Збірка науково-популярних публікацій щодо новітніх медіа-технологій

Вид материала

Содержание

Перевиробництво музикантів
Гастрономічні паралелі
Талант завжди помітять
Насолоджуйтесь процесом
Перший мільйон
Творчі люди
Довга монотонна праця
Горошко е.и.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

Перевиробництво музикантів

У світі надто багато поганої музики. У США нещодавно провели цікаве дослідження. Взяли 30 тис. користувачів і поставили запитання: «Яка музика зберігається в вас на комп’ютері?» Запитання, чи легальне її походження, не ставилося. Виявилося, що 70% становить стара музика, написана та випущена до 1980 року. І це за нинішніх можливостей пошуку та скачування будь-якої музики в інтернеті. Це говорить лише про одне – нової музики стали шукати набагато менше. Раніше в рекордингових компаній існував дуже жорсткий фільтр з відбору справді талановитих виконавців – зі 100 команд вибиралися дві-три. І навіть з цієї невеликої кількості відібраних платівка все одно виходила далеко не в усіх. Саме тому в 1960–1970-ті хоч яку платівку візьми – це просто віха в музиці та її розвитку. Зараз альбомів видається в 100 разів більше, але їх ніхто слухає. В Україні також перевиробництво музикантів. До того ж ще й неякісних.

Топ-менеджери вбили радіостанції. Це прислів’я є дуже популярним на Заході, і стає все більш актуальним для нас. Топ-менеджери – це випускники Гарвардів, Оксфордів та Кембриджів, які на початку 1980-х приходили керувати радіостанціями. І все змінилося, як за помахом чарівної палички. Якщо до цього радіо могло віднайти Depeche Mode та розкрутити його, тепер усіх стали цікавити лише гроші. А для грошей потрібні професіонали. Ось тільки професіоналів знаходили з економічної сфери, а не музичної. Саме тому радіо на Заході має ті самі проблеми, що й у нас – воно вилизане, причесане, абсолютно однакове. Саме тому радіо як бізнес уже багато років втрачає обороти – менше слухачів, менше рекламодавців. Наприклад, середньої руки радіостанція у Франції коштує близько €15 тис.

Музикант – це дуже тонка робота. Сьогодні ти отримуєш якісь гроші, а за півроку ситуація змінилася, і ти вже нікому не потрібен. Адже найбільш успішний проект живе три–п’ять років. У будь-якому разі хвиля успіху піде на спад. Ну, може, на залишках цього успіху можна проіснувати ще років 20 – і все. Музиканти хапаються за будь-яку соломинку, що дозволяє їм заробляти гроші своєю працею. Музикант – це така сама професія, як і хірург. Якщо хірурги погані, у них не буде роботи. Тобто нам потрібно хоча б підтягнутися до середнього світового рівня. Поки що ми від нього дуже далекі.

Музика в Україні не приносить грошей. Ти можеш вкласти гроші в три різні проекти – і, найімовірніше, жоден із них не вистрілить. Дуже багато персонажів українського шоу-бізу займаються цим навіть не заради грошей, а для того, щоб вийти заміж за багатого папіка або просто не мають чим зайнятися тощо.

Допоки до фанери ставитимуться з розумінням, говорити про якісну музику немає сенсу. Навіть якщо наші музиканти зроблять утричі якісніший за саундом альбом, то втроє більше грошей від цього в них не стане. Проблема у смаках. Якщо замовник допускає, щоб артист виступав під фонограму, і за це платять такі самі гроші, як і за живий виступ, це фініш. Найгірше те, що на це навіть ніхто особливо не звертає уваги, вважаючи, що так і має бути. Цю ситуацію можна порівняти з типовою ситуацією в українському магазині. У продавщиці сеча капає з паль ця, продукти несвіжі та невимиті. Ви будете протестувати чи казати: нічого-нічого, може, на дні там під хробаками є щось свіженьке? Але з музикою люди обирають другий варіант поведінки. Це найстрашніше – люди йдуть на концерт, платять гроші. А потім приїздить воно і під фонограму типу відкриває рота. І отримує за це такі гроші, котрі якийсь шахтар і за рік не отримає. На Заході в цьому питанні все суворо регламентовано: якщо ти граєш живу музику, до тебе одне ставлення, якщо під фанеру – то навіть на афішах ти маєш це зазначати. Не кажучи вже про порядок гонорарів. Фанера на Заході – це неповага до слухача, і нерідко може коштувати музиканту кар’єри, як це сталося, наприклад, з німецьким гуртом Milli Vanilli.

Гастрономічні паралелі

Замкнене коло може бути розірване лише користувачем. Якщо людей перестає влаштовувати якість ковбаси якогось нашого українського заводу, то вони купують ковбасу іншого виробника ліпшої якості, дорожчу. Але для цього вони мають спочатку зрозуміти, що наша ковбаса погана. Та поки що всі купують соєвий ерзац, їдять його і відчувають себе щасливими. Маю надію лише на зміну поколінь.

99% музикантів у нашій країні мають основну роботу, окрім музики. Це не тому, що вони дурні й не розуміють хибності такої ситуації. Але в них елементарно немає іншої можливості. Саме тому має місце невибагливість українських музикантів. На Заході повага до музикантів набагато більша. У нас же що медики, що вчителі, що музиканти перебувають у досить жалюгідному становищі як в плані фінансовому, так і в плані суспільної поваги.

Українська академічна музика подібна до українського футболу. Чи є попит на український футбол на Заході? Якщо говорити про окремих гравців – так. Але як явищу українському футболу до світового рівня дуже далеко. З музикою, як водиться, ситуація ще гірша. Тішить, що в нас хоча б немає практики набирати в оркестри бразильців чи англійців. Хоча навіть якщо й набрати, то якість буде вищою, але грошей це знову-таки не принесе.

Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику,– хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася – завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах. Не можна порівняти всю українську поп-музику з доробком того ж Лятошинського. Порівняно з ним увесь поп – цілковите лайно. У нас не така заможна держава, щоб могла собі дозволити підтримувати поп-музику. Поп – це музика настрою, говорити про її глибину просто смішно. Та й взагалі, у нас державна підтримка завжди сприймається як заборона чогось. Допоки держава намагатиметься когось карати або нагинати у цій сфері, її так само нагинатимуть та каратимуть у відповідь. Будь-які примуси в культурі – це черговий варіант для хабарів, не більше. Зверніть увагу, що питання наповнення українським контентом ефіру підіймають зазвичай не музиканти, а політики.

Рок – це як джинси, суто утилітарна річ. Купувати джинси завжди будуть частіше, ніж, наприклад, костюми від «Армані». І грошей джинси приносять більше, ніж ці костюми. Так само, як і «Макдональдс» приносить більше грошей за елітний ресторан, де подають червону ікру. Бо більше людей, більший оборот. Тому в рок– чи поп-культуру можна не вкладати, а інвестувати гроші. Рок-музика для Заходу – це вже майже фольклор. Адже рок слухали вже прадіди нинішніх її слухачів. Тобто чотири покоління виросли на ній та в ній.

Потрібно скасувати раз і назавжди звання заслуженого артиста України. Уявіть собі звання «Заслужений артист Каліфорнійщини». Поки в нас існуватиме щось подібне – нам не світить жоден рівень музики. Допоки на державному Першому національному каналі буде присутній Поплавський, наша культура та музика приречені. Адже він – символ не просто лайна, а лайна шкідливого.

Музика – це як продукти харчування. При всіх мінусах, є один великий плюс. Хоч би як ти приготував шедевр кулінарного мистецтва, він усе одно з часом набридає і хочеться чогось нового. Не обов’язково нового по суті – хоча б за часом написання. Тому я й подібні мені виживаємо саме завдяки цьому вічному потягу до нового. Питання в тому, наскільки воно людям потрібне. Українська музика зараз на рівні з майонезом. Мова не тільки про поп-музику, а й академічну.

Талант завжди помітять

Найголовніше – це пісня, кінцевий продукт. Якщо в ній є справжня ідея, стрижень, то вона в будь-якому разі спрацює. Завдання саунд-продюсера – побачити цю ідею та не зіпсувати її. Якщо цього немає – можна застосувати всі чудеса звукотехніки, але сенсу в тім нуль. Геніальний твір може з’явитися будь-де, це божий дар, який не залежить від рівня розвитку музичної індустрії. Справді яскравий музикант чи гурт навіть у наших умовах не залишиться непоміченим. Інша справа, які будуть наслідки – багато слави чи грошей або зовсім трохи. Треба знаходити в музиці завжди щось нове, хоч її вже й зіграли всю ще 300 років тому.

В Україні ніколи не буде великих якісних студій звукозапису. Адже звукозапис – це високі технології. Глобалізація вже зробила свою справу, адже моїми конкурентами є не лише українські студії, і навіть не лише московські, а й англійські чи американські. Кордони відкриті, так само, як і капітали. Євро – вони однакові й в Англії, і в Україні. І коли людина їх платить, то вона завжди обере студію, де записують мінімум 50 років, і де є все для музиканта. Тим більше що для багатьох записатися на такій студії – це вже питання престижу та самореалізації.

Не треба думати, що Баха не цікавили гроші. Музиканти – люди, і хочуть отримувати адекватний грошовий еквівалент своєї роботи. Особливо, якщо вони щось роблять ліпше за інших.

Словосполучення «культурні смаки української еліти» звучить комічно. Та й узагалі проблема в тому, що в нас слово «еліта» чомусь одразу має якийсь політичний присмак. В Англії є газони, яким 300 років. І так само є багато аристократів, які дуже далекі від політики, але в яких усе в порядку з розумінням цінності таких газонів. Або гарного чаю.

Ти можеш думати про країну, прожити тут життя в злиднях або по їхати і заробляти своїм талантом гроші. І не треба теревенів про створення власної реальності – це щось з репертуару наркоманів. З кожним роком у музиці працювати все гірше й важче. Тому ця сфера або зміниться, або загнеться.

Лілія ГРИШКО

НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ ПРОЦЕСОМ

Український мільйонер

ділиться досвідом

Deutsche Welle 12.03.2010 dw-world.de/dw/article/0,,5347585,00.phpl

Сергій Григорович, розробник всесвітньо відомих комп’ютерних ігор «S.T.A.L.K.E.R» та «Козаки», керівник компанії GSC Game World, розповів Deutsche Welle про особливості свого кар’єрного шляху.

31-річний Сергій Григорович вважається наймолодшим українським мільйонером. Сфера його діяльності – комп'ютерні ігри. Над своєю кар'єрою підприємець, однак, почав серйозно замислюватися ще в 6-му класі. Тоді за вікном була «перебудова», а в країні хаос. Це саме ті умови, коли в бізнесі можна «високо злетіти», не докладаючи надмірних зусиль. Однак для цього треба чітко знати, чим саме ти хочеш займатися і віддаватися цьому на сто відсотків, пояснює Сергій Григорович.

«Я тоді вступив до фізико-математичного ліцею і тоді мені стало зрозуміло, що у ті ігри, які я граю, які мені дико цікаві – це той рівень творчості, яким я хочу займатися і саме я зможу додати до цього те, чого не зможуть інші»,– згадує Сергій. Свою першу комп'ютерну гру він почав писати ще в школі. «Тоді не вийшло. Однак я зрозумів, що далі саме в цій справі у мене все вийде».

Перший мільйон

Тоді у чотирнадцять років Сергій спробував зламати популярну на той час англомовну комп’ютерну гру «Дюк Нюкем», переклав її російською мовою та пішов продавати на київський радіоринок. Пізніше, у вісімнадцятирічному віці заснував компанію з розробки інтерактивних енциклопедій та програмування комп’ютерних ігор. Потім налагодив співпрацю з закордонними видавцями та заробив свій перший мільйон, до речі не маючи вищої освіти. Сергій Григорович так і не закінчив Київський політехнічний інститут, тому що зрозумів, що справа, яку він розпочав ще у дитинстві для нього важливіша, а ніж нудне зубріння теорій та формул.

«Тоді був час великих можливостей, на відміну від сьогоднішнього часу,– розповідає Сергій. – Зараз мало в кого виходить практично з нуля в підлітковому віці отримати результати. Тому що бізнеси вже зараз поділені. Там, де чотирнадцятирічний хлопець захоче на чомусь заробляти, буде стояти сотня конкурентів: більш солідних, серйозних. Коли у нас все розвивалося була в країні повна розруха. Було все дешево, неорганізовано. Для того, щоб тоді заробити таку суму, ми писали тут багато і продавали в країни СНД та на Захід. Тоді ніхто подібного не робив».

Творчі люди

диктатури не сприймають

Зараз заснована Сергієм Григоровичем компанія є найбільшим східноєвропейським розробником комп’ютерних ігор. У його команді працюють більше п’ятдесяти співробітників: програмістів, дизайнерів, художників, аніматорів з різних країн, зокрема з України, Росії, Білорусії. Дехто набагато старший за свого боса. Втім, всі його поважають і цінують, адже Сергій не суворий керівник, але вимогливий. Він усвідомлює, що працює з творчими людьми, на яких не можна тиснути: «У нашому бізнесі потрібні лояльні, ліберальні керівники, тому що доводиться працювати з творчими людьми, які не сприймають диктатури. Це на заводі має сидіти керівник, який стукатиме по столі, кричатиме нецензурні слова. У нас не так. При роботі з інтелігенцією треба інші методи».

Тому в офісі компанії повна гармонія: хтось малює, хтось слухає музику, а більшість грають у комп’ютерні ігри. Втім, це не забавки, а нормальний виробничий процес. Сергій же встигає все проконтролювати, адже їздить своїм офісом на роликах.

Довга монотонна праця

Аби бути успішним у бізнесі, на думку Сергія Григоровича, відразу треба усвідомити, що нічого легко не дається і налаштуватися на довгу монотонну роботу. Саме працездатність є одним з вирішальних факторів для власної кар’єри, каже мільйонер. За його словами, різнобічний розвиток людини допомагає в бізнесі. Окрім цього, логічність мислення має вирішальне значення, коли треба приймати непрості рішення. Григорович каже, що ці три фактори допомогли йому самореалізуватися в житті.

Тим, хто нині починає власну справу Сергій радить позбавитися ілюзій щодо швидкого «злету» в бізнесі, як було в його випадку, і налаштуватися на тривале планомірне зростання. А найголовніше – думати не про кінцевий результат своєї роботи, а насолоджуватися процесом.

ГОРОШКО Е.И.

ВЛИЯНИЕ СОЦИАЛЬНЫХ МЕДИА

НА КОММУНИКАТИВНЫЕ

ПРОЦЕССЫ

Уч. записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Серия «Философия. Социология». – Симферополь, 2010. – Том 23 (62). – №3. – С. 111–117. УДК 316:772

textology.ru/article.aspx?aId=219

С каждым годом сеть Интернет и технологии на её основе влияют на современное общество всё сильнее и сильнее. При этом темпы расширения аудитории сети, так и объемов её контента (информационной наполняющей) могут поразить воображение каждого. Так, на май 2010 г. общее количество пользователей сети составило около 1.8 млрд. или уже практически каждый четвертый житель Земли пользуется Интернетом или, по крайней мере, знает, что это такое. Предполагается, что в ближайшие четыре года число его пользователей вырастет на 45% и достигнет 2,3 млрд. человек, что равно примерно трети населения нашей планеты (6,76 млрд. человек) [1]. При этом большую часть новой интернет-аудитории составят жители стран Азиатско-Тихоокеанского региона: в Китае в настоящее время количество пользователей сети уже превысило аудиторию интернет-пользователей США. Эксперты интернет-агентства Форрестер Ресеч (Forrester Research) считают, что в будущем этот отрыв будет только расти. В то же время, в развитых странах, в частности в Японии, Австралии и Южной Корее, ожидается замедление роста, поскольку в этих странах Интернетом уже пользуются жители практически всех крупных и средних городов [2].

Если проанализировать объем увеличения сетевого контента, то в 2009 г. в Интернете появилось 47 млн. новых сайтов, к декабрю 2009 г. уже насчитывалось 234 млн. сайтов; из них 81,8 млн. были в домене .COM, 12,3 млн. – в домене .NET, 7,8 млн. – в домене .ORG, 76,3 млн. находилось в национальных доменах верхнего уровня [Там же]. В 2009 г. несмотря на начавшийся кризис глобальной экономики, цифровая вселенная выросла на 62% и ее размеры приблизились к 800 000 петабайт. Если это показывать графически с помощью лазерных дисков, то из того их количества, которое бы понадобилось для записи указанного объема информации, можно было бы сложить лесенку, которая дотянулась с Земли до Луны и обратно. В 2010 г. ожидается, что Интернет расширится до 1.2 000 000 петабайт или 1.2 зетабайт. Такой рост может привести к тому, что к 2020 г. объем цифровой вселенной станет в 44 раза больше чем сейчас, т.е. наша лесенка из лазерных дисков в длину может сравняться с половиной пути расстояния уже до Марса [3].

Что касается скорости и количества коммуникаций, реализуемых через Интернет, то только в 2009г. с помощью такого интернет-сервиса как электронная почта было разослано 90 трлн. почтовых сообщений, т. е. 247 млрд. сообщений отправлялось в среднем ежедневно, а количество пользователей этого сервиса насчитывает на сегодня 1,4 млрд. Таким образом, в сравнении с 2008 г. количество пользователей электронной почты во всемирном масштабе увеличилось за год на 100 млн., однако 81% почтовых сообщений составляет спам, т.е. количество спама в сети выросло на 24% по сравнению с 2008 г., что свидетельствует о повышении уровня дисфункциональности сетевых сервисов [2].

Необходимо заметить, что если сравнить темпы роста аудитории современных СМИ, к которым некоторые ученые относят и Интернет, то для достижения охвата аудитории в 50 млн. человек радио понадобилось 38 лет, телевидению – 13 лет, сети Интернет – 4 года, Айподу – 3 года, а социальная сеть Фейсбук (англоязычный сервис подобный русскоязычной сети Одноклассники.ru) добавила стомиллионного пользователя меньше чем за девять месяцев [4; 5].

К 2010 г. в социальной сети Фейсбук уже насчитывалось 350 млн. аккаунтов. Каждый второй пользователь этого ресурса посещает его ежедневно и в ней появляется каждый день 1.5 млн. новых записей (ссылки, новости, заметки, фото). Если бы сегодня социальная сеть Фейсбук была страной, то по количеству жителей она была четвертой после Китая, Индии и США. Самый быстрорастущий сегмент этой сети составляют женщины в возрасте от 55 до 65 лет [5].

На таком популярном сервисе второго веба как микроблоггинг Твитер каждый день появляется 27,3 млн. новых записей; а голливудский актёр Эштон Катчер (муж Деми Мур) и телеведущая Элен ДеГенерес имеют большее количество «последователей» (подписчиков на их счете на Твитере, чем население таких стран, как Ирландия, Норвегия и Панама вместе взятых, а 80% подписчиков Твитера установили данный сервис на своих мобильных телефонах, отправляя и принимая твит-сообщения через службу мгновенных сообщений (смс) где и когда угодно [6]. На настоящий момент «движок» Technorati (одного из самых мощных поисковых сервисов блогосферы) ищет информацию примерно среди 126 млн. блогов [7], а всего в Интернете к настоящему моменту существует около 200 млн. и 54% блоггеров публикуют в сети Интернет информацию ежедневно [5].

На популярном видеофайлообменник Ютьюб обрабатывается примерно 1 млрд. обращений к этому ресурсу ежедневно. Он стал второй по популярности самой большой поисковой системой Интернета (после поисковой системы Гугл), содержащей на сегодня 100 млн. видеороликов. Пользователи Ютьюб из США смотрят в среднем на этом ресурсе 182 ролика в месяц. Аналогичный Ютьюб сервис Хулу (англ.: Hulu) вырос от 63 млн. видео-потоков в апреле 2008 г. до 373 млн. в апреле 2009 г. [Там же].

Не сильно уступает по размерам Ютьюб интернет-сервис (профилей пользователей, зарегистрированных на данном интернет-сервисе), содержащий графические файлы. К настоящему моменту число фотографий, размещенных на нем, достигает 4 млрд. [Там же].

Заметим, что социальные сети (к которым относится и Фейсбук) и файлообменники (типа Ютьюб или Фликер) относятся к социальным медиа – многопользовательским интернет-сервисам, основанных на технологиях веб 2.0. Несмотря на то, что значение термина веб 2.0 до сих пор является предметом обсуждений и споров, те исследователи, которые признают его существование, выделяют следующие, свойственные ему особенности, которые могут быть определены через понятия: синдикации, социализации, сотрудничества, интерактивности и открытости.

К особенностям веб 2.0, которые способствовали появлению новых коммуникативных моделей, могут быть отнесены такие его характеристики, как возможность:

быстрого создания пользовательского контента;
мгновенного и одновременного редактирования;
совместной работы над любым текстом или проектом;
практически постоянного общения;
хранения больших объемов информации непосредственно в Сети; а не на электронных носителях;
легкость в работе с контентом;
распространение интерфейсов, дружественных для пользователей;
рост передачи аудиовизуальных данных;
обнародования любой информации в сети намного увеличиваются, и традиционная приватная информация или информация для избранных становится публичной и доступной всем желающим
и некоторые другие свойства [8].

Таким образом, веб 2.0 создал такие возможности для коммуникации и работы в Интернете, которые кардинально повлияли как на количество коммуникативных потоков в сети, так и на их качественное содержание.

В 2009 г. Департамент образования США обнаружил, что студенты, работающие в онлайне, то есть виртуальной среде, превосходят по результатам студентов, получающих инструкции в оффлайне, то есть в традиционной реальности лицом-К-лицу. Каждый шестой студент при поиске работы заполнял свое резюме в онлайне [5].

80% компаний по всему миру используют социальную сеть деловых контактов Линкедин (англ.: LinkedIn) в качестве основного инструмента поиска рабочей силы.

Википедия (свободная энциклопедия в Интернете) насчитывает более 13 млн. статей. Исследования показывают, что они более популярные, чем онлайновые ресурсы наиболее авторитетной мировой энциклопедии Британника [Там же].

Исследования аудитории сети и структуры интересов её пользователей показывают, что 70% людей в мире в возрасте от 18 до 34 лет смотрят телевизор через Интернет, а 25% американцев сказали, что смотрели видеоролик за прошлый месяц на своих мобильных телефонах [Там же]. О происходящих в мире событиях сегодня большинство людей следят по Твиттеру, Фейсбук или Ютьюбу.

Одновременно в США 24 из 25 газет зафиксировали падение тиража, что явно свидетельствует о кризисе в Галактике Гуттенберга, и о переходе коммуникации в Галактику Всемирной паутины.

Анализ же работ по гуманитарным исследованиям Интернета показывает, что, во-первых, относительно него можно говорить об эволюции технологического образования, которое приобрело черты социального пространства, основанного на интеракции и коммуникации [9]. При этом коммуникация и средства ее осуществления (технологии) приобрели в Сети ведущую роль. Формирующееся сегодня информационно-коммуникативное общество отличает не только и не столько расширяющиеся возможности накопления и переработки информации, сколько новые формы коммуникации [10].

Подчеркнем также, что в силу как бурного развития Глобальной паутины, так и самих интернет-технологий и благодаря тому, что всё большее количество социальных коммуникаций начинает реализовываться посредством Интернета, сеть становится постепенно своеобразным социальным и коммуникативным пространством, служащим испытательным полигоном для создания и испытания самых разнообразных коммуникативных стратегий, приемов и тактик [11]. Это пространство выступает как одна из форм существования информационно-коммуникативного общества, представляя определенную силовую конструкцию, создаваемую людьми, их социальными, культурными и коммуникативными практиками, которые имеют свое особенное (системное) качество. Одновременно это пространство представляет некую медиатированную реальность, в которой находятся люди, пользующиеся сетью. Именно Интернет является тем универсальным социокультурным и коммуникативным пространством, в котором запускаются механизмы виртуализации социальности, где виртуальность – неизбежный социальный эффект новых коммуникативных технологий, включая, прежде всего, социальные медиа. Опосредованная интернет-технологиями виртуализация социальной реальности, существенно трансформируя её, в конечном счете, превращает эту социальность в новую, не существующую ранее действительность, которая может быть охарактеризована через ряд свойств:

её порожденность другой реальностью, т.е. всегда существует некая реальность, порождающая виртуальную реальность;
актуальность (виртуальная реальность существует только «здесь» и «теперь», пока активна порождающая реальность);
автономность (в виртуальной реальности существуют собственные временно-пространственные характеристики, свои законы жизнедеятельности; для человека, находящегося в виртуальной реальности, нет внеположного прошлого и будущего);
интерактивность (виртуальная реальность может взаимодействовать со всеми другими реальностями как «онтологически независимая величина»);
погруженность (человек может погружаться в ту или иную виртуальную реальность естественным или искусственным путем);
нематериальность воздействия и условность параметров (объекты искусственны и изменяемы);
эфемерность (свобода входа и выхода обеспечивает возможность прерывания и возобновления существования) [12].

Резюмирую сказанное, заметим, что развитие сети Интернет и экспоненциальное увеличение коммуникаций на его основе привело к возникновению нового типа общества – информационно-коммуникативного, а также способствовало ускорению темпов смены культурных образцов и появления новых способов коммуникации, новых типов медиа-контента. Одновременно исследователи сети Интернет указывают, что развитие сети привело к такой ситуации, что постепенно остается все меньше общих оснований для построения символической коммуникации, отсылок к единому культурному фону даже в пределах одной нации и «в сроках» одного поколения. В связи с этим усиливается разрыв между поколениями, углубляются противоречия между социальными группами, распадаются сами эти группы, хаотично формируются многочисленные атомарные структуры – виртуальные сообщества, слабо объединенные социальными связями. Одновременно возможность коммуникации на основе формирования общих принципов и норм – общих культурных кодов – затрудняется [13, 14]. Очевидно, что эти проблемы требуют отдельного изучения и научного осмысления.

С другой стороны, благодаря социальным медиа растёт уровень персонификации информации в Интернете, что вызывает ещё большее размывание границ между приватным и публичным в сети. Этот процесс персонификации сопровождается усилением децентрализации сети, что отражается в появлении таких интернет-сервисов как ГуглФренд Коннект (англ.: Google FriendConnect) или ФейсБук Коннект (англ.: FacebookFriend Connect) и их растущей популярности.

С расширением сервисов второго веба и контента Сети в целом, очевидно, должен измениться как принцип работы с поисковыми системами, так и концепции их функционирования в Интернете. Например, появившаяся недавно поисковая система Машпедия (англ.: Mashpedia), основанная на принципах соединения сервиса Википедии с одновременным поиском по файлообменникам, позволяет получить наиболее точный результат с учетом данных, представленных в графическом, видео, аудио и текстовом форматах. Некоторые поисковые системы будут развиваться по пути совершенствования рейтинга находимых интернет-ресурсов аналогично мета-поисковой системе Иксквик (англ.: Ixquick), а также более дифференцированного поиска с учетом постоянно расширяющего сегмента социальных медиа в сети Интернет. Так, информация, обновляющаяся в режиме реального времени (например, из Твитера) наряду с поисковыми результатами по блогам и пользовательским обзорам, займет в поисковых системах более значимое место. Уже сейчас такой сервис системы Гугла как Гугл Сошиал Серч (англ.: Google Social Search) кардинально видоизменил способ взаимодействия с поисковыми машинами, выдвигая релевантный контент из сетей (основанный на оценке его уровня влияния и релевантности) на первые позиции поисковых результатов, благодаря чему и сами сети становятся более персонифицированными.

Усиливается и значение роли агрегаторов контента (англ. RSS), т.к. резкое увеличение объема контента в сети привело к ситуации, когда у большинства интернет-пользователей имеется несколько аккаунтов в социальных сетях (на сайтах микроблогов, на серверах социальных новостных сайтах и многочисленных файлообменниках типа Ютьюба), управлять которым становится все сложнее. В недалеком будущем именно агрегаторы должны стать неотъемлемым сетевым сервисом, привносящими упорядоченность в пользовательский контент, размещаемый в сети Интернет, а создание программ по фильтрации и управлению этим контентом станет следующим скачком в концепции развития Глобальной паутины, что уже сейчас отчасти воплощается в идеях создания третьего веба [15].

Предполагается, что будет происходить и сращение интернет-платформ с сервисами мобильной телефонии: например, Книга контактов в мобильном телефон пользователя Интернета позволит связываться одновременно с его аккаунтом на Твитере или Фейсбук, чтобы в режиме реального времени отображать обновление Статуса контакта перед набором очередного номера, а появление обзоров друзей и партнеров в режиме реального времени на GPS-сервисах станет стандартной процедурой наряду с CRM (англ.: client-relationship management, русск.: управление взаимоотношениями с клиентами).

Можно предположить также, что мере того, как социальные медиа будут все глубже пронизывать различные аспекты нашего взаимодействия с цифровыми медиа и другими каналами коммуникаций (например, с цифровой наружной рекламой, торговлей или онлайн-телевидением), значение «агентов влияния» резко возрастёт. В качестве иллюстрации можно привести включение сервиса Твитера в поисковые результаты, полученные в Гугле.

Такой рост цифровой вселенной заставляет задуматься над такими проблемами: создание новых поисковых систем и изобретение новых способов соединения структурированных и неструктурированных данных и новых технологий по их оценке и обработке.

В связи с усилением персонификации Интернета, требуется и срочное повышение уровня сетевой безопасности и охраны в нем приватной информации.

Необходим и кардинальный пересмотр методов анализа коммуникативных процессов, протекающих в сети Интернет в целом.

Blog

Збірка науково-популярних публікацій щодо новітніх медіа-технологій

Содержание