Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей
| Вид материала | Документы |
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2778.79kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1209.62kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2950.56kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 2805.28kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1867.57kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних, 1828.02kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1650kb.
- Програми з методичними рекомендаціями для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх, 1319.97kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням, 717.77kb.
- Атики в 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів вивчатиметься за програмами,, 164.05kb.
6-й клас
(35 год, 1 год на тиждень)
| К-ть год. | Зміст навчального матеріалу | Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
| 1 | ВСТУП Для чого вивчаємо етику. Коли й чому виникла мораль. Як мораль впливає на наші вчинки та поведінку. Що означає дотримуватися норм етикету в повсякденному житті. | Учень: пояснює зміст понять “етика”, “мораль”, “моральність людини”, “моральні правила поведінки”, “правила етикету”. Висловлює своє судження про роль моралі й етикету в житті людини та суспільства. Наводить приклади етикетних норм поведінки в колі сім’ї, школи, під час зустрічі зі знайомими або незнайомими людьми. Демонструє форми етикетної поведінки в наведених прикладах типових життєвих ситуацій. |
| 6 | Тема 1. ЦІННОСТІ ЛЮДИНИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ Людське життя як найвища цінність у сучасному світі. Чи важко бути людиною. Коли людину називають “щирою душею”. Як потрібно жити, щоб наші душі визначали як прекрасні. | Учень: пояснює, у чому цінність людського життя та наводить приклади відповідної поведінки. Розтлумачує поняття “духовність”, “духовна краса” та наводить приклади духовних потреб людини й проявів краси людської душі. Оцінює ситуації та вчинки людей з позиції проявів духовної краси. Висловлює своє судження про важливість самовдосконалення. |
| Чому моральні цінності називають життєвими орiєнтирами людини. У чому полягає сила людського духу. Що таке обов’язок. Що означає бути дорослим і самостійним. Як захистити та зберегти честь і гідність. | Учень: пояснює поняття “моральні цінності”. Висловлює своє судження про роль і значущість моральних цінностей у житті людини. Наводить приклади вчинків людей, сильних духом. Аналізує ситуації, у яких гостро відчуваються суперечності між “хочу” і “треба”. Характеризує відповідальність за свій вибір та результати дій як показник моральної зрілості людини. Моделює та розв’язує ситуації, пов’язані з виконанням обов’язків у сім’ї, школі, збереженням честі та гідності. | |
| Що таке справедливість. Що називають несправедливим. Чи легко бути справедливим. Як протидіяти несправедливому. | Учень: розтлумачує поняття “справедливість”. Оцінює події в навколишньому світі та власному житті з позицій справедливості. Наводить приклади справедливого і несправедливого в житті суспільства, у власному житті. Висловлює своє судження про важливість дотримання принципу справедливості в повсякденному житті, у взаєминах з оточуючими. Наводить приклади протидії несправедливому. Обґрунтовує несумісність насилля і доброчинства. | |
| Чому без праці життя людини втрачає сенс. Працьовитість як риса моральної вдачі. Що означає “творити себе працею”. Чому будь-яка праця є почесною. | Учень: висловлює своє судження про роль праці в житті людини, у становленні людської особистості. Наводить приклади високої оцінки праці у фольклорних творах (зокрема, в прислів’ях, казках). Характеризує навчання як відповідальну працю. Аналізує власний внесок у домашню працю. | |
| Що таке ідеал. Як ми обираємо ідеали. Як відрізнити ідеал від кумира. Як наблизитися до свого ідеалу. | Учень: пояснює поняття “ідеал”, “кумир”, “ідол”. Висловлює власне розуміння культурної людини. Характеризує типові риси культурної людини. Обґрунтовує важливість самовдосконалення як одного з дієвих засобів наближення до морального ідеалу. Наводить приклади зразків для наслідування. | |
| 1 | Узагальнення | |
| 1 | Тематичне оцінювання | |
| 6 | Тема 2. ЛЮДИНА — ЧАСТИНА ВСЕСВІТУ Чи є людина частиною природи. Як культурна людина повинна ставитися до природи. Що означає “берегти природу”. Моральні зобов’язання людини щодо природного світу. | Учень: висловлює своє судження про людину як частину природи. Наводить приклади ставлення людини до довкілля й оцінює їх з позиції моралі. Обґрунтовує необхідність ставлення до природи України як національного багатства народу. |
| Як пов’язані довкілля та здоров’я людини. Що означає бути “здоровою людиною”. Які звички є шкідливими. | Учень: пояснює взаємозв’язок здоров’я фізичного та духовного. Обґрунтовує необхідність дотримання правил особистої гігієни. Наводить приклади зумовленості здоров’я людини станом довкілля. Висловлює своє судження про роль фізичної культури в формуванні здорового способу життя. Наводить приклади шкідливих звичок і характеризує їх з позицій фізичного та морального здоров’я людини. | |
| Що означає пізнати себе. Чому потрібно керувати своїми почуттями та вчинками. Що таке “мистецтво керувати собою”. | Учень: оцінює свої вчинки та вчинки однокласників з точки зору їх моральної зрілості. Характеризує сильні та слабкі сторони своєї вдачі. Обґрунтовує необхідність подолання негативних рис характеру. Наводить приклади протидії недобрим та нерозумним вчинкам. Висловлює власне розуміння “мистецтва керувати собою”. | |
| Що означає бути розвиненою людиною. Які заняття розвивають людину. Що таке хобі. Як зробити дозвілля змістовним і цікавим. | Учень: пояснює поняття “дозвілля”, “хобі”. Висловлює своє судження про важливість самовдосконалення. Обґрунтовує взаємозумовленість особистої культури і можливостей задоволення потреб; необхідність змістовного й цікавого дозвілля. Наводить приклади занять-хобі. Пояснює доцільність правильної організації вільного часу. | |
| Яку роль відіграють емоції та почуття в житті людини. У чому сила моральних почуттів. Як навчитися культури почуттів. | Учень: пояснює поняття “почуття” та “емоції”. Наводить приклади почуттів та емоцій. Висловлює своє судження про силу моральних почуттів. | |
| Чому любов визначають як найвище почуття. Що означає любити. Чи є відмінність між закоханістю та коханням. Як навчитися любити. | Учень: висловлює судження про любов як найвище почуття. Наводить приклади різних виявів любові; 1—2 крилаті вислови про любов. Обґрунтовує відповідальність, повагу, щирість, здатність до самопожертви як моральне підґрунтя любові. Розповідає про прояви любові в різних життєвих ситуаціях. | |
| 1 | Узагальнення | |
| 1 | Тематичне оцінювання | |
| 6 | Тема 3. МОРАЛЬНІ ВИМІРИ СПІЛКУВАННЯ Як виникають і зберігаються моральні цінності суспільства. Що таке загальнолюдські цінності. Як мораль регулює відносини й спілкування людей. | Учень: витлумачує поняття “загальнолюдські цінності”. Висловлює своє судження про роль загальнолюдських цінностей у гуманізації життя суспільства. Характеризує поняття “добро”, “справедливість”, “правда”, “щирість” тощо як загальнолюдські цінності. Моделює ситуації, які свідчать про регулятивну функцію моралі. |
| Що таке толерантність і нетерпимість. Як проявляти толерантність у спілкуванні з людьми. Що таке повага. Що означає поважати інших. | Учень: обґрунтовує важливість шанобливого ставлення до інших як передумову успішного спілкування. Пояснює поняття “толерантність”, “нетерпимість”, “повага”. Наводить приклади толерантного ставлення до інших. Виявляє прояви нетерпимості й пропонує шляхи її подолання. Оцінює власну поведінку з позиції толерантності. | |
| Як розділити радість і печаль іншої людини. Що таке милосердя. Кого називають альтруїстом, а кого — егоїстом. Як співчувати й проявляти милосердя словом і ділом. | Учень: пояснює поняття “милосердя”, “альтруїзм”, “егоїзм”. Наводить приклади вияву милосердя у вчинках. Характеризує прояви егоїзму у власній поведінці. Висловлює власне розуміння милосердя та співчуття. | |
| Місце духовності і релігійності в людському житті. У чому полягає феномен віри. Що таке релігійні почуття і чому їх треба поважати. | Учень: розрізняє зміст понять “духовність” і “релігійність”. Характеризує феномен віри. Обґрунтовує право кожної людини на свободу віросповідування. Наводить приклади духовних потреб людини; вияву поваги до релігійних почуттів. | |
| Які релігійні конфесії є в Україні. Що означає бути толерантним до представників іншої релігії. Як поводитися в храмі. | Учень: наводить приклади свят різних релігійних конфесій в Україні. Розповідає про різні релігійні конфесії в Україні. Характеризує толерантність як умову життя української спільноти. Формулює основні правила поведінки в храмі. Моделює ситуації та розв’язує їх. | |
| 1 | Узагальнення | |
| 1 | Тематичне оцінювання | |
| 7 | Тема 4. ЦІННОСТІ ДЕМОКРАТИЧНОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА Чому людину визначають найвищою цінністю демократичного суспільства. Чому мораль громадянського суспільства називають гуманістичною. | Учень: витлумачує поняття “демократичне суспільство”, “громадянин”, “громадянське суспільство”, “гуманістична мораль”. Висловлює судження про людину як найвищу цінність демократичного суспільства. Наводить приклади громадянськості. |
| Чи може бути свобода основою моральності. Що розуміють під свободою вибору, дії, волі. Що означає бути самим собою. Чи може людина бути й залишатися собою в суспільстві. | Учень: обґрунтовує поняття свободи як основи моральності. Висловлює своє розуміння свободи. Пояснює, що означає свобода вибору, дії, волі. Наводить приклади узгодження власних інтересів із суспільними. Моделює та розв’язує ситуативні завдання. | |
| Що таке права та свободи людини. Чому права людини й права дитини є цінністю громадянського суспільства. Як поважати та захищати права людини в демократичному суспільстві. Як співвідносяться право, свобода й обов’язок. | Учень: пояснює поняття “права та свободи людини”. Розповідає про права дитини. Визначає права, свободи та обов’язки громадян України. Аналізує життєві ситуації, пов’язані з реалізацією прав та свобод людини в Україні. Обґрунтовує зв’язок прав та свобод людини з обов’язками. Характеризує права та обов’язки учнів. | |
| Що таке суспільна справедливість і соціальна різноманітність. У чому ми всі рівні, хоча й різні. Чого вимагає від нас різноманітність життя в громадянському суспільстві. | Учень: пояснює поняття “суспільна справедливість”, “соціальна різноманітність”. Наводить приклади суспільної справедливості та соціальної різноманітності. Аналізує ситуації, в яких діють стереотипи та упередження. Моделює та розв’язує ситуативні завдання. | |
| Як співвідносяться мораль і закон як регулятори життя громадян в демократичному суспільстві. Що означає рівність усіх перед законом. | Учень: пояснює поняття “закон”, “рівність усіх перед законом”. Висловлює своє судження про зв’язок моралі та законів. Моделює та розв’язує ситуації. | |
| Що таке громадянська позиція людини. Чому громадянська позиція є цінністю демократичного суспільства. У чому полягає почуття гідності громадянина. | Учень: пояснює поняття “громадянська позиція”. Висловлює власне розуміння громадянської активності на прикладі шкільного життя. Наводить приклади впливу громадян на суспільне життя. Моделює та розв’язує ситуації. | |
| У чому полягає етика відносин між народами в демократичному суспільстві. Як ставитися до культурно-національних особливостей людей, які живуть в Україні. Як проявити повагу до національних традицій, звичаїв та обрядів інших народів. | Учень: розповідає, чому Україна є багатокультурною державою. Обґрунтовує необхідність толерантних міжетнічних та міжкультурних відносин в Україні. Пояснює відмінність між поняттями “патріотизм” та “шовінізм”. Наводить приклади проявів поваги до національних традицій, звичаїв та обрядів інших народів. | |
| 1 | Узагальнення | |
| 1 | Тематичне оцінювання | |
| 1 | ПІДСУМКОВИЙ УРОК Як громадяни повинні ставитися до своєї держави. Що означає бути громадянином і патріотом України сьогодні. Як пов’язані наші долі з долею Вітчизни. | Учень: наводить приклади служіння Україні. Оцінює відповідальність та байдужість за долю Вітчизни. Висловлює своє судження про те, яким уявляє своє місце в розвитку країни, пояснює свою позицію. Порівнює активну громадянську позицію і пасивність спостерігача. |
Образотворче мистецтво
5—7 класи
Пояснювальна записка
Програма з образотворчого мистецтва для 5—7 класів загальноосвітніх навчальних закладів розроблена відповідно до Державного стандарту середньої освіти та ґрунтується на положеннях Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа).
У контексті нових підходів до побудови національної системи освіти особливої актуальності набувають дисципліни художньо-естетичного циклу у загальноосвітніх навчальних закладах, які мають забезпечувати духовно-творчий розвиток школярів.
Програма з образотворчого мистецтва враховує традиції та сучасні тенденції розвитку національної та зарубіжної образотворчої культури. Ґрунтується на ідеях цілісного естетичного розвитку особистості на основі свідомого розуміння поліхудожнього та полікультурного образу світу.
В основу програми покладені принципи:
1) єдності загальнолюдського та національного змісту образотворчої освіти з пріоритетністю національного;
2) взаємодії компонентів соціального досвіду людини;
3) неперервності й наступності завдань і змісту образотворчої освіти у початковій та основній школі;
4) варіативності — націленості змісту програми на творчість учителя, його професійну компетентність, здатність самостійно застосовувати орієнтовний матеріал і, в разі необхідності, змінювати його в межах запропонованої структури;
5) поліхудожності, що реалізується через встановлення об’єктивно існуючих зв’язків образотворчого та іншими видами мистецтв.
Мета загальної образотворчої освіти в основній школі полягає в особистісному розвитку учнів і збагаченні їхнього емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичній діяльності, інтерпретації та оцінювання творів образотворчого мистецтва, а також у формуванні ціннісних орієнтирів, потреби в творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.
Основні завдання курсу:
- формування культури людських почуттів як найсильнiших — любові, доброти, милосердя через сприймання творів мистецтва, так і найспецифічніших: почуття кольору, лінії, ритму, композиції, колориту та ін., безпосередньо у мистецькій діяльності;
- розвиток асоціативно-образного та просторового мислення, уяви, фантазії, пам’яті, художнього смаку і творчих здібностей;
- опанування вміннями та навичками в образотворчій діяльності; формування художньо-практичної компетентності; готовності використовувати отриманий досвід у самостійній творчій роботі;
- формування здатності сприймати, інтерпретувати та характеризувати твори образотворчого мистецтва, висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи власні думки, судження, оцінки;
- формування уявлень про сутність, види та жанри образотворчого мистецтва, особливості художньо-образної мови, засвоєння основних художніх прийомів і закономірностей та відповідної термінології;
- виховання духовних та моральних ціннісних орієнтирів у сфері образотворчого мистецтва, інтересів, смаків, потреб у творчості; національно-патріотичної свідомості та активної життєвої позиції;
- розуміння учнями зв’язків образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини.
Розвиток особистісних якостей учнів ґрунтується на освітніх компетенціях:
— когнітивних (пізнавальних) — чуттєво-емоційне сприйняття; вміння відчувати і бачити навколишній світ, виявлення пізнавальної активності;
— креативних (творчих) — асоціативно-образне мислення; виявлення фантазії, уяви у створенні власних образів у художньо-практичній діяльності;
— методологічних — поняттєво-логічне мислення; вміння визначити мету, способи та організацію її досягнення; здатність до самоаналізу та самооцінки;
— комунікативних — розуміння мови мистецтва як форми міжособистісного спілкування; розуміння почуттів інших людей, різноманіття творчих проявів, бачень і розумінь дійсності; усвідомлення взаємозв’язку з однолітками і дорослими та відповідальності під час виконання робіт;
— світоглядних — сприйняття цілісної картини світу, цінувати національну самобутність і культурну спадщину України як складової загальнолюдської культурної скарбниці; видкриття, творче вираження себе, визначення власного місця та усвідомлення неповторності й унікальності іншого.
Програма структурно умовно розділена на три етапи. Кожен етап охоплює навчальний рік і складається із семестрових тематичних розділів, які послідовно розв’язують художньо-пластичні, виразні, технічні та психологічні завдання образотворчості. Ритм, форма, рух, простір, світло та композиція як складові образотворчості, розглядаються на кожному етапі навчання. Кожен з етапів є підґрунтям наступного в доповненні навчального матеріалу, актуалізуючи окремі художньо-творчі аспекти з поступовим їх ускладненням. Акцентується увага на багатовимірності художньо-естетичних завдань та їх розв’язанні в пластично-образному аспекті, ініціюється пошук власних способів виконання робіт в художньо-творчому самовияві учнів.
Кожен семестровий розділ має тематичні блоки, які зумовлені навчальними завданнями як окремого розділу, так і розвитком навчальних проблем всієї програми з образотворчого мистецтва (5—7 класи).
5 клас. Художній образ
Розвиток чуттєво-емоційного та естетичного сприймання світу, асоціативно-образного мислення, цілісного бачення, вміння виділяти основне у явищах та формах. Виявлення специфіки художньо-образної мови мистецтва, композиційно-художніх і технічних засобів різних видів пластичних мистецтв. Створення художніх образів на основі чуттєво-емоційного сприймання мистецьких творів (музика, література, хореографія тощо), асоціативно-образних інтерпретацій природних форм і явищ.
Залучення учнів до системного пізнання, опанування техніками та прийомами образного виявлення як художньої основи для особистісного самовираження. Вивчення зразків світового та національного мистецтва з творчим переосмисленням і використанням власного досвіду в практичній творчій діяльності учнів.
6 клас. Духовний та предметний світ людини
Розвиток формально-логічного мислення, вміння спрощувати, узагальнювати, виявляти конструкцію та об’єм форми. Зосередження уваги учнів на формі з метою подальшого вивчення впливу і взаємозв’язку цієї форми із сутністю образу. Вивчення кольору через виявлення зв’язків його зі світлом (природним, штучним) доповнює попередній досвід учнів у виявленні образності форми.
Навчання формоутворенню в образотворчому мистецтві базується на художній практиці учнів, яка передбачає їх орієнтування в специфіці образотворчого мистецтва та оволодінні певними художньо-технічними навичками. Контрастні форми, пропорції, фактурне, тональне виявлення форм та вивчення світлотіні як засобу визначення форми, її контурів, пластики і фактури поверхні, засвоєння трансформації форм використовується учнями під час конструювання й проектування предметів.
7 клас. Культурне та просторове середовище людини
Попередній досвід образного й асоціативного мислення доповнюється формуванням і розвитком абстрактного мислення та оволодінням певними художньо-технічними навичками моделювання простору та об’ємно-просторових форм. Перехід від вивчення окремих форм та формоутворення до виявлення зв’язку форми і простору. Вивчаються образні й пластичні зв’язки форми і середовища. У теоретичному та практичному планах осягаються закони перспективи простору в ілюзорно-просторовому зображенні та рівнобіжно вивчаються умовні художні засоби створення зображень простору й середовища (природного, штучного, архітектурного).
Продовжується вивчення природних форм та середовища у гармонійному поєднанні окремих форм і довкілля. Акцентується увага на взаємозв’язку людини з навколишнім світом та впливом культурної спадщини на урбаністичне (створене) середовище людини, їх гармонійне або дисгармонійне поєднання. У практичній творчій діяльності учнів ініціюється виявлення індивідуального погляду на предметний світ і довкілля, експериментування та моделювання свого неповторного дитячого світу.
Послідовність тем та виконання завдань методично обґрунтовані психофізіологічними та віковими особливостями учнів, врахуванням відмінностей художніх та технічних засобів різних видів мистецтва, професійною викладацькою етикою, орієнтованою на творчий пошук учня і виявлення його індивідуальності у виборі засобів художньої виразності, техніки та матеріалів. Велика увага приділяється розвитку композиційного мислення учнів та використанню в творчих роботах цілісності образотворчих і технічних завдань. Перевага надається нестандартним самостійним композиційним рішенням учнів, а не готовим зразкам, коли учні стають “виконавцями-інструментами”. Знайомство учнів з творами та зразками національного та світового мистецтва може розглядатися в контексті художньо-драматургічного розвитку уроку як на його початку, так і в середині або на його завершенні.
У програмі вказані навчальні та орієнтовні тематичні завдання, які доповнюються конкретними уроками, власною методикою вчителя та прийомами реалізації навчальних завдань образотворчими засобами — у графіці, живопису, об’ємній пластиці, декоративних формах.
Методикою програми передбачено гармонійне поєднання в структурі уроку різноманітних видів діяльності та видів мистецтва (література, музика, сценографія тощо), проведення бінарних уроків.
Години резервного часу можуть використовуватися на розсуд учителя, у тому числі на узагальнення тематичного матеріалу, проведення тематичного оцінювання, відвідування виставок, музеїв тощо.