Geum.ru

Управління освіти І науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Можливі варіанти початку творів
Коментарі до виконання завдань
2 . Людина, якою пишається край
3. Зелененький барвіночку, стелися низенько... /твір в художньому стилі/.
4.Смерть Івана Полійчука – це трагедія (!) (?) (За повістю Коцюбинського „Тіні забутих предків”).
Зразок відповіді
Зразок відповіді
ЧИЯ /а не від КОГО/ ЗАЯВА
Зразок відповіді
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8


10-й клас


Завдання 1. Напишіть твір за однією із тем:


1. „Я син /донька/ держави Україна” (твір-роздум)

2. Напишіть твір у публіцистичному стилі: „ Людина, якою пишається край”.

3. Напишіть сюжетний твір у художньому стилі

„Зелененький барвіночку, стелися низенько”.

4. Смерть Івана Палійчука – це трагедія (!)(?) (За повістю М.Коцюбинського „Тіні забутих предків”.)

Виберіть розділовий знак відповідно до Вашого розуміння проблеми.


Можливі варіанти початку творів:


1. Я син держави України /твір-роздум/.

Кажуть, що для матері син і в п’ятдесят, і в шістдесят років залишається дитиною.

Мабуть, це, дійсно, так. Бо материнське серце завжди болить за сином, скільки б років йому не було. Мама завжди готова допомогти, прихилити неба своїй дитині, вирятувати її з будь-якої біди.

Але чи має право син вічно відчувати себе дитиною, очікувати від матері допомоги, користуватися цією жертовною материнською любов’ю?

Я думаю, що справжнім сином є той,хто... (Далі працюйте самостійно, користуючись порадами, висловленими в коментарях).





Коментарі до виконання завдань:


Специфіка твору – роздуму полягає в тому, що в ньому слід висловити свої міркування над поставленою проблемою та зробити висновки з цих міркувань.

А отже, перш за все, треба відчути: а в чому ж тут полягає проблема? Бо коли проблема відсутня, то й міркувати, власне, нема над чим. Ми знаємо, що проблема – це завжди зіткнення якихось протилежних думок, на основі яких слід сформувати третю – більш глибоку й правильну, або ж довести, що одна з них є вірною, а друга – хибною.

Тому в будь-якій проблемі завжди „криється” теза – тобто якесь ствердження, і антитеза – тобто заперечення.

Роздум /міркування/ - це і є пошук аргументів /доказів/ на користь тієї або іншої думки. Саме на основі аргументації й робиться висновок, яка з цих думок здається Вам правильною.


Отже, Ви запам’ятали, що твір – роздум завжди передбачає проблему, яку слід побачити й сформулювати; в ньому повинні бути присутні теза та антитеза, аргументи на користь тієї думки, яку Ви вважаєте правильною та висновки.

Іноді вже в темі твору формулюється проблема. Наприклад: „Чи тільки обставини життя винні в тому, що Чіпка став „пропащою силою?”

Тут одразу видно тезу й антитезу /зіткнення думок/. Одна думка: так, тільки обставини життя; інша: ні, не тільки вони...

В нашому випадку проблема чітко не виражена. Якби Вам треба було написати публіцистичний твір: „Я син держави Україна”, - Ви розповіли про свою любов до України, про свою мрію стати корисним їй і т. ін.

Але у Вас завдання написати твір – роздум. Тому це складніше, бо слід ще знайти ту проблему, над якою слід „роздумувати”.

Очевидно, проблема полягає в тому, хто може зватися справжнім сином.

Ви зауважили, що теза в нашому прикладі винесена у вступ.

Далі сформульована проблема: Але чи має право син...?

Потім Ви викладаєте своє розуміння поняття „син”, тобто, формулюєте антитезу та наводите аргументи на її користь. Аргументами можуть служити приклади з життя, з художніх творів, Ваш власний досвід.

На основі цих аргументів робите висновок: хто є справжнім сином – той, хто вічно бере, вічно чогось вимагає чи очікує від матері, чи той, хто стає її опорою, хто бере її горе й біди на свої плечі, хто сам піклується про неї?

З цього має випливати й Ваша життєва позиція як сина своєї Держави.

2 . Людина, якою пишається край

/твір у публіцистичному стилі/


Людська краса, людська гідність, людська велич... Скільки мудреців, філософів, письменників роздумували над суттю цих слів! Скільки поетів оспівували ці поняття!

А чи багато із нас може з певністю відповісти, що воно таке: краса, велич, гідність? Чи багато із нас знає, як треба жити, щоб бути красивим і гідним поваги?

Нехай на ці запитання дасть відповідь життя моєї землячки...


Оскільки публіцистичний стиль передбачає безпосередній вплив на маси, то завдання мовця є одразу захопити увагу аудиторії, одразу сконцентрувати читача чи слухача на суті питання. Чи сприятимуть цьому розлогі вступи? Звичайно, ні! Тут потрібно одразу зосередити увагу на головному, зацікавити аудиторію темою. В нашому прикладі цьому сприяють окличні речення та риторичні запитання. Далі Ви розповідаєте про конкретні справи конкретної людини та наводити конкретні факти виявлення пошани до неї з боку людей Вашого краю.

Закінчити нарис, на нашу думку, найкраще якимось теплим побажанням цій людині, або побажанням слухачам /читачам/, щоб поряд з ними було якнайбільше таких прекрасних людей.

3. Зелененький барвіночку, стелися низенько... /твір в художньому стилі/.


Яскраве весняне сонце заглянуло в моє вікно, торкнулося золотим променем ще скліплених повік і ніби шепнуло:

- Вставай! Я для тебе дарунок маю!

Швиденько, навіть не вмиваючись, вистрибую на заллятий золотом весняного сонця ганок: „Ну, де ж те диво? Де ж той весняний дарунок?”

І раптом!..

Ні-ні ... Нічого незвичайного... Просто

- сині-сині очі барвінку! Дивляться на мене звідусюди й ніби сміються:

- Ага! А ми вже й умилися вранішньою росичкою! Дивись, які свіжі та чисті!..

... Барвіночку мій хрещатенький! Відколи пам’ятаю себе, завжди ти квітнеш у нашому подвір’ї, завжди супроводжуєш людські радощі й смутки.


Художній стиль дає Вам можливість пофантазувати, „оживити” явища природи, вести діалог з ними, використовувати будь-які художні засоби.

Після запропонованого в нашому прикладі вступу може йти будь-яка сюжетна розповідь: про те, коли й хто з родини, з якого приводу посадив цей барвінок, що сталося з тією людиною; про випадок, коли цей барвінок використовували /весілля, похорон/; про те, як авторка, будучи малою дитиною заплуталась в тому барвінку, й хто „визволив” її з „полону” /собака, кішка, курка, бабуся.../

Головне, щоб у розповіді була подія /сюжет/, персонажі – бо завдання полягає саме в тому, щоб написати оповідання чи новелу, тобто сюжетний твір.


4.Смерть Івана Полійчука – це трагедія (!) (?) (За повістю Коцюбинського „Тіні забутих предків”).

Виберіть розділовий знак відповідно до Вашого розуміння проблеми.


Твір за повістю М.Коцюбинського можна розпочати роздумом про людське щастя, про сенс і наповненість людського життя, гармонійність між людським буттям (тобто матеріальним існуванням) та життям душі.

Далі слід, очевидно, розповісти про повноту Іванового щастя, що полягало в гармонії його поетичної душі та його буття, наповненого чистотою й природністю поетичного кохання, красою природи, творчості. Уособленням і джерелом цієї повноти життя була для Івана Марічка.

Подумайте над тим, чи зумів Іван після її загибелі зберегти в собі здатність радіти світові? Чи зумів наповнити своє життя і своє серце новими радощами, надіями?

Очевидно, ні, хоч і пробував почати жити, як всі, стати газдою, створити сім’ю...

Зрозуміло, що внаслідок таких роздумів, ми неминуче дійдемо до висновку, що смерть Івана – це благо для нього, бо більшою трагедією було б, якби він умертвив свою ніжну поетичну душу й перетворився в черствого, байдужого „вуйка”, що нікого й нічого не любить, не має за душею нічого святого.

Але це, звісно, надто сумний висновок...

Можливо, Ви зумієте зробити інший? А, можливо, нам слід сприйняти, як данність, що життя – це не лише радість і щастя, а й неминучі біди та смутки?

А що треба робити, щоб не вони нас, а ми їх (ті смутки й біди) поборювали???

Бачите, скільки серйозних і важливих проблем ставить перед нами література!..

Отож, думайте! Розв’язуйте їх!


Завдання 2.


Літературні роди та жанри (проілюструйте матеріалами вивчених творів).

Поділ літературних творів на роди здійснюється за способом зображення в них явищ життя. Літературні роди: епос, драма та лірика.

Епос – це розповідь автора (іноді героя твору) про події, про людей, які брали в них участь. Наприклад „Слово про поход Ігоревів” – це героїчний епос, який розповідає про похід русичів на половців, про його учасників, про хід двох битв, полон князя Ігоря та прибуття на рідну землю після втечі з полону.

Епічним твором є й повість Г.Квітки-Основ’яненка „Маруся”, в якому описано життя та побут українських селян, розкрито їх характери, події, що відбувалися з героями твору.

До епічних творів належать також: роман – великий за обсягом твір, що має декілька сюжетних ліній, багато персонажів, охоплює значне коло подій; оповідання – невеликий за обсягом прозовий твір, що розповідає, як правило, про одну подію та незначну кількість персонажів; новела, що відрізняється від оповідання більш гострим конфліктом та менш чіткою композицією; нарис – розповідь про існуючу особу та правдиві життєві події; легенда, переказ, байка, казка, балада та інш.

Драма – це твір, призначений для сценічного втілення. В ньому не розповідається про події та характери, а відтворюються події безпосередньо перед глядачем.

Так само й характери розкриваються на очах у глядача як у вчинках дійових осіб, так і в характеристиках, які дають одні персонажі іншим.

Наприклад, у п’єсі „Наталка Полтавка” І.П.Котляревського виборний Макогоненко говорить про Наталку: „Золото – не дівка... До всякого діла дотепна... матір свою шанує”. Ця характеристика підтверджується й подіями, в яких Наталка бере участь: ми не лише чуємо про її працьовитість, а й бачимо її з відрами на коромислі; сльози матері заставляють її дати згоду на одруження з возним.

До драматичних жанрів належить комедія (І.Карпенко-Карий „Сто тисяч”, „Мартин Боруля” ); трагедія (В.Шекспір „Ромео і Джульєтта”, М.Старицький „Оборона Буші”); власне драма, що об’єднує в собі й трагедію, й комічне) М.Старицький „Ой не ходи, Грицю...”, М.Кропивницький „Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, І.Котляревський „НаталкаПолтавка”).

Лірика – це твори, що виражають думки, почуття настрої ліричного героя, яким може бути сам авторабо особа, в образі якої виступає, від імені якої говорить автор. Наприклад, коли М.Вінграновський пише: „Живу назад. Я – Наливайко”, Все...”, то це зовсім не значить, що поет дійсно став Наливайком, а свідчить лише про те, що у вірші передаються почуття й настрої саме народного героя, якими вони уявляються автору.

Другим рівнем класифікації літературних творів є жанри. Епічні твори за жанрами діляться на романи (наприклад, „Собор” О.Гончара), епопеї, до них, я думаю, можна віднести твір П.Мирного „Хіба ревуть воли...”, бо в ньому зображено величезний обсяг подій як в часі, так і в просторі), казки, байки, оповідання (П.Мирний „Пилипко”, М.Коцюбинський „Маленький грішник”, , „Харитя”), повісті (І. Нечуй-Левицький „Микола Джеря”, М.Коцюбинський „Дорогою ціною”),нариси, мемуари.

Ліричні жанри включають ліричний вірш (В.Симоненко „Задивляюсь у твої зіниці...”, І.Франко „Чого являєшся мені...”, Т.Шевченко „Думи мої...”, „Сонце заходить...”, пісню (Ой, не шуми, луже...”, „Сонце низько...”, „Гуцулка Ксеня”), елегію, епіграму.


Відповіді на будь-яке питання з теорії літератури можна знайти в „Словнику літературознавчих термінів”.

Радимо Вам відкрити цей словник і порівняти написане в ньому про роди і жанри літераутри з відповіддю, запропонованою нами. Ви одразу відчуєте різницю. У відповіді інформація викладена власними словами автора, наведені власні приклади, відмінні від тих, які згадуються в „Словнику”.

Все це свідчить, що знання, викладені автором відповіді, засвоєні ним на глибокому рівні.

Спробуйте переказати (усно чи письмово) прочитане Вами про літературні роди і жанри, не повторюючи фраз, вжитих у нашому зразку.

Наприклад: замість Епос – це розповідь автора про події...”,

можна написати: „Епічними називаються твори, в яких описується...” і т. інш.


Завдання 3.

На свято Трійці усі християнські хати замаюються зеленню.

Розкрийте суть цього звичаю та його причетність до християнського свята.


Зразок відповіді:


На мою думку, звичай замаювати житла зеленню до християнського свята Трійці (Св.П’ятдесятниці) не має ніякого відношення, бо пов’язаний він із язичницьким святом Русалій.

Вважалося, що в певні періоди хліборобського року душі предків сходять на землю, щоб побути в родинному колі, допомогти живим родичам.

Свято Русалій припадає якраз на період цвітіння злаків. Саме цей період, коли колос цвіте та наливається, надзвичайно важливий для майбутнього врожаю. Тому й сходять рідні душі, щоб оберегти поля від злої сили, від усякої нечисті.

Прихистом для цих душ служили дерева, квіти. Тому й заносили в ці дні до хати найрізноманітніші букети, квітчали стіни, замаювали у діорі, аби рідна душа мала собі притулок і не обминула двору чи оселі родичів.

А оскільки найбільшої шкоди полям могли завдати русалки – виложити, стоптати, сплутати зело, оббити цвіт – то в ці дні слід було й русалок задобрити. Для них влаштовувались учти, хороводи, їм дарували дівочі віночки. Тому й названі ці свята були Русаліями.Християнське свято Трійці просто співало в часі з прадавніми Русаліями й русальні звичаї були приєднані до нього.

Церква дуже довго боролася як зі звичаями вшанування русалок, так і із замаюванням дворів і хат на Трійцю, але витруїти в народі те, що закладалося тисячоліттями, не спромоглася. Перемогла прадавня звичаєвість, що прикрасила собою християнське свято.


Див. О.Воропай „Звичаї нашого народу”, С.Килимник „Український рік” та інші.


Завдання 4.


Складіть текст (до 10 речень)

„Мова рідна, слово рідне”,

використавши в його структурі:

а)відокремлені означення;

б)поширені звертання;

в)безсполучникове складне речення

з двокрапкою між його частинами.


Зразок відповіді:


Мова рідна, слово рідне

О мово моя, співуча й барвиста!

Ти, гомінка й чарівлива, нагадуєш мені й щебетання птахів у весняному саду, й жебоніння струмка, й шепотіння листа на тополі, й грізний гул розбурханих хвиль і рев вітрів у грозові ночі. Хто не розуміє твоєї краси і сили, той ніколи не збагне душі народу, який тебе створив. Хто не любить тебе, той не здатен нічого любити. Люблю тебе: ти мова пісень материнських. Шаную тебе: ти мова пращурів наших прадавніх.

Горджусь тобою: ти доля і честь мого народу, його горе і слава тобі.


1 речення – поширене звертання, що містить в собі відокремлене означення /співуча і барвиста/

2 речення – містить відокремлене означення /гомінка й чарівлива/, що стоїть між підметом і присудком та однорідними додатками.

3-4 речення – складнопідрядні з підрядними означальними.

В 3-ому – два підрядних означальних з послідовною підрядністю.

3,5,6 речення – безсполучникові з двокрапками між їх частинами, тому що кожна наступна частина розкриває причину того, про що говориться в попередній.


Завдання 5.


Розставите розділові знаки, визначте тип речення та зробіть його повний синтаксичний розбір. Над кожним словом надпишіть, якою частиною мови воно є:


Коли на травах, як зірки,

Блакитні роси,

Коли над річкою дядьки

Оставу косять,

Коли кручені паничі

У мегафони

Про все, що бачили вночі,

Шепочуть сонно,

І десь, як бджілка золота,

Супутник лине,

І день метеликом зліта

Над картоплинням, -

Тоді стаю така ясна

Просита й погідна,

І зрозуміло все до дна,

І рідне – рідне!


/Галина Могильницька

зб.”Берег радості”/


Вже найперше слово вірша КОЛИ – прислівник, що в НЕПИТАЛЬНИХ реченнях може виступати ЛИШЕ В РОЛІ СПОЛУЧНОГО СЛОВА /як відомо, вживаються виключно для приєднання підрядної частини складнопідрядного речення до головної/, свідчить про те, що маємо справу зі складнопідрядним реченням.

Проте це КОЛИ повторюється аж тричі.

Про що це свідчить?

Очевидно, про те, що в нашому великому реченні, з якого складається увесь вірш, є 3 однорідні підрядні частини.

Давайте, поки що розберемося з ними.

Перш за все, нам необхідно визначити вид цих підрядних речень. Так як сполучне слово КОЛИ може приєднувати й підрядні означальні/. Це був час, коли сонце сідало за обрій/, й обставинні /часу/ підрядні речення, нам слід подивитись, від якого слова в головному реченні можна поставити питання до підрядного: якщо від іменника – то підрядне є означальним /час який? – коли сонце сідало/. Якщо від дієслова чи іншої частини мови, що виступає присудком – то обставинне.

Головних речень у нас два:

„...Тоді стаю така ясна, проста й погідна...” та „...і зрозуміле все до дна, і рідне – рідне”.

Ясна річ, що в даному випадку наші речення зі сполучним словом Коли відносяться до присудків і вказують час, коли відбувається дія. Отже, це підрядні обставинні часу. До третього речення зі сполучним словом КОЛИ приєднане речення зі сполучником сурядності і, а до нього – ще одне з тим же сполучником. Це свідчить про однорідність речень, приєднаних сполучником і, з усіма попередніми реченнями.

Тобто про те, що й ці 2 речення є по відношенню до головних – підрядними обставинними часу, хоч між собою пов’язані сурядним зв’язком.

Отже, маємо складну синтаксичну конструкцію /період/, що являє собою розповідне, неокличне, складне речення, яке складається із двох сурядних, пов’язаних між собою однорідним зв’язком та п’яти однорідних підрядних речень, обставинних часу.

Залишається розібратися з кожним реченням зокрема.

І частина: „Коли на травах, як зірки, блакитні роси...”.

При аналізі частини складного речення НЕОБХІДНО ВКАЗАТИ ДВОСКЛАДНИМ ЧИ ОДНОСКЛАДНИМ РЕЧЕННЯМ Є ЦЯ ЧАСТИНА, ПОШИРЕНИМ ЧИ НЕПОШИРЕНИМ ТА ПОВНИМ ЧИ НЕПОВНИМ.

В нашому випадку ми можемо з упевненістю сказати лише, що це речення є ПОШИРЕНИМ, оскільки в ньому наявні другорядні члени.

Очевидно, дехто вже вирішив, що речення є односкладним, так як в ньому один із головних членів /присудок/ відсутній.

Учні дуже часто потрапляють на такий „гачок”.

Проте в багатьох випадках це не так.

Давайте на хвилинку обстрагуємось від речення, над яким працюємо, й поміркуємо над іншими прикладами. Ось хоч би й над такими:
  • Ви поснідали?
  • Поснідали.

Яким, на Вашу думку, є друге речення діалога?

Часто учні відповідають так: „Тут відсутній підмет, отже речення односкладне, неповне”, Така відповідь містить в собі дві помилки.

По-перше, відсутність одного з головних членів речення не є підставою вважати речення неповним.

РЕЧЕННЯ: „Іду, співаю. Ніч і тиша”, є ПОВНИМИ! В першому з них підмет НЕПОТРІБНИЙ, бо присудок в 1 особі однини сам говорить про те, що це Я іду і співаю. Це неозначено-особові речення, оскільки невідомо, чи це МИ поснідали, чи ВОНИ поснідали, чи, може, ВСІ /і ми й вони/ поснідали й зібралися до школи.

Чим же, запитаєте Ви, відрізняються речення „Поснідали” в діалозі та в даному випадку? Чому в діалозі ми його трактуємо як двоскладне речення?

Та тому, що в діалозі воно ніяк не може бути НЕОЗНАЧЕНО–ОСОБОВИМ! Адже там питання звернено конкретно до 2 особи множини, то й відповідь передбачає конкретність: „Ми поснідали”.

Підмет пропущено лише тому, що ця конкретика зрозуміла з контексту.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: відсутність одного з головних членів у односкладних реченнях не дає підстав вважати ці речення неповними, бо цей головний член у них НЕ ПРОПУЩЕНИЙ. Він у них просто НЕПОТРІБНИЙ.

Отже, всі ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ, як правило, ПОВНІ.

А тепер давайте повернемось до першого підрядного речення із нашого завдання:

Коли на травах, як зірки, холодні роси...

Складність тут полягає в тому, що з першого погляду важко визначити: чи це односкладне називне повне речення, чи, можливо, двоскладне неповне, з пропущеним присудком?

Щоб відповісти на це запитання, слід згадати, якому члену речення підпорядковується обставина та з якою частиною мови найчастіше поєднується в словосполучення прислівник.

Ви можете собі уявити такі словосполучення


Тоді кішка?

Коли роси?


Смішно? Отож-то! А варто вставити між цими парами слів дієслово-присудок – все стане на свої місця:

Тоді прибігла кішка.


Коли лежать /сяють, іскряться.../ роси...


Отже, висновок може бути єдиний: в нашому реченні ПРИСУДОК ПРОПУЩЕНИЙ.

Це нам допомагає й правильно визначити, яким членом речення є порівняння „як зірки”. До нього теж питання слід стати від отого пропущеного присудка:


cяють

лежать (як?) → як зірки

іскряться


Значить, речення наше є двоскладним, неповним, поширеним.

ІІ частина жодних труднощів не являє, Ви з нею легко справитесь самі.

ІІІ частина: „…коли кручені паничі у мегафони про все, що бачили вночі, шепочуть сонно…”

Вас тут нічого не насторожує?

Можливо, Ви хочете щось заперечити?

Звичайно! Адже ця частина лише на перший погляд здається однією: насправді тут їх дві: 3-тя та 4-та!

Третя: „...коли кручені паничі у мегафони про все... шепочуть сонно...” – це двоскладне, повне, поширене речення.

Четверта: „...що бачили вночі...” – двоскладне, неповне /бо підмет КРУЧЕНІ ПАНИЧІ впізнається лише з контексту, а поза контекстом він повинен був би бути – інакше б ми не знали, хто саме щось вночі бачив/, поширене речення, яке по відношенню до 3-го речення є підрядним з’ясувальним.


Розбір 5-го та 6-го речення, як і двох головних, Ви легко зробите самі, після чого залишиться лише відобразити нашу складну конструкцію в графічній або лінійній схемі. Враховуючи, що всі підрядні обставинні часу відносяться до обох головних речень, стрілки слід відводити від них обох.Наприклад, отак:


( ), ( ), ( (що) ) і ( ), і ( ), - [ ] і [ ]



Означення
Завдання 6.

Способи вираження означень


Спосіб вираження


П Р И К Л А Д И

У З Г О Д Ж Е Н І

1.Прикметником ;


2. Дієприкметником;


3. Займенником;


4. Порядковим числівником.


5. Загальним іменником, узгодженим з означуваним словом (прикладка!)


6. Власним іменником, що конкретизує більш загальне поняття. (Це також узгоджені прикладки)
прикм.

1,2. Ласкаве сонечко усміхалося

дієприкм.

змерзлій землі


займен.

3. Твій образ довіку житиме в

займен

наших серцях


числ. числ.

4. Третій хлопець підбіг до першої жінки


імен. імен. імен.

5. Весна – красуня й місяць-

імен.

ясновид впоїли землю чарами нічними.

Узгодження у відмінку:

Н.Весна-красуня; місяць-ясновид;

Р.Весни-красуні; місяця-ясновида;

О.Весною-красунею; місяцем-ясновидом;

Узгодження у числі:

Однина: Весна-красуня; місяць-ясновид;

Множина: Весни-красуні; місяці-ясновиди;

У в а г а: В роді, а іноді й у числі прикладка може й не узгоджуватися з означуваним словом.

ч.р. ж.р.

Наприклад: Дніпро-ріка бурлить, а над Дніпром – рікою потужний вітер в сурму виграє.

множина однина

Пішли новобранці – журба матерів.


ім.заг. ім.власн.

6. Дівчинка (яка?) Галинка вийшла на стежинку

Н Е У З Г О Д Ж Е Н І


1.Іменником без прийменника.


2. Іменником з прийменником.


3. Прислівником та іншим невідмінюваним словом, в т.числі й інфінітивом.


4. Власною назвою, що не узгоджується із загальною.

одн.,Н.в. множ.Р.в.

1.Олімпіада (яка?) школярів

с.р. М.в. ж.р.Н.в.

проходитиме в місті (якому?) Одеса.


Мова – душа (чия?) народу.


На плоті висіла хустинка (чия?) бабусі.


З грядки сонячно усміхалися квіти (які?) настурції.


2. Дівчина (яка?) із Ташкента була майстерною килимаркою.


Нам сподобався розпис (який?) на стіні, а їм розпис (який?) на стелі.


3. Спідничка (яка?) гофре та блузочка (яка?) кімоно їй дуже пасували.


Нас пригостили кавою (якою?)

присл. по-турецьки та яйцем (яким?) вкруту.

інфінит.

Уміння (яке?) вишивати було властиве Надійці змалку.

інфініт.

Звичка (яка?) усміхатись назустріч кожній, навіть незнайомій людині, свідчила про її щиру й наївну душу.


4. Моя мати працює на заводі (якому) „Прогрес”.

З.в. Н.в.

Учительку (яку?) Мотрунько нагороджено грамотою.


Місто пишається школою (якою?) імені В’ячеслава Чорновола


Я часто читаю газету (яку?) „Вісті”.



Завдання 7.


Перелічіить основні вимоги до ділового стилю мовлення. За яких умов і навіщо подається заява? Чи є недоліки у заяві, наведеній нижче? Якщо є, то усуньте їх.


Директорові

Іванівської СШ

Кордунової І.В.


Шановний пане директоре, до Вас звертається учень 10 класу Петренко Микола. В мене сестра виходить заміж і тому я дуже прошу Вас звільнити мене від відвідування школи на три дні.

Дуже прошу Вас не відмовити мені в моєму проханні.


12 травня Учень 10-го класу

1998 року Петренкол Микола


При виконанні завдання запам’ятайте, що ЗАЯВА – це один із видів ділових паперів, ознаками яких є лаконічність, конкретність та точність висловлювання.

Суть прохання, як правило, викладається в першій частині заяви.

Обґрунтування, прохання чи його мотивація – в наступній.

Усуньте із заяви учня все зайве, подивіться, чого в ній не вистачає. Приведіть лексику у відповідність до ділового стилю мовлення.

Пам’ятайте, що справа вгорі пишемо, кому спрямовується заява, нижче – ЧИЯ /а не від КОГО/ ЗАЯВА, при чому всі прізвища починаємо писати з окремого рядка.

Після прізвища та імені заявника крапка не ставиться, хоч назва документа пишеться з великої літери.

Як і кожен документ, заява повинна бути продатована й підписана заявником.


Завдання 8.


Запишіть слова правильно. Згрупуйте їх у відповідності і до наявних у них орфограм.


Зразок відповіді:


Коментар:

Очевидно, Вам цілком зрозуміло, що спосіб групування слів може бути довільним: ще може бути табличка, подібна до поданої, чи іншої форми. головне, щоб слова були згруповані правильно й дане правильне пояснення написання.

Все останнє Ви легко виконаєте самостійно чи з допомогою підручника.

Слова
Орфограми



1.Очеретяний, тривожний


2.Сіро-буро-малиновий


3.Лимонно-кислий, кисло-солодкий.

1. Написання ненаголошених е-и .

В звукосполученнях ере,еле (повноголосних) пишемо обидві букви е .

Якщо повноголосся відсутнє, то пишемо и, за винятком слова левада.


2.Написання складних прикметників, що означають кольори і їх відмінки.

Такі прикметники пишуться через дефіс. Жовтогарячий – разом, бо це назва одного кольору, який ще звуть оранжевим.


3. Написання складних прикметників: Якщо слова, які утворюють складний прикметник, складають словосполучення (одне підпорядковане іншому), то складний прикметник пишеться разом. Якщо між словами сурядний зв’язок (можна поставити сполучник і), то складний прикметник пишеться через дефіс.