Розділ теоретико-методичні засади технологічного обміну

Вид материала

Документы

Содержание Для приобретения полной версии работы Висновки до розділу

Подобный материал:

• 1 Принципи та методичні підходи до визначення прибутковості скотарства, 1046.03kb.
• Перелік умовних позначень, 920.35kb.
• Розділ 1 Теоретико-методичні засади дослідження конкурентоспроможності людського капіталу, 533.28kb.
• 1 Сутність та значення конкурентних переваг для підвищення конкурентоспроможності підприємства, 692.09kb.
• Розділ Місце валютної політики у валютній системі України, 539.67kb.
• 1 Методи оцінки впливу механізму регулювання на зовнішньоекономічну діяльність 32 розділ, 352.53kb.
• Розділ теоретико-методологічні засади стратегічного планування, 832.28kb.
• 4 Розділ Теоретико-методологічні засади державної міграційної політики, 817.42kb.
• З м І с т вступ, 747.21kb.
• Зміст вступ, 1122.5kb.

2.3 Економетрична оцінка впливу технологічних чинників розвитку на екологічну безпеку регіонів

При вирішенні задач моделювання та оцінки рівня економічної безпеки країни в процесі передачі технологій важливу роль відіграє здійснення детального аналізу тенденцій розвитку вітчизняної економіки в цій сфері, що мають позитивний або негативний вплив на стан економічної безпеки держави.

Як зазначає В.Геєць, до основних структурних складових елементів економічної безпеки, які доцільно застосовувати при розробці методичних підходів та оцінки її рівня, слід віднести [Error: Reference source not found, с.14-15]: енергетичну; фінансову; соціальну; інноваційно-технологічну; продовольчу; зовнішньо­еко­но­мічну; демографічну та екологічну безпеку. Запропоновано на основі макроекономічного моделювання (аналізу загальних принципів моделювання об’єктів і процесів) застосувати процедуру моделювання економічної безпеки держави як складної соціально-економічної системи у послідовності таких етапів:

виділення окремих підсистем економічної безпеки та визначення Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com


Технологічний цикл методології базується на синтезі підходів до методу аналізу ієрархій, аналітичній оцінці рівня розвитку процесу та методиці кон’юнктурних досліджень. Проте, навіть за наявності динамічних рядів оцінок, розробляти прогноз на основі моделі екстраполяції не можна, оскільки, такі процеси не мають стійких тенденцій і реагують на появу зовнішніх та внутрішніх факторів, які складно формалізувати і враховувати у моделі [Error: Reference source not found, с.345]. В такому випадку необхідно будувати модель із високим рівнем екзогенізації, причому в якості зовнішніх змінних варто застосовувати оцінки експертів. В остаточному вигляді, розроблена О.Власюком, прогнозна модель економічного типу набуває вигляду:


(2.2)
,

де – значення критерію в момент часу .

Можна передбачити, що окрім зазначеного фактору, динаміка критерію певною чином пояснюється його попередніми характеристиками, характеристиками інших критеріїв (у тому випадку коли економічні параметри здійснюють вплив на політичні, соціальні, екологічні фактори; політичні та соціальні проблеми впливають на економічну динаміку; технологічні та інноваційні фактори призводять до зрушень в екології тощо) та їх часовими лагами. Це спричиняє необхідність розробки більш мотиваційної, комплексної, взаємозалежної економічної моделі зі зворотними зв’язками. Специфікація цієї моделі полягає у наступному:


(2.3)
,

де , , – часові інтервали; – значення критеріїв у відповідний проміжок часу; – кількість критеріїв оцінки.

За результатами дослідження, проведеного на основі моделі О.Власюка, пропонується порівняти вагомість рішення глобальних проблем з об’єктивними потребами суспільства (перша цифра) та пріоритетами з позиції діючих сил (друга цифра) [Error: Reference source not found, с.359]. Пріоритетність та концентрація зусиль на вирішення глобальних проблем полягає у наступному: економічні проблеми – 40,8% (46,9%), соціально-політичні – 17,8% (17,7%), проблеми національної безпеки – 12,7% (11,3%), духовно-інтелектуальні – 10,6% (8,6%), проблеми соціально-правового захисту – 9,9% (9,6%), екологічні проблеми – 8,2% (5,9%). Погоджуючись із твердженнями О.Власюка, підкреслимо, що діючі в суспільстві сили і надалі залишаються менше зацікавленими в удосконаленні національної безпеки, ніж цього вимагають об’єктивні потреби. Таким чином, екологічні проблеми мають всі шанси на розв’язання за залишковим принципом, а концентрація всіх зусиль суспільства на вирішенні економічних та політичних проблем здійснюватиметься за рахунок розв’язання духовно-інтелектуальних, еколо­гіч­них та соціально-правових проблем розвитку.

Як вже зазначалося, А.Сухоруковим було здійснено дослідження динаміки глобального економічного середовища, яке змінюється внаслідок циклічності розвитку, регіональної інтеграції країн, інтернаціоналізації виробництва і капіталів, лібералізації міжнародної торгівлі, панування інноваційної парадигми тощо [Error: Reference source not found]. Результатом проведеного аналізу розвитку світової економіки стало твердження про те, що не існує досконалих фінансових, економічних, інноваційних і науково-технічних циклів, оскільки розвинені країни здатні будувати свою зовнішню та внутрішню політику, переносячи через певні механізми кризову стадію циклів у політично та економічно залежні від них країни. Важко не погодитися з тим фактом, що існує суб’єктивний характер трансферів криз, які відбуваються внаслідок дії об’єктивних законів. Пропонується наступний перелік механізмів трансферу криз, які здатні призвести до їх часткового або ж повного нівелювання [Error: Reference source not found]: (1) монополізація економіки шляхом посиленого втручання держави в економічні процеси; (2) подолання технологічного розриву через випереджаючий інноваційний розвиток, відкриття нових ринків; (3) опосередкований економічний вплив держави на ринкову економіку (насамперед, бюджетно-податкова і грошово-кредитна політика); (4) експорт кризи зовнішньоекономічними або військовими методами. Як було показано у підрозділі 1.2, динамічний розвиток світового технологічного ринку обумовлює високий рівень ризику для еколого-економічної безпеки країни саме від такого складника міжнародного технологічного трансферу, як імпорт технологій. Загрозливим є той факт, що на сьогодні не проводиться необхідних досліджень, направлених на відстеження динаміки зростання обсягів застарілих і еколого-небезпечних імпортних технологій, а також їх впливу на довкілля у довгостроковій перспективі.

Розглянемо деякі методичні підходи до оцінки рівня суто екологічної безпеки у процесі передачі технологій. Зокрема, як зазначає А.Урсул, екологічна політика, вивчаючи взаємозв`язки між процесами техногенної зміни природного середовища і політичними процесами в житті суспільства на всіх рівнях економічної системи повинна містити низку механізмів, що забезпечуватимуть відповідний рівень екобезпеки. До них належить система політичних, економічних, юридичних та інших заходів, спрямованих на врегулювання стану навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів на будь-якій території або світу загалом [Error: Reference source not found, с. 3-11].

Дослідження у сфері екологічної безпеки повинні здійснюватися в напрямку розробки цілеспрямованих практичних заходів з боку держави, громадських організацій, юридичних і фізичних осіб. Головною метою є розв’язання проблеми коеволюції біосфери та суспільства, можливості їхньої безконфліктної взаємодії [Error: Reference source not found].

Поняття “загроза” є одним з основних у теорії безпеки систем, у тому числі соціально-економічних, і відображає можливість здійснення деяких умов технічного, природного, економічного або соціального характеру, наявність яких може спричинити несприятливі події та процеси (наприклад, техногенні катастрофи на промислових підприємствах або стихійні лиха, економічні або соціальні кризи тощо). У роботі [Error: Reference source not found] А. Качинсь­кий за допомогою методу головних компонент отримав кількісні значення інтегральних оцінок загроз, що характеризують екологічну безпеку України у регіональному вимірі. Оскільки перші чотири головні компоненти пояснюють 75,4 % всієї дисперсії структури множини первинних даних, то вони склали основу для розрахунків інтегральних показників. Значення i-тої головної компоненти розраховувалися за допомогою співвідношення:


(2.4)


де a_ij = (a_ij,..., a_im) - i-тий власний вектор кореляційної матриці, j=1,…m, Zj - стандартизовані значення вихідних показників (у даному випадку m=21).

Застосовуючи це співвідношення до кожного об'єкта статистичної сукупності даних (в розрізі областей України), отримані значення головних компонент для кожного з них. Інтегральний показник екологічної небезпеки і-того регіону (І_і) розраховувався за формулою:


(2.5)


де v^(j) - ваговий коефіцієнт j-тої головної компоненти, значенням якого є вклад j-тої головної компоненти в загальну дисперсію.

Розрахований інтегральний індекс інтерпретується так: даний регіон є тим більше екологічно небезпечним, чим більше значення його інтегрального показника (І_і). Згідно проведених розрахунків, дуже високий рівень екологічної небезпеки мають Донецька (І=0,827), Луганська (І=0,606), Дніпропетровська (І=0,603) та Київська (І=0,414) області. Київська область теж має високий рівень екологічної небезпеки, але її ми виділили в окрему групу, оскільки за значеннями головних загроз вона істотно відрізняється від всіх інших областей. Групу областей із середнім інтегральним показником екологічної небезпеки складають Запорізька (І=0.248), Івано-Франківська (I=0,248), Львівська (I=0,224), Одеська (I=0,183), Автономна Республіка Крим (I=0,155), Полтавська (I=0,141), Харківська (I=0,138) області. Ці області мають показники екологічної небезпеки близькі до середньоукраїнського показника (І=0,222). Найбільш безпечними для проживання можна вважати IV групу областей (за винятком окремих їх районів). Це Чернігівська, Херсонська, Тернопільська, Хмельницька, Житомирська та інші області.

Отримані результати свідчать про високий середньоукраїнський рівень екологічної небезпеки та істотну диференціацію регіонів України за величиною інтегрального показника. Так, високий рівень небезпеки спостерігається в Донецькій області: найвищий серед усіх областей рівень забруднення навколишнього середовища, найбільші навантаження на територію техногеннонебезпечних виробництв, найбільшу кількість населення, яке проживає у зоні можливого ураження сильнодіючими отруйними речовинами, неефективне використання природно-ресурсного потенціалу. За цими показником дуже близькими до Донецької є Луганська та Дніпропетровська області. Високий інтегральний показник екологічної небезпеки має Київська область. Зокрема це пояснюється значною зоною радіоактивного забруднення в результаті аварії на ЧАЕС, найбільшою насиченістю території вибухо- і пожежонебезпечними виробництвами.

З метою об’єктивного відображення взаємозалежності економічних і екологічних процесів необхідно удосконалювати еколого-економічні показники і критерії прогнозування макроекономічного розвитку. Система еколого-економічного прогнозування повинна містити у собі відповідні макроекономічні показники для адекватної характеристики результатів розвитку економіки, а також спиратися на економіко-математичні моделі трансферу технологій і охорони навколишнього середовища з урахуванням їх специфічних особливостей [Error: Reference source not found, с.19].

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Зауважимо, що більша достовірність дослідження залежності екологічної безпеки від показників науково-технічної та інноваційної активності може бути отримана при застосуванні інтегрального показника екологічної безпеки. На нашу думку, цей показник має містити не лише показник обсягів викидів в атмосферу (як найбільш поширений для оцінки екологічного стану), але й включати всі показники, що входять до другої групи, зазначеної нами вище.

Відстеження залежності інтегрального показника екологічної безпеки здійснено з допомогою багатофакторної панельної регресії з метою виявлення чинників, що позитивно чи негативно впливають на екологічну безпеку регіонів країни. Дослідження здійснювалося на основі 26-и показників (Додаток К, табл. К.1), до складу яких входили незалежні змінні – сукупність показників науково-технічного потенціалу, валовий регіональний продукт на одну особу. Залежною змінною було обрано інтегральний показник екологічної безпеки (I_e) України в регіональному розрізі, розрахований на основі 11-ти показників, що характеризують екологічну безпеку (Додаток К, табл. К.2).

Результати багатофакторного регресійного аналізу свідчать про існування щільного зв’язку між залежною і незалежними змінними (коефіцієнт кореляції становить 0,97) (рівняння 2.8). В свою чергу, щільність зв’язку залежної і незалежних змінних відображає так звана діаграма розсіяння (рис. 2 додатку Р). Зазначимо, що в процесі здійснених розрахунків для остаточного рівняння регресії було обрано п’ятнадцять факторів, які здійснюють найістотніший вплив на екологічну безпеку регіонів (Додаток Р, табл. Р.3).


I
(2.8)
_e=-4,2+1,9х₁-1,2х₄-4,6х₅+5,7х₆-1,9х₈-0,6х₁₀+0,6х₁₁+х₁₃-
-0,9х₁₄+0,7х₁₅+0,7х₁₈-0,9х₂₀-0,5х₂₁+0,2х₂₂+0,4х₂₅,

R=0,97; R²=0,94; DW=1,70

Найбільш тісний, прямопропорційний зв’язок (що свідчить про погіршення рівня екологічної безпеки) у проведеному регресійному аналізі виявлено між: (1) кількістю організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи (коефіцієнт регресії дорівнює 1,9); (2) обсягом наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій (5,7); (3) обсягом реалізованої інноваційної продукції (0,6); (4) показником винахідницької активності працівників, зайнятих в економіці (1,0); (5) кількістю впроваджених маловідходних, ресурсозберігаючих, безвідход­них процесів на промислових підприємствах (0,7); (6) кількістю отриманих охоронних документів на винаходи у ДДІВ України (0,8); (7) загальним обсягом реалізації ліцензійної продукції (0,2); (8) кількістю освоєних нових видів продукції в промисловості (0,4). При цьому, обернено-пропорційний (позитивний для екологічного стану регіонів) вплив характерний для таких показників, як чисельність фахівців, які виконують наукові та науково-технічні роботи (-1,2); фінансування наукових та науково-технічних робіт
(-4,6); кількість виконаних розробок (-1,9); кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації (-0,6); кількість впроваджених нових технологічних процесів на промислових підприємствах (-0,9); кількість використаних винаходів (-1,0); прибуток від використання об’єктів промислової власності (-0,5).

Таким чином, підсумовуючи, можна стверджувати, що загалом освоєння інновацій позитивно впливає на показник екологічної безпеки. Проте частка технологомісткого виробництва в Україні є неістотною, тобто держава залучає незначну частку екологобезпечних інновацій, зважаючи на їх моральну застарілість у більшості випадків (для прикладу, кількість впроваджених нових прогресивних технологічних процесів у 2005 р. на 10 тис. осіб наявного населення коливалася всього лише від 38,3 одиниць у Волинській області до 1869,8 у Запорізькій, кількість використаних винаходів від 0 у Чернігівській області до 2664 – у Харківській, кількість освоєних нових видів продукції від 133,9 у Волинській області до 1991,8 – у Тернопільській області. Крім того, як бачимо з рівняння 2.8, вітчизняні розробки погіршують інтегральний показник екологічної безпеки. Останнє може бути пов’язане з нелегальним трансфером прогресивних еколобезпечних технологій у розвинені країни, тобто, в Україні залишаються ті розробки на які відсутній попит у розвинених країнах, зважаючи на невідповідність стандартам цих країн. Детальніший аналіз цієї проблеми ускладнюється відсутністю на сучасному етапі загальновизнаної на державному рівні методики оцінки нелегального трансферу технологій з використанням вітчизняного науково-технічного та технологічного потенціалу.

Проведені розрахунки підтвердили взаємозалежність науково-технічного та інноваційного розвитку і екологічної компоненти економічної безпеки країни. Це є підставою для розробки відповідних методичних підходів до оцінки рівня еколого-економічної безпеки в процесі передачі технологій.

На основі економетричного аналізу залежності економічного зростання країни та екологічної безпеки від науково-технологічного розвитку, базуючись на розглянутих вище методах оцінки рівня екологічної безпеки України, пропонується здійснювати розрахунки на основі поєднання екологічної і економічної компонент національної безпеки країни. Це спричинене тим, що ці компоненти є певною мірою взаємодоповнюючими і взаємозалежними і їх об’єднання дозволить ефективніше оцінити рівень еколого-економічної безпеки у процесі трансферу технологій.

Висновки до розділу

Науково-технологічний потенціал є одним із визначальних факторів, здатних суттєво впливати на формування національної конкурентоспро­можності України. Застосування сукупності економетричних методів (кластерного, ДЕА та регресійного аналізу, головних компонент) підтверджує істотний вплив експорту технологій на економічне зростання і дозволяє виділити країни з високим, середнім та низьким рівнем використання ресурсів у науково-технологічній сфері, причому, в противагу до усталеної думки, для України характерний відносно високий рівень. На мезорівні висока ефективність використання ресурсів не обов’язково корелює з потужністю науково-технологічного та промислового потенціалу регіонів. Виявлені головні компоненти інноваційного розвитку на регіональному рівні (кількість заявок на ОПВ; кількість отриманих патентів; організацій. що виконують НДіДКР) дозволяють стверджувати про низький рівень ефективності інноваційної політики, захисту прав на ОПВ, фінансової мотивації науковців, відсутність реального попиту на ОІВ, у тому числі імпортовані.

Незважаючи на істотне скорочення, науково-технологічний потенціал України, його людський капітал ще залишається достатньо потужним у порівнянні з розвиненими країнами. Проте спостерігається надмірна концентрація фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств, зниження наукомісткості ВВП, зменшення витрат на фінансування НДіДКР, негативні зміни в структурі інноваційного виробництва. Узагальнення експертних оцінок щодо передумов ефективної інноваційної діяльності з допомогою кластерного аналізу дозволяє виокремити чотири головних групи: (1) інституційно-політичні; (2) фінансові; (3) соціально-структурні диспропорції; (4) структурні диспропорції. Ключовою групою визначені інституційно-політичні передумови (пасивність влади; відсутність інфраструктури та механізмів ефективної реалізації національних програм; неузгодженість та незавершеність законодавчої бази на ін.).

В цих умовах загалом позитивний вплив інновацій на економічне зростання поєднується з виявленим тісним зв’язком між показниками науково-технологічного розвитку, у тому числі міжнародного трансферу технологій, та інтегральним показником екологічної безпеки регіонів України. Вказане підтверджує тезу щодо трансферу економічних криз з розвинених країн і, відповідно, вимагає вдосконалення методичних підходів до оцінки екологічної безпеки у процесі імпорту технологій.