На тлі світового досвіду

Вид материала

Книга

Содержание Грамота до всього українського народу Становлення парламентаризму в україні 1. Витоки парламентаризму Становлення парламентаризму в україні Про раду міністрів і про міністрів Про фінансову раду Про генеральний суд Становлення парламентаризму в україні Озділ ii. парламенти у системі органів державної влади Гтановлення парламентаризму в україні Парламенти у системі органів державної влади Становлення парламентаризму в україні Закон "Про постійні комісії Верховної Ради України" Ii. парламенти у системі органів державної влади Закон "Про статус народного депутата України" Становлення парламентаризму в україні

Подобный материал:

• О. В. Ковальчук, студ., Т. П. Мірзак,, 167.02kb.
• Магістерська програма «економіка аграрного сектора» Студентка: Карпенко Ірина Володимирівна, 1727.27kb.
• Тема досвіду: Використання проектної технології на сучасному уроці англійської мови, 183.96kb.
• Ресурси Світового океану І рекреаційні ресурси Ресурси Світового океану, 49.75kb.
• Олександр Михайлович Павленко, 176.73kb.
• Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності». Вихід у світ цього роману у 1967 році, 644.2kb.
• Назва реферату: Суть світового ринку І його структура Розділ, 134.31kb.
• Програма обласного науково-методичного дослідження "Запровадження інноваційних педагогічних, 441.44kb.
• Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 33.11kb.
• Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 29.8kb.

Додаток 1.2.

ГРАМОТА ДО ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Громадяни України!

Всім, Вам, козаки і громадяни України, відомі події останньо­го часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившися Українська Держава стояла коло краю загибелі.

Спаслася Вона, дякуючи могутньому підтриманню централь­них держав, які вірні своєму слову продовжують і по цей час боро­тися за цілість і спокій України.

При такій підтримці у всіх народилася надія, що почнеться відбудовування порядку в Державі і економічне життя України ввійде нарешті в нормальне русло.

Але надії на це не справдились.

Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього.

Бешкети й анархія продовжуються в Україні, економічна роз­руха й безробіття збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись України стає грізна мара голоду.

При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Ук­раїні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним вимаганням збудувати таку Державну Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість твор­чої праці.

Як вірний син України, я вирішив відкликнутись на цей по­клик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади.

Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України.

Управління Україною буде провадитися через посередство при­значеного мною Кабінету міністрів і на остаточному обгрунтуванні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України.

Центральна і Мала Рада, а також всі земельні комітети з нині­шнього дня розпускаються, всі міністри і товариші звільняються.

96

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

Всі інші урядовці, працюючи в державних інституціях, зостаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов'язків.

В найближчий час буде видано закон установляючий порядок виборів до Українського Сойму.

До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку і законності в Українській Державі, буду домагатися негайно виконання всіх дер­жавних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спи­няючись ні перед якими крайніми мірами.

Права приватної власності - як фундамент культури і цивілі­зації відбудовується у повній мірі і всі розпорядження бувшого Ук­раїнського Уряду, а рівно Тимчасового уряду російського відміняється і скасовується. Відбудовується повна свобода по зробленню купчих по куплі - продажі землі.

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельни­ми участками малоземельних хліборобів.

Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого кла­су. Особлива увага буде звернена на поліпшення правового станови­ща і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні на один час не кидали своєї відповідальної праці.

В області економічній і фінансовій відбудовується повна сво­бода торга і відчиняється широкий простір приватного підприєм­ства і ініціативи.

Передбачаю всю трудність стоячої переді мною праці і молю Бога дати мені сил, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм обо­в'язком перед рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час.

Мені далекі і чужі які б то не були власні побудження і головною своєю метою я ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України.

У цій свідомості кличу всіх Вас громадян і козаків України -без різниці національності і віросповідування - помогти мені і моїм працівникам і співробітникам в нашому загальному великовідпові-дальному ділі.

Гетьман Всієї України Павло Скоропадський

97

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

Додаток 1.3.

ЗАКОНИ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

ПРО ГЕТЬМАНСЬКУ ВЛАДУ

1. Влада управління належить виключно до Гетьмана Украї­
   ни в межах всієї Української Держави.
   
2. Гетьман стверджує закони і без його санкцій ніякий закон
   не може мати сили.
   
3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Ради
   Міністрів складає Кабінет і представляє його в повному
   складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і
   скасовує Кабінет у повному складі. Гетьман приймає і
   звільняє інших урядових осіб у випадку, коли законом не
   визначено іншого порядку призначення і звільнення.
   
4. Гетьман є вищим керівником всіх зносин Української дер­
   жави з закордонними.
   
5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Флоту.
   Гетьман оголошує області на військовому, осадному або
   виключному положенні.
   
6. Гетьманові належить помилування засуджених, полегшен­
   ня кари і загальне прощення зроблених, злочинних подій з
   скасуванням проти них переслідування і звільнення їх з під
   суду і кари, а також складання державних поборів і дару­
   вання милості в особистих випадках, коли цим не порушу­
   ються чиї охоронені законом інтереси і громадянські права.
   
7. Накази і розпорядження Гетьмана закріплюються Отаман-
   Міністром або відповідним йому міністром.
   

ПРО ВІРУ

1. Первенствуюча в Українській Державі віра є християнсь­
   ка, православна.
   
2. Всі неналежні до православної віри громадяни Українсь­
   кої Держави, а також всі мешканці на території України
   користуються кожний повсемістно свобідним відправлен­
   ням їх віри і богослужінням по обряду.
   

98

1. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ І ГРОМАДЯН

1. Умови придбання прав Українського козацтва і громадян­
   ства, рівно їх загублення визначаються законом.
   
2. Захист вітчизни є святий обов'язок кожного козака і гро­
   мадянина Української Держави.
   
3. Українські козаки і громадяни повинні платити установ­
   лені законом податки і пошлини, а також відбувати повин­
   ності згідно з постановленням закону.
   
4. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчин­
   ки тільки як в черзі, законом визначеній.
   
5. Ніхто не може бути затриманий під сторожою, крім як в
   випадках, законом визначених.
   
6. Ніхто не може бути судимий і покараний, крім як за зло­
   чинні вчинки, передбачені існуючими в час їх здійснення
   законами.
   
7. Оселя кожного недоторкана. Робити обшукування і виїм­
   ку в будинку без згоди його господаря можливе не інакше,
   як в випадках і порядку, законом визначених.
   
8. Кожний український козак і громадянин має право вільно
   вибирати мешкання і працю, придбати і відчужити майно
   і без заборон виїзджати за кордон Української держави.
   
9. Власність є недоторкана. Примусове відчуження нерухо­
   мого майна, коли це необхідно для якої-небудь державної
   чи громадської користі, можливе не інакше, як за відпові­
   дну платню.
   
10. Українські козаки і громадяни мають право робити зібран­
    ня з метою не забороненою законом, мирно і без зброї.
    
11. Кожний може в межах установлених законом висловлюва­
    тися і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шля­
    хом друку або іншими засобами.
    
12. Українські козаки і громадяни мають право гуртувати гро­
    мади і спілки в межах не противних законам.
    

99

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

ПРО ЗАКОНИ

1. Українська Держава керується на твердих основах законів,
   виданих в установленій черзі.
   
2. Сила закону без виключення обов'язкова для всіх українських
   підданих і чужинців в Українській державі перебуваючих.
   
3. Закон особисто виданий для якої-небудь області чи части­
   ни населення, новим загальним законом не відсувається,
   коли в ньому такої відміни не поставленоє
   
4. Закони обнародуються для загального освідомлення в ут­
   вореному порядку і перш обнародування до діла не при­
   кладаються.
   
5. Після обнародування законові надається обов'язкова сила
   з часу призначеного в самому законі.
   
6. Закон не може бути скасований інакше як тільки силою
   закону.
   
7. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його
   було обнародувано існуючим порядком.
   
8. Закони розробляються в кожному міністерстві по належ­
   ності і передаються на загальне обмірковування Ради
   Міністрів.
   
9. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони ■
   передаються на ствердження Гетьманові.
   
10. Закони, які торкаються деяких відомств, передаються в
    Раду Міністрів після обговорення їх заінтересованими
    міністерствами.
    
11. Міністрам надається можливість видавати розпорядження в
    розвитку і пояснення законів, при чому всі такі розпорядження
    підлягають попередній ухвалі Радою Міністрів.
    

ПРО РАДУ МІНІСТРІВ І ПРО МІНІСТРІВ

1. Напрямок і об'єднання праці окремих відомств по пред­
   метах як законодавства, так і вищого державного управлі­
   ння накладається на Раду Міністрів.
   
2. Керування справами Ради Міністрів накладається на Ге­
   нерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Ге­
   неральну Канцелярію.
   

100

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

3. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом
   за загальний хід державного управління. Кожний з них ук-
   ремо відповідає за свою діяльність і розпорядження.
   
4. За преступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри
   підлягають громадській і карній відповідальності на осно­
   вах, в законі визначених.
   

ПРО ФІНАНСОВУ РАДУ

1. Фінансова Рада є вища народна інституція в справах дер­
   жавного кредиту і фінансової політики.
   
2. Фінансова Рада складається з представників і членів, яких
   представляє гетьман. Крім того, в склад Ради входять на
   правах членів Отаман-Міністр, Міністр Фінансів і Держав­
   ний Контролер.
   
3. На Раду накладається:
   

• обмірковування часу і умов здійснення державних пози­
  чок;
  
• обмірковування справ дотичних державного кредиту, а та­
  кож питань грошового обороту;
  
• попередній розгляд справ по фінансовій частині належа­
  чих вирішенню в законодавчому порядку.
  

Обмірковування Ради передаються на обмірковування Гетьмана.

ПРО ГЕНЕРАЛЬНИЙ СУД

1. Генеральний Суд Української Держави являє собою вищо­
   го охоронителя і захисника закону та Вищий Суд України
   в справах судових та адміністративних.
   
2. Генеральний Суд оголошує до загальної відомості всі за­
   кони і накази Уряду, слідкуючи за закономірністю їх ви­
   дання.
   
3. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді
   призначаються Гетьманом.
   

Гетьман Всієї України Павло Скоропадський. Отаман Ради Міністрів М. Устимович

101

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

102

II. ПАРЛАМЕНТИ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Р ОЗДІЛ II. ПАРЛАМЕНТИ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

2.1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПАРЛАМЕНТІВ

2.1.1. Законодавчі акти, що регулюють діяльність парламентів

Парламенти є структурно складними установами, що зумов­лено необхідністю організації їх ефективної роботи. Закони і поста­нови в них приймаються, як правило, більшістю або конституцій­ною більшістю голосів після обговорення питання. За відсутності чітко встановлених правил за таких умов дискусії з певних спірних питань ніколи не привели б до позитивного результату. Тому прави­ла роботи парламентів обумовлюються Конституцією, регламентом, окремими законодавчими актами, чи навіть традиціями.

Конституція визначає порядок формування парламенту, його структуру, порядок роботи, повноваження, а також права і обов'язки депутатів.

Регламент - це збірник процедурних правил роботи парламен­ту при вирішенні різних питань: відкриття першої і наступних сесій, вибори керівництва, формування комітетів, слідчих і контрольних комісій, формування органів виконавчої і судової влади, розгляд за­конопроектів, розгляд бюджету, розгляд звіту уряду, прийняття рішень, постанов та інших законодавчих актів, здійснення конт­рольних функцій тощо.

Проте і в цьому випадку є винятки. Парламент Великої Британії працює в умовах відсутності писаної конституції. Порядок його роботи визначається звичайними законами, деякі правила знаходяться в кон­ституційних угодах, а єдиного документу - регламенту - не існує.

Основним джерелом процедур Палати громад є постійні пра­вила. Вони приймаються Палатою і можуть бути відмінені у будь-який час. Крім постійних правил приймаються також сесійні прави­ла, які діють під час роботи сесії. У зв'язку з прийняттям певного закону Палата може прийняти тимчасове правило асі Нос. Закон про парламент 1949 року встановив правила розгляду фінансових зако­нопроектів і актів делегованого законодавства.

103

ГТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ _

Депутати парламенту користуються збірником правил парла­ментської процедури "Трактат Ерскіна Мея про право, діяльність і звичаї парламенту". Цей трактат було видано в XIX столітті і він витримав 20 видань.

На відміну від Великої Британії в Австрії порядок роботи На­ціональної Ради визначається регламентом, що є федеральним зако­ном і приймається конституційною більшістю у 2/3 депутатів Пала­ти. За дотриманням регламенту слідкує 5 секретарів-депутатів і три депутати, які обираються для нагляду за дотриманням регламенту.

В Італії основи діяльності парламенту виписані в Конституції, де сформульовані основні принципи діяльності обох палат. Стаття 64 Конституції проголошує: "Кожна Палата приймає свій регла­мент абсолютною більшістю голосів своїх членів ". Таким чином, регламент не є законом, але приймається як спеціальний закон з до­держанням відповідних норм Конституції. Кожна палата має свій регламент, хоча основні їх положення загалом співпадають.

У Португалії діяльність однопалатного парламенту, Асамблеї республіки, також регламентується Конституцією, але крім того ще Й Органічним законом про Асамблею Республіки, Регламентом Асам­блеї Республіки і законом про статус депутата.

Парламент Фінляндії має назву Едускунта. Його діяльність регулюється Актом про Едускунту 1928 року.

Парламент Франції є двопалатним і складається з Національ­них зборів і Сенату. Його діяльність визначається Конституцією, Ор­донансом № 58 - 1100 від 17 листопада 1958 року про діяльність па­лат парламенту і регламентами Національних зборів і Сенату, а також Генеральними інструкціями, які приймають Бюро кожної з палат.

Порядок роботи Верховної Ради України регулюється:

• Конституцією України (Статті розділу IV);
  
• діючим Регламентом Верховної Ради України;
  
• законом "Про постійні комісії Верховної Ради України";
  
• законом "Про статус народного депутата України";
  
• законом "Про поведінку народного депутата України (дек­
  ларація про доходи)";
  
• законом "Про попередження корупції".
  

104

II. ПАРЛАМЕНТИ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Конституція України визначає основні моменти органі­зації роботи Верховної Ради України, підкреслюючи, що "поря­док роботи Верховної Ради України встановлюється Консти­туцією України та законом "Про Регламент Верховної Ради України". Конституція визначає, коли відкриваються чергові (перший вівторок лютого і вересня) і позачергові сесії ("скли­каються Головою Верховної Ради на вимогу не менше третини народних депутатів України від конституційного складу Вер­ховної Ради України або на вимогу Президента України "), коли проводиться закрите засідання (за рішенням більшості від кон­ституційного складу Верховної Ради України). Конституція виз­начає права і обов'язки депутатів Верховної Ради, Голови Вер­ховної Ради, встановлює порядок організації комітетів, спеціаль­них і слідчих комісій, порядок законодавчої роботи, порядок прийняття бюджету і порядок контролю за використанням коштів Державного бюджету.

Регламент є одним із найважливіших актів, що регулюють роботу Верховної Ради. Він, відповідно до вимог статті 82 Консти­туції України, повинен бути законом. Це дуже серйозна вимога. Адже регламент є окремим законом або складовою частиною закону про парламент лише у кількох країнах: Австрії, Естонії, Латвії, Литві, Молдові, Словенії, Фінляндії, Чехії та Швеції. В більшості ж країн регламент є внутрішнім документом парламенту, а не діючим зако­ном. Очевидно, що розробники Конституції України, враховуючи попередній досвід роботи Верховної Ради, намагалися посилити ос­новні моменти внутрішньої організації її роботи і впорядкувати ос­новні моменти її взаємодії з структурами виконавчої влади, коли виписували цю вимогу.

Прийняття Регламенту як закону наділяє його великою силою, але зменшує автономію парламенту. Це чітко видно із статей Ордо­нансу № 58 - 1100 про діяльність палат парламенту, прийнятого уря­дом Франції у 1958 році.

У зв'язку з вищенаведеним, очевидно, що норми закону "Про регламент Верховної Ради України", що в даний час знаходиться в стадії розробки, не повинні бути занадто деталізованими.

105

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

Діючий регламент Верховної Ради України є досить об'ємним документом (194 сторінки). Сутність цього документу визначає стаття 1.0.2:

"Регламент Верховної Ради України має силу закону, який вста­новлює порядок скликання і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування органів державної влади, виз­начає законодавчу процедуру, порядок здійснення контрольної діяльності, процедуру окремих видів діяльності Верховної Ради, її органів і організацій, народних депутатів, посадових осіб та інші процедури, а також функції органів Верховної Ради України та її посадових осіб, які випливають з їх повноважень, встановлених Конституцією України."

Керівництво Верховної Ради і депутати повинні діяти у строгій відповідності з регламентом. У деяких країнах, наприклад, у Конг­ресі США запроваджена спеціальна служба парламентарія, в обо­в'язки якої входить контроль за дотриманням регламенту та запобі­гання його порушення з боку спікера Палати. В Австрії парламент обирає трьох депутатів для нагляду за дотриманням Регламенту.

Закон "Про постійні комісії Верховної Ради України" є третім за значенням документом, який унормовує діяльність Вер­ховної Ради України (прийнято рішення про прийняття нового зако­ну "Про комітети і комісії Верховної Ради України" і постійні комісії перейменовано у комітети, але новий закон поки що не прийнято). Цей закон по суті унормовує діяльність робочих органів Верховної Ради. Відповідно до нього всі народні депутати розподіляються по комітетах, які опікуються законодавством у певній сфері державот­ворення і суспільного життя. Депутати подають заяви про бажання працювати у певному комітеті за власним вибором або за рекомен­дацією фракцій. Мінімальна і максимальна кількість депутатів у ко­мітетах обмежена, тому рішення про членство депутатів у певних комітетах приймає Верховна Рада.

Утворення комітетів вносить до певної міри дезорганізуючий струмінь у період організації керівного складу парламенту. Справа в

106

II. ПАРЛАМЕНТИ У СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

_тОму, що перелік комітетів і їх юрисдикція не визначені ні Конститу­цією ні регламентом, тому кожне скликання Верховна Рада починає з того, що визначає, які комітети доцільно утворити і які функції їм надати. Без сумніву, задля ефективнішої роботи слід було б визначи­ти регламентом перелік та юрисдикцію комітетів. Важливе значення має і те, що при збереженні комітетів у новому скликанні Верховної Ради при них залишаються працювати фахівці секретаріату, які вже набули певного досвіду роботи.

Однак, варто зазначити, що аргументи на користь встановлен­ня переліку комітетів і їх юрисдикції у регламенті не є беззаперечни­ми. З часом пріоритети державної політики можуть змінюватися, а отже і комітети повинні отримувати відповідну юрисдикцію. Так, палати Конгресу США кожного скликання переглядають регламент своєї роботи і можуть змінювати кількість і юрисдикцію комітетів. Мабуть перелік і юрисдикцію комітетів варто визначити, надавши право новообраній Верховній Раді вносити певні зміни.

Закон "Про статус народного депутата України" є також важливим у сфері унормування діяльності Верховної Ради. Він ви­магає, щоб народний депутат не вів ніякої діяльності, окрім депу­татської, і постійно підвищував свою кваліфікацію. Проте ця вимога закону дуже часто депутатами ігнорується. Особливо це має місце тоді, коли народного депутата призначають на посаду у структури виконавчої влади.

Ця проблема виникає також завжди з обранням нового парла­менту. Новообрані депутати не можуть себе уявити без своїх попе­редніх обов'язків. Особливо це стосується успішних бізнесменів, що стали депутатами. Природно, що вони не можуть залишити заняття своїм бізнесом, їх продовжує цікавити накопичення капіталу.

Важливою нормою закону "Про статус народного депутата України" була недоторканність народних депутатів України. Прак­тично будь-яке порушення громадського порядку народним депута­том залишалося без покарання. Проблема недоторканності народ­них депутатів України постійно дискутувалася у пресі, а також на­родними депутатами у Верховній Раді України. Це викликало постійні збурення у Верховній Раді і впливало на її імідж. 16 квітня

107

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

2000 року на Всеукраїнському референдумі було проголосовано за відміну депутатської недоторканності.