індивідуальні ознаки предмета хабара; затримання особи, підозрюваної в хабарництві з переданими їй грошима або цінностями; обшук цієї особи й обшук на місці передачі хабара; огляд виявлених при здійсненні цих дій предмета хабара, документів, що можуть мати відношення до справи. До комплексу зазначеної операції входять відповідні оперативно-розшукові заходи. Така операція має повністю виключати дії, які були б спрямовані на свідоме створення з боку службових осіб правоохоронних органів обставин і умов, характерних для провокації хабара (ст. 370 КК України).
У методиці розслідування розроблені прийоми спростування обману підозрюваного у вимаганні хабара, що полягають у спостереженні за тим, як особа, яка підозрюється у хабарництві, виконала обумовлені дії в інтересах хабародавця. Відповідно ж до п. 7 ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право застосовувати засоби для фіксації предметів, що можуть набути доказового значення. До таких засобів фіксації, наприклад, відноситься фіксація номерів купюр, приготованих заявником для передачі певній службовій особі як хабар, та ін.
Тези лекції по темі:
Методика розслідування злочинів, скоєних з використанням комп'ютерних технологій
Зміст
- Криміналістична характеристика злочинів у сфері використання комп’ютерів.
- Особливості огляду місця події.
- Особливості висування та перевірки слідчих версій.
- Призначення та проведення експертиз.
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:
- Беляков К.И. Управление и право в период информатизации. Монография. -К.: Издательство “КВІЦ”,2001.- 308с.
- Россинская Е.Р.. Компьютерные преступления: уголовно-правовые и криминалистические аспекты // Воронежские криминалистические чтения. Под. ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 2002.-Вып.3.–С.169
- Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк В.С. та ін. Комп'ютерна злочинність: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002. – 240с.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
- Козлов В.Е. Компьютерные преступления: криминалистическая характеристика и осмотр места происшествия: Моногр.-Мн.: Академия МВД Республики Беларусь, 2001.-120с.
- Жук П.Ф., Шорохов О.В. Механізм виникнення криміналістично значимої інформації при форматуванні дискет // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.-2000. -№4. –С.114-117.
- Біленчук Д., Котляревскький О. Загальні характерні риси комп’ютерного злочинця // Міліція України. –1999. -№ 7-8 –С.31.
- Центр восстановления данных // Компьютеры+программы. -2003.- №7.-С.10-13.;
- Романюк Б. Залучення спеціалістів до розслідування злочинів у сфері інформаційних технологій // Міліція України №2, 2002р.-С.24-25.
- Криміналістична характеристика злочинів у сфері використання комп’ютерів.
Як свідчить історія розвитку світового науково-технічного прогресу, будь-яка технічна новація, зокрема в галузі засобів комунікації, неминуче притягувала до себе людей, які намагалися і намагаються використати її для вчинення правопорушення, злочину.
Злочинності у сфері використання комп'ютерів притаманні наступні ознаки:
- локальний або міжнародний характер злочину;
- труднощі у визначенні “місцезнаходження” злочину і злочинців;
- слабкі зв'язки між ланками в системі доказів;
- труднощі у візуальному спостереженні і фіксуванні доказів;
- специфічне середовище;
Небезпечність злочинів у сфері використання комп'ютерів полягає в тому, що об’єктами злочинних посягань можуть стати обчислювальні системи, які використовуються в національній обороні, керуванні наземним або повітряним транспортом. У таких випадках втручання в роботу комп’ютерів може як призвести до значних матеріальних збитків, так і викликати численні людські жертви, тобто ступінь суспільної небезпеки аналізованих посягань визначається цінністю інформації, на яку певним чином впливає злочинець.
Способи вчинення злочинів у сфері використання комп’ютерів умовно поділяються на декілька груп.
Перша група містить у собі способи, які використовуються злочинцями з метою отримання первинних даних для подальшого успішного використання засобів комп’ютерної техніки. Мова йде про:
- використання візуальних, оптичних та акустичних засобів спостереження;
- перехоплення електромагнітного випромінювання і наведень під час роботи комп’ютерних пристроїв;
- зняття інформації з каналів зв’язку (підслуховування телефонних розмов);
- крадіжку носіїв електронної інформації;
- порушення правил експлуатації комп’ютера;
- збір паперового сміття і т.і.
До другої групи належать злочинні діяння, які вчиняються за допомогою засобів комп’ютерної техніки, спеціального програмного забезпечення, а саме:
- незаконне втручання в роботу комп’ютера;
- використання спеціальних програмних засобів.
Незаконне втручання в роботу комп’ютера може охоплювати: підключення, копіювання, блокування, модифікацію та знищення електронної інформації.
Характеризуючи особу злочинця, необхідно відзначити одну специфічну ознаку, а саме: в електронну злочинність втягнуто широке коло осіб - від висококваліфікованих фахівців до дилетантів, правопорушники приходять з усіх сфер життя і мають різні рівні навчання.
Узагальнений портрет злочинця характеризується наступними ознаками:
- особа у віці від 15 до 45 років, що має багаторічний досвід роботи на комп'ютері;
- у минулому до кримінальної відповідальності не залучалася;
- є яскравою мислячою особистістю;
- здатний приймати відповідальні рішення;
- є гарним, сумлінним працівником, за характером нетерпимий до глузувань та втрати свого соціального статусу у своєму середовищі;
- віддає перевагу відокремленій роботі;
- приходить на службу першим і йде останнім;
- часто затримується на роботі після закінчення робочого дня, рідко використовує відпустку
Злочинці у сфері використання комп’ютерів розробляють і вишукують нові методи проникнення в комп'ютерні мережі, увесь час працюють над тим, як обдурити щоразу більш досконалі системи захисту, що, у свою чергу, призводить до збільшення алгоритму злочинних дій, сприяє удосконаленню і нарощуванню банку даних про способи скоєння злочинів.
Особи, які вчиняють злочини у сфері використання комп'ютерів можуть страждати різновидом психічних захворювань - комп'ютерними фобіями. Зазначена категорія захворювань є наслідком систематичного порушення інформаційного режиму людини. З фізіологічної точки зору необхідно, щоб інформація надходила до людини у визначеному нормованому режимі, що залежить від індивідуальних особливостей і властивостей особистості. Для оволодіння знаннями, злочинці форсують темпоритм надходження інформації, що приводить до інформаційних перевантажень. Злочинці цієї категорії справ можуть бути короткозорими і користуватися лінзами чи окулярами.
- Особливості огляду місця події.
При здійсненні злочинів у сфері використання комп'ютерів контакт слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єкта є віртуальним. Виходячи з предметної області, сліди можуть залишатися як на логічному, так і на фізичному рівні. На логічному рівні це файлові сліди-відображення, а на фізичному – зміна структури самого носія інформації. Найбільше значення мають сліди, що мають матеріальну природу і не можуть бути знищені. До такого класу слідів можуть бути віднесені сліди форматування дискет, твердих магнітних дисків.
Огляд приміщень, будинків, кабельного господарства при огляді місця події по справах про злочини у сфері використання комп'ютерів має особливості. Робочий етап огляду повинний провадитися тільки в присутності і за участю запрошених слідчим фахівців. Він починається зі збору традиційних доказів: невидимих і малопомітних слідів пальців рук на клавіатурі, перемикачах, маніпуляторах і т.д.
При огляді місця події варто використовувати концентричний спосіб огляду, під яким розуміється порядок огляду від периферії до центра, де знаходиться найважливий об'єкт (об’єкти) - мережний сервер підприємства.
Стан комп’ютера, тобто робочій або не робочій стан, визначають методику його дослідження. Так, при працюючому комп'ютері, необхідно, по-першу визначити тип програми, яка виконується на момент дослідження. Якщо, комп'ютер виконує знищення інформації, необхідно припинити цей процес. Припинення процесу обробки інформації може здійснюватися шляхом від’єднання живлення системи, або перериванням дії самої програми.
Після зупинки виконання програми, провадиться вихід в операційну систему для з'ясування переліку програм, які виконувалися останнім часом.
При непрацюючому комп'ютері, спочатку здійснюється його опис, вказуються його периферійні пристрої, назва, серійні номера, комплектація.
- Особливості висування та перевірки слідчих версій.
При розслідуванні злочинів у сфері використання комп'ютерів можливі наступні типові слідчі ситуації:
- власник інформаційної системи самостійно виявив злочинне діяння, знайшов причетну особу і заявив про це в правоохоронні органи;
- власник інформаційної системи самостійно виявив злочинне діяння, але знайти винну особу не зміг і заявив про це в правоохоронні органи;
- незаконне втручання в роботу комп'ютера, присвоєння комп'ютерної інформації, порушення правил експлуатації ЕОМ були виявлені в ході здійснення оперативно-розшукових заходів щодо іншої справи і причетна особа невідома.
На початку розслідування висуваються наступні загальні версії:
- незаконне втручання в роботу комп'ютера здійснено ззовні (за допомогою вилученого доступу);
- незаконне втручання в роботу комп'ютера здійснено співробітником підприємства, установи, організації;
- відбувся програмний чи апаратний збій у системі;
- злочин вчинено у зв'язку з виробничою (економічною) чи службовою діяльністю;
- злочин вчинено у зв'язку з поширенням комп'ютерного вірусу;
- злочин вчинено з метою приховання іншого злочинного діяння (інсценівка).