Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• 12. правові відносини, 78.94kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня, 213.11kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 208.6kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 231.14kb.
• Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування, 129.25kb.
• Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування, 232.54kb.
• «Міжнародні мас-медіа інформаційні системи», 225.64kb.
• План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.

Адміністративно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства встановлюється широким колом державних органів, які здійснюють регулюючу і правоохорон­ну діяльність. Вона настає для органів або посадових осіб, з якими винний не перебуває в службових або трудових відно­синах і яким він безпосередньо не є підлеглим. Адміністра­тивно-правова відповідальність відрізняється від кримінальної та цивільної оперативністю реагування на правопорушення і великим вибором заходів впливу на осіб, які їх допускають.

Адміністративно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства застосовується у випадках, коли діями або бездіяльністю особи порушені адміністративно-пра­вові норми, що регулюють земельні відносини; у результаті порушення вимог норм адміністративного права власнику землі чи землекористувачу завданий такий збиток, що не пе­редбачає кримінальної відповідальності; землеробу не завда­но збитків порушенням адміністративно-правових норм, але склалась реальна загроза заподіяння такого збитку.

Питання про адміністративно-правову відповідальність ви­рішується як в одноособовому, так і в колегіальному порядку. В адміністративних комісіях місцевих Рад воно розглядається колегіальне, в судах — колегіальне й одноособове, в органах

управління, як правило, йдноособово.

Законодавство передбачає широке коло заходів адмініст­ративної відповідальності, що вживаються до осіб, які здійсни­ли порушення земельного законодавства. Види адміністратив­них стягнень за такі порушення названі, зокрема, в Кодексі України про адміністративні правопорушення та інших адмі­ністративно-правових актах.

Серед усіх видів адміністративної відповідальності за по­рушення земельною законодавства впливовим вважається грошовий штраф. Ця міра поєднує в собі і моральний, і ма­теріальний вплив на порушника.

Кодекс України про адміністративні правопорушення¹ пе­редбачає накладення, штрафу за псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52). Згідно з цією статтею «... псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, не-очищеними стічними водами, виробничими та іншими відхо­дами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур'янами — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від восьми до п'ятнадцяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян».

Стаття 53 цього Кодексу передбачає накладення штрафу за порушення правил використання земель: «Використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природо­охоронного режиму використання земель, розміщення, проек­тування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, зни­щення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних спо­руд, захисних лісонасаджень — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до двадцяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від де­сяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Стаття 53¹ КпАП передбачає накладення штрафу за са­мовільне зайняття земельної ділянки: на громадян — від од­ного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян і на посадових осіб — від восьми до п'ятнадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладення штрафу передбачається за приховування або перекручення даних земельного кадастру (ст. 53² КпАП):

«Перекручення даних державного земельного кадастру і при­ховування інформації про наявність земель запасу або ре­зервного фонду — тягнуть за собою накладення штрафу на посадову особу від трьох до десяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян».

Стаття 54 КпАП передбачає накладення штрафу за не­своєчасне повернення тимчасово займаних земель або не-приведення їх у стан, придатний для використання за призна­ченням. Зазначені правопорушення тягнуть за собою накла­дення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян. У зазначених розмірах штраф накладається і при невиконанні умов знімання, зберігання і нанесення родючого шару грунту.

Накладення штрафів у різних розмірах тягнуть також такі правопорушення:

а) самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподар­ського землеустрою (ст. 55 КпАП);

б) знищення межових знаків (ст. 56 КпАП);

в) незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63 КпАП).

Відповідно до ст. 238¹ КпАП органи по земельних ресур­сах розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з використанням земель, приховуванням або пере­кручуванням даних земельного кадастру, самовільним відхи­ленням від проектів внутрішньогосподарського землеустрою та знищенням межових знаків.

Від імені органів по земельних ресурсах розглядати спра­ви про адміністративні правопорушення і накладати адмініст­ративні стягнення мають право:

1) Голова Державного комітету України по земельних ре­сурсах та його заступники;

2) Голова Державного комітету Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру та його за-•ступники;

3) начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь та їх заступники;

4) начальники міських (міст обласного та районного під­порядкування), районних управлінь (відділів) земельних ресур­сів та їх заступники;

5) інженери-землевпорядники сіл і селищ.

Штраф як міра адміністративної відповідальності передба­чається чинними правовими актами й за деякі інші порушен­ня земельного законодавства. Однак правове регулювання адміністративно-правової відповідальності не завжди повністю відповідає завданню беззаперечного додержання земельного законодавства.

Для підвищення ролі адміністративно-правової відповідаль­ності у сфері здійснення охорони земельних відносин доцільно доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушен­ня нормою права, яка передбачала б стягнення штрафів за порушення встановлених правил ведення державного земель­ного кадастру. Спід також встановити адміністративну відпо­відальність за укладення незаконних угод щодо землі. Усунен­ня цих упущень помітно зміцнить адміністративно-правову охорону земельних відносин.

Адміністративна відповідальність за своїм характером е важливим засобом припинення порушень земельного законо­давства. Про позитивну якість цього виду відповідальності слушно висловився О. С. Колбасов: «У зв'язку з тим, що по­рядок застосування адміністративних стягнень більш простий, ніж порядок застосування кримінального покарання, адмініст­ративна відповідальність дозволяє швидше й оперативніше, поки свіжі в пам'яті обставини правопорушення, впливати на правопорушників. У зв'язку з чим сам вплив сприймається гостріше і стосовно до правопорушників дає більший виховний ефект».

Незважаючи на притаманну адміністративній відповідаль­ності ефективність, вона рідко застосовується у сфері охоро­ни земельних відносин. І зовсім не через те, що в цьому не­має потреби, а тому, що державні органи і посадові особи, які компетентні застосовувати адміністративну відповідаль­ність, не завжди реагують на порушення земельного законо­давства. Вони нібито не помічають тих правопорушень, за які винні мають бути притягнуті до адміністративної відповідаль­ності. Це завдає шкоди охороні прав землевласників і земле­користувачів, справі зміцнення законності у сфері земельних відносин.

Життя вимагає, щоб за кожне порушення земельного за­конодавства винні притягувались до адміністративної або ін­ших видів відповідальності. А тому, по-перше, існуючий пере­лік правопорушень, що караються в адміністративному поряд­ку штрафом, потребує розширення і уточнення, по-друге, пе­редбачена законодавством адміністративна відповідальність у випадку порушення земельного законодавства має наставати одразу.

Важливим є розгляд питання про суб'єкт адміністративно-правової відповідальності за порушення земельного законо­давства. У правовій літературі стосовно цього існують різні точки зору. О. С. Колбасов, наприклад, дотримується думки, що «... адміністративна відповідальність направлена своїм вістрям на боротьбу з правопорушеннями посадових осіб під­приємств, установ і організацій — землекористувачів, тобто тих осіб, які здійснюють господарсько-організаторські функції по використанню землі і своїми діями обумовлюють додер­жання вимог раціонального використання землі в практиці», ,

Протилежну думку висловлює Н. І. Тітова, яка вважає, що суб'єктом відповідальності за псування земель, забруднення їх виробничими та іншими відходами і стічними водами є по­садові особи промислових, комунальних та інших виробничих підприємств, тобто не землекористувачі.

На нашу думку, з такими позиціями не можна погодитися. Аналіз законодавства дає змогу зробити висновок, що адмі­ністративно-правова відповідальність спрямована проти тих, хто порушує право власників землі та землекористувачів і може нести адміністративну відповідальність. Розуміти і трак­тувати цей вид відповідальності по-іншому означає не врахо­вувати інтересів як теорії, так і практики.

Ефективним заходом впливу за порушення земельного законодавства е звільнення з посади. При цьому мається на меті забезпечення дотримання земельного законодавства, котре досягається шляхом поєднання двох основних обста­вин/ Перша пов'язана з тим, що керівна особа при звільненні її з посади позбавляється фізичної можливості чинити право­порушення. Друга обставина полягає у психологічному впливі цього заходу на інших посадових осіб, схильних до порушень земельного законодавства. Однак звільнення з посади як за­хід впливу застосовується рідко, що іноді негативно познача­ється на втіленні в життя земельного законодавства.

Окремі автори безпідставно розширюють коло заходів ад­міністративної відповідальності, вводячи, наприклад, такий за­хід, як відміна незаконних актів. На наш погляд, відміна не­законних актів у сфері земельних відносин є не мірою відпо­відальності, а заходом охорони. Навряд чи знайдуться підста­ви для розширення сфери адміністративної відповідальності шляхом включення до неї численних і різноманітних адмініст­ративно-правових заходів штучного розширення обсягу адмі­ністративної відповідальності за рахунок інших заходів адмі­ністративного примушування. Разом з тим не треба відмов­лятися від застосування цього виду юридичної відповідально­сті там, де його застосування буде корисним.

Посиленню адміністративно-правової охорони земельних відносин сприятиме, на наш погляд, ширше визнання в адмі­ністративному праві і застосування в практиці відновлюваль-них заходів, які, на відміну, скажімо, від адміністративних стягнень, повністю відповідали б вимогам охорони прав зем­левласників і землекористувачів.

Не випадково вчені-адміністративісти все частіше виділя­ють з адміністративно-правових заходів впливу саме віднов-лювальні.

Формами прояву відновлювальних заходів у земельних відносинах є: повернення землевласникам і землекористува­чам самовільно захоплених чи незаконно вилучених у них земель; доведення земельних ділянок до стану, придатного для використання за призначенням після проведення розвіду­вальних робіт; погашення заборгованості з земельного подат­

ку або орендної плати за землю; відновлення принципу вико­ристання земель за цільовим призначенням на випадок його порушення; усунення інших наслідків порушень земельного законодавства, що були допущені.

Важливою умовою вдосконалення адміністративно-право­вої відповідальності є надання правоохоронним заходам ма­теріального характеру. Цей процес може здійснюватись як шляхом вдосконалення і розвитку економічних гарантій вико­нання земельного законодавства, так і шляхом закріплення в адміністративно-правових актах матеріальних санкцій за його порушення. В юридичній літературі усталилася точка зору, що притягнення до адміністративної відповідальності несумісне з відшкодуванням заподіяної майнової шкоди. На нашу думку, таке твердження є помилковим.

В адміністративно-правовій відповідальності покарання винної особи треба поєднувати з відшкодуванням матеріаль­ної шкоди. Головним завданням адміністративної відповідаль­ності має бути, передусім, відшкодування шкоди. А в теорії та практиці адміністративної відповідальності досі фактор пока­рання переважає над компенсаційністю, що знижує правоохо­ронні можливості цього виду відповідальності. Землевласнику і землекористувачу, яким завдано матеріальної шкоди у зв'язку з адміністративним проступком, практично байдуже, яку кару понесла винна особа. Тому основна мета адмініст­ративно-матеріальних санкцій — це відшкодування заподіяної шкоди. Така якісна зміна адміністративно-правових заходів значно посилить забезпечення виконання земельного законо­давства.

Стаття 40 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення передбачає вирішення питання про відшкодування винним майнової шкоди, заподіяної в зв'язку з адміністратив­ним правопорушенням, але дуже обмежує грошові суми мож­ливих відшкодувань. Це негативно впливає на ефективність адміністративно-правової охорони земель.

Норми юридичної відповідальності, як і всі інші норми права, здійснюються через відповідні правовідносини, зокре­ма через охоронні, в рамках яких реалізуються міри відпові­дальності. Реальне здійснення різних за своїм характером за­ходів адміністративно-правової відповідальності дає підстави не погодитись з С. Н. Братусем, який вважає, що майнові відносини регулюються тільки нормами цивільною права і, отже, адміністративне право не впорядковує майнові від­носини.

Земельно-правова в дпое дальність за порушення земель­ного законодавства настає за нормами земельного права, зокрема, може застосовуватися така санкція, як припинення права користування землею. Згідно зі ст. 27 Земельного ко­дексу України, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється в разі:

систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди;

нераціонального використовування земельної ділянки;

використання земельної ділянки способами, що призво­дять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактив­ного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

використовування землі не за цільовим призначенням;

невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років — для несільськогосподарських потреб.

Разом з припиненням права користування землею, зе­мельне законодавство передбачає також припинення права колективної та приватної власності на землю (ст. 27 Земель­ного кодексу України).

Право користування землею і право власності на землю може бути також припинено у зв'язку з визнанням угод щодо землі недійсними (ст. 114 Земельного кодексу України).

Мова йде тільки про випадки припинення права користу­вання землею і права власності на землю, які за своїм зміс­том є санкціями, тому що є деякі інші випадки, наприклад, добровільна відмова від земельної ділянки тощо.

У земельному законодавстві (ст. 29 Земельного кодексу України) визначений порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.

Земельне законодавство передбачає і такий вид відпові­дальності, як вилучення земельної ділянки. «Земельна ділян­ка, — записано в ст. 114 Земельного кодексу, — може бути вилучена в особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності».

Однією з мір відповідальності згідно з земельним законо­давством є відшкодування збитків, завданих у результаті його порушень (ст. 117 Земельного кодексу України). Відповідно до цієї статті підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні в результаті пору­шення земельного законодавства.

Існує й такий захід впливу щодо порушників земельного законодавства, як повернення самовільно зайнятих земель­них ділянок. Стаття 116 Земельного кодексу України наголо­

шує, що самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за їх належністю без відшкодування затрат, проведених за час незаконного користування. Доведення земельних ділянок до придатного для використання стану, включаючи знесення бу­дівель і споруд, проводиться підприємствами, установами, ор­ганізаціями та громадянами, які самовільно зайняли земельні ділянки або за їх рахунок.

Повернення самостійно зайнятих земельних ділянок здій-| снюється за рішенням суду.

Земельне законодавство вказує й на інші види юридичної .відповідальності, зокрема, цивільну, адміністративну, кримі­нальну. Відповідно до ст. 115 Земельного кодексу України до цих видів відповідальності можуть бути притягнуті особи, винні:

в укладенні угод, які визнаються недійсними;

у самовільному зайнятті земельних ділянок;

у псуванні сільськогосподарських та інших земель, забруд­ненні їх хімічними та радіоактивними речовинами, виробни­чими відходами і стічними водами;

у розміщенні, проектуванні, будівництві, введенні в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

у невиконанні вимог природоохоронного режиму викорис­тання земель;

у порушенні строків повернення тимчасово займаних зе­мель або невиконанні обов'язків щодо доведення їх до стану, придатного для використання за призначенням;

у знищенні межових знаків;

у незастосуванні заходів для боротьби з бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур;

у неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні споруд, захисних лісонасаджень;

у приховуванні або перекручуванні відомостей про стан екологічної та радіаційної обстановки, пов'язаної з забруднен­ням землі;

у порушенні строків розгляду заяв громадян і вирішенні питань про передачу та надання земельних ділянок;

у перекручуванні даних державного земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу;

у невиконанні умов зняття, збереження і нанесення ро­дючого шару грунту;

у самовільному відхиленні від проектів внутрішньогоспо­дарського землеустрою.

Як бачимо, нове земельне законодавство України дещо підняло роль земельно-правової відповідальності в забезпе­ченні охорони земельних відносин. Але воно ще не зовсім

досконале. Тому вчені-юристи і практичні працівники, без­умовно, повинні прагнути до того, щоб посилити охорону земель і прав власників землі та землекористувачів, працюю­чи над удосконаленням земельного та інших видів законо­давства.

§ 7.5. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони земель

Органи внутрішніх справ здійснюють охорону земель у процесі виконання своїх основних завдань та обов'язків:

а) захищаючи право власності від злочинних посягань;

б) обороняючи право і законні інтереси підприємств, ор­ганізацій і громадян;

в) сприяючи (у межах своєї компетенції) державним ор­ганам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Захист права власності від злочинних посягань — одне із основних завдань органів внутрішніх справ, що включає в се­бе і захист права власності на землю, причому незалежно від форми власності (державної, колективної чи приватної), ос­кільки всі вони є рівноправними.

Органи внутрішніх справ згідно з чинним законодавством охороняють права і законні інтереси юридичних і фізичних осіб, у тому числі права землевласників і землекористувачів. Власники земельних ділянок і землекористувачі поряд з іншими правами мають, зокрема, право власності на ви­роблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалі­зації, посіви і посадки сільськогосподарських культур і наса­джень. На жаль, саме ці їхні права найчастіше порушуються злочинними та іншими протизаконними діями. Зрозуміло, що такі дії не можуть залишатися поза увагою органів внутрішніх справ.

Як відомо, органи внутрішніх справ сприяють у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і орга­нізаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків. Стосовно землевласників і землекористувачів це означає, що органи внутрішніх справ сприяють їм належно виконувати обов'язки щодо раціонального використання і охорони зе­мель, приймають активну участь у підготовці питань викорис­тання і охорони земель для розгляду на сесіях місцевих Рад народних депутатів та їх виконкомах, вносять пропозиції сільськогосподарським і землевпорядним органам щодо усу­

нення виявлених недоліків у галузі землекористування і охо­рони земель.

Працівники органів внутрішніх справ не можуть не реагу­вати на безгосподарське використання земель, заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям, забо­лочення земель, забруднення їх відходами виробництва, інші процеси погіршення стану земель, а також на невжиття за­ходів землевласниками і землекористувачами проти водної та вітрової ерозії грунтів.

і Використовуючи надані їм повноваження, органи внутріш-⁸ ніх справ припиняють і розкривають правопорушення, засто­совуючи до винних осіб законні міри державного впливу, здійснюють розслідування кримінальних справ, пов'язаних із самовільним захопленням, обміном, купівлею-продажем зе­мельних ділянок або іншими діями, що порушують закони про землю, проводять значну роботу щодо запобігання пору­шенням земельного законодавства.

Профілактику правопорушень перш за все мають прово­дити дільничні інспектори міліції, які завжди працюють поряд із землевласниками і землекористувачами і добре обізнані зі станом справ на своїй території. Вони мають можливість зав­часно відреагувати на різні порушення земельного законо­давства, зокрема: псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх виробничими відходами і стічними во­дами; введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання обов'язків щодо приведення зе­мель у стан, придатний для використання за призначенням;

невжиття заходів для боротьби з бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур; знищення або пошкодження гідротехнічних споруд і захисних лісонасаджень.

Землеохоронну діяльність органів внутрішніх справ поси­лює ст. 114 Земельного кодексу України, в якій говориться про те, що земельна ділянка може бути вилучена в особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок дохо­дів, одержаних від злочинної діяльності. Досудову роботу з виявлення фактів злочинності проводять співробітники органів внутрішніх справ.

У Земельному кодексі України є багато статей, пов'яза­них з охороною земель, що складають правову основу діяль­ності органів внутрішніх справ із забезпечення їх охорони. До таких статей відносяться ті, що визначають правовий режим певних видів земель, зокрема, земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів, земель природоохо­ронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Ураховуючи значення цих видів земель, працівники орга­нів внутрішніх справ не можуть залишатися байдужими до за­безпечення додержання їх правового режиму. Хіба можна не реагувати, наприклад, на порушення принципу цільового ви­користання земель сільськогосподарського призначення, на випадки їх безгосподарського використання? Без перебіль­шення можна сказати, що землі сільськогосподарського при­значення — найважливіша категорія земель. Саме ці землі забезпечують людину продуктами харчування, а промисло­вість — сировиною.

Від продуктивності сільськогосподарських угідь і стану ви­користання значною мірою залежать економічні досягнення України, добробут нашого народу. Іншими словами, немає за­вдання більш нагального, ніж забезпечення збереження зем­лі, збільшення її родючості, господарського ефективного вико­ристання. Орні землі та інші сільськогосподарські угіддя по­винні приносити селянину, державі в цілому найбільшу ко­ристь, мають слугувати не тільки існуючим, але й прийдешнім поколінням.

Органи внутрішніх справ позитивно впливають і на охоро­ну земель міст та інших населених пунктів. Так, працівники міліції ведуть боротьбу з самовільними захватами земельних ділянок і самовільним будівництвом. Особливо часто виникає необхідність запобігання і припинення самовільного будуван­ня індивідуальних гаражів, літніх кухонь, огорож тощо.

Працівники міліції надають допомогу державним виконав­чим органам у знесенні самовільно збудованої будівлі, якщо забудовник добровільно не зносить таку будівлю.

З участю органів міліції землі населених пунктів охороня­ються також від захаращення промисловими відходами і за­бруднення їх неочищеними стічними водами.

Питання охорони земель міст, інших населених пунктів та їх раціонального використання вирішуються працівниками мі­ліції і при охороні ними громадського порядку в цих населе­них пунктах. Перш за все мова йде про території масового відпочинку людей: парки, сквери, береги річок, озер і ставків, приміські і зелені зони. Підтримання належного громадського порядку на зазначених територіях — це водночас і забезпе­чення раціонального використання і охорони земель міст і селищ міського типу. Ці види діяльності тісно пов'язані між

собою.

Великого значення набирає тепер охорона громадського порядку на територіях колективних садів і городів, яку теж забезпечують працівники міліції, і яка пов'язана з охороною

земель. Використання ділянок під садки і городи повинно здійснюватися в рамках закону.

І До завдань працівників міліції належить також активна | протидія крадіжкам будівельних і садивних матеріалів, що ^р використовуються громадянами на садових і городніх ді-