Розділ теоретико-методичні засади технологічного обміну

Вид материала

Документы

Содержание Для приобретения полной версии работы Методи оцінки ефективності участі в міжнародному обміні технологіями Висновки до розділу Розділ 2. Науково-технологічний потенціал України у міжнародному обміні технологіями

Подобный материал:

• 1 Принципи та методичні підходи до визначення прибутковості скотарства, 1046.03kb.
• Перелік умовних позначень, 920.35kb.
• Розділ 1 Теоретико-методичні засади дослідження конкурентоспроможності людського капіталу, 533.28kb.
• 1 Сутність та значення конкурентних переваг для підвищення конкурентоспроможності підприємства, 692.09kb.
• Розділ Місце валютної політики у валютній системі України, 539.67kb.
• 1 Методи оцінки впливу механізму регулювання на зовнішньоекономічну діяльність 32 розділ, 352.53kb.
• Розділ теоретико-методологічні засади стратегічного планування, 832.28kb.
• 4 Розділ Теоретико-методологічні засади державної міграційної політики, 817.42kb.
• З м І с т вступ, 747.21kb.
• Зміст вступ, 1122.5kb.

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Зрозуміло, що розвинені країни обмінюються між собою високими технологіями (наприклад, в експорті високотехнологічної продукції США сукупна частка Японії та ЄС становить 26,6%) (Додаток Е). До 90% новітніх технологій спрямовуються внутрішніми каналами для підвищення прибутку і збереження технологічного лідерства ТНК. Країни з перехідною економікою змушені задовольнятися застарілими технологіями. Майже всі придбані за кордоном технології мають 10-15-річний „вік”, наприклад, технології у галузях виробництва тютюнових виробів, коксу, поліетилену [Error: Reference source not found, с. 114-117]. Несумлінна поведінка та обмежувальна практика іноземних інвесторів останніми роками є важливим фактором технологічного розвитку окремих країн та проявляється у експорті застарілих технологій у менш розвинені країни, захопленні стратегічно важливих сфер економіки країн-реципієнта інвестиції, переведенні виробництва за кордон після отримання очікуваного результату та повного вичерпання науково-технічного потенціалу.

Наведені тенденції свідчать про те, що глобальний технологічний ринок розвивається дуже стрімко і ефективно та характеризується як позитивними, так і низкою негативних наслідків. Поділ країн світу на технологічних лідерів та аутсайдерів та загроза потрапити до останніх вимагає ґрунтовного аналізу передумов участі України у міжнародному технологічному обміні і розробки відповідних механізмів збалансованої участі у науково-технологічному обміні, базованих на методах оцінки ефектів та ефективності трансферу технологій.

2. Методи оцінки ефективності участі в міжнародному обміні технологіями
   

Оцінювання ефектів та ефективності участі країни в міжнародному технологічному обміні необхідно розглядати як основу розробки конкретних програмно-цільових заходів щодо стимулювання розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності і розробки довгострокової стратегії зміцнення економічної безпеки держави.

Міжнародний технологічний ринок є складною структурованою економічною системою, участь у якій передбачає як позитивні, так і негативні наслідки для економіки та економічного зростання країни. Процес трансферу технологій із набуттям за останні десять років провідної ролі у економічному зростанні країни вимагає при розробці стратегічних документів формування методологічної бази вимірювання ефектів участі країни у міжнародному технологічному обміні в контексті захисту економічної безпеки. Дослідження процесу міжнародної передачі технологій може здійснюватися на основі експертних оцінок задля виявлення його позитивних та негативних наслідків або за допомогою розрахунку таких економічних показників, які можуть найбільш адекватно відобразити вплив на економіку. В обох випадках результативність аналізу залежатиме як від обраної методики, так і від підбору актуальних та достовірних статистичних даних. Оскільки вітчизняна статистика недостатньо повно відображає процеси, що останніми роками відбуваються в науково-технологічній та інноваційній сферах, а міжнародна – містить дещо відмінний перелік статистичних показників розвитку цієї сфери, загострюється проблема зіставності показників [Error: Reference source not found, с.18].

Міжнародний трансфер технологій полягає у обміні науково-технологічними досягненнями (результатами досліджень, проектних, конструкторських робіт, винахідництва), а також послугами та людським капіталом [Error: Reference source not found, с.44-48]. Сутність економічних результатів цього процесу полягає у отриманні та впровадженні новітніх науково-технологічних досягнень, що сприяють прискоренню науково-технологічного прогресу, раціональному використанню ресурсів у виробництві товарів та послуг та підвищенню ефективності зовнішньоекономічних зв’язків, яку у загальному випадку доцільно визначати шляхом зіставлення необхідних затрат та вірогідних результатів.

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Зауважимо, що наведені методичні підходи враховують лише безпосередньо пов’язані з трансфером технологій чи інноваційною діяльністю фактори (доходи, видатки, час, норму рентабельності, коефіцієнти валютної ефективності експорту (імпорту) тощо). Очевидно, що існують й інші фактори ефективності (інституційні, загальноекономічні, соціальні) та відповідні їм ризики. Ще більше ці фактори впливають на ефективність на макрорівні. Тому зупинимося на методах оцінки ефектів участі в міжнародному технологічному обміні на рівні національної економіки. Важливу роль в оцінюванні національного економічного розвитку відіграють індекси: технологічного прогресу, розроблений Центром міжнародного розвитку Гарвардського університету; технологічних досягнень, розроблений фахівцями ООН [Error: Reference source not found, с.23-26]. Ці індекси визначають методом встановлення значущості окремих індикаторів науково-технічного та економічного розвитку як вхідних (витрати на НДіДКР, кількість вчених тощо), так і результуючих (кількість патентів, проданих ліцензій, публікацій тощо).

Індекс технологічних досягнень було розроблено з метою виявлення рівня створення (розповсюдження) технології та зміцнення людського потенціалу. Враховуючи комплексність індексу як узагальнюючого показника за повним спектром технологій, розробники використали непрямі показники вимірювання технологічних досягнень країни за чотирма складниками: створення технології; розповсюдження сучасних інновацій; поширення дещо застарілих інновацій; людський капітал. Що ж до індексу технологічного прогресу, то основною його метою є оцінка конкуренто­спроможності країни. Оскільки технологічний розвиток є головним механізмом економічного розвитку, індекс містить три складники: інновації; обсяги високотехнологічної продукції; застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Кожен з них оцінюється з використанням статистичних даних і даних спеціальних обстежень. Проте, використання індексів, особливо у світовому масштабі, дуже часто спричиняє виникнення проблеми збору та опрацювання статистичної інформації. Невідповідність світових статистичних баз даних у різних країнах призводить до часткової некоректності досліджень, наслідком чого є недостатня достовірність одержаних результатів.

Розглянувши низку методів вимірювання ефектів участі країни в міжнародному технологічному обміні на мікро- та мезорівнях, пропонуємо у нашому дослідженні застосувати групу методів, що при використанні їх у взаємодоповнюючій сукупності дозволять здійснити відповідні розрахунки на макрорівні. Йдеться про кластерний аналіз, регресійний аналіз, а також аналіз ефективності та продуктивності виробничих систем методом огортаючих даних Data Envelopment Analysis (DEA). Коротко зупинимося на суті згаданого статистичного та економетричного інструментарію.

Багатовимірний статистичний аналіз (БСА) або кластерний аналіз –містить набір різних алгоритмів класифікації. Його основна перевага полягає у тому, що він надає можливість організувати багатовимірні спостережувані дані в наочні структури. У нашому випадку це області країни, або ж країни світу. Цікавим є те, що чим вищий рівень агрегування даних, тим менше подібності між складовими у відповідній групі [Error: Reference source not found]. На відміну від багатьох інших методів кластерний аналіз використовують переважно у тих випадках, коли апріорі відсутні гіпотези щодо групування. Варто враховувати, що цей вид аналізу визначає „найбільш вірогідно значиме рішення”. Тому перевірка статистичної значущості насправді тут не застосовна, навіть у випадках, коли відомі p-рівні (як, наприклад, у методі K-середніх).

Одним із наочних результатів кластерного аналізу є горизонтальна деревоподібна діаграма. Діаграма починається з кожного об’єкта в групі, поступово „послаблюючи” критерій щодо того, які об’єкти є унікальними, а які ні. На цій основі поєднується (агрегується) більша кількість об’єктів у відповідно більшу кількість кластерів. В результаті, на останньому кроці, всі об’єкти поєднуються разом. На діаграмі горизонтальні осі представляють собою відстань об’єднання (у вертикальних деревоподібних діаграмах це вертикальні осі). Для кожного вузла в графі відображується величина відстані, відповідно до якої об’єкти групуються в новий єдиний кластер. У результаті аналізу методом об’єднання з’являється можливість виявити кластери (таксони) і відповідним чином інтерпретувати їх. Відстані можуть визначатися в одномірному або багатомірному просторі. Найбільш доступний шлях до обчислення відстаней між об’єктами в багатовимірному просторі полягає в застосуванні евклідової метрики:


(1.11)
_,


Методика БСА застосовується в найрізноманітніших областях. Зокрема, коли необхідно класифікувати значні масиви статистичних об’єктів у придатні для подальшої обробки групи, кластерний аналіз виявляється достатньо ефективним. Для нашого дослідження описаний метод слугуватиме основою групування областей України та країн світу за показниками науково-технологічного потенціалу, які є визначальними для характеристики науково-технологічного прогресу і відіграють істотну роль в оцінці ефективності участі у міжнародному технологічному обміні.

Виявлення впливу науково-технологічного потенціалу та екологічної складової на зміну результуючого показника – економічного зростання, а точніше ВВП (ВДВ), здійснимо з застосуванням кореляційно-регресійних моделей. Кореляційний та регресійний методи статистичного аналізу вирішують завдання визначення за допомогою рівняння регресії аналітичної форми зв’язку між варіацією ознак X і Y та встановлення ступеня щільності зв’язків між обстежуваними ознаками.

Рівняння регресії характеризує зміну середнього рівня результативної ознаки Y залежно від зміни факторної ознаки Х. Воно визначає математичне очікування групових середніх результативної ознаки під впливом різних значень факторної ознаки. Для випадку лінійної форми зв’язку результативна ознака змінюється під впливом факторної ознаки рівномірно згідно рівняння:


(1.12)
_,

де: – згладжене середнє значення результативної ознаки; – факторна ознака; і – параметри рівняння; – значення при ;
– коефіцієнт регресії.

Коефіцієнт регресії вказує на скільки змінюється результативна ознака внаслідок зміни факторної ознаки на одиницю. За умови, якщо має позитивний знак, то зв’язок між показниками прямий, якщо від’ємний – зв’язок обернений.

В нашому випадку це дасть можливість частково простежити не лише позитивні впливи показників на результуючу змінну, але, що важливо, негативні. Таким чином, отримаємо можливість сформулювати ефективні напрями вдосконалення інноваційної політики держави з метою посилення економічної безпеки держави.

Дослідження основних тенденцій розвитку науково-технологічної та інноваційної сфер країни передбачає проведення моніторингу сучасного стану та виявлення проблемних ситуацій. Як зазначає О.Корінний [Error: Reference source not found, с.32-38], необхідно розрізняти поняття результативності та ефективності науково-технологічної та інноваційної діяльності в процесі прогнозування економічного зростання. Ефективність є критерієм, що відображає рівень використання ресурсів країни, області, підприємства для забезпечення певного рівня задоволення потреб зацікавлених сторін, а результативність характеризується ступенем задоволення потреб цих сторін
[Error: Reference source not found, с.658-659]. Ефекти участі країни (чи окремого регіону) в міжнародному або міжрегіональному технологічному обміні можуть набувати як позитивного, так і негативного значення, що спричинено відмінностями у використанні тих чи інших домінуючих факторів цього процесу.

Зауважимо, що оцінка ефективності використання ресурсів науково-технологічною сферою як виробничою системою, у тому числі у формі МТТ, ще недостатньо висвітлена в наукових дослідженнях на регіональному рівні, в кращому випадку, застосовуються методи рейтингової оцінки інноваційного потенціалу [Error: Reference source not found, с. 154-173].

З метою оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу економіки доцільно використати метод DEA, згідно якого [Error: Reference source not found, с.17] сфера науки розглядається як система із „входом” (ресурсні показники) та „виходом” (показники ефективності використання ресурсів). Застосування методу огортаючих даних (DEA) видається перспективним, зважаючи на складність структури системи продукування і комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі у формі трансферу технологій, труднощі квантифікації результатів функціонування науково-технологічної сфери у традиційно застосовуваних економічних показниках внаслідок істотної невизначеності позитивних чи негативних ефектів та віддаленістю їх у часовому періоді. При цьому доцільно використати цей метод для оцінки ефективності реалізації науково-технологічного потенціалу (використання ресурсів) України в розрізі регіонів, а також країни в порівнянні з іншими країнами світу з метою подальшого виявлення причин та наслідків диспропорцій, що мають місце. Припустимо, що завданням науково-технологічного потенціалу регіону є продукування якомога більшої кількості ОІВ (патенти, ліцензії, винаходи, технології та ін.), використовуючи мінімальну кількість ресурсів. В цьому випадку можемо побудувати нашу функцію таким чином, щоб кінцевою метою була, в одному випадку, максимізація „виходу”, а в іншому – мінімізація витрат („входу”). За умови наявного протягом останніх років низького рівня фінансування науково-технологічного потенціалу країни, а також значного зниження рівня його якісної та кількісної компонент, варто орієнтува­тися на мінімізацію витрат, тобто ефективність використання ресурсів.

Вырезано

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Застосування моделі дозволяє здійснити оцінку ефективності науково-технологічного потенціалу України з метою визначення програмно-цільових заходів інноваційної політики на довгострокову перспективу. Економічне обґрунтування дає можливість застосовувати нові механізми регулювання науково-технологічної та інноваційної діяльності, зважаючи на відмінності як у розвитку певного регіону, так і у рівнях ефективності використання наявного ресурсного потенціалу для одержання максимального ефекту.

Узагальнюючи викладене, логіку застосування методів подальших досліджень можна зобразити як послідовність етапів І-Х: І – групування країн (регіонів) за характеристиками науково-технологічного потенціалу з допомогою БСА; ІІ – кореляційно-регресійний аналіз факторів впливу науково-технологічної компоненти на економічне зростання країни (регіону); ІІІ – оцінка ефективності використання ресурсів науково-технологічною сферою як виробничою системою на рівні країни (регіону) з допомогою DEA; IV – систематизація передумов та чинників науково-технологіч­ного розвитку на мезорівні з допомогою БСА; V – економетрична оцінка впливу факторів та чинників науково-технологічного розвитку на мезорівні з допомогою методу головних компонент; VІ – регресійний аналіз впливу (зв’язку) економічного зростання на мезорівні та технологічної компоненти розвитку; VІІ – регресійний аналіз впливу (зв’язку) екологічної безпеки регіонів (інтегрального показника) та економічного зростання, у тому числі його технологічної компоненти; VІІІ – удосконалення методів оцінки впливу трансферу техно­логій на економічну, у тому числі екологічну, безпеку регіонів країни; ІХ – розробка системи програмно-цільових заходів з розбудови ринкової інфраструктури інноваційного розвитку та трансферу технологій; Х – програмування інституціональних змін в сфері технологіч­ного обміну.

Очевидно, що послідовність розглянутих методів вимірювання ефектів участі країни у міжнародному технологічному обміні лише частково вирішує поставлені задачі. Йдеться, зокрема, про відсутність єдиної методики кількісної оцінки впливу негативних факторів, транзакційних видатків майбутніх періодів на елімінування наслідків їх дії, при переважаючій оцінці позитивних. Вищеописані підходи, будучи складовими методів оцінки на мезо- та мікрорівні дають недостатньо повну оцінку ефекту та ефективності міжнародного трансферу технологій, головним чином, внаслідок недосконалості статистичного обліку руху ОІВ, особливо у неофіційному обміні. Можна припустити, що найточніша об’єктивна оцінка ефектів участі в міжнародному технологічному обміні можлива за умови застосування економетричної моделі системної оцінки, що включатиме описані вище методи у комплексі та взаємозв’язку. Важливо при цьому забезпечити зіставність статистичних об’єктів (груп країн, регіонів), що визначається значною інерційністю науково-технологічної сфери як великої складної системи та обміну результатами її функціонування, що, відповідно, обумовлює застосування методів БСА. У наведеній послідовності отримані результати на І етапі є основою для аналітичних оцінок на етапах ІІ і ІІІ; на ІІ етапі – для етапу ІІІ. Своєю чергою, результати етапу ІІІ і IV – використовуються на етапі V, етапів IV і V на етапах ІХ і Х, етапів VІ і VІІ – для етапу VІІІ.

Акцентуємо увагу також на необхідності врахування не лише позитивних ефектів розвитку на технологічній базі та обміну технологіями (етап VІ), але й на оцінці врахування негативних ефектів, зокрема еколого-техногенного характеру (етап VІІ). Спроба здійснити такі оцінки в описаній логічній послідовності наведена у наступному розділі дослідження.


Висновки до розділу

Узагальнення положень теорій економічного зростання з урахуванням технологічних змін Р.Солоу, Й.Шумпетера, П.Ромера, Р.Лукаса, Б. Джова­но­­в­и­ча, циклічності розвитку М.Туган-Барановського, М.Кондратьєва дозволило виявити їх розвиток від розгляду переважно ендогенних чинників зростання до домінування в теоретичних побудовах технологічного розриву М.Познера чи міжнародного життєвого циклу продукту Р.Вернона, С.Хірша, С.Магге екзогенних факторів впливу з боку провідних країн і глобального середовища. Втім, як показує теоретичний аналіз, в умовах глобалізації не відбувається зміна країн-лідерів світового розвитку на технологічній основі. Більше того, для перехідних економік технологічний розрив поглиблюється внаслідок технологічної кризи, яка, на відміну від інших складників трансформаційної кризи, проявляється у довготривалій перспективі. Вказаним, а також відносно істотнішою інерційністю розвитку науково-технологічної сфери зумовлено важливість розбудови інституціонального базису участі в технологічному обміні і посилення ролі держави у цьому процесі на якісно інакшій основі згідно теоретичних побудов Д.Норта, Ф.Ліста, А.Вагнера.

Перспективи та можливості швидкого зростання в постсоціалістичних економіках тісно пов’язані з інтеграційними процесами, що відбуваються в європейській та світовій економіці, однією з форм яких є трансфер технологій. Згідно теоретичних положень трансфер технологій сприяє зростанню конкурентоспроможності країн-реципієнтів інновацій і забезпечує прискорене економічне зростання, підвищення рівня кваліфікації робочої сили, ріст продуктивності праці. При цьому в теоретичних побудовах не розглядається експорт результатів інтелектуальної праці на первинних етапах інноваційної діяльності з перехідних економік, що володіють високим рівнем розвитку науково-технологічного потенціалу. Циклічність економічного зростання на інноваційній основі, втім, не забезпечує емпіричних підтверджень інших теорій (міжнародного життєвого циклу товару, технологічного розриву) в сенсі очікуваного вирівнювання диференціації країн за рівнем розвитку. Саме цим обумовлено посилення ролі держави як на міжнародному, так і на національному рівні, де трансакційні витрати, пов’язані з невизначеністю зовнішніх ефектів (екстерналій) технологічного розвитку, можуть набувати істотних розмірів. До таких видатків відносяться й витрати на відновлення людського капіталу науково-технологічної сфери, від економічно нееквівалентного трансферу технологій, неконтрольованого експорту об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ), незахищеності прав власності на ОІВ країн з перехідною економікою.

Формування під впливом держави потужних національних систем інноваційного розвитку, включаючи трансфер технологій, зумовило концентрацію соціального капіталу інноваційної сфери, обсягів виробництва високотехнологічної продукції у розвинених країнах, а також певне розширення участі на ринках високотехнологічної продукції Китаю, Республіки Корея. Проведене групування країн лідерів за рівнем технологічного розвитку за 2002 та 2004 роки загалом не підтверджує положень теорії технологічного розриву – відбувається подальша концентрації як об’єктів промислової власності, так і обсягів торгівлі ними, причому з країнами, що розвиваються, та з перехідними економіками з проявами асиметрії та нееквівалентності.

Міжнародний трансфер технологій, базуючись на міжнародному поділі праці, полягає у безпосередньому обміні науково-технологічними досягнен­нями (результатами досліджень, проектних, конструкторських робіт, винахідництва), а також послугами та людським капіталом науково-технологічної сфери. Сутність економічних результатів цього процесу полягає в отриманні та впроваджен­ні новітніх науково-технологічних досягнень, що сприяють прискоренню науково-технологічного прогресу, забезпеченню раціонального використання ресурсів у виробництві товарів та послуг та підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв’язків. Економічну ефективність у даному випадку доцільно визначати шляхом співставлення необхідних затрат та вірогідних результатів.

Існуючі методики оцінки ефективності трансферу технологій стосуються експорту (імпорту) об’єктів промислової власності на мікрорівні і, частково, на мезорівні, в межах транскордонного інноваційного співробітництва. Тому для аналізу ефективності МТТ на макро- і мезорівні доцільно застосувати інструментарій методу огортаючих даних (DEA) оцінки ефективності використання ресурсів у науково-технологічній сфері, розглядаючи її як економічний квазісуб’єкт з попередньою кластеризацією за рівнем науково-технологічного потенціалу та проведенням кореляційно-регресійного аналізу впливу (зв’язків) технологічної компоненти розвитку та економічного зростання. Логічна послідовність етапів оцінки ефективності використання ресурсів у науково-технологічній сфері, у тому числі участі в МТТ, повинна включати оцінку як позитивних, так і негативних ефектів імпорту (експорту) капіталів, зокрема для еколого-техногенної ситуації на мезорівні.

Розділ 2. Науково-технологічний потенціал України у міжнародному обміні технологіями

1. Компаративний аналіз ефективності міжнародного обміну технологіями на макро- та мезорівні управління
   

Як уже зазначалося у попередньому розділі, аналіз ефективності участі країни у міжнародному технологічному обміні здійснюється із застосуванням окреслених методів на макро- та мезорівні. Одним із основних показників, за яким оцінюють перспективи економічного зростання країни та її конкурентні переваги на зовнішньому та внутрішньому ринках є національна конкурентоспроможність.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень показує, що науково-технологічний потенціал є одним із визначальних факторів, здатних суттєво впливати на формування національної конкурентоспроможності України. Дослідження передумов зростання диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів доводить низький рівень активності у процесі використання науково-технологічного потенціалу як на рівні економіки країни, так і окремих регіонів. Для аналізу використаємо два методи – кластерний аналіз та метод огортаючих даних (DEA) оцінки ефективності використання ресурсів у науково-технологічній сфері. З метою визначення взаємозалежності економічного зростання від науково-технічного прогресу застосуємо методи багатовимірного статистичного аналізу у розрізі країн світу. Як залежну змінну було обрано ВВП на одну особу, як незалежні – показники розвитку науково-технічної та інноваційної сфери (Додаток Ж, табл. Ж.1).

Результати регресійного аналізу показують статистично значущий (R=0,94; R²=0,89; DW=1,75) позитивний вплив на розвиток досліджуваних економік таких показників, як: експорт високих технологій (коефіцієнт регресії при незалежній змінній – 0,14); одержання роялті та ліцензійних виплат (0,16); забезпечення населення магістральними лініями передачі електронних даних (0,39); кількість користувачів мережі Інтернет (0,41). За умови включення інших показників результати аналізу є статистично неприйнятними.

Таблиця 2.1

Взаємозв’язок між економічним зростанням і показниками розвитку

науково-технологічної та інноваційної сфери за 2002 р.

Intercept	Beta	Std.Err.	B	Std.Err.	t(41)	p-level
			0,422971	0,542979	0,778982	0,040463

R= 0,94641489; Adjusted R²=0,88552564

(4,41)=88,025 p<0,0000 Std.Error of estimate: 0,21119

Розраховано за: [Error: Reference source not found].

Для аналізу динаміки впливу рівня технологічного розвитку на економічне зростання у розрізі вибраних 44-х країн (результуюча змінна – ВВП на одну особу) у 2004 р. використаємо аналогічні показники, як і для 2002 р., розглянуті нами вище (додаток Ж, табл.Ж.2). Результати дослідження для 2004 р. свідчать про зміну окремих факторів впливу на зростання ВВП на одну особу (табл. 2.2).

Статистично значущими (R=0,89; R²=0,78; DW=1,86) є такі показники, як одержання роялті та ліцензійних виплат (коефіцієнт регресії – 0,12), наявність магістральних телефонних ліній (0,62) та кількість працівників, зайнятих у НДіДКР (0,25). Причому усі показники характеризуються позитивним впливом. Отже, частка високих технологій у загальному обсязі експорту промислових товарів перестає відігравати ключову роль при нарощенні показників економічного розвитку держав, хоча і залишається важливим фактором.

Таблиця 2.2

Взаємозв’язок між економічним зростанням і показниками розвитку науково-технологічної та інноваційної сфери за 2004 р.

R= 0,89082419 R² =0 ,79356773 Adjusted R²= ,77808531

F(3,40)=51,256 p<0,00000 Std.Error of estimate: 7343,9

Розраховано за: [Error: Reference source not found].

З певним застереженням можна стверджувати про необхідність розробки новітніх технологій і „часткового” їх експорту у вигляді патентів і ліцензій, на противагу екстенсивному збільшенню частки високих технологій у загальному обсязі експорту промислових товарів. Окрім того, збільшення кількості зайнятих у НДіДКР на 1 млн осіб та розширення електронних засобів передачі інформації також позитивно відображається на динаміці зростання ВВП на одну особу.

Зроблені нами висновки на основі регресійного аналізу підтверджуються результатами БСА (Додаток Д, рис.Д.1, Д.2, табл. Д.1), що відображені у розділі 1 (підрозділ 1.2). До країн з найвищим рівнем технологічного розвитку входять країни-лідери за показниками економічного розвитку у тому числі за показником індексу людського розвитку (Норвегія, Швеція, США, Японія, Австралія, Канада, Бельгія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Австрія).

Приналежність країн до визначеного кластера підтверджує певну їх подібність у технологічному розвитку у порівнянні з іншими. Проте, щоб визначити власне ефективність участі країни у міжнародному технологічному розвитку, пропонуємо використати метод DEA [Error: Reference source not found, с.18-19]. З застосуванням моделі „чорного ящика” „входи” та „виходи” системи (науково-технологічної сфери) визначаються таким чином (рис. 2.1).




Рис. 2.1. Класифікація „входів” і „виходів” для здійснення оцінки ефективності використання ресурсів науково-технологічною сферою

В результаті дослідження отримано три групи країн, показник ефективності використання наявного потенціалу яких коливається з певною відмінністю:

1. країни з високим рівнем ефективності використання наявного потенціалу (показник ефективності від 0,5 до 1): Швеція, Швейцарія, Японія, США, Данія, Нідерланди, Фінляндія, Велика Британія, Ізраїль, ФРН, Австралія, Франція, Республіка Корея, Норвегія, Сінгапур, Канада, Бельгія, Австрія, Нова Зеландія, Ірландія;
   
2. країни з середнім рівнем ефективності використання наявного потенціалу (показник ефективності від 0,11 до 0,51) – більшість країн світу, що характеризуються недостатнім рівнем фінансування науки; незначною часткою наукомістких виробництв; сировинною орієнтацією експорту, в тому числі і Україна;
   
3. країни з низьким рівнем ефективності використання наявного потенціалу (показник ефективності менше 0,11): Індія, Китай, Таджикистан, Узбекистан, В'єтнам, Уругвай, Еквадор, Єгипет, Болівія, Нігерія, Шрі-Ланка, Бенін.
   

Сучасні дослідження та аналітичні оцінки соціально-економічного розвитку країн світу підтверджують економічне зростання країн із середнім рівнем ефективності використання наявного науково-технологічного та інноваційного потенціалу. Можемо припустити, що відбулося це за рахунок новітніх технологій, інновацій і поступу в науковій сфері. Проведене дослідження на основі даних додатку Ж, табл. Ж.2, що були поділені на „входи” і „виходи” для науково-технологічної та інноваційної сфери (додаток З, табл. З.1 та З.2) показало, що наявність значного технологічного потенціалу не завжди пов’язана з його ефективним використанням. Так, недостатньо ефективно використовується технологічний потенціал такими країнами, як Італія (коефіцієнт ефективності 0,17), Франція (0,40), Німеччина (0,34), Іспанія (0,32) тощо. Відповідно до проведеного аналізу технологічного потенціалу та кластеризації країн за показниками його рівня, вказані країни відносяться до країн-лідерів та країн з високим розвитком технологічного потенціалу. На противагу, Україна, Росія, Грузія, Угорщина, Болгарія, які у кластерному аналізі були віднесені до груп країн з середнім і нижчим, ніж середній, рівнем технологічного розвитку, характеризуються максимально ефективним використанням наявних ресурсів (рис. 2.2).

Отже, підвищення рівня конкурентоспроможності нашої держави на міжнародному технологічному ринку потребує спрямування технологічної та інноваційної політики на кількісне та якісне вдосконалення наявного потенціалу, у тому числі людського капіталу. Таким чином, можемо зробити висновок, що для окремих країн, навіть при відносно незначному рівні науково-технологічного та інноваційного потенціалу можливе лідерство за ефективністю його використання.

Метод дослідження ефективності використання науково-технологічного та інноваційного потенціалу в розрізі вибраних країн світу доцільно застосувати й на мезорівні, в розрізі областей України. Зокрема, здійснено припущення, що науково-технологічна сфера – це система із „входом” (ресурсні показники НТП) та „виходом” (показники результатів використання наявного потенціалу) (Додаток З).





Рис.2.2. Ефективність участі вибраних країн світу у міжнародному технологічному обміні за показниками технологічного розвитку станом на 2004 р.





Порівняльний аналіз ефективності використання потенціалу здійснено за такими показниками, як загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності та чисельність фахівців, які виконували наукові та науково-технічні роботи (в розрахунку на одну особу). До показників ефективності віднесено загальний обсяг реалізації ліцензійної продукції та величину валового регіонального продукту (в розрахунку на одну особу).

Рівень результатив­ного показника в межах, близьких до одиниці, є підставою для віднесення областей до категорії з високим рівнем ефективного використання науково-технологічного та інноваційного потенціалу (Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Львівська, Одеська, Тернопільська, Харківська області) (рис. 2.3).





Рис.2.3. Ефективність використання науково-технологічного та інноваційного потенціалу України в розрізі областей станом на 2005 р.





Варто додати, що загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності трьох з цих областей (Дніпропетровської, Донецької та Харківської) значно перевищував відповідний показник решти переважної більшості областей. У той же час, ці області та ще Київська і Черкаська виявилися лідерами з обсягів реалізації ліцензійної продукції. Дослідження показало, що ефективний розподіл науково-технологічного та інноваційного потенціалу, а також його обґрунтоване використання на території того чи іншого регіону України призводить до вирішення проблем досягнення необхідного рівня економічного зростання та можливостей виходу на міжнародний технологічний ринок конкурентоспроможних підприємств, областей та країни загалом.

Для достовірності одержаних результатів, висновок щодо ефективності використання науково-технологічного та інноваційного потенціалу в розрізі областей України, отриманий за допомогою методу DЕА, необхідно підтвердити кластерним аналізом. Зважаючи на неоднорідність розподілу науково-технологічного та інноваційного потенціалу, це дозволить здійснити обґрунтовану оцінку та розробити подальші пропозиції щодо підвищення його ефективності. Згрупувавши області у кластери та відобразивши їх у „дереві поєднань”, отримаємо 4 групи, між якими простежується щільний взаємозв’язок за сукупністю певних факторів науково-технологічного потенціалу (рис. 2.4).