Geum.ru

Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській перспективі Висновки до розділу 2

Вид материалаДокументы

Содержание


2.1. Компаративізм і постмодернізм
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

2.1. Компаративізм і постмодернізм



У цьому підрозділі відображені результати дослідження генезису й особливостей постмодернізму, «традиційності» та «новаційності» компаративізму. Підкреслюючи залежність інтерпретацій порівняльного правознавства від конкретно-історичного розуміння науки, обґрунтовується необхідність і доцільність аналізу світоглядних засад постмодернізму та своєрідності його проявів у науці, мистецтві, релігії та інших формах духовної культури.

Сучасна наука і її розуміння відрізняються від її класичного періоду розвитку, що впливає на порівняльне правознавство, а також інші соціально-гуманітарні науки порівняльної орієнтації. Так, картезіанське розуміння науки і позитивізм, а також правова практика вплинули на правову науку і власне порівняльне правознавство, зумовили їхню спрямованість на пошук загального, істини, закономірностей, заперечення впливу особистості дослідника, сприяли безоцінному сприйняттю інших правових культур і т. д. Проведений раніше аналіз особливостей їхнього розвитку у другій половині XX — початку XXI ст., виявив тенденцію до виділення компаративістики як нового етапу розуміння порівняльних досліджень і форм їхньої організації, становлення компаративізму як певного світогляду і філософського осмислення.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Аналогічно порівняння як прийом мислення, загальнонауковий метод поступається першістю зіставленню, а останнє — компаративному підходу як дослідженню «різного» у формі «одного», «другого» й «іншого» за допомогою методів, адекватних їхній природі та взаємодії. Як сходження від «одного» до «другого» та «іншого», так і рух у протилежному напрямку розкривають особливості компаративного пізнання.

Компаративізм виник не як заздалегідь і кимось задана теоретична схема. Його джерела і різноманітні форми проявів лежать у сфері численних компаративних, міждисциплінарних, кроснаціональних та інших досліджень філософського, соціологічного, політологічного, правового, лінгвістичного і т. д. характеру, а також у просторах інших форм пізнання — релігійного, міфологічного, повсякденного, практичного і тощо. Однією з причин його виникнення є безпрецедентне розширення економічних, політичних, культурних та інших зв'язків країн, регіонів, держав і недержавних суб'єктів, окремих людей. Тому в основі компаративізму лежить плюралізм розумінь світу представниками різних країн, народів, цивілізацій, кожний з яких формує свою картину (образ) світу, різноманіття безпосереднього життя людей планети, які створюють загальне за допомогою своєї поведінки, у процесах реального перетворення світу і пристосування до нього. Саме реальний різноманітний світ сьогодні є загальним для всіх, а все інше — це різноманітні форми його пізнання, розуміння, перетворення. Іншою причиною можна вважати розширення загального інформаційного простору, телекомунікацій і т. д., які зробили доступною інформацію про будь-яку точку планети або подію, які раніше була недоступними або відомими окремим особам, перебували за межами масового сприйняття. Важливе значення у виникненні компаративізму мають перехід до постнекласичної раціональності (В.С. Стьопін), розширення емпіричної бази досліджень, соціалізація і культуралізація науки, терпимість стосовно інших форм пізнання і розуміння і т. д.

З огляду на викладене вище, а ще більше спираючись на написане з цієї проблематики представниками різних країн, професій і спеціалізацій, можна сказати, що сьогодні формується такий світогляд, який ґрунтується у першу чергу на різноманітті, а не єдності світу, але не заперечує останню як і його глобалізацію, а «знімає» їх у діалозі, полілозі, «поліфонії» голосів «одних», «других» й «інших» країн, їхніх об’єднань. Цей процес можна умовно позначити, з огляду на його джерела, компаративізацією світу, а світогляд, що грунтується на ньому і призначений для його пояснення — компаративізмом.

Компаративізм як складний різноманітний світогляд знаходить своє втілення в множині досліджень як «одних» і «других», тобто подібних, схожих, але різних, так й «інших» — непорівнянних з першими, тому цілісно викласти його не можна по суті, оскільки він — скрізь і ніде, у всьому і ні в чому. Тому кожна спроба його концептуалізації одночасно загальна з «другими» і відрізняється від них, передбачає існування «інших» несумісних з нею, є індивідуалізованою ситуацією певного дослідження і т. д.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Подібним чином компаративізм не звідний й до компаративістики — нового наукового напряму, завданням якого є створення «трандисциплінарної» методології соціальних і гуманітарних досліджень для забезпечення порівнюваності соціально-гуманітарного знання різних дисциплін [193, с. 5; 500].

Таким чином, аналіз багатоманітності підходів до постмодернізму, дозволяє виокремити: елімінацію ним «всезагального» та «універсального», тяжіння до «унікального», симуляції реальності та інші його постулати, які спрямовані на протиставлення модернізму, а також спроби подолати їх на позиціях «поміркованого» і пізнього постмодернізму, «редагованого модерну», «ультрамодерну», а також визнати його історичну, просторову й культурну обмеженість.

Це дозволяє, за нашою думкою, пропонувати інтерпретацію компаративізму як світогляду, що заперечує будь-яку абсолютизацію, «асимілює» як універсалізм модернізму, так і плюралізм постмодернізму, репрезентує їх через «загальне й різне», «одне, друге, інше», відносність і додатковість, присутність і відсутність, діалогічність і адіалогічність тощо.

Компаративізм виникає і постає як прояв пост-постмодернізму, якщо останній розглядати як подолання радикальності постмодернізму, і в такій інтерпретації репрезентує собою більш об’ємне й глибоке явище, яке має свої витоки в різних сферах пізнання і суспільного життя – мистецтві, релігії, повсякденності, філософії, соціально-гуманітарних науках, практичній діяльності тощо, своєрідним чином трансформуючись стосовно їх особливостей.

Компаративізм своєрідно проявляється на різних рівнях та в різних сферах суспільного життя та його пізнання, що обумовлює необхідність подальшого дослідження компаративізму як світогляду, наукової парадигми, сфери наукових досліджень, методологічного підходу і методу, а також його проявів у сферах правової реальності та її пізнання.