Східноукраїнський національний університет

Вид материала

Содержание

Блок 2: Правові основи державного кредиту.
Блок 1: Правові основи банківської діяльності.
Конституції України
Блок 2: Правові засади грошового обігу та розрахунків, валютного регулювання.

Подобный материал:

1 2 3

Блок 2: Правові основи державного кредиту.

Практичне заняття 4

Тема: Правові основи банківської діяльності. Правові засади грошового обігу та розрахунків, валютного регулювання.

Мета: Дати поняття банківській системі та опосередковуваних нею правовідносин, визначити правове становище грошового обігу та розрахунків. Набути практичних навичок у виокремленні розрахункових правовідносин від інших грошово-кредитних правовідносин та фінансових правовідносин. Визначити суб’єктів банківських правовідносин, їх повноваження та компетенцію.

Тема практичного заняття включає в себе два блоки:

1) Правові основи банківської діяльності.

2) Правові засади грошового обігу та розрахунків, валютного регулювання.

Блок 1: Правові основи банківської діяльності.

Банки - це основні фінансово-кредитні установи, що здійснюють функції кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, касове й розрахункове обслуговування юридичних і фізичних осіб, випуск чеків, акцій, облігацій та інших платіжних документів, виконують валютні та інші банківські операції.

Діяльність банків в Україні регулюють ст. 99 та 100 Конституції України та законами України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999р., "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.

Банки є юридичними особами, економічно самостійними та незалежними від органів державної влади. Вони залучають і нагромаджують вільні грошові кошти підприємств, організацій, населення і перерозподіляють їх, надаючи своїм клієнтам кредити.

Увага!

Банки не відповідають за зобов'язання держави, а держава відповідає за зобов'язання банків, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність.

Опановуючи цю тему, студенти повинні засвоїти поняття банківської системи України та банку відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Так, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» та займаються банківською діяльністю. Чинне законодавство України визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: а) залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; б) відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Треба також розкрити правовий статус керівних органів - Ради, Правління та Голови Національного банку України відповідно до розділу II Закону України «Про Національний банк України». Зокрема, слід пам'ятати, що Рада Національного банку подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України проект Основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджет ний період і здійснює контроль за їх виконанням. Голова Національного банку України організовує засідання Ради Національного банку і головує на них Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики та здійснює управління діяльністю Національного банку; голова Національного банку керує його діяльністю, підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком і одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.

Характеризуючи види банків в Україні, важливо знати, що вони можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані, і що за спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Особливу увагу рекомендується звернути на умову, за якої банк набуває статусу спеціалізованого банку - якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу і статусу спеціалізованого ощадного банку - якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб. Крім того, студенти повинні не лише визначити поняття «державний банк» як банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належать державі, а й знати особливості його заснування.

Студентам слід визначати види кооперативних банків (місцеві та центральний) і пам'ятати, що мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб.

Необхідно також з'ясувати поняття банківських ресурсів як сукупності коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення банківських операцій, та звернути увагу на їх склад (власні та залучені кошти).

Аналізуючи правову природу банківських об'єднань, важливо називати н« лише їхні типи (банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група), а й вирізняти особливості правового статусу. Так, банківські об'єднання: а) створюються за попередньою згодою Національного банку України та підлягають державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків; б) банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання; в) учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору; г) ліквідуються за рішенням його учасників або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду в разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи.

Студенті повинні з'ясувати, що змістом банківської діяльності є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, а також що банківська діяльність здійснюється шляхом проведення банківських операцій. Потрібно врахувати, що банківські операції - це операції, що їх можуть здійсню вати виключно банки та інші кредитні установи. Студентам необхідно називати основні функції та операції банків, а саме: 1) акумуляція тимчасово вільних грошових коштів, заощаджень і нагромаджень юридичних та фізичних осіб на вкладах та їх розміщення - депозитні операції; 2) забезпечення функціонування розрахунково-платіжного механізму, організація розрахунків і платіжного обороту - розрахунково-касове обслуговування; 3) кредитування юридичних та фізичних осіб - кредитні операції; 4) облік векселів і операцій з ними - облікові операції; 5) зберігання фінансових і матеріальних цінностей - довірчі операції; 6) довірче управління майном клієнта - трастові операції. Крім того, необхідно розрізняти, що за змістом банківські операції поділяються на операції з готівкою, розрахункові операції, активні операції, пасивні операції, операції з валютними цінностями. Окремо слід проаналізувати зміст активних і пасивних банківських операцій. Так: а) активні операції спрямовані на використання ресурсів банку шляхом надання банкам, юридичним, фізичним особам банківських позичок та факторингу - викупу дебіторських рахунків клієнта, пов'язаних з постачанням товарів або наданням послуг); б) пасивні операції спрямовані на залучення грошових коштів через вклади клієнтів (депозити), отримання кредитів від банків, випуск цінних паперів. Слід пам'ятати, що банки мають право здійснювати банківські операції: а) на підставі банківської ліцензії; б) за умови отримання письмового дозволу.

Особливу увагу слід звернути на перелік виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. До таких операцій відносять: а) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; б) відкриття і ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів із цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; в) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик. Студенти повинні розібратися, що банк має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (зокрема андеррайтинг); 5) надання гарантій, поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів; В) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Треба враховувати, що за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право на: 1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; 2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; 3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів; 4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: а) з інструментами грошового ринку; б) з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; в) з фінансовими ф'ючерсами та опціонами; 5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; 6) депозитарну діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Слід мата на увазі, що банкам забороняється: а) діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника; б) прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів; І) інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено Повну відповідальність його власників.

.

Блок 2: Правові засади грошового обігу та розрахунків, валютного регулювання.

У вивченні цієї теми студентам треба врахувати, що гроші як економічна категорія є особливим товаром, який виражає вартість усіх інших і обмінюється на будь-який з них, виконуючи роль загального еквівалента. Слід запам'ятати, що існують такі види грошей: 1) монети; 2) паперові гроші (банкноти, банківські білети); 3) засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні катрки); 4) депозитні гроші; 5) міжнародні гроші. Необхідно розуміти, що гроші можуть виступати як: а) засіб обігу; б) засіб платежу; в) міра вартості; г) засіб нагромадження.

Студенти мають з'ясувати поняття грошової системи та грошової маси грошова система - це встановлені державою за допомогою правових норм форми організації грошового обігу країни; грошова маса - це: а) грошові знаки, які перебувають в обігу; б) грошові кошти на рахунках вкладів юридичних осіб та громадян; в) інші грошові зобов'язання банків.

Важливим є питання про готівковий та безготівковий види грошового обігу Під готівковим обігом розуміють обіг готівкових коштів (банкнотів і монет), які передаються від одного суб'єкта до іншого за товари, роботи, послуги або І інших випадках, передбачених законодавством. На відміну від готівкового, за безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахувань за рахунками є кредитних установах і за рахунок взаємних вимог. Необхідно також пояснити взаємозв'язок готівкового та безготівкового грошового обігу, який полягає в тому, що: 1) грошова маса, яка перебуває в обігу, включає як готівкові кошти, так і кошти на рахунках і вкладах юридичних осіб і громадян; 2) Національний банк України регулює єдиний грошовий обіг у державі (як готівковий, так і безготівковий) через проведення облікової політики, операцій з цінними паперами, встановлення обов'язкових резервів і економічних нормативів для банків; 3) у державі з розвиненою грошовою системою безготівкові кошти можуть у будь-який час стати готівковими і навпаки. Право вибирати форму розрахунків належить підприємствам, установам, організаціям, громадянам.

Розглядаючи питання про правову природу безготівкових розрахунків, студенти повинні розкрити їх поняття, а саме, що це - розрахунки, які здійснюються без участі готівкових грошей шляхом перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Окремо слід вирізнити загальні принципи безготівкових розрахунків, які здійснюються зазвичай: за згодою платника на оплату (акцепт); після поставки (продажу) продукції, виконання робіт або надання послуг; як прямо виражена воля, як згода або розпорядження платника здійснити платіж. Студенти мусять ознайомитися зі змістом Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, на підставі норм якої визначати загальні правила здійснення безготівкових розрахунків:

1) учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих банків рахунки, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо);

2) банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків; 3) кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів, що їх платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів;

4) платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку, яке залежно від конкретного випадку документально оформляється в банку платника розрахунковим документом тощо.

Розкриття питання правового регулювання відкриття й використання банківських рахунків слід розпочати з визначення банківського рахунку як спеціального облікового документа, що оформляється в установах банку на ім'я державних, кооперативних, акціонерних, орендних, спільних підприємств, об'єднань громадян, організацій та установ для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків. Слід розуміти, що інститут банківського рахунку втілює в собі: 1) сукупність правових норм, що регламентують правову природу, зміст, мету банківського рахунку, пов'язані з ним права та обов'язки сторін, систему правовідносин, що виникають у зв'язку із банківським рахунком;

2) договір банківського рахунку, який регулює права та обов'язки клієнта і банку;

3) правовідносини між сторонами договору банківського рахунку, банком і державою, клієнтом і державою, а також операції, що здійснюються за рахунком.

Студенти повинні знати, що спеціальним правовим актом, який регулює відносини з приводу банківського рахунку, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492.

Відповідно до змісту норм зазначеної інструкції студенти повинні називати види банківських рахунків: поточні, депозитні (вкладні) рахунки у національній та іноземній валюті; поточні бюджетні рахунки у національній валюті України. Окремо слід зупинитися на особливостях відкриття банками рахунків у національній валюті і пам'ятати, що поточні рахунки відкриваються:

а) підприємствам усіх видів і форм власності, їхнім відокремленим підрозділам, а також фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності - для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України;

б) фізичним особам - для зберігання коштів, отримання готівки та проведення безготівкових розрахунків у національній валюті з юридичними та іншими фізичними особами;

в) підприємствам, установам, організаціям, які утримуються за рахунок [бюджетів (поточні бюджетні рахунки).

Необхідно зрозуміти, що депозитні рахунки, на відміну від поточних, відкриваються підприємствам усіх форм власності, їхнім відокремленим підрозділам, фізичним особам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк.

Студентам слід уяснити, що для відкриття поточних рахунків підприємства, їхні відокремлені підрозділи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, виборчі фонди, офіційні представництва (рахунок типу «Н»), постійні представництв: іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій (рахунок типу «П»), нерезиденти-інвестори, спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй, військові формування подають визначений в Інструкції перелік документів. Варто мати на увазі, що в установах банків відкриваються поточні рахунки фізичним особам: а) резидентам - громадянам України; б) резидентам - іноземцям ті особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні, в) нерезидентам - громадянам України, які постійно проживають за межами України; г) нерезидентам-іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України строком до одного року відповідно до відкритої візи або документів, що підтверджують законність їх перебування ні території України згідно з чинним законодавством на підставі: заяви; документа, що засвідчує особу (паспорта або документа, що замінює його); договору про відкриття та обслуговування рахунку між установою банку і громадянином; картки зі зразками підписів, які засвідчуються працівником банку, який відкриває рахунок.

Окрім того, студенти, керуючись згаданою Інструкцією, повинні знати, що на поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти: а) оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари з;і літературні роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за артистичну діяльність, наукові роботи та винаходи; б) виплати страхових і викуп них сум, позичок з особистого страхування, страхове відшкодування за майновим страхуванням; в) орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухомого майна; г) відшкодування шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом або у разі втрати годувальника тощо.

Далі необхідно з'ясувати, які операції проводяться з поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб - резидентів та фізичних осіб - нерезидентів за розпорядженням власника чи за його дорученням: а) розрахунки за на дані послуги юридичними та фізичними особами; б) розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари; в) відрахування до державного та місцевих бюджетів обов'язкових та інших платежів; г) розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми власності тощо.

Студенти мають також дати перелік операцій, які проводяться з поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб - нерезидентів за розпорядженням власника чи за його довіреністю, а саме: а) видача коштів готівкою,

б) видача платіжних документів для здійснення безготівкових розрахунків,

в) розрахунки у безготівковій формі за послуги, надані юридичними та фізичними особами на території України;

г) сплата мита, податків та інших обов'язкових платежів;

ґ) сплата страхових і членських внесків тощо.

Слід також звернути увагу, що на поточні рахунки фізичних осіб - нерезидентів (за наявності підтвердження джерел походження готівкових коштів у грошовій одиниці України чи у випадках перерахування коштів з власного поточного рахунку) зараховуються відповідно: а) кошти, одержані як оплата праці, допомога, авторські гонорари; б) кошти, одержані як відшкодування шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом; в) кошти від продажу власного майна; г) успадковані кошти; кошти, отримані внаслідок здійснення іноземної Інвестиції в Україну; ґ) виплата страхових сум; д) кошти, що були раніше зняті власником з рахунку, але не використані або не повністю використані; є) інші надходження, що не суперечать чинному законодавству України.

Вивчення цієї теми вимагає, щоб студенти знали, які операції вважаються поточними торговельними і неторговельними операціями, а також особливості відкриття поточних рахунків в іноземній валюті підприємствам, їхнім відокремленим підрозділам, фізичним особам, представництву юридичної особи - нерезидента, офіційним представництвам іноземних держав та представництву Іноземного банку, для впровадження програм і проектів міжнародної допомоги, військовим частинам Чорноморського флоту Російської Федерації та здійснення операцій за ними. Окремо рекомендується з'ясувати особливості відкриття вкладних (депозитних) і карткових рахунків в іноземній валюті та операцій, які проводяться по них.

Студентам слід також уяснити порядок переоформлення та закриття рахунків, а саме: 1) при реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) подаються такі ж документи, як і для відкриття рахунку; 2) у разі проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, викликаної змінами назви, організаційно-правової форми, форми власності, рахунок закривається; 3) для відкриття нового рахунку суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний подати до установи банку заяву, нову копію свідоцтва про державну реєстрацію, зміни до установчих документів, копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, картку із зразками підписів та відбитком печатки, засвідчені в установленому порядку відповідно до чинного законодавства, а також довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України; 4) у разі ліквідації підприємства для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок підприємства, що ліквідується, визначений ліквідатором (ліквідаційною комісією). Слід пам'ятати, що поточні рахунки закриваються в установах банку: а) на підставі заяви власника рахунку; б) на підставі рішення органу, на якого законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства; в) на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства; г) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунка.

Розкриваючи подальші питання заняття, треба враховувати, що для здійснення безготівкових розрахунків можуть застосовуватися такі форми розрахунків: акредитивна; інкасова; вексельна; розрахунки за розрахунковими чеками; розрахунки з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді, а також що для здійснення розрахункових операцій використовуються платіжні інструменти у формі: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; акредитива.

Необхідно передусім визначити поняття «платіжне доручення» як розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банкові про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Крім того, студенти повинні знати загальні правила здійснення розрахунків із їх застосуванням, основними з яких є такі: 1) платіжне доручення оформляється платником і подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках; 2) платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше десяти календарних днів після складення платіжного доручення (день складення не враховується), банк платника не приймає платіжного доручення якщо визначена в ньому дата валютування пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення; 3) платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів від дати його виписки; день оформлення платіжного доручення не враховується; 4) банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суми, яка є на його рахунку; 5) платіжні доручення платника у разі відсутності /недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання і виконання таких платіж них доручень передбачено договором між банком і платником тощо.

Студентам необхідно уяснити особливості розрахунків із застосуванням платіжної вимоги-доручення - розрахункового документа, який складається .і двох частин: а) верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; б) нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача. Треба пам'ятати, що верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів і передається безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірниках; у разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує; сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення; платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника, банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Далі слід розкрити поняття платіжної вимоги та випадки її застосування, а саме, що платіжна вимога є розрахунковим документом, який містить вимогу стягувача (у договірному списанні - отримувача) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача, і що вона застосовується в разі здійснення примусового або договірного списання (стягнення) коштів.

Необхідно розрізняти договірне та примусове списання, оскільки договірне списання грошей банк здійснює згідно з дорученням його клієнта та в порядку, передбаченому в укладеному ними договорі, а примусове - здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом, і застосовується для задоволення безспірних претензій до рахунків платників. Студенти повинні знати, що розрізняють примусове списання, стягнення коштів на підставі виконавчих документів і примусову оплату боргового зобов'язання згідно з наказом про примусову оплату боргового зобов'язання, і що примусове списання, стягнення, примусову оплату коштів з рахунків платників, відкритих у банках, відповідно до законів України, ініціюють: державні виконавці, які отримали відповідне право тільки на підставі визначених законом виконавчих документів; банки на Підставі своїх наказів про примусову сплату боргового зобов'язання з рахунків Клієнтів-боржників, якщо це передбачено кредитними договорами.

Аналіз загальних правил здійснення примусового списання (стягнення) Коштів та особливостей застосування платіжної вимоги в договірному списанні рекомендується здійснити на основі зазначеної Інструкції.

Важливим є питання про застосування чекової форми безготівкових розрахунків. Студенти мають уяснити, що чек є грошовим документом установленої форми, який містить беззаперечну вказівку чекодавця банкові сплатити визначену суму конкретній особі чи пред'явникові чека. Позаяк у безготівкових розрахунках застосовуються різні види чеків (іменний, перевідний, акцептований, анульований, банківський, повернений, лімітований, ордерний, розрахунковий), особливу увагу слід звернути саме на розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банкові-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми. Зокрема, знати, що розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою Скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи і надані послуги) та виготовляються на замовлення банку банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері за зразком, затвердженим Національним банком; брошурується у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів або виготовляються як окремі |панки. Далі треба зупинитися на особливостях застосування розрахункових Чеків: а) вони є бланками суворого обліку; б) строк дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці від дати їх видачі; в) розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується); г) фізичні особи Можуть обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека); ґ) за дорученням чекодавця - фізичної особи, засвідченим нотаріусом у встановленому порядку, його розрахунки з використанням розрахункового чека може здійснювати інша фізична особа тощо.

Необхідно також детально зупинитися на визначенні поняття акредитива як договору, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, Які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банкові здійснити цей платіж. Слід звернути увагу на різновиди акредитивів: авізований, покритий, непокритий, відкличний, безвідкличний, подільний, неподільний, грошовий, документарний (товарний), компенсаційний, непідтверджений, підтверджений, переказний, револьверний, резервний, циркулярний (грошовий). При цьому належить з'ясувати різницю між покритим і непокритим, відкличним та безвідкличним, непідтвердженим і підтвердженим акредитивами.

Під час розгляду особливостей акредитивної форми розрахунків слід керуватися аналізованою Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідно до змісту якої встановити таке: 1) умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива; 2) за операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи; 3) умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до них банкові, який авізував йому ці зміни; 4) бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін; 5) бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Аналізуючи питання про відкриття акредитива, необхідно звернути увагу на таке: а) клієнт подає до банку-емітента заяву на акредитив не менше ніж у трьох примірниках та в разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення; б) акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками і надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива бенефіціарові; в) про відкриття та умови акредитива виконуючий (авізуючий) банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку); г) у всіх акредитивах обов'язково м;и; передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу тощо.

Студентам слід здійснити аналіз правової природи векселя як засобу розрахунків, складеного за встановленою законом формою і такого, який містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання, та зупинитися на ані лізі деяких видів векселів [простий, перевідний (тратта), авальований, акцептований, банківський, вексель без індосаменту, зустрічний, гарантований, документований, іноземний, «короткий», казначейський, комерційний, вексель на ім'я, опротестований, вітчизняний, пролонгований, строковий, товарний, фінансовий]. Під час вивчення особливостей застосування векселів безготівкових розрахунках слід керуватися Законом України «Про обіг векселів в Україні».

Розглядаючи особливості розрахунків в електронних системах типу «клєнт-банк», рекомендується акцентувати увагу на тому, що розрахунковий документ в електронному вигляді є документом, інформація в якому представлена у формі електронних даних, де є відповідні реквізити документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами, і що програмно-технічний комплекс «клієнт банку - банк» складається з клієнтської та банківської частини. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою системи «клієнт банк» та оброблення банком його електронних розрахункових документів « окремий договір між ним і банком. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Приступаючи до вивчення питань заняття, студентам; передусім, потрібно [опрацювати Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2005 р. № 6237 та Інструкцію про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Під час аналізу порядку організації готівкових розрахунків треба пам'ятати, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Касові ж операції є операціями підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку [розрахункових операцій.

Студенти повинні знати, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків, зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах і здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями в безготівковій та готівковій формі, і що розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних в кас банків, готівкової виручки через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми, так і через установи банків шляхом переказу готівки на користь підприємств (підприємців) та фізичних осіб для сплати будь-яких платежів.

Рекомендується звернути увагу на те, що: 1) сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та через каси установ банків не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами; 2) платежі понад установлену граничну суму проводяться тільки в безготівковому порядку; 3) зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою підприємств в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками. Необхідно розуміти, що зазначені обмеження не стосуються: а) розрахунків підприємств (підприємців) із фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, малих і середніх підприємств у випадках використання готівкових коштів, що одержані ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств; б) добро вільних пожертвувань; в) благодійної допомоги; г) вилученої органами державної податкової служби готівки; ґ) розрахунків за спожиту електроенергію; д) використання коштів, виданих на відрядження; є) розрахунків підприємств (підприємців) між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції.

Необхідно пам'ятати, що в разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену гранич ну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Треба мати на увазі, що ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, і що такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси, який встановлюється з відкриттям поточного рахунку (у період укладання договору на розрахунково-касове обслуговування) новоствореного підприємства подання установі банку заявки-розрахунку для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової ви ручки. Порядок установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Студенти повинні уважно вивчити чинний порядок організації готівкових розрахунків і пам'ятати, що підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки; якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено). Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами в денні та вечірні каси установ банків, через служби інкасації, підприємствам поштового зв'язку для переказів на їхні поточні рахунки в установах банків. Студентам необхідно уяснити, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони надійшли до кас підприємств сфери торгівлі, громадського І харчування та послуг (тих, що не мають домовленості з установою банку на інкасацію чи здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку) під час проведення розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (із зафіксованим РРО часом надходження коштів) наприкінці робочого дня та були здані (у сумі, що перевищує встановлений ліміт каси) до обслуговуючих установ банків не пізніше наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) та підприємства чи були використані підприємством (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на необхідні господарські потреби. Студенти повинні усвідомити таке: а) готівка, яка надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їхніх касах; б) готівкова виручка підприємств (підприємців) може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків із бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Слід мати на увазі, що підприємства (підприємці), які мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком Із чітким формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися) у межах [наявних коштів і витрачають її лише на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Необхідно враховувати, що підприємства мають право зберігати готівку в [своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою [праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси [протягом трьох робочих днів, а для віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту і морських портів - протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку; готівка, що одержана в установі Банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день.

Студентам слід пам'ятати, що суми готівки, одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня «станови банку та підприємства або можуть залишатися в його касі (у межах і установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі.

Розглядаючи порядок оформлення касових операцій, треба враховувати, що касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами. Так, приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства; а видача готівки з кас підприємств - за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, підписаними керівником і головним бухгалтером чи особами, які на це уповноважені.

Студенти мають знати, що у разі видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом касир вимагає пред'явити паспорт (посвідчення, перепустку) чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий, а фізична особа розписується у видатковому документі про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнило або кулькову ручку з темним чорнилом.

Студенти не повинні залишити поза увагою таке: 1) видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється видатковим касовим ордером з відображенням цієї операції в касовій книзі; 2) виплати, які пов'язані з оплатою праці, стипендій, проводяться касиром підприємства за [платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача; 3) одноразові видачі готівки на оплату праці окремим особам проводяться переважно за видатковим касовим ордером. Важливо пам'ятати, що у прибуткових і видаткових касових ордерах: зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи; міститься (одразу ж після одержання або видачі за ними готівки) підпис

касира, а на доданих до них документах ставиться штамп або напис «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік); вони до передавання в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Слід враховувати, що касові документи після складання касиром звіту та його оброблення в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються протягом 36 місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальною особою, на яку покладено обов'язок зберігання документів, в окремому сейфі або спеціальному приміщенні, що передається під охорону.

Розглядаючи питання про порядок ведення касової книги та обов'язки касира, студентам слід керуватися змістом п. 4 аналізованого Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відповідно до норм якого підприємство повинно мати касу, а його керівники мають її обладнати та забезпечити надійне зберігання готівкових коштів у ній. При цьому варто звернути увагу на таке: 1) всі надходження і видача готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі; 2) кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку опера цій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів); 3) відокремлені підрозділи юридичних осіб, які проводять операції з приймання готівки за продані товари (роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також із видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами, ведуть касову книгу, що видається і оформляється підприємством - юридичною особою, до складу якої вони входять; 4) відокремлені підрозділи юридичних осіб, страхові агенти, брокери, заготівельники сільськогосподарської продукції, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за прибутковими (видатковими) касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Студентам необхідно знати вимоги нормативних актів щодо ведення касової книги: а) аркуші мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою підприємства - юридичної особи; б) кількість аркушів засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи; в) записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору кульковою або чорнильною ручкою (перші примірники залишаються в касовій книзі, а другі мають бути відривними, що і є звітом касира); г) записи в книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі; ґ) щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими і видатковими касовими ордерами під розпис у касовій книзі; д) контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або уповноважену керівником особу.

Далі студентам потрібно проаналізувати основні обов'язки касира: 1) за наявності на підприємстві кількох касирів старший касир перед початком робочого дня видає іншим касирам авансом потрібну для видаткових операцій суму готівки під розпис у книзі обліку прийнятих і виданих касиром грошей; 2) в кінці робочого дня касири зобов'язані скласти звіт в одержанні авансу і готівки, прийнятих (виданих) за прибутковими (видатковими) документами, і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру під розпис у книзі обліку прийнятих і виданих касиром грошей; 3) про аванси, одержані для оплати праці та виплати стипендій, касир зобов'язаний скласти звіт у встановлений строк з урахуванням дня їх одержання; 4) до закінчення цього строку касири зобов'язані щоденно здавати в касу залишки готівки, яка не видана за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями; 5) готівка здається в опечатаних касирами сумках, пакетах тощо Старшому касиру під розпис у книзі обліку прийнятих і виданих касиром грошей із зазначенням сум; 6) за наявності на підприємстві тільки одного касира облік прийнятої та виданої готівки веде цей касир; 7) касир відповідно до чинного законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.

Надзвичайно важливим є питання про контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою, відповідь на яке також слід базувати на змісті зазначеного Положення. Студенти мають знати, що з метою контролю за схоронністю готівкових коштів на підприємствах у строки, встановлені керівником, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх готівкових коштів і перевіркою інших цінностей, що зберігаються в касі, для чого наказом керівника підприємства призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає акт. Треба пам'ятати, що сума нестачі стягується з винної особи, а надлишок оприбутковується в касі та зараховується І дохід підприємства. Студентам слід називати органи, які мають право проводити інвентаризацію каси і перевіряти дотримання порядку ведення касових операцій. Ними є вищі організації (за їх наявності) на всіх підвідомчих підприємствах, аудитори (аудиторські фірми), ревізійні комісії (у господарських товариствах, якщо це передбачено їхнім статутом), органи державної податкової служби України, державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, фінансові органи.

Студентам потрібно розібратися, що: під час перевірок з'ясовується структура підприємства, кількість відкритих поточних рахунків у підприємства (підприємця) в установах банків, наявність податкового боргу у підприємства (підприємця), результати раніше здійснених перевірок, дотримання ними порядку ведення операцій з готівкою. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання контролюючих органів згідно з Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436. При цьому особливу увагу звернути на таке: а) за результатами перевірки підприємства (підприємця), у разі виявлення порушень, складається акт перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою у трьох примірниках, у якому викладається зміст порушення з відповідним обґрунтуванням;

б) акт містить висновки про результати перевірки, а також рекомендації керівництву підприємства щодо усунення виявлених недоліків; в) акт підписуєте и службовими особами, які проводили перевірку, а також керівником і головним бухгалтером підприємства (підприємцем); г) перший примірник надсилаєте ч органам державної податкової служби за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, передбачених чинним законодавством другий - передається безпосередньо відповідному підприємству (підприємцю) третій примірник залишається в документах контролюючого органу; ґ) якщо порушень не виявлено, то службовими особами, які проводили перевірку, складається довідка довільної форми, у якій зазначаються назва підприємства, яке перевірялося, термін перевірки, посилання на чинне законодавство, згідно з яким проводилася перевірка, питання, які були перевірені; довідка підписуєте и службовими особами, які проводили перевірку, а також керівником і головним бухгалтером підприємства (підприємцем).

Студентам необхідно знати, що акт перевірки складається з восьми розділів; виявлені внаслідок перевірки порушення і висновки про ведення касової книги та касових документів зазначаються в розд. І акта перевірки; установлені під час перевірки порушення порядку оприбуткування надходжень готівки відображаються в розд. II; виявлені порушення встановленого ліміту каси відображаються у таблиці розд. III (зазначаються дані про діючий ліміт каси; фактичні залишки готівки каси в ті дні, коли було перевищено її ліміт, а також розрахунок загальної суми перевищення встановлених лімітів за кожний день); результати перевірки цільового використання готівки, одержаної в банку, зазначаються в розд. IV; виявлені в результаті перевірки порушення цільового використання значних сум готівки, що одержані підприємством (підприємцем) в установі банку, зазначаються в розд. V; дані про порушення щодо витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, зазначаються в розд. VI; дані про виявлені під час перевірки порушення дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання зазначаються в розд. VII у разі виявлення фактів порушення встановлених обмежень при розрахунках підприємств вони зазначаються з наведенням їхніх конкретних розмірів у таблиці VIII розд. акта перевірки.

Контрольні запитання та завдання:

Визначте поняття: «гроші», «види грошей», «функції грошей».
З'ясуйте поняття грошової системи.
Які є види грошового обігу?
Установіть взаємозв'язок між готівковим та безготівковим грошовими обігами.
Визначте правову природу безготівкових розрахунків.
Які загальні правила здійснення безготівкових розрахунків?
Що таке банківський рахунок як правова категорія?
Назвіть види банківських рахунків.
Визначте загальні правила відкриття банківських рахунків юридичним
особам.
Які правила відкриття банківських рахунків фізичним особам?
Які кошти зараховуються на поточні рахунки в національній валюті фізичних
осіб-резидентів і фізичних осіб-нерезидентів?
Назвіть особливості відкриття поточних рахунків в іноземній валюті юридичним і фізичним особам.
Який порядок переоформлення та закриття рахунків?
Які форми розрахунків можуть застосовуватися для здійснення безготівкових
розрахунків?
Виведіть загальні правила здійснення розрахунків із застосуванням платіжного доручення.
Які особливості розрахунків із застосуванням платіжної вимоги-доручення?
У яких випадках застосовується платіжна вимога?
Установіть відмінність між договірним і примусовим списанням.
Які особливості застосування чекової форми безготівкових розрахунків?
Визначте поняття акредитива та його види.
Який порядок проведення розрахунків за акредитивами?
Визначте правову природу векселя як засобу розрахунків.
Що таке розрахунковий документ в електронному вигляді?
Що таке готівкові розрахунки?
Якою повинна бути сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їхні каси та через каси установи банків?
Яким є порядок установлення підприємствам ліміту каси?
Протягом якого терміну підприємства мають право зберігати готівку в свої
касі?
Який порядок зберігання готівки, що одержана в установі банку для виплат,
пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси?
Якими документами оформляються касові операції підприємства та який загальний порядок їх оформлення?
Визначте порядок видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом.
Які підприємства (відокремлені підрозділи) повинні вести касові книги?
Назвіть вимоги нормативних актів щодо ведення касової книги.
Визначте основні обов'язки касира.
Назвіть мету і визначте зміст контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою.
Який порядок проведення інвентаризації каси на підприємстві?
Які органи мають право проводити інвентаризацію каси і перевіряти дотримання порядку ведення касових операцій?

Blog

Східноукраїнський національний університет

Содержание