В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня 2009 року методичні рекомендації

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Це незбагнена вічність ,що летить Дитина, яка народилася мертвою Гомер, Одіссея Людина народилась для любові, радості”.

Подобный материал:

• Методичні рекомендації : «Здійснення систематизації законодавства в органах та установах, 208.69kb.
• В. о начальника Головного управління юстиції у Донецькій області С. Л. Кучерук, 327.78kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 96.6kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 214.33kb.
• Затверджено наказ Головного управління юстиції у Рівненській області, 743.75kb.
• Методичні рекомендації підготовлено відділом легалізації об'єднань громадян, систематизації, 940.86kb.
• Методичні рекомендації розроблено для загального практичного використання у роботі, 100.31kb.
• Методичні рекомендації про порядок складання, 88.05kb.
• Узагальнення роботи Головного та територіальних управлінь юстиції з питань правової, 187.98kb.
• Затверджено наказ Головного управління юстиції у Рівненській області, 787.62kb.

ЗАТВЕРДЖУЮ

В.о.начальника Перемишлянського

районного управління юстиції

Л.Й.Шевців

„14” вересня 2009 року


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


Що необхідно знати про порядок реєстрації народження дитини


Перемишляни 2009 рік


Зміст


1. Що необхідно знати про порядок реєстрації народження дитини


2. Як визначається походження дитини


3. Визначення імені дитини


4. Порядок призначення допомоги при народженні дитини


5. Народження дитини – свято всієї родини


Використана література


„Народження-задумайся на мить,

Що може більш природа людям дати...

Це незбагнена вічність ,що летить,

І святість жінки в однім слові - Мати!”


Кожна людина з моменту її народження наділена правоздатністю і визнається суб’єктом права. Народження дитини в сім’ї є важливим правопороджуючим юридичним фактом, з настанням якого між батьками і дитиною виникають конкретні суб’єктивні права і обов’язки. Такі суб’єктивні права і обов’язки називають батьківськими і з’являються вони тільки з появою в сім’ї особливого суб’єкта права – дитини.

Сім’я завжди була оберегом тепла, духовності для людини. Але через непослідовність і недовершеність змін, що відбуваються в нашому суспільстві, сім’я зіткнулася з безліччю проблем, які часом не під силу вирішити без державної допомоги.

Закон забезпечує людині можливість реалізації природних прав на шлюб, сім’ю, материнство та батьківство. Він захищає новонароджену дитину, створюючи для неї передумови щасливого життя у сімейному оточенні, в атмосфері любові і розуміння, сприяє виконанню сім’єю різноманітних соціальних функцій, головною серед яких є народження і виховання людини.

Норми чинного законодавства, зокрема Сімейного кодексу України покликані забезпечити благополуччя дітей у сім’ї, сприяючи зміцненню почуття взаємних обов’язків між подружжям, батьками та дітьми, утвердженню внутрішньої необхідності бути потрібним один одному.

Значним досягненням є те, що в наш нелегкий час, утвердження найголовніших людських цінностей є пріоритетом у регулюванні сімейних відносин.


Що необхідно знати про порядок реєстрації народження

Порядок реєстрації народження визначений Сімейним кодексом України /надалі – СК/ та Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні /надалі – Правила реєстрації/, затверджених наказом Мін’юсту України від 18.10.2000р. № 52/5, у редакції наказу Мін’юсту від 18.11.2003р. № 140/5

Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

Реєстрація народження дитини провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за їх усною чи письмовою заявою, а в разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, у якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі, то народження дитини може бути зареєстроване за місцем проживання особи, яка визнає себе батьком дитини, якщо із заявою про реєстрацію народження ця особа одночасно подає заяву про визнання батьківства (п.2.1 Правил реєстрації).

Якщо реєстрація народження дитини провадиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то місцем народження дитини в запису акта про народження, на бажання батьків, може бути зазначено фактичне місце народження дитини, яке підтверджується документом, що посвідчує факт її народження або місце проживання батьків (п.2.4 Правил реєстрації).

Заяву про реєстрацію народження дитини батьки зобов'язані подати невідкладно, але не пізніше одного місяця з дня народження дитини, а заклади охорони здоров'я при народженні мертвої дитини - не пізніше трьох діб. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на батьків дитини та керівника закладу охорони здоров'я відповідальності, установленої ст. 212 ' Кодексу про адміністративні правопорушення України (п.2.3 Правил реєстрації).

Реєстрація народження провадиться при пред'явленні:

а) медичного свідоцтва про народження форми N 103/о. У виняткових випадках у разі народження дитини вдома чи в іншому місці без надання медичної допомоги факт і час її народження підтверджуються підписами двох свідків, присутніх при пологах, а також медичною довідкою про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о). Медична довідка заповнюється лікарем-педіатром, під наглядом якого перебуває новонароджений, і засвідчується підписом керівника лікувального закладу та печаткою;

б) паспорта або паспортних документів, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, який посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.

в) документа, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини, заява батька про визнання батьківства).

Якщо реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою, то заявник повинен також подати паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника (п.2.5 Правил реєстрації).

Дитина, яка народилася мертвою, записується в книзі реєстрації актів про народження на підставі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть форми N 106-2/о. Свідоцтво про народження в цьому разі не видається (п.2.26 Правил реєстрації).

У тих випадках, коли смерть дитини настала незабаром після її народження (навіть якщо вона прожила хоч декілька хвилин), складаються два записи: про народження і смерть, але видається тільки свідоцтво про смерть. У цьому разі підставою для реєстрації народження є медичне свідоцтво про народження (ф. N103/о), а для реєстрації смерті - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (ф. N 106-2/о) /п.2.27 Правил реєстрації/.

Якщо батькам необхідно одержати документ, що підтверджує народження дитини (мертвої або живої, але померлої на першому тижні життя), то відділ реєстрації актів цивільного стану видає довідку про народження з указівкою про мертвонародження або про те, що дитина померла (п.2.28 Правил реєстрації).

Чинним законодавством, а саме „Правилами реєстрації” передбачені також неординарні випадки реєстрації народження дитини, зокрема:

-якщо дитина народилася під час перебування матері на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі, то реєстрація народження провадиться за місцем проживання батьків (одного з них). Місцем народження зазначається місце проживання батьків. Підставою для реєстрації народження може бути акт, складений посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потягу) іншого транспортного засобу за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі). У разі відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о.Ці документи подаються до органу реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження (п.2.7 Правил реєстрації);

-якщо дитина народилася в експедиції, на судні або в іншій віддаленій місцевості, де немає органів реєстрації актів цивільного стану, реєстрація народження провадиться за місцем проживання батьків чи одного з них не пізніше одного місяця з дня їх повернення. У цих випадках, на бажання батьків, місцем народження дитини в записі акта про народження зазначається місце проживання батьків або фактичне місце народження, якщо воно підтверджене медичним свідоцтвом про народження.

Аналогічним чином вирішується питання реєстрації народження дитини, якщо вона народилася за кордоном і її народження не було зареєстровано в консульській установі, дипломатичному представництві України чи компетентному органі іноземної держави. У цих випадках документ, який підтверджує народження дитини, повинен бути відповідним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (п.2.9 Правил реєстрації);

-якщо дитина народилася у жінки, яка утримується у виправно-трудовій установі чи слідчому ізоляторі, реєстрація народження проводиться органом реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на підставі заяви матері та медичного свідоцтва про народження форми № 103/о (паспорт або паспортний документ матері подається тільки в тому разі, якщо він зберігається в її особовій справі) уповноваженим представником адміністрації установи, який після реєстрації отримує свідоцтво про народження, яке надалі зберігається в особовій справі засудженої (п.2.10 Правил реєстрації);

-реєстрація народження знайденої дитини, батьки якої невідомі, провадиться за письмовою заявою представника органу опіки і піклування, адміністрації дитячого лікувального закладу, куди влаштована дитина, органів внутрішніх справ або особи, у якої перебуває дитина, не пізніше трьох діб з часу виявлення дитини. Одночасно із заявою про реєстрацію народження дитини до органів реєстрації актів цивільного стану подаються рішення органу опіки та піклування, а також довідка медичного закладу про вік дитини. Прізвище, ім’я, по батькові знайденої дитини записуються згідно з даними, зазначеними в рішенні органу опіки та піклування. Місцем народження дитини зазначається місце реєстрації її народження (п.2.12 Правил реєстрації).

При реєстрації народження близнят про кожного з них складається окремий запис акта про народження і видається окреме свідоцтво про народження (п.2.11 Правил реєстрації).

Реєстрація народження засвідчується свідоцтвом про народження.

Як визначається походження дитини

При народженні нової людини украй важливим моментом є визначення її походження від батька та матері, яке здійснюється одночасно з реєстрацією народження дитини.

Законодавством, а саме СК (глава 12) врегульовано широке коло випадків визначення походження дитини, що спрямовано насамперед на правовий захист дитини як повноправного члена суспільства та утвердження унікальності та неповторності кожної людини та кожної сімейної спільноти.

Визначення походження дитини залежить від наявності чи відсутності шлюбу між її батьками.

Батько й мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.

Тобто дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Дитина, яка народжена до спливу 10-ти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу 10-ти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства .

Якщо дитина народилася до спливу 10-ти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком дитини (ст.122 СК).

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. У цих випадках батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду (ст. 124 СК) .

Відповідно до ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі медичного свідоцтва про народження форми N 103/о, виданого закладом охорони здоров'я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини.

Спільна заява матері та батька, які не перебувають у шлюбі між собою, може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану. У разі подання такої заяви до народження дитини до неї додається довідка медичного закладу про вагітність жінки. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника на цій заяві .

Якщо заява про визнання батьківства подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини .

За звичайних умов, якщо жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, заява про визнання батьківства подається матір’ю та тим, хто визнає себе батьком дитини.

Однак є випадки, коли згода матері на визнання батьківства не може бути подана.

Так, у разі смерті матері або оголошення її померлою, визнання матері недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлення її батьківських прав або якщо мати дитини не проживає з нею не менше шести місяців і не виявляє про неї материнської турботи та піклування, а також при неможливості встановити її місцезнаходження запис про батька дитини може бути проведений на підставі заяви чоловіка про визнання себе батьком дитини за умови, що реєстрація народження проведена відповідно до вимог частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України . У цьому разі до заяви додаються документи, які посвідчують відсутність матері (свідоцтво про смерть, рішення суду про визнання матері недієздатною, безвісно відсутньою або про позбавлення її батьківських прав), а також письмовий дозвіл органів опіки і піклування.

Батьківство може бути визнане також за рішенням суду у разі відсутності спільної заяви матері та батька дитини або заяви чоловіка, який вважає себе батьком дитини.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Такий позов може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Відповідно до цієї статті , якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та не має спільної заяви батьків, заяви батька про визнання батьківства або рішення суду, то за заявою матері прізвище батька дитини зазначається за прізвищем матері, а ім'я та по батькові - за бажанням матері . При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про матір та батька провадиться за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина. Якщо батьки дитини невідомі, запис про них в актовому записі про народження провадиться за рішенням органу опіки та піклування.

На жаль, не всі подружжя можуть мати дітей. Сьогодні на тлі соціальної та демографічної кризи, несприятливої екологічної ситуації ця проблема набуває ще більшої актуальності, отже, багатьом парам доводиться звертатись до новітніх науково-медичних розробок у галузі штучного запліднення. Нові репродуктивні технології в лікуванні безпліддя почали застосовуватись в Україні з 1987 року, і Сімейний кодекс регулює відносини, які виникають при їх застосуванні.

Так, у разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною.

У разі імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя.

Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано в організм його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя.


Визначення імені дитини


„...взагалі без імення ніхто між людей не буває –

Хто б не родився на світ – родовита людина чи проста,

Кожного з них, породивши, іменням батьки наділяють.”

Гомер, Одіссея

Як виникли наші імена?

Із народження все життя звучить для нас наше ім’я, воно – частка нашої особистості. Магія імені велика. Ім’я – це не просто слово для оклику, ім’я – це і характер, і доля.

Система імен, що побутує в українського, російського і білоруського народів, формувалася протягом багатьох століть. Їх підказували здебільшого різні обставини родинного життя. Наприклад, довгоочікуваного сина називали Ждан, небажаного – Неждан, Нечай, перший син діставав ім’я Одинець, третій у сім’ї – Третяк і т.п.

В іменах відображалися певні риси людей (Буян), пора року, коли дитина з’явилася на світ, - (Весна), віра в магічну силу імені, спільного з назвою рослин, тварин тощо (Береза, Орел, Сокіл). Імена з негативним емоційним забарвленням давалися як застережний захід: за уявленням наших пращурів, погані імена (Горе, Захворій) оберігали дітей від дії злих духів.

Такі імена як : Іван, Олексій, Михайло, Григорій, Петро, Федір, Ганна, Олена, Катерина, популярні в Україні, належать до візантійських імен, а такі як: Богдан, Віра, Надія, Любов – з грецької мови, Ігор, Олег, Ольга – скандинавського походження.

Із хрещенням пов’язаний обряд давання імені дитині. Існує він майже скрізь, відмінність лише в тім, хто вибирає ім’я, як його вибирають, коли і яке.

Із записів відомо, що ім’я дитині вибирають родичі, однак дуже часто покладаються на волю священика.

В інших народів вибирають ім’я батьки, перш за все батько, повитуха, або куми, буває, що радиться ціла родина.

Із вибором імен пов’язано багато звичаїв. У нас переважно дають ім’я святого, в день якого народилася дитина.

Інколи називають на честь свояків чи добрих знайомих, навіть якщо ті вже померли. Дехто дає ім’я батька, матері або знайомих. Подекуди беруть ім’я кума, ще частіше називають іменем діда, баби.

На імена буває мода, крім того, кожне село має своїх святих, на честь яких охрещують дітей. Улюблені імена дуже часто переходять із покоління в покоління у родині, й потрібен якийсь надзвичайний випадок або новий приплив моди, щоб їх заступили інші.

Під час вибору імені з календаря намагаються не дуже вертатися назад і звертають увагу на те, яке ім’я гарне й популярне. Буває, що при виборі імені дитині керуються іменами володарів, папи чи інших славетних людей.

У наші дні переважна більшість імен, якими називають новонароджених, належить до системи традиційних імен, успадкованої від попередніх поколінь, але естетично відшліфованої.

Імена в залежності від ситуації мовлення можуть виступати у найрізноманітніших видозмінах. Поряд з офіційними повними документальними іменами існують розмовно-побутові (скорочені, чи усічені, здрібніло-пестливі та згрубіло-зневажливі) їх варіанти.

Іноді на здатність імен варіюватися не завжди зважають батьки при реєстрації народження, наполягаючи на присвоєнні дитині не документального варіанту імені, з порушенням правил правопису.

Носії таких імен, особливо дорослі, відчувають незручність у багатьох життєвих обставинах.

По-перше, їм досить часто доводиться відповідати на запитання : „ А яке ж ваше повне ім’я ? ”, по-друге, скорочені чоловічі імена не завжди придатні для того, щоб ними називали по батькові.

Крім того, вони ускладнюють подальше документування особи при оформленні документів про освіту, отриманні паспорта та інші.

Даючи ім’я, варто приглядатися, чи не викликає якихось небажаних асоціацій поєднання ініціальних літер, воно повинно бути гарним, простим, милозвучним, яке вдало поєднувалося б з прізвищем і по батькові. До вибору імені батькам слід ставитися з усією відповідальністю, щоб не довелося їх дітям у майбутньому порушувати питання про зміну імені в юридичному порядку.


Що передбачає чинне законодавство?

Відповідно до ст. 28 Цивільного кодексу України /надалі –ЦК/ фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям.

Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Ім'я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. (ст. 146 СК).

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. (ст. 145 СК).

Відповідно до п. 2.6 Положення про порядок, зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого наказом Мін’юсту України від 26.09.2002р. №86/5 заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або імені дитини в актовому записі про її народження в зв’язку з тим, що при реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або ім’я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення імені дитини в зв’язку з тим, що вона фактично має ім’я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження – до досягнення нею 16-річного віку.

Ст. 148 СК передбачає можливість зміни прізвища дитини її батьками, зокрема:

- у разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. Якщо дитина досягла семи років, прізвище змінюється за її згодою;

- у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та дитини, яка досягла семи років;

- за заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінене прізвище на прізвище другого з батьків;

- у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни вирішується органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати назвала її батьком (ст. 147 СК). Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі. У разі реєстрації народження дитини в громадян, у національній традиції яких немає звичаю зазначати по батькові, то в записі акта та свідоцтві про народження дитини мають право записати лише її прізвище та ім’я. (п.2.23 Правил реєстрації).

У разі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюється за її згодою (ст. 149 СК).


Порядок призначення допомоги при народженні дитини


Після реєстрації народження батькам дитини видається довідка для виплати допомоги .

Починаючи з 2007 року змінився порядок отримання одноразової допомоги при народження дитини. Так, якщо раніше застрахованим особам одноразова допомога призначалася та виплачувалася за останнім місцем роботи за рахунок сплачених цими особами страхових внесків, то з початку цього року для отримання одноразової допомоги як незастрахованим, так і застрахованим особам необхідно звернутися із заявою до органів праці та соціального захисту за місцем проживання (реєстрації). Водночас, для застрахованих та незастрахованих осіб перелік документів, які потрібно додати до заяви про призначення допомоги при народження, різний.

Одноразова допомога для застрахованих осіб призначається відповідно до „Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. № 13.

Для отримання допомоги застрахована особа подає до органу праці та соціального захисту населення такі документи:

• заяву про призначення допомоги за формою, затвердженою Мінпраці;
  
• копію свідоцтва про народження дитини та довідку, видану державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народження дитини ;
  
• копію рішення суду про усиновлення чи відповідних органів про встановлення опіки – для усиновителів та опікунів.
  

У разі смерті дитини здійснюється одноразова виплата частини суми допомоги на підставі довідки про народження дитини або копії свідоцтва про народження, чи легалізованих в установленому порядку документів компетентних органів країни перебування, що засвідчують народження дитини.

Одноразова допомога для незастрахованих осіб призначається відповідно до „Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Для отримання допомоги незастрахована особа, за умови пред’явлення паспорта, або іншого документа, що посвідчує особу, подає такі документи:

• заяву одного з батьків (усиновителя, опікуна) за формою, затвердженою Мінпраці;
  
• копію свідоцтва про народження дитини;
  
• копії трудових книжок обох з батьків (усиновителя, опікуна);
  
• довідку з місця служби (навчання) заявника;
  
• довідку про склад сім’ї батьків (усиновителя, опікуна);
  
• довідку, видану державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народження дитини ;
  

Усиновителі та опікуни подають, крім зазначених документів, копію рішення суду про усиновлення чи встановлення опіки.

Жінки, які до народження дитини займалися підприємницькою діяльністю, сплачували фіксований податок, але не були застраховані у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування , подають також довідку органів державної податкової служби про припинення підприємницької діяльності.

Одноразова допомога при народженні дитини в разі її смерті виплачується на підставі копії свідоцтва про народження дитини або довідки про народження дитини, виданої державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 56 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” допомога при народженні дитини у розмірі 8500 гривень виплачується одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами .


Народження дитини – свято всієї родини


„...Яке велике торжество в світі-народження людини. Яка краса і диво!

...Людина народилась для любові, радості”.

Олександр Довженко


Усе сімейне життя в минулому супроводжувалося різноманітними обрядами та ритуалами, котрі в образно-символічній формі визначали певні етапи життя людини і окремі стадії розвитку сім’ї.

Згідно зі звичаєвим правом сім’я набувала чинності тільки тоді, коли в ній були діти.

Поява на світ нового члена сім’ї була й залишається для всієї родини великою й радісною подією та завжди супроводжується різноманітними обрядами.

З глибини віків ідуть численні обряди й звичаї, пов’язані з народженням дитини. Деякі з них давно вже забуті, а інші дійшли до наших днів. Кожна суспільно-економічна формація створює свою систему свят і обрядів, які служать закріпленню у свідомості людей відповідних морально-етичних норм і соціальних цінностей.

Дослідники поділяють чотири цикли обрядів, пов’язаних з народженням дитини: передродові, власне родильні, післяродові та соціалізуючі – прилучення новонародженого до роду, сім’ї, колективу. Цикл родильної обрядовості складався з ряду обрядів: народин, ім’янаречення, очищення, обрання кумів, хрестин, пострижи тощо.

Розгалужена мережа традиційних обрядів, пов’язаних із народженням дитини, становить основу і сучасної родильної обрядовості. Звичайно, за нових соціально-економічних та культурних умов багато чого виявляється у трансформованому вигляді. Так, сучасний обряд провішувань породіллі, як правило, відбувається у пологовому будинку. Породіллю одвідують не тільки рідні, а й сусіди, товариші по роботі. Широко побутує і такий родинний обряд, як вшанування новонародженого та породіллі. Проте, на відміну від традиційних родин він поділяється на дві частини. Перша – це обмивання (зливання) – відзначення народження дитини за участю чоловіка породіллі та його друзів ще до повернення породіллі з лікарні. Друга частина – власне родини – влаштовується на традиційній основі невдовзі після повернення додому матері з новонародженою дитиною.

У нашому суспільстві обряди виникли в процесі формування нових відносин як відбиток матеріального й духовного життя народу, його естетичних потреб.

Якісно новою частиною сучасної родильної обрядовості є церемонія урочистої реєстрації народження у відділі реєстрації актів цивільного стану, що має на меті визнати дитину повноправним членом суспільства. В основі цього дійства лежить урочисте величання новонародженого як громадянина України, надання йому імені, вручення свідоцтва про народження, громадське визнання названих батьків (кумів) і поздоровлення сім’ї з нагоди народження дитини. Продовженням цього урочисто-ритуального церемоніалу стають Зорини – вшанування новонародженого та батьків, яке відбувається під час святкового обіду у присутності почесних батьків (кумів), родичів та друзів.

У деяких місцевостях України збереглася традиція, що ввібрала в себе чудовий народний звичай – на честь новонароджених у відповідний період року в парках або садах, на подвір’ях батьки висаджують дерева: берізку, топольку, калину – на честь дівчинки, дуб, каштан, явір – на честь хлопчика.

Нехай множаться і продовжуються традиції нашого народу, бо вони є джерелом злагоди і благополуччя кожної родини!