Geum.ru

Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції

Вид материалаДокументы

Содержание


оСОБЛИВОСТІ БАЛІСТИЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ
Деякі питання ведення технічної розвідки для вирішення задач своєчасного знаходження цілей
Шляхи забезпечення безпеки зв’язку в радіомережах військового призначенням
Напрямки розвитку засобів радіозв’язку в тактичній ланці управління внутрішніх військ мвс україни
Александров О.А.
Шляхи забезпечення підвищення скритності управління в радіомережах вв мвс україни
Методика визначення оптимального маршруту за вибраним критерієм між заданими точками карти
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

УДК 623.44


Біленко О.І., к.т.н., доцент, начальник ад’юнктури АВВ МВС України, полковник, Пащенко В.В., ад’юнкт ад’юнктури АВВ МВС України, капітан


оСОБЛИВОСТІ БАЛІСТИЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

КІНЕТИЧНОЇ ЗБРОЇ НЕСМЕРТЕЛЬНОЇ ДІЇ

Під час виконання завдань з охорони правопорядку підрозділи, що його підтримують, останнім часом все частіше застосовують кінетичну зброю несмертельної дії (КЗНД). Враховуючи специфіку застосування цієї зброї силами охорони правопорядку (незначні відстань до цілі та кількість цілей, які потрібно вразити) можна зробити висновок, що важливішою складовою ефективності стрільби для КЗНД є дія снаряду, кулі або іншого поражаючого елементу (далі – снаряду) по цілі.

Стосовно кінетичних видів зброї для забезпечення заданої дії снаряду по цілі необхідно в процесі формулювання тактико-технічних вимог до створюваного зразка визначити вимогу до його головної балістичної характеристики – дульної швидкості снаряду Vд, а потім – забезпечити виконання цієї вимоги на практиці.

З метою перевірки адекватності існуючих моделей пострілу реальному процесу пострілу з КЗНД за допомогою декількох аналітичних методів внутрішньої балістики були отримані значення дульної швидкості для конкретних зразків КЗНД, що перебувають на озброєнні внутрішніх військ МВС України. Отримані розрахункові значення Vд, різняться між собою та відрізняються від тих, що отримані експериментально.

На основі отриманих значень Vд побудовані залежності питомої енергії снаряду від відстані до цілі Еуд(Х) для пістолету „Форт-12Р”, які свідчать, що відносно невелика різниця у значеннях дульної швидкості снаряду (4,3 %) дає значну різницю у відстанях до цілі (57 %), на яких зберігається припустиме значення питомої енергії.

Аналіз застосовуваних методів внутрішньої балістики та специфіки процесу пострілу з гладкоствольної зброї дозволяє зробити наступні висновки:

значення тиску форсування p0 які наведені у спеціальній літературі для стрілецької зброї, не можуть застосовуватися для гладкоствольної зброї. При цьому аналітичні моделі врізання кулі в нарізи, які використовуються при визначенні p0 для артилерії та стрілецької зброї не можуть бути застосовані для КЗНД, яка переважно є гладкоствольною;

емпіричний коефіцієнт фіктивності для стрілецької зброї враховує деякі чинники (втрати енергії на врізання снаряду в нарізи, на надання снаряду обертового руху), які не властиві для гладкоствольної зброї, тому значення та методики його визначення потребують уточнення;

існуючими моделями не враховується залежність тиску форсування p0 та коефіцієнту фіктивності від температури навколишнього середовища, що для стрілецької зброї відносно великого калібру та патронів з відносно малою масою порохового заряду та пластиковою гільзою є суттєвим;

під час розв’язання задач внутрішньої балістики прийнято здійснювати округлення отриманих значень параметрів заряджання, як правило, у більший бік та застосувати так звані „коефіцієнти запасу”, що спричиняє на практиці перевищення деяких параметрів зброї, в порівнянні з потрібними. Але, якщо перебільшення значення Vд в порівнянні з необхідним для бойової зброї не є критичним, то для КЗНД це не припустимо.

Отже, застосування існуючих методів для балістичного проектування КЗНД не може забезпечити якісного розв’язання цієї задачі. Разом з цим, необхідність забезпечення питомої енергії снаряду у заданих межах накладає підвищені вимоги до точності рішення задач внутрішньої балістики, що не можливе без усунення вказаних вище невідповідностей.

Таким чином, на сьогодні існує потреба у методах рішення задач внутрішньої балістики, які враховують специфіку гладкоствольної стрілецької зброї та за точністю отриманих рішень задовольняють вимогам, які висуває завдання балістичного проектування КЗНД.


УДК 355.40: 534.6: 623.4

Бірюков І.Ю., к.т.н., доцент, начальник кафедри тактики внутрішніх військ АВВ МВС України, полковник


ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВЕДЕННЯ ТЕХНІЧНОЇ РОЗВІДКИ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ СВОЄЧАСНОГО ЗНАХОДЖЕННЯ ЦІЛЕЙ

Фізична збройна боротьба — основний вид у сучасних війнах. Це давно відомий вид боротьби, який використовує переважно фізичні форми енергії для нанесення ураження супротивнику й захисту від фізичного ураження супротивником своїх військ, зброї, військової техніки, об'єктів і середовища. Для фізичного ураження в збройній боротьбі широко застосовується енергія усіх вже досить відомих фізичних форм руху матерії — кінетичної; акустичної; електромагнітної; енергії елементарних часток; ядерної енергії; тепловий і ін.

У цей час через безперервне зростання скритності дій військ однієї із проблем є своєчасне виявлення цілей на полі бою.

У загальному комплексі заходів щодо ведення розвідки основне місце приділяється технічній розвідці (ТР), яка в цей час вважається основним засобом одержання розвідувальної інформації.

Одним із завдань технічної розвідки є збір і наступна обробка відомостей: про зміст, модернізацію й кількість зразків озброєння й військової техніки; про тактико-технічні характеристики, можливості бойового застосування озброєння й військової техніки; про дислокацію, чисельність і технічної оснащеності військ.

В основу ж класифікації ТР за апаратурою, яка використовується покладений фізичний принцип побудови апаратури розвідки. Відповідно до цього принципу ТР розділяється на оптичну, оптико-електронну, радіоелектронну, гідроакустичну, акустичну, хімічну, радіаційну, сейсмічну й магнітометричну, комп'ютерну.

Одним з фізичних методів виявлення цілей є акустичний. Для здійснення акустичної розвідки цілей крім приладів необхідно володіти даними про особливості акустичних полів, що генеруються цілями, для їхнього розпізнання, з наступним виявленням у вузькому секторі оптичними приладами.

Рухомі цілі виявити легше, шляхом роботи заздалегідь розташованих датчиків, спеціальної апаратури, БПЛА ( безпілотні літальні апарати) на шляху руху цілей. Однак більш проблематичним є виявлення нерухомих цілей. При цьому для нерухомих цілей характерно, що двигун (силова установка) можуть бути включені для забезпечення роботи механізмів заряджання стовбурних систем, їх наведення, механізмів повороту вежі, радіостанцій або перебувати в несправному стані.

Таким чином, задачу своєчасного знаходження цілей потрібно вирішувати шляхом складання інформаційного блоку, щодо збору необхідних особливих даних для різноманітних цілей.


УДК 623.618

Горбов О.М., старший викладач кафедтактики внутрішніх військ АВВ МВС України – начальник служби ТЗІ, підполковник


ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЗВ’ЯЗКУ В РАДІОМЕРЕЖАХ ВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯМ

Для того щоб звести до мінімуму витік інформації, розробляються відповідні системи інформаційного захисту, які являють собою сукупність організаційних, інженерно-технічних заходів, засобів і методів технічного та криптографічного захисту інформації.

Склад системи захисту визначається на основі вивчення усіх інформаційних процесів та потоків системи телекомунікації і, як наслідок, розробці такої моделі загроз, щоб забезпечити мінімізацію втрат.

Розглянувши всі стандарти мобільного зв’язку та їх методи забезпечення безпеки зв’язку можна виділити один основний недолік – ні один з проаналізованих стандартів не дає 100 % безпеки зв’язку. Таким чином на даний час використання мобільного зв’язку, як засобу передачі конфіденційної інформації не є можливим.

Досвід проведення антитерористичних та стабілізаційних операцій, яки проводили провідні країни світу показав, що зазвичай супротивник володіє останніми досягненнями в галузі радіотехніки це дозволяє йому володіти оперативною інформацією, а також вести радіоперехват та радіоподавлення, розкривати структуру системи управління, нав’язувати хибну інформацію.

В радіомережах силових структур України, відсутні засоби криптографічного захисту інформації. Використання закордонних засобів криптографічного захисту, може призвести до витоку конфіденційної інформації.

Одним з напрямків забезпечення безпеки зв’язку в радіомережах є методи криптографічного захисту інформації.

Криптографічні методи можуть бути класифіковані різним чином, але найбільш часто вони поділяються залежно від кількості ключів, які використовуються у відповідному криптоалгоритмі:

1. Безключовий, в яких не використовуються всі типи ключів.

2. Одноключевий (симетричний) - в них використовується якийсь додатковий ключовий параметр - зазвичай це секретний ключ.

3. Двоключевий (асиметричну), які використовують у своїх обчисленнях два ключі: секретний і відкритий.

Шифрування є основним методом криптографічного захисту інформації.

Аналіз закордонних засобів захисту інформації показав, що в сучасних засобах криптографічного захисту інформації використовуються блочні симетричні шифри. Використання цих методів шифрування ускладнюється, тим, що у кожного абонента радіомережі повинна бути ключова документація, у разі втрати котрої руйнується система криптографічного захисту.

В свою чергу аналіз стандартних режимів застосування блочних шифрів показав існування у криптоаналітика потенціальної можливості атакувати безпосередньо базові функцію блочного шифрування на основі відомих пар «відкритий-шифрований» в любому з режимів, передбачених міжнародним стандартом. Таким чином виникає протиріччя між можливостями сучасних методів блочного шифрування протидіяти атакам криптоаналітика, та необхідністю створення системи гарантованої стійкості в радіомережах військового призначення. Вирішення даного протиріччя можливе за рахунок рішення науково-технічного завдання, яке полягає в створенні організаційно-технічної системи криптографічного захисту, на основі використання методу прямого криптографічного перетворення.


УДК 623.618

Іохов О.Ю., к.т.н., начальник кафедри інформатики та прикладних інформаційних технологій, майор, Горбов О.М., старший викладач кафедтактики внутрішніх військ АВВ МВС України – начальник служби ТЗІ, підполковник, Кузминич І.В., ад’юнкт ад’юнктури АВВ МВС України, старший лейтенант


НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАСОБІВ РАДІОЗВ’ЯЗКУ В ТАКТИЧНІЙ ЛАНЦІ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

Сучасний рівень розвитку внутрішніх військ (ВВ) МВС України, якісні зміни у способах і засобах ведення операцій поставили питання щодо вдосконалення системи управління в число найважливіших. Технічною основою системи управління ВВ, її невід’ємною складовою частиною є система зв’язку та автоматизації. Вона значною мірою визначає ступінь реалізації бойового потенціалу ВВ.

Система радіозв’язку є складовою частиною системи зв’язку відповідної ланки управління ВВ. Найважливішу роль радіозв’язок відіграє в тактичній ланці управління (ТЛУ), і майже завжди залишається єдиним засобом управління військами. З впровадженням в практику управління військами автоматизованих систем управління (АСУ) зросли вимоги як до якості каналів радіозв’язку так і до системи радіозв’язку в цілому. До системи військового радіозв’язку в тактичній ланці управління пред’являються також високі вимоги щодо набору і якості послуг, які надаються абонентам. Для реалізації вимог до управління військами в сучасних умовах мережею військового радіозв’язку повинні забезпечуватися:

– автоматичний пошук радіоабонентів за цифровими адресними номерами, зокрема, в умовах їх переміщення та зміни структури мережі радіозв’язку;

– можливість організації автоматичного завадозахищеного адаптивного радіозв’язку між радіоабонентами через вузли радіодоступу;

– можливість обміну інформацією з абонентами систем зв’язку ланок управління, як мінімум, на інстанцію вверх і на інстанцію вниз;

– надання мобільним абонентам (і тим, що переміщаються), засекреченого радіотелефонного зв’язку і можливості передачі даних;

– сполучення зі стаціонарною державною мережею зв’язку по проводових і радіорелейних лініях через автоматичні центри комутації;

– пакетна комутація повідомлень, їх засекречування у групових і абонентських трактах;

– пріоритетність обслуговування вищого командування та можливість проведення конференцзв’язку;

– організація довідкової адресної служби та визначення адреси абонента за кодом, запрограмованим у абонентському терміналі;

– можливість створення ефективної багаторівневої системи автоматизованого управління радіозв’язком;

– автоматизація процесів призначення і розподілу частот.

В перспективних комплексах радіозв’язку необхідно використовувати схеми зв’язку, що забезпечують багатостанційний доступ чи повно доступне підключення великої кількості абонентів до обмеженого числа каналів зв’язку Такі системи можуть застосовуватися для організації групового зв’язку рухомих абонентів, а також індивідуальних переговорів. У такій радіосистемі кожному абоненту для зв’язку може бути наданий будь-який із вільних каналів. Усі канали об’єднані загальною системою управління, яка слідкує за каналами, що звільняються, й відразу надає їх наступним абонентам.

Аналіз сучасних систем та засобів радіозв’язку провідних фірм-виробників (Harris – США, Tadiran – Ізраїль, Codan – Австралія, ВАТ„ Концерн Сузір’я” – Росія та ін.) свідчить про те, що при створенні вітчизняних радіозасобів повинні виконуватись наступні вимоги:

– застосування єдиної базової радіостанції з вмонтованим діагностуванням, блочною конструкцією, відкритою (модульною) архітектурою;

– єдиний діапазон для КХ та УКХ радіозасобів;

– локальне та дистанційне управління радіозасобами;

– сучасна елементна база з експлуатаційними характеристиками, що відповідають світовим військовим стандартам;

– єдині способи аналого-цифрового та цифро-аналогового перетворення мови,

засекречування інформації;

– підвищення пропускної спроможності систем і засобів радіозв’язку;

– можливість створення автоматизованих (автоматичних) радіоцентрів;

– підвищення надійності засобів і комплексів радіозв’язку;

– використання вдосконалених алгоритмів управління, інформаційного і програмного забезпечення;

– реалізація нових завадо- і розвідзахищених алгоритмів роботи засобів і комплексів радіозв’язку;

– створення уніфікованих перепрограмованих засобів радіозв’язку, в тому числі для взаємодії радіоцентрів ВВ МВС України та з іншими зацікавленими відомствами;

– застосування компенсаторів завад і коригуючих кодів;

– сполучення з опорною мережею ВВ МВС України, з мережами загального користування, комп’ютерними мережами;

– можливість попереднього настроювання не менше ніж на 100 симплексних або напівдуплексних каналів з кроком частот не більшим 10 Гц;

– режими ППРЧ;

– функціональна повнота – портативні, переносні та перевізні радіозасоби;

– автоматизація процесів встановлення, ведення та відновлення зв’язку;

– передавання інформації з комутацією пакетів;

– пріоритетність обслуговування абонентів;

– використання панелей управління з мінімальною кількістю органів управління;

– наявність вмонтованої апаратури навігації (GPS-приймач та ін.);

– зменшення енергоспоживання, маси та габаритів засобів радіозв’язку.

Задовольнити зростаючі вимоги до якості радіозв’язку у внутрішніх військах МВС України в цілому і в тактичній ланці управління зокрема можливо тільки шляхом розробки та реалізації комплексної програми зі створення єдиного інформаційного простору, де система радіозв’язку буде представлена як його мобільний компонент. Очевидно, що для виконання сучасних вимог до радіозв’язку необхідні сучасні засоби і комплекси, які мають бути побудовані на єдиному базовому ряду уніфікованих програмно-технічних комплексів: стаціонарних, мобільних, переносних, портативних та ін., призначених для оснащення командних пунктів рівнів з’єднання, частина, підрозділ, командирські машини (командирів рот, взводів, відділень), окремих військовослужбовців.

УДК 623.51

Крюков О.М., д.т.н., професор, професор кафедри озброєння та стрільби АВВ МВС України, Александров О.А., ад’юнкт ад’юнкт ад’юнктури АВВ МВС України, старший лейтенант


математична модель температурної похибки

датчика миттєвих значень тиску для дослідження внутрішньобалістичних процесів

Відомі методи оцінки впливу температури на метрологічні характеристики датчика миттєвих значень тиску не дають змогу отримати точне значення температурної похибки.

З метою забезпечення потрібної точності підготовки вимірювальної інформації про миттєві значення тиску в каналах стволів стрілецької зброї на основі відомих залежностей параметрів датчика від температури та з використанням математичної моделі датчика побудовано модель його температурної похибки.

Ця модель отримана у вигляді функціональної залежності відносної зміни вихідної величини датчика тиску від температури та температурних коефіцієнтів параметрів датчика.

Отримана модель дозволила проаналізувати температурну похибку датчика з різними сукупностями параметрів під впливом різних температур, та дала змогу обґрунтувати потребу у температурній стабілізації датчика тиску.

Математична модель температурної похибки також може бути покладена в основу алгоритму корекції вихідного сигналу датчика тиску, що реалізується в обчислювальному пристрої.


УДК 623.618

Іохов О.Ю., к.т.н., начальник кафедри інформатики та прикладних інформаційних технологій, майор, Кузминич І.В., ад’юнкт ад’юнктури АВВ МВС України, старший лейтенант


ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ СКРИТНОСТІ УПРАВЛІННЯ В РАДІОМЕРЕЖАХ ВВ МВС УКРАЇНИ

У процесі реформування внутрішніх військ змінюються завдання та тактика дій, проте практично не змінюються підходи щодо організації радіозв'язку як у внутрішніх військах, так і в цілому у системі МВС України. Застарілі вимоги нормативної бази, габарити переносних і носимих радіостанцій, їх технічна готовність у більшості випадків стають нездоланною перепоною для успішного виконання завдань.

Радіозасоби є основними засобами зв'язку, що повинні забезпечувати надійне управління особовим складом внутрішніми військами у будь-яких умовах обстановки. Ураховуючи всі переваги радіозв’язку він має і свої слабкі місця:

- у процесі роботи складно забезпечити прихованість передачі інформації, що призводить до розктирття системи звязку;

- складно забезпечити високі вимоги з безпеки зв’язку;

- зв'язок може бути порушений засобами радіоелектронної боротьби;

Розвиток засобів радіоелектронної боротьби провідних країн світу, можливість вільного придбання цих засобів, говорить про те, що основним чинником, який впливає на ефективність функціонування системи управління військами під час виконання службово-бойових завдань є забезпечення достовірності та скритності радіозв’язку.

Аналіз недоліків та зривів зв’язку при проведенні антитерористичних та стабілізаційних операцій силовими структурами провідних країн світу показав, що зазвичай супротивник володіє останніми досягненнями радіотехніки. Це дозволяє не тільки володіти оперативною інформацією, а також утручатися в радіо мережі, розкривати структуру радіомереж та порушувати радіозв’язок.

Аналіз засобів зв’язку силових структур провідних країн світу показав, що всі сучасні зразки, орієнтовані на використання базового та абонентського кінцевого радіообладнання, яке працює з використанням стандартизованих механізмів та протоколів передавання інформації по широкосмугових завадозахищених радіоканалах сімейства IEEE 802.16e-2005 (мобільних WiMAX-систем) та здатна забезпечити доступ для користувачів, що рухаються зі швидкістю до 120 км/г (у тому числі на місцевості з високою щільністю лісів або споруд).

Однак жодна з розглянутих технологій в чистому вигляді не здатна забезпечити виконання вимог, що висуваються до сучасних телекомунікаційних мереж спеціального призначення. Приймаючи до уваги те, що телекомунікаційні мережі військового призначення повинні функціонувати в умовах максимальної агресивності зовнішнього середовища (що передбачає постановку супротивником активних та пасивних завад, застосування зброї масового ураження), використання технологій АТМ, Frame Relay MPLS у АСУ стає недоцільним через невиконання вимог по надійності та живучості. Однак, використання технології Х 25 також є неможливим через неспроможність даної технології передавати ізохронні потоки, наявність яких передбачена у перспективних АСУ військового призначення. Тому потрібно розробляти власну спеціалізовану системи зв’язку, яка буде відповідати високим, сучасним вимогам.


УДК 355.422.21: 519.172.3

Побережний А.А., начальник науково-дослідної лабораторії НДЦ АВВ МВС України, підполковник, Горєлишев С.А., к.т.н., доцент, старший науковий співробітник НДЦ АВВ МВС України


МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО МАРШРУТУ ЗА ВИБРАНИМ КРИТЕРІЄМ МІЖ ЗАДАНИМИ ТОЧКАМИ КАРТИ

Теоретичною основою для розробки алгоритмів та програм пошуку раціональних маршрутів пересування сил і засобів є відомі алгоритми пошуку найкоротших шляхів в графах [1].

Вводяться такі параметри: m – кількість вершин графа пересувань; – множина вершин графа пересувань; – номер початкової вершини маршруту; – номер кінцевої вершини маршруту; Ckq – умовна вартість пересування (); – матриця пересувань;

, де ;

– загальна вартість пересування по маршруту X.

Математична постановка задачі про шлях найменшої вартості має такий вигляд [2]: знайти вектор такий, що

  , (1)

  де , (2)


Для пошуку оптимального маршруту можливо сформулювати наступну систему критеріїв:

Критерій 1. В умовах, коли рухомий об’єкт пересувається в районі, де відсутня небезпека його виявлення противником, оптимальним маршрутом є той, що забезпечує менший час пересування.

Критерій 2. В умовах, коли рухомий об’єкт пересувається в районі, де існує велика небезпека його виявлення противником, а час руху не обмежений, оптимальним маршрутом є той, що забезпечує меншу ймовірність його виявлення противником.

Критерій 3. В умовах, коли об’єкт пересувається в районі, де існує велика небезпека його виявлення, а час руху обмежений, оптимальним маршрутом є той, що забезпечує меншу ймовірність його виявлення противником при умові, що час пересування не перевищує директивного часу.

Критерій 4. В умовах, коли рухомий об’єкт пересувається в районі, де існує велика небезпека його ураження, оптимальним маршрутом є той, що забезпечує меншу ймовірність його ураження противником.

Критерій 5. В умовах, коли рухомий об’єкт пересувається в районі, де існує велика небезпека блокування певних ділянок шляхової мережі, оптимальним маршрутом є той, що забезпечує меншу ймовірність його блокування противником. Якщо ймовірності блокування противником кожного з двох маршрутів одинакові, то більш доцільним з них є той, що забезпечує менший час пересування.

Таким чином, задача знаходження раціональних маршрутів є багатокритеріальною з достатньо великою множиною факторів, що впливають на якість маршруту в реальних умовах.