Geum.ru

Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей

Вид материалаДокументы

Содержание


Духовний та предметний світ людини
Форма в образотворчому мистецтві
Навчальні завдання
Композиційні засоби і прийоми
Орієнтовні тематичні завдання
Взаємозв’язок форми й змісту в образотворчому мистецтві
Людина та предметний світ
Навчальні завдання
Композиційні засоби і прийоми
Орієнтовні тематичні завдання
Культурне та просторове середовище людини
Простір і об’ємно-просторова форма
Об’ємно-просторова форма. Архi­тектура і місто
Навчальні завдання
Орієнтовні тематичні завдання
Культурно-просторове середовище
Предметне середовище
Навчальні завдання
Орієнтовні тематичні завдання
Художня культура
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13



ДУХОВНИЙ ТА ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ ЛЮДИНИ

6-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)

К-ть год.
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

14


8


6


2


17


8


9


2
Розділ І. Форма в образотворчому мистецтві


Тема 1. Форма (площина, конструкція, об’єм)

Розвиток логічного мислення, вміння узагальнювати, спрощувати, виявляти конст­рук­цію, об’єм форми.


Тема 2. Світлотінь

Розвиток мистецького бачення, використання світлотіні як засобу художньої виразності та виявлення форми.

Навчальні завдання

Засоби виявлення об’ємно-пластичних якостей форми: крапка, лінія, штрих, фактура, тон, колір, лінійна перспектива (як засіб виявлення об’ємної форми); світлотінь (як засіб художньої виразності та виявлення форми): світло, тінь, півтінь, рефлекс, відблиск, власна тінь та падаюча тінь.

Відтворення реальної форми предметів: про­порції загальної форми та її елементів, фактури, текстури, конструкції, об’ємної пластики.

Кольорознавство (вплив світла на колір); засоби живопису для виявлення об’єму форм, матеріалу предметів.

Композиційні засоби і прийоми

Натюрморт (специфіка реалістичного і декоративного вирішення). Композиції з використанням світлотіні як засібу виразності. Пейзажний живопис (вплив світла на колір, кольоро-повітряна перспектива).

Орієнтовні тематичні завдання:

— геометрична подібність зображення природних форм, предметів (силуетне, тональне, фактурне виявлення форми та її основних пропорцій);

— локальний колір і форма у декоративному вирішенні натюрморту та декоративній композиції (колорит, холодна, тепла гами, колірна гармонія);

— виявлення форми пластичними засобами рельєфу (фактура, випуклий, заглиблений візерунок тощо);

— лінійна перспектива (куб, циліндр);

— об’ємна геометрична форма (розгортка куба, циліндра, призми тощо);

— вплив світла на колір у пейзажному живописі;

— графічні засоби виявлення об’ємної форми, фактури, матеріалу предметів (лінія, штрих, світлотінь, падаюча тінь);

— виявлення зумовленого кольору куба (бi­лий куб у різному кольоровому оточенні);

— засоби живопису виявлення об’єму форм, матеріалу предметів, настрою;

— новорічне і Різдвяне свята (карнавал, маски тощо).


Узагальнення

Матеріали і техніка виконання

Олівець, графіт, соус, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель (глина). Гратографія, гризайль, техніка накладання тонкого шару прозорих фарб на просохлі фарби, техніка мазками, крапкування (дрібні мазки правильної форми), рельєф, змішані техніки, паперопластика.


Розділ ІІ. Взаємозв’язок форми й змісту в образотворчому мистецтві


Тема 1. Форма і зміст

Виявлення змісту форми. Символіка та сти­лізація форм. Композиційні закономірності та прийоми в різних видах та жанрах образотворчого мистецтва.


Тема 2. Людина та предметний світ

Розширення уявлень про духовну й мате­ріальну культурну спадщину, національні особ­ливості мистецтва, праці та побуту.

Навчальні завдання

Засоби виразності виявлення характеру, суті форми: символіка форми, кольору, символіка орнаменту.

Умовність у відображенні реального об’єкта (природної форми): узагальнення (виявлення головної ознаки), стилізація (декоративна трансформація природних форм за допомогою різних прийомів).

Композиційні засоби і прийоми

Портрет як жанр (види). Виявлення пропорцій постаті людини (залежно від віку, зросту, образу), особливості пропорцій елементів голови людини. Колір як засіб виявлення образу (літературний герой), характеру, настрою людини; костюм (історичний, національний).

Сюжетно-тематичний натюрморт (з предметів, що визначають епоху); сюжетна композиція (побутовий, історичний жанри); прикладна графіка (плакат).

Дизайн (проектування предметів побуту). Трансформація природної форми, моделювання одягу та виявлення функціональних і конструктивних зв’язків.

Орієнтовні тематичні завдання:

— узагальнення та стилізація природних форм;

— створення орнаментованої композиції (сим­воліка орнаментів і кольору);

— форма та орнаментація предметів побуту;

— творчий натюрморт (з предметів, що визначають епоху);

— пропорції постаті людини (залежно від віку, зросту, образу);

— портрет у живопису, графіці, скульптурі (особливості будови постаті та елементів голови людини);

— колір і форма у створенні сценічних і літературних образів, шаржів, карикатури;

— сюжетна композиція (побутовий, історичний жанри);

— плакат (шрифтовий), шрифтова композиція (листівка);

— проектування предметів побуту (транс­формація природних форм);

— моделювання (ескізи) одягу.


Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівець, графіт, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель (глина), пластик, тканина. Аплікація, колаж, розпис, імітація вишивки, змішані тех­ніки, паперопластика.
Учень:

розпізнає:

— форми (реалістичні, декоративні), їх специфіку;


спостерігає:

— за впливом світла на зміну кольорів у природному середовищі;


порівнює:

— природне і штучне світло, локальний і зумовлений кольори;


характеризує:

— колір природних форм відповідно до змін часу доби та пори року (день—вечір—ніч, осінь—зима тощо);


уміє:

— зображувати геометричну форму та спрощувати форму предметів до геометричної подібності;

— використовувати лінійну перспективу та виразні засоби для виявлення форми, її конструкції;

— використовувати світлотінь як засіб виразності та виявлення форми;

— бачити тональні, кольорові співвідношення, відтворювати об’ємну форму та колорит;

— робити розгортку куба (призми та інших геометричних форм);

— виконувати замальовки, начерки, фіксувати основні задуми композиції в ескізній формі;

— творчо використовувати різні техніки (змішані), свідомо застосовувати інструменти та матеріали;


висловлює судження про:

— взаємозв’язок кольору і світла, кольору і форми;

— натюрморт як жанр образотворчого мистецтва;

— засоби виразності об’ємної пластики, роль світла і тіні у рельєфі;


наводить приклади:

— творів різних видів та жанрів мистецтва;

аналізує:

— свої почуття, власне бачення художніх творів і власної роботи з оцінками інших учнів;


дотримується правил:

— техніки безпеки при роботі з різними художніми матеріалами та інструментами.


Учень:

розпізнає:

— національний одяг, побут людей різних країн;


спостерігає:

— красу форми, її пропорції, силует, пластику, об’єм (єдність зовнішньої форми та внутрішнього змісту);


порівнює:

— особливості характеру людей, їхніх професій, захоплень, одягу, предметного світу тощо;

характеризує:

— відмінності декоративно-прикладного мистецтва різних культур (одяг, предмети побуту, прикраси тощо);


уміє:

— стилізувати реальні форми у декоративні, умовно- графічні;

— створювати орнаменти різних видів;

— створювати образ людини з урахуванням власного бачення, одягу та предметного оточення;

— створювати творчий натюрморт (передавати образ епохи, специфіку предметів національних культур);

— створювати сюжетну композицію;

— використовувати художньо-виразні засоби прикладної графіки (шрифт, орнамент);

— трансформувати та моделювати форми предметів на основі природних форм;

— використовувати конструктивні зв’язки форми та матеріалів;


висловлює судження про:

— національні та культурні особливості мистецтва, праці та побуту;

— етнографічні особливості в декоративно-прикладному мистецтві та дизайні (національний та індивідуальний сти­лі);

— види орнаментів, символіку кольору;

— основні пропорції постаті людини (залежно від віку, зросту, образу);

— особливості портретного жанру (засоби виявлення характеру, емоційного стану людини);

— особливості побутового та історичного жанрів;

— види прикладної графіки;

— види шрифтів (єдність форми та змісту);


наводить приклади:

— творів побутового, історичного та портретного жанрів;

аналізує:

— результати власної роботи, досягнення та недоліки, визначає шляхи вдосконалення;

дотримується правил:

— техніки безпеки при користуванні інструментами, матеріалами;


виявляє готовність:

— до використання набутих предметних компетенцій у процесі творчої самореалізації.











КУЛЬТУРНЕ ТА ПРОСТОРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЛЮДИНИ

7-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)

К-ть год.
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

14


6


8


2


17


8


9


2
Розділ І. Простір і об’ємно-просторова форма


Тема 1. Художні засоби зображення простору

Розвиток просторового та абстрактного мис­лення, навичок моделювання простору та об’єм­но-просторових форм.

Тема 2. Об’ємно-просторова форма. Архi­тектура і місто

Розвиток образних і функціональних зв’яз­ків (єдності краси, корисності та міцності). Взаємозв’язок внутрішнього і зовнішнього простору.

Навчальні завдання

Художньо-виразні засоби зображення простору та об’ємно-просторової форми: ритм лi­ній і плям, колір (оптичні властивості); по­вітряна перспектива (в графіці та живопису): лінія горизонту, точка зору, точки сходження.

Об’ємно-просторова форма: пропорції, деталізація, масштаб, тектоніка; конструктивні й функціональні зв’язки форми і матеріалу.

Архітектура (вид мистецтва, стилі); архi­тек­турний образ, архітектурна композиція (ар­хi­тек­тура в гармонії з природним середовищем).

Використання кольору (ілюзії) в архітектурі та інтер’єрі; монументальне мистецтво (взаємо­зв’язок з архітектурою та інтер’єром).

Дизайн як вид діяльності, взаємозв’язок з образотворчим мистецтвом, архітектурою (моделювання, макетування).

Орієнтовні тематичні завдання:

— передача умовного простору (ритм ліній, плям, оптичні властивості кольору: віддалення, наближення);

— повітряна перспектива у графіці, живопису;

— об’ємна форма у відкритому просторі та в інтер’єрі (геометрична форма, паркова скуль­птура, дрібна пластика, колір у виявленні форми);

— композиція “Простір” (умовно-графічне або ілюзорно-просторове зображення);

— архітектура (архітектурний образ);

— перспектива вулиць (повітряна перспектива засобами графіки);

— архітектура історичного міста, гармонія з природним середовищем (кольорова гармо­нія);

— інтер’єр, екстер’єр історичний або сучасний, сценічний простір (фронтальна перспектива);

— монументальне мистецтво (імітація віт­ражу тощо);

— новорічний карнавал, Різдвяний вертеп.

Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівець, гра­фіт, соус, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель (глина). Гратографія, гризайль, розмивка, тех­ніка мазками, крапкування (пуантилізм), ре­льєф (карбування), змішані техніки, паперопластика.


Розділ ІІ. Культурно-просторове середовище


Тема 1. Природне і культурне середовище людини

Гармонія в природному середовищі, взаємо­зв’язок людини з природою, екологія.


Тема 2. Предметне середовище

Розвиток творчої уяви, навичок моделювання і формування естетичного середовища людини (дизайн-середовище). Проектування предметного середовища.

Навчальні завдання

Художньо-виразні засоби виявлення гармо­нійного середовища.

Природне середовище (гармонія природних форм у середовищі).

Дизайн-середовище (проектування в ескіз­ній фор­мі предметного середовища). Взаємо­зв’язок ур­баністичного (створеного) і природного середовища (екологія). Культурні, націо­нальні традиції в дизайн-середовищі.

Композиційні засоби і прийоми: Передача тривимірності об’єктів у просторі (різна лінія горизонту, вигляд знизу, вигляд зверху, перспектива пташиного польоту).

Дизайн-графіка, прикладна графіка (плакат, листівки-привітання, запрошення, марки (се­рія), піктограми, афіша, рекламне оголошення тощо). Художні прийоми зображення шрифтів, умовність графічного зображення і кольору, використання закономірностей зорового сприйняття, змістових акцентів, символіки, метафор, візуальної комунікації.

Орієнтовні тематичні завдання:

— природний світ, гармонія природних форм у середовищі;

— природне середовище очима тварин, комах тощо (низька лінія горизонту, перспектива пташиного польоту);

— взаємозв’язок природного середовища, при­родних форм в середовищі людини (акваріум в інтер’єрі, фонтан в екстер’єрі, ланд­шафтна архітектура);

— природно-ландшафтний вплив на ор­га­нізацію простору (культурне середовище людини);

— плакат “Екологія”, “Культурна спадщина”;

— створення подарунка (іграшка, сувенір, ікебана тощо);

— дизайн-графіка (листівка з текстом і зображенням, запрошення, марки (серія), емблема, піктограми, афіша, рекламне оголошення, при­вітання);

— створення ескізу свого будинку, ін­те­р’єру, дитячого майданчика тощо;

— композиція “Місто майбутнього”;

— свято міста, колективна творчість (“День Києва” тощо).


Узагальнення


Матеріали і техніка виконання

Олівець, графіт, соус, туш, перо, вугіль, гуаш, акварель, пластика. Гратографія, колаж, аплікація, розпис на склі, змішані техніки, паперопластика.
Учень:

розпізнає:

— архітектурні стилі та національні традиції (в архітектурі, декоративно-прикладному мистецтві, одязі тощо);


спостерігає:

— об’ємну форму в інтер’єрі та у відкритому просторі (розрізняє різні пропорції, масштаб конструкції, матеріали в залежності від розташування);

порівнює:

— гармонійний та дисгармонійний взаємозв’язок архітектури з довкіллям;


характеризує:

— види архітектурних споруд (культові, житлові, громадські);


уміє:

— зображувати форму у просторі (паркова скульптура, скульптура в інтер’єрі, дрібна пластика);

— зображувати інтер’єр (ескіз, макет);

— зображувати архітектурні споруди, вулиці, двір тощо (робити ескізи з натури, з уяви, по пам’яті);

— використовувати художньо-виразні та пластичні засоби для створення імітації, творчої інтерпретації, копії мозаїки, вітражу;

— свідомо користуватися різними художніми техніками та матеріалами для виконання творчих робіт;

— брати участь у колективній роботі (створення ескізів костюмів, декорацій, оформлення сцени до свят тощо);


висловлює судження про:

— зображення простору відповідно точки зору, лінії горизонту;

— перспективу (лінійну, повітряну);

— архітектуру як синтез мистецтв, архітектурні стилі;

— специфіку архітектурного образу;

— дизайн як вид діяльності та взаємозв’язок з образотворчим мистецтвом, архітектурою;

— специфіку інтер’єру, екстер’єру, сценічного простору (ілю­зії, колір);


наводить приклади:

— визначних архітектурних споруд (світу, рідного краю);


аналізує:

— свої почуття, власне бачення художніх творів і власної роботи з оцінками інших учнів;


дотримується правил:

— техніки безпеки при роботі з різними матеріалами та інструментами і послідовності виконання колективних робіт.


Учень:

розпізнає:

— специфіку природно-ландшафтного середовища людини (місто, село тощо);


спостерігає:

— просторову будову природних форм як аналогів архітектурних споруд та дизайн-форм;


порівнює і характеризує:

— національний побут, особливості архітектурного середовища різних країн;


уміє:

— зображувати та робити ескізи середовища (природного, архітектурного, фантастичного);

— проектувати та моделювати предметне середовище (ескіз власного будинку, інтер’єр з елементами природних форм, екстер’єр);

— створювати сувеніри, іграшки, конструктори (з простих форм);

— робити ескізи та створювати тематичний плакат (екологія, культурна спадщина, афіша, рекламний плакат тощо);

— створювати ескізи продукції прикладної графіки (лис­тівка, марки, запрошення, емблема, піктограми, оголошення, привітання до свята тощо);


висловлює судження про:

— своєрідність краси природи різних країн світу, рідного краю, зв’язок природного і культурного середовища;

— гармонію природних форм у середовищі та взаємозв’язок людини з природою (екологія);

— специфіку духовного і матеріального світу дитини;


наводить приклади:

— різних поселень людини (гірські, в пустелі, на острові, міста-фортеці, мегаполіси, села тощо);

— створеного людиною середовища (дизайн-середовище);

— різних видів графіки (станкова, прикладна, дизайн-гра­фіка тощо);


аналізує:

— свої почуття, власне бачення художніх творів і власної роботи з оцінками інших учнів;

— результати власної роботи, досягнення та недоліки, визначає шляхи вдосконалення;


дотримується правил:

— техніки безпеки при роботі з різними матеріалами та інструментами;

— поведінки під час ескізної роботи в різному середовищі (в музеях, парках, у дворі, на вулицях тощо);


виявляє готовність:

— до використання набутих предметних компетенцій у процесі творчої самореалізації.



ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Розробка змісту навчальної програми “Художня культура” (9—11 кл.) здійснювалася відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти в галузі “Естетична культура”.

Мета вивчення художньої культури в загальноосвітніх навчальних закладах полягає в особистісному художньо-естетичному розвитку учнів, формуванні у них світоглядних орієнтацій і компетентностей у сфері художньої культури, вихованні потреби у творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні у процесі опанування цінностями української та зарубіжної куль­тури.

Курс “Художня культура” покликаний розв’язувати такі головні завдання:
  • збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких цінностей;
  • опанування учнями художньо-практичними вміннями та на­вичками, формування комплексу художніх компетентностей, що забезпечують здатність керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти;
  • розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини, усвідомлення власної причетності до художніх традицій сво­го народу з одночасним розумінням особливостей інших національних картин світу.
  • виховання культури міжнаціонального спілкування через вивчення художніх традицій народів різних країн.

Програма ґрунтується на принципах цілісності, наступності, системності та варіативності змісту, органічної єдності на­ціональних і загальнолюдських цінностей, діалектичної взаємо­дії культурологічного та антропологічного підходів (“людина в культурі — культура в людині”).

У 9-му класі відбувається узагальнення мистецьких знань учнів, набутих у 1—8 класах, і втілюється ідея пропедевтики культурологічної освіти, що є базовою у старшій профільній школі. Таким чином, забезпечується послідовність і наступність змісту художньо-естетичної освіти. Матеріал 9-го класу систематизований відповідно до видової, жанрової та стильової специфіки мистецтва, що є ядром художньої культури.

У старшій школі матеріал структурований за вертикально-горизонтальними координатами: у 10-му класі опановується українська художня культура, а в 11-му класі — зарубіжна художня культура.

Виділення української художньої культури як окремої частини курсу (10-й клас) зумовлене необхідністю збереження національних пріоритетів освіти. Водночас, для органічного поєднання вітчизняних і загальнолюдських цінностей варто робити акцент не на тому, що роз’єднує, а на тому, що об’єднує різні культури, адже через ціннісний вплив мистецтва ефективніше відбувається і національно-патріотичне, і полікуль­турне виховання.

У 11-му класі зміст систематизовано за видами мистецтва на матеріалах світових взірців, що не вивчались на предметах гуманітарного циклу у попередніх класах.

Змістове наповнення тем передбачає формування в учнів ціннісно-смислових, загальнокультурних, навчально-пізнавальних та інформаційних компетентностей, що досягається вивченням шедеврів мистецтва різних епох і народів, та комунікативних, творчо-діяльнісних і самоосвітніх компетентностей, що передбачає оволодіння досвідом самостійної творчої діяльності, сприймання цієї діяльності як невід’ємної частки свого життя.

Орієнтовні практичні завдання до тем спрямовані на формування потреби у спілкуванні з творами мистецтва, розвиток творчих здібностей учнів та розширення їхнього внутрішнього досвіду, наповненого особистісним смислом. Учитель може їх замінювати, але не відходити від контексту теми, що вив­ча­ється.

Особливостями організації навчально-виховного процесу є такі позиції:

1. Розуміння мистецтва — це творчий процес співпереживання та інтерпретації, що носить активно діалогічний характер. Саме “діалог культур” дає змогу особистості не тільки прилучитися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, а й самовизначитися у світі культури, включитися в її творення, удосконалюючи насамперед власний духовний світ.

2. На уроці має панувати атмосфера святковості, гармонії й доброзичливості, яка сприяла б передачі аури творів мистецтв та викрешувала б іскру емоційної позитивної енергії, яку можна отримати тільки в мистецтві.

3. Педагог має бути комунікативно виразним, аби учні не тільки розуміли, а й позитивно сприймали як мовлення учителя, так і паралінгвістичний контекст мови (доречність жестів, міміки, зовнішній вигляд тощо) та елементарно володіли цим мистецтвом самі.

4. Уроки “Художньої культури” мають розвивати в учнів почуття успіху від власних досягнень у царині мистецької культури, впевненості в спроможності самостійно розв’язувати ху­дожні завдання.

Резервний час може використовуватися на узагальнення і тематичне оцінювання, регіональний компонент, узагальнення розділу (теми), відвідування виставок, музеїв тощо.