Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материала

Документы

Содержание Кримінальна ваповдальність

Подобный материал:

• 12. правові відносини, 78.94kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня, 213.11kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 208.6kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 231.14kb.
• Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування, 129.25kb.
• Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування, 232.54kb.
• «Міжнародні мас-медіа інформаційні системи», 225.64kb.
• План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.

Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:

а) порушення правил охорони водних ресурсів — забруд­нення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища; введення в експлуатацію під­приємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і при­строїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 59¹ Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення);

б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внут­рішніх морських вод від забруднення і засмічення:

забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх мор­ських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з по­рушенням встановлених правил;

.проведення навантажувальних та розвантажувальних ро­біт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного сере­довища, якщо одержання такого дозволу передбачено зако­нодавством України;

неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здій­снення такого скидання (ст. 59¹ КпАП);

в) порушення правил водокористування — забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добу­тої або підведеної з водних об'єктів), порушення правил ве­дення первинного обігу кількості вод, що забираються з вод­них об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 КпАП);

г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, по­рушення правил їх експлуатації (ст. 61 КпАП);

д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових доку­ментах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами — не­виконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним за­конодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речо­вини понад установлені норми, внесення зазначеними особа­ми до суднових документів неправильних записів про ці опе­рації або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 КпАП).

Адміністративні штрафи за зазначені правопорушення накладаються згідно зі ст. 239 КпАП органами по регулюван­ню використання і охорони вод системи Державного комітету водного господарства України, органами системи Комітету України з питань геології та використання надр.

Громадяни і службові особи, винні в порушеннях водного законодавства, несуть адміністративну відповідальність, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідаль­ності за чинним законодавством.

Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі норм цивільного пра­ва, зокрема статей 203, 440, 441 і 453 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу збитки водокористу­вачів складають їх витрати на відновлення попереднього ста­ну водного об'єкта, вартості знищеного або пошкодженого майна, не одержаних доходів, які вони могли одержати, якби не було порушень водного законодавства.

Відшкодування збитків передбачає і водне законодавство. У ст. 111 Водного кодексу України записано: " Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'я­зані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України».

Відшкодування збитків регулюється також постановою Ка­бінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчис­лення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів те­риторіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р.

Розмір відшкодування збитків обчислюється посадовими особами Міністерства охорони навколишнього природного се­редовища та ядерної безпеки.

У разі відмови від добровільного відшкодування збитків стягнення їх сум проводиться у судовому порядку за позова­ми органів згаданого міністерства.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства, не звільняє винних від плати за спе­ціальне водокористування, а також від необхідності здійснен­ня заходів щодо ліквідації заподіяних шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до інших видів юридичної відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок по­рушення водного законодавства.

Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприєм­ства, організації і установи зробили витрати, пов'язані з від­шкодуванням збитків, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку. Тобто вступає в дію право зворотної вимоги, право регресу до винної особи.

Обов'язок відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з пору­шенням водного законодавства, може серйозно вплинути на підприємства, установи, організації та громадян, щодо упо­рядкування їхньої діяльності з метою забезпечення раціо­нального використання і охорони вод.

У випадку самовільного захоплення водних об'єктів остан­ні повертаються за їх належністю без відшкодування витрат, зроблених за час незаконного користування.

Небажані майнові наслідки для правопорушників має не­дійсність угоди щодо водних об'єктів. Недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.

За умови недійсної угоди кожна зі сторін зобов'язана по­вернути іншій стороні все одержане за угодою в натурі, а за неможливості це зробити — відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Якщо угода складена з метою, що завідомо суперечить ін­тересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін — у разі виконання угоди обома сторонами — у доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави усе одержане нею і все належне з неї пер­шій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умис­лу лише в однієї зі сторін усе одержане нею за угодою по­винно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в до­ход держави.

Заслуговує на увагу цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яка перед­бачена ст. 450 Цивільного кодексу України. В сучасних умо­вах використання водних ресурсів відбувається здебільшого за допомогою гідротехнічних споруд і механізмів, які нале­жить віднести до джерел підвищеної небезпеки. А тому дії ст. 450 Цивільного кодексу доцільно поширити на водні ресур­си. Це значно посилить їх охорону, тому що завдані збитки будуть відшкодовуватися незалежно від наявності вини кон­кретних суб'єктів.

Кримінальна ваповдальність за порушення водного зако­нодавства настає на підставі статей 242 і 243 Кримінального кодексу України.

Стаття 242 Кримінального кодексу передбачає відпові­дальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і во­доносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або змі­ну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я лю­дей чи для довкілля, — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді­яльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворюван­ня людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 Кримінального кодексу передбачає відпові­дальність за такі злочини:

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи те­риторіальних вод України або в межах вод виключної (мор­ської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами вна­слідок порушення спеціальних правил, якщо це створило не­безпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів мо­ря чи могло перешкодити законним видам використання мо­ря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внут­рішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів — караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи зай-

матися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або зах­ворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рос­линного світу або інші тяжкі наслідки, — караються позбав­ленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Неповідомлення спеціально відповідальними за те особа­ми морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту Ук­раїни, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі ски­дання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод Ук­раїни або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших від­ходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лі­кування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді­яльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного зако­нодавства може наставати і на підставі статей Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за служ­бові злочини, зокрема: ст. 364 — зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 — перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 — службова недбалість.

§ 8.4. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони вод

Органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти води від забруднення, засмічення, інших згубних впливів на стан вод. У цій роботі беруть участь територіальні органи внутрішніх справ та інші підрозділи.

Поширеною формою охорони вод працівниками органів внутрішніх справ є надання всебічної допомоги водогосподар­ським органам, що регулюють використання і охорону вод.

Представники цих двох органів проводять спільні рейди і пе­ревірки з метою забезпечення виконання підприємствами, організаціями, установами і громадянами вимог законодав­ства щодо охорони вод. Ці водоохоронні заходи мають зде­більшого профілактичну спрямованість, мета яких не допусти­ти забруднення і засмічення вод, або завчасно виявити такі правопорушення для вжиття відповідних заходів.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ нерідко пов'яза­ні з додержанням водокористувачами і всіма громадянами водоохоронних норм, перш за все заборонного характеру. До таких слід віднести, наприклад, правові норми, які забороня-| ють: в'їзд і стоянку автомобілів, мотоциклів, моторолерів, їх миття і ремонт безпосередньо біля води; засмічення берегів і поверхні вод тощо. Працівники органів внутрішніх справ по­кликані забезпечити додержання зазначених правил.

Вагомим внеском органів внутрішніх справ в охорону вод е забезпечення дотримання встановлених законодавством заборон щодо водних об'єктів. Існуючі правові норми заборо­няють руйнування русел річок, струмків та водотоків, знешко­дження зелених насаджень і трав'яного покриву на берегах водних об'єктів, самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин) тощо. Дотри­мання цих заборон на практиці контролюється і забезпечу­ється співробітниками різних природоохоронних і правоохо-'' ронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ.

Важливі функції щодо охорони вод покладені на працівни­ків автомобільних інспекцій, які покликані забезпечувати охо­рону річок та інших водойм від забруднення мастилами, бен­зином, нафтою та іншими речовинами, що скидаються авто­базами і підприємствами по ремонту автомобілів.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ є складовою частиною їх діяльності щодо охорони, і зміцнення громадсько­го порядку в місцях відпочинку і водного туризму громадян. Це підвищує увагу до водоохоронних заходів з боку їх пра­цівників.

Вимогливість до водоохоронних дій органів внутрішніх справ підвищує і те, що від них значною мірою залежить са-нітарно-епідемічне благополуччя населення, бо забруднення вод нерідко стає причиною епідемій.

Об'єктом контролю з боку працівників органів внутрішніх справ є правила користування індивідуальними плавучими моторними засобами. За його здійснення значна увага приділяється питанням охорони вод від забруднення і засмі­чення.

Водні об'єкти, що мають особливе значення, охороняють­ся міліцією охорони. До таких об'єктів відносяться водосхови­ща, що використовуються для забезпечення населення пит­ною водою. Підрозділам міліції охорони під безпосередню охорону передаються як самі водосховища, так і гідротехнічні споруди, що їх обслуговують. Охорона цих об'єктів здійсню­ється на підставі договорів, що складаються з відповідними організаціями.

Відомо, що для забезпечення необхідного санітарного ре­жиму водосховищ створюються спеціальні зони їх санітарної охорони. У цих зонах працівники міліції охорони контролюють виконання встановлених обмежень. За виявлення порушень санітарного режиму складаються протоколи, які подаються до відповідних басейнових інспекцій для притягнення до адмініст­ративної відповідальності винних осіб.

У разі необхідності працівники міліції охорони порушують кримінальні справи на підставі ст. 242 Кримінального кодексу України, і проводять невідкладні слідчі дії з наступною пере­дачею таких справ за підслідністю.

Водне законодавство окремо наголошує на необхідності охорони вод, призначених для протипожежних потреб. Згідно зі ст. 69 Водного кодексу України використовувати воду з водних об'єктів спеціально призначених для протипожежних потреб у будь-яких інших цілях забороняється. Нагляд за до­триманням порядку користування водними об'єктами для протипожежних потреб здійснюють місцеві Ради народних де­путатів та органи протипожежної безпеки.

Органи внутрішніх справ забезпечують правовий захист честі, гідності, здоров'я та життя осіб, які здійснюють охорону вод.

Працівники органів внутрішніх справ допомагають місце­вим органам державної влади і управлінням виконувати обов'язки, передбачені для них водним законодавством у га­лузі використання і охорони вод. До відання обласних, район­них, міських, сільських і селищних Рад народних депутатів та їх виконавчих органів віднесено широке коло питань, що тісно пов'язані з охороною вод:

а) розробка, затвердження та реалізація місцевих про­грам використання і охорони вод та відтворення водних ре­сурсів;

б) встановлення правил користування маломірними суда­ми на водних об'єктах;

в) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного пиха, погіршенням якості вод або їх шкід­ливою дією;

г) організація інформування населення щодо стану водних об'єктів, його змін та проведення водоохоронних заходів;

д) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Ефективна і постійна допомога органам державної влади і управління в їх діяльності щодо охорони вод — суттєвий вклад органів внутрішніх справ у вирішення цієї важливої проблеми.

Про участь органів внутрішніх справ у забезпеченні охо­рони вод свідчать також покладені на них обов'язки захисту прав громадян, підприємств, установ і організацій. Таким чи­ном, вони захищають їх права як водокористувачів. Виконую­чи цей обов'язок, органи внутрішніх справ мають можливість істотно вплинути на стан використання і охорони вод.

Крім того, громадяни та їх об'єднання згідно з водним за­конодавством залучаються до здійснення заходів щодо вико­ристання і охорони вод. Вони, наприклад, беруть участь у розгляді місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод, та відтворенням водних ресурсів; за погоджен­ням з місцевими Радами народних депутатів та іншими дер­жавними органами за власні кошти виконують роботи з ви­користання і охорони вод; беруть участь у проведенні пере­вірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносять пропозиції з цих питань; проводять гро­мадську екологічну експертизу і обнародують її результати;

подають до суду позови щодо відшкодування збитків, заподія­них державі та громадянам внаслідок забруднення, засмічен­ня та вичерпання вод.

Вклад органів внутрішніх справ в охорону вод полягає в тому, що їх працівники надають громадянам та їх об'єднан­ням всебічну правову допомогу за умови вживання зазначе­них заходів.

Охорона вод досягаєтмзя шляхом контролю, який здійсню­ють органи внутрішніх справ за додержанням обмежень прав водокористувачів. Водне законодавство, надаючи водокорис­тувачам широкі права, передбачає в ряді випадків і їх обме­ження. Зокрема, права водокористувачів можуть бути обме­жені у разі загрози виникнення епідемій та епізоотій, під час аварій та за умов, що можуть призвести чи призвели до за­бруднення вод. Звичайно, працівники органів внутрішніх справ не можуть бути байдужими щодо додержання водоко­ристувачами передбачених законодавством обмежень.

Органи внутрішніх справ та їх працівники здійснюють охо­рону вод не тільки в зв'язку з виконанням службових обов'язків, але й як водокористувачі. Вони використовують воду для різних потреб: промислових, сільськогосподарських, побутових, культурно-оздоровчих тощо. Від того, як вони здійснюють права та обов'язки водокористувачів, чимало за­лежить загальний стан охорони вод в Україні. По-перше, ор­гани внутрішніх справ, їх підприємства і господарські органі­зації, всі працівники системи Міністерства внутрішніх справ займають вагоме місце серед водокористувачів. По-друге, вони подають приклад дбайливого використання і охорони вод іншим водокористувачам, тому що є однією із впливових структур в системі державних органів. А прикладу належить важлива роль в досягненні поставленої мети. Це ніколи не треба забувати працівникам органів внутрішніх справ, особ­ливо якщо йдеться щодо охорони вод — одного з найважли­віших об'єктів природи.

Розділ 9. Правова охорона лісів в Україні § 9.1. Ліс як об'єкт правової охорони

; Ліс, — зазначено у ст. З Лісового кодексу України, — це | сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та ча-

Ігарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компо­нентів, що у своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і навколишнє середовище. Ліси є національним багатством України і за своїм при­значенням та місцем розташування виконують екологічні (во-

Ідоохоронні, захисні, санітарно-гігіенічні, оздоровчі, рекреацій­ні), естетичні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні. | Ліс захищає річки, ставки й інші водойми від обміління, а | їх береги від руйнування. Якщо з такими явищами не боро­тися, продукти водної ерозії будуть заносити посіви, сади, го­роди, виноградники. Водяні потоки руйнують шляхи, мости, житлові та господарські будівлі. Проте цьому можна запобіг­ти, використовуючи захисні можливості лісу.

Ліси не тільки запобігають обмілінню водоймищ, а й дають життя багатьом нашим річкам. Саме в лісах розпочинають свій виток і набирають силу більшість наших річок.

Ліс захищає грунти від водної та вітрової ерозії, затримує вологу, закріплює піски. Лісонасадження, що ростуть на схи­лах, захищають грунт від змиву й утворення ярів.

Ліси мають величезне господарське значення. Зокрема, дуже широко використовується деревина в промисловості. З неї виготовляються будівельні матеріали, меблі, папір, ліку­вальні препарати. Підраховано, що нині з деревини виготов­ляється близько 20 тис. найменувань промислових виробів і товарів народного вжитку. У природі немає більше такого ма­теріалу, який би за різноманітністю застосування міг зрівня­тися з деревиною.

Лісам належить велика роль у розвитку сільського госпо­дарства. Вони захищають поля від суховіїв, піщаних та чорних бур, поліпшують водний режим полів, підвищують урожайність сільськогосподарських культур. Встановлено, що 1 га лісосму­ги захищає 25—ЗО га ріллі, а на кожному її гектарі накопичує 600—800 т вологи, забезпечуючи збільшення врожаю зерно­вих не менше ніж на 3—4 центнери.

Лісові сінокіс та пасовища сприяють розвитку тваринництва.

Ліси мають велике санітарно-гігієнічне значення. У лісах розташовують санаторії, будинки відпочинку, профілакторії, дитячі табори. Ліси — важливе джерело поповнення запасів

кисню в атмосфері. Один гектар лісу виділяє протягом року майже 3 т кисню. Враховуючи, що людині треба на рік для дихання приблизно 300—400 кг кисню, то гектар лісу забез­печує життя 8—10 чоловік. 1 га деревостанів поглинає за рік 5 т вуглекислого газу.

Ліси виконують кліматорегулюючу функцію, тобто сприят­ливо впливають на клімат: пом'якшують дію суховіїв і холод­них вітрів, підвищують вологість повітря.

Корисними властивостями лісів е їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, спеки, морозів, попере­джувати забруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його ес­тетичному вихованню.

Ліс — це природна аптека, в якій зосереджена велика кількість лікарських рослин.

Загальна площа лісового фонду України становить 9,97 млн га, запас деревини досягає 1240 млн м³, щорічний приріст деревини — майже 25 м³. На одного мешканця Ук­раїни припадає 0,16 га лісу і 24 м³ запасу деревини. Лісис-тість території становить майже 14,2 відсотків.

До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, що надаються для потреб лісово­го господарства.

Не належать до лісового фонду:

а) усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

б) окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогос­подарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

Усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. До її відан­ня в галузі регулювання лісових відносин належать:

а) законодавче регулювання лісових відносин;

б) розпорядження лісовим фондом;

в) визначення основних напрямів державної політики в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

г) визначення повноважень діяльності Рад народних депу­татів і органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

д) вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин.

Верховна Рада України делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів, що визначені Лісовим кодексом України та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї ком­

петенції здійснюють контроль за охороною, захистом, вико­ристанням та відтворенням лісів; забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації лісових пожеж, а також заборону відвідання лісів населенням, в'їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки;

організують благоустрій земельних ділянок лісового фонду і культурно-побутового обслуговування відпочиваючих у лісах зелених зон та інших лісах, що використовуються для цих ці­лей; надають земельні ділянки лісового фонду в постійне ко­ристування або вилучають їх у порядку, визначеному Зе­мельним та Лісовим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду в тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів.

Ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на