Магістерська робота

Вид материала

Документы

Содержание 3. 3. Інтеграція банків і страхових компаній на корпоративній основі, як одна із перспектив розвитку кредитного страхування Вищий рівень Серадній рівень Низький рівень Список використаної літератури

Подобный материал:

• 3. 9 Список використаної літератури, 586.87kb.
• Дипломна магістерська робота на тему "Планування рекламної кампанії на підприємстві", 103.39kb.
• Міністерство освіти І науки України, 882.79kb.
• Методичні рекомендації до написання магістерської роботи з соціології, 274.66kb.
• Магістерська робота боротьба зі злочинами, що вчиняються співробітниками органів внутрішніх, 1279.21kb.
• Магістерської роботи спеціаліальності 050201 „Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу":, 110.9kb.
• Курсова робота загальні положення, 1011.22kb.
• Магістерська програма „ Адміністративний менеджмент та маркетинг в системі антикризового, 1793.37kb.
• Назва модуля: Комп’ютерна техніка та програмування Код модуля, 16.9kb.
• Методичні рекомендації Методична робота Робота з обдарованими дітьми, 37.8kb.

3. 3. Інтеграція банків і страхових компаній на корпоративній основі, як одна із перспектив розвитку кредитного страхування


Постійна договірна кооперація банків і страхових компаній створює економічні і технічні передумови для їх подальшої інтеграції, аж до концентрації капіталів шляхом об’єднання у різних організаційних формах, здебільшого в концернах.

Досвід фінансових ринків різних країн показує, що звичайні договірні зв’язки між страховиками та банками часто не довговічні і тому мало ефективні. Більшою життєздатністю відзначаються зв’язки, побудовані на взаємному обміні капіталами або ж формуванні спільних фінансових інституцій, що, наприклад, демонструє італійський банк «Banka di Roma» у своїх відносинах з провідними італійськими страховими компаніями. Логіка розвитку такої співпраці набирає наступної послідовності [37, с. 359]:

- проста постійна договірна кооперація між партнерами;

- часткова участь в активах партнера, яка не дає права контролю;

- переважаюча участь в активах партнера, яка дає право контролювати його діяльність;

- заснування власної фірми протилежної галузі.

Названі форми кооперації здійснюються як у сфері міжнародного фінансового ринку, так і в рамках національних фінансових ринків. При цьому диверсифікаційні форми співробітництва є більш вигідними для їх учасників, оскільки взаємний обмін капіталами нерідко стає умовою поглибленого ділового співробітництва між партнерами, часто таких, які походять з різних країн.

Але такі форми взаємодії сприймаються зі значними застереженнями правовими системами багатьох країн, та й в межах національних ринків такі операції теж часто потребують згоди компетентних органів.

Та все ж таки приклади входження страховиків в інші сегменти фінансового ринку мають місце багатьох країнах, що видно з табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Приклади реалізації «assurfinance» на світовому фінансовому ринку [37, с. 414].

Країна	Страховик	Характер «assurfinance»
Нідерланди	Fortis	У Бельгії – 49,8% участі у банково-страховій групі ASLK-CGER, а також власником кількох менших банків
Іспанія	Mapfre	Є власником Banko Mapfre та інвестиційної фірми Mapfre Caucion y Credito
Франція	AXA-UAP-AGF	Фірми є власниками кількох банків (AXA Bank, UAP Cestion Financiere)
Португалія	Imperio	Власник Banko Imperio
США	USAA	Володіє інвестиційною компанією та банком USAA Federal Savings Bank

Від недавнього часу висвітлена проблема стає актуальною і для ук­раїнського фінансового ринку.

Українські фінансові аналітики вже те­пер розглядають практичні можливості врятування українського бан­ківського сектора шляхом вливання у банки коштів страхових компа­ній, поповнюючи таким чином їхні відносно мізерні статутні фонди.

Виникненню передумов для стратегічного єднання страхового і бан­ківського секторів в Україні будуть сприяти наступні ситуації [62, с. 8]:

- намір банків до розширення переліку своїх послуг. Вони отримають більшу реальну підставу з введенням другого обов'язкового рівня пенсійного забезпечення населення. Банки зможуть працювати на цьому полі з установами страхування життя, пропонуючи системи заощадження, подібні до пенсійного страхування;

- банки у своїй діяльності дедалі частіше будуть потребувати стра­хового захисту;

- банки виявляють зацікавленість у відкритті розрахункових рахунків і прийнятті на довірче управління коштів (резервні страхові фонди) страхових компаній, конкуруючи при цьому з іншими банками;

- страхові компанії виступають у ролі позикодавців банків. Згідно з ді­ючим законодавством технічні резерви передбачається інвестувати у довготривалі позики;

- нові страхові продукти можуть конкурувати з банківськими послугами на ниві заощадження, індивідуального страхування пенсій на старість;

- зовнішня ситуація, пов'язана з відкриттям банкового і страхового ринків для вступу на них іноземних інвесторів, страховиків і банків.

Одне з таких банківсько-страхових об'єднань вже тепер заявило про свою успішну універсальну діяльність на сучасному українському фінан­совому ринку в особі "Фінансової групи TAC", створеної у 2001 р. на базі провідних банківських та страхових компаній. У тому ж році та­кож активно розпочала свою діяльність фінансова група "Універсальна" [56, с. 120].

На думку спеціалістів, особливої уваги тепер заслуговує та обставина, що забезпечення справді сильної позиції на власному фінансовому рин­ку господарський суб'єкт може домогтися шляхом глобалізації своєї діяльності, тобто одночасною експансією на ринках інших країн.

Приклади ефективного спільного використання галузевих переваг у процесі кооперування банків та страхових компаній вже тепер зус­трічаються на фінансових ринках багатьох країн.

Так, у Франції банки продають більше половини нових полісів страхування життя. Страхова фірма «Предіка», заснована в 1987 р. банком «Кредіт Агріколе», є одні­єю з трьох найбільших французьких страхових фірм у галузі страхування життя [41, с. 122].

У Великобританії відомі банки ТСБ та Ллойд Банк, увійшовши в спілку зі страховою компанією «Аббей Лайф», успішно спрацювалися на страховому ринку, спираючись на власну дистриб'юторну мережу [37, с. 416].

При цьому наголошується, що працівники банку, висту­паючи в ролі страхових посередників, протягом свого робочого часу в змозі продати в три рази більше полісів, ніж їхні колеги, які працюють безпосередньо у страховій галузі по традиційній системі вільного посе­редництва. Виявилося, що клієнти банку охоче набувають ще один продукт, який пропонує вже добре відома їм установа.

Третій щодо величини банк Нідерландів - НМБ Пост-банк - від­дав у розпорядження найбільшій нідерландській страховій фірмі "Інтернатіонале Недерланден Гроуп" (ING) свої 421 філіал та 2514 пош­тових відділень, які тепер успішно обслуговують страхове поле [37, с. 416].

У під­сумку такої співпраці двох фінансових гігантів страхова компанія отри­мала надзвичайно широку мережу для розповсюдження своїх продуктів, а банк - нове джерело доходів. Такий союз став прикладом ефективного поєднання реалізації страхових та банківських послуг.

Ще в середині 90-х років 1NG захопила 25% нідерландського ринку страхування життя. При цьому п'ята частина полісів індивідуального страхування життя продавалася через місцеві відділення НМБ Пост-банк [37, с. 416].

Іншою перевагою банківсько-страхового зв'язку, яку демонструє нідерландський фінансовий ринок, є можливість широкої та ефек­тивної диверсифікації господарської та фінансової діяльності.

Так, відомий агробанк (другий у Нідерландах та сорок дев'ятий у світі) "Рабобанк" створив дочірну страхову компанію "Інтерполіс", яка зав­дяки сприянню банку вийшла у лідери сільськогосподарського страху­вання Проведені ними дослідження показали, що представники ве­ликого агробізнесу, як правило, користуються послугами 2,5 страхо­вих компаній, приватні особи - у 1,9, а малого та середнього бізнесу - у 1,5 страховиків [37, с. 416]. З метою недопущення такого розпорошення потен­ційних клієнтів, цей банк, кредитуючи тепер своїх клієнтів, тут же зобов'язує їх страхуватися тільки у своїй дочірній страховій компанії.

При цьому банк самостійно займається реалізацією страхових полісів, що з 90-х років дає змогу робити лібералізоване нідерландське право. Банк вже спільно зі страховою компанією створив спеціальну інвести­ційну компанію «ROBEKO», а вони, у свою чергу, організували спе­ціальний науково-дослідний підрозділ - Інститут міжнародних дос­ліджень послуг (IRIS). У 1998 р. провідна німецька страхова установа "Allianz" створила товариство "Allianz Asset Management GmbH", яке покликане управ­ляти інвестиціями групи "Allianz", обсяг яких перевищив 670 млрд. німецьких марок. Сфера діяльності цього товариства буде розши­рюватися за рахунок поступового прийняття на довірче управління інвестицій третіх осіб: фірм та фізичних осіб [46, с. 67].

Цим же шляхом іде одне з найбільших перестрахових товариств "Munich Re". Воно разом зі страховою групою "Ergo" створює власне дочірнє товариство з робо­чою назвою "MEA Munich Ergo Asset-Management", якому буде до­вірено інвестиційний портфель обсягом понад 200 млрд. німецьких марок [41, с. 122].

Другий щодо величини банк Швейцарії "Credit Suisse" об'єд­нався з шостою щодо величини у Європі страховою установою "Winter-tur". Вони створили універсальну групу з надання різноманітних фі­нансових послуг. Дослідження, проведені у 1995 р. на 80 вже володіли залежними страховими території 16 європейських країн, засвідчили, що із 173 банків майже установами, а ще 40 брали участь у венчурних товариствах [37, с. 418].

Значний ефект від кооперації банківської і страхової діяльності також очікується у зниженні затрат по загальному менеджменту. За да­ними французького ринку, загальні затрати на експлуатацію філій, які здійснювали страхування на користь його чотирьох найбільших кредит­них установ, становили 12,4% від обсягу отриманої премії, при тому, що середній показник для страхової галузі становив 22,9% [35, с. 36].

Координація управлінської діяльності на різних рівнях їх орга­нізаційної структури сприяє значній економії ресурсів шляхом форму­вання взаємовигідної багаторівневої організаційної моделі спільного об­слуговування фінансового ринку. Ми пропонуємо такий варіант взаємодії банків і страхових компаній, який сприятиме розвиткові кредитного страхування (рис. 3.1).


Вищий рівень:

1) фінансова організація;

2) система управління;

3) техніка обробки інформаційних даних;

4) визначення стандартів сетвісного обслуговування.











Серадній рівень:

1) система управління;

2) організація збуту;

3) самостійне прийняття рішень;

4) прийняття і виконання рішень у важливих справах.


Банки

Страховики







Низький рівень:

1) управління стосунками з клієнтами;

2) продаж і сервіс банківсько-страхових продуктів




Банківський та страховий ринки

Рис. 3.2. Організаційна модель співпраці банківського та страхового секторів на фінансовому ринку.

Наведена модель виходить з того, що банки і страховики мають аналогічну вертикальну структуру і на кожному її рівні виконують подібні завдання та мають можливість надавати взаємні послуги при організації обслуговування певних цільових груп своїх клієнтів.

Ми вважаємо, що саме завдяки такій співпраці банки та страхові компанії зможуть повністю задовольнити потреби своїх клієнтів, зокрема фізичних осіб. Це дасть значний поштовх для розвитку кредитного страхування. Адже банк, який співпрацює та довіряє страховій компанії, буде зацікавлений в тому, щоб видані ним кредити, були застраховані, на випадок неповернення, саме в цій страховій компанії.

Таким чином, кооперування шляхом співпраці з партнерами, які належать до інших галузей, має за основну мету процес оптимізації власних фінансових продуктів, шляхів їх збуту та інфраструктури. З посеред ряду інфраструктурних елементів в останні роки великої уваги почала набувати інформація.

Обмін необхідною інформацією, спільне користування банками даних стало однією з найбільших переваг спів­працюючих господарських суб'єктів. Особливе значення це має для страхової системи, бо, на думку спеціалістів, саме у страховому підпри­ємництві інформація виконує тепер роль четвертого виробничого чин­ника, поряд з традиційними: капіталом, працею та землею.

У світі страхового бізнесу розповсюдженим гаслом став вираз, що «майбутнє страхування знаходиться між інформацією та сервісом». Саме тому з метою регулярного забезпечення учасників страхового ринку необ­хідною інформацією у ФРН в 1988 р. було створено спеціальне інфор­маційне товариство АБЗОАТА, основним призначенням якого стало регулярне формування банку даних, необхідних для проведення ана­літичної роботи в галузі страхування [16, с. 85].

Спочатку банк даних був загаль­нодоступним. Найбільше його матеріалами користувалися публічні фахові видання, а також різні, безпосередньо зацікавлені установи, в тому числі і банки. Однак, враховуючи конфіденційність згромад­жених даних та їх цінність, починаючи з 1991 р., преференції в от­риманні такої інформації надаються тільки учасникам страхового під­приємництва. Більше того, в ФРН прийнято Закон про захист інфор­мації, новелізований в 1991 р. Відповідно до вимог цього Закону інфор­маційні потоки між господарськими суб'єктами підлягають певному контролю і законодавчому регулюванню, що утруднює довільне вико­ристання інформаційних матеріалів, які належать іншим госпо­дарським суб'єктам [37, с. 418].

Однак за умови створення ними господарських об'єднань - концернів, учасниками котрих можуть бути як страхові фірми, так і банки, - можливості для взаємного обміну та спільного використання інформації значно зростають. Спеціалісти відзначають, що ця обставина сприятливо діє на процес концернування підпри­ємств, які займаються суміжною, але різною діяльністю, зокрема бан­ківськими та страховими операціями

Загальний потенціал кооперації та об'єднання банківської і страхо­вої сфер в умовах сучасного фінансового ринку буде формуватися під безпосе­реднім впливом ряду таких причин [37, с. 420]:

- на сучасному фінансовому ринку немає підстав для тотальної конку­ренції між його учасниками;

- залишається тверда основа для збереження на ринку класичного поділу праці (сфер обслуговування і впливу) між банками та страховими компа­ніями;

- зміцнюється тренд до кооперації між банками та страховиками;

- формування різнопланових фінансових концернів шляхом їх цільо­вого заснування є малоймовірним, а більш реальним шляхом синергії на фінансовому ринку є створення страховими фірмами чи банками ок­ремих фінансових інституцій з наступним розширенням їх почат­кових функцій.

Кооперування банків і страховиків може бути різного рівня та ін­тенсивності. У практиці функціонування фінансового ринку воно висту­пає у кількох взаємодоповнюючих формах наступного змісту [35, с. 36]:

- вільна співпраця між різними банками і страховиками.

- виняткова співпраця і відповідно кооперація лише з взаємно обра­ними партнерами.

Кооперація на підставі сталих договірних зв'язків. Результатом такої кооперації, як правило, є створення концернів, які передбачають збе­реження традиційного поділу праці банків і страховиків у межах ін­тегрованого формування з метою спільного використання та інших переваг кожної зі сторін. Прикладом такого співробітництва є кооперація концерну Берлінського банку та концерну Стра­хова група. Таким чином, співробітництво банків і страховиків транс­формується від кооперації до корпорації.

Постійний зв'язок, безперечно, має значні переваги. Вони прояв­ляються у наступному [37, с. 421]:

- створюються можливості взаємного обміну капіталом, засну-
вання спільних дочірніх фірм різного характеру:

1) іммобілізаційних фондів;

2) інвестиційних фондів;

3) сервісних товариств.

- зберігається юридична самостійність партнерів.

- залишається класичний поділ сфер діяльності.

- формується спільна, єдина сукупність фінансових продуктів, які ідентифікуються тільки з партнерами відповідного профілю.

- придбання нових ділових зв'язків зі сфери інтересів свого парт­нера.

- довготривале забезпечення позицій у змаганні.

Отже, цілий ряд ознак вказує на те, що внаслідок корпоратизації банківської і страхової сфер діяльності у майбутньому зникне багато відмінностей, якими вони тепер різняться. Майбутнє належатиме "фі­нансовим супермаркетам", де під одним дахом і "з одних рук" клієнт зможе купити найрізноманітніші фінансові продукти: кредит, цінні папери, страховий захист та інше.


ВИСНОВКИ


У ході дослідження було з’ясовано, що страхування кредитних ризиків - це сукупність страхових послуг, що передбачають зобов’язання страховика здійснити страхову виплату страхувальнику в розмірі втрачених доходів.

Встановлено, що страхування кредитних ризиків включає делькредерне і гарантійне страхування, а також страхування довіри. Делькредерне страхування складається з двох груп: страхування товарних кредитів і страхування фінансових кредитів. Гарантійне страхування включає класичне страхування фінансових застав та фінансових гарантій.

З’ясовано, що у разі делькредерної форми організації страхових відносин кредитори відіграють роль страху­вальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами — страхови­ком і страхувальником, а при гарантійному страхуванні у відносини всту­пають не дві, як при делькредерному страхуванні, а три сторони: 1)кредитор — суб'єкт, на користь якого має бути виконане зо­бов'язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії; 2)позичальник — суб'єкт, зобов'язаний повернути борг, він же страхувальник; 3)гарант — страховий заклад, який гарантує виконання зо­бов'язань, він же страховик.

Проаналізувавши динаміку обсягів страхових премій зі страхування фінансових ризиків у 2007-2009 рр. виявлено стрімке падіння обсягів цих операцій, що становить - 83,2 %, або ж відповідно з 1 658,4 до 905,1 млн. грн. Що ж до динаміки обсягів страхових виплат, то тут навпаки спостерігається тенденція щодо зростання на 78,8 %, або ж з 882,4 до 1577,9 млн. грн. Щодо структури страхових премій слід зазначити, що зміна частки страхових премій від страхування фінансових ризиків у 2009 р. до 2007 р. становить зменшення на 6,2%, а зміна частки страхових виплат становить збільшення на 3,4 %.

З’ясовано, що АТ «Укрінбанк» самостійно розробляє політику у сфері страхування кредитних операцій. Страхування кредитних ризиків у банку здійснюється лише у вигляді гарантійного страхування. При цьому обов’язковою умовою є те, що зобов'язання клієнта щодо страхування має бути виконане до моменту надання кредитного продукту. Якщо ж ця умова не дотримується банк має право застосовувати санкції за невиконання зобов'язання щодо страхування. Встановлено, що страховиками можуть бути лише акредитовані в банку страхові компанії; термін страхування кредитних ризиків має бути не менше 1 року; розмір страхової суми - не менше заставної вартості.

Здійснивши аналіз страхових ризиків при кредитуванні фізичних осіб, можна сказати, що в АТ «Укрінбанк» існує кілька видів забезпечення при страхуванні кредитних ризиків, це як транспортні засоби, так і відповідальность за шкоду, нанесену життю, здоров'ю, майну 3-х осіб; об'єкти іпотеки; майнові інтереси, що пов’язані з життям, здоровям і працездатністю страхувальника; майнові інтереси, пов'язані з можливістю зазнати збитків в результаті втрати або обмеження права власності іпотекодавця на нерухоме майно.

Проаналізувавши страхування майна у 2006 та 2010 рр. страховими компаніями ЗАТ «Банківська акціонерна страхова компанія», ПАТ «Страхова компанія «Провідна», ТДВ «СТДВ «Глобус», дійшли висновку, що у 2010 р. страхові компанії збільшили кількість страхових ризиків, але при цьому незначно знизили страхові тарифи, що пояснюється наслідками фінансової кризи. Адже внаслідок неї страхові компанії втратили багато клієнтів, і щоб якось відновити клієнтську базу страхові компанії йдуть на такі кроки. Але при цьому вони збільшують безумовну франшизу, щоб уникнути великих збитків.

А при страхуванні транспортного засобу та цивільно-правової відповідальності страхувальника в ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» та АТ «Українська пожежно-страхова компанія» у 2008 та 2010 рр., ми помітили, що перша компанія страхувала від більшої кількості ризиків, ніж друга. Але страховий тариф при цьому збільшився незначно. Тобто внаслідок негативних наслідків світової фінансової кризи страхові компанії намагаються втримати своїх клієнтів, і тому, як і в попередньому випадку, майже не збільшують страхові тарифи. Але при цьому страхові компанії значно збільшили безумовну франшизу, звузили територію дії страхового договору, а також враховується знос деталей транспортного засобу.

Визначено, що особливу увагу в аспекті мінімізації кредитного ризику слід приділяти розвитку та удосконаленню співробітництва банків зі страховими організаціями. Найперспективнішими формами співробітництва цих установ, як показує зарубіжний досвід, є кептивні страхові компанії. Зближення банківського і страхового бізнесу надасть можливість:

- спростити процедуру укладання як страхової, так і кредитної угоди;

- полегшити процес виплати страхового відшкодування;

- поєднання зусиль працівників кредитних відділів банків та андеррайтерів страхових компаній дозволить більш ефективно обраховувати, аналізувати кредитні ризики, вирішувати їх прийнятність для обох сторін;

- посприяти зниженню страхових ставок, які досить часто відлякують клієнтів;

- залучити нових платоспроможних клієнтів;

- підвищити рентабельність активів шляхом отримання додаткового прибутку;

- розширити спектр продуктів, що пропонуються клієнтам;

- забезпечити лояльність клієнтів завдяки збільшенню кількості продуктів, які пропонуються.

Визначено, що одним із найперспективніших шляхів розвитку страхування кредитних ризиків є «bancassurance». Банкам вигідна співпраця зі страховими компаніями, бо знижується волатильність їхньої дохідності. Страховики можуть потенційно отримати додатковий капітал для підтримки своєї платоспроможності. Спільній справі заважають різні вимоги до капіталізації банків і страхових компаній. Але, на жаль, поки що в Україні співпраця банків і страхових компаній не на рівних умовах. Банки сильніші, ніж у страховики. Експерти зауважують, що українські банки мають бути готові до того, що невдовзі питання такої специфічної взаємодії банківських і страхових структур буде вирішене на законодавчому рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Закон України "Про страхування" від 19.06.2003 р. № 980-ІV зі змінами і доповненнями.

2. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ зі змінами і доповненнями.

3. Закон України «Про заставу» від 19.10.1992 р. № 2654-ХІ зі змінами і доповненнями.

4. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 06.02.2003 р. № 485-ІV із змінами і доповненнями.

5. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. №38.

6. Положення НБУ “Про порядок формування та використання резерву для ідшкодування можливих втрат за кредитними операціями” від 06.07.2000 р. № 279.

7. Постанова НБУ « Про затвердження методичних вказівок з інспектування банків «Система оцінки ризиків»» від 15.03.2004 № 104.

8. Александрова М. М. Страхування: Навчально-методичний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. – 208 с.

9. Аленичев А. А. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих кредитов. - М., 1994. – 216 с.

10. Антонюк Г. Управління кредитним ризиком в банківській діяльності // Наукові записки. - № 15 – 2006. – С. 48

11. Андрейчук А. Страхование экспортных кредитов в международной торговле // Финансовые услуги. – 2001. - № 3, 4. – С. 26 - 34.

12. Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 203 с.

13. Банківська енциклопедія / Під ред. А.М. Мороза. - К.: Ельтон, 1993. - 328с.

14. Банківська справа: Теорія і практика: Навч. посібник / С.М. Подік, В.І. Ігнатенко; за ред. С.М. Подіка,2-ге вид.,доп.–Львів:«Піраміда», 2006.- 642 с.

15. Банковско-финансово-правовой словарь–справочник / Сост. Л.К. Воронова. - К.: А.С.К., 1998. - 287 с.

16. Березіна М., Кузнєцов О. Особливості взаємодії банків та страхових компаній при реалізації програм споживчого кредитування // Страхова справа. -2001. - С. 84 - 85.

17. Бизнес - словарь [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ссылка скрыта.

18. Бубнова К. Страхование рисков, связанных с кридитованием на приобретение недвижимости // Финансовые услуги. – 1998. - № 9. – С. 52 - 58.

19. Бубнов В. Страхование лизинговых сделок как инструмент повышения инвестиционной активности // Страховое дело. – 2000. - № 8. – С. 30, 31.

20. Бурчевський В.З., Загородний В.П., Пихоцкий И.А., Степанков Н.М., Финансово-кредитные операции и их страхование. – Киев: Ред. ж.-ла «Сигнал», 2000. – 326 с.

21. Боди З., Мертон Р. Финансы. – М.: Вильямс, 2003. – 592 с.

22. Васильев В. Обеспечение обязательств должника при страховании предмета залога // Финансовые услуги. – 1997. - № 4, 5. – С.18-20.

23. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

24. Вітлинський В.В. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посібник. – К.: Знання, 2000. – 251 с.

25. Внукова Н. Старый новый факторинг: сущность, принципы организации, типы и виды // Финансовые услуги. – 1997. - № 3. – С. 52 – 55; № 4, 5. – С. 64.

26. Горбач Л. М. Страхова справа: Навчальний посібник. – 2-ге видання, виправл. – К.: Кондор, 2003. – 252 с.

27. Демиденко Л. М. Податкова система. – К.: Центр учб. літер., 2007. – 184 с.

28. Економічна енциклопедія / В.І.Теремко, Л.М.Воронович – К.: Академія, 2001. - 846 с.

29. Єпіфанов А. О. Операції комерційних банків. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. - 523 с.

30. Залетов О. Особливості страхування інвестиційних ризиків // Фондовий ринок. – 2000. - № 35. – С. 16, 17.

31. Замков О. М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д. е. н. О. О. Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003 – 320 с.

32. Івасів Б., Клапків М. Економічний зміст та форми страхування кредитів // Вісник НБУ. - №5. - 1998. - С. 51- 52.

33. Идельсон В. Р. Страховое право. – Москва: Издательский центр СО «АНКИЛ» - 1992. – 37 с.

34. Кавкин А. Новые способы страхования кредитного риска с помощью производных финансовых инструментов // Финансовый бизнес. – 2000. - № 8. – С. 37-43.

35. Кирилюк С., Ярошевский А. Из опыта страхования финансово-кредитных рисков // Финансовые услуги. – 2001. - № 3,4. – С. 35-37.

36. Клапків М.С. З історії зародження національного страхового ринку // Фінанси України. – 1998. - № 1. – С. 81 – 94.

37. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-баш. – 2002. – 570 с.

38. Клапків М. С. Питання етимології економічного ризику // Фінанси України. – 2001. - № 4. – С. 14-20.

39. Клапків М. С. Про методологію класифікації економічних ризиків // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – С. 205-208.

40. Клапків М. Страхування споживчих кредитів: теорія і практика // Банківська справа. – 2001. - № 6. – С. 45 - 49.

41. Клапків М. Формування європейського ринку страхування кредитів // Наукові записки. - Тернопіль: Тернопільський державний університет ім. Гнатюка В., 2001. – № 7. - С. 121-123.

42. Клапків М.С. Страхування кредитів довіри // Фінанси України. – 2001. - № 8. – С. 124 – 130.

43. Клапків М.С. Економічний зміст страхових гарантій // Банківська справа. – 2000. - № 5. – С. 16 – 20.

44. Косенко О. Банкострах // Демократична Україна. – 2008. - № 13. – С. 7.

45. Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М. Банківські операції: Навч. посібник – К.: УБС НБУ, 2007. – 390с.

46. Корнєєв В.В. Фінансові посередники як інститути розвитку: Монографія. – К.: Основа, 2007. – 192 с.

47. Кузнєцов І. О. Кредитний ризик: суть, виникнення та методи усунення // Інноваційна економіка. - № 1. – 2008. – С. 36.

48. Лаврушин О. И. Банковское дело. - М.: КНОРУС, 2006. - 768 с.

49. Леоненко П. М. Теорія фінансів. – К.: Центр навч. літер., 2005. – 480.

50. Максимчук Н. Аномальное страхование // Коммерсанть. – 2009. - № 98. – С. 6.

51. Міщенко В.І., Слов’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796с.

52. Нэлмэн У. Роль страхования в управлении рисками банков // Финансовые услуги. – 1997 р. - № 2. – С.41 - 44.

53. Николенко Н. Банки и страховая компания: реалии и перспективы сотрудничества // Финансовые услуги. – 1999. - № 5, 6. – С. 66.

54. Олексієнко М. Про деякі питання забезпечення виконання кредитних зобов’язань // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – № 9. - С. 205-208.

55. Політика АТ «Укрінбанк» у сфері страхування кредитних та інших операцій від 18.05.2010 р. №26.

56. Примостка Л. О. Кредитний ризик банку: проблеми оцінювання та управління // Фінанси України. - 2004. – № 8. – С.118–125.

57. Річні звіти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ov.ua/.

58. Сабодаш Р. Страхування кредитних ризиків - спосіб забезпечення виконання зобов'язань чи їх окремий вид? // Підприємство, господарство, право. - №11 .- 2005 р. - С. 123- 125.

59. Сабодаш Р. Співвідношення національного та європейського законодавства в сфері страхування кредитних ризиків // Юридична Україна. - №5. - 2006 р. - С. 59 – 62.

60. Савлук М., Сугоняко О. Що заважає банкам кредитувати реальну економіку // Вісник Національного банку України. – 1999. - №12. – С. 25.

61. Самойловський А. Експортні ризики // Фінансовіі послуги. – 2000. - № 5, 6. – С. 11.

62. Середюк А., Ляшенко В. Страхование как способ минимизации кредитных рисков // Предпринимательство, хазяйство и право. – 1997. - № 7. – С. 3 - 10.

63. Сплетухов Ю. А. Страхование финансовых рисков // Финансовая газета. Региональный выпуск. – 1997. - № 39. – С. 4.

64. Смирнов В.В. Залог и страхование. Пособие. – К.: 1995. – 101 с.

65. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук. ред. С. С. Осадець. Вид. 2-ге, переробл. і доп. - К.: КНЕУ, 2002 .- 599 с.

66. Таркуцяк А. О. Страхові послуги: Навч. посібник. – К.: В-во Європейського університету, 2004. – 579 с.

67. Хомутенко В. П. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності. - К.: ЦУЛ, 2009. - 474 с.

68. Хорин Л. Положение Национального банка Украины о резервировании кредитних операцій и его влияние на отношение банкам к страховым компаніям // Страховое дело. – 2000. - № 6. – С. 29 – 33.

69. Фурсевич П. Страхування застави – вимога, яка базується на необхідності // Застава яка вона є. Спеціальний додаток до «Галицьких контрактів», 2000. – С. 17 - 18.

70. Фурман В.М. Страхування:теоретичні засади та стратегія розвитку: Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 296 с.

71. Шимків А. Англо-український тлумачний словник економічної лексики. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2004. – 429 с.

72. Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Тернопіль, 2003. – 260 с.

73. Шумелда Я., Білик І. Перспективи розвитку лізингових операцій в Україні та проблеми вдосконалення їх страхування / Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2001. – № 14. - С. 157.

74. Шмелев В. В. Страхование кредитов по внешнеэкономической деятельности за рубежем // Страховое дело. – 2001. - № 12. – С. 17 - 25.

75. Щедрий П. В., Бігун О. М., Полєвик М. М. Практика страхування кредитів, наданих індивідуальним клієнтам, в банківській системі України // Страхова справа. – 2004. - №3. – С. 54-59.

76. Ястремський О. Основи теорії економічного ризику. Навч. пос. для студ. екон. спец. ВНЗ. – Київ. «АРТЕК», 1997. – 235.


ДОДАТКИ


Додаток А

Структура матриці моніторингу основних умов страхування

Параметри кредитного продукту
філія	наймену- вання клієнта	№ клієнта	валюта	ліміт	договір застави	тип забез- печення	валюта	заставна вартість

Умови страхування
страховик	договір страхування	дата підписання	закінчення	страхова сума

Страховий платіж
страховий платіж	дата оплати страхового платежу	факт оплати	про строчка	примітки