Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материала

Документы

Содержание Правовою охороною надр

Подобный материал:

• 12. правові відносини, 78.94kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня, 213.11kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 208.6kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 231.14kb.
• Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування, 129.25kb.
• Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування, 232.54kb.
• «Міжнародні мас-медіа інформаційні системи», 225.64kb.
• План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.

Розділ 12. Правова охорона надр в Україні § 12.1. Надра як об'єкт правової охорони

Надра — частина земної кори, що розташована під по­верхнею суші та дном водоймищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Вони є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. Право власності на надра здійснюється через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місце­ві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо роз­порядження надрами законодавством України можуть нада­ватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Надра є надзвичайно важливим об'єктом природи. Багат­ства надр складають матеріальну основу всієї індустрії Украї­ни. Без мінеральної сировини не можливі розвиток енергети­ки, вугільної і хімічної промисловості, залізничного, автомо­більного, повітряного, водного транспорту, виробництво міне­ральних добрив, будівельних матеріалів, розвиток інших галузей народного господарства.

Надра не слід ототожнювати з корисними копалинами. Надра — ширше поняття, до них належить також підземна порожнина, де раніше була порода, так звані горні виробітки, які використовуються для розташування підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Проте визна­чальною частиною надр, звичайно, є родовища корисних ко­палин.

Як зазначено в ст. 5 Кодексу України про надра, родо­вища корисних копалин — це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та га­зів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами за­лягання придатні для промислового використання.

Україна має унікальні геологічні можливості, в її надрах знаходиться 200 видів корисних копалин, з яких видобуваєть­ся тільки 94. Використання високих можливостей надр для забезпечення економіки необхідною сировиною з власних джерел — це не тільки питання стабільного економічного роз­витку, а й питання безпеки держави.

Усі родовища корисних копалин становлять державний фонд цих копалин. За своїм значенням корисні копалини по­діляються на корисні копалини загальнодержавного і місцево­го значення. До копалин загальнодержавного значення відно­сяться вугілля, нафта, руда, природний газ та інші. До копа­лин місцевого значення — пісок, глина, камінь, галька, вапно

[. ТОЩО.

Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Комітету України з питань геології та викорис­тання надр.

Запаси мінеральної сировини на нашій планеті величезні. Прогнозні ресурси хімічного палива оцінюються в обсязі близько 12 800 млрд т, із яких вугілля складає приблизно 11 200 млрд т, нафта — 740 млрд т, природний газ — 630 млрд т.

Проте обсяги і темпи видобування корисних копалин не можуть не викликати у людства занепокоєння. Все частіше зустрічаються тривожні повідомлення про можливу енерге­тичну кризу. Протягом всієї історії людства експлуатація надр постійно посилювалась. Приблизно кожні 15—18 років світо­вий обсяг добування корисних копалин збільшується вдвічі.

У сучасний період щорічно з надр землі видобувають близько 120 млрд т. руди та інших корисних копалин.

Великі видобутки гірничих порід здійснюються на території України. У республіці щорічно видобувається 5,3 млн т нафти, 28,1 млрд м³ природного газу, майже 137 млн т кам'яного та 9,3 млн т бурого вугілля.

Великі обсяги видобування і використання корисних копа­лин негативно впливають на навколишнє середовище.

Усе це визначає значення забезпечення раціонального використання і охорони надр.

Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи.

Надра надаються в користування для: геологічного ви­вчення, в тому числі дослідно-промиспової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобування корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних спо­руд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, поховання шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, створення геологічних те­риторій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санаторно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздо­ровчі заклади тощо), задоволення інших потреб.

Користування може бути постійним або тимчасовим. По­стійним визнається таке, яке не має заздалегідь встановле­ного строку. Тимчасове може бути короткостроковим (до п'я­ти років) і довгостроковим (до двадцяти років). У разі необ­хідності ці строки можуть бути продовжені.

І Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання на це спеціального дозволу (ліцензії), якщо в ньому не передбачено інше.

Ліцензування — це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянкою надр з відповід­ною метою. Ліцензії надаються спеціалізованим підприєм­ствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та еконо­мічні можливості для користування надрами, Комітетом Ук­раїни з питань геології та використання надр за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Гірничий відвід — це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родо­вищ корисних копалин, а також для цілей, не пов'язаних з ви­добуванням останніх. Користування надрами за межами гір­ничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення надаються, як правило, коміте­том України по нагляду за охороною праці, а гірничі відводи для розробки родовищ місцевого значення надаються Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів.

Порядок надання гірничих відводів установлюється Кабі­нетом Міністрів України, який 27 січня 1995 р. затвердив від­повідне Положення.

Але із загального правила е винятки, коли надра на­даються у користування без надання гірничого відводу. Таки­ми винятками е надання надр для геологічного вивчення, у користування для видобування прісних підземних вод і роз­робки родовищ торфу. В зазначених випадках це здійснюєть­ся на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).

Законодавством про надра визначено також право зем­левласників і землекористувачів на видобування корисних ко­палин місцевого значення, торфу і прісних вод. Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра в межах наданих їм зе­мельних ділянок вони мають право займатись цим без спе­ціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу при загальній глибині розробки до 2 м І прісних підземних вод до 20 м та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Видобування корисних копалин місцевого значення і тор­фу із застосуванням спеціальних технічних засобів, які мо­жуть призвести до небажаних змін навколишнього природного

середовища, погоджується з місцевими Радами народних де­путатів та органами Міністерства екології та природних ресур­сів України на місцях.

Землевласники і землекористувачі можуть бути позбавле­ні зазначених прав у разі порушення ними порядку і умов ко­ристування надрами на наданих їм у власність або користу­вання земельних ділянках місцевими Радами народних депу­татів або іншими спеціально вповноваженими органами в по­рядку, передбаченому законодавством України.

Право користування надрами припиняється в разі:

1) відсутності потреби в цьому;

2) закінчення встановленого на це строку;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано;

4) застосування методів і способів, що негативно вплива­ють на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених відповідним дозволом (ліцензією);

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років не розпочне користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється тим органом, який надав на це дозвіл, а у випадках, передбачених пункта­ми 1, 4, 5 і 6, у разі незгоди користувачів, — у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користу­вання земельною ділянкою вирішується у встановленому зе­мельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть передбачатися й інші ви­падки припинення права користування надрами.

Після вироблення запасів корисних копалин, а також у разі, коли за техніко-економічними розрахунками та іншими обгрунтуваннями подальша розробка родовищ чи його частин є недоцільною або неможливою, гірничодобувні об'єкти або ділянки цих об'єктів підлягають ліквідації або консервації.

У разі повної або часткової ліквідації гірничодобувного об'єкта гірничі виробки і свердловини повинні бути приведені у стан, який гарантує безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, а в разі консервації гарантує також і збереження родовищ, гірничих виробок та свердловин на весь період консервації. У разі ліквідації гірничодобувних об'єктів повинно бути вирішено питання про можливе вико­

ристання гірничих виробок, свердловин для інших цілей сус­пільного виробництва.

Ліквідація і консервація гірничодобувних об'єктів або їх ді­лянок здійснюється за погодженням з органами державного гірничого нагляду та іншими заінтересованими органами у порядку, встановленому Комітетом України по нагляду за охороною праці.

Відносини з використання і охорони надр — гірничі відно­сини — регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Ко­дексом України про надра та іншими актами законодавства України, що додаються до них.

Гірничі відносини спрямовані на забезпечення раціональ­ного, комплексного використання надр для задоволення по­треб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного ви­робництва; охорони надр, гарантування при користуванні над­рами безпеки людей, майна та навколишнього природного се­редовища, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Важливі завдання в галузі використання та охорони надр передбачені постановами Кабінету Міністрів України: «Про Державний фонд родовищ корисних копалин України» від 2 березня 1993 р., «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» від 5 травня 1997 р., «Про перелік корисних копалин та їх міні­мальні запаси або перспективні ресурси, що вважаються стратегічно важливими для економіки України» від 15 липня 1997 р. ?,

§ 12.2. Поняття і зміст правової охорони надр

Багатства надр землі відносяться до вичерпних природних ресурсів, які не підлягають ні відновленню, ні самовідновлен-ню. Вони потребують охорони, бездоганної в усіх відношеннях І насамперед у правовому.

Правовою охороною надр передбачається система право­вих заходів і норм, спрямованих на забезпечення геологічно­го вивчення надр, їх раціонального використання та надійний захист.

Отже, найпершим кроком до забезпечення охорони надр є їх геологічне вивчення, яке передбачає одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінку корисних копалин, вивчення закономірнос-

тей їх формування і розміщення, з'ясування гірничотехнічних та інших умов розробки родовищ і використання надр для ці­лей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Вимоги щодо геологічного вивчення надр викладені в ст. 38 Кодексу України про надра.

Важливою передумовою забезпечення охорони надр є їх раціональне використання. Корисні копалини повинні видобу­ватись у місцях залягання якомога повніше, з найменшими витратами, має забезпечуватись їх господарське використан­ня підприємствами, організаціями, установами і громадянами. Згідно з чинним законодавством про надра основними вимо­гами в галузі їх охорони є такі:

а) забезпечення належного правового регулювання охо­рони надр;

б) додержання встановленого порядку надання надр у ко­ристування;

в) раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

г) недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з ко­ристуванням надрами, на збереження запасів корисних копа­лин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи за­консервовані, а також підземних споруд;

д) охорона родовищ корисних копалин від затоплення, об­воднення, пожеж та інших факторів, що впливають на їх якість і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх роз­робку;

е) запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановлено­го законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

е) запобігання забрудненню надр при підземному збері­ганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, схованні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

ж) додержання інших вимог, передбачених законодав­ством про охорону навколишнього природного середовища.

Зазначені вимоги е складовою частиною компетенції ви­щих і місцевих органів державної влади і управління у сфері регулювання гірничих відносин. Зокрема, до ьідання Верхов­ної Ради України належить:

1) законодавче регулювання гірничих відносин;

2) визначення основних напрямів державної політики в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр;

3) визначення повноважень органів державної виконавчої влади, місцевих Рад народних депутатів щодо використання та охорони надр.

До відання Кабінету Міністрів України належить:

1) реалізація державної політики у сфері регулювання гір­ничих відносин;

2) здійснення державного контролю за геологічним ви­вченням, використанням та охороною надр;

3) визначення порядку діяльності органів державної вико­навчої влади в галузі використання і охорони надр, коорди­нація їх діяльності;

4) забезпечення розробки загальнодержавних та регіо­нальних програм у зазначеній галузі;

5) визначення порядку використання надр та їх охорони;

6) вирішення інших питань.

Питання охорони надр у межах своєї компетенції вирі­шують також Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні і сільські Ради народних депутатів.

Охорону надр покликані здійснювати й інші органи дер­жавного управління: Міністерство екології та природних ре­сурсів України, Комітет України з питань геології та вико­ристання надр, Комітет України по нагляду за охороною праці.

Громадяни та їх об'єднання сприяють місцевим Радам на­родних депутатів і спеціально уповноваженим органам дер­жавної виконавчої влади у здійсненні заходів щодо раціональ­ного використання та охорони надр.

Користувачі надр мають право:

здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчен­ня, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу (ліцензії);

І розпоряджатися видобутими корисними копалинами;

здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензій) консервацію наданого в користування родовища корисних ко­палин або його частини.

Користувачі надр зобов'язані:

використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональ­не, комплексне використовування та охорону надр;

виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

Охороні надр сприяють передбачені законодавством об­меження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення користування надрами в разі порушення відповідних вимог. Ці

заходи можуть бути застосовані органами Міністерства еко­логи та природних ресурсів України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спе­ціально вповноваженими на те державними органами.

Одним із заходів охорони надр є заборона проектування і будівництва населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення діля­нок надр, що підлягають забудові.

Законодавством передбачені й інші охоронні заходи щодо забудови площ залягання корисних копалин. Так, забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного зна­чення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, дозволяєть­ся у виняткових випадках лише за погодженням з відповідни­ми територіальними геологічними підприємствами та органа­ми державного гірничого нагляду. Існує спеціальне Положен­ня про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, яке було затверджене поста­новою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 р.

Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їх залягання під­земних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних ко­палин, дозволяється за погодженням з відповідними місцеви­ми Радами народних депутатів.

Особливій охороні підлягають ділянки надр, що мають ве­лике наукове та культурне значення. Це рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об'єкти тощо. Вони можуть бути оголошені у встановленому законо­давством порядку об'єктами природно-заповідного фонду України.

Певне значення для забезпечення охорони надр має платня за їх користування. Вона справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами; 2) відрахувань за гео­логорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

4) акцизного збору.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків або регулярних, які визначаються на підставі відповідних еколого-економічних. розрахунків.

Нормативи платні за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України. 12 вересня 1997 р. він затвердив «Базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для добування корисних копалин».

Платня за користування надрами може сплачуватись як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (час­тина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої • 'користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання ін­ших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У законодавстві про надра встановлений також розподіл платежів за користування надрами між бюджетами різних рівнів та умови сплати інших видів відрахувань і зборів.

По окремих видах мінеральної сировини, що видобуваєть­ся з родовищ з відносно кращими гірничо-геологічними і еко-номіко-географічними характеристиками, при одержанні ко­ристувачем надр наднормативного прибутку може встановлю­ватись акцизний збір.

Від плати за користування надрами звільняються:

а) землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцево­го значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у влас­ність або користування земельних ділянках;

б) користувачі надр — при організації геологічних об'єктів •природно-заповідного фонду;

в) користувачі надр — за здійснення розвідки корисних 'копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобут­ку корисних копалин. Користувачам надр можуть надаватися й інші пільги.

Охороні надр значною мірою сприяє державний облік ро­довищ і проявів корисних копалин та державний баланс їх за­пасів. Державний кадастр родовищ і проявів корисних копа­лин містить відомості про кожне родовище, включене до Дер­жавного фонду, щодо кількості та якості цих запасів, а також .відомості про кожний прояв корисних копалин.

Державний баланс запасів корисних копалин містить відо­мості про їх кількість, якість та ступінь вивчення щодо родо­вищ, які мають промислове значення, їх розміщення, рівень освоєння, а також відомості про видобуток, утрати і забезпе­ченість суспільного виробництва розвіданими запасами.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин та державний баланс запасів корисних копалин ведуться Ко­мітетом України з питань геології та використання надр.

Усі запаси корисних копалин підлягають експертизі та оці­нюються Державною комісією України по запасах корисних копалин у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Охорона надр передбачається і в основних вимогах щодо розробок родовищ корисних копалин. При цьому повинні за­безпечуватися:

1) недопущення наднормативних утрат і погіршення якості корисних копалин;

2) недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин у результаті проведення гірничих робіт;

3) складування, збереження та облік корисних копалин;

4) інші вимоги, що сприяють охороні надр.

Велика роль в охороні надр належить державному конт­ролю і нагляду в гірничій справі, які спрямовані на забезпе­чення додержання всіма державними органами, підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами встанов­леного порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, установлених законодавством України.

Державний контроль за геологічним вивченням надр здій­снюється Комітетом України з питань геології та використан­ня надр і його органами на місцях.

Державний нагляд за веденням робіт по геологічному ви­вченню надр, їх використанням та охороною здійснюється Комітетом України по нагляду за охороною праці та його ор­ганами на місцях.

Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснюють місцеві Ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство еко­логії та природних ресурсів України і його органи на місцях.

Повноваження органів державного геологічного контролю та органів державного гірничого нагляду щодо здійснення контролю і нагляду закріплені відповідно в статтях 62 і 63 Ко­дексу України про надра.

Питання, пов'язані з гірничим наглядом, регулюються По­ложенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 21 лютого 1995 р.

§ 12.3. Відповідальність за порушення законодавства про надра

Порушення законодавства про надра тягне за собою дис­циплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність.

Відповідальність несуть особи, винні у таких правопору­шеннях:

а) самовільному користуванні надрами;

б) порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по їх геологічному вивченню;

в) вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних утрат і погіршення якості ко­рисних копалин при їх видобуванні;

д) пошкодженні родовищ корисних копалин, які виклю­чають повністю або суттєво обмежують можливість їх подаль­шої експлуатації;

е) порушенні встановленого порядку забудови площ заля­гання корисних копалин;

є) невиконанні правил охорони надр та вимог щодо без­пеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням над­рами;

ж) знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що ста­новлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезич­них знаків;

з) незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, не­обхідних при подальшому геологічному вивченні надр і роз­робці родовищ;

| й) невиконанні вимог щодо проведення гірничих виробок і і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан,