На тлі світового досвіду

Вид материала

Книга

Содержание Становлення парламентаризму в україні Становлення парламентаризму в україні Конституція української народної республіки Ii. права громадян україни. Становлення парламентаризму в україні Iii. органи влади української народної республіки Становлення парламентаризму в україні Становлення парламентаризму в україні V. про раду народних міністрів української народної республіки. Vi. суд української народної республіки. Становлення парламентаризму в україні 1. Витоки парламентаризму Viii. про термін припинення громадянських свобод Становлення парламентаризму в україні

Подобный материал:

• О. В. Ковальчук, студ., Т. П. Мірзак,, 167.02kb.
• Магістерська програма «економіка аграрного сектора» Студентка: Карпенко Ірина Володимирівна, 1727.27kb.
• Тема досвіду: Використання проектної технології на сучасному уроці англійської мови, 183.96kb.
• Ресурси Світового океану І рекреаційні ресурси Ресурси Світового океану, 49.75kb.
• Олександр Михайлович Павленко, 176.73kb.
• Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності». Вихід у світ цього роману у 1967 році, 644.2kb.
• Назва реферату: Суть світового ринку І його структура Розділ, 134.31kb.
• Програма обласного науково-методичного дослідження "Запровадження інноваційних педагогічних, 441.44kb.
• Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 33.11kb.
• Картка обліку об’єктів ефективного педагогічного досвіду, 29.8kb.

83


СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

_І

ільство Австрії було поділене на 4 курії: 1) землевласників, 2) торг-івельних та промислових палат, 3) міст, та 4) сільських громад. Кож­на курія обирала до парламенту певну кількість представників. Ви­борці курії землевласників повинні були володіти нерухомим май­ном, курії міст і курії сільських громад - платити встановлений по­даток, курії торгівельних і промислових палат - бути членами палат.

Куріальне представництво було запроваджене також у Росії при виборах до Державної Думи у 1906 році. Все населення було поділе­не на 4 курії: землеробська, селянська, міська і робітнича. У земле­робській курії один депутат представляв 2000 чоловік, у селянській - 30000, у міській - 4000, а у робітничій - 90000, тобто вибори були нерівними і непрямими. Елементи системи куріального представ­ництва мають місце у процедурах формування верхніх палат і в наш час.

Проблема забезпечення рівного виборчого права пов'язана та­кож з виборчою системою: мажоритарною, пропорційною чи зміша­ною. За мажоритарної системи вибори проводяться на основі відкри­того змагання у територіальних виборчих округах, і перемагають ті кандидати, що отримують абсолютну більшість, відносну більшість або кваліфіковану більшість голосів:

• за абсолютної більшості обраним вважається той канди­
  дат, який набрав більше половини голосів виборців
  (50%+1 голос);
  
• за відносної більшості обраним вважається той кандидат,
  який набрав більше голосів, ніж кожен з його конкурентів.
  Такі вибори завжди результативні. Проте така система може
  створити парадоксальну ситуацію, коли представники пев­
  ної партії в межах країни отримають найбільшу кількість
  голосів і не отримають жодного мандату.
  
• за кваліфікованої більшості обраним вважається той кан­
  дидат, який набрав не менше обумовленої кількості голосів
  (2/3, 3/4).
  

Наприклад, до Сенату Італії обраними вважаються ті, хто от­римав 65% голосів виборців.

84

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

За пропорційної системи зареєстровані партії змагаються за загальнонаціональними партійними списками. Чим більше голосів отримає партія, тим більше місць у парламенті вона матиме. У більшості країн з пропорційною виборчою системою встановлено своєрідний поріг - для того, щоб отримати принаймні одне місце, партія має набрати в загальнонаціональному масштабі певний відсо­ток голосів. Партії, які не подолали цей поріг (бар'єр), не отримують мандатів, а їхні голоси розподіляються між партіями, які цей бар'єр подолали. У Болгарії, Ізраїлі, Литві, Греції бар'єр становить 5%, в Україні - 4%. Така система позбавляє багатьох громадян, наділених виборчими правами, бути представленими у парламенті.

За змішаної системи виборці голосують за конкретних канди­датів у мажоритарних округах і за партійні списки у загальнодер­жавному виборчому окрузі. Так у ФРН (Бундестаг - нижня палата) половина депутатів обираються за мажоритарною системою віднос­ної більшості, а друга половина за пропорційною системою.

За теорією, мажоритарна система виборів пов'язується з дво­партійною системою (дві сильні партії в країні, наприклад, США), а пропорційна - з багатопартійною. Пропорційна система виборів має певні переваги у багатопартійному суспільстві. Вона спонукає партії до об'єднання з метою отримання представництва у парламенті, сприяє утворенню сильних партій, що мають сталий електорат, ут­воренню більшості у парламенті та стабільності уряду. У Австрії, Норвегії, Швеції передбачається голосування за список і за особу у списку. Але у більшості країн з пропорційною системою у списку позначається тільки кілька осіб із партійного керівництва.

Як приклад раціональної пропорційної виборчої системи можна навести вибори до Національної ради Швейцарії. Висунення канди­датів здійснюється політичними партіями. Кожна партія висуває таку кількість кандидатів, яка не перевищує числа депутатських мість від даного округу. У бюлетні для голосування подаються списки канди­датів від кожної партії. Виборець повинен проголосувати за ту кількість кандидатів, яка відповідає числу мандатів в даному окрузі. При цьому він має право голосувати за кандидатів різних партій, проголосувати два рази за одного і того ж кандидата, щоб забезпечити йому перемогу.

85

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

У таких багатомандатних округах розподіл місць відбувається за спеціальною системою, відповідно до якої кількість голосів для обрання одного депутата визначається шляхом ділення дійсних го­лосів виборців на число мандатів округу плюс один (це називається "виборчим метром"). Щоб визначити, скільки мандатів округу отри­мала кожна партія, число поданих за партію голосів ділиться на "ви­борчий метр". Партія, яка набрала кількість, меншу від "виборчого метра", не отримує жодного мандата. За партійним списком мандати отримують ті кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів.

Така система створює певні переваги для великих партій, чле­ни яких, потрапляючи до парламенту, можуть створити парламен­тську більшість, що матиме можливості для впровадження своєї ви­борчої чи партійної програми. Якщо партія виявиться неспромож­ною виконати свої обіцянки і приведе до погіршення економічної або політичної ситуації, то на наступних виборах народ віддасть пе­ревагу іншій партії, а перша втратить владу.

В Україні змішана система виборів була запроваджена на пар­ламентських виборах 1998 року, коли половина (225) депутатів Вер­ховної Ради обиралися по одномандатних округах, а половина - по одномандатному виборчому округу за партійними списками.

Ще рано підводити підсумки впливу нової електоральної сис­теми в українських умовах, бо часто для структурування системи політичних партій у суспільстві потрібен не один виборчий цикл. Після перших виборів за змішаною системою у 1998 році у Верховній Раді було створено більше 15 фракцій, що не змогли домовитися про утворення парламентської більшості і взяти на себе відповідальність за стан справ у державі. Верховна Рада виявилася розколотою на лівих, правих, націонал-патріотів, а також прихильників чи против­ників президента (виконавчої влади). Однак у січні-лютому 2000 року така більшість була створена.

86

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

1.4. ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛУ І Додаток 1.1.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

(Статут про державний устрій, права і вольності УНР)

I. ЗАГАЛЬНІ ПОСТАНОВИ.

1. Відновивши своє державне право, як Українська Народна
   Республіка, для кращої оборони свого краю, для надійнішо­
   го забезпечення права і охорони вольностей, культури і
   добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині є дер­
   жавою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною.
   
2. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить
   народові України, тобто громадянам УНР всім разом.
   

Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні Збори України.

3. Територія УНР неподільна, і без згоди Всенародних Зборів
   у дві третини голосів присутніх членів не може відбутися
   ніяка зміна в границях Республіки, або в правових відно­
   синах якоїсь території до Республіки.
   
4. Не порушуючи єдиної своєї влади, УНР надає своїм зем­
   лям, волостям і громадам права широкого самоврядуван­
   ня, дотримуючись принципу децентралізації.
   
5. Націям України УНР дає право на впорядкування своїх
   культурних прав в національних межах.
   

II. ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.

1. Громадянином УНР вважається кожна особа, яка це право
   набула порядком, наданим законами УНР.
   
2. Громадянин УНР не може бути разом з тим громадянином
   іншої держави.
   
3. Громадянин УНР може скласти з себе громадянські права
   заявою до Уряду УНР.
   

87

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

4. Позбавити громадянських прав громадянина УНР може
   тільки постанова Суду Республіки.
   
5. Активна, громадянська і політична правомочність громадя­
   нина УНР починається з двадцяти літ. Ніякої різниці у пра­
   вах і обов'язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає.
   
6. Громадяни УНР рівні в своїх громадянських і політичних
   правах. Народження, віра, національність, освіта, майно,
   оподаткування не дають ніяких привілеїв. Ніякі титули в
   актах і діловодстві УНР вживатися не можуть.
   
7. Громадянин УНР і ніхто інший не може бути затриманий
   на її території без судового наказу, крім випадків затри­
   мання на місці злочину. Але і в такому разі він має бути
   випущений не пізніше, як за 24 години, коли суд не вста­
   новить якогось способу його затримання.
   
8. Громадянин УНР і ніхто інший на її території не може бути
   покараний смертю, а ні відданий будь-яким карам по тілу,
   або іншим актам, які принижують людську гідність, а ні
   підпасти конфіскації майна, як карі.
   
9. Домашнє вогнище визнається недоторканим. Ніяка реві­
   зія не може відбутися без судового наказу. В наглих випад­
   ках можуть органи правової охорони порушити недотор­
   каність і без судового наказу, однак і в цьому випадку має
   бути на вимогу громадянина доставлений судовий наказ
   не пізніше, як протягом 48 годин.
   
10. Установлюється тайна листування. Органам державної
    влади не вільно відкривати листи без судового наказу, крім
    випадків визначених законом.
    
11. Громадянин УНР і ніхто інший на її території не може бути
    обмежений у правах слова, друку, сумління, організації,
    страйку, оскільки він не переступає при тому постанов
    карного права.
    
12. Кожний громадянин УНР і всі інші на території мають сво­
    боду перемін місця перебування.
    
13. Постанови п.14, 16, 17, 18 і 19 не торкаються нормування
    спеціальними законами виняткового стану, який можна
    

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

встановляти лише кожен раз окремим законом, згідно з п. 79 і 80.

14. Лише громадяни УНР користуються усією повнотою гро­
    мадянських і політичних прав, беруть участь у правлінні
    державним і місцевим життям через активну і пасивну
    участь у виборах до законодавчих установ і органів місце­
    вого самоврядування.
    
15. Активне і пасивне право участі у виборах, як до законодав­
    чих органів УНР, так і до всіх виборчих органів місцевого і
    громадянського самоврядування, мають всі громадяни УНР,
    коли їм до дня виконання виборчого акту вийде 20 літ. Ви­
    няток становлять визнані законом за безумних або божев­
    ільних, які знаходяться під опікою. Які карні провини тяг­
    нуть позбавлення виборчого права, про те вирішують Все­
    народні Збори звичайним законом. Ніяких інших обмежень
    виборчого права не може бути. Окремі постанови про пра­
    ва громадянства унормовує спеціальний закон.
    

III. ОРГАНИ ВЛАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

1. Вся влада в УНР походить від народу, а здійснюється в
   порядку, встановленим цим статутом.
   
2. Верховним органом УНР являються Всенародні Збори, які
   безпосередньо здійснюють вищу законодавчу владу в УНР
   і формують вищі органи виконавчої і судової влади УНР.
   
3. Вища виконавча влада в УНР належить Раді Народних
   Міністрів.
   
4. Вищим судовим органом є Генеральний Суд УНР.
   
5. Всякого роду місцеві справи впорядковують виборчі Ради
   і Управи громад, волостей і земель. їм належить єдина без­
   посередня місцева влада: міністри УНР тільки контролю­
   ють і координують їх діяльність, безпосередньо і через
   визначених ними урядовців, не втручаючись до справ, тим
   Радам і Управам призначених, а всякі спори в цих справах
   вирішує Суд УНР.
   

89

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

IV. ВСЕНАРОДНІ ЗБОРИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.

1. Всенародні Збори вибираються загальним, рівним, безпо­
   середнім, тайним і пропорційним голосуванням всіх, хто
   користується громадянськими і політичними правами в
   Україні і в них судом не обмежений.
   
2. Вибори мають бути упорядковані так, щоб один депутат
   припадав приблизно на сто тисяч громадян і щоб при ви­
   борах ніхто не мав другого голосу.
   
3. Депутатом може бути вибраний кожний не обмежений у
   своїх правах громадянин УНР, котрому минуло 20 років.
   Він не може бути притягнений до відповідальності за свою
   політичну діяльність. Під час виконання своїх депутатсь­
   ких обов'язків він дістає платню в розмірі і в порядку ус­
   тановлених Всенародними Зборами.
   
4. Перевірка виборів належить судові УНР. Свої рішення в
   цих справах він передає Всенародним Зборам. Признання
   мандатів недійсними і скасування виборів і призначення
   на їх місце нових виборів належить Всенародним Зборам.
   
5. Депутати до Всенародних Зборів вибираються на три роки.
   
6. Дочасно Всенародні збори розпускаються за їх постано­
   вою, а також волею народу, виявленою не менш, як трьома
   мільйонами виборців, писаними заявами, переданими че­
   рез громади Судові УНР.
   
7. Нові вибори за постановою Всенародних Зборів розписує
   виконавча влада.
   
8. Скликає Всенародні Збори і керує ними їх голова, вибра­
   ний Всенародними Зборами. Нові Всенародні Збори скли­
   кає і відкриває голова, вибраний попередніми Всенарод­
   ними Зборами.
   
9. Голова Всенародних Зборів, як їх представник, іменем Рес­
   публіки виконує всі обов'язки, пов'язані з представницт­
   вом Республіки.
   
10. На допомогу голові обираються йому товариші в кількості,
    яка установлена Всенародними Зборами. Один з них оби­
    рається заступником Голови.
    

90

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

11. Всенародні Збори збираються на сесію не менш як два рази
    на рік. Перерва між сесіями не може бути більша трьох місяців.
    
12. Для законності рішень Всенародних Зборів треба присут­
    ності більш як половини депутатів. Всі справи вирішуються
    звичайною більшістю присутніх. Тільки зміни території,
    конституції, оголошення війни і віддання під слідство і суд
    міністрів вирішуються спеціальною більшістю.
    
13. Законодавчі проекти вносяться на розгляд Всенародних
    Зборів:
    

• президією разом з Радою Старшин Зборів;
  
• поодинокими фракціями, зареєстрованими Всенародними
  Зборами;
  
• окремими депутатами числом не менше тридцяти;
  
• Радою Народних Міністрів УНР;
  
• органами самоврядування, які об'єднують не менш сто ти­
  сяч виборців;
  
• безпосередньо виборцями-громадянами Республіки, в числі
  не менше сто тисяч.
  

14. Законодавчі проекти передаються президією Всенародних
    Зборів до комісії і після докладу комісії приймаються ос­
    таточно Всенародними Зборами.
    
15. Законодавчі проекти внесені, але не ухвалені на сесії мо­
    жуть бути ухвалені новою сесією, але не можуть переда­
    ватися для ухвали Всенародних Зборів нового складу.
    
16. Внесення змін до Конституції проходить ухвалою трьох
    п'ятих присутніх депутатів, а ухвала стає чинною тільки
    тоді, коли ця ухвала буде поновлена звичайною більшістю
    голосів Всенародних Зборів у новому складі.
    
17. Закони і постанови Всенародних Зборів публікуються за
    підписом Голови і одного з Секретарів Всенародних Зборів.
    
18. Без ухвали Всенародних Зборів не можуть збиратися ніякі
    податки.
    
19. Без постанови Всенародних Зборів не можуть бути зроблені на
    рахунок УНР ніякі позики, а ні закладення державного майна.
    

91

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

20. Громадяни України не можуть бути покликані до обов'яз­
    кової військової або міліційної служби інакше, як поста­
    новою Всенародних Зборів.
    
21. Війна не може бути проголошена, ні згода не може бути
    заключена без постанови Всенародних Зборів. Для прого­
    лошення війни треба ухвала двох третин присутніх членів
    Всенародних Зборів.
    
22. Всенародні Збори затверджують трактати політичні і еко­
    номічні, що укладаються іменем УНР.
    
23. Всенародні Збори установлюють одиниці міри ваги і мо­
    нети УНР.
    

V. ПРО РАДУ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.

1. Вища виконавча влада УНР, Рада Народних Міністрів по­
   рядкує всіма справами, які залишаються поза межами
   діяльності установ місцевого самоврядування, координує
   і контролює діяльність цих установ, не порушуючи зако­
   ном установленої компетенції, та приходить їм на допо­
   могу, коли вони до неї звертаються.
   
2. Рада Народних Міністрів дістає свої вповноваження від
   Всенародних Зборів і тільки перед ними відповідає.
   
3. Формує Раду Народних Міністрів Голова Всенародних Зборів
   разом з Радою Старшин Зборів, і потім Рада Народних
   Міністрів подається на затвердження Всенародним Зборам.
   
4. Кількість членів Ради Міністрів і спеціалізацію їх порт­
   фелів установлюють Всенародні Збори.
   
5. Кожен депутат Всенародних Зборів має право ставити за­
   питання Раді Народних Міністрів в цілому, чи поодино­
   ким її членам, оголошуючи запити через президію Всена­
   родних Зборів.
   
6. Фракція Всенародних Зборів, і депутати в числі не менше
   п'ятнадцяти можуть вимагати у Ради Народних Міністрів
   і поодиноких її членів пояснень. Коли Всенародні Збори
   більшістю голосів підтримують таку вимогу, міністри не
   

92

І. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

пізніше семи днів мають дати пояснення у Всенародних Зборах - самі або через своїх представників.

7. Член Ради Народних Міністрів, котрому більшість Всена­
   родних Зборів УНР висловить недовіру, складає свої впов­
   новаження. Те саме розуміється про цілу Раду Народних
   Міністрів, коли їй буде висловлено недовіра в цілому.
   
8. Постановою двох третин Всенародних Зборів члени Ради
   Народних Міністрів можуть бути віддані під слідство і суд
   за свою діяльність.
   
9. Члени Ради Народних Міністрів мають право брати участь
   у дебатах Всенародних Зборів з дорадчим голосом. Члени
   Всенародних Зборів під час свого перебування у складі Ради
   Народних Міністрів теж мають тільки дорадчий голос.
   

VI. СУД УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.

1. Суд в УНР відбувається її іменем.
   
2. Судочинство має бути прилюдне і усне.
   
3. Судова влада в рамках цивільного, карного і адміністра­
   тивного законодавства здійснюється виключно судовими
   установами.
   
4. Судових рішень не можуть змінити ні законодавчі, ні адм­
   іністративні органи влади.
   
5. В яких випадках адміністративні органи можуть наклада­
   ти кару, вирішує виключно закон.
   
6. Суд для всіх громадян Республіки один і той самий не вик­
   лючаючи членів Всенародних Зборів та членів Ради На­
   родних Міністрів.
   
7. Найвищим судом Республіки являється Генеральний Суд
   УНР у складі колегії, вибраної Всенародними Зборами на
   термін 5 років.
   
8. Генеральний Суд являється найвищою касаційною інстанцією
   для всіх судів Республіки і не може бути судом першої та
   другої інстанції та мати функції адміністративної влади.
   
9. У всьому іншому організація і компетенція судів установ­
   люється законом.
   

93

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

VII. НАЦІОНАЛЬНІ СОЮЗИ.

1. Кожна з націй, що населяють Україну, має право в межах
   УНР на національно-персональну автономію, тобто право
   на самостійне влаштування свого національного життя, що
   здійснюється через органи Національного Союзу, влада
   якого поширюється на всіх його членів незалежно від місця
   і поселення в УНР.
   
2. Націям, що населяють територію УНР - великоруській,
   єврейській і польській - право на національно персональ­
   ну автономію дається силою цього закону. Нації білорусь­
   ка, чеська, молдавська, німецька, татарська, грецька та
   болгарська можуть скористатися правом національно-пер­
   сональної автономії, якщо до Генерального Суду на те по­
   ступить заява від кожної нації, підписана не менше як 10000
   громадян УНР.
   
3. Для здійснення права національно-персональної автономії
   громадяни УНР, належні до даної нації, утворюють на те­
   риторії УНР Національний Союз.
   
4. Національний Союз користується правом законодавства і
   впорядкування в межах компетенції, котра точно встанов­
   люється в порядку зазначеному в п.75 цього закону.
   
5. З загальних зборів УНР та органів місцевого самовряду­
   вання відраховуються суми пропорційні кількості членів
   даного Національного Союзу.
   
6. Національний Союз встановлює свій щорічний бюджет і
   має право оподаткування своїх членів на підставах, уста­
   новлених для загально-державного оподаткування, а також
   під свою відповідальність брати позики для забезпечення
   діяльності Національного Союзу.
   
7. Обсяг справ, належних до компетенції Національного Союзу
   і окремих його органів, і устрій установ визначається устано­
   вою установчих зборів даної нації. Прийняті постанови, які
   торкаються обсягу компетенції Національного Союзу нале­
   жать до розгляду і затвердження Всенародними Зборами УНР.
   

94

1. ВИТОКИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ

8. Національні Установчі Збори утворюються з членів, обра­
   них належними до даної нації громадянами, котрим ви­
   повнилося 20 років. На основі загального виборчого права
   таємним голосуванням за принципом пропорційного пред­
   ставництва.
   
9. Органи Національного Союзу є органами державними.
   Вищим представницьким органом Національного Союзу
   є Національні Збори.
   
10. Вищим виконавчим органом Союзу є Національна Рада,
    котра обирається Національними Зборами.
    
11. Всі суперечки по питанню компетенції, які виникатимуть
    між органами Національного Союзу та органами держав­
    ного урядування, місцевого самоврядування розв'язують­
    ся адміністративним судом.
    

VIII. ПРО ТЕРМІН ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ СВОБОД

1. У випадку надзвичайного стану громадянські свободи мо­
   жуть бути частково обмежені, або припинені.
   
2. Які громадянські свободи і в якій мірі мають бути припи­
   нені, має визначити спеціальний закон, виданий звичай­
   ним порядком.
   
3. Введення припинення громадянських свобод чи їх обме­
   ження ухвалюють Всенародні збори.
   
4. Коли Всенародні Збори не зібрані може припинити грома­
   дянські свободи Рада Народних Міністрів на власну відпо­
   відальність перед Народними Зборами.
   
5. Припинення громадянських свобод не може тривати дов­
   ше, як три місяці, і продовження тоді повинні ухвалити
   Всенародні Збори.
   

Київ 29 квітня 1918 року

95

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ