Geum.ru

Стратегічний план розвитку міста коростеня житомирської області на 2006-2014 роки затверджений рішення 28 сесії Коростенської міської ради

Вид материалаДокументы

Содержание


Історико-географічна характеристика Історична довідка
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Історико-географічна характеристика

    1. Історична довідка



По обидва боки мальовничих берегів звивистої річки Уж, притоки Прип'яті, на древніх скелях, серед зелених дібров, 87 км на північ від Житомира, 60 км від кордону з республікою Бєларусь, 150 км від столиці України Києва, розкинувся гарний сивочолий та вічно молодий Коростень (колись Іскоростень).

Історія Коростеня сягає в глибину тисячоліть. Ще в часи палеоліту одне з найбільших у Європі родовищ кременя притягало сюди первісних людей. Найдавніші зі знайдених тут кам'яних знарядь виготовлені руками людини більше ніж 10 тисяч років тому.

Перші сліди перебування слов'янських племен у нашому краї відносяться до V-VІІ століття нашої ери. Тоді в долині ріки Уж виникло декілька великих слов’янських поселень. На основі одного з них, розташованого на високих гранітних скелях, виникло місто Коростень, яке стало центром древлян - могутнього і численного східнослов'янського племені.

За однією з наукових версій, назва міста походить від древнєслав’янського слова з коренем "кари" або "кори" - камінь, гора. Це помітно в назві гірського масиву - Карпати. У VIII—IX сторіччях створюється союз слов'янських поселень, а з часом Древлянське князівство. Його столицею і резиденцією князя стає Коростень. За літописами вже на початку Х сторіччя Іскоростень був могутнім містом, постійною резиденцією древлянського князя Мала.

З державотворенням Київської Русі древлянська земля одна з перших увійшла до її складу, а в 907 році древляни брали участь у переможному поході князя Олега на Візантію.  

У 945-му році тут відбувся відомий виступ деревлян, через спробу князя Ігоря повторно зібрати з них данину. Повість „Временних лет” пов’язує історію міста з ім’ям княгині Ольги, якій літопис присвятив багато уваги.

За матеріалами сучасних археологічних досліджень, які на замовлення Коростенської міської ради протягом 2002-2004 рр. проводилися постійно діючою Житомирською археологічною експедицію Інституту Археології Академії Наук України, (керівник - кандидат історичних наук Богдан Андроннікович Звіздецький) доведено, що Коростень існував ще на початку VIII століття. Це затверджено резолюцією Міжнародної археологічної конференції “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII-X ст.”, яка відбулася в місті у вересні 2004 року. Учасники Міжнародної конференції, заслухавши та обговоривши доповіді по тематиці, дослідивши представлені археологічні знахідки, дійшли висновку: Коростень може відзначити свій 1300-літній ювілей у 2005 р.

За археологічними даними та за літописом помста дружини Ігоря - княгині Ольги була жахливою. Окрім вбивства древлянських послів в Києві, в 946 році вона зібрала велике військо і узяла в облогу Коростень, але, простоявши все літо під кріпосними стінами міста, так і не змогла взяти його силою. Пообіцявши зняти облогу і повернутися до Києва, княгиня Ольга попросила "символічну" дань – по одному голубу і горобцю з кожного двору. За її наказом воїни прив'язали кожній пташці до лапок загорнений в ганчірку тліючий трут і, з настанням темноти, відпустили їх. Коли птахи повернулися, "... не було двору, де б не горіло, і не можна було погасити, тому що всі двори зажевріли... А як узяла вона місто, то спалила його. І старійшин міста спалила, а інших людей або убила, або віддала в рабство боярам своїм, а інших залишила платити дань".

Після такої жорстокої розправи, згадки про Коростень надовго зникають із сторінок літописів. Але не зникли древляни, вижили і відродили рідне місто.

Відомо, що в XIV сторіччі місто належало Великому князівству Литовському. В кінці століття литовський князь Ольгерд за відмінну службу передав в дар ці землі своєму воїну з Брянська - Тереху.

В 1586 році заможний магнат Прокіп Мержевіцький, одружившись на одній із спадкоємиць Тереха, став власником маєтку Іскорость і добився від польського короля надання поселенню статусу міста. 22 травня 1589 року Сигизмунд III дарує Іскорості Магдебурзьке право, хоча містечко було лише невеликою фортецею для захисту від нашестя татар.

Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького в 1649 році Іскорость захопив загін козаків на чолі з отаманом Гераською, при цьому остаточно зруйнувавши міські кріпосні стіни. Протягом майже двох сторіч містечко міняло володарів, і лише після приєднання цих земель до Російської імперії в 1793 році став центром Іскоростської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Як писали "Волинські єпархіальні відомості" в 1888 році: "Нині Іскорость представляє бідне незначне містечко, населене євреями і селянами-орачами".

Будівництво залізниці Київ-Ковель в 1902 році змінило життя мешканців цього краю на краще. У 1917 році містечко і станція стали єдиним населеним пунктом з назвою Коростень. 18 листопада 1917 року черговий по станції Лукіян Табукашвілі на мітингу, який відбувся на Барачній площі, оголосив про встановлення в місті радянської влади.

У трагічні часи Першої Світової війни Коростень прославився своїми бронепоїздами. Збереглися свідчення, що в місті будувалися і ремонтувалися знамениті бронепоїзди “Грім”, “Червоний борець”, “Ґандзя”, “Комуніст Коростенського району”, імені Олександра Невського, “Третій Інтернаціонал”.

Багато важливих історичних подій в становленні України відбулося саме в Коростені. 12 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради були прийняті закони про введення в Українській Народній Республіці нового григоріанського календаря (нині діючого), затверджений герб УНР: знак Київської держави — тризуб. За декілька днів після тих знаменних подій місто зайняли кайзерські війська. 15 липня 1918 року Коростень - один з центрів Всеукраїнського страйку залізничників. З лютого 1918 р. по жовтень 1920 р. в Коростені 6 разів змінювалась влада: місто поперемінно займали радянські, польські, німецькі війська та українська народна армія.

В 1921 році захоплення Коростеня було стратегічною метою походу проти більшовиків Повстанської Армії на чолі з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником. Але в ніч на 7 листопада після відчайдушного чотиригодинного бою Тютюнников відступив. Власне цим громадянська війна в Україні була завершена.

У березні 1923 року Коростень стає селищем міського типу, а з 1 січня 1926-го — одержує статус міста.