Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материала

Документы

Содержание Державний контроль Громадський контроль

Подобный материал:

• 12. правові відносини, 78.94kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня, 213.11kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 208.6kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 231.14kb.
• Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування, 129.25kb.
• Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування, 232.54kb.
• «Міжнародні мас-медіа інформаційні системи», 225.64kb.
• План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.

Рибальством вважається промислове добування риби, водних безхребетних і морських ссавців, а також аматорське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних у рибогосподарських водоймах.

Правила й об'єкти рибальства, порядок надання в корис­тування рибогосподарських водойм, а також вимоги щодо ве­дення рибного господарства визначаються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу підприємствам, установам, організаціям і громадянам надається право ведення промислового рибальства та про­мислу водних безхребетних і морських ссавців на промисло­вих ділянках рибогосподарських водойм, до яких належать усі поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, які вико­ристовуються (можуть використовуватися) для промислового добування риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для відтворення їх запасів, а також у ви­ключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України.

У порядку загального використання об'єктів тваринного світу громадянам дозволяється безоплатне аматорське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних для особистого споживання у визначених для цих цілей водоймах загального користування і за умови додержання встановле-

них правил рибальства і водокористування. З метою посилен­ня охорони і відтворення водних живих ресурсів Кабінет Мі­ністрів України 18 липня 1998 р. затвердив «Порядок здій­снення любительського і спортивного рибальства».

В інших випадках зазначене рибальство та добування водних безхребетних здійснюється на праві спеціального ви­користання об'єктів тваринного світу в порядку, встановлено­му Кабінетом Міністрів України. «Тимчасовий порядок веден­ня рибного господарства і здійснення рибальства», затвер­джений Кабінетом Міністрів України 28 вересня 1996 р., ре­гулює відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства. Він передбачає, зокрема, основні ви­моги щодо ведення рибного господарства та здійснення ри­бальства; права та обов'язки користувачів водних живих ре­сурсів; охорону водних живих ресурсів; відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони використання і відтворення водних живих ресурсів.

Тварини відіграють у житті людини не тільки позитивну, а й негативну роль. Багато тварин є носіями або збудниками хвороб рослин і тварин, а також хвороб, небезпечних для са­мої людини. Тому відповідні служби повинні постійно прово­дити роботу, аби зменшити ризик захворювань.

Дикі тварини можуть належати як до природних ресурсів загальнодержавного значення, так і перебувати в колективній або приватній власності. До природних ресурсів загальнодер­жавного значення належать дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об'єкти тваринного світу, що перебувають у межах територіальних і внутрішніх мор­ських вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, водойм, що знаходяться на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, територій природно-заповідного фонду України і лісів державного зна­чення.

Суб'єктом права загальнодержавної власності на тварин­ний світ є держава в особі Верховної Ради України. Вона мо­же делегувати свої окремі повноваження власника тваринно­го світу органам державної виконавчої влади в галузі охоро­ни, використання і відтворення тваринного світу.

Дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, які вилучені зі стану природної волі або природного середовища, розведе­ні (отримані) в неволі чи напіввільних умовах або набуті ін­шим дозволеним законодавством шляхом, можуть перебувати у колективній або приватній власності.

Законність набуття в колективну або приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального користування) повинна бути підтверджена відповідними доку­ментами. Форма документа та перелік видів тварин, що мо­жуть перебувати на праві колективної чи приватної власності, визначаються Міністерством екології та природних ресурсів України за погодженням із зацікавленими державними орга­нами, які видають ці документи.

У передбаченому законодавчими актами порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть обмежуватися в інтересах охорони цих об'єктів.

Не можуть передаватися в колективну та приватну влас­ність об'єкти тваринного світу, що становлять особливу при­родоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види тварин, занесені до Червоної книги України.

Право колективної та приватної власності на об'єкти тва­ринного світу припиняється в разі:

а) жорстокого поводження з дикими тваринами;

б) встановлення законодавчими актами України заборони відносно перебування в колективній або приватній власності окремих об'єктів тваринного світу;

в) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Припинення права власності на об'єкти тваринного світу у випадках жорстокого поводження з дикими тваринами про­водиться в судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

Кожний громадянин України має право: на загальне І спеціальне використання тваринного світу; утримувати в ко­лективній або приватній власності окремі об'єкти тваринного світу; на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.

Громадяни України зобов'язані: охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу; подавати допомогу диким тваринам у разі виникнення стихійного лиха та надзви­чайних екологічних ситуацій, які загрожують існуванню тварин.

Добування та використання диких тварин, які зазнають лиха, забороняється.

Громадяни України мають й інші права та обов'язки в га­лузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Використання об'єктів тваринного світу здійснюється на праві власності і праві користування. Згідно з діючим законо­давством громадянам гарантується право загального вико­ристання тваринного світу для задоволення життєво необхід-

них потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо) без­коштовно.

З метою збереження, охорони та відтворення рідкісних видів тварин і тварин, що перебувають під загрозою зникнен­ня, їх розведення може дозволятися в неволі. Дозволи на право займатися розведенням у неволі зазначених видів тва­рин видає Міністерство екології та природних ресурсів Украї­ни.

Для забезпечення охорони здоров'я і безпеки населення, запобігання захворюванням сільськогосподарських та свій­ських тварин, відвернення заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу і народному господарству вживають­ся заходи, спрямовані на регулювання чисельності окремих видів диких тварин.

Види диких тварин, чисельність яких підлягає регулюван­ню, і порядок проведення відповідних заходів визначаються органами Міністерства екології та природних ресурсів з ура­хуванням висновків наукових організацій та зацікавлених державних органів.

Відносини в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природ­ної волі, у неволі чи напіввільних умовах, на суші, у воді та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулю­ються Законами України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р., «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р., «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., постановами Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу» від 25 листопада 1994 р„ «Про затверджен­ня Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання» від 20 липня 1996 р. (з внесеними змінами і доповненнями від 19 березня 1997 р. та від 6 лип­ня 1998 р.) та іншими актами законодавства України і Авто­номної Республіки Крим.

Відносини в галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських, свійських та інших тварин, що вико­ристовуються для господарських, наукових, культурно-освіт­ніх, виховних, естетичних та інших цілей, регулюються від­повідним законодавством України і Автономної Республіки Крим.

Завданням законодавства України про охорону, викорис­тання і відтворення тваринного світу е, крім того, збереження і поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпе­

чення умов постійного існування всього їх різноманіття у ста­ні природної волі, неволі чи напіввільних умовах.

Та роль, яку відіграють тварини в житті і виробничій діяльності людини, є визначальною в забезпеченні охорони тваринного світу, яка включає в себе систему правових, ор­ганізаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об'єктів тваринного світу.

§ 10.2. Організаційно-правові заходи щодо охорони тваринного світу

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійс­нюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обгрун­тованого невиснажливого використання тваринного світу.

Чинне законодавство України передбачає організаційно-правові заходи щодо охорони тваринного світу і юридичну відповідальність за порушення законодавства, спрямованого на його охорону.

Зміст організаційно-правових заходів охорони тваринного світу складають:

організація державного управління в галузі охорони і ра­ціонального використання тваринного світу;

додержання основних вимог та принципів охорони, раціо­нального використання і відтворення тваринного світу;

реалізація прав та обов'язків користувачів об'єктами тва­ринного світу;

охорона середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;

| охорона, відтворення і використання рідкісних тварин та | таких, що перебувають під загрозою зникнення;

обмеження або заборона застосування на окремих тери-| торіях засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, міне­ральних добрив та інших препаратів;

ведення державного обліку тварин та обліку їх добування;

здійснення державного та громадського контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Управління в галузі охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу є складовою частиною охорони навколишнього природного середовища, яке полягає у здійс­ненні функцій спостереження, дослідження, екологічної екс-

пертизи, контролю, прогнозування, інформування' та іншої вй⁴ конавчо-розпорядчої діяльності. :

До відання Кабінету Міністрів України в зазначеній галузі належить:

встановлення порядку ведення мисливського господар­ства;

визначення порядку здійснення полювання;

встановлення порядку надання в користування рибогоспо­дарських водойм, а також вимог щодо ведення рибного гос­подарства;

вирішення питань спеціального використання об'єктів тва­ринного світу;

визначення порядку ведення Державного кадастру тва­ринного світу;

здійснення контролю в галузі охорони, використання і від­творення тваринного світу;

вирішення інших питань.

Широке коло питань у зазначеній галузі віднесено діючим законодавством про тваринний світ до компетенції Міністер­ства екології та природних ресурсів та його органів на місцях. Міністерство, зокрема, встановлює порядок ведення держав­ного обліку тварин та обсягу їх добування; правила ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу;

правила добування рідкісних тварин і таких, що перебувають під загрозою знищення; види тварин для розведення у спе­ціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях; затверджує нормативи екологічної безпеки та лі­міти добування диких тварин; вирішує багато інших питань щодо охорони, раціонального використання і відтворення тва­ринного світу.

Безліч питань у галузі охорони та раціонального викорис­тання тваринного світу відносяться до компетенції виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів. Вони виконують ви­моги вищестоящих органів з питань охорони і використання тваринного світу і розробляють свої заходи.

Велике значення для здійснення управління в зазначеній галузі має прийняття Закону про тваринний світ, який дозво­ляє забезпечити єдність правового регулювання в галузі охо­рони, використання і відтворення тваринного світу в Україні, допомагає місцевим органам влади і управління розробляти свої нормативні акти, конкретизувати їх положення стосовно до місцевих умов.

На нашу думку, головне завдання управління полягає в тому, щоб залучити до здійснення охорони і відтворення тва­ринного світу якомога більше підприємств, установ і органі­

зацій, а також громадські організації і громадян, створюючи для цього найбільш сприятливі умови.

Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також здій­снення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середови­ще перебування тварин і їх стан, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог і принципів: збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тварин­ного світу в стані природної волі; недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмножен­ня диких тварин; збереження цілісності природних угруповань тварин; додержання науково обгрунтованих нормативів і лімі­тів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення не-виснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин; платня за спеціальне викорис­тання об'єктів тваринного світу; регулювання чисельності тва­рин з метою охорони здоров'я населення і відвернення запо­діяння шкоди природі та народному господарству; врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об'єктів, які можуть впливати на стан тваринного світу.

Одним з організаційно-правових заходів охорони тварин­ного світу є реалізація прав та обов'язків користувачів об'єк­тами тваринного світу, які спрямовані на посилення його охо­рони, беззастережне виконання відповідного законодавства. Користувачі об'єктами тваринного світу мають право: влас­ності на добуті в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації; оскаржувати в установленому по­рядку рішення державних органів і посадових осіб, що пору­шують їх права на використання об'єктів тваринного світу;

здійснювати спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здій­снюється за плату, розмір якої встановлюється залежно від виду, мети та обсягів цього використання, а також інших еко­логічних і економічних факторів.

Порядок визначення плати та пільги щодо платежів за спеціальне використання об'єктів тваринного світу встанов­люються Кабінетом Міністрів України. Охоронне значення мають також умови і підстави припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу. Воно припиняється в разі:

— закінчення строку, на який було надано дозвіл на ви­користання;

— відпадання потреби у використанні або добровільної відмови від нього;

— припинення діяльності підприємств, установ, організа­цій та громадян, які використовували об'єкти тваринного світу;

— порушення порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу;

— систематичного невиконання підприємствами, устано­вами, організаціями та громадянами встановлених правил, норм та інших вимог або договірних обов'язків щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу.

Існують і деякі інші випадки припинення права спеціаль­ного використання об'єктів тваринного світу.

Користувачі об'єктами тваринного світу зобов'язані: до­держуватись встановлених правил, норм, лімітів і строків їх використання; використовувати тваринний світ способами, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено вико­ристовувати; своєчасно вносити плату за використання об'єк­тів тваринного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни, які здійснюють ведення мисливського та рибного господарства, також зобов'язані: раціонально використовувати об'єкти тва­ринного світу, не допускати погіршення екологічного стану се­редовища перебування тварин внаслідок власної діяльності;

застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів; проводити комплексні заходи, спрямо­вані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин; здій­снювати заходи щодо виконання загальнодержавних, регіо­нальних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; негайно інформувати природоохоронні орга­ни, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про вияв­лення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки заги­белі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілакти­ки і боротьби з захворюваннями.

Користувачі зобов'язані виконувати інші обов'язки щодо охорони і використання тваринного світу відповідно до зако­нодавства України.

Для забезпечення охорони тваринного світу важливе зна­чення має охорона середовища перебування, умов розмно­ження і міграції тварин. Ці завдання покладаються на під­приємства, організації і громадян.

Введення в експлуатацію об'єктів і застосування техноло­гій без забезпечення їх засобами захисту тварин і середови­ща їх перебування забороняється.

З метою збереження і поліпшення екологічного стану ок­ремих територій, що мають особливе значення як середови­ще перебування цінних видів тварин, Міністерство екології та природних ресурсів може розробляти і запроваджувати суво­ріші екологічні нормативи, ніж ті, що встановлені для всієї те­риторії України.

Особливій охороні підлягають рідкісні тварини і такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах. Ці види тварин заносяться до Червоної книги України. Порядок і вимоги щодо охорони, відтворення і використання зазначе­них видів тварин визначаються Положенням про Червону книгу України, яке затверджується Верховною Радою України.

Види тварин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними і перебувають під загрозою зникнення, за рішенням Міністерства екології та природних ресурсів України заносяться до переліків видів тварин, що підлягають особли­вій охороні.

Визначення видів і встановлення порядку охорони, відтво­рення і використання тварин, занесених до зазначених пере­ліків, здійснюється Міністерством екології та природних ре­сурсів України, із урахуванням висновків наукових органі­зацій.

Законодавством передбачається запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів, у тому числі складування, знищення, захоронення промислових і побуто­вих відходів, проведення сільськогосподарських, лісогосподар­ських, лісозаготівельних та інших робіт, а також під час екс­плуатації електричної мережі та транспортних засобів.

Вимоги щодо охорони тваринного світу і середовища пе­ребування тварин повинні враховуватися під час застосуван­ня засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, що використовуються в народно­му господарстві.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'я­зані вживати заходів щодо забезпечення запобігання захво­рюванням і загибелі тварин під час зберігання, транспорту­вання та застосування зазначених препаратів.

Правила застосування засобів захисту рослин, стимулято­рів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, а також переліки зазначених препаратів і речовин, використання яких дозволяється в господарській діяльності, способи їх застосу­вання погоджуються з Міністерством охорони здоров'я та Мі­ністерством охорони навколишнього природного середовища України.

З метою запобігання загибелі тварин і погіршенню сере­довища їх перебування Міністерство екології та природних ре­сурсів та його органи на місцях за погодженням з місцевими державними адміністраціями можуть визначати окремі тери­торії, на яких обмежується або забороняється застосування хімічних засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, міне­ральних добрив та інших препаратів.

Для забезпечення охорони й організації раціонального ви­користання тваринного світу проводиться державний обпік тварин та облік обсягів їх добування, а також ведеться дер­жавний кадастр тваринного світу, який містить систематизо­вану сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики се­редовища їх перебування і сучасного господарського вико­ристання та інші необхідні дані.

Серед організаційно-правових заходів охорони тваринного світу важливе місце належить контролю в галузі охорони, ви­користання і відтворення тваринного світу. Законодавством передбачено проведення державного і громадського контролю.

Державний контроль здійснюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни, Міністерством екології та природних ресурсів та його органами на місцях, місцевими органами державної виконав­чої влади, іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства Ук­раїни.

Громадський контроль здійснюється громадськими інспек­торами охорони навколишнього природного середовища, пов­новаження яких визначаються відповідно до положення, що затверджується Міністерством екології та природних ресурсів України.

Повноваження державних органів щодо контролю за охо­роною, використанням і відтворенням тваринного світу досить широкі. Наприклад, Міністерство екології та природних ресур­сів і його органи на місцях мають такі повноваження:

а) здійснювати контроль за діяльністю підприємств, уста­нов організацій і громадян у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу;

б) контролювати додержання встановленого порядку обліку тварин та обліку їх використання;

в) ставити вимоги до фізичних та юридичних осіб щодо усунення порушень законодавства в галузі охорони, викорис­тання і відтворення об'єктів тваринного світу;

г) припиняти в установленому порядку використання'' об'єктів тваринного світу, яке ведеться з порушенням зако­нодавства;

д) в установленому порядку зупиняти тимчасово роботи, під час проведення яких порушуються правила, норми та інші вимоги щодо охорони і використання тваринного світу, сере­довища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, до усунення порушень;

е) припиняти незаконні дії або анулювати дозволи та встановлювати обмеження на добування, всі види викорис­тання, утримання, реалізацію, вивезення з України і ввезення на її територію диких тварин;

є) здійснювати контроль за торгівлею мисливськими тро­феями і виготовленням виробів з них;

ж) подавати позови про відшкодування збитків і витрат, заподіяних підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення законодавства про охоро­ну, використання і відтворення об'єктів тваринного світу.

Широкими повноваженнями щодо здійснення контролю наділені посадові особи органів контролю та управління в га­лузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Відповідно до законодавства вони мають право:

а) давати обов'язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і від­творення тваринного світу;

б) перевіряти документи на право використання об'єктів тваринного світу; зупиняти транспортні, у тому числі плавучі, засоби та проводити огляд речей, транспортних засобів і су­ден, знарядь полювання і рибальства та добутої продукції;

в) доставляти осіб, що порушують законодавство у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в мілі­цію та органи місцевого самоврядування;

г) вилучати в осіб, що порушують законодавство, знаряд­дя добування тварин (у тому числі рибних запасів), плавучі і транспортні засоби, обладнання та предмети, що були зна­ряддям правопорушення, незаконно добуту продукцію, а та­кож відповідні документи;

д) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відео-зйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі охорони тваринного світу;

е) викликати громадян та посадових осіб для давання ус­них або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними законодавства в названій галузі;

є) складати протоколи та розглядати справи про адмініст­ративні правопорушення в галузі охорони, використання і від­творення об'єктів тваринного світу.

Систематизовано і стисло заходи охорони тваринного сві­ту викладені в ст. 32 Закону України «Про тваринний світ»,

відповідно до якої охорона тваринного світу забезпечується, зокрема, шляхом: створення заповідників, заказників і виді­лення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні; обмеження вилучення тварин із природ­ного середовища для зоологічних колекцій; надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій;

виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тва­рин; пропаганди важливості охорони тваринного світу засоба­ми масової інформації; стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тварин­ного світу.

Для вирішення проблеми охорони тваринного світу велике значення має охорона мігруючих видів диких тварин. Мігрую­чи на сотні і тисячі кілометрів, тварини на своєму шляху пе­ретинають кордони різних країн. Тому забезпечення їх охо­рони вимагає спільних зусиль всіх держав.

З метою розробки і вжиття спільних заходів щодо забез­печення, охорони мігруючих видів тварин протягом усього їхнього міграційного шляху на землі, в повітрі й у воді 23 червня 1979 р. у Бонні було прийнято Конвенцію «Про збереження мігруючих видів диких тварин», яка набрала чин­ності 3 листопада 1983 р.

У цьому документі була визнана необхідність співпраці різних країн у галузі охорони тварин, що мігрують через на­ціональні кордони. Зокрема, в Конвенції зазначено, що, вра­ховуючи наростаючу екологічну, генетичну, наукову, естетич­ну, рекреаційну, культурну, освітню цінність диких тварин, а також їх цінність із соціальної та економічної точок зору, дер­жави повинні зберігати мігруючі види тварин, які живуть в межах кордонів національної юрисдикції або перетинають ці кордони.

19 березня 1999 р. Верховна Рада прийняла Закон Ук­раїни «Про приєднання України до Боннської Конвенції». Це означає, що Україна взяла на себе зобов'язання дотримува­тися норм, проголошених у рішеннях зазначеної Конвенції.

Охороні диких тварин присвячена також Конвенція «Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що пере­бувають під загрозою зникнення», яка була підписана у Ва­шингтоні 3 березня 1973 року. Торгівля тваринами і рослина­ми, вилученими з дикої природи, набула загрозливих масшта­бів. Конвенція передбачає заборону або суворий контроль міжнародної торгівлі та інших пересувань через митні кордони країн найбільш рідкісних і цінних видів тварин та рослин. Тор­гівля цими видами дозволяється при наявності дозволу, спе­

ціально визначеного кожною країною, та підтвердження за­конності їх набуття. У випадку відсутності відповідного дозво­лу зразки, що потрапляють під дію Конвенції, можуть бути за­тримані або конфісковані митними органами країн, через митні пункти яких вони провозяться.

Сьогодні дозволи на ввезення тварин в Україну та виве­зення за її межі здійснюються Міністерством екології та при­родних ресурсів.

Підписуючи зазначені Конвенції, світова спільнота виходи­ла з того, що народи і держави повинні бути головними за­хисниками дикої фауни і флори.

§ 10.3. Відповідальність за порушення законодавства щодо охорони тваринного світу

На підставі Закону України «Про тваринний світ» та інших нормативних актів відповідальність за порушення законодав­ства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в порушенні порядку надання об'єк­тів тваринного світу в користування; незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; самовіль­ному спеціальному використанні об'єктів тваринного світу; пе­ревищенні лімітів і порушенні інших вимог використання об'єктів тваринного світу; невиконанні вимог державної еко­логічної експертизи; порушенні вимог щодо охорони середо­вища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тва­рин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її за­лишків; порушенні правил зберігання, транспортування, засто­сування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин (препаратів); порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а та­кож установленого порядку пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її межі; самовільному або з порушенням уста­новленого порядку переселення, акліматизації та схрещуван­ня тварин, а також вивезення і використання генетичне змі­нених організмів; жорстокому поводженні з тваринами; при­ховуванні та перекрученні інформації про стан і чисельність об'єктів тваринного світу та їх використання; невжитті заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршення середовища їх перебування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ, порушенні порядку придбання, реалізації, пересилання і

вивезення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та інших об'єктів тваринного світу; невиконанні вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги Ук­раїни або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні; виготовленні, зберіганні, реалізації та застосуванні заборонених знарядь добування тварин; невиконанні розпо­ряджень органів, що здійснюють охорону і державний конт­роль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного

світу.

Порушення законодавства, спрямованого на охорону тва­ринного світу, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність.