Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материала

Документы

Содержание Розрахункова лісосіка —

Подобный материал:

• 12. правові відносини, 78.94kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня, 213.11kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 208.6kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 231.14kb.
• Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування, 129.25kb.
• Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування, 232.54kb.
• «Міжнародні мас-медіа інформаційні системи», 225.64kb.
• План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.

першу і другу групи. До першої групи нале­жать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції:

— водоохоронні (смуги лісів уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів, смуги лісів, що за-, хищають нерестовища цінних промислових риб, а також за-^: хисні лісові насадження на смугах відводу каналів);

— захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові ма­сиви, державні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, що мають важливе значення для захисту навколишнього природ­ного середовища; полезахисні лісові смуги, захисні лісові на­садження на смугах відводу залізниць, захисті лісові наса­дження на смугах відводу автомобільних доріг);

— санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунк­тів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промисло­вих підприємств, ліси першого і другого поясів санітарної охо­рони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).

До першої групи належать також ліси на територіях при­родно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятники природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне зна­чення).

До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення, і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.

У лісах першої та другої груп можуть бути виділені захисні земельні ділянки лісового фонду з режимом обмеженого лі­сокористування.

Поділ лісів на групи та віднесення до категорій захище­ності, переведення лісів з однієї групи до іншої, а також ви­ділення особливо захищених земельних ділянок лісового фон­ду проводиться залежно від народногосподарського призна­чення лісів, їх місця розташування та функцій, які вони вико­нують.

З найдавніших часів ліс задовольняє найрізноманітніші матеріальні й духовні потреби людини. Його ресурси широко використовуються в багатьох галузях народного господарства і культури. Лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікар­ська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що ви­користовуються для задоволення потреб населення і вироб­ництва. Залежно від призначення розрізняють лісові ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів дер­жавного значення належать деревина від рубок головного ко­ристування і живиця. До лісових ресурсів місцевого значення належать усі інші ресурси.

Розрізняють загальне і спеціальне використання лісових ресурсів. В порядку загального використання громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Спеціальне використання здійснюється в межах земель­них ділянок лісового фонду, наданих для цього в користуван­ня. Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одно­му або кільком тимчасовим лісокористувачам.

Лісокористувачі мають право здійснювати такі види спеці­ального використання лісових ресурсів:

а) заготівля деревини під час рубок головного користу­вання; с

б) заготівля живиці;

в) заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, ко­ра, деревина, зелень тощо);

г) побічні лісові користування.

Законодавством України можуть передбачатися й інші ви­ди спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів проводиться за відповідним дозволом: лісорубним квитком (ордером) або лі­совим квитком. Форми лісорубного квитка (ордера) та лісово­го квитка і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Мі­ністрів України.

Постійні Лісокористувачі в разі спеціального використання ними лісових ресурсів і проведення рубок, пов'язаних з ве­денням лісового господарства, зобов'язані оформляти на це дозвіл.

Порядок заготівлі деревини встановлюється Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Планування і проведення заготівлі деревини в порядку порубок головного користування здійснюється в межах роз­рахункової лісосіки. Заготівля деревини в розмірах, що пере­вищують розрахункову лісосіку забороняється.

Розрахункова лісосіка — це щорічна норма заготівлі де­ревини в порядку рубок головного користування, що обчис­люється під час лісовпорядкування і затверджується для кож­ного постійного лісокористувача та окремо за групами порід у межах груп лісів, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.

Виходячи з розміру розрахункової лісосіки, Кабінет Міністрів України встановлює щорічний розмір лісосічного фонду.

Лісосічний фонд — це запаси деревини, призначеної для щорічної заготівлі під час рубок головного користування.

Як відомо, одним із видів спеціального використання лі­сових ресурсів є заготівля живиці. Вона здійснюється шляхом підсікання стиглих хвойних деревостанів, які після закінчення строків підсікання підлягають рубці. Правила заготівлі живиці, а також зони обов'язкового підсікання деревостанів визнача­ються Кабінетом Міністрів України.

До побічних лісових користувань належать: випасання ху­доби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, зби­рання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лі­карських рослин і технічної сировини, лісової підстілки та оче­рету. Побічне лісове користування має здійснюватися без за­подіяння шкоди лісу. Порядок та умови здійснення побічних лісових користувань встановлюються Кабінетом Міністрів Ук­раїни.

Величезне і багатогранне значення лісів потребує їх на­дійної правової охорони. Право спроможне активно впливати на всі сторони проблеми раціонального використання і охо­рони лісів. Велику творчу силу права необхідно насамперед спрямувати на зміцнення охорони ґрунтозахисних, водоохо­ронних, кліматорегулюючих, оздоровчих та інших екологічних властивостей лісів. Треба керуватися тим, що природоохорон­на роль лісів з кожним роком зростає.

Важливим напрямом дії права є також відтворення лісів, підвищення продуктивності та поліпшення їх якісного складу. Новий Лісовий кодекс України заклав для цього певні зако­нодавчі підвалини. Треба очікувати, що питання відтворення лісів та підвищення їх продуктивності знайдуть більш детальне відтворення і в інших правових актах про ліси.

Удосконалення правового регулювання раціонального ви­користання і охорони лісів, поєднане з беззастережним вико­нанням вимог лісового законодавства, — це ті важелі, які за­безпечать вирішення проблеми охорони лісів в Україні.

Отже, основним і найпершим заходом охорони лісів є створення міцної правової бази їхнього раціонального вико­ристання і охорони, а саме: розробка і прийняття необхідних лісових законодавчих актів, а також їх своєчасне поновлення в залежності від потреб життя. Лісове законодавство завжди розглядалось як важливий засіб раціонального використання і охорони лісів. Проте на практиці допускалося немало пра­вопорушень щодо лісів. Це обумовлювалося наявністю вели­кої кількості некодифікованих актів лісового законодавства, що утруднювало діяльність органів лісового господарства, лі-сокористувачів, усіх суб'єктів лісових правовідносин. З прий­няттям нового Лісового кодексу України зазначений недолік усувається.

Крім Лісового кодексу, лісове законодавство України по­повнилося рядом інших важливих нормативних актів. Кабінет Міністрів України постановами від 27 липня 1995 р. затвер­див «Санітарні правила в лісах України», «Правила рубок го­ловного користування в лісах України», «Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду». 16 січня 1996 р. Кабінет Міністрів затвердив «Правила від­новлення лісів і лісорозведення».

Правові відносини щодо використання, відтворення і охо­рони лісів регулюються й іншими правовими актами, які роз­вивають і доповнюють Лісовий кодекс України. Так, Закон України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіо­ну» від 10 лютого 2000 р. встановлює мораторій на прове­дення суцільних рубок в ялицево-букових деревостанах, ру­бок головного користування у високогірських лісах, в лісах в лавинонебезпечних та селенебезпечних басейнах та в бере­гозахисних ділянках лісу в Карпатському регіоні України. Зав­данням Закону є забезпечення екологічно збалансованого лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків при­родних явищ, посилення водоохоронних, захисних, клімато-

регулюючих, санітарно-гігієнічних та інших корисних власти­востей, охорона здоров'я населення та його естетичне вихо­вання.

Не вдаючись у прогнозування можливих наслідків реалі­зації цього закону, слід зупинитися лише на одному надзви­чайно важливому його положенні. Стаття 10 передбачає до 2005 року збільшити площу природно-заповідного фонду Кар­патського регіону до 20 відсотків. Без сумніву можна сказати, що втілення у життя лише цієї статті стане одним з найсер­йозніших кроків збереження карпатських лісів.

Тепер завдання полягає в тому, щоб усі, від кого зале­жить раціональне використання і охорона лісів, були добре обізнані з новим Лісовим кодексом, іншими законодавчими

* актами про ліси і виконували їх положення та вимоги.

Історія знає багато прикладів трагічних наслідків байдужо­го ставлення до охорони лісів. Про це треба пам'ятати. Поряд з охороною лісів чинне екологічне законодавство

| передбачає охорону рослинного світу. Закон України «Про

; рослинний світ» був прийнятий Верховною Радою 9 квітня 1999 р. Завданням законодавства про рослинний світ е регу­лювання суспільних відносин у сфері охорони, використання

І та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, ли­шайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростання.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі

орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослин­них ресурсів.

Важко зрозуміти суспільство, яке допускає, щоб на його очах і з його вини зникали цілі види живих істот і рослин.

;, Тим часом в Україні цей процес триває. У першому виданні

| Червоної книги України було оприлюднено 15 видів рослин і тварин, які потребували захисту, а в другому виданні, вже

І через 16 років, їх уже понад 400. Отже, на грані катастрофи опинилося ще понад 250 видів рослин і тварин.

У медицині сьогодні використовується близько 300 видів рослин, з них близько 60 — спеціально вирощується, а решта — дикорослі. При цьому більшість цінних лікарських рослин — рідкісні або такі види, що зникають.

Будемо сподіватися, що прийняття Закону «Про рослин­ний світ» стане тією юридичною базою, на якій грунтувати­муться всі наукові, правові й організаційні заходи щодо збе­реження природного біологічного різноманіття.

§ 9.2. Організаційно-правові заходи щодо охорони лісів

Велика роль в охороні лісів належить організаційно-пра­вовим заходам, що спрямовані на охорону лісі& від пожеж, їх збереження від знищення, пошкодження та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання, відновлення лісів і підвищення їх продуктивності.

Характерною ознакою організаційно-правових заходів охорони лісів є те, що вони передують заходам юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства та спроможні запобігати різним порушенням.

Основним організаційно-правовим заходом охорони лісів є ведення лісового господарства на науковій основі. Для ви­рішення цього завдання треба зробити набагато більше, ніж зроблено. На науковій основі слід проводити розміщення лісів, поліпшення їх породності, здійснювати вирубування, викорис­товувати та відтворювати ліси.

Відомо, що ліс стає придатним для вирубування у віці 80—100 років. Незважаючи на це, ведуться вирубування і значно молодшого лісу. Це призводить до знищення лісів. По-перше, молода деревина недостатньо міцна, вироби з неї швидко псуються, ламаються і вимагають заміни, що веде до нових вирубувань. По-друге, молодий ліс — тонкий, а тому його треба вирубати більше, щоб задовольнити потреби у де­ревині.

Вирубування молодого лісу є збитковим і з морального боку, бо використовується те, що належить не нам, а нашим дітям і внукам. Це ганебна позичка у прийдешніх поколінь, яку ми не зможемо повернути.

Наукового підходу вимагає і використання продукції лісо­заготівель. Зараз здебільшого використовується лише так звана «ділова» деревина, тоді як верхівки зрубаних дерев та їх гілля «з'їдає» вогонь.

Не сприяє охороні лісів і разюча безгосподарність у ви­користанні різних виробів з деревини. Тільки четверта части­на використаного паперу повертається у нас на переробку, інший спалюється або гниє на звалищах.

Марнотратство і безгосподарність аж ніяк не сприяють збереженню лісів, навпаки — ведуть до їх виснаження. Роз­вивати лісове господарство можна тільки на основі досягнень

науки.

Організаційно-правові заходи охорони лісів притаманні насамперед організації лісового господарства. Воно має сво­їм завданням забезпечувати правову і технічну регламента­цію раціонального ведення лісового господарства і викорис­

тання лісових ресурсів залежно від природних та екологічних умов, цільового призначення, місця розташування, природно­го складу лісів, а також функцій, які вони виконують.

Державні органи та постійні лісокористувачі, які здійсню­ють планування, організацію, ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів, зобов 'язані забезпечувати:

а) збереження лісів, охорону їх від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

б) посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюю-чих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних влас­тивостей лісів з метою охорони здоров'я людей і поліпшення навколишнього природного середовища;

в) невиснажливе і раціональне використання лісів для планомірного задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції;

г) розширене відтворення, поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності.

Організація лісового господарства передбачає ведення державного обліку лісів; поділ лісів за групами та їх віднесен­ня до категорій захищеності; поділ лісів за їх призначенням (експлуатаційні, водоохоронні, захисні тощо); встановлення ві­ку стиглості лісу, способів порубок і відтворення лісових на­саджень, норм використання лісових ресурсів; визначення системи заходів щодо охорони, захисту, раціонального вико­ристання та відтворення лісів; здійснення інших організаційно-технічних заходів згідно з основними вимогами ведення лісо­вого господарства і використання лісових ресурсів.

З метою забезпечення охорони лісів ведеться розміщен­ня, проектування, будівництво і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів. Під час виконання зазначених будівельних робіт передбачаються і здійснюються заходи щодо усунення негативної дії шкідливих факторів, зокрема, викидів і скидів забруднюючих речовин, відходів виробництва, підтоплення, осушення та інших видів негативного впливу на ліси.

Забороняється введення в експлуатацію нових і реконст­руйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених пристроями, що запобігають шкідливому впливу на стан і відтворення лісів.

Визначення місць будівництва підприємств, споруд та ін­ших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лі­сів, проводиться за погодженням з місцевими Радами народ­них депутатів, державними органами лісового господарства, охорони навколишнього середовища.

Організаційно-правові заходи ведення лісового господар­ства і забезпечення охорони лісів, які передбачені лісовим кодексом, були доповнені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії захищеності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду» від 27 липня 1995 р.

Серед організаційно-правових заходів охорони лісів важ­ливе місце посідають відновлення лісів і підвищення їх про­дуктивності. Відновлення лісів здійснюється на землях, що бу­ли покриті лісовою рослинністю (вируби, згарища тощо). На інших землях, призначених для створення лісів, насамперед не придатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), здійснюється лісорозведення. Землі, призначені для лісорозведення, переводяться до складу зе­мель лісового фонду відповідно до земельного законодавства.

Відновлення лісів та лісорозведення має забезпечувати розширене їх відтворення і підвищення продуктивності з ме­тою поліпшення навколишнього природного середовища та добробуту народу України.

Питання відновлення лісів та лісорозведення регулюються постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил відновлення лісів і лісорозведення» від 16 січня 1996 р.

Проблема охорони лісів, їх збереження тісно пов'язана з ростом продуктивності лісів.

Для підвищення продуктивності лісів здійснюються:

— роботи з селекції лісового насінництва і сортовипробу­вання найбільш цінних у господарському відношенні деревних порід;

— заходи, спрямовані на підвищення родючості грунтів (меліорація земель, запобігання водній і вітровій ерозії грун­тів, заболоченості, засоленості та іншим процесам, що погір­шують стан грунтів);

— своєчасний та ефективний догляд за лісовими культу­рами;

— заходи щодо найбільш повного та ефективного вико­ристання земельних ділянок лісового фонду для вирощування лісів, поліпшення їх вікової структури, зменшення площі зе­мель, не покритих лісовою рослинністю, зайнятих чагарника­ми, рідколіссям, охорона лісів від пожеж та самовільних по­рубок, захист від шкідників і хвороб.

Для поліпшення якісного складу лісів мають проводитися вирубки догляду за лісом, санітарні виробки та такі, що пов'я­зані з реконструкцією малоцінних молодняків, інші роботи.

Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві Ради на­родних депутатів та постійних лісокористувачів.

Місцеві Ради народних депутатів згідно з чинним лісовим законодавством проводять значну роботу по охороні лісів від пожеж. Вони щорічно організовують розробку і вжиття лісо-користувачами заходів протипожежної профілактики в лісах;

залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожеж­ну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та орга­нізацій; забезпечують добровольців, які здійснюють гасіння лі­сових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням;

сприяють будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден для Лісоохорони; організують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечу­ють координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території.

Великі обов'язки щодо охорони і захисту лісів покладені на лісову охорону. Службу лісової охорони складають:

а) лісова охорона спеціально вповноважених державних органів лісового господарства;

б) лісова охорона інших постійних лісокористувачів. Службові особи державної лісової охорони і лісової охо­рони інших постійних лісокористувачів мають право:

— давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановлено­го порядку використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоду лісу;

— відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпе­чення пожежної охорони та захисту лісів;

— доставляти осіб, що порушують лісове законодавство, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади;

— вилучати в осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушення, а також відповідні документи;

— зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством.

Заслуговують на увагу з точки зору здійснення охорони лісів і обов'язки службових осіб лісової охорони. Вони зо­бов'язані:

— запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і корис­тування земельними ділянками лісового фонду та іншим діям, що можуть негативно впливати на ліс, та припиняти їх;

— здійснювати заходи щодо підвищення протипожежної стійкості насаджень, запобігання виникненню, розповсюджен­ню лісових пожеж та їх ліквідації, а також захисту лісів від шкідників і хвороб;

— сприяти лісокористувачам, яким надані земельні ділян­ки лісового фонду для потреб мисливського господарства, у здійсненні заходів щодо організації мисливського господар­ства, охорони і розведення диких звірів і птахів.

Працівники лісової охорони підлягають обов'язковому дер­жавному страхуванню. Порядок страхування визначається Кабінетом Міністрів України.

До організаційно-правових заходів охорони лісів слід від­нести проведення лісовпорядкування. Це система державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, ра­ціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

Під час лісовпорядкування здійснюється:

. — визначення меж і внутрішньогосподарська організація територій лісового фонду, що перебуває в користуванні по­стійних лісокористувачів;

— виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів;

— інвентаризація лісового фонду з визначенням природ­ного і вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кіль­кісних характеристик лісових ресурсів;

— виявлення деревостанів, що потребують вирубки, пов'язаної з веденням лісового господарства, заходи щодо відновлення лісів і лісорозведення, меліорації; охорони то за­хисту лісів тощо, а також визначення порядку і способів про­ведення цих робіт;

— обгрунтування, поділу лісів на групи віднесення їх до категорії захищеності;

— обчислення розрахункової лісосіки, обсяг вирубок, пов'язаних за веденням лісового господарства, та обсягів ви­користання інших видів лісових ресурсів;

— визначення обсягу робіт щодо відновлення лісів і лісо­розведення, охорони лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт.

Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами на кошти державного

бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Державним комітетом лісового господарство України за пого­дженням з Міністерством екології та природних ресурсів України.

Охорона лісів багато в чому залежить від виконання обов'язків, які покладені законодавством на лісокористувачів, які поділяються на постійних і тимчасових. Постійні лісокорис-тувачі зобов'язані:

а) забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищен­ня родючості грунтів, продуктивність лісових насаджень і по­силення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та вико­ристання лісових ресурсів;

б) дотримуватися науково обрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів та ко­ристування земельними ділянками лісового фонду;

в) вести лісове господарство, здійснювати спеціальне ви­користання лісових ресурсів та користуватися земельними ді­лянками лісового фонду способами, які б забезпечували збе­реження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, вико­ристання та відтворення;

г) вести первинний облік лісів;

д) забезпечувати охорону рідкісних видів рослин і тварин, рослинних угруповань відповідно до природного законодав­ства;

е) своєчасно вносити платню за використання лісових ре­сурсів;

є) не порушувати законні права тимчасових лісокористу­вачів.

На охорону лісів спрямовані й обов'язки тимчасових лісо­користувачів.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяль­ність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані згідно з законодавством України погоджувати з державними органами лісового господарства, державними органами охо­рони навколишнього природного середовища та іншими орга­нами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.

Широке коло організаційно-правових заходів охорони лісів передбачено «Санітарними правилами в лісах України», які затверджені постановою Кабінету Міністрів від 27 липня 1995 р.

Достатньо дійовим організаційно-правовим заходом охо-. рони лісів є контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Контроль полягає в забезпеченні до-

держання всіма державними і громадськими органами, під­приємствами, установами та організаціями, а також громадя­нами вимог лісового законодавства.

Передбачається державний і громадський контроль. Дер­жавний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством екології та природних ресурсів, його органами на місцях, іншими спеціально вповноваженими державними органами і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування відпо­відно до законодавства України.

Порядок здійснення державного контролю визначається Лісовим кодексом України та іншими законодавчими актами.

Громадський контроль здійснюється громадськими інспек­торами охорони навколишнього природного середовища. Пов­новаження громадських інспекторів визначаються Положен­ням, що затверджується Міністерством екології та природних ресурсів.

Лісове законодавство передбачає компетенцію державних органів у галузі управління і контролю за охороною, захис­том, використанням і відтворенням лісів. Зокрема, передба­чена компетенція Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Уряду Автономної Республіки Крим, Державного комітету лісового господарства -України.

До компетенції Кабінету Міністрів України в галузі управ­ління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів віднесено вирішення таких питань:

1) здійснення державного контролю в зазначеній галузі;

2) визначення порядку діяльності органів державної вико­навчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) встановлення порядку поділу лісів на групи, віднесення до категорії захищеності та виділення особливо захищених ді­лянок лісового фонду;

4) встановлення лімітів спеціального використання лісових ресурсів державного значення;

5) встановлення порядку і нормативів плати за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ді­лянками лісового фонду;

6) затвердження Правил відпуску деревини на пні, рубки лісу, відтворення, охорони і захисту лісів, догляду за лісом, заготівлі технічної та лікарської сировини, інших продуктів лі­су, а також користування земельними ділянками лісового фонду;

7) забезпечення розробки комплексних державних та ре­гіональних програм у галузі охорони, захисту і відтворення лі­сів, підвищення їх продуктивності та раціонального викорис­тання;

8) прийняття рішень про обмеження або тимчасове при­пинення діяльності підприємств, установ і організацій в по­рядку, передбаченому законодавчими актами, в разі пору­шення ними лісового законодавства;

9) вирішення інших питань у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Аналогічні питання в галузі охорони лісів складають і ком­петенцію Уряду Автономної Республіки Крим, які він вирішує в межах своєї автономії.

До відома Міністерства екології та природних ресурсів Ук­раїни в галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить:

а) здійснення комплексного управління в галузі охорони, захисту, використання лісів та їх відтворення;

б) затвердження нормативів використання лісових ре­сурсів;

в) погодження лімітів використання лісових ресурсів;

г) погодження порядку і правил щодо охорони, захисту;

використання та відтворення лісових ресурсів, що розроблю­ються Державним комітетом лісового господарства України;

д) погодження проектів актів законодавства щодо порядку і нормативів плати за спеціальне використання лісових ресур­сів і користування земельними ділянками лісового фонду;

е) участь у розробці комплексних державних та регіональ­них програм у галузі охорони, захисту, використання та від­творення лісів;

є) здійснення державної екологічної експертизи проектів розміщення об'єктів лісового господарства;

ж) здійснення державного контролю за охороною, захис­том, використанням та відтворенням лісів;

з) вирішення інших питань у цій галузі.

Широкими повноваженнями в галузі управління і контро­лю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів наділений Державний комітет лісового господарства Ук­раїни. До його відання, зокрема, належать: ведення держав­ного лісового кадастру, обліку лісів; організація ведення лісо­вого господарства, включаючи питання охорони, захисту, ра­ціонального використання лісових ресурсів та відтворення лі­сів; розробка норм, правил та інших нормативних документів;

розробка та організація комплексних та регіональних про­грам.

Нормативні акти Державного комітету лісового господар­ства України є обов'язковими для інших центральних та міс­цевих органів державної виконавчої влади, а також підпри­ємств, установ, організацій та громадян.

Охороні лісів сприяють такі заходи, як плата за викорис­тання лісових ресурсів та економічне стимулювання захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Відповідно до чинного законодавства загальне викорис­тання лісових ресурсів є безкоштовним. Платним є спеціаль­не використання лісових ресурсів та користування земельни­ми ділянками лісового фонду для потреб мисливського госпо­дарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення дослідних робіт.

Плата справляється за встановленими таксами або орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів.

Розмір орендної плати визначається за згодою сторін у договорі оренди, але не нижче від встановлених такс на лі­сові ресурси.

Зазначені платежі розділяються таким чином: платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного зна­чення в розмірі 80 відсотків зараховуються до державного бюджету і 20 відсотків — відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів областей.

Плата за використання лісових ресурсів місцевого зна­чення і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоров­чих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та прове­дення наукового-дослідних робіт зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів місцевого самоврядування.

Ці платежі спрямовуються на виконання робіт щодо від­творення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утри­мання лісів у належному санітарному стані.

Економічне стимулювання лісокористувачів у додержанні вимог охорони, захисту, раціонального використання та від­творення лісів передбачає:

— цільове виділення через державні органи лісового гос­подарства коштів для реалізації державних, регіональних і місцевих програм і ведення лісового господарства;

— матеріальне стимулювання лісокористувачів за якісне проведення лісогосподарських робіт;

— заохочення осіб, які виявили випадки порушення лісо­вого законодавства і порушників та забезпечили стягнення

штрафів і відшкодування матеріальних збитків, заподіяних лі­совому господарству;

— надання пільг лісокористувачам щодо плати за вико­ристання лісових ресурсів у разі впровадження ними техно­логічних процесів, устаткування, що зменшують негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також у разі підвищення ефективності відновлення лісів, більш повного ви­користання лісових ресурсів.

Економічне стимулювання охорони, раціонального вико­ристання та відтворення лісів здійснюється за рахунок дер­жавного бюджету або інших джерел.

Лісове законодавство передбачає такий організаційно-правовий захід охорони лісів, як припинення робіт, небезпеч­них для природного стану лісів і їх відтворення.

На підставі ст. 102 Лісового кодексу України місцеві Ради народних депутатів, державні органи охорони навколишнього Природного середовища, лісового господарства та інші упов­новажені державні органи України в межах своєї компетенції в порядку, визначеному законодавчими актами, припиняють роботи, що здійснюються підприємствами, установами, орга­нізаціями і громадянами, якщо під час їх проведення не ви­конуються встановлені технологічні, санітарні та інші спеціаль­ні вимоги щодо безпеки природного стану лісів та їх відтво­рення.

У системі лісозберігаючих заходів важливе місце нале­жить удосконаленню деревопереробки. Адже у нас з одного кубометра деревини виробляється плит, картону, паперу в 6—20 разів менше, ніж у країнах Заходу. Стан деревопере­робки і збереження лісів — тісно пов'язані процеси. Удоско­налення промислової переробки деревини — важлива умова лісозбереження.

§ 9.3. Відповідальність за порушення лісового законодавства

Поряд з організаційно-правовими заходами охорони лісів чинне законодавство України передбачає юридичну відпові­дальність за порушення лісового законодавства.

Відповідно до ст. 98 Лісового кодексу України її несуть особи, винні у таких правопорушеннях:

— незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і ча­гарників;

—знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем;

— порушенні вимог пожежної безпеки у лісах;

— знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруд­нення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничи­ми і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідли­вими речовинами, підтопленні, осушенні та інших видах шкід­ливого впливу;

— порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

— знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу;

—порушенні правил зберігання, транспортування та за­стосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, міне­ральних добрив, інших препаратів;

— засміченні лісів побутовими відходами і сміттям;

— розкорчовуванні земельних ділянок лісового фонду і використанні їх для спорудження будівель, переробки дереви­ни, влаштуванні складів тощо без належного дозволу;

,— самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби на зе­мельних ділянках лісового фонду;

— порушенні правил заготівлі (збирання) лісової підстілки, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо;

— заготівлі лісових ресурсів засобами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;

— порушенні порядку використання лісосічного фонду, за­готівлі та вивезенні деревини, заготівлі живиці та інших лісо­вих ресурсів;

— невнесенні плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду у встановленні строки;

— знищенні та пошкодженні відмежувальних знаків у лі­сах;

— введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів;

— порушенні строків повернення земельних ділянок лісо­вого фонду, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконанні обов'язків щодо приведення їх у стан, при­датний для використання за призначенням;

— пошкодженні сіножатей, пасовищ і ріллі на земельних ділянках лісового фонду;

— знищенні або пошкодженні лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на земельних ділянках лісового .фонду, а також полезахисних лісових смуг, захисних лісових .насаджень на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць, каналів.

Законодавчими актами України може встановлюватися відповідальність й за інші порушення лісового законодавства.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дис­циплінарну, адміністративну, цивільно-правову або криміналь­ну відповідальність.