Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материала

Документы

Содержание Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні —

Подобный материал:

• 12. правові відносини, 78.94kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня, 213.11kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 208.6kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 231.14kb.
• Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування, 129.25kb.
• Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування, 232.54kb.
• «Міжнародні мас-медіа інформаційні системи», 225.64kb.
• План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.

^:, лянках.

І' Для зміцнення громадського порядку в приміських поїздах і на платформах під час масового виїзду громадян на са­дові і городні ділянки активізує свою роботу і транспортна міліція.

У процесі охорони громадського порядку працівники орга­нів внутрішніх справ сприяють також забезпеченню охорони земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іс-I торико-культурного призначення. При цьому їх увагу голов­ним чином привертає те, чи реалізуються передбачені зе­мельним законодавством заходи заборонного характеру. Від­повідно до Земельного кодексу на землях природоохоронного призначення забороняється діяльність, що суперечить їх ці­льовому призначенню або може негативно вплинути на якіс­ний стан земель. А на землях оздоровчого призначення за­бороняється діяльність, що може негативно впливати на при­родні лікувальні фактори цих земель. Забороняється діяль­ність, що суперечить їх цільовому призначенню, і на землях рекреаційного та історико-культурного призначення.

Особлива увага в діяльності органів внутрішніх справ при­діляється охороні курортів. Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має при­родні лікувальні ресурси і використовується з метою лікуван­ня, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Нині діє Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р. Він визначає правові, організаційні, економічні та соціальні заса­ди розвитку курортів в Україні.

Завданням законодавства про курорти є врегулювання суспільних відносин у сфері організації та розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпе­чення їх раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення сприятливих умов для лікування, профілак­тики захворювань та відпочинку людей.

Особи винні у порушенні вимог законодавства про курор­ти, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Посилена увага до охорони курортів сприяє оздоровлен­ню екології курортів, забезпеченню цільового використання їх лікувальних властивостей.

Органи внутрішніх справ здійснюють охорону земель і як землекористувачі. Здебільшого в користування їм надаються землі населених пунктів для розміщення установ, організацій і підприємств, які входять в систему Міністерства внутрішніх справ України і їх місцевих органів. Проте можуть надаватись і землі сільськогосподарського призначення для організації виправно-трудових колоній і підсобних підприємств по вироб­ництву сільськогосподарської продукції.

Належне використання відведених органам внутрішніх справ земель, їх охорона від ерозії, засмічення і забруднення — є внеском у вирішення загальної проблеми охорони земель. Отож, чим сумлінніше органи внутрішніх справ всіх рівнів бу­дуть виконувати вимоги Земельного законодавства щодо ви­користання і охорони земель, тим вагомішим буде їх вклад у вирішення зазначеної проблеми.

Розділ 8. Правова охорона вод в Україні § 8.1. Вода як об'єкт охорони

Великим і надзвичайно корисним природним ресурсом є вода. Саме їй належить найважливіша роль у виникненні та існуванні життя на Землі. Зникала вода, і життя припинялося на величезних просторах нашої планети.

Організм тварин і людей в основному складається з води. Так, кількість води в організмі риб досягає 80 відсотків, зем­новодних — 60—65 відсотків. Тіло дорослої людини вміщує понад 65 відсотків води, у дітей її ще більше. В рослинах міс­титься 40—98 відсотків води.

Добова потреба дорослої людини у воді складає 2,5—3 л. Ця потреба задовольняється водою, що надходить з харчами і тією рідиною, яку людина випиває. При великих фізичних навантаженнях і в спекотливу погоду потреба у воді зростає.

Організм людини дуже чутливий до втрати вологи. Втрата 10 відсотків вологи від маси тіла призводить до загрозливих змін в організмі людини, а при втраті 15—25 відсотків може настати смерть.

Людина використовує воду для багатьох потреб: купання, прання білизни, миття посуду, прибирання житла, поливу зе­лених насаджень тощо.

Як відомо, переважна більшість міст і сіл розташовані біля річок, озер, інших водойм, які використовуються як водні шляхи, джерела енергії, місця масового відпочинку людей.

Стрімко зростає споживання води для потреб промисло­вості і сільського господарства. Підраховано, наприклад, що для виробництва однієї банки овочевих консервів витрачаєть­ся 40 л води, кілограма паперу — 100 л, кілограма шерстяної тканини — 600 л, тонни сухого цементу — 4500 л, тонни ста­лі — 20 000 л.

Багато води споживає сільське господарство. На вирощу­вання одного кілограма пшениці витрачається в середньому 750 кг води. Гектар, зайнятий кукурудзою, витрачає 3200 т води, гектар капусти — 8000 т.

Запаси води на Землі величезні. Вона покриває близько 75 відсотків земної поверхні. Проблема полягає в тому, що переважну більшість вод складають солоні води Світового океану. Це 97,4 відсотка всіх запасів води земної кулі. Лише 2,6 відсотка складають прісні води, з яких 1,6 відсотка зако­вані в льодовиках. Отже, в рідкому стані знаходиться всього 1 відсоток прісних вод.

Потенціал водних ресурсів України дуже обмежений. За­гальні запаси її водних ресурсів у середній за водністю рік становлять 94 млрд м³. Запаси водних ресурсів на душу на­селення в такий же рік дорівнюють близько 1,7 тис. м³, у ма­ловодний рік — 1 тис. м.³, у Донецькій, Луганській, Харків­ській областях та в Криму — 0,24—0,50 тис. м³.

У цілому в республіці запаси води на душу населення в 15 разів менші, ніж у Російській Федерації.

Гостру нестачу прісної води відчувають багато інших країн світу. Тому забезпечення всіх потреб людини чистою прісною водою й охорона вод висуваються в ряд найважливіших зав­дань сучасності.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До нього належать:

а) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і ка­нали; інші водні об'єкти;

б) підземні води та джерела;

в) внутрішні морські води та територіальне море. Усі водні об'єкти поділяються на об'єкти загальнодержав­ного і місцевого значення. До водних об'єктів загальнодер­жавного значення належать:

, а) внутрішні морські води та територіальне море;

б) підземні води, які є джерелом централізованого водо­постачання;

в) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як од­нієї області, а також усі їх притоки;

г) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

а) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів за­гальнодержавного значення;

б) підземні води, які не можуть бути джерелом централь­ного постачання.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місце­ві Ради народних депутатів.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (вод­ними об'єктами) можуть надаватися відповідним органом дер­жавної виконавчої влади.

Використання вод в Україні здійснюється з метою задо­волення питних, побутових, лікувальних, курортних, сільсько­господарських, транспортних та інших державних і громад­ських потреб.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства, які здій­снюють забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об'єктами. У процесі водоко­ристування всі повинні дотримуватися вимог законодавства щодо збереження якості водних ресурсів, їх водності, а також впроваджувати наукові та технічні заходи, що забезпечують комплексне, раціональне використання вод та їх охорону.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні — це ті, що мають власні водозабірні споруди і від­повідне обладнання для забору води. Вторинні водокористу­вачі не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скида­ють стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.

Водне законодавство закріплює права та обов'язки водо­користувачів. Вони мають право:

— здійснювати загальне, спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту;

— користуватися водними об'єктами місцевого значення на умовах оренди;

— користуватися поверхневими, підземними, внутрішніми морськими водами і територіальним морем для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських, про­мислових та інших потреб;

— вимагати від власника водного об'єкта або водопровід­ної системи підтримання належної якості води за умовами водокористування;

— споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об'єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

— передавати у користування воду іншим споживачам за плату та на визначених умовах;

— здійснювати інші функції щодо водокористування та ко­ристування водними об'єктами в порядку, встановленому за­конодавством. Права водокористувачів охороняються зако­ном. У випадку їх порушення вони підлягають поновленню.

Згідно з водним законодавством права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з

метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших дер­жавних інтересах. При цьому пріоритетність надається вико­ристанню вод для питних і побутових потреб населення.

Обмеження може настати в разі маловоддя, загрози ви­никнення епідемій та епізоотій, а також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання сти­хійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод і ліквідації його наслідків.

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водо­користування, або тих, що користуються водними об'єктами, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеці­альне водокористування або надав водний об'єкт у користу­вання.

Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування або надав водний об'єкт у користування.

Право загального водокористування може бути обмежене районною і міською Радами народних депутатів.

Водокористувачі зобов'язані:

— економне використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод;

— користуватися водними об'єктами відповідно до цілей і

умов їх надання;

— дотримуватися встановлених нормативів граничнодо­пустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

— здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами;

— не допускати порушення прав, наданих іншим водоко­ристувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єк­там та об'єктам навколишнього природного середовища;

— утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, та інші водогосподарські споруди та технічні

пристрої;

— здійснювати обпік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зво­ротних і забруднюючих речовин:

— здійснювати технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від

вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення ски­дання забруднених стічних вод;

— здійснювати спеціальне водокористування лише за на­явності дозволу;

— своєчасно сплачувати за спеціальне водокористування та інші платежі відповідно до законодавства;

— виконувати інші обов'язки щодо використовування і охорони вод і відтворення водних ресурсів згідно з законо­давством.

Водне законодавство передбачає такі види водокористу­вання:

а) загальне;

б) спеціальне;

в) користування водами для потреб гідроенергетики, вод­ного і повітряного транспорту.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення своїх потреб (купання, плавання на човнах, аматорське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір во­ди з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони здоров'я громадян, навколишнього при­родного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні та міські Ради народних депутатів за подан­ням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду вста­новлюють місця, де забороняється купання, плавання на чов­нах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

Про введені обмеження місцеві Ради народних депутатів зобов'язані повідомляти населення.

Спеціальне водокористування — це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Під такими спорудами розумі­ють греблі, насосні станції, пристані, шлюзи тощо.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних по­треб населення, а також для господарсько-побутових, ліку­вальних, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і гро­мадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони нав­колишнього природного середовища — у разі використання води із об'єктів загальнодержавного значення, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів — у разі використання води із об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійсню­ється за клопотанням водокористувача з обрунтуванням по­треби у воді.

У дозволі на спеціальне водокористування визначаються

ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин.

Спеціальне водокористування є платним та має встанов­лені строки. Воно може бути короткостроковим (до трьох ро­ків) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

У разі необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спе­ціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що ви­дали дозвіл на спеціальне водокористування.

В окремих випадках користування водними об'єктами (їх частинами) місцевого значення може здійснюватися на умо­вах оренди лише для риборозведення, виробництва сільсько­господарської і промислової продукції, а також у лікувальних

та оздоровчих цілях.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого зна­чення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і облас­ні Ради народних депутатів.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного госпо­дарства.

Умови, строки і плата за оренду водних об'єктів (їх час­тин) місцевого значення визначаються в договорі оренди за

Згодою сторін.

Використання вод для потреб гідроенергетики і водного

Транспорту здійснюється за плату без оформлення дозволу і

строками не обумовлюється.

Користування водними об'єктами для потреб повітряного транспорту здійснюється безкоштовно та без надання відпо­відного дозволу. У разі необхідності воно може бути частково або повністю заборонено Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською Радами народних депутатів за поданням відповідних держав-

₍

них органів водного господарства або охорони навколишнього природного середовища.

Водним законодавством передбачена часткова або повна заборона користування водними об'єктами. До таких відно­сяться об'єкти, які мають особливе державне значення, нау­кову або культурну цінність а також ті, що входять до складу систем оборотного водопостачання теплових та атомних електростанцій.

На водних об'єктах забороняється лісосплав. Право спе­ціального водокористування припиняється в разі:

а) відсутності потреби у спеціальному водокористуванні;

б) закінчення строку спеціального водокористування;

в) ліквідації підприємств, установ чи організацій;

г) передачі водогосподарських споруд іншим водокористу­вачам;

д) визнання водного об'єкта таким, що має особливе дер­жавне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;

е) порушення правил спеціального водокористування та охорони вод;

є) виникнення необхідності першочергового задоволення 'питних і господарсько-побутових потреб населення;

ж) систематичного невнесення плати в строки, визначені законодавством.

Законодавством України можуть передбачатись й інші підстави для припинення спеціального водокористування, а саме:

а) за клопотанням водокористувача;

б) за рішенням чи на вимогу органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування;

в) за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідних Рад народних депутатів.

В усіх випадках спеціальне водокористування здійснюєть­ся органом, що видав на це дозвіл.

Значну увагу водне законодавство приділяє водокористу­ванню для задоволення питних і господарсько-побутових по­треб населення та користуванню водними об'єктами для ліку­вальних, курортних і оздоровчих цілей.

Для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення використовуються води, якісні характеристики яких відповідають встановленим державним стандартам, нормати­вам екологічної безпеки водокористування і санітарним нор­мам. У разі їх невідповідності використання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду. Підземні води питної якості повинні використовуватися в першу чергу для задоволення потреб питного і господарсько-побутового

водопостачання населення, а також харчової промисловості та тваринництва.

Водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спе­ціального переліку із зазначенням запасів вод та їх лікуваль­них властивостей, а також інших сприятливих для лікування та профілактики умов, і затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров'я України, Комітету України з питань геології та використання надр і Державного комітету водного господарство України.

Водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до ка­тегорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях.

У водному законодавстві знайшли відображення особли­вості спеціального водокористування та користування водни­ми об'єктами для потреб галузей економіки, зокрема: сільсь­кого і лісового господарства; промислових і гідротехнічних по­треб; водного транспорту; рибного і мисливського господар­ства; протипожежних потреб.

Як відомо, використання вод увесь час зростає, дедалі більше забирається води з річок, озер, ставків, інших поверх­невих і підземних об'єктів. Це призводить не тільки до змен­шення водовмісту об'єктів, але й їх кількості, тому що окремі з'них зникають назавжди.

Водопостачання ускладнюється ще й тим, що водні об'єк­ти забруднюються стічними водами, засмічуються відходами промисловості, отруюються хімікатами.

У цих умовах дуже важливо усунути такі негативні явища, забезпечити бережливе, найбільш раціональне використову­вання водних ресурсів, посилити їх охорону.

Увага до посилення охорони вод зростає також у зв'язку з їх шкідливими діями. Такими діями є:

наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд;

заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підвищенням рівня ґрунтових вод внаслідок ненормованої по­дачі води під час зрошення, витікання води з водопровідно-каналізаційних систем та перекриття потоків підземних вод при розміщенні великих промислових та інших споруд; за­бруднення земель в районах видобування корисних копалин, а також після закінчення експлуатації родовищ та їх консер­вації; ерозія грунтів, утворення ярів, зсувів і селей.

Існують різні засоби охорони вод: гідромеліоративні, лісо­меліоративні, агротехнічні, санітарні та ін. Серед них особли­

ве місце належить правовим засобам. Наше законодавство покликане активно сприяти як раціональному, науково об­грунтованому використанню вод, так і їх охороні.

Основним законодавчим актом, який регламентує поря­док використання і охорони вод, є Водний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 6 червня 1995 р. Саме ? він визначає завдання водного законодавства. У ст. 2 Кодек-| су записано: «Завданням водного законодавства є регулю-| вання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичер­пання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслід­ків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористу­вання».

З прийняттям нового Водного кодексу підведені підсумки всього попереднього розвитку водного законодавства. В Ко­дексі розвинуто й доповнено ті положення законодавства, які виправдали себе на практиці та зберігають значення для пра­вового регулювання водних відносин у майбутньому. Він зак­лав основи для вдосконалення правового регулювання вод­них відносин як того вимагає життя.

Після прийняття Водного кодексу було розроблено й прийнято ряд інших правових актів, спрямованих на забезпе­чення раціонального використання і охорони вод. Зокрема, «Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості води», яка була затверджена по­становою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р., «Концепція охорони та відтворення навколишнього природно-| го середовища Азовського і Чорного морів», затверджена по-| становою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р., та | деякі інші правові акти.

§ 8.2. Правові форми охорони вод

Охороні підлягають усі води (водні об'єкти) на території України від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запа­сів та інших об'єктів водного промислу, погіршити умови існу­вання диких тварин, знизити родючість земель та викликати

інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очи­щення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму.

Під