Екологічні відносини одна з найважливіших складових суспільних відносин. Вони виникають між окремими суб'єкта­ми І з приводу надзвичайно важливих об'єктів

Вид материала

Документы

Содержание Адміністративна відповщальність Кримінальна в юпов дальність

Подобный материал:

• 12. правові відносини, 78.94kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• В. о начальника Перемишлянського районного управління юстиції Л. Й. Шевців „ 1 4 вересня, 213.11kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 208.6kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів правознавство 10 клас, 231.14kb.
• Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування, 129.25kb.
• Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування, 232.54kb.
• «Міжнародні мас-медіа інформаційні системи», 225.64kb.
• План Вступ Поняття про функціональні форми власності Еволюція відносин власності, 245.26kb.

Дисциплінарна вщповщальність полягає в застосуванні до правопорушників заходів дисциплінарного впливу. До неї мо­жуть притягуватись посадові особи, робітники і службовці — на підставі норм трудового права та члени колективних сільськогосподарських підприємств — на підставі Статуту цього підприємства. Особливістю дисциплінарної відповідаль­ності є те, що вона застосовується до осіб, які допустили пра­вопорушення при виконанні своїх трудових (службових) обов'язків. Дисциплінарні стягнення накладаються адміністра­цією підприємств, установ, організацій або органами управ­ління колективних сільськогосподарських підприємств. Вони можуть накладатись також вищестоящим органом за підлег­лістю.

Адміністративна відповщальність застосовується згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. Так, накладення штрафу передбачено за порушення правил вико­ристання об'єктів тваринного світу (ст. 85); виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного сві­ту або рослинного світу (ст. 85¹); експлуатацію на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням (ст. 86¹); порушення вимог щодо охорони сере­довища перебування і шляхів міграції, переселення, аклімати­зації та схрещування диких тварин (ст. 87); незаконне виве­зення з України і ввезення на її територію об'єктів тварин­ного і рослинного світу (ст. 88); порушення порядку придбан­ня чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах (ст. 88¹); порушення правил створення, поповнення, зберіган­ня, використання або державного обліку зоологічних, ботаніч­них колекцій та торгівлі ними (ст. 88²); жорстоке поводження з тваринами (ст. 89); порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90).

Розмір штрафу встановлюється залежно від характеру правопорушення, суб'єктів правопорушення (громадяни, поса­дові особи), а також від посадового положення особи, що накладає штраф (статті 218, 240 і 242 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення»).

Щодо цивільно-правової відповідальності, то згідно з чин­ним законодавством підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, вико­ристання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмі­рах, встановлених законодавством України. Це загальне по­ложення знаходить конкретизацію у спеціальних правових ак­тах у вигляді суми за кожну тварину в залежності від її виду.

Якщо розмір шкоди не встановлений спеціальним законо­давством, застосовують відповідні норми цивільного законо­давства про відшкодування збитків, а саме статті 440 і 441 Цивільного кодексу України. При цьому відшкодування настає в повному обсязі.

За незаконне добування або знищення диких тварин на території державного заповідника, державного природного на­ціонального парку, державного зоологічного заказника стяг­нення проводиться по таксі на відповідний вид тварин, збіль­шені удвічі.

Розглядаючи справи про відшкодування збитків, заподія­них порушенням природоохоронного законодавства, суди мають враховувати, що за шкоду, заподіяну об'єктам природи працівником при виконанні трудових обов'язків, відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України, відповідає організація, з якою він перебуває в трудових відносинах. За регресним по­зовом останньої на працівника може бути покладена відпо­відно до чинного законодавства відповідальність за збитки в обмеженому чи повному розмірі.

При заподіянні шкоди об'єктам природи джерелом підви­щеної небезпеки їх власники відповідають за ст. 450 Цивіль­ного кодексу України, згідно з якими відповідальність може бути покладена за відсутності їх вини.

У разі заподіяння шкоди внаслідок наїзду транспортних засобів на диких тварин власники транспортних засобів мо­жуть бути звільнені від відшкодування шкоди, коли доведуть, що заподіяння шкоди сталося внаслідок дії непереборної сили.

Незаконно добуті (зібрані) об'єкти тваринного світу, виго­товлена з них продукція, знаряддя правопорушення підля­гають конфіскації у встановленому законодавством України порядку. Коли ж їх неможливо вилучити, відшкодовується на користь держави їх вартість.

Дикі тварини й інші об'єкти тваринного світу, які ввезені в Україну або вивозяться за межі її території з порушенням діючих правил і міжнародних угод, підлягають безоплатному вилученню і реалізуються згідно з правилами, встановленими Міністерством екології та природних ресурсів.

У разі вилучення незаконно добутих живих тварин вжи­ваються заходи до їх збереження і, при можливості, — по­вернення до природного середовища.

При вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподія­ної незаконним добуванням риби і водних тварин, суди ке­руються ст. 58 Закону України «Про тваринний світ» і відпо­відними правилами рибальства, що встановлюються в поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судам належить додержуватись вимог природоохоронного законодавства про вилучення у правопорушника незаконно добутої продукції (звірів, птахів, риби, деревини, хутра тощо).

За змістом цього законодавства під незаконно добутою продукцією, за яку стягується шкода, слід розуміти незаконно виловлених чи відстріляних тварин незалежно від того, чи скористався ними порушник.

При цьому слід мати на увазі, що коли вилучену у право­порушника продукцію здано на реалізацію і реалізовано до розгляду справи в судовому засіданні, суд зобов'язаний з'ясу­вати, якою є вартість реалізованої продукції, і зазначити у вироку та рішенні про зарахування вирученої суми в місце­вий позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища.

Коли незаконно добута продукція не була вилучена (ви­користана чи реалізована самим правопорушником, стала непридатною тощо), суд стягує її вартість у місцевий позабюд­жетний фонд охорони навколишнього природного середовища.

За вилучену у правопорушника продукцію, яка стала не­придатною не з його вини, суд не вправі стягувати з нього її вартість.

Кримінальна в юпов дальність передбачена в Кримінально­му кодексі України за незаконне полювання (ст. 248); неза­конне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249); проведення вибухових робіт з порушен­ням правил охорони рибних запасів (ст. 250); порушення за­конодавства про континентальний шельф України, зокрема невжиття в зоні безпеки заходів для захисту живих ресурсів моря від шкідливих відходів (ст. 244); забруднення моря ре­човинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ре­сурсів моря, або іншими відходами і матеріалами (ст. 243).

За певних обставин кримінальна відповідальність може йаставати у зв'язку з порушенням ветеринарних правил (ст. 251), зокрема, якщо це порушення спричинило поширен­ня епізоотії або інші тяжкі наслідки, наприклад масову заги­бель дичини.

Кримінальна відповідальність передбачена і за жорстоке поводження з тваринами (ст. 299), якщо воно спричинило їх загибель або каліцтво.

Дії службових осіб, котрі незаконно використовували з метою незаконного заняття рибним промислом або незакон­ного полювання негромадський транспорт, мають кваліфіку­ватися за статтями, що передбачають відповідальність за по­рушення законодавства про охорону природи і зловживання владою чи службовим становищем, коли цими діями заподія­но істотної шкоди.

Якщо у злочинні угоди з браконьєрами вступають служ­бові особи органів охорони природи чи останні самостійно вчиняють такі злочини, як незаконне заняття рибним промис­лом, незаконне полювання, вони повинні нести відповідаль­ність за порушення законодавства про охорону природи і від­повідний службовий злочин.

При вирішенні питання про те, чи є шкода, заподіяна не­законним рибним промислом або незаконним полюванням великою (значною), треба враховувати вартість, екологічну цінність, кількість добутого, пошкодженого або знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що вирощуються підприємствами і організація­ми в спеціально влаштованих чи пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, або дикими тваринами і птахами, що пе­ребувають в розплідниках і вольєрах, підлягають кваліфікації як розкрадання державного чи колективного майна.

У зв'язку з цим судом при розгляді справ слід з'ясувати, в яких водоймах виловлено рибу або водних тварин, де ви­рощено диких тварин і птахів, і залежно від встановленого кваліфікувати дії винних.

Щодо осіб, які порушили законодавство про охорону при­роди із застосуванням службового становища або при занятті певною діяльністю, суди при призначенні покарання обгово­рюють питання про позбавлення їх права відповідно до ста­тей 364, 365 Кримінального кодексу України займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Виходячи з того, що відповідно до статей 248 і 249 Кри­мінального кодексу України знаряддя злочину, які належать винній особі, в тому числі мисливські рушниці, риболовні сіт­ки, автомашини, мотоцикли, човни й інші транспортні та пла­вучі засоби, за допомогою яких вчиняються чи полегшуються вилов риби, відстріл звірів тощо, підлягають конфіскації.

§ 10.4. Участь органів внутрішніх справ в охороні тваринного світу

Органи внутрішніх справ проводять значну роботу в галузі охорони тваринного світу, сприяють відповідним органам у боротьбі з браконьєрством, порушенням правил полювання і рибальства, вживають заходів щодо запобігання і припинення незаконного полювання. Незаконним визнається полювання на тих звірів і птицю, щодо яких воно заборонено, або яке проводиться без належного дозволу та відповідних докумен­тів, в заборонених місцях.

Полювання визнається протизаконним і в тих випадках, коли воно проводиться в заборонені строки або на заборо­нені певні види тварин, ведеться недозволеними знаряддями і способами.

'Органи внутрішніх справ сприяють також органам рибо­охорони в здійсненні ними заходів, спрямованих на збере­ження і відтворення рибних ресурсів. Найбільш розповсюдже­ними видами такого сприяння природоохоронним органам у галузі охорони тваринного світу є спільна розробка комплекс­них планів з цих питань і їх здійснення, участь у затриманні правопорушників і встановлення їх особи, перевірка знарядь та способів полювання і рибальства та вилучення недозво-лених, огляд здобутих тварин; організація і проведення пат­рулювання, рейдів та засад, одержання від посадових осіб і громадян пояснень з приводу порушень ними природоохорон­ного законодавства.

Серед порушень у галузі охорони тваринного світу суттє­ве місце займає браконьєрство, суспільна небезпека якого полягає в тому, що воно спричиняє значний збиток мислив­ському і рибному господарству. Боротьба з браконьєрством є однією з важливих задач органів внутрішніх справ.

При затриманні браконьєрів чи виявленні порушень пра­вил полювання і рибальства працівники міліції зобов'язані скласти протокол і оформити вилучення відповідних знарядь, а також незаконно здобутого. Протокол складається по кож­ному випадку порушень не пізніше двадцять четвертої години

після Їх виявлення. Якщо порушення пов'язане з нанесенням збитків у вигляді цінних видів риб, протокол складається у двох екземплярах, один з яких додається до позовної заяви, що направляється до суду. Вилучення продукції браконьєр­ства в адміністративному порядку не звільняє особу від обов'язку відшкодувати завдані збитки.

Якщо винна особа підлягає адміністративній відповідаль­ності, складений протокол направляється до відповідної ін­спекції. Протокол е важливим процесуальним документом, він закріплює факт правопорушення і стає підставою для розгля­ду відповідної адміністративної справи. Тому працівники орга­нів внутрішніх справ зобов'язані суворо дотримуватись вста­новленої норми. У протоколі вказуються: число і місце його складання, посада, звання і прізвище співробітника міліції, який склав протокол; прізвище, ім'я та по батькові, вік, рід занять, місце проживання, сімейний стан правопорушника, документ, цю засвідчує його особу; час, місце і характер ад­міністративного порушення, нормативний акт, який передба­чає відповідальність за даний проступок: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони відомі; пояснення порушника.

За порушення правил полювання винний може бути при­тягнутий і до кримінальної відповідальності. Вона настає на підставі ст. 248 Кримінального кодексу України, яка до кри­мінально-каральних дій відносить: полювання в заборонений час, в недозволених місцях або забороненими знаряддями і способами, якщо за такі ж дії протягом року було застосова­но адміністративне стягнення; ті самі дії, що завдали значної шкоди або вчинені особою, яку раніше було засуджено за не­законне полювання, а також полювання на заборонених зві­рів та птицю, на території державного заповідника або з за­стосуванням автомототранспортних засобів.

За злочинами цієї категорії працівники органів внутрішніх справ порушують кримінальні справи і проводять дізнання в повному обсязі. Робиться це як на підставі матеріалів, що на­правляються в органи внутрішніх справ органами мислив­ського нагляду, так і у зв'язку з порушеннями, що безпосе­редньо виявлені працівниками міліції.

Кримінальна відповідальність передбачена за незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним про­мислом (ст. 249 Кримінального кодексу України): без належ­ного дозволу, в заборонений час, в недозволених місцях або забороненими способами та знаряддями лову; те саме діян­ня, якщо воно завдало значної шкоди, яке вчинюється систе­матично або особою, раніше засудженою за незаконне пору­шення чинного законодавства.

За останні роки значно збільшилось число випадків засто­сування браконьєрами різних технічних засобів — автома­шин, мотоциклів, тракторів, тягачів, катерів, моторних човнів.

У нічний час використовуються світлові пристрої — фари, прожектори, нічні приціли, що значно збільшує можливості браконьєрства. Співробітники органів внутрішніх справ повин­ні враховувати це у своїй природоохоронній діяльності.

У боротьбі з браконьєрством певну роль відіграє виконан­ня встановленого порядку торгівлі знаряддям і продукцією по-

•лювання і рибальства. Торговельним організаціям не дозво- .

•ляється здійснювати продаж тих знарядь лову й матеріалів, застосування яких у даній місцевості заборонено правилами рибальства. Заборонений продаж приватними особами тих видів риби, за незаконне виявлення і знищення яких перед­бачено стягнення нанесеного збитку, а також ікри та іншої продукції із риби цих видів.

Торгівля м'ясом диких копитних тварин повинна здійсню­ватись тільки через державну і кооперативну мережу. Грома­дянам, які займаються полюванням, дозволяється продавати тільки здобуту ними у відповідності зі встановленими прави­лами водоплавну і борову дичину.

Міліція здійснює нагляд за додержанням громадянами правил спортивного і любительського лову риби, які для осо­бистого користування дозволяються всім громадянам безкош­товно в усіх водоймах, за виключенням заповідників, рибо-розподільників, ставкових та інших культурних господарств, а також в інших заборонених для рибальства місцях. Правила­ми визначено, які знаряддя лову дозволяється застосовувати при любительському і спортивному рибальстві, а також гра­ничні норми на одного рибалку.

Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони рибних запасів особливо зростає тепер, коли виникла потре­ба збільшити постачання риби населенню у зв'язку з загост­ренням продовольчої проблеми. Тому слід значно посилити контроль за додержанням законодавства про охорону і від­творення рибних запасів, боротьбу з браконьєрством, крадіж­ками риби в господарствах, а також правил рибальства і охо­рони рибних ресурсів у внутрішніх водоймах.

Для діяльності співробітників органів внутрішніх справ ор­ганізуючими і цілеспрямовуючими правовими нормами є статті 5, 32 і 58 Закону України «Про тваринний світ».

Стаття 5 закріплює право державної власності на тварин­ний світ, яке органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти, у ст. 32 систематизовані і стисло викладені заходи охорони природи, ст. 58 присвячена відповідальності за порушення за­

конодавства України в галузі охорони, використання і відтво­рення тваринного світу.

Органи внутрішніх справ сприяють охороні тваринного сві­ту, здійснючи дозвільну систему. Відповідно до чинного зако­нодавства вони видають міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, підприємствам, устано­вам, організаціям, господарським об'єднанням дозволи на придбання, зберігання, перевезення і використання вогне­пальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, вибухових матеріалів, газової зброї, а громадянам — дозволи по при­дбання, зберігання і носіння вогнепальної зброї та придбання і зберігання холодної зброї.

Здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ мають можливість контролювати зберігання і цільове вико­ристання вогнепальної зброї і вибухових матеріалів, що в певній мірі запобігає браконьєрство.

Згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ, затвердженим Розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р„ рішення Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни у питаннях здійснення дозвільної системи є обов'язко­вим для центральних і місцевих органів державної влади, а також підприємств, установ і організацій. Це значно посилює природоохоронні заходи Міністерства внутрішніх справ.

Значну небезпеку для тваринного світу представляють епізоотії — масові розповсюдження інфекційних захворювань серед тварин на певній території.

При виникненні епізоотії органи внутрішніх справ разом із ветеринарною інспекцією здійснюють профілактичні заходи, направлені на попередження занесення інфекцій на терито­рію, яка не заражена, допомагають ветеринарній інспекцій в Організації, контролі і проведенні карантинних заходів та лік­відації вогнищ захворювання худоби і птахів.

Ведення боротьби з епізоотією вимагає від органів внут­рішніх справ розробки окремого плану, який би передбачав систему ефективних дій щодо локалізації та ліквідації цього небезпечного для диких і свійських тварин захворювання.

Участь органів внутрішніх справ в охороні тваринного сві­ту стане активнішою і предметнішою у зв'язку з прийняттям Закону України «Про мисливське господарство та полюван­ня». В цьому Законі вказані документи на право полювання (ст. 14), названі способи полювання (ст. 15), чітко виписані строки полювання (ст. 19), заборони щодо здійснення полю­вання (ст. 20) та права працівників, уповноважених здійсню­вати контроль у галузі мисливського господарства та полю­вання (ст. 39).

Розділ 11. Правова охорона атмосферного повітря в Україні

§ 11.1. Атмосферне повітря як об'єкт правовоТ охорони

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важли­вих елементів навколишнього середовища. Коротко його зна­чення можна висловити так: повітря — це життя. Добре ві­домо, що людина здатна прожити без їжі тижні, без води — дні, а без повітря — лише хвилини.

Життя на нашій планеті можливе до тих пір, поки існує атмосфера. Атмосферою називається газова оболонка землі, а суміш газів, яка її складає — повітрям. Атмосфера виконує різні функції. Перш за все вона захищає землю від згубного впливу космосу. Без атмосфери сонце спроможне розігріти вдень поверхню землі до 100°С, а космос вночі — остудити її до мінус 100°С.

Ще зовсім недавно здавалося, що потреби людей в атмос­ферному повітрі можуть задовольнятись необмежене, а люд­ська діяльність неспроможна сильно вплинути на атмосферу. Насправді ж маємо інше. Забруднення атмосфери досягло загрозливого стану і з кожним роком зростає, особливо в ре­гіонах з розвиненою промисловістю.

В атмосфері нараховується не менше 40 різних газів. Надзвичайно важливим є кисень, який утворюється і збері­гається головним чином завдяки життєдіяльності зелених рослин суші і Світового океану. Останній дає 60—70 відсотків кисню, зелена рослинність — ЗО—40 відсотків.

Кисень необхідний не тільки для живих істот, а й для то­пок заводів і фабрик, моторів автомобілів, тракторів, комбай­нів, літаків, інших машин. Тільки за один трансатлантичний рейс суперреактивний лайнер спалює 35 т кисню. Легковий автомобіль за 1—1,5 тис. км пробігу витрачає річну норму кисню однієї людини¹.

Важливе значення має вуглекислий газ. По-перше, він сприяє зменшенню тепловіддачі землі, по-друге, цей газ вкрай необхідний для розвитку рослин, що поглинають його з атмосфери. Основними джерелами надходження вуглекислого газу в атмосферу є дихання людей і тварин, процеси горіння, виверження вулканів, діяльність промислових підприємств і транспорту.

Від чистоти повітря залежить здоров'я людини, її самопо­чуття та працездатність. Багато доказів свідчать про тісний зв'язок між забрудненням повітря і тяжкими захворюваннями людей. Причому в першу чергу страждають органи дихання. Як показують дослідження, зростає частота катарів верхніх дихальних шляхів, бронхітів, пневмоній. Накопичено також ба­гато даних, які свідчать про взаємозв'язок забруднення ат­мосфери і збільшення захворювань на рак легенів, бронхіаль­ну астму та інші хвороби дихальних систем.

Забруднення атмосферного повітря нерідко призводить до ^! загибелі сільськогосподарських культур, зниження врожайнос­ті, захворювання чи загибелі домашніх і диких тварин, нес­приятливо впливає на стан і продуктивність лісу, на якість во­ди та існування в ній живих організмів.

Забруднення атмосфери відбувається з різних причин: ви­верження попелу і газів вулканами, пилові бурі, лісні пожежі тощо. Проте основним і найнебезпечнішим джерелом забруд­нення атмосфери є промислові підприємства, транспортні за­соби, отрутохімікати, що використовуються у сільському гос­подарстві.

Найбільше забруднюють повітря підприємства чорної і ко­льорової металургії, хімічної промисловості, цементні заводи, та ті, що працюють завдяки спалюванню різних видів палива. Великої шкоди повітряному басейну можуть завдати аварії на теплових та атомних електростанціях. Прикрим прикладом то­му є Чорнобильська АЕС.

Серед транспортних засобів головними забруднювачами повітря є автомобільний і залізничний транспорт. На повітря­ний транспорт припадає лише 1—2 відсотки загальної кількос­ті викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Важливими факторами, що визначають склад забруднюю­чих компонентів у вихлопних газах, є склад палива, принцип дії та режим роботи двигуна, умови руху автомобілів. Макси­мальні концентрації шкідливих речовин характерні для вузь­ких вулиць міст з багатоповерховими будівлями.

Загальна кількість автомобілів у світі складає приблизно 400 млн. Кожний автомобіль в середньому за рік потребує близько 2 тис. л пального (переважно бензину). Спалюючи зазначену кількість пального, автомобіль викидає в атмосфе­ру значну кількість шкідливих компонентів.

Проблемою забруднення атмосфери стає гумовий пил, що стирається з покришок коліс автомобілів і літаків. Один авто­мобіль дає за рік близько 10 кг гумового пилу.

Щодо забруднення повітря залізничним транспортом, то роблять це, головним чином, локомотиви з дизельними дви-

гунами. Під впливом забруднюючих повітря речовин, а також постійного шуму руйнуються від 14 до 73 відсотків будинків і споруд вздовж залізниць. Вони стають непридатними на 10— 20 років раніше нормативних термінів.

Значним джерелом забруднення е мінеральні добрива і пестициди. Досить часто вони зберігаються у малопристосо-ваних приміщеннях або під відкритим небом і під впливом до­щу та вітру попадають у грунт та атмосферу, забруднюючи їх. Є й інші джерела забруднення атмосферного повітря в сільсь­кому господарстві — тваринницькі комплекси, промислові об'­єкти, що знаходяться в сільській місцевості.

Встановлено, що забруднення атмосфери в сільській міс­цевості в 10—15 разів перебільшує концентрацію викідів над океаном.

Атмосферне повітря відноситься до категорії невичерпних ресурсів, але в силу своєї специфіки дуже доступне для за­бруднення. Тільки при спалюванні кам'яного вугілля вики­дається в атмосферу за рік біля 120 млн т золи, а разом з іншими видами пилу — 200—300 млн т.

Відчутно посилюють негативний вплив на атмосферу ін­тенсивний розвиток промисловості і сільського господарства, зростання кількості транспортних засобів, розширення дослі­джень космічного простору.

• Не можна не згадати про радіоактивне забруднення ат­мосфери і оточуючого середовища в цілому. Радіоактивні ре­човини потрапляють в атмосферу трьома шляхами: в резуль­таті природної радіоактивності, радіоактивності, що пов'язана з роботою атомних установок і в результаті ядерних вибухів. Природна радіоактивність існує в оточуючому середовищі по­стійно, вона не спричиняє пагубного впливу.

Велике занепокоєння викликають два інших шляхи потра­пляння радіоактивних речовин в атмосферу. Аварії на атом­них електростанціях і підприємствах атомної промисловості, а також ядерні вибухи можуть різко збільшити радіоактивне за­бруднення місцевості й атмосферного повітря.

Дуже гострою є проблема поховання радіоактивних відхо­дів, яких все більше накопичується у світі.

Вирішувати проблему охорони атмосферного повітря і довкілля в цілому треба передусім за допомогою досягнень науково-технічного прогресу, які забезпечують будування найефективніших очисних споруд, запровадження нових еко­логічно надійних технологій виробництва. Треба виходити з того, що науково-технічний прогрес не тільки спричиняє за­бруднення атмосферного повітря, а й своїми досягненнями може сприяти також його зберїїнню, відновленню і поліп­

шенню. Треба тільки розумно скористатися науковими