Geum.ru

Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей

Вид материалаДокументы

Содержание


Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
Мистецтво в просторі культури
Візуальні мистецтва
Графіка. Художні засоби (лінія, пляма, контур). Види: оригінальна, тиражна, промислова. Живопис
Декоративно-ужиткове мистецтво
Художня фотографія
Жанрова палітра музичного мистецтва
Театр як синтез мистецтв
Екранні мистецтва
Поліхудожній образ світу
Художня культура як духовне явище
Художня культура і світ людини
Художні напрями та стилі
Художня культура і середовище
Художня культура рідного краю
Полікультурний образ світу
Цілі навчання математики
Характеристика навчального змісту і особливостей його реалізації.
1-ий ступень
2-ий ступінь
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
з художньої культури

Рівні навчальних досягнень учнів
Бали
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий
1
Учень сприймає та відтворює тематичний матеріал з художньої культури на частковому рівні, однозначно його характеризує, демонструє недостатньо сформоване художнє мислення, елементарні навички та уміння у ху­дожньо-практичній діяльності.




2
Учень володіє незначною частиною тематичного матеріалу з художньої куль­тури, демонструє недостатньо сфор­мований рівень сприймання мистецьких тво­рів, виявляє певні творчі вміння ін­терпретувати культурно-мистецькі яви­ща, володіє незначною частиною спеціальної термінології; словниковий запас в основному дозволяє викласти думку на елементарному рівні.




3
Учень здатний сприймати та інтерпретувати окремі художньо-культурні явища, знає незначну частину тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та словни­ковим запасом.

ІІ. Середній
4
Учень здатний сприймати та інтерпретувати культурно-мистецькі явища на репродуктивному рівні, не завжди розуміє художньо-образної сфери мистецьких творів; застосування знань та термінологічного запасу на практиці за­довільне.




5
Учень володіє знаннями та вміннями, які дають змогу інтерпретувати окремі культурно-мистецькі явища, недостатньо вміє сприймати, інтерпретувати мистецькі твори, які вимагають абстрактного мислення; виявляє недостатні знання спеціальної термінології; словниковий запас небагатий.




6
Учень може сприймати та інтерпретувати значну частину тематичного матеріалу з художньої культури, але має недостатньо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує окремі мистецькі твори, потребує уточнень і додаткових запитань; учень виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз культурно-мистецьких явищ, порів­няння та висновки.

ІІІ. Достатній
7
Учень здатний сприймати та інтерпретувати художньо-культурні явища, не завжди робить переконливі висновки, не завжди послідовно викладає свої думки. Допускає термінологічні помилки; володіє основним програмно-тематичним матеріалом, але знання недостатньо стійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у художній діяльності учня.

ІІІ. Достатній
8
Учень уміє сприймати і відтворювати окремі художньо-культурні явища, досить повно характеризує художньо-образний зміст мистецьких творів, але демонструє стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень, не зав­жди вміє поєднати своєрідність художніх образів та жит­тєвих явищ; учень не завжди володіє спеціальною термінологією під час ін­терпретації культурно-мистецьких явищ.




9
Учень виявляє достатнє засвоєння тематичного матеріалу з художньої культури, але допускає несуттєві неточності у використанні спеціальної термінології, що потребують зауваження чи коригування, трапляються поодинокі недоліки в інтерпретації мистецьких творів і мовленнєвому оформленні власних роздумів щодо культурно-мистецьких явищ; не зав­жди самостійно може систематизувати та узагальнювати тематичний матеріал.

ІV. Високий
10
Учень має міцні інтегровані знання, виявляючи їх усвідомлення, але, ана­лізу­ючи художньо-культурні явища, допускає неточність формулювань та використання спеціальної термінології, не завжди обґрунтовано може довести власну думку щодо мистецьких творів, самостійно інтерпретувати їх зміст. Вка­зані неточності може виправляти са­мостійно.

ІV. Високий
11
Учень володіє тематичним мате­ріа­лом з художньої культури у межах програми, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових інтегрованих художньо-творчих завданнях, виявляє знання спеціальної термінології, їх усвідомлення та міцність, умін­ня систематизувати, узагальнювати, ін­терпретувати культурно-мистецькі явища у їх взаємозв’язках, асо­ціювати їх з життєвими явищами.




12
Учень має ґрунтовні, усвідомлені знан­ня з художньої культури, здатний систематизувати, узагальнювати, сприй­мати та інтерпретувати інтегровані художньо-культурні явища на основі взаємодії різних видів мистецтв, широко застосовувати асоціативні зв’язки між художніми творами та життєвими явищами. Учень свідомо використовує спеціальну термінологію у роздумах, висновках та узагальненнях щодо художніх образів, пропонує нетипові, цікаві варіанти інтерпретації художньо-культурних явищ; рівень художньо-творчого мислення, світопізнання і світовідчуття високий; самостійно використовує набуті знання, вміння та здібності в художній діяльності.



10-й клас

(35 год, 1 год на тиждень, із них 4 год — резервний час)


К-ть год.
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

14


1


4


3


2


3


1


2


17

2


2


6


2


3


2


2
Розділ І. Мистецтво в просторі культури

Тема 1. Види і мова мистецтв

Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові, часові та просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття “образ” у мистецтві. Світ людини й образ світу у мистецьких шедеврах. Мистецтво — основа художньої культури.

Орієнтовні практичні завдання:

Створити плакат або кросворд “Види мистецтва” (робота в групах).


Тема 2. Візуальні мистецтва

Архітектура. Види, художні засоби.

Скульптура. Об’ємно-просторова пластична мова (кругла скульптура, рельєф).

Графіка. Художні засоби (лінія, пляма, контур). Види: оригінальна, тиражна, промислова.

Живопис. Художні засоби. Основи кольорознавства. Види: монументальний, станковий. Жан­ри: пейзаж (сільський, архітектурний, марина), портрет, натюрморт; анімалістичний, іс­то­ричний, міфологічний, біблійний, батальний, побутовий.

Декоративно-ужиткове мистецтво. Різновиди: вишивка, ткацтво, килимарство, гончар­ство, іграшка, художня обробка металу, дерева, шкi­ри, вироби з бісеру. Український костюм. Костюми народів світу.

Художня фотографія.

Комп’ютерна графіка. Художні можливості та застосування в культурі.

Орієнтовні практичні завдання:

Замальовки фрагментів архітектурних споруд різних епох. Створення скульптури малих форм (ліплення, паперопластика) або зразка народної іграшки (з костюмом, прикрасами). Виконання графічних та живописних робіт у різ­них жанрах (індивідуальна робота) або декоративної композиції — панно для шкільного ін­тер’єру (колективна робота).


Тема 3. Жанрова палітра музичного мистецтва

Музика вокальна, інструментальна, театраль­на. Музичні жанри і форми — вокальні (пісня, романс, гімн), хорові (кантата, ораторія), камерно-інструментальні (соната, сюїта, квартет то­що), симфонічні (симфонія, увертюра, концерт), музично-театральні (опера, балет, оперета, мюзикл). Напрями музики масових жанрів (джаз, диско, поп, рок).

Орієнтовні практичні завдання:

Спів пісень. Інтерпретація прослуханих музичних творів, визначення образного змісту, жан­ру, форми. Порівняння звучання музичних інст­рументів різних народів світу, визначення спільних і відмінних рис. Запис музичних творів для шкільної фонотеки (за жанрами, напрямами).


Тема 4. Театр як синтез мистецтв

Основні елементи художньо-образної мови театрального мистецтва. Театральні професії (актор, режисер та ін.). Хореографія — вид сце­нічного мистецтва.

Орієнтовні практичні завдання:

Створення ляльок до театральної вистави (рукавичних, маріонеток, вертепних) або театральних масок — грецької, японської, афри­кан­ської, слов’янської (колективна робота). Ство­рення ескізу театральної афіші, костюмів театральних героїв (робота в групах).


Тема 5. Екранні мистецтва

Екранні мистецтва: кіно, відео. Телебачення як мистецтво і засіб комунікації. Художні засоби кінематографу. Видатні режисери світового кіно. Види кіно: ігрове, анімаційне, документальне. Жанри кінематографу. Відеокліп.

Орієнтовні практичні завдання:

Перегляд фільмів (за телепрограмою тижня), визначення видів і жанрів кіно. Скласти каталог відеотеки “Мистецтво країн світу” (колективна робота).


Тема 6. Поліхудожній образ світу

Самооцінка знань з мистецтва у формі тестування.

Орієнтовне практичне завдання:

Розробка і виконання тестових завдань (як ва­ріант — комп’ютерних) для самооцінки і взаємо­оцінки знань із різних видів мистецтва (робота в парах).


Узагальнення


Розділ ІІ. Основи художньої культури

Тема 1. Художня культура як духовне явище

Загальне уявлення про культуру та її роль у суспільстві. Збереження національної культурної спадщини. Художня культура — народна і професійна взаємодія, духовна і світська культура.

Орієнтовні практичні завдання:

Порівняти зразки народної та професійної художньої культури, знайти ознаки взаємодії.


Тема 2. Художня культура і світ людини

Культура і людина в сучасному світі. Відображення емоцій і почуттів, думок і мрій людини у цінностях художньої культури. Художня культура як засіб самопізнання і творчої самореалізації особистості.

Орієнтовні практичні завдання:

Порівняти засоби вираження внутрішнього світу людини у різних видах мистецтва. Виразити власні думки і почуття у реалістичній або абстрактній композиції (вид мистецтва і тех­ніка — за вибором).

Тема 3. Художні напрями та стилі

Періодизація розвитку художньої культури. Поняття: “стиль епохи”, “національний стиль”, “індивідуальний стиль митця”. Великі європейські стилі: античність, готика, Ренесанс, бароко, класицизм, романтизм, реалізм, імпре­сіонізм тощо. Художні напрями мистецтва ХХ ст.: від модернізму до постмодернізму. Особливості культур Заходу і Сходу.

Орієнтовні практичні завдання:

Порівняння відомих архітектурних пам’яток світу, музичних і живописних творів різних художніх напрямів. Створення графічних і живописних композицій у різних художніх стилях і техніках, зокрема в українському народному стилі (Петриківка) і “у східному стилі” (“Птахи і квіти”).


Тема 4. Художня культура і середовище

Форми збереження культурної спадщини (бi­б­ліотеки, музеї, театри, галереї тощо). Про­відні художні музеї світу (Лувр, Прадо, Дрезден­ська галерея, Ермітаж тощо). Дизайн і реклама — складові художньої культури. Роль засобів масової інформації у поширенні мистецьких цін­ностей.

Орієнтовні практичні завдання:

Проаналізувати мистецькі передачі радіо і телебачення, написати критичний відгук. Створити проект реклами промислового виробу для школи (форма, обладнання кабінету, меблі). Здійснити віртуальну подорож “Провідні музеї світу”.


Тема 5. Художня культура рідного краю

Пам’ятки культури і мистецтва рідного краю. Культурно-мистецькі заклади (театри, му­зеї, концертні зали тощо). Пам’ятні місця краю, пов’язані з життям і творчістю відомих митців. Регіональні центри народних промислів і ремесел. Етнорегіональний фольклор (музичний, танцювальний).

Орієнтовні практичні завдання:

Виконання композиції “Вулиця, якою я йду до школи” або створення зразка декоративно-ужиткового мистецтва з урахуванням регіо­нальних традицій української культури. Записати зразки музичного фольклору, поширені у регіоні. Скласти карту туристичного маршруту “Пам’ятки художньої культури рідного краю” (колективна робота).


Тема 6. Полікультурний образ світу

Поняття “художня картина світу”, “худож­ній образ світу”. Полікультурність суспільства сучасної доби.

Орієнтовні практичні завдання:

Порівняти особливості музично-танцювального фольклору і національних костюмів різних народів світу, зокрема тих, що проживають в Україні (українців, поляків, угорців, кримських татар тощо).


Узагальнення
Учень:

називає:

— найвидатніших митців світу та їхні твори;

розпізнає:

— види і жанри мистецтва;

описує:

— засоби художньо-образного відображення духовного свi­ту людини в різних видах мистецтва;

характеризує:

— художньо-образний зміст творів; основні художньо-мов­ні засоби мистецтва (візуального, музичного, хореографічного, театрального, екранних);

пояснює:

— роль мистецтва у житті, зміст понять (у межах програми);

наводить приклади:

— відомих музеїв і галерей світу;

формулює:

— власні враження, отримані під час спілкування з мистецтвом;

порівнює:

— художні засоби візуального, музичного, хореографічного, театрального мистецтва, кіномистецтва;

аналізує та інтерпретує художні твори:

— за змістом та мовними засобами;

оцінює:

— значущість різновидів мистецтва для сучасної людини;

аргументує:

— оцінні судження щодо ролі мистецтва у власному жит­ті;

використовує:

— спеціальну мистецьку термінологію, набуті знання у процесі художньо-творчої самореалізації;

показує:

— на карті пам’ятні місця рідного краю, пов’язані з розвитком мистецтва і культури;

уміє:

— толерантно вести дискусію з питань мистецтва (візуального, музичного, хореографічного, театрального, кіномистецтва); знаходити інформацію для збагачення знань із різних видів мистецтва, для художньої самоосвіти.


Учень:

називає:

— основні художні стилі й напрями;

розпізнає:

— зразки народної й професійної, світської й сакральної художньої культури (у межах програми);

спостерігає:

— за особливостями розвитку художньої культури рідного краю;

характеризує:

— особливості художніх стилів і напрямів;

пояснює:

— значення художньої культури в розвитку людства, сенс понять “діалог культур”, “духовна культура”, “масова культура”, “полікультурний”;

наводить приклади:

— взаємодії народної та професійної художньої культури;

формулює:

— власні враження, отримані під час спілкування з шедеврами української та зарубіжної художньої культури, зразками мистецтва рідного краю;

порівнює:

— твори різних національних і авторських стилів, фольклор народів світу;


класифікує:

— твори мистецтва за художніми напрямами;

аналізує та інтерпретує:

— художній зміст творів мистецтва;


оцінює:

— значущість мистецтва в діалозі культур;

— роль ЗМІ у поширенні мистецьких цінностей;


аргументує:

— оцінні судження щодо ролі художньої спадщини в житті людини та суспільства;


використовує:

— спеціальну термінологію, набуті знання у процесі художньо-творчої діяльності;


показує на карті:

— місцезнаходження найвизначніших пам’яток української та зарубіжної художньої культури;


уміє:

— толерантно вести дискусію з питань культури, знаходити джерела для художньої самоосвіти.

Математика

Пояснювальна записка


Визначення змісту навчальної дисципліни є першочерговою умовою правильної організації навчально-виховного процесу на кожному з його етапів. Основна школа вже в своєму визначенні назвою знаходиться в особливій залежності від того, наскільки правомірним буде вибір системи понять, знань і умінь для опанування їх учнями зі зниженим слухом відповідної вікової групи.


Цілі навчання математики

Навчання математики в основній школі спрямоване на досягнення таких цілей:
  • формування в учнів математичних знань як невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві на основі ознайомлення школярів з ідеями і методами математики як універсальної мови науки і техніки, ефективного засобу моделювання і дослідження процесів і явищ навколишньої дійсності;
  • інтелектуальний розвиток учнів, розвиток їхнього логічного мислення, пам’яті, уваги, інтуїції, умінь аналізувати, класифікувати, узагальнювати, робити умовиводи за аналогією, діставати наслідки з даних передумов шляхом несуперечливих міркувань тощо;
  • опанування учнями системи математичних знань і вмінь, що є базою для реалізації зазначених цілей, а також необхідні у повсякденному житті й достатні для оволодіння іншими шкільними предметами та продовження навчання.

Таким чином, математичні знання і вміння розглядаються не стільки як самоціль, а як засіб розвитку особистості школяра, забезпечення його математичної грамотності як здатності розуміти роль математики в світі, в якому він живе, висловлювати обґрунтовані математичні судження і використовувати математичні знання для задоволення пізнавальних і практичних потреб.

Крім того, вивчення математики має сприяти формуванню в учнів загальнонавчальних умінь, культури мовлення, чіткості й точності думки, критичності мислення, здатності відчувати красу ідеї, методу розв’язання задачі або проблеми, таких людських якостей, як наполегливість, сила волі, здатність до переборення труднощів, чесність, працелюбство та ін.

Незамінні можливості математики у вихованні алгоритмічної культури як здатності діяти за заданим алгоритмом.

Навчання математики такої категорії учнів будується в тісному зв’язку з формуванням словесного мовлення, оскільки засвоєння системи математичних знань знаходиться в прямій залежності від рівня мовного розвитку. Це відомо не лише як науковий висновок, але як факт практики. Саме тому навчання математики розраховано на реалізацію тих дидактичних принципів, якими забезпечується зв’язок з життям і підготовка учнів до майбутнього, до практичної діяльності або для подовження навчання.

Зміст навчання математики учнів зі зниженим слухом в умовах спеціальної школи в період основної має пов’язуватися зі змістом інших навчальних дисциплін (географія, природознавство, креслення і т. ін.) та з роботою в навчальних майстернях. Вивчення навчального матеріалу з математики в 5-10 класах передбачає наявність в учнів достатньо високого рівня словесно-логічного мислення і в той же час сприяти систематизації та узагальненню різноманітних фактів і закономірностей, що сприятиме формуванню в учнів світогляду.

Відбір матеріалу для вивчення учнями зі зниженим слухом в основній школі мотивується потребою закріплення набутого досвіду навчання в початкової школі та розвитку пізнавальної діяльності, удосконаленню мислєневих операцій (аналізу, синтезу, порівнянню, узагальненню) та розумової діяльності в цілому, всієї інтелектуальної сфери особистості (пам’яті, уяви, мислення). Передбачається, що в учнів розвиваються складні форми аналізу і синтезу предметів та явищ, з’являються різноманітні прийоми порівняння (за кількома ознаками), а також категоріальні узагальнення.

Удосконалення мислительної діяльності в свою чергу не може не впливати на формування у дітей з вадами слуху системи математичних понять, серед яких багато абстрактних, і не забезпечувати засвоєння ними основ математики, які передбачаються даною програмою. Слід зазначити, що для дітей з порушеннями слуху властиві деякі особливості наочних узагальнень, які проявляються в засвоєнні ними значень слів. А оскільки узагальнення не уточнені, учні нерідко один термін, який може відноситися до даної групи об’єктів пізнання, підмінюють його іншим. Заміна терміну може бути спровокована як їх зовнішньою схожістю (наприклад «взаємно прості» і «взаємно обернені числа», так і приналежністю до однієї навчальної теми («квадратний сантиметр» і «кубічний сантиметр»). Своєрідність узагальнень даної категорії учнів зберігається на протязі тривалого часу і на етапі навчання в основній школі проявляється в численних труднощах засвоєння програмового матеріалу 5-10 класів, оскільки новий матеріал включає багато як емпіричних, так і абстрактних понять, нових теоретичних термінів. Наприклад, п’ятикласники спеціальної школи вже в початковій школі засвоюють термін «сума» як результат дії додавання, але більшість з них пов’язують його в тих випадках, коли вона записана в строчку і тому помилково користуються ним навіть при множенні. Виявляється, що цей термін засвоєний лише в одній позиції. Тому в п’ятому класі слід домагатися усвідомлення учнями словесного визначення суми.

Удосконалення змісту освіти у відповідності з основними ідеями реформування школи знаходить своє відбиття у загальних напрямках підходів до навчання контингента спеціальних шкіл (особистісний та корекційний), а також у методиці навчання, зокрема математики.

Виходячи з усього вище наведеного, можна сформулювати цілі навчання математики:
  • формування в учнів основної школи математичних знань як невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві;
  • озброєння учнів системою математичних знань і умінь згідно стандартів для даної навчальної дисципліни;
  • розвиток всіх сфер психології особистості (пізнавальної, інтелектуальної та емоційно-вольової).


Характеристика навчального змісту і особливостей його реалізації.

Цілі й пріоритети математичної освіти реалізуються в її змісті, що втілюється у таких навчальних курсах: математика (5-7 кл.), алгебра (8-10 кл.), геометрія (8-10 кл.).

Вивчення математики в основній школі має забезпечити базову математичну підготовку учнів, що спрямована на їх загальний розвиток, формування математичної грамотності та є достатньою для реалізації обраного шляху подальшого здобуття освіти.

Зміст математичної освіти в основній школі структурується за такими змістовими лініями: числа; вирази; рівняння і нерівності; функції; геометричні фігури; геометричні величини; елементи комбінаторики; початки теорії ймовірностей та елементи статистики. Кожна з них розвивається з урахуванням завдань вивчення математики на певному ступені шкільної математичної освіти, вікових особливостей і зумовлених ними навчальних можливостей школярів.

В основній школі виокремлюються такі два ступені: 5-7 класи; 8-10 класи.

1-ий ступень

Курс математики 5-7 класів передбачає розвиток, збагачення і поглиблення знань учнів про числа і дії над ними, числові й буквені вирази, величини та їх вимірювання, рівняння і нерівності, а також уявлень про окремі геометричні фігури і геометричні тіла. Понятійний апарат, обчислювальні алгоритми, графічні уміння і навички, що мають бути сформовані на цьому ступені вивчення курсу, є тим підґрунтям, що забезпечує успішне вивчення в наступних класах алгебри і геометрії, а також інших навчальних предметів, де застосовуються математичні знання.

Основу курсу складає розвиток поняття числа та формування обчислювальних і графічних навичок. У 5-7 класах відбувається розширення множини натуральних чисел і нуля до множини раціональних чисел шляхом послідовного введення дробів (звичайних і десяткових), а також від’ємних чисел разом з формуванням міцних обчислювальних навичок.

Розвиток інших змістових ліній здійснюється інтегровано з вивченням відповідних чисел і операцій над ними. Навчальний матеріал, що стосується виразів, величин, рівнянь і нерівностей, геометричних фігур, має загалом пропедевтичний характер. Ознайомлення з ним готує учнів до свідомого системного вивчення відповідних тем у курсах алгебри і геометрії. Зокрема, учні мають дістати уявлення про використання букв для запису законів арифметичних дій, формул, навчитись обчислювати значення простих буквених виразів, складати за умовою задачі і розв’язувати нескладні рівняння першого степеня спочатку на основі залежностей між компонентами арифметичних дій, а згодом з використанням основних властивостей рівнянь. Важливе значення для підготовки учнів до систематичного вивчення алгебри, геометрії та інших предметів мають початкові відомості про метод координат, які здобувають учні 5-7 класів: зображення чисел на координатній прямій, прямокутна система координат на площині, виконання відповідних побудов.

Вимірювання величин, їх середні значення, відношення і пропорції, відсотки має переважно прикладний характер.

Істотне місце у вивченні курсу займають текстові задачі, основними функціями яких є розвиток логічного мислення учнів та ілюстрація практичного застосування математичних знань. Розв’язування таких задач супроводжує вивчення всіх тем, передбачених програмою.

Зміст геометричного матеріалу включає планіметричні (відрiзок, промінь, пряма, кут, трикутник, прямокутник, квадрат, коло, круг) і стереометричні (прямокутний паралелепіпед, куб) фігури та простіші їх властивості, геометричні величини (довжина, градусна міра кута, площа, об’єм) та одиниці їх виміру, побудови геометричних фігур (без посилання на аксіоми конструктивної геометрії).

Вивчення геометричних фігур має передбачати використання наочних ілюстрацій, прикладів із довкілля, життєвого досвіду учнів, виконання побудов і сприяти виробленню вмінь виділяти форму і розміри як основні властивості геометричних фігур. Закріплення понять супроводжується їх класифікацією (кутів, трикутників, взаємного розміщення прямих на площині). Властивості геометричних фігур спочатку обґрунтовуються дослідно-індуктивно, потім застосовуються у конкретних ситуаціях, що сприяє виробленню в учнів дедуктивних міркувань.

Основа інтеграції геометричного матеріалу з арифметичним і алгебраїчним – числові характеристики (довжина, площа, об’єм) геометричних фігур. Узагальнюються знання учнів про одиниці виміру довжини, площі, об’єму і вміння переходити від одних одиниць до інших, оскільки ці знання і вміння використовуються у вивченні предметів природничого циклу і в трудовому навчанні.

Розширюються уявлення учнів про вимірювання геометричних величин на прикладах вимірювання і порівняння відрізків і кутів, побудови відрізків даної довжини і кутів із заданою градусною мірою, оперування формулами периметрів, площ і об’ємів геометричних фігур – знаходження невідомого компонента формули за відомими.

Побудова кута за допомогою транспортира або косинця (прямого кута), прямої та відрізка – за допомогою лінійки використовується у процесі побудови прямокутника за даними його вимірами, а в подальшому при побудові перпендикулярних і паралельних прямих.

Вивчення математики у 5-7 класах здійснюється з переважанням індуктивних міркувань в основному на наочно-інтуїтивному рівні із залученням практичного досвіду учнів і прикладів з довкілля.

У 8-10 класах вивчається два математичні курси: алгебра і геометрія.

2-ий ступінь

Основними завданнями курсу алгебри є вдосконалення обчислювальних навичок школярів, формування формально-оперативних умінь (виконання тотожних перетворень цілих і дробових виразів, розв’язування рівнянь і нерівностей та їх систем), достатніх для вільного їх використання у вивченні математики і суміжних предметів, а також у процесі розгляду різноманітних практичних застосувань математичного знання. Важливе завдання полягає у залученні учнів до використання рівнянь і розгляду функцій як засобів математичного моделювання реальних процесів і явищ, розв’язування на цій основі прикладних та інших задач. У процесі вивчення курсу посилюється роль обґрунтувань математичних тверджень, індуктивних і дедуктивних міркувань, формування різного роду алгоритмів, що має сприяти розвитку логічного мислення і алгоритмічної культури школярів.

На цьому етапі шкільної математичної освіти завершується формування поняття дійсного числа. До відомих учням числових множин долучається множина ірраціональних чисел.

Основу курсу становлять перетворення цілих і дробових раціональних та ірраціональних виразів. Розглядається поняття степеня з цілим показником та його властивості.

Істотного розвитку набуває змістова лінія рівнянь та нерівностей. Відомості про рівняння доповнюються поняттям рівносильних рівнянь. Процес розв’язування рівняння трактується як послідовна заміна даного рівняння рівносильними йому рівняннями. На основі узагальнення відомостей про рівняння, здобутих у попередні роки, вводиться поняття лінійного рівняння з однією змінною. Крім лінійних, передбачено вивчення квадратних рівнянь, рівнянь зі змінною в знаменнику та окремих видів рівнянь, що зводяться до квадратних. Розглядаються системи лінійних рівнянь та рівнянь другого степеня з двома змінними. Щодо останніх, то увага зосереджується на системах, де одне рівняння – другого степеня, а друге – першого степеня. Передбачається розгляд лише простіших систем рівнянь, у яких обидва рівняння другого степеня.

Значне місце відводиться застосуванню рівнянь до розв’язування різноманітних задач. Важливе значення надається усвідомленому формуванню алгоритму розв’язування задачі за допомогою рівняння і його реалізації. Рівняння і задачі з їх допомогою розв’язують під час вивчення кожної теми програми.

Елементарні відомості про числові нерівності доповнюються і розширюються за рахунок вивчення властивостей числових нерівностей, розгляду лінійних нерівностей з однією змінною та квадратних нерівностей і їх розв’язування. Розглядається розв’язування систем двох лінійних нерівностей з однією змінною.

У сьомому класі вводиться одне з фундаментальних математичних понять – поняття функції. Тут же розглядається лінійна функція та її графік. Згодом ці відомості використовуються для графічної ілюстрації розв’язування лінійного рівняння з однією змінною, а також системи двох лінійних рівнянь з двома змінними. Інші види функцій розглядаються у зв’язку з вивченням відповідного матеріалу, що стосується решти змістових ліній курсу. Зокрема, у 8 класі в темах “Раціональні вирази” та “Квадратні корені” учні ознайомлюються з функціями і та їх властивостями. У 9 класі розглядається квадратична функція. Вивчення її властивостей пов’язується з розв’язуванням квадратних нерівностей.

Таким чином, функціональна лінія пронизує весь курс алгебри основної школи і розвивається у тісному зв’язку з тотожними перетвореннями, рівняннями і нерівностями. Властивості функцій встановлюються за їх графіками, тобто на основі наочних уявлень, і лише деякі властивості обґрунтовуються аналітично. У міру оволодіння учнями теоретичним матеріалом кількість властивостей, що підлягають вивченню, поступово збільшується. Під час вивчення функцій чільне місце відводиться формуванню умінь будувати і читати графіки функцій, характеризувати за графіками функцій процеси, які вони описують.

Прикладна спрямованість вивчення функцій, рівнянь, нерівностей та іншого матеріалу доповнюється окремими аспектами, пов’язаними з ознайомленням учнів з відсотковими розрахунками, початковими елементарними поняттями теорії ймовірностей і статистики.

Одна з основних змістових ліній курсу геометрії – геометричні фігури та їх властивості. Об’єкти вивчення: на площині – трикутник, чотирикутник, коло; в просторі – призма, піраміда, циліндр, конус, куля. Учень повинен формулювати означення геометричних фігур та їх елементів і зображати їх на малюнку.

Властивості геометричних фігур на площині пов’язані з їх формою, розмірами, рівністю, взаємним розміщенням, інцидентністю прямих, точок і площин. Послідовність вивчення властивостей традиційна: спочатку вводяться на наочній основі шляхом узагальнення очевидних і відомих геометричних фактів аксіоми, потім доводяться теореми. Учень має усвідомити, що під час доведення теорем дозволяється користуватися аксіомами і раніше доведеними теоремами. Основний апарат доведення – ознаки рівності трикутників, використовуються також геометричні перетворення і засоби алгебри (вектори і координати).

Поглиблюються і систематизуються відомості про геометричні величини. Вимірювання і відкладання відрізків і кутів обґрунтовується аксіомами. Виведення формул для обчислення площ простіших фігур (прямокутника, паралелограма, трикутника, трапеції) спирається на існування площі і основні її властивості. Під час обґрунтування формул застосовуються такі поняття, як рівноскладеність і доповнення до фігури, формула площі якої відома.

Графічні вміння учнів включають: зображення геометричних фігур та їх елементів, виконання допоміжних побудов за даними умов задач і простіші побудови фігур циркулем та лінійкою.


Структура програми

Програма представлена в табличній формі, що містить дві частини: зміст навчального матеріалу, навчальні досягнення учнів. У змісті вказано той навчальний матеріал, який підлягає вивченню у відповідному класі. Навчальні досягнення учнів орієнтують на результати навчання, які є об’єктом контролю й оцінювання.

Зміст навчання математики структуровано за темами відповідних навчальних курсів з визначенням кількості годин на їх вивчення. Такий розподіл змісту і навчального часу є орієнтовним. Учителю та авторам підручників надається право коригувати його залежно від прийнятої методичної концепції та конкретних навчальних ситуацій. В кінці кожного року навчання передбачено години для узагальнення й систематизації вивченого.


Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати

Навчаючи учнів з порушеннями слуху, вчитель має враховувати, що діти з порушенням слухової функції розвиваються за тими ж закономірностями, що і діти з нормальним слухом, але можуть весь час зустрічатися з помітними утрудненнями в засвоєнні математичних знань. Щоб упередити помилки у виборі прийомів викладання навчальної дисципліни, в першу чергу треба встановити стан підготовленості учнів до сприймання нової навчальної інформації та виявити індивідуальні особливості психіки кожного з них.

Вчителєві-сурдопедагогу належить здійснювати корекційно-розвивальну роботу, що можливо лише при врахуванні таких особливостей. Вже при сприйманні нової інформації, а сприймання – перший акт пізнання нового, утруднення можуть проявитися в обмеженні об’єму побаченого та виділенні не самих суттєвих ознак та якостей об’єкту сприймання, оскільки їх сприймання нецілеспрямовані, зорове сприймання вимагає більше часу, тому що розпізнавання через обмеженість життєвого досвіду може затримуватись і це потрібує зрозумілих інструкцій споглядання, щоб учні вміли не тільки взнати те, що продемонстровано, але і діяти в потрібному порядку виконання інструкції і мати зразок словесного оформлення результату спостереження (це - …; тут … трикутник, в ньому всі кути …; або це - …трикутник, він має …сторони; і т. ін.).

У даній категорії учнів, навіть у старшокласників, з усіх видів мислення переважає наочно-образне, а з мислительних операцій аналіз переважає над синтезом. Все це проявляється на послідуючих актах пізнавання та його результативності знижує рівень осмислення сприйнятого та об’єм і характер запам’ятовування. Саме тому математика як навчальна дисципліна повинна розв’язувати не лише освітні завдання, а також корекційно-розвивальні та виховні. Цей предмет має великий розвиваючий та виховуючий потенціал. Вибір прийомів навчання обумовлюється як особливостями пізнавальної діяльності учнів з порушеннями слуху, так і характером змісту: його новизною, конкретністю або абстрактністю, а також об’ємом та практичною значимістю. В практиці навчання дітей зі зниженим слухом математики найчастіше запроваджуються такі прийоми: порівняння, повторення, аналогія, наочної доказовості та перевірки на практиці (у практичних діях). У зв’язку з усім, про що йшлося вище, досить суттєво спрямовувати корекційно-розвивальну роботу на формування в учнів зі зниженим слухом вміння користуватися залишками слуху, користуватися звуко-підсилюючою апаратурою індивідуального та загального використання, формувати навички читання словесного матеріалу з губ (обличчя), оволодівати вимовою при усному мовленні та граматикою як при усному так і при письмовому мовленні. Знаючи про те, що у таких учнів не завжди стійка увага, і взагалі у них виникають труднощі при розподілі уваги та переключенні її з одного об’єкту сприймання на другий, з одного виду діяльності на іншу, необхідно формувати в них спостережливість та обирати такі методи викладання, які будуть найбільш адекватні в кожному конкретному випадку, пов’язаному із змістом (словесні: розповідь або бесіда; наочні: спостереження, демонстрація, інсценізація; практичні: вправи, виконання завдань в оточуючої дійсності – в класі та на місцевості). Слід знаходити час і моменти для виявлення стану попередньо пройденого матеріалу.

Відомо також, що для учнів з порушеннями слуху, а тому з відставанням мовного розвитку, навіть в середньому шкільному віці ускладнено засвоєння понять «натуральні числа», «дробові числа», «додатні і від’ємні числа», «раціональні числа». Кожне з цих понять є більш загальним по відношенню до попереднього і може бути введено лише по мірі розширення знань про числа. Слід передбачати можливі утруднення учнями засвоєння названих понять і домагатися, щоб всі вони утворили у свідомості учнів систему. Учень має осмислити, що натуральне число 5 можна записати у вигляді дробу - 5, а також і те, що цей дріб також раціональне число.

Слова та їх словосполучення, які виражають математичний зміст, звичайно вводяться вчителем при поясненні матеріалу. Для того, щоб вони були осмислені та засвоєні, їх значення розкривається в ході пояснення суті поняття, його основних ознак, які учням можуть бути подані у вигляді правила, яке розкриває спосіб дії при виконанні навчальних завдань. Так саме, наприклад, треба діяти доводячи учням смисл терміну «дільник числа». В ході пояснення важливо розглянути різні випадки ділення натурального числа на натуральне, а для позначення чисел, на які дане число ділиться без остачі (до решти), ввести термін «дільник числа». Важливо буде пропонувати самим учням довести, яке число треба назвати дільником числа 16 з двох або трьох чисел 2, 3,8.

16:2=8 16:8=2 16:3=5 (1 остача).

Отже, 2 і 8 – це «дільники числа» 16, а число 3 не є дільником числа 16, тому 16 ділиться на 3 з остачею. Для перевірки усвідомлення змісту поняття «дільник числа» важливо домагатися, щоб учень сам навів приклад і назвав «дільник» діленого і частку без остачі. Порівнюючи поняття, важливо підкреслити, що термін «дільник» вживають тоді, коли мова йде про назви чисел при діленні (ділене, дільник, частка), «дільник числа» завжди ділить його без остачі.

Навчання математики дітей зі зниженим слухом потребує концентрації їх уваги на суттєвості певної ознаки об’єкту пізнання (числа, величини, фігури і т. ін.).


МАТЕМАТИКА

5 клас

(175 год, 5 год на тиждень, із них 15 год – резервні)

К-ть г-н
Зміст навчального матеріалу
Навчальні досягнення учнів

27
Повторення основних питань курсу математики

4 класу



100


(62 – Натуральні числа, 38- Геометричні фігури і величини)
Розділ I. НАТУРАЛЬНІ ЧИСЛА.

ГЕОМЕТРИЧНІ ФIГУРИ І ВЕЛИЧИНИ

Натуральні числа. Число нуль.

Фігури та їх елементи.

Відрізок. Вимірювання і побудова відрізка. Промінь, пряма. Координатний промінь.

Порівняння натуральних чисел.

Додавання і віднімання натуральних чисел. Властивості додавання.

Кут. Вимірювання і побудова кутів. Транспортир. Шкали. Види кутів. Бісектриса кута.

Множення натуральних чисел.

Властивості множення. Квадрат і куб числа.

Ділення натуральних чисел.

Ділення з остачею.

Числові вирази та буквені вирази та їх значення. Формули.

Рівняння. Розв’язування рівнянь.

Розв’язування задач. Розв’язування текстових задач, зокрема комбінаторних.

Фігури і величини. Прямокутник, квадрат та їх периметри.

Трикутник, його периметр. Види трикутників.

Рівність фігур. Величина.

Площа прямокутника. Площа квадрата.

Прямокутний паралелепіпед, його виміри. Куб. Формули об’ємів прямокутного паралелепіпеда і куба.
Учень:

розпізнає: натуральні числа; вказані у змісті фігури; шкали; числові та буквені вирази, формули;

наводить приклади: натуральних чисел; шкал; числових і буквених виразів; рівнянь, рівних фігур;

дотримується правил: читання і запису натуральних чисел; додавання, віднімання, множення і ділення натуральних чисел, порівняння натуральних чисел;

називає: класи і розряди натурального числа; вказані в змісті геометричні фігури та їх основні елементи; одиниці виміру довжини, площі й об’єму;

зображує: вказані в змісті геометричні фігури за допомогою лінійки, косинця, транспортира; координатний промінь та натуральні числа на координатному промені;

описує поняття: промінь, координатний промінь; відрізок, кут, бісектриса кута; рівняння, розв’язок рівняння;

розповідає про властивості арифметичних дій з натуральними числами;

записує формули площі прямокутника, квадрата, об’єму прямокутного паралелепіпеда та куба;

усвідомлює залежності між величинами (швидкість, час і відстань; ціна, кількість і вартість тощо);

розв’язує завдання, що передбачають:

порівняння натуральних чисел;

вимірювання і порівняння відрізків, кутів;

побудову відрізка даної довжини та кута даної градусної міри;

побудову бісектриси кута за допомогою транспортира;

виконання чотирьох арифметичних дій з натуральними числами;

знаходження розв’язків лінійних рівнянь на основі залежностей між компонентами арифметичних дій;

обчислення значень числових і буквених виразів;

обчислення за формулами площі прямокутника, квадрата і об’єму прямокутного паралелепіпеда та куба;

розв’язує вправи на ділення з остачею; нескладні текстові задачі, що вимагають використання залежностей між величинами;

20
Розділ II. ДРОБОВІ ЧИСЛА

Дробові числа. Звичайні дроби. Правильні та неправильні дроби. Мішані числа.

Порівняння звичайних дробів з однаковими знаменниками.

Додавання і віднімання звичайних дробів з однаковими знаменниками.
розпізнає: звичайний дріб, дробове число;

дотримується правил: порівняння, додавання і віднімання звичайних дробів з однаковими знаменниками;

розуміє: означення правильного і неправильного дробів;

читає і записує: звичайні дроби;

розв’язує завдання (з допомогою вчителя), що передбачають: знаходження дробу від числа і числа за його дробом;

перетворення мішаного числа у неправильний дріб;

перетворення неправильного дробу в мішане число або натуральне число;

порівняння, додавання, віднімання звичайних дробів з однаковими знаменниками.

13
Повторення та систематизація навчального матеріалу

Додавання і віднімання натуральних чисел.

Множення і ділення натуральних чисел.

Розв’язування рівнянь.

Розв’язування задач.

Вимірювання і побудова кутів.

Площа, периметр прямокутника і квадрата.

Прямокутний паралелепіпед і куб. Обчислювання об’єму. Звичайні дроби.






6 клас

(157 год на рік, 4,5 год на тиждень, із них 15 год – резервні)

К-ть г-н
Зміст навчального матеріалу
Навчальні досягнення учнів

73
Розділ II. ДРОБОВІ ЧИСЛА (продовження)

Десятковий дріб.

Запис і читання десяткових дробів. Порівняння і округлення десяткових дробів.

Додавання, віднімання, множення і ділення десяткових дробів.


Відсотки.

Знаходження відсотків від даного числа. Знаходження числа за його відсотками.

Масштаб.


Середнє арифметичне. Середнє арифметичне, його використання для розв’язування задач практичного змісту. Середнє значення величини.

Розв’язування текстових задач.
Учень:

розпізнає: звичайний дріб, дробове число; десятковий дріб;

дотримується правил: порівняння, округлення, додавання, множення і ділення десяткових дробів;

називає: розряди десяткових знаків у записі десяткових дробів;

читає і записує: звичайні та десяткові дроби;

розуміє поняття: масштаб, відсоток;

правило порівняння десяткових дробів;

розв’язує завдання (з допомогою вчителя), що передбачають: порівняння десяткових дробів, додавання, віднімання, множення і ділення десяткових дробів;

округлення десяткових дробів до заданого розряду;

використання масштабу;

знаходження відсотків від числа та числа за його відсотками;

знаходження середнього арифметичного кількох чисел, середнього значення величини;

розв’язує: текстові задачі на основі аналізу залежностей між величинами, про які йдеться в умові, та прості задачі комбінаторного характеру.

22
Розділ III. ПОДІЛЬНІСТЬ ЧИСЕЛ

Дільники натурального числа.

Ознаки подільності на 2, 3, 9, 5 і 10.

Прості та складені числа.

Розкладання чисел на прості множники.

Спільний дільник кількох чисел. Найбільший спільний дільник. Взаємно прості числа.

Спільне кратне кількох чисел. Найменше спільне кратне.
наводить приклади: простих і складених чисел; парних і непарних чисел; чисел, що діляться націло на 3, 5, 9, 10;

розуміє означення понять: дільник; кратне; просте число; складене число; спільний дільник; спільне кратне;

ознаки подільності на 2, 3, 5, 9, 10;

дотримується правил: знаходження найбільшого спільного дільника (НСД) і найменшого спільного кратного (НСК) кількох чисел;

розв’язує завдання, що передбачають:

використання ознак подільності чисел на 2, 3, 5, 9, 10;

розкладання натуральних чисел на прості множники;

знаходження спільних дільників та спільних кратних двох-трьох чисел; найбільшого спільного дільника (НСД) і найменшого спільного кратного (НСК) двох-трьох чисел;

35
Розділ IV. ЗВИЧАЙНІ ДРОБИ

Основна властивість дробу. Скорочення дробу. Найменший спільний знаменник. Зведення дробів до спільного знаменника.

Порівняння дробів.

Додавання, віднімання, множення і ділення звичайних дробів.

Знаходження дробу від числа і числа за його дробом.

Перетворення звичайних дробів у десяткові. Нескінченні періодичні десяткові дроби. Десяткове наближення звичайного дробу.

Розв’язування вправ на всі дії зі звичайними дробами.

Розв’язування текстових задач.
наводить приклади: звичайних дробів; десяткових дробів, зокрема нескінченних періодичних десяткових дробів;

розуміє: основну властивість дробу;

дотримується правил: порівняння, додавання, віднімання, множення і ділення звичайних дробів; перетворення звичайного дробу в десятковий; знаходження дробу від числа та числа за його дробом;

розв’язує завдання, що передбачають:

скорочення дробу і зведення дробів до спільного знаменника;

порівняння дробів;

додавання, віднімання, множення і ділення звичайних дробів;

знаходження дробу від числа та числа за його дробом;

запис звичайного дробу у вигляді десяткового дробу;

розв’язує: текстові задачі.

12
Повторення та систематизація навчального матеріалу

Десяткові дроби і дії над ними.

Масштаб.

Відсотки.

Подільність чисел.

Додавання, віднімання звичайних дробів.

Множення, ділення звичайних дробів.





7 клас

(157 год на рік, 4,5 год на тиждень, із них 15 год – резервні)

К-ть г-н
Зміст навчального матеріалу
Навчальні досягнення учнів

42
Розділ V. ВІДНОШЕННЯ І ПРОПОРЦІЇ

Відношення.

Основна властивість відношення.

Пряма пропорційна залежність. Задачі на пропорційний поділ.

Пропорція.

Основна властивість пропорції. Розв’язування рівнянь на основі властивості пропорції.

Випадкова подія. Імовірність випадкової події.

Відсоткове відношення двох чисел.

Відсоткові розрахунки. Задачі економічного змісту.

Коло.

Довжина кола. Круг. Площа круга. Круговий сектор. Стовпчасті та кругові діаграми.
Учень:

наводить приклади: пропорційних величин; випадкових подій;

розуміє поняття: відношення; ймовірність випадкової події; пряма пропорційна залежність; коло; круг; круговий сектор;

розуміє: означення пропорції;

знає: основну властивість пропорції;

записує: формули довжини кола і площі круга;

називає: наближене значення числа ;

розв’язує завдання, що передбачають:

знаходження відношення чисел і величин;

знаходження невідомого члена пропорції;

запис відсотків у вигляді звичайного і десяткового дробів;

знаходження довжини кола і площі круга;

побудову та аналіз стовпчастих діаграм, аналіз кругових діаграм;

розв’язує: три основні задачі на відсотки;

задачі на пропорційні величини і пропорційний поділ;

85
Розділ VI. РАЦІОНАЛЬНІ ЧИСЛА ТА ДІЇ НАД НИМИ

Додатні та від’ємні числа. Число 0.

Координатна пряма.

Протилежні числа. Модуль числа.

Цілі числа. Раціональні числа.

Порівняння раціональних чисел.

Додавання, віднімання, множення і ділення раціональних чисел.

Властивості додавання і множення раціональних чисел.

Розкриття дужок. Подібні доданки та їх зведення.

Рівняння. Основні властивості рівняння.

Перпендикулярні й паралельні прямі, їх побудова.

Координатна площина. Приклади графіків залежностей між величинами.
наводить приклади: додатних та від’ємних чисел;

називає: модуль заданого числа; число, протилежне даному; коефіцієнт буквеного виразу;

розпізнає і зображує: перпендикулярні й паралельні прямі;

координатну пряму; прямокутну систему координат на площині.

розпізнає: подібні доданки;

розуміє поняття: модуль числа; раціональне число; координатна пряма; координатна площина; подібні доданки; перпендикулярні прямі; паралельні прямі;

дотримується правил: виконання чотирьох арифметичних дій з додатними і від’ємними числами; розкриття дужок; зведення подібних доданків;

основні властивості рівняння стовпчастих діаграм та аналіз кругових.

розв’язує завдання, що передбачають:

знаходження модуля числа;

порівняння раціональних чисел;

додавання, віднімання, множення і ділення раціональних чисел;

обчислення значень числових виразів, що містять додатні й від’ємні числа;

розкриття дужок, зведення подібних доданків;

знаходження координати точки на координатній прямій та побудову точки за її координатою;

знаходження координат точки на координатній площині та побудову точки за її координатами;

побудову перпендикулярних і паралельних прямих за допомогою лінійки і косинця;

побудову окремих графіків залежностей між величинами по точках;

аналізує графіки залежностей між величинами (відстань, час; температура, час тощо).

розв’язує: рівняння з використанням правил, що ґрунтуються на основних властивостях рівняння; задачі за допомогою рівнянь.

15
Повторення та систематизація навчального матеріалу